Диференціація доходів населення України як фактор обмеження економічного зростання

ДЕРЖАВНА  УСТАНОВА

„Інститут економіки  та прогнозування нан України”

Науково-аналітична доповідна записка

„Диференціація доходів населення України як фактор обмеження економічного зростання”

Київ – 2010

Однією з найважливіших  і найсуперечливіших проблем, які стоять перед керівництвом нашої країни на сучасному етапі розвитку є проблема нерівномірності розподілу доходів між різними верствами населення.

Необхідною умовою прогресивного  розвитку суспільства є органічне  поєднання економічного і соціального, що знаходить свою реалізацію у створенні в країні соціально-орієнтованої ринкової економіки, підпорядкованості реформування економіки суспільним цілям¹.

Сучасні зміни в системі  суспільно-економічних відносин в  Україні зумовлюють глибинну та масштабну трансформацію всієї системи розподільчих відносин і формування доходів населення. Зростання їхньої диференціації – це одна з основних тенденцій у зміні рівня життя громадян за роки незалежності. Особливість ситуації в Україні полягає в тому, що, маючи невисокий ВВП та невисокі доходи на душу населення, відбувається небувало висока поляризація доходів.

Таким чином, аналіз проблем  нерівномірності розподілу доходів  між різними верствами населення, розробка і запровадження ефективних регулюючих заходів обмеження процесів суспільної маргіналізації та економічної «тінізації» – не тільки актуальні, а й найбільш складні економічні проблеми, які необхідно вирішити в умовах глобальної економічної кризи на засадах оптимальної узгодженості інтересів різних соціальних верств населення.

Рівень тінізації української  економіки залишається значним. Так, за даними деяких вітчизняних експертів, якщо на початку XXI ст. частка тіньової економіки в Україні становила 30–40 % від офіційного валового внутрішнього продукту ², то нині, на думку голови парламентського комітету з питань податкової та митної політики С. Терьохіна, вона піднялася майже до 60% ³. Відповідно до статті 7 Закону України „Про основи національної безпеки України”, тінізацію національної економіки визнано однією з загроз національним інтересам і національній безпеці України в економічній сфері.

Тіньовий сектор економіки  має значний вплив на всі соціально-економічні процеси, які відбуваються в суспільстві. Без урахування цього факту неможливе проведення наукового економічного аналізу на макро- і мікрорівнях, ухвалення ефективних управлінських рішень на всіх рівнях. Ігнорування такого багатогранного й суперечливого явища, як тіньова економіка, призводить до значних помилок при визначенні макроекономічних показників, до неадекватної оцінки найважливіших процесів і тенденцій, до тактичних і стратегічних прорахунків під час прийняття відповідних рішень. Цей сектор економіки істотно впливає на всі сторони економічної діяльності, на політичне й суспільне життя кожної країни.

Тіньові доходи не тільки накладають свій відбиток на динаміку доходів населення, а є й джерелом глибокої нерівномірності розподілу  доходів між різними верствами  населення по рівню доходів, наростання соціальних протиріч.

 Саме тому наукові дослідження, сконцентровані в частині нерівномірності розподілу доходів між різними верствами населення і, відповідно, рівня його життя на сучасному етапі є актуальними.

Сучасні форсовані темпи  процесу поляризації населення  та надто високі коефіцієнти у співвідношенні доходів полярних доходних груп населення України не можуть не викликати тривоги, адже розрив має тенденцію до подальшого зростання.

Недостатня теоретична розробленість і велике практичне  значення цієї проблеми зумовили головну  мету науково-аналітичної записки, яка полягає в аналізі основних чинників нерівномірності доходів населення та соціально-економічних ризиків ефективного суспільно-економічного розвитку України.

Відомо, що розмір та джерело  доходів населення є головним критерієм соціального розшарування суспільства, а категорія доходів населення відображає економічні зв’язки між членами суспільства з приводу споживання виробленого продукту за рахунок її трудової активності, використання власності, яка знаходиться в її розпорядженні та соціальних трансфертів. Саме тому здійснити соціально-економічну переорієнтацію економіки без вирішення проблеми нерівномірності доходів населення неможливо, адже основні важелі, через які можна активізувати трудовий потенціал країни, знаходиться саме в цій площині, без чого не можна здійснити вихід на необхідні темпи зростання.

В дослідженні параметрів розшарування населення джерела  та розмір доходів є найбільш вагомим  показником прояву цього процесу, а  тому слід досить детально оцінити  основні тенденції та структурні зрушення саме цього елементу матеріального добробуту.

Розглянемо структуру  джерел грошових доходів населення  за даними вибіркового обстеження матеріального  стану домогосподарств у 2006 та 2008 роках,  яка представлена у таблиці 1.

З таблиці видно, що найбільшу питому вагу у 2008 р. – 79,6% в загальній структурі грошових доходів займають такі показники як оплата праці та пенсії, 56,1 і 23,5% відповідно. В абсолютних цифрах оплата праці в 2008 р. склала 1427,63 грн., що майже в 2 рази більше, ніж в 2006 р. (780,17 грн.). Саме тому аналіз зосереджено на цих 2-х складових. Найменшу ж – доход від продажу особистого і домашнього майна, стипендії та аліменти. 

Особливо небезпечним  є зростання бідності. За результатами останніх соціологічних опитувань тільки 2% дорослого населення України вважають себе багатими, майже 8% – зараховують себе до середнього класу, а решта – самоідентифікