Депозитарные записки

     Зміст

Вступ………………………………………………………………………………2

1. Основні  поняття і переваги програм  депозитарних розписок…………….3

2. Здійснення  проекту випуску депозитарних  розписок українським емітентом…………………………………………………………………………6

3. Схема  випуску депозитарних розписок……………………………………..8

4. Державне  регулювання і контроль за  забезпеченням обліку акцій українських  емітентів, на які випущені  депозитарні розписки………………14

Висновок………………………………………………………………………….17

Література………………………………………………………………………..19 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ

            Іноземний емітент, що має намір  продати свої цінні папери  у Сполучених Штатах Америки,  повинен обрати спосіб здійснення  нікого проекту. Право США дозволяє:

     -  випустити свої цінні папери  у Сполучених Штатах Америки  у формі американських акцій  (American shares);

     - брати участь у проекті випуску  американських депозитарних розписок. Цінні папери іноземного емітента, випущені в іншій формі, не  допускаються в обіг на фондовому  рийку США.

            Випуск американських акцій - найбільш складний і дорогий  для іноземних компаній спосіб  виходу на ринок США. Такий  емітент повинен повністю відповідати  вимогам американського права  до реєстрації емісії, розкриття  інформації про компанію, в також  статутному капіталу і фінансовій  звітності. Бум інтересу учасників  американського фондового ринку  до ADR прийшовся на початок 90-х років, коли падіння процентних ставок в Америці змусило американських інвесторів почати пошуки більш ефективних способів вкладання своїх коштів, зокрема, у компанії країн, що розвиваються. Загальна кількість ADR, зареєстрованих американською Комісією з цінних паперів і фондових бірж, за період з 1990 по 1994 рік зросла приблизно на 30%, що дозволяє зробити висновок про значні перспективи розвитку цього виду цінних паперів і про високий інтерес, що виявляють інвестори до акцій іноземних компаній.

             Але не дивлячись на це, практика  застосування цих цінних паперів  з кожним роком поширюється.  Вони активно використовуються  закордонними емітентами при  злиттях, придбаннях одними компаніями  інших, при зміні структури  капіталів компаній і навіть  для реструктуризації боргових  зобов'язань держав. 
 

  1. Основні поняття і переваги програм депозитарних розписок

        Під депозитарною розпискою право  США розуміє випущений американським  депозитарієм сертифікат, що підтверджує  право власності на визначену  кількість депозитарних акцій  (американських депозитарних чи  глобальних депозитарних розписок), які у свою чергу падають  право власності на визначену  кількість цінних, паперів іноземного  приватного емітента.

     Одна американська депозитарна розписка може підтверджувати право на п'ятдесят американських; депозитарних акцій, що у свою чергу надає право власності на п'ятсот акцій іноземного приватного емітента. Терміном «депозитарна розписка» позначають як «американські депозитарні розписки» (american depositary receipt»), так і «глобальні депозитарні розписки» («global depositary receipt»). Різниця між ними полягає у тому, що американські депозитарні розписки продаються тільки на біржовому і позабіржовому ринках США, а глобальні депозитарні розписки можуть продаватися поза ринком США. Прикладом глобальних депозитарних розписок с британські «American Master Global Depositing Receipts» і «European Master Global Depositary Receipts».

           Депозитарні розписки випускаються  американським комерційним банком-депозитарісм  («Depositary») під цінні папери іноземного (для США) емітента. Останні відповідно депонуються у банку-кореспонденті депозитарію (як правило, це «банк-утримувач»). Кожен проект депозитарних розписок вимагає участі у ньому одного чи більше банків, що зберігають цінні папери емітента, на які американський депозитарій випускає депозитарні розписки. 
Окремі депозитарії використовують як утримувачів свої підрозділи за межами США, інші реалізують проекти депозитарних розписок із залученням кваліфікованих банків-утримувачів, які знаходяться у країні емітента. Так, в Україні це - голландський банк ING Barings і йоі о основний партнер Bank of New York. Функціями банка-утримувача є: отримання цінних паперів емітента на збереження; збереження цінних паперів; доставка цінних паперів банком, що визначаються депозитарієм. Банк-утримувач діє на підставі угоди з депозитарієм (Custodian Operating Letter for American Depositary Receipt) і несе відповідальність перед ним. На ринку України, як і Росії, депозитарієм є Bank of New York, що займає поки ще монопольне положення у наданні цих послуг чи «custodian», що знаходиться в країні емітента. Банк-депозитарій діє відповідно до депозитарного договору, сторонами якого, як правило, є депозитарій, емітент і всі особи, що в той чи інший час є власниками депозитарних розписок. Утримувач здійснює свої функції на підставі договорів і депозитарієм («Custodian Operating Letter for American Depositary Receipts»). Власник депозитарних розписок може в будь-який час обміняти їх на депоновані цінні папери іноземного емітента.

           Якщо тип проекту не обмежує  обіг депозитарних розписок, перехід  права власності на них за  згодою здійснюється у книгах  депозитарія («books of depository») у порядку, аналогічному для угод з американськими цінними паперами. Депозитарні розписки зручні для інвесторів не тільки за рахунок легкості укладання угод по них, а і тому що вони також забезпечують отримання у визначений термін дивідендів і інших платежів у доларах США. Власники депозитарних, розписок добре проінформовані про емітента і його фінансовий стан, вони можуть голосувати цінними паперами іноземної компанії, Не залишаючи меж США. Крім того, володіння депозитарними розписками забезпечує для інвестора зниження рівня податків.

            Для українських емітентів програми  депозитарних розписок дозволяють:

     1)  залучити іноземний капітал для  вирішення стратегічних завдань,  що ставляться перед компаніями;

     2)  у залежності від конструкції  проекту одержати можливість  продати свої цінні папери  не тільки у США, але і  на фондових ринках інших країн  («global offering»), включаючи (якщо тип проекту це дозволяє) допуск до лістингу на фондових біржах інших країн;

     3)  у залежності від типу проекту  мати можливість:

     а) лістингу своїх цінних паперів на Нью-Йоркській фондовій біржі (New-York Stock Exchange (N YSE)), Американській фондовій біржі (American Stock Exchange (AMEX)) і на інших фондових біржах США, в Автоматичній системі котирування національної асоціації ділерів цінних паперів (NASDAQ);

     б) включати свої цінні папери в Дисплейну  службу NASDAQ або у «рожеві сторінки» («pink sheets») Національного бюро котирування Комерційного клірингового будинку;

     4) якщо емітент планує продавати  свою продукцію на ринку США  чи на іншому ринку, де здійснюється  продаж його депозитарних розписок, збільшити інтерес до товарів  компанії за кордоном;

     5) підняти ціну своїх цінних  паперів на українському фондовому  ринку;

     6) диверсифікувати ризики інвестування.

     «Порядком продажу пакетів акцій відкритих  акціонерних товариств, створених  у процесі приватизації, що належать державі, у виді депозитарних розписок на міжнародних фондових ринках», затвердженим Постановою Кабінета Міністрів України  від 21.07.99 р. №1320, визначений перелік  відкритих акціонерних товариств  і розмір державних пакетів акцій, що піддягають продажу у виді депозитарних розписок на міжнародних фондових ринках, який узгоджується з Кабінетом Міністрів України. Пакет акцій не повинен перевищувати 10 відсотків статутного фонду відкритого акціонерного товариства.

          Фонд державного майна України  в десятиденний термін із дня  узгодження зазначеного переліку  направляє в Антимонопольний  комітет інформацію про розмір  пакетів акцій, що пропонуються  на продаж, а також про іноземного  депозитарій установі, що здійснює  випуск депозитарних розписок  на акції товариства.

     2. Здійснення проекту  випуску депозитарних  розписок українським  емітентом 

     Проведення  бізнес-аналізу. До початку реалізації проекту випуску депозитарних розписок емітенту необхідно провести аналіз його перспективності. Для цього він може звернутися до послуг міжнародного інвестиційного банку. Якщо ж результати попереднього дослідження були позитивними, емітент звертається в іноземну юридичну фірму для проведення консультацій у процесі здійснення проекту (в Україні такою юридичною особою є Baker McKenzie). Також відбувається вибір банку-депозитарію й аудиторської фірми.

          Початок підготовки документації для емісії депозитарних розписок. Після того як закінчено формування робочої групи і прийнято рішення про проведення програми, починається підготовка документації для проектів емісії депозитарних розписок. Ця документація містить вивчення й узагальнення фінансових і виробничих даних про емітента. Крім того, починається розробка документів по формах Комісії з цінних паперів США.

           Узгодження з інвесторами  структури й обсягу  емісії. На цій стадії проекту емітент і учасники робочої групи починають підготовку зустрічей з інвесторами. Крім того, продовжується проведення бізнес-плану і готується документація за програмою депозитарних розписок, включаючи обговорення сторонами попередніх умов депозитної догоди і вибір утримувача. Відбувається узгодження структури й обсягу емісії.

           Вибір андерайтерів. При вдалій взаємодії всіх учасників робочої групи ця стадія проведення проекіу депозитарних розписок припадає на п'ятий - шостий місяці після його початку. На цій стадії вносяться останні зміни у документи і форми Комісії з цінних паперів США, а також завершується підготовка бізнес-аналізу. Після цього остаточні версії документів направляються в Комісію.

          Завершення проекту. На цій стадії відбувається реєстрація документів Комісією з цінних паперів США, проходять вирішальні зустрічі з інвесторами, укладається депозитарний договір. Також визначається ціна емісії і починаться первинне розміщення депозитарних розписок. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     3. Схема випуску  депозитарних розписок 

     Схема, яка функціонує в Україні, суттєво  не відрізняється від схем випуску  депозитарних розписок, прийнятих у  інших країнах.

           У даний час вироблена така  схема випуску розписок на  ЦП українських емітентів (рис. 1): 
 
 
 

     Рис. 1. Схема випуску негарантованих депозитарних розписок

     1. Іноземний інвестор дає доручення  своєму брокеру на придбання депозитарних розписок.

     2. Брокер інвестора дає розпорядження  українському брокеру на придбання  еквівалентної кількості акцій  на внутрішньому ринку (між  ними укладається договір купівлі-продажу).

     3.Український брокер купує акції компанії на внутрішньому і реєструє їх у реєстрі акціонерів на своє ім'я.

     4.  Український брокер  укладає з  утримувачем договір про відкриття  йому рахунка ЦП. Утримувач відкриває  йому у своїй системі рахунок  ЦП.

     5.  Український брокер реєструє  в реєстрі акціонерів придбані 
акції на номінальне ім'я зберігача.

     6.   На підставі виписки із реєстру  про знерухомлення ЦП україського  брокера зберігач зараховує ці  папери на рахунок брокери  и ЦП у своїй системі.

     7.   Український брокер дає розпорядження  утримувачу перевести папери  зі свого рахунка на рахунок  банку-депозитарію, відкритий в  утримувача.

     8. Утримувач зараховує акції на  рахунок банку-депозитарію і повідомляє  його про це.

     9.   Банк-депозитарій випускає розписки  і передає їх на рахунок  брокера інвестора у кліринговій  системі (DTC, Euroclear, Cedel).

     10.  Клірингова система зараховує  розписки на рахунок брокера. 
       Типи проектів випуску депозитарних розписок. Проекти випуску

     американських депозитарних розписок можуть бути гарантованими  і негарантованими («sponsored and unsponsored»). Перші проводяться з ініціативи і при активній участі іноземного емітента, у той час як інші цього не вимагають.

             Типи проектів випуску депозитарних  розписок розрізняють:

     - за можливістю торгівлі на  біржовому і позабіржовому ринках  США;

     -  за правами і обов'язками емітента, депозитарія й інвестора, які  купили депозитарні розписки;

     - за вимогами до реєстрації  депозитарних розписок.

       Негарантовані проекти випуску американських депозитарних розписок

     Негарантовані АДР — не ініціюються і не контролюються  емітентом. Як правило, вони проводяться  брокером у відповідь на вимоги інвесторів, проте можуть також ініціюватися інвестиційним банком. Брокер виступає у ролі маркет-мейкера щодо емісії і працює разом з американським  банком, що, виступаючи як депозитарій, здійснює випуск депозитарних розписок. Депозитарій і емітент спільно  подають заявку відповідно до Правила 12g 3-2 (b)y Комісію з цінних паперів США з проханням про звільнення від вимог повної 
звітності (відповідно до Закону «Про цінні папери і біржі» 1934 p.).

         Оскільки АДР негарантовані —  проекти звільняються від повної  звітності. У США ними можна  торгувати тільки на позабіржовому  ринку, а котуватися вони можуть  тільки у “рожевих сторінках” (списку акцій і їхніх цін  ця позабіржовому ринку). Єдина  вимога Комісії з цінних паперів  США - це надання в Комісію  інформації, що публікуєтеся емітентом  на батьківщині. Це обумовлено  ситуацією, коли інвестор вимагає  якнайбільше інформації про іноземну  компанію, акції якої він збирається  придбати за допомогою депозитар- 
них розписок, адже він дійсно ризикує, вкладаючи власні кошти.

     Гарантовані проекти депозитарних розписок

             Існує кілька типів гарантованих  АДР-проектів, що відрізняються за  ступенем залучення до них  емітента і розкриття ним інформації  про себе.

            Гарантовані проекти депозитарних  розписок першого рівня. Даний  тип проектів на сьогоднішній  день є найбільш популярним  серед українських емітентів.  Це обумовлено, по-перше, тим що  він є найдешевшим у порівнянні  з іншими проектами, і по-друге,  у процесі виконання такого  проекту до емітента ставляться найменші вимоги щодо розкриття інформації про себе. Багато емітентів починають саме з цих програм перед тим, як перейти до більш складного рівня.

           Першим кроком компанії на  шляху проведення проекту депозитарних  розписок першого рівня є реєстрація  проекту за Законом США 1933 року  «Про цінні напери» за формою  Ф-6, Також у Комісію з цінних  паперів США подасться заява  емітента з проханням звільнити  його від реєстрації і звітності  за Законом США 1934 року «Про  цінні папери і біржі» відповідно  до Правила 12g 3-2 (b).

           Депозитарій і емітент підписують  депозитну угоду, як правило,  після отримання такого звільнення  і реєстрації проекту депозитарних  розписок відповідно до Закону 1933 року за формою Ф-6. Після  того, як ця форма буде зареєстрована  Комісією, депозитарій отримує право  випустити депозитарні розписки  під депозит цінних паперів  іноземного емітента, які були  куплені на вторинному ринку.

           Гарантовані (лістингові) депозитарні розписки другого рівня. Депозитарні розписки цього типу включаються в лістинг на одній чи декількох американських фондових біржах чи систему позабіржової торгівлі NASDAQ.

            Для реєстрації проекту за  Законом 1933 року використовується  форма 

     Ф-6. Частини таких даних повинна  відповідати американським принципам  фінансової звітності (GAAP) та Інструкції S-Х.

            Гарантовані депозитарні розписки третього рівня. Іноземний емітент із метою збільшення капіталу компанії може здійснити:

     а)  приватне розміщення депозитарних розписок за Правилом 144-А з пропозицією  цінних паперів кваліфікованим інституційним  покупцям  (кваліфікованим інституційним  покупцем вважається юридична особа, що володіє цінними паперами на суму 100 мільйонів доларів);

     б)  публічне розміщення депозитарних розписок;

     в)  міжнародне (глобальне) розміщення депозитарних розписок із приватною чи публічною  пропозицією цінних паперів заново випущених у США.

           Депозитарні розписки, що розміщаються  опрелюднено, можуть бути в  лістингу Нью-Йоркської фондової  біржі, Американської фондової  біржі та на інших фондових  біржах США. Можливий їх обіг  і у NASDAQ.

           У програмах депозитарних розписок  третього рівня, як і в інших  гарантованих проектах, депозитний  договір укладається після їх  реєстрації у Комісії.

           Необхідність дослідження компанії. Українські емітенти повинні бути готові до того, що їхні закордонні партнери по проекту американських розписок будуть проводити дослідження їхнього статуту й інших документів, включаючи фінансові звіти і рішення по судових справах. Як правило, підготовка і вивчення таких документів займають кілька місяців. Банк-депозитарій, фінансові консультанти й андерайтери проводять це дослідження для того, щоб уникнути відповідальності згідно з американським законодавством про цінні папери.

            По всіх типах проектів депозитарних  розписок емітенту необхідно  пройти стандартні процедури,  що забезпечують вірогідність  даних про нього. До таких  процедур відноситься:

     - надання емітентом всебічної  інформації про себе (включаючи  фактори можливого ризику, опис  і аналіз структури управління, що вичерпує звіт про господарську  діяльність, фінансову звітність  по стандартах GAAP та ін.);

     - проведення зустрічей з керівництвом  компанії і незалежними аудиторами;

     - перевірка документації компанії (включаючи ліцензії, патенти та ін.);

     - одержання гарантії незалежного  аудитора, що свідчить про те, що інформація у проспекті  емісії підготовлена вірно і  немає підстав вважати її недійсною.

             Як показує практика, чітке виконання  цих вимог підвищує авторитет  іноземних емітентів на закордонних  фінансових ринках і значно  знижує ризик виникнення відповідальності  інвесторів у випадку будь-яких  порушень відповідно до американського  законодавства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     4. Державне регулювання  і контроль за  забезпеченням обліку  акцій українських  емітентів, на  які випущені депозитарні  розписки 

            Державне регулювання і контроль  за забезпеченням Національним  депозитарієм України й іншими  депозитарними установами України  обліку акцій українських емітентів,  на які випускаються депозитарні  розписки, відповідно до вимог  національного законодавства здійснюється  Державного комісією з цінних  паперів і фондового ринку  згідно з Законом України «Про  державне регулювання ринку цінних  паперів в Україні».

