Читання в житті людини

    Державний вищий навчальний заклад

    Українська  академія банківської справи

    Національного банку України

    Кафедра соціально-гуманітарних дисциплін 
 
 
 
 
 

    Реферат

    «Читання  в житті людини» 
 
 

    Підготував:

    Студент групи БС-82

    Гриценко  В.І.

    Перевірила:

    доц. Васюріна А.О. 

Суми 2009

План

    Вступ.

1. Читання серед підлітків.
2. Деформація репертуару читання - фактор ризику.
3. Читання в в мінливому медіа середовищі.

      Висновок.

      Література. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ.

    Читання в історії розвитку людства завжди відігравало важливу роль. Можна приводити численні приклади висловлювань авторитетних людей, у яких книга і читання розглядаються як один із головних засобів соціалізації людини — її духовному, інтелектуальному, творчому розвитку. Фахівці різних галузей, у тому числі психологи, педагоги, соціологи, довели, що не читаюча дитина — це не тільки перешкода до соціально успішної реалізації особистості, а й величезний ризик для суспільства. Ризик поповнення людей з девіантною і дезадаптивною поведінкою, з атрофованим почуттям співчування; ризик збільшення людей, не здатних сприймати та засвоювати елементарну інформацію, людей зі зниженими можливостями до адаптації. Якщо додати до цього ще й тотальне захоплення дітей новими технологіями, то можна стверджувати, що читання найчастіше стає тільки одним із засобів отримання інформації, тобто технологічним і раціональним процесом.

    Що  ж потрібно зробити, щоб забезпечити, підтримати і стимулювати читання  юного покоління? На мій погляд, насамперед, потрібно забезпечити доступ до друкованих джерел через інститут безкоштовних бібліотек; більш активно організовувати і підтримувати з боку держави системи заходів, що стимулюють звертання до книги і читання; збільшити законодавчу і фінансову підтримку книговидання; організовувати читання для всіх вікових та соціальних груп.

    З огляду на це поволі виникає питання: хто ж у змозі забезпечити  і підтримати дитяче читання, якісно, вчасно і доступно надавати інформацію, стати рекреаційною установою, покликаною задовольняти запити, пов’язані з  різнобічною діяльністю людини? Адаптивним соціокультурним інститутом для цього є бібліотека. Чим же сьогодні вона може залучити дітей та підлітків і що готова їм дати? Насамперед — інформацію, у тому числі другого рівня. Друковані джерела, що є в універсальних фондах публічних бібліотек, надають можливість широкого вибору авторів, типів і видів видань, вони формують різнобічність кола читання. Бібліотека є єдиною не заангажованою установою, покликаною і здатною надавати матеріали, які відображають різні точки зору і підходи, теорії, концепції, погляди на той чи інший предмет, явище, подію.

    Дитячі  бібліотеки, які мають добре підготовлених  фахівців, застосовують різноманітні методики залучення дитини до книги, читання, враховуючи її індивідуальні  особливості, часто адаптуючи для цього соціальні, шкільні і клубні форми роботи. Серед найбільш значущих заходів щодо поширення книги і читання, а також на допомогу формуванню читацької культури дітей і підлітків варто назвати: конкурс на кращий читаючий клас; читацький марафон «Прочитал сам — порекомендуй товарищу»; бенефіси читачів; конкурси на кращого читача року, місяця, кращу книгу року; презентації нових книг і журналів; програми підтримки дитячої літературної творчості, серед яких літературно-художні студії, об’єднання юних журналістів, створення рукописних дитячих журналів, літературні конкурси тощо; щорічні свята книги; міські, національні і міжнародні виставки дитячої книги; спільні акції з видавництвами, редакціями дитячих періодичних видань (журнали «Одноклассник», газета «Клякса» та ін.). Таким чином, дитячі бібліотеки стають провідниками нового погляду на читання як на національну цінність, його популяризацію серед широкого кола населення.

