Бюджетне планування в Україні

                 Міністерство фінансів України

          Дніпропетровська державна фінансова академія

Центр заочного навчання та дистанційної освіти

КАФЕДРА БЮДЖЕТУ ТА КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СПРАВИ

                      Індивідуальна робота

На тему: «Особливості планування видатків на утримання дитячо-юнацьких спортивних шкіл. Система оплати праці працівників дитячо-юнацьких спортивних шкіл: штатні нормативи, посадові оклади, система доплат і надбавок»

з навчальної дисципліни «Бюджетне планування в соціально-культурних закладах»

студентки IV курсу заочного факультету гр. _ФК-09-2з

                             Таран Карини Дмитрівни

                                Дніпропетровськ 2013

                                ВАРІАНТ 29                   

              Зміст

Вступ……………………………………………………………………………..3

1. Особливості планування видатків  на утримання дитячо-юнацьких  спортивних шкіл…………………………………………………………………5

2. Система оплати праці  працівників дитячо-юнацьких спортивних  шкіл: штатні    нормативи, посадові оклади, система доплат і надбавок. ………..14

Висновок…………………………………………………………………………22

Список використаної літератури……………………………………………….23

                      ВСТУП

Дитячо-юнацька  спортивна школа (далі - спортивна школа)  -  
позашкільний   навчальний   заклад   спортивного   профілю,   який  
забезпечує розвиток здібностей вихованців в обраному виді  спорту,  
що  в установленому порядку визнаний в Україні,  створює необхідні  
умови для гармонійного виховання, фізичного розвитку, повноцінного  
оздоровлення,  змістовного  відпочинку і дозвілля дітей та молоді,  
самореалізації,   набуття   навичок   здорового   способу   життя,  
підготовки спортивного резерву для збірних команд України.  
Спортивна  школа у своїй діяльності керується Конституцією  
( 254к/96-ВР ) та законами України,  актами Президента  України і  
Кабінету  Міністрів України,  наказами Мінсім'ямолодьспорту,  МОН,  
інших центральних органів  виконавчої  влади,  рішеннями                         місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого                          самоврядування, цим Положенням і власним статутом.  

 Дія цього Положення  поширюється на  такі  типи  спортивних шкіл, як комплексні дитячо-юнацькі спортивні школи, дитячо-юнацькі спортивні школи з видів спорту, дитячо-юнацькі спортивні школи для інвалідів,  спеціалізовані  дитячо-юнацькі   школи олімпійського резерву, спеціалізовані  дитячо-юнацькі   спортивні школи  для інвалідів паралімпійського та  дефлімпійського резерву  незалежно від їх підпорядкування та форми власності.                                                                                            Організаційно-правові засади діяльності спортивних шкіл.

Спортивні  школи  можуть  бути державної,  комунальної або  
приватної форми власності. Засновником спортивних шкіл можуть бути:

• центральні та  місцеві  органи  виконавчої  влади  органи місцевогосамоврядування;                                                                                           
• фізкультурно-спортивні товариства,       інші      громадські організації               фізкультурно-спортивноїспрямованості;                                                                                                   підприємства, установи,  організації та їх  об'єднання,  крім державних та комунальних;
• громадяни України

1. Фінансування фізичної культури і спорту

Аналіз літературних джерел свідчить, що деякі наукові роботи здійснюють умовний розподіл системи фінансування діяльності галузі на чотири підсистеми, а саме: комітетська підсистема - фінансування галузі фізичної культури і спорту з державного, місцевого бюджетів і коштів соціального страхування; громадсько-відомча підсистема - має змішаний характер фінансування, тобто кошти надходять як і з державного бюджету, так і з відомчих, громадських організацій і закладів; громадсько-комерційна підсистема здійснює фінансування фізичної культури і спорту через НОК України, національні спортивні федерації, спортивні клуби з видів спорту; комерційна підсистема - забезпечує фінансування фізкультурно-спортивної діяльності через організації, установи, підприємства різної форми власності, що займаються підприємницькою діяльністю [12]. Такий розподіл є дещо умовним, зважаючи на існуючу в державі систему фінансування соціально-гуманітарної сфери, адже федерації за видами спорту, НОК України, відомчі і громадські організації, як правило, не мають достатньої кількості грошових коштів, які зароблені внаслідок власної господарської діяльності, і тому вони здійснюють підготовку збірних команд, окремих спортсменів за рахунок коштів, які виділяються для цієї мети з державного та місцевих бюджетів.

На думку деяких дослідників, основним джерелом фінансування спорту вищих досягнень, олімпійського спорту має бути державний бюджет України, і частка видатків на них має бути більшою порівняно з іншими підсистемами галузі [10; 11; 13; 15]. Хоча робиться наголос на тому, що існуюча система розподілу видів спорту за пріоритетністю фінансування некоректна щодо раціональності витрат бюджетних коштів стосовно результатів виступів збірних команд. Проте якщо приділяти увагу тільки спорту вищих досягнень і прагнути збільшення кількості призерів, до занепаду приходить масовий спорт, що є негативним явищем, бо саме масовий спорт визначає рівень здоров'я нації [16]. Тому, на нашу думку, є доцільною модель роздільного управління спортом, за якої спортом вищих досягнень і масовим спортом керуватимуть різні структури. Зважаючи на вищенаведене, удосконалення діючих механізмів фінансування фізичної культури і спорту є вельми актуальною проблемою.

Діюча модель фінансування фізичної культури і спорту ґрунтується на тому, що надання населенню фізкультурно-оздоровчих, спортивних послуг здійснюється за рахунок поєднання фінансування з державного і місцевих бюджетів різних рівнів із широким залученням позабюджетних коштів, а саме, які надходять у результаті власної діяльності фізкультурно-спортивних споруд і коштів населення. Так, у ст. 28 Закону України “Про фізичну культуру і спорт” фінансування державної програми розвитку фізичної культури і спорту здійснюється за рахунок державного бюджету, бюджетів місцевого самоврядування і передбачається в них окремою статтею [2]. Зазначено те, що фінансування фізкультурно-виховної діяльності та спорту вищих досягнень здійснюється окремо. Також передбачено використання коштів на цілі фізичної культури і спорту з фонду соціального страхування і позабюджетних надходжень: внесків підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, окремих осіб, коштів від фінансово-господарської діяльності закладів фізичної культури і спорту та організацій фізкультурно-спортивної спрямованості, від продажу прав на використання спортивної символіки і на телевізійну трансляцію спортивних змагань, від проведення фізкультурно-спортивних та інших видовищних заходів, спортивних лотерей. Законом передбачено заборону щодо використання коштів державного бюджету та бюджетів місцевого самоврядування, а також позабюджетних коштів, спрямованих на фізичну культуру і спорт не за призначенням. Обсяг отриманих коштів з позабюджетних джерел ніяким чином не впливає на обсяг бюджетних асигнувань на фізичну культуру і спорт. Слід відзначити, що в сільській місцевості держава несе переважні витрати на утримання всіх закладів фізкультурно-спортивного призначення, у тому числі дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також проведення фізкультурно-спортивних заходів.

