Бюджетний дефіцит. 5

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПОНЯТТЯ «БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ»

2. ПРОПОЗИЦІЇ ПО ЗМЕНШЕННЮ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ

3. БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ В  США

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОПОВНЕННЯ

ВСТУП

Основною метою бюджетного регулювання є проведення фінансово - бюджетної політики, спрямованої  на економічний ріст, оскільки реальний ріст економіки - єдино надійне джерело  поліпшення добробуту. Сучасне відношення до бюджетного дефіциту й державного боргу неоднозначне. Деякі економісти вважають, що використання бюджетного дефіциту й державного боргу не є найкращим стимулятором розвитку економіки й веде до прискорення інфляції, тобто виступають прихильниками бездефіцитних бюджетів і висловлюють побоювання із приводу ризикованості надмірних бюджетних дефіцитів і державного боргу. Інші економісти, навпаки, уважають використання бюджетних дефіцитів і державного боргу найбільш ефективним способом пожвавлення економіки, особливо в періоди її спаду. Отже, актуальні такі питання: чи потрібне бюджетний дефіцит і державний борг взагалі; якими вони повинні бути по розмірі (відсоток ВВП); який їхній кількісний вплив на інфляцію й економічний ріст; як уникнути надмірного бюджетного дефіциту й державного боргу.

Метою даної роботи  є  визначення кількісного взаємозв'язку дефіциту бюджету й макроекономічних показників, зокрема, його розміру й  спрямованості на економічний ріст і інфляцію на конкретній стадії економічного розвитку України в 2005 - 2006 роках, здійснення залежності між борговими показниками  держави й пропорціями поділу ВВП, які знаходять відображення в системі національних рахунків, пошук оптимальних шляхів збалансування  дефіциту бюджету й побудова оптимальної  моделі керування динамікою державного боргу.

1. ЗАГАЛЬНІ ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПОНЯТТЯ

«БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ»

Державний бюджет - це форма  утворення й витрати фонду  коштів, призначених для фінансового  забезпечення завдань і функцій  держави місцевого самоврядування.

Видатки й доходи державного бюджету не завжди збігаються. Якщо видатки більше доходів, то уряд зіштовхується  з бюджетним дефіцитом.¹

Дефіцит бюджету – такі об'єктивні економічні відносини, які  виникають між учасниками суспільного  виробництва відносно використання коштів більше, ніж властиві закріплені джерела доходів бюджету в  чинність росту граничних видатків виробництва.²

І.В. Алексєєв, Н.Б. Ярошевич, І.Ю. Кіндрат класифікують дефіцит бюджету за такими критеріями:

- за формою прояву: відкритий  (офіційно проголошений у законі  про бюджет на відповідний  рік) і схований  (не певний  офіційно, проявляється в підвищенні  планових обсягів доходів, включених  до складу доходів джерел покриття  бюджетного дефіциту).

Схований дефіцит бюджету  містить у собі такі складові:

- фінансування державними  підприємствами зайвої зайнятості  в державному секторі й виплати  ними заробітної плати по ставках,  більше високим, чим ринкові,  за рахунок банківських позик  або шляхом нагромадження взаємної  заборгованості;

- операції, пов'язані з  державним боргом, а також фінансування  Національним банком збитків  від заходів відносно стабілізації  обміну курсу валют, безпроцентних  і пільгових кредитів уряду,  рефінансування Національним банком  сільськогосподарських, промислових  і житлових програм уряду по  пільгових ставках.

Схований дефіцит бюджету  занижує величину фактичного бюджетного дефіциту, що нерідко робиться цілеспрямовано (наприклад, перед виборами), а також  у рамках «твердого» курсу уряду  на щорічний збалансований бюджет.

Таким чином, абсолютні розміри  бюджетного дефіциту не можуть служити  надійними макроекономічними показниками, тим більше що заборгованість звичайно збільшується в міру росту ВВП.

Із причин виникнення: змушений (слідство недостатності фінансових ресурсів у держави, низький рівень виробництва ВВП) і свідомий (слідство фінансової політики держави).

По напрямках дефіцитного  фінансування: активний (через напрямок грошей у розвиток економіки для  росту ВВП) і пасивний (для покриття поточних витрат).