            З метою організації моніторингу  з продажу пакетів акцій відкритих  акціонерних товариств, створених  у процесі приватизації, що належать  державі у виді депозитарних  розписок на міжнародних фондових  ринках, Фонду державного майна  України після укладання договору  про продаж акцій відповідного  товариства у вигляді депозитарних  розписок на міжнародних фондових  ринках необхідно забезпечити  подання в ДКЦПФР такої інформації  про відповідне товариство:

     - інформація про емітента, у відношенні  якого прийняте рішення про  продаж пакету акцій, що належать  державі, у вигляді депозитарних  розписок на міжнародних фондових  ринках;

     - повне наіменування емітента;

     - код за Єдиним державним реєстром  підприємств і організацій;

     - місцезнаходження у відповідності  до свідоцтва про державну  реєстрацію;

     -  відомості про випуск акцій,  на державний пакет акцій якого  іноземною депозитарною установою  випускаються депозитарні розписки;

     - дані свідоцтва про реєстрацію  випуску (номер свідоцтва, дата 
видачі, орган, що видав свідоцтво);

     - номінальна вартість акцій;

     - кількість випущених акцій даного  випуску;

     - розмір пакета акцій, що належить  державі і піддягас продажу  у виді депозитарних розписок  на міжнародних фондових ринках;

     -інформація  про агента по розміщенню акцій,  з яким Фондом державною майна  України укладений доювір про  продаж акцій товариства у  вигляді депозитарних розписок  па міжнародних фондових ринках; 
-повна назва;

     - місцезнаходження згідно зі свідоцтвом  про державну реєстрацію;

     -інформація  про дозвіл на здійснення діяльності  з випуску і обігу цінних  паперів (номер дозволу, дата  видачі, орган, що видав дозвіл, термін дії дозволу) (для юридичних  осіб - нерезидентів вказується інформація  про ліцензію (дозвіл), яка видана  за межами України).

            З метою організації контролю  за дотриманням вимог по здійсненню  обліку акцій відкритих акціонерних  товариств, створених у процесі  приватизації, які належать державі  і продаж яких здійснюється  у виді депозитарних розписок  на міжнародних фондових ринках, Національному депозитарію України  у випадку здійснення обліку  таких акцій на спеціальному  депозитарному рахунку іноземної  депозитарної установи слід забезпечити  подання у Державну комісію  з цінних паперів і фондового  ринку такої інформації:

     - інформація про іноземну депозитарну  установу,   з якою Національним  депозитарієм України встановлені  кореспондентські відносини щодо  обліку акцій;

     - інформація про  іноземну депозитарну  установу,   з якою Національним  депозитарієм України встановлено  кореспондентські відносини по  обліку акцій, які належать  державі і на які іноземною  депозитарною установою випускаються  депозитарні розписки:

     - повне найменування;

     - країна реєстрації установи;

     - місцезнаходження у відповідності  з реєстраційними документами;

     -відомості  про акції, які належать державі  і враховуються в Національному депозитарії України на спеціальному депозитарному рахунку іноземної депозитарної установи і на які іноземною депозитарною установою випущені депозитарні розписки;

     - дані свідоцтва про реєстрацію  випуску (номер свідоцтва, дата  видачі, орган, що видав свідоцтво);

     -  кількість акцій.

            Інші державні органи мають  право здійснювані контроль за  здійсненням обліку акцій українських  емітентів, па які випущені  депозитарні розписки, лише в  межах повноважень, наданих ним  чинним законодавством. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок 

     На  противагу безпосередньому випуску  іноземних акцій розміщення акцій  через такий інструмент, як депозитарні  розписки, має вагомі переваги як для  емітентів, так і для інвесторів.

     Перевагою механізму депозитарних розписок для  емітента є те, що:

     • депозитарні розписки дають емітентові можливість уникнути чинних у певних країнах обмежень на вивіз цінних паперів за кордон і продавати  цінні папери іноземним інвесторам навіть у тому випадку, коли їх реальний продаж заборонений або обмежений  чи надмірно жорстко регулюється;

     • емітент не зобов'язаний керуватися всіма законодавчими вимогами країни, у якій перебувають в обігу  випущені через депозитарні розписки акції;