У проекті Закону України “Про фізичну культуру і спорт” [8] передбачається здійснити більш чітке розмежування джерел фінансування суб'єктів сфери фізичної культури і спорту. Колективи фізичної культури проводять відповідні заходи за рахунок членських внесків, коштів власника та уповноваженого ним органу підприємств, установ та організацій або коштів первинної профспілкової організації цих підприємств, отриманих від роботодавця на фізкультурно-оздоровчу роботу відповідно до ст. 44 Законом України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” [1]. Спортивні клуби здійснюють свою діяльність виключно за рахунок власних коштів та інших джерел не заборонених законодавством. Фінансування дитячо-юнацьких спортивних шкіл здійснюється за рахунок коштів власника, відповідного бюджету, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Школи вищої спортивної майстерності фінансуються засновниками, а спеціалізовані навчальні заклади спортивного профілю за рахунок коштів відповідного бюджету. Центри олімпійської підготовки національних збірних команд утримуються за рахунок центрального органу виконавчої влади з фізичної культури і спорту, а регіональних - органами з фізичної культури і спорту місцевих державних адміністрацій. Діяльність Всеукраїнського центру фізичного здоров'я населення здійснюється за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на програми з фізичної культури і спорту, інші центри фінансуються за рахунок місцевих бюджетів і джерел не заборонених законодавством. Центри фізичної культури і спорту інвалідів фінансуються за рахунок коштів державного бюджету через Національний комітет спорту інвалідів України, а також бюджетних асигнувань місцевих бюджетів. Слід відзначити, що діяльність фізкультурно-оздоровчих центрів, фізкультурно-спортивних товариств, національних спортивних федерацій, Всеукраїнської спортивної спілки школярів, студентів, Національного комітету спорту інвалідів, Національного спортивного комітету України, Національного олімпійського комітету України усіляко заохочується державою, яка створює для цього всі необхідні умови, а також цим суб'єктам сфери фізичної культури і спорту може бути надана з боку держави фінансова, організаційна, матеріально-технічна допомога [8].

Відповідно до норм Бюджетного кодексу  України ст. 87 п. 12, ст. 89 п. 6, ст. 90 п. 6, ст. 91 п. 7 [7], з державного бюджету України здійснюються видатки на фізичну культуру і спорт в частині підготовки резерву і складу національних команд і забезпечення їх участі у змаганнях державного та міжнародного значень, фінансування державних програм з інвалідного спорту та реабілітації, інших програм фізкультурно-спортивної спрямованості. Районні бюджети та бюджети міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення, з урахуванням при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, здійснюють фінансування державних програм розвитку фізичної культури і спорту в частині утримання та навчально-тренувальної роботи дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх типів, заходів з фізичної культури і спорту, здійснюють фінансову підтримку організацій фізкультурно-спортивної спрямованості і спортивних споруд місцевого значення. З бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів з урахуванням при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів провадяться видатки на державні програми з розвитку фізичної культури і спорту, інвалідного спорту і реабілітації республіканського та обласного значення. До видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів віднесено фінансування місцевих програм з розвитку фізичної культури і спорту.

Починаючи з 1998 р., кардинально змінюються державні пріоритети фінансування галузі. Так, на олімпійський спорт і спорт  вищих досягнень у бюджеті  України на 1998 р. було передбачено 50175,0 тис. грн. або 74,34 % усього грошового  забезпечення діяльності галузі, що було в три рази більше фінансового забезпечення інших підсистем галузі всіх разом узятих.

У 2010 р. у державному бюджеті були передбачені видатки на фізкультурно-оздоровчу  та реабілітаційну роботу серед інвалідів. З 2000 р. до бюджету закладаються витрати на матеріально-технічне забезпечення, утримання і підготовку спортсменів до участі в параолімпійських і дефлімпійських іграх.