Рівень дефіциту визначається відношенням до ВВП, ВНП або до затверджених витрат бюджету, але він  не може бути постійним і залежить від різних джерел, які впливають  на розвиток економіки. Активний дефіцит  бюджету дає можливість підштовхнути подальший розвиток економіки й  ріст капіталу. Пасивний - підкоряється законам інфляції.

Активний бюджетний дефіцит  характеризується напрямком коштів на покриття поточних витрат.

О.Д. Василик,  К.В. Павлюк розрізняють поняття стійкий  дефіцит бюджету, що існує в довгостроковому  періоді, і  тимчасовий дефіцит, що викликається касовими розривами у виконанні  бюджету або непередбачених подій  і обставинами.

За критеріями визначеності складових частин бюджетного дефіциту вони виділяють фактичний бюджетний  дефіцит, структурний бюджетний  дефіцит, циклічний бюджетний дефіцит.

Якщо фактичний бюджетний  дефіцит є зовнішнім проявом  розбалансованості дохідної й витратної  частин бюджету, то структурний і  циклічний дефіцити є його внутрішніми складовими. Фактичний дефіцит відображає реальні доходи, витрати бюджету й дефіцит за певний період.

Структурний  дефіцит - це дефіцит за умови повної або високої  зайнятості потенційний виробничих ресурсів.

Структурний дефіцит (надлишок) державного бюджету - різниця між  видатками й доходами бюджету  в умовах повної зайнятості. Циклічний дефіцит нерідко оцінюється як різниця між фактичною величиною бюджетного дефіциту й структурним дефіцитом.

Оцінки структурного дефіциту використовуються, в основному, в  індустріальних країнах, де розміри  бюджетних дефіцитів визначаються більшою мірою циклічними коливаннями, а не дискреційними мірами уряду. Складності визначення рівня повної зайнятості ресурсів, природного рівня  безробіття й потенційного обсягу випуску  утрудняють розрахунки структурних  надлишків і дефіцитів державного бюджету, хоча саме на основі динаміки цих макроекономічних індикаторів  оцінюється ефективність мір фіскальної політики в довгостроковому плані.

У перехідних економіках проблема дефіциту державного бюджету ще більше ускладнюється у зв'язку з тим, що, як правило, широко практикується  маніпулювання його розмірами - штучне збільшення або, частіше, зменшення  величини бюджетного дефіциту цього  року. Це маніпулювання може, наприклад, здійснюватися за допомогою наступних  інструментів:

• "податкова амністія", що дозволяє платникам податків, які раніше уклонялися від сплати податків, внести за один раз всю суму, рівну певної частини загального податкового збору;
• заходу щодо збору прострочених податкових платежів;
• введення тимчасових або додаткових податків;
• відстрочка розрахунків з постачальниками;
• відстрочка виплати заробітної плати працівникам державного сектора;
• відстрочка обов'язкової індексації заробітної плати відповідно до динаміки рівня інфляції;
• розширена практика приватизації державної власності, включаючи розпродаж прав на дослідницькі й дослідницькі роботи.

У перехідних економіках дефіцит  державного бюджету визначається в більшій мірі поточними мірами державного регулювання, чим циклічними коливаннями економіки. Тільки після коректування поточного бюджетного дефіциту з урахуванням впливу цих мір і впливу загальних економічних коливань може бути отриманий характерний для перехідних економік аналог структурного дефіциту, що іноді визначається як корінний дефіцит бюджету.

Вимір його нерідко виявляється  ще більш складним, чим оцінки структурного дефіциту. Тому при розробці стратегій  стабілізації й структурних реформ у перехідних економіках доводиться опиратися на звичайні оцінки бюджетного дефіциту, хоча оптимальна довгострокова  фіскальна політика повинна бути в більшій мірі зорієнтована скоріше на корінний, ніж на фактичний дефіцит.

Циклічний дефіцит - це результат  недонадходження  бюджетних доходів  внаслідок циклічних  коливань в  економіці. Він показує вплив  ділового циклу на бюджет і вимірює  зміни витрат, надходжень, які виникають  через те, що економіка не працює при потенційному обсязі виробництва, а перебуває в стані росту  або спаду.

Розходження між структурним  і циклічним бюджетами тісно  пов'язані з розходженнями між  автоматичними й дискреційними  стабілізаторами.

Циклічний дефіцит (надлишок) державного бюджету є результатом  дії убудованих стабілізаторів економіки. "Убудований" (автоматичний) стабілізатор - економічний механізм, що дозволяє знизити амплітуду циклічних коливань рівнів зайнятості й випуску, не прибігаючи до частих змін економічної політики. Як такі стабілізатори в індустріальних країнах звичайно виступають прогресивна система оподатковування, система державних трансфертів (у тому числі страхування по безробіттю) і система участі в прибутках. "Убудовані" стабілізатори економіки відносно зм'якшують проблему тривалих тимчасових лагів дискреційної фіскальної політики тому що ці механізми "включаються" без безпосереднього втручання уряду.

При дискреційній фіскальній політиці з метою стимулювання сукупного попиту в період спаду  економічної активності уряд приймає  спеціальні рішення, спрямовані на збільшення рівнів зайнятості й випуску. У ході здійснення цих рішень внаслідок  збільшень госрасходов (наприклад, на фінансування програм по створенню  нових робочих місць) або зниження податків уряд цілеспрямовано створює  дефіцит держбюджету. Відповідно, у  період підйому з метою стримування  інфляційних тенденцій цілеспрямовано створюється бюджетний надлишок.

Дискреційна політика уряду зв'язана зі значними внутрішніми  тимчасовими лагами, тому що зміна  структури держрозходів або ставок оподатковування припускає тривале обговорення цих мір у парламенті.

При не дискреційній фіскальній політиці бюджетні дефіцити й надлишки виникають автоматично, у результаті дії убудованих стабілізаторів економіки, тому що ці механізми "включаються" без безпосереднього втручання уряду.

Створення ефективних систем прогресивного оподатковування  й страхування зайнятості є першочерговим  завданням для перехідних економік, де об'єктивні складності стабілізаційної  політики сполучаються з відсутністю  адекватних податкових, кредитно-грошових і інших механізмів макроекономічного  керування.

За умовами залучення  коштів розрізняють внутрішній і  зовнішній борг.

Внутрішній державний  борг - це сукупність зобов'язань держави  перед резидентами, тобто заборгованість держави всім громадянам, які тримають внутрішні державні облігації.

Зовнішній державний борг - це сукупність боргових зобов'язань  держави, які виникли в результаті позик держави на зовнішньому  ринку.

Зовнішній борг держави має  такі складові:

- борг органів державної  влади й керування, що виник  у результаті залучення кредитів  іноземних держав і випуску  державних цінних паперів, які  розміщаються на міжнародних  ринках капіталів;

- борг суб'єктів господарювання, гарантований урядом. Він погашається  й обслуговується суб'єктами господарювання - позичальниками.

Стан зовнішнього боргу  держави можна охарактеризувати за допомогою таких показників:

А) співвідношення зовнішнього  боргу до валового внутрішнього продукту;

Б) співвідношення планових платежів відносно обслуговування боргу  валютних надходжень держави. Він свідчить про платоспроможність країни в  найближчій перспективі;

В) співвідношення дисконтированої вартості боргу й експорту. Цей показник використовується для оцінки довгострокової платоспроможності³ .

Зовнішній борг представляє  особливу увагу. Якщо платежі по ньому  становлять значну частину надходжень від зовнішньоекономічної діяльності країни, наприклад 20-30%, то залучати нові позики з-за кордону стає важко. Їх надають неохоче й під більш високі відсотки, вимагаючи застав або особливих поручництв. У деяких, що розвиваються й середньо розвинених країнах щорічні зобов'язання виплати по позиках перевищують всі надходження від зовнішньоекономічної діяльності.

Державний борг можна розділити  на дві складові:

- капітальний борг - це  сума випущених і непогашених  державою боргових зобов'язань і гарантованих ним зобов'язань інших осіб, включаючи нараховані відсотки по цих зобов'язаннях;

- основний борг - це номінальна  вартість всіх боргових зобов'язань держави й гарантованих ним запозичень.