    Не  можна не сказати про дослідження  дитячого читання, проведення яких допомагають  активізувати і упорядкувати цей процес. Досліджуються проблеми активізації дитячого читання в умовах розвитку новітніх інформаційних технологій, сучасні тенденції поширення читання серед дітей і підлітків, проблеми сімейної грамотності, профілактика вторинної неграмотності тощо. Останніми роками дитячі бібліотеки стали ініціаторами й організаторами професійних форумів з дитячого читання — вони готують і проводять науково-практичні конференції, інформаційні брифінги, семінари, дискусійні столи. Саме такі заходи консолідують зусилля вчених, практиків, педагогів і соціологів, сприяють взаєморозумінню та співпраці, привертають увагу суспільства, владних структур і ЗМІ до проблем дитячого читання. А дитяча бібліотека зі своїми фондами є своєрідною моделлю книжкової культури дитинства.  

1. Читання серед підлітків.

Це вже стереотип: сучасні діти перестали читати книги. Більшість з них весь свій вільний  час проводять, сидячи перед телевізором  або граючи в комп’ютерні ігри. Однак не можна однозначно стверджувати, що діти взагалі не читають. Вони, звичайно ж, читають, але переваги юних читачів дуже змінилися.

«ЧИТАЮ РІДКО: НЕ ЛЮБЛЮ»

        Соціологічні  дослідження свідчать, що 30 відсотків  підлітків люблять читати і читають  багато, ще третина любить читати, але  їм не вистачає на це часу, а кожна п’ята дитина відповіла: «Читаю рідко: не люблю». П’ята частина опитаних дітей витрачає на читання в середньому до 30 хвилин на день, третина — до години, 42 відсотки — понад півтори години на день. Але, як правило, ті, хто любить читати, це діти молодшого шкільного віку. Чим старшою стає дитина, тим менше часу вона витрачає на читання. Якщо подивитися на список читання підлітків, то 40 відсотків складає література розважального характеру, а науково-популярні книги вдвічі менше — 21 відсоток.

Працівники бібліотек  стурбовані даною диспропорцією  у виданнях для дітей. Найбільше  книг видається для дошкільнят і  молодших школярів. Для підлітків  літератури вкрай мало. Чому такий  популярний «Гаррі Поттер»? З одного боку, це, безумовно, модний бренд, та з іншого — у нас великий дефіцит книг, призначених для дітей 10 —12 років.

Якщо ситуація не зміниться, то гарної підліткової  літератури ми так і не одержимо.

Аналогічна ситуація склалася і на ринку періодичних  видань. Найпопулярніші журнали в  сучасних дітей — Cool, Cool Girl, «Штучка», «Молоток», Oops. Секрет їхньої популярності в доступності — ці журнали вільно продаються у всіх книжкових і журнальних кіосках. А от знайти на полицях цікаву й пізнавальну літературу — велика проблема. Якісна дитяча періодика поширюється здебільшого через передплату. А в сільських батьків, наприклад, немає на це грошей. Тому кращу дитячу періодику можна знайти тільки в бібліотеках.

Найгірша ситуація з дитячими бібліотеками склалася в  провінції. На запитання: «Де ви зазвичай берете книги?» — 40 відсотків сільських дітей відповіли, що купують, 42 відсотки звертаються до друзів, але 61 відсоток йде до шкільних бібліотек і 71 — у сільську.

Та не надто  втішна картина й зі шкільними  бібліотеками. Найбільша мережа бібліотек  належить Міністерству освіти і науки. Здавалося б, чудово, але на відміну від Франції, де бібліотека — це центр школи, куди без університетської фахової освіти на посаду бібліотекаря просто не візьмуть, у нас шкільні бібліотеки тягнуть жалюгідне існування як один зі структурних підрозділів школи. Через недостатнє фінансування ці бібліотеки комплектуються тільки навчальною літературою, а художні й науково-популярні кни¬ги з мистецтва, історії, куль¬тури практично не надходять.

У той же час  бібліотека — як поки ще єдиний безкоштовний заклад культури — мала би стати тим місцем, де можна отримати щось для душі, почитати книги, нехай навіть і старі, поспілкуватися з однолітками.

ЯКЩО В СІМ’Ї  НЕ ЧИТАЮТЬ, ЧОМУ ДИТИНА ПОВИННА ЧИТАТИ?

Часто діти просто не знають, що читати — це цікаво. У дитинстві їм не читали казки на ніч, в дитячу бібліотеку вони не записані, те, що читають на уроках, — нецікаво. Дитина навіть не підозрює про те, що це таке — читати книгу просто так, для себе. Варто такій дитині прочитати поспіль 2—3 справді цікаві книги (нехай це будуть просто пригоди, зовсім не обов’язково глибокий та корисний твір), і вона «втягнеться» в читання.

Сама дитина не візьме до рук книги — їй потрібна допомога батьків. Не поспішайте лаяти  дитину за те, що вона не читає книги навіть за шкільною програмою. Можливо, в цьому винувата не тільки вона. Зверніть увагу на себе. Коли ви востаннє читали книгу? Що це було — одноразовий детектив чи класика? Чи згідні прямо зараз почати читати, скажімо, роман Достоєвського? Адже дитина несвідомо бере з вас приклад в усьому, бачить, як ви самі ставитеся до книги.

Багатьом дітям  нелюбов до книги виховують у  школі. Деякі вчителі проводять  навчання безграмотно, уроки читання  викликають у дитини негативні емоції або, щонайменше, залишають байдужою. У результаті знову — «нечитаюча» дитина. Учитель може формувати неправильне ставлення до читання, обмежуючись поверхневим аналізом творів, не показуючи їхнього зв’язку з життям, заохочуючи неусвідомлене читання, читання на швидкість (відома техніка читання).

Дитина може не читати через загальний вольовий недорозвиток. Змалку вона звикла, що все  їй дається легко, батьки виконують  всі прохання, бабуся сама розповідає казки, загалом, всі бажання виконуються. А для того, щоб читати, потрібно докласти зусиль. По-перше, треба навчитися читати. По-друге, потрібно мати уяву і затрачати розумові зусилля, щоб образно уявити собі героїв, пережити разом з ними якісь сцени, «переварити» стиль автора тощо. Набагато простіше розгорнути журнал коміксів або подивитися мультфільм. Яскравих стимулів більш ніж достатньо, враження отримані, особливо замислюватися не потрібно, — краса!

Загальне зниження інте¬ресу до читання — це, звичайно, і вплив часу. У суспільстві  вже немає культу книги, немає  загального «зараження», коли одна потріпана книжка переходила з рук в руки. Немає дефіциту книг — а що доступне і незаборонене, то нецікаве.

Та все-таки, шановні батьки, якщо ви хочете, щоб  ваша дитина читала, зверніть увагу, перш за все, на себе — що ви для цього  робите, і що ви робите навпаки, що могли б змінити і чим поступитися.  
 
 

2. Деформація  репертуару читання - фактор ризику.

       У сучасному українському соціумі особливо інтенсивний процес диференціації, дроблення соціальних груп, зміни в характері читання, у зв'язку із чим можна прогнозувати зміни в поведінці багатьох груп читачів (дітей, підлітків і юнацтва) у самому найближчім майбутньому. Дитяче читацьке співтовариство розшаровується.

       У великих містах ми спостерігаємо  гадане благополуччя: ринок перенасичений  літературою, у тому числі й дитячої. Загальною тенденцією є диверсифікованість книговидання, тобто диференціація й цільова орієнтація на споживача з урахуванням особливостей споживання в різних соціальних груп. Однак аналіз книговидання за останнє десятиліття дає яскраву картину деформування й погіршення репертуару і якості видаваної дитячої літератури.

       В останні роки з'явилися видавництва, що прагнуть перевести й видати нову й кращу світову літературу для  підлітків, але ці книги однаково не потраплять у провінцію. Цьому заважає як малотиражність видаваної літератури, так і недосконалість системи книгорозповсюдження.

       Вцілому відхід держави зі сфери видання дитячої літератури привів до наступного: потреби дитинства не відповідають існуючій моделі книговидання; відбувається руйнування оптимальної моделі книжкової культури дитинства у фондах бібліотек.

       Книжковий і журнальний ринок працює таким  чином, щоб тиражувати те, що обов'язково викличе інтерес, спекулюючи на вікових  особливостях підлітків і юнацтва (наприклад, на інтересі до протилежної статі, сексу й розвагам), іде тенденція на "зниження смаку". Подібна література широко видається й поширюється. У більших кількостях видаються різні серії дитячого детектива, серед яких є абсолютно примітивні, погано написані твори. Сьогодні видається безліч книг, що не мають ніякого відношення до реального життя й проблемам, які чекають молодь.

       Особливо  великою проблемою для бібліотекарів (а також учителів і батьків) стає якість і репертуар видаваної  дитячої літератури з погляду  цінностей і ідеалів, моделей поведінки, які в ній представлені. Дитяча література значно міняється. Вона часто лише виглядає як дитяча, але такий при цьому не є такою. У таких книгах розмиті норми й цінності, часто книга не позитивна (не "дає надію"). Найчастіше автори не враховують базових основ дитячої психології. Для дітей видаються також широкими тиражами й книги, які небезпечні й несуть дітям і підліткам деструктивні моделі поведінки.

3. Читання в мінливому медіа середовищі.

      Динамічні процеси в читанні дітей і  підлітків пов'язані із двома головними складовими: глобальними світовими тенденціями в читанні в контексті зміни медіа середовищі, а також ситуацією "наздоганяючої модернізації" в Україні.

      Усе більше дітей і підлітків в Україні сьогодні читають мало, або інакше, тобто не так, як прагли б цього батьки й педагоги. Міняється "модель дитячо- підліткового читання", або "модель літературної соціалізації особистості" - процес, у якім міняються практично всі характеристики читання підростаючого покоління

      Однієї  із складних проблем, що відбилися на дозвіллевому читанні дітей і підлітків, стала реформа школи. У молодшому шкільному віці багато ще люблять розглядати книги й читати їх. Від молодшого до старшого збільшується навчальне навантаження, усе більше часу вимагає виконання шкільної програми. Головним стає вчасно одержати інформацію, тому, починаючи з підліткового віку, читання носить усе більш функціональний, інструментальний характер.

      Велика  кількість проблем в області  читання також пов'язане з тим, що школа сьогодні недостатньо розбудовує вміння й навички учнів у сфері читання й інформаційної культури. Крім того, програми викладання літератури побудовані таким чином, що замість любові до класичної спадщини, багато школярів відторгаються його й сприймають літературу по навчальній програмі чисто формально. Ця обставина також веде до зниження рівня читацької культури.

      Згідно  даним досліджень, сьогодні триває процес трансформації дитячого читання. У новому варіанті інформаційної поведінки "модель читання підлітка" багато в чому подібна з "моделлю читання дорослої людину". Так, читання книг сприймається дитиною й підлітком переважно або в якості одного з інструментів одержання інформації (за завданням школи), або в якості засобу відпочинку й розваги (на дозвіллі). "Людей читаючих" більше не має настільки високого статусу в суспільстві, як у попередній період. Підліток- книголюб найчастіше сприймається однолітками як "біла ворона". Відношення до художньої літератури міняється, і книга перестає бути "підручником життя". Читання романів усе менше залучає підлітків, особливо тих романів, які становлять основу літературної класики.