Стабільно пріоритетним з точки  зору державних видатків є олімпійський спорт і спорт вищих досягнень, частка грошових коштів загального бюджету фізичної культури і спорту сягає майже 63 %. На фізкультурно-оздоровчу роботу серед інвалідів виділяється 8,17 % державних коштів, фізичне виховання у навчальних закладах і спорт для всіх верств населення, відповідно, 7,94 і 7,27 %. Проведення підготовки спортсменів паралімпійців і дефлімпійців сягає в державному бюджеті видатків ФКіС - 5,7 %, а фізкультурно-оздоровча діяльність у виробничій сфері 5,45 %. Стабільно низько пріоритетним протягом останніх дев'яти років залишається розвиток масового спорту серед сільського населення, адже в державному бюджеті частка грошових коштів становить лише 2,55 %. Особливо негативна тенденція спостерігається в останні роки в частині видатків на розвиток фізичної культури і спорту в сільській місцевості, яка скоротилась до 1,5 %, і в той же час зростають витрати державного бюджету на розвиток паралімпійського та дефлімпійського спорту (у 2009 р. частка видатків сягнула 23,39 %) та фізкультурно-оздоровчу та реабілітаційну роботу серед інвалідів (у 2009 р. частка становила 11,52 %). Залишено без державної підтримки та цільового фінансування товариство сприяння оборони України (з 2006 р.) та ДСТ “Україна” (з 2005 р.), що певною мірою обумовило наростання негативних тенденцій у процесі підготовки молоді до служби у збройних силах України, культивуванні військово-прикладних видів спорту, залученні до занять фізичними вправами широкого загалу молоді.

Цікавим є той факт, що при позитивному  зростанні показників фінансування галузі, відношення видатків на фізичну культуру і спорт до загальних видатків з державного бюджету протягом 1993 - 2010 рр. є відносно сталим і коливається в межах від 0,2 до 0,44 %, а середній показник має значення 0,29 %. Порівняно з фінансуванням інших галузей соціально-гуманітарної сфери, в середньому за досліджувані періоди, видатки на фізичну культуру і спорт у 21,3 рази менші ніж видатки на освіту, у 8,5 рази ніж на охорону здоров'я.

Іншим цікавим показником фінансування галузі є відношення видатків з державного бюджету України на фізичну культуру і спорт до внутрішнього валового продукту держави. Так, у середньому відношення видатків із державного бюджету на фізичну культуру і спорт до ВВП України в досліджуваний період становить 0,06 %, на освіту - 1,34 %, охорону здоров'я - 0,58 %. Як бачимо, видаткова частина на освіту і охорону здоров'я порівняно з сферою фізичної культури і спорту більша відповідно на 22,3 та 9,6 разів.

Аналіз джерел фінансування галузі здійснювався за даними щорічної статистичної звітності Міністерства справ сім'ї, молоді та спорту, а також інформації про обласні бюджети на 2010 р., яка була оприлюднена на офіційних сайтах обласних рад територіальних громад України. З обласних бюджетів на фізичне виховання, фізкультурно-оздоровчу і спортивну роботу в навчальних закладах витрачається в середньому 44,1 % коштів передбачених на фізичну культуру і спорт, 13,5 % - на спорт вищих досягнень, 9,6 % - фізкультурно-оздоровчу діяльність у виробничій сфері, 7,2 % - на фізкультурно-оздоровчу та реабілітаційну роботу серед інвалідів. Найгіршими середніми показниками фінансування з обласних бюджетів характеризуються масовий спорт серед сільського населення - 1,8 %, паралімпійський та дефлімпійський спорт - 0,8 %, спорт для всіх верств населення за місцем проживання та не олімпійський спорт - 3,5 %. Відношення витрат на фізичну культуру і спорт до загальних видатків бюджетів відповідних територіально-адміністративних одиниць в середньому становить 0,8 %. Найбільшими показниками фінансування фізичної культури і спорту характеризуються Луганська область (відношення видатків на фізичну культуру і спорт до загальних видатків бюджету становить 1,18 %), Харківська - 1,13 %, Чернігівська - 1,07 %, що підтверджується кількістю грошових коштів, які припадають на одну особу. Так, у Луганській, Харківській, Чернігівській областях в бюджеті 2010 р. із розрахунку на одну особу на потреби фізичної культури і спорту було передбачено 11 - 11,7 грн. відповідно. Значними можливостями бюджету обумовлено величину видатків на забезпечення діяльності галузі в містах Києві та Севастополі - 18,7 грн. на одного мешканця. Найменшими досліджуваними показниками характеризуються Одеська область - 6,1 грн., Черкаська та Рівненська області - 7,7 - 7,8 грн. відповідно. У середньому видатки на фізичну культуру і спорт з обласних бюджетів становлять 9,86 грн. на одну особу.

Спортивні заходи та навчально-тренувальна  робота фінансується переважно з  місцевих бюджетів та фондів організацій  і підприємств. Придбання спортивного  обладнання та інвентарю здійснюється переважно за рахунок позабюджетних коштів і коштів місцевих бюджетів, частка яких в загальній структурі видатків становить 40,4 та 28,8 % відповідно. Утримання, реконструкція та капітальний ремонт спортивних споруд здійснюється в основному за рахунок коштів певних територіальних громад, відомчих організацій, у підпорядкуванні яких вони знаходяться, а також баз олімпійської та параолімпійської підготовки за рахунок коштів державного бюджету України. Слід відзначити, що будівництво нових спортивних споруд здійснюється переважно за рахунок фондів організацій і підприємств, позабюджетних надходжень, частка яких у загальній структурі видатків на цю статтю становить 56,5 та 20,2 %. Переважне навантаження із формування фонду заробітної плати працівникам галузі, а також із виплат стипендій видатним спортсменам і тренерам несуть місцеві бюджети, фонди підприємств та організацій.

Обсяги фінансування галузі залежать визначальною мірою  від державної політики щодо її розвитку, соціально-економічного становища держави, а також окремих територіально-адміністративних одиниць, бюджетного процесу. Зважаючи на те, що фінансування фізичної культури і спорту здійснюється переважно з державного та місцевих бюджетів, фондів підприємств та організацій, важливого значення набувають механізми державного врегулювання процесів складання, прогнозування, формування видаткової частини бюджетів усіх рівнів по утриманню галузі.

Динаміка видатків з  державного бюджету України на утримання галузі фізичної культури і спорту характеризується позитивним трендом у період з 1993 - 2009 рр. із чітко визначеними державними пріоритетом по фінансуванню підсистеми галузі “Олімпійський спорт та спорт вищих досягнень”. У структурі джерел фінансування потреб галузі домінуюче положення належить місцевим бюджетам із питомою вагою 53,9 %. Найбільшими приростами видаткової частини на фізичну культуру і спорт характеризуються фонди підприємств, установ і організацій - збільшення в 28,3 рази, місцевих бюджетів - 25,9 разів. Будівництво нових спортивних споруд здійснюється переважно за рахунок фондів організацій, підприємств та установ, а також позабюджетних надходжень, частка яких у загальній структурі видатків на цю статтю становить 56,5 та 20,2 %. У середньому видатки на фізичну культуру і спорт з обласних бюджетів становлять 9,86 грн на одну особу. Низькі темпи зростання фінансових потоків із позабюджетних джерел і невелика їх питома вага в загальній структурі свідчать про необхідність нормативно-правового врегулювання економічних засад щодо утворення сприятливого інвестиційного клімату в галузі як на рівні окремих адміністративно-територіальних одиниць, так і держави в цілому.

2. Система оплати  праці працівників дитячо-юнацьких спортивних шкіл: штатні нормативи, посадові оклади, система доплат і надбавок.

Дитячо-юнацькі  спортивні школи є позашкільними  навчальними закладами спортивного  профілю - закладами фізичної культури і спорту, які забезпечують розвиток здібностей вихованців в обраному виді спорту, визнаному в Україні, створюють необхідні умови для гармонійного виховання, фізичного розвитку, повноцінного оздоровлення, змістовного відпочинку і дозвілля дітей та молоді, самореалізації, набуття навичок здорового способу життя, підготовки спортсменів для резервного спорту.  
Дитячо-юнацькі спортивні школи створюються та діють відповідно               до положення про дитячо-юнацьку спортивну школу ,                                         затвердженого Кабінетом Міністрів України. Засновниками дитячо-юнацьких спортивних шкіл можуть бути, зокрема:  
                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     1. центральні органи виконавчої влади;

2. місцеві державні адміністрації

3. органи місцевого самоврядування;

4. фізкультурно-спортивні товариства, інші громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості;

5. підприємства, установи, організації України та їх об'єднання;

6. громадяни  України.