Державний борг істотно впливає  на економіку в цілому, а саме на параметри монетарної й фіскальної політики й на економічну кон'юнктуру. Ефективне керування державним  боргом передбачає не тільки знання його ефектів, але й можливість і якісної  й кількісної оцінок.

2. ПРОПОЗИЦІЇ ПО ЗМЕНШЕННЮ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ

Збалансування бюджетного дефіциту в тім і складається, щоб за умови готівково-грошового потенціалу за допомогою фінансового маневру активною й пасивною формами бюджетного дефіциту ефективно адаптуватися до тенденції стимулювання розвитку продуктивних чинностей країни. Оволодіння такою політикою дає можливість українському суспільству незалежно від рівня економічного розвитку й потенціалу грошового господарства знаходити припустимий розмір бюджетного дефіциту.

Теоретично можна виділити чотири основних напрямки збалансування  бюджетного дефіциту України:

- збільшення дохідної  частини бюджету;

- скорочення видаткової  частини бюджету;

- здійснення внутрішніх  і зовнішніх позик;

- проведення грошової  й кредитної емісії.

Перший напрямок – збільшення дохідної частини бюджету – може бути пов'язане із проведенням оптимальної податкової політики, яка б стимулювала виробників до розвитку виробництва й збільшенню його обсягів. Це стане перед умовне збільшення національного доходу як основного джерела поповнення бюджетних ресурсів. Сюди ж можна віднести проведення реформи заробітної плати, зростання доходів основної частини населення, що прямо пов'язане із зацікавленістю виробників у збільшенні випуску продукції, а також з підвищенням платоспроможності попиту населення й, як слідство, ростом обсягів виробництва й бюджетних коштів за рахунок бюджетних відрахувань [1].

Основними напрямками збільшення доходів України є:

1.Збільшення обсягів реалізації  продукції суб'єктів господарювання (з ростом обсягів реалізації  росте й сума оплачених податків  у бюджет, пенсійний і інший  фонди).

2. Ріст купівельної спроможності  населення (громадяни  держави  будуть мати можливість купувати  більше товарів і одержувати  послуги й, як слідство, ростуть  обсяги реалізації суб'єктів господарювання).

3.Поліпшення фінансового  стану суб'єктів господарювання (внаслідок цього вони зможуть  вчасно оплачувати податки державі).

4.Посилення уваги до  висновку міждержавних договорів  (вони не повинні заводити в  кабалу країну, а тільки приносити  користь державі).

5.Поліпшення податкової  системи.

6.Збільшення коштів, отриманих  від реалізації грошово-матеріальних  лотерей.

7.Поліпшення діяльності  податкових і прикордонних органів.

8.Поліпшення приватизації  державного житла.[3].

Другий напрямок – скорочення видатків державного бюджету. Сюди можна  віднести насамперед скорочення видатків на народне господарство, зменшення до мінімуму участі держави у виробничих інвестиціях. Виключенням повинні стати тільки окремі об'єкти інфраструктури, пріоритетні напрямки в структурі промислового виробництва, охорона навколишнього середовища, включаючи видатки, пов'язані з ліквідацією різних катастроф.

Видатки, пов'язані із проведенням  інноваційної політики й подальшого розвитку виробництва, повинні бути  покладені переважно на підприємства, які для цього можуть використовувати  частину амортизаційних відрахувань, частина прибутку, а також частина  дивідендів і прибутку від операцій із цінними паперами, банківські кредити.

Скорочення видаткової частини  бюджету може бути пов'язане зі скороченням  військових видатків на оборону за рахунок установлення оптимальної чисельності військовослужбовців і скорочення закупівель військової техніки, тимчасового скорочення видатків на соціально-культурні заходи, скорочення видатків на керування.

Скорочення видаткової частини  бюджету може бути досягнуте за рахунок  зменшення всіх видів дотацій, субвенцій.

Третій напрямок – здійснення внутрішніх і зовнішніх позик, тобто  пошук джерел фінансування бюджету.

Бюджетний дефіцит може фінансуватися  за рахунок трьох джерел: внутрішніх і зовнішніх позик, грошово-кредитної  емісії.

У випадку фінансування дефіциту бюджету за рахунок внутрішніх позик  і випуску урядових цінних паперів  кількість товарів і послуг у  народному господарстві залишається  незмінним; наслідку такої заборгованості залежать від економічної кон’юнктури, а також стану ринку праці й ринку капіталу. При наявності в населення вільних коштів і низького попиту на капітал з боку приватного сектора й високого рівня схованого безробіття збільшення державних видатків, що фінансується за рахунок внутрішніх позик, є джерелом, що сприяє економічному розвитку країни.

Фінансування бюджетного дефіциту за рахунок зовнішніх позик  означає виникнення можливості здійснення додаткових державних видатків без  обмеження поточного споживання й реальної інвестиційної діяльності приватного сектора. Одночасне повернення боргу і його обслуговування будуть здійснюватися за рахунок майбутнього виробництва, а це вимагає надалі відповідного збільшення імпортних товарів і послуг. [1,c.94-97].

Питанням дефіциту бюджету  приділяється усе більше уваги як у науковій літературі, так і в  практичній діяльності.

Україна понад 10 років направляється  до ринкової економіки. Але на будь-якому  ринку продукція повинна мати попит, а всі закони й бюджет - направлятися на зростання економіки, а отже, на зростання рівня життя  населення в цілому. Авторитет  влади виросте залежно від  того, наскільки тверда національна  валюта й наскільки низький рівень безробіття в державі.

Бюджет - це відповідальність влади перед громадянами. Стан бюджетної  системи можна назвати найважливішим  критерієм економічної ситуації в країні, а однієї з найважливіших  функцій бюджету є регулювання  економіки. Адже закладені в ньому  параметри визначають наявність  інвестиційних стимулів і потенціалу вкладень, рівень соціального захисту  громадян, ступінь державної незалежності й обороноздатності, місце й роль України в міжнародних економічних  відносинах.

Таким чином, основні заходи, які сприяють зниженню (ліквідації) бюджетного дефіциту в Україні, що випливають:

1.Розробка напрямків збільшення  доходів держави.

2.Зміна напрямків інвестування  бюджетних ресурсів в області  господарства з метою підвищення  фінансової віддачі від кожної  бюджетної грошової одиниці.

3.Твердий режим економії  бюджетних коштів.

4.Використання різних  форм державного кредиту.

5.Більше широке використання  фінансових пільг і санкцій,  які дозволяють повніше врахувати  специфічні умови господарювання  й стимулюють зростання суспільного  виробництва.

6.Оформлення заборгованості  державними цінними паперами  по виданих кредитах урядовим  структурам.

7.Збереження фінансування  тільки найважливіших соціальних  програм; мораторій на прийняття  нових соціальних програм, які  вимагають значного бюджетного  фінансування.

8.Залучення в країну  іноземного капіталу.

9.Емісія коштів.

10.Зниження безробіття.

3.БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ В  США

Президент США Барак Обама виступив з промовою про фінансову політику своєї адміністрації, в якій поставив перед країною завдання скоротити бюджетний дефіцит на 4 трильйони доларів максимум за 12 років.

Як повідомляє РІА Новости, згідно з планами адміністрації  США, до 2015 року об’єм дефіциту вдасться понизити з нинішніх 11% ВВП ($1,5 трильйони) до рівня 2,5% ВВП, а до кінця поточного  десятиліття - до рівня 2%.

"Серйозний план не  вимагає від нас забезпечення  збалансованого бюджету за один  день. Економісти вважають, що оскільки  наша економіка лише починає  зростати, нам потрібен пофазовий  підхід. І він вимагає важких  рішень і підтримки лідерів  від обох партій... Сьогодні я  пропоную збалансований підхід, який дозволить нам за 12 років  скоротити дефіцит на чотири  трильйони доларів. Цей підхід  ґрунтується на рекомендаціях  двопартійної фінансової комісії,  яку я призначив торік, і  є продовженням закладеної до  бюджету на 2012 рік програми по  скороченню бюджетного дефіциту  на один трильйон", - сказав  Обама, виступаючи в університеті  Джорджа Вашингтона.