      Сьогодні  в українських великих містах діти й підлітки читають приблизно стільки ж і приблизно так само, як у Данії в середині 1990- х рр. На першім місці в структурі дозвілля підлітків - комп'ютерні ігри й телеперегляди, відеоперегляди, слухається радіо, використовується Інтернет, а також читаються журнали й книги. Дітьми й підлітками використовуються всі види засобів масової комунікації. У великих містах саме медіасередовище (наявність або відсутність різноманітного широкого спектра електронних каналів масової комунікації, телевізійних, радіо, Інтернету, а також наявність будинку відео- і комп'ютерної техніки) багато в чому визначає розвиток нових звичок у використанні ЗМІ дітьми й підлітками. Інтерес дітей і підлітків сьогодні також лежить в області комп'ютерних ігор. Від Києва в провінцію йде поширення цього виду дозвілля, комп'ютери з екзотики стають повсякденністю, і підліток одержує можливість пограти й попрацювати на них усюди (у школі, будинку, у друзів, у комп'ютерних клубах). Процес зміни медіа середовища в цілому, зміни дозвіллевих переваг школярів швидко поширюється від столичних міст до великих - потім малим містам, і швидкість цих змін наростає. Інтернет приходить не тільки в офіси, школи, але й у вдома. Відбувається освоєння нових засобів комунікації й нових можливостей, пік інтересу до них, а потім, після їхнього освоєння, вони будуть включені в структуру життєдіяльності, у спосіб життя. Однак зовсім очевидно, що читання здає свої позиції й стає якісно іншим. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки. Шляхи вирішення проблем

Одним з головних завдань поліпшення стану дитячого читання є реформування шкільних підходів, програм і методик навчання читанню, а також викладання літератури. Необхідне введення в школах посади "учителі читання й інформаційної культури", завданням якого стане впровадження нових методик і навчання школярів різним стратегіям читання й методам роботи з текстом з 1- го по 11- й класи. Школі потрібні кваліфіковані бібліотекарі- педагоги, і сьогодні шкільний бібліотекар повинен відігравати більшу роль у розвитку навичок читання й уміння працювати з інформацією на різних носіях.

      Дітям необхідні утворені консультанти - дитячі бібліотекарі, а сьогодні відповідні спеціальності відсутні в багатьох вузах культури. Необхідно відновити в цих вузах кафедри, що готовлять фахівців з дитячо-юнацького читання.

      Потрібно зробити всі, щоб кращі письменники, що створюють книги для дітей і підлітків, знайшли в суспільстві високий статус, а їх книги видавалися більшими тиражами й стали доступними для дітей. Видання дитячої літератури потребує державної підтримки. Вимагає розвитку й система експортування видаваної книжкової й журнальне продукції для дітей (як це робиться в розвинених західних країнах).

      Світовий  досвід свідчить про те, що всі ці проблеми можна й потрібно вирішувати. Для того щоб підтримати дитяче читання  й зберегти читаюче покоління, необхідно  змінити відношення до читання дітей  і дорослих, а також до бібліотек - його головній основі й ресурсу. Дитячі й шкільні бібліотеки - це фундамент, який дає можливість вирости читаючій дитині. Сьогодні дуже важливо, щоб роль бібліотек оцінили належним чином. Бібліотека повинна бути укомплектована всіма кращими й необхідними для розвитку особистості книгами й журналами.

      Поряд із групами тих, хто відвідує бібліотеки, виникають і збільшуються групи "вилучених користувачів" - дітей  і підлітків як зі своєї, так і  з інших країн. Багато дитячих  бібліотек активно розбудовують нові підходи й виробляють стратегію роботи з дітьми. Переміщення бібліотекарів у кіберпростір дає їм нові можливості. Виникають міжнародні проекти, які дозволяють побачити культуру інших країн через віртуальні дитячі бібліотеки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Використані джерела.

1. Суняйкина  Т. В. Репертуар художественной  книги для подростков на рубеже XX-XXI вв.: процессы формирования и  освоения: автореф.дис. ... канд. пед.  наук: 05.25.03 / Т B.Суняйкина. - Киев, 2005. - 272 с.

2. Чтение детей и подростков в Украине: проблемы и перспективы // Шк.б-ка.- 2003. - №8.

3. Чудинова В.  П. Чтение детей и подростков в Украине: смена модели чтения / В. П. Чудинова // Дети и библиотеки в меняющейся медиасреде / Рос. гос. дет. б-ка. - М.: Шк. б-ка, 2008.

4. Яганова Е.  Г. Детская литература в зеркале статистики / Е. Г. Яганова, А. А. Дымов // Библиография. - 2006. - № 6. - С. 24-29.

5. Яковлева Е.  Скажи, что ты читаешь, и станет ясно, какой будет Украина / Е. Яковлева, // Космос - 2007. - 27 июля.