Бюджетное финансирование учереждений культуры и искусства

Бюджетне фінансування культури та мистецтва, склад видатків.

 Фінансування установ  культури і мистецтва здійснюється  за рахунок державного і місцевих  бюджетів, коштів від надання  платних послуг, а також коштів  підприємств, організацій, гро-мадських  об'єднань та інших джерел.

 Відповідно до основ  законодавства про культуру для  фінан-сової підтримки цих закладів  можуть утворюватися державні  та місцеві фонди розвитку  культури. Порядок створена і  вико-ристання коштів таких фондів  визначається положеннями, що  затверджуються в установленому  порядку.

 Громадські об'єднання,  творчі спілки, підприємницькі структури  також можуть створювати фонди  підтримки культури.

 Кожна установа культури  і мистецтва має самостійний  єдиний кошторис доходів і  видатків, який затверджує вищестояща  організація. Доходи і видатки  плануються в кошторисі в загальновстановленому  порядку. Так, заробітна плата  планується з виходячи з типових  штатів, установлених для кожного  виду установ залежно від обсягу  їхньої діяльності.

 До невеликих культурно-освітніх  установах складаються за-гальні  кошториси в межах району чи  міста. Зведене плануван-ня здійснюється  за видами установ на основі  середньої кількос-ті установ  кожного типу та середньої  норми витрат з виділенням  витрат на заробітну плату,  придбання предметів постачання, матеріалів і послуг, оплату послуг  з утримання ус-танов, оплату  комунальних послуг та енергоносіїв  тощо.

 

Финансирование отрасли  культуры в 2012 году увеличено на 71 млн.грн.

 

 

10.10.2012 | 15:39

 Пресс-служба Министерства  культуры 

 

 

Законом «О Государственном  бюджете Украины на 2012 год» Министерству культуры предусмотрены расходы  в сумме 2 134,33 млн. грн. Об этом на брифинге в Доме Правительства 10 октября рассказал  Министр культуры Михаил Кулиняк.

 

«2 октября принято изменения  к Закону «О Государственном бюджете  Украины на 2012 год» относительно увеличения объема расходов на 71 млн. грн. для обеспечения  своевременной и в полном объеме выплаты заработной платы работникам учреждений культуры и образования, отнесенных к сфере управления Минкультуры», - акцентировал министр.

 

Михаил Кулиняк также  рассказал, что распоряжением Кабмина  от 21.03.2012 г. № 177-р Минкультуры предусмотрены  средства в сумме 20 млн. грн. для приобретения украиноязычных книг для пополнения фондов библиотек. На реализацию мероприятий  по воссозданию культуры национальных меньшинств в госбюджете предусмотрено 963,9 тыс. грн. Для обеспечения связей с украинской диаспорой и распространения  украинской национальной идентичности в мире предусмотрено 1 млн. грн.

 

Кроме того, Распоряжением  Кабмина от 29.02 2012 № 273-р «О подготовке и проведении Первой Киевской биеннале современного искусства «Арсенал» Минкультуры были предусмотрены 30 млн. грн. на проведение мероприятия. Министерством культуры оказывается финансовая поддержка газет на языках национальных меньшинств (1344, 5 тыс. грн.), Национальным творческим союзам (8397,1 тыс. грн.), Национальному газетно-журнальном издательству, которое специализируется на издательстве культурологической прессы (6107,4 тыс. грн.).

 

 

 

 

 

 

Результатом діяльності соціально-культурних закладів і установ є створення духовних цінностей, соціально-культурних і побутових послуг у формі нематеріальних благ і послуг галузями освіти, науки, культури, мистецтва, охорони здоров'я тощо. Фінансування соціально-культурних закладів і установ значною мірою залежить від рівня продуктивності праці у суспільстві: чим він вищий, тим більше можливостей є для спрямування фінансових ресурсів у соціальну сферу. Водночас розвиток соціальної сфери відіграє значну роль в утворенні ВВП. Як стверджує академік НАН України А.Чухно, починаючи з другої половини XX ст. науково-технічний прогрес забезпечує приблизно 70% приросту виробництва.