    Центральний орган виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту здійснює організаційно-методичне забезпечення та встановлює порядок надання спортивним школам вищої, першої, другої категорій з урахуванням вимог, визначених відповідно до положення про дитячо-юнацьку спортивну школу.  
 
    Фінансування дитячо-юнацьких спортивних шкіл здійснюється відповідно за рахунок коштів власника , відповідного бюджету, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, інших джерел, не заборонених законодавством. Умови оплати праці працівників дитячо-юнацьких спортивних шкіл, заснованих органами державної влади та органами місцевого самоврядування, розробляє та затверджує у визначеному порядку центральний орган виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту.  
Згідно, із Законом України розміри  тарифних  розрядів  і коефіцієнтів  з оплати праці працівників  бюджетних  установ,  закладів  та  організацій галузі фізичної  культури  і  спорту  згідно з додатком 1; { Абзац другий  
пункту 1 у редакції Наказу Міністерства у справах сім'ї, молоді та  
спорту  N  1082 ( z0364-07 ) від 11.04.2007 - зміни застосовуються  
починаючи з 1 квітня 2007 року }схеми тарифних  розрядів посад працівників бюджетних установ, закладів та організацій фізичної культури і  спорту  за  розрядами Єдиної тарифної сітки, згідно з додатками 2-15;

показники для  віднесення установ,  закладів та організацій  до  
груп за оплатою праці керівників і спеціалістів згідно з додатками  
16-18.  

2. Надати право  керівникам  бюджетних  установ,  закладів  та  
організацій  фізичної  культури  і спорту в межах фонду заробітної  
плати, затвердженого в кошторисах, установлювати:

1) конкретні  розміри  посадових  окладів  (ставок  заробітної  
плати, тарифних ставок) працівникам бюджетних установ, закладів та  
організацій фізичної культури і спорту згідно із затвердженими цим  
наказом схемами тарифних розрядів та доплат і надбавок до них;

2) посадові оклади  заступників керівників бюджетних  установ,  
закладів  та  організацій фізичної культури і спорту,  заступників  
керівників  структурних  підрозділів  цих  установ,  закладів   та  
організацій  на 5 - 15 відсотків,  головних бухгалтерів - на 10-30  
відсотків,  помічників керівників - на 30 - 40 відсотків нижче ніж  
посадовий  оклад  відповідного  керівника,  визначений  за схемами  
тарифних розрядів, затвердженими цим наказом;

3) надбавки працівникам:

а) у  розмірі  до  50  відсотків  посадового  окладу  (ставки  
заробітної плати, тарифної ставки):

за високі досягнення у праці;

за виконання  особливо   важливої   роботи   (на   строк   її  
виконання);

за складність, напруженість у роботі.

Граничний розмір зазначених надбавок для одного працівника не  
повинен перевищувати  50  відсотків посадового  окладу  (  ставки  
заробітної плати, тарифної ставки).

У разі несвоєчасного  виконання  завдань,  погіршення  якості  
роботи   і   порушення   трудової  дисципліни  зазначені  надбавки  
скасовуються або зменшуються;

б) за  почесні звання України,  СРСР,  союзних республік СРСР  
"народний" - у розмірі 40 відсотків,  "заслужений" - 20  відсотків  
посадового окладу (ставки заробітної плати);

в) за  спортивні  звання  "заслужений  тренер",   "заслужений  
майстер   спорту"  -  у  розмірі  20  відсотків,  "майстер  спорту  
міжнародного  класу"  -  15  відсотків,  "майстер  спорту"  -   10  
відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати).