За планом президента США, скорочення дефіциту повинне йти  у рамках загального скорочення витрат, про необхідність якого він говорить з моменту свого приходу до влади.

Обама розраховує, що до 2023 року Америці вдасться заощадити $750 млрд. за рахунок скорочення витрат, не пов’язаних із забезпеченням безпеки, $400 млрд. - за рахунок скорочення оборонних  витрат, $500 млрд. - за рахунок скорочення держвитрат на соцпрограми у сфері  охорони здоров’я. Таким чином, загальний  об’єм економії від цих заходів  складе приблизно $1,65 трильйони.

"Перший крок - це зберегти  на низькому рівні наші щорічні  внутрішні витрати. Це те, про  що обидві партії домовилися  минулого тижня. Цей крок дозволить  нам зберегти близько $750 млрд. протягом 12 років. Нам доведеться  піти на жорсткі скорочення  витрат, які дозволять реалізувати  цю мету, але я не пожертвую  найважливішими інвестиціями, необхідними  для зростання економіки і  створення робочих місць", - сказав  Обама.

Він пояснив, що США продовжать інвестувати у медичні дослідження, екологічно чисті технології, у розвиток інфраструктури і освіту.

"Другий крок - знайти  можливість для додаткової економії  у нашому оборонному бюджеті... Протягом двох останніх років  міністр оборони Роберт Гейтс  обрушився на зайві витрати,  економлячи $400 млрд. у нинішніх і  майбутніх витратах. Я вважаю, що  ми можемо зробити це знову", - заявив Обама.

Не меншої уваги, на думку  президента, заслуговують на соціальні  програми мед страхування пенсіонерів  і малозабезпечених Medicare і Medicaid.

"Ми скоротимо витратні  субсидії і кошти, які незаконно  виплачуються... Ми працюватимемо  з керівництвом обох партій  над тим, аби Medicaid стала ефективнішою  і прозорішою... Ми віримо, що запропоновані  нами реформи підсилять ці  програми, дозволивши нам виконувати  наші зобов’язання по відношенню  до громадян, одночасно заощадивши  близько $500 млрд. до 2023 року і ще  трильйон за подальше десятиліття", - сказав він.

Нагадаємо, тиждень тому сотні тисяч американських держслужбовців могли відправитися  у вимушену відпустку через нездатність  демократів і республіканців домовитися у Конгресі про фінансування роботи держапарату. Каменем спотикання стали  витрати, які республіканці пропонували  урізати більш ніж на $30 млрд.

ВИСНОВКИ

У даній роботі були визначені такі поняття, як бюджетний дефіцит, тобто такі об'єктивні економічні відносини, які виникають між учасниками суспільного виробництва відносно використання коштів більше, ніж властиві закріплені джерела доходів бюджету в чинність росту граничних видатків виробництва, і державний борг, що  визначає економічні відносини держави як позичальника з її кредиторами відносно перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту на умовах повернення, терміновості й оплати.

Відповідно до розглянутих  концепцій регулювання бюджетного дефіциту, розмір валових витрат в  економіці повної зайнятості не завжди збігається з обсягом зробленої  в економіці повної зайнятості продукції. Якщо валові витрати менше обсягу випущеної в країні продукції, то виникає "прецесійний розрив".  Така ситуація виникає через існування "граничної схильності до заощадження" - певну частину своїх прибутків люди витрачають на заощадження, і саме вони, заощадження, і є джерелом фінансування збільшення державних витрат.

Отже, у держави є 2 варіанти - або терміново збільшувати обсяг  випуску продукції, або терміново  збільшувати валові витрати. Саме останнє  й досягається за допомогою збільшення державних витрат. А тому, якщо державні закупівлі ефективніше державних  трансфертів, перше й повинне  застосовуватися. Таким чином, збільшення державних витрат урівноважує збиток розміру валових витрат, викликаних заощадженнями, податками або імпортом.

Може зложитися й зворотна ситуація - виникнення "інфляційного розриву"  - якщо валові витрати  економіки повної зайнятості перевищують  валовий обсяг випущеної продукції  економіки повної зайнятості. Для  недопущення інфляції державі доводиться зменшити валові витрати саме на розмір цього інфляційного розриву.