 

Сучасна економіка і суспільство  докорінно відрізняються від попередніх. Це такий науково-технічний рівень виробництва і продуктивності праці, за якого при порівняно невеликій зайнятості матеріальне виробництво повністю забезпечує матеріальні потреби, а основна маса зайнятих зосереджена у соціальній сфері, яка задовольняє освітні, культурні, духовні потреби людей та їх всебічний розвиток. Уже зараз промисловий комплекс США функціонує завдяки лише 10% зайнятих, а у сільському господарстві 2,5% працюючих. Близько 80% зайнятих припадає на соціальну сферу — галузі, які забезпечують всебічний розвиток людини.

 

Розвиток техніки і  технології виробництва збільшує вимоги до людини, до її освіти, професійної  підготовки, майстерності. У відповідності з цим виникає потреба у підвищенні освітнього рівня і удосконалення професійного навчання, що, у свою чергу, потребує відповідного фінансування.

 

У даний час нематеріальні  блага і послуги соціально-культурних закладів і установ надаються споживачам безоплатно або за плату. Але і у першому, і у другому випадках вони отримають грошову оцінку на рівні витрат соціально-культурних закладів і установ. Джерелом фінансування витрат на створення безоплатних нематеріальних благ і послуг є кошти, виділені для цих установ і закладів з бюджетів різних рівнів, а джерелом фінансування витрат при створенні платних нематеріальних благ і послуг є доходи, отримані від їх реалізації у формі виручки.

 

Характер створення нематеріальних благ і послуг та джерела формування засобів для їх відтворення визначаються фінансово-господарською діяльністю соціально-культурних закладів і установ. При безоплатному наданні нематеріальних благ і послуг організація діяльності здійснюється на кошторисному фінансуванні, а діяльність цих закладів і установ, що надають споживачам нематеріальні блага і послуги за плату, здійснюється на засадах комерційного розрахунку[15, c. 205-206].

 

Основним плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, є кошторис доходів і видатків соціально-культурних закладів і установ. На його основі визначається обсяг і спрямованість коштів соціально-культурних заходів і установ для виконання своїх завдань і функцій та досягнення цілей, запланованих на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

 

Найбільший обсяг позабюджетних  коштів мають у своєму розпорядженні  вищі навчальні заклади. Вони становлять нині більше 40 відсотків загальної суми фінансових ресурсів, що перебувають у їх розпорядженні. Основними джерелами позабюджетних коштів є надходження за виконані госпрозрахункові, науково-дослідні роботи, за проведення курсових заходів, плати студентів за навчання, продажу машинного часу електронно-обчислювальної техніки, здавання в оренду на період літніх канікул гуртожитків тощо.

 

Діяльність соціально-культурних установ і закладів та формування їх фінансових ресурсів виходить за межі, відведені бюджетними можливостями, зокрема:

 

— розширення сфери їх діяльності зумовлюють відповідні зміни структури  фінансових ресурсів, що перебувають  у розпорядженні цих установ;

 

— обмеження бюджетних  ресурсів та збільшення позабюджетних  коштів не передбачають їх взаємозв'язку та узгодження у фінансовому плануванні і практичному використанні;

 

— діючий порядок планування обмежує можливості раціонального  й ефективного використання фінансових ресурсів, запровадження прогресивних норм і нормативів та дотримання режиму економії

 

 

 

 

 

 

Життєво важливою справою  стає забезпечення випереджаючого розвитку соціальних

інститутів (освіти, медицини, культури) та, відповідно, зростання соціальних інвестицій,

безпосередньо спрямованих  на розвиток людини. Тому вирішення важливих питань соціального й

економічного розвитку сфери  культури в нашій країні неможливе  без відповідного фінансового

забезпечення [1]. Для успішного розвитку соціальних інститутів необхідно вирішити такі завдання:

своєчасне формування й цільове  використання фондів грошових коштів для здійснення

господарської діяльності юридичними та фізичними особами, що працюють у цій сфері; належне

виконання функцій держави  з підтримки розвитку культурно-мистецької діяльності; збереження

культурно-мистецької спадщини; створення позитивного іміджу країни; задоволення потреб

громадян у культурних благах тощо.

Своєчасне виконання цих  завдань призведе до успішної діяльності та розвитку соціальних

інститутів, що передбачає створення багатоканальної системи фінансування цієї сфери, одним із

важливих елементів якої є її бюджетне забезпечення.

Незважаючи на велику кількість  досліджень, питання бюджетного забезпечення сфери

культури є недостатньо  дослідженими, що і зумовило вибір теми дослідження.

Метою статті є з’ясування особливостей бюджетного забезпечення сфери культури України

в умовах формування ринкової системи господарювання та запропонування заходів щодо

поліпшення системи бюджетного забезпечення.

Для досягнення мети поставлено такі завдання: аналіз бюджетних видатків та виявлення їх

ролі у розв’язанні соціальних і економічних проблем у сфері культури.

З 1991 року до 2009 року частка видатків на культуру і мистецтво у структурі загальних

видатків зведеного бюджету  України коливалася від 1,18 % до 2,53 %, що було зумовлено

116

"Управління розвитком", №2(99) 2011

__________

© Бессараб О. О., 2011

економічною ситуацією, яка склалася в нашій країні, можливостями наповнення дохідної частини

бюджету, пріоритетами культурно-мистецької політики і впливом інших внутрішніх і зовнішніх

чинників [2]. Причиною таких незначних видатків є невизначеність політичної ситуації. Тому уряду,

на перспективу, потрібно звернути увагу на належне фінансове забезпечення цієї сфери з метою

посилення впливу культурно-мистецької діяльності на українське суспільство, формування

позитивних установок  і ціннісних орієнтацій населення, переходу на інноваційні методи роботи і

прискорену інформатизацію галузі, становлення сучасної інфраструктури для активізації

мистецько-туристичного потенціалу країни [3].

Під час складання кошторису  дуже важливо враховувати розмір видатків зведеного

бюджету в розрахунку на одну особу, оскільки цей показник свідчить про можливості нашої

держави із забезпечення населення  базовими культурно-мистецькими благами. Темпи зростання

видатків на культуру і  мистецтво в розрахунку на одну особу  в окремі періоди були нижчими  від

індексу споживчих цін, що, у свою чергу, погіршувало фінансово-господарське становище закладів

і установ цієї сфери й  можливості надання ними якісних  послуг [4].

З метою стимулювання господарської  діяльності у сфері культури передбачено  прийняття

Закону України "Про національний культурний продукт" [5]. Хоча треба зазначити, що в цьому

законопроекті є дискусійні положення. Зокрема, передбачено: запровадження стандартів і

нормативів надання культурних послуг громадянам України без орієнтації на конкретні показники;

збереження й розвиток базової мережі державних і комунальних  закладів культури для

розширення доступу до культурних послуг якомога більшого кола потенційних споживачів, що є

одним із пріоритетів державної  політики, вже передбачених заходами підтримки закладів культури

в період економічної кризи [6] та іншими нормативно-технічними документами, тому не потребує

фіксації та уточнення  в цьому законопроекті.

В Україні відбувається поступовий перехід до застосування програмно-цільового методу у

процесі складання бюджетів різних рівнів [7], що обумовило зміну підходів до бюджетного

забезпечення сфери культури. Цей метод сприяє тому, що держава надаватиме саме ті культурно-

мистецькі блага, в яких населення реально зацікавлене, які мають одні з найвищих показників

соціальної ефективності та враховують не лише нинішні, а й майбутні потреби. Програмно-

цільовий метод дає  змогу вдосконалити механізм державного управління у сфері культури через

посилення відповідальності головних розпорядників бюджетних  коштів за їх цільове використання,

досягнення мети й виконання  завдань відповідної програми. Водночас застосуванню цього методу

перешкоджають певні проблеми, зумовлені великою кількістю державних зобов’язань, що

призводить до нецільового  використання бюджетних коштів і, відповідно, пролонгації реалізації тієї

чи іншої програми.

Чинна модель формування бюджетних  асигнувань на сферу культури і мистецтва  в Україні

передбачає перерозподіл частини ВВП на утримання культурно-мистецьких закладів та установ і

не розглядає ці кошти  як інвестиції в межах реалізації стратегії людського розвитку [8].

Тому існуюча система  бюджетного забезпечення сфери культури у країні є недостатньо

ефективною, отже, потребує здійснення комплексу заходів, спрямованих на її вдосконалення,

основними з яких є:

перегляд існуючих нормативів бюджетного забезпечення сфери культури з урахуванням

макроекономічних показників;

доопрацювання методики фінансування сфери культури, в основі якої є розрахунок обсягів

бюджетних видатків на одну особу, з урахуванням головних соціальних і економічних показників

розвитку як країни загалом, так і окремих її регіонів;

створення прозорих механізмів для залучення додаткових позабюджетних  джерел

фінансування культурно-мистецьких закладів і установ з урахуванням надання різних видів пільг

для юридичних і фізичних осіб.

Отже, реалізація викладених вище пропозицій сприятиме покращенню фінансового забезпе-

чення закладів культури та мистецтва й раціональному використанню фінансових ресурсів галузі.

Рецензент Дікань Л. В.

____________

Література: 1. Бюджетна політика у контексті соціально-економічного розвитку України / М. Я. Азаров,

Ф. О. Ярошенко, О. І. Амоша  та ін. – К. : НДФІ, 2004. – С. 487. 2. Державні цільові програми та упорядкуван-

ня програмного процесу  в бюджетній сфері / В. М. Геєць, В. П. Александрова, О. І. Амоша, В. В. Близнюк  та

ін. ; за ред. акад. НАН України  В. М. Гейця. – К. : Наукова думка, 2008. – С. 16–17, 25. 3. "Про державну

підтримку культури і мистецтва  в Україні" : Указ Президента України  від 20.10.1998 р. № 1152/98

[Електронний ресурс]. –  Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua. 4. "Про затвердження Державної

програми розвитку культури на період до 2007 року" : Постанова  Кабінету Міністрів України від 06.08.2003 р.

№ 1235 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua. 5. Проект Закону України

"Про національний культурний  продукт" 01.04.2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

www.zakon.rada.gov.ua. 6. "Про деякі  невідкладні заходи щодо підтримки  закладів культури в період

економічної кризи" : Постанова  Верховної Ради України від 05.03.2009 р. № 1114-VI [Електронний ресурс]. –

Режим доступу : www.zakon.rada.gov.ua. 7. Статті 2, 30, 87 Бюджетного кодексу України  від 21.06.2006 р.

№ 2542-ІІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua. 8. "Основи законодавства України про

культуру" : Закон України  від 14.02.1992 р. № 2117-ХІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

www.rada.gov.ua.

117

"Управл__

 

Расходы на культуру и искусство

 

Сложность правового регулирования  финансирования расходов на культуру и искусство состоит в не только в объективных причинах, связанных с общим положением в стране, а и в специфике самой области культуры. С одной стороны, культура не может существовать без свободы творчества и потому одно из важнейших задач правового обеспечения культурной сферы — это гарантирование и обеспечение творческих свобод: свободы художественного творчества, свободы слова, свободы печати и т.п.. С другой стороны, в условиях классического рыночного хозяйствования значительная часть организаций культурно-художественной сферы есть экономически неприбыльными, но общественно необходимыми. Из этого явствует, что общество (государство), какое заинтересованное в существовании и развитии культуры, должно создать такое правовое пространство, в котором культура сможет существовать, оставаясь экономически неприбыльной, даже при условиях рыночной экономики. Согласно функциональной классификации расходов к ним принадлежат расходы на содержание средств массовой информации, в том числе телевидения и радиовещание, прессу, книгоиздание и т.п., а также исследование и разработки в сфере духовного и физического развития2.

 

Согласно функциональной структуре расходов на культуру и  искусство их включено к разделу  «Духовное и физическое развитие» (код 0800) и подраздела «Культура и  искусство» (код 0821). Эти расходы  включают финансирования театров; художественных коллективов, концертных и цирковых организаций; кинематографии; творческих союзов; библиотек; музеев и выставок; заповедников; клубных учреждений; других мероприятий и учреждений в области культуры и искусства.

 

При финансировании культуры главными распорядителями бюджетных  средств является Министр культуры Украины, министры и руководители государственных  комитетов и ведомств Украины, а  также Автономной Республики Крым, в подчинении которых находятся  предприятия, организации, учреждения культуры. Распорядителями бюджетных  средств низшего уровня есть руководители соответствующих учреждений, предприятий  и организаций.

 

Финансирование за Государственным  бюджетом Украины осуществляется Министерством  финансов Украины путем предоставления главным распорядителям бюджетных  назначений в пределах установленных текущим актом о бюджете ассигнований. Из бюджета Автономной Республики Крым, областных, городских (кроме городов районного подчинения) и районных бюджетов финансирования осуществляется соответственно Министерством финансов Автономной Республики Крым, местными финансовыми отделами путем перечисления средств со счетов соответствующих бюджетов на регистрационные счета главных распорядителей бюджетных средств, которые открыты в соответствующих территориальных органах Государственного казначейства Украины. После получения средств из бюджета на свои счета главные распорядители в установленном порядке пересчитывают средства на регистрационные счета подведомственных предприятий, организаций и учреждений культуры.

 

Из бюджетов городов районного  подчинения, сельских и поселковых бюджетов финансирования осуществляется соответствующими местными государственными администрациями и исполнительными  комитетами органов местного самоуправления. Итак, в бюджетном финансировании расходов на культуру и искусство  принимают участие все звенья бюджетной системы Украины.

 

Каждое отдельное предприятие, организация или учреждение культуры получает ассигнование лишь с одного бюджета. Распределение учреждений культуры и искусства на те, что  финансируются из государственного бюджета, и те, что получают ассигнование из местных бюджетов, осуществляется в зависимости от их значимости и  подчинение.

 

Так, за счет средств государственного бюджета финансируются такие  учреждения и мероприятия:

 

а) государственные культурно-образовательные  программы (национальные и государственные  библиотеки, музее и выставки национального  значения, заповедники национального  значения, международные культурные связи, государственные культурно-образовательные  мероприятия);

 

б) государственные театрально-зрелищные  программы (национальные театры, национальные филармонии, национальные и государственные  музыкальные коллективы и ансамбли и другие учреждения и мероприятия  искусства согласно перечню, утвержденному  Кабинету Министров Украины);

 

в) государственная поддержка  общественных организаций культуры и искусства, которые имеют статус национальных;

 

г) государственные программы  развития кинематографии;

 

ґ) государственное архивное дело.

 

За признаком подчинения из государственного бюджета финансируются  также все предприятия, организации  и учреждения культуры, которые непосредственно  подчинены Министерству культуры и  другим министерствам, государственным  комитетам и ведомствам.

 

Другие бюджетные культурно-художественные учреждения финансируются главным  образом из соответствующих местных  бюджетов. В частности, к расходам, которые осуществляются из районных бюджетов и бюджетов городов республиканского значения Автономной Республики Крым и мост областного значения, принадлежат государственные культурно-образовательные (библиотеки, музее и выставки) и театрально-зрелищные программы (филармонии, музыкальные коллективы и ансамбли, театры, дворцы и дома культуры республиканского Автономной Республики Крым и областного значения, школы эстетичного воспитания детей, другие учреждения и мероприятия в области искусства).

 

За счет государства финансируются  государственные программы поддержки  телевидения, радиовещание, прессы, книгоиздание, информационных агентств и т.п.. Согласно функциональной классификации расходов к ним относят расхода на содержание средств массовой информации, в том  числе телевидения и радиовещание, прессу, книгоиздание и т.п., а также  на  исследование и разработки в  сфере духовного и физического  развития.

 

 

Особенность финансирования расходов на прессу, телевидение и  радиовещание заключается в том, что с переходом к рыночным отношениям все более большая  их часть работает на смешанных источниках финансирования, среди которых основным становится самоокупаемость и доходы от деятельности, основанной на частной  собственности. Государственные программы  телевидения, радиовещание и пресса, которые получают бюджетные ассигнования, также финансируют значительную часть своих расходов за счет собственных  средств, полученных преимущественно  от предоставления рекламных услуг. В свою очередь редакции газет и журналов, которые принадлежат органам местного самоуправления, частично финансируются из местных бюджетов. В частности, право местных органов на учреждение собственных средств массовой информации, назначение и освобождение их руководители закреплены в ст. 26 Закона Украины «О местном самоуправлении в Украине».

 

 

Владимиров К.М., Чуйко  Н.Г. Місцеві фінанси. – Навчальний посібник. Херсон: Олді-Плюс, 2006. – 352 стор.

 

 Петренко Ю. В., Рожко  О.Д. «Місцеві фінанси» // Опорний  конспект лекцій. – К.: Кондор, 2003. – 282с.

 

Державна політика у сфері  культури - це діяльність держави, спрямована на максимально можливе забезпечення основної ролі культури в розвитку і самореалізації сутнісних сил  людини, збереження національної самобутності народів, утвердження їх гідності. Основними  завданнями державної політики у  сфері культури є забезпечення: необхідних організаційно-управлінських, правових, фінансово-економічних умов для  створення, збереження та поширення культурних цінностей в суспільстві з метою максимального задоволення культурних запитів різних суспільних груп; прав громадян у сфері культури - свободи творчості, доступу до культурно-мистецьких цінностей; вільного функціонування і розвитку всіх існуючих на території країни національних культур, включаючи і культури національних меншин; спадкоємності культурного розвитку, збереження єдиного культурного простору держави.

 

За роки незалежності в  Україні були створені нові засади державної політики у сфері культури, які відповідають загальновизнаним у світі демократичним принципам. З’явилися реальні можливості для вільного розвитку вітчизняної культури, свободи творчості митців, досягнення і збереження цілісності української національної культури, її інтеграції в європейський і світовий культурний простір. Водночас існуючий розрив між цілями державної політики та реальним станом культурного розвитку суспільства свідчить, що в умовах становлення ринкових відносин не вдалося визначити адекватні соціокультурним процесам підходи до здійснення політики держави у сфері культури, знайти оптимальні шляхи й механізми її реалізації, що призвело до суттєвого погіршення функціонування зазначеної сфери.

 

У сучасних умовах в Україні  культура не стала пріоритетним напрямом державної політики. Політична і управлінська еліта поки що недооцінює важливої ролі культури в процесах державотворення, розвитку всіх сфер суспільного життя, у формуванні інтелектуального потенціалу суспільства. Свідченням цього є відсутність цілісної концепції розвитку вітчизняної культури, належної законодавчо-нормативної бази культурної сфери, здійснення бюджетної політики фінансування культури за залишковим принципом.

 

Успішному здійсненню державної  політики у сфері культури значно перешкоджає обмеженість фінансових ресурсів, необхідних для досягнення поставлених цілей, і низька ефективність їх використання. Існуючі принципи, методи і форми бюджетного фінансування культурної сфери, підходи до нього не відповідають її потребам. Водночас позабюджетний механізм фінансування є малорозвиненим, що зумовлюється не розробленістю відповідної нормативно-правової бази, яка б стимулювала благодійну, меценатську діяльність і сприяла залученню інвестицій у сферу культури.

 

Головне завдання державної  політики у сфері культури - забезпечення громадянам необхідних умов для культурного  розвитку - доступу до культурних надбань  і цінностей вітчизняної й  світової культури, активної участі в культурному житті з максимальним урахуванням при цьому культурних потреб та інтересів усіх суб’єктів культурного процесу - залишається невирішеним і, по суті на сьогодні здебільшого є декларативним. Відчутно посилюються духовна деградація суспільства, цінності й норми, що утворюють духовне ядро вітчизняної культури, є нестійкими і розпливчастими. Сьогодні у суспільстві послаблюється зв’язок з історико-культурними традиціями, кращими надбаннями вітчизняної культури, що призводить до зниження усвідомлення громадянами себе єдиною державою і нацією. Це загрожує національній безпеці України. Культура поступово втрачає функції соціальної регуляції, суспільної консолідації й духовного самовизначення людини. Для вирішення складних соціокультурних проблем необхідне переосмислення сучасної державної політики у сфері культури, її пріоритетних напрямів, завдань і механізмів реалізації.

 

У незалежній українській  державі разом із реорганізацією всієї системи виконавчої влади відбувається трансформація державного управління у сфері культури. Розпочато створення нової нормативно-правової бази, що регламентує управлінську діяльність відповідних органів, здійснюється реорганізація Міністерства культури і мистецтв України, пошук нових форм і методів управління. Водночас нові організаційно-управлінські відносини формуються повільно. Це зумовлюється як суперечливими соціально-економічними, політичними процесами в сучасному суспільстві, що ускладнює поєднання адміністративних методів державного управління з ринковими механізмами, так і недоліками організаційно-управлінського характеру.

 

Органи державного управління у сфері культури залишаються структурно недосконалими й відмежованими від культурних потреб та інтересів громадян. Зміст їх управлінської діяльності неадекватний вимогам нової соціокультурної реальності. Поки що не вдалося встановити конструктивний діалог і налагодити механізм взаємодії між державними органами та громадськістю в процесі розробки і прийняття управлінських рішень з проблем культурного розвитку, відсутня належна система контролю за їх виконанням, що суттєво знижує ефективність реалізації державної політики у сфері культури.

 

1.   Порядок фінансування  соціально-культурних заходів

 

 

У Конституції України  закріплено, що людина, її життя і  здоров'я, честь і гідність, недоторканність  і безпека визнаються в Україні  найвищою соціальною цінністю (ст. 3). Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість соціальності діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини - головний обов'язок держави.