Надбавки за  почесні  та  спортивні   звання   встановлюються  
працівникам,  якщо  їх діяльність за профілем збігається з наявним  
почесним або спортивним званням.  За  наявності  двох  або  більше  
звань   надбавки   встановлюються   за   одним   (вищим)  званням.  
Відповідність почесного або спортивного звання профілю  діяльності  
працівника  на  займаній  посаді визначається керівником установи,  
закладу або організації;

г) за знання та використання в роботі іноземної  мови:  однієї  
європейської - 10,  однієї східної, угро-фінської або африканської  
-  15,  двох і більше мов - 25 відсотків посадового окладу (ставки  
заробітної плати).

Надбавка не встановлюється працівникам, для яких вимогами для  
зайняття посади передбачено знання іноземної мови, що підтверджено  
відповідним документом;

4) доплати працівникам:

а) у  розмірі  до  50  відсотків їх посадових окладів (ставок  
заробітної плати, тарифних ставок):

за виконання  обов'язків тимчасово відсутніх  працівників;

за суміщення  професій (посад);

за розширення   зони  обслуговування  або  збільшення  обсягу  
виконуваних робіт.

Зазначені види  доплат не встановлюються керівникам бюджетних  
установ,  закладів  та  організацій,  їх  заступникам,  керівникам  
структурних підрозділів цих установ, закладів та організацій та їх  
заступникам;

б) у   розмірі  до  40  відсотків  годинної  тарифної  ставки  
(посадового окладу) за роботу в нічний час,  якщо вищий розмір  не  
визначено  законодавством,  за  кожну  годину роботи з 10-ї години  
вечора до 6-ї години ранку;

в) за науковий ступінь:

доктора наук - у граничному розмірі 25  відсотків  посадового  
окладу (ставки заробітної плати);

кандидата наук - у граничному розмірі 15 відсотків  посадового  
окладу (ставки заробітної плати).

Зазначені доплати   встановлюються   працівникам,   якщо   їх  
діяльність за профілем збігається з наявним науковим ступенем.  За  
наявності   у   працівників   двох   наукових   ступенів   доплата  
встановлюється за одним (вищим) науковим ступенем.

Відповідність наукового ступеня профілю діяльності працівника  
на  займаній посаді визначається керівником установи,  закладу або  
організації.

Документи, що  засвідчують  наявність  наукового  ступеня  та  
вченого   звання,   повинні   відповідати   нормам   та   вимогам,  
передбаченим законодавством;

г) за використання в роботі дезінфікувальних засобів, а також  
працівникам,  які  зайняті  прибиранням  туалетів,  - у розмірі 10  
відсотків посадового (місячного) окладу;

5) водіям автотранспортних  засобів:

надбавки за класність водіям II класу - 10 відсотків,  водіям  
I   класу   -   25   відсотків установленої  тарифної  ставки  за  
відпрацьований час;

доплати за ненормований робочий день - у розмірі 25 відсотків  
тарифної ставки за відпрацьований час;

6) надавати працівникам  матеріальну допомогу, у тому  числі на  
оздоровлення,  у  сумі  не  більше  ніж  один(на)  посадовий оклад  
(ставка   заробітної   плати,   тарифна   ставка)   на  рік,  крім  
матеріальної допомоги на поховання;

7) установлювати   посадові  оклади  (ставки заробітної  плати,  
тарифні  ставки)  керівникам,  фахівцям,  службовцям,   робітникам  
структурних підрозділів і окремим працівникам установ, закладів та  
організацій галузі,  посади (професії)  яких  не  передбачені  цим  
наказом,   у  розмірах,  установлених  для  аналогічних  категорій  
працівників бюджетних установ, закладів та організацій відповідних  
галузей.  

3. Затверджувати  порядок  і  розміри преміювання працівників  
відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи  у  
межах коштів на оплату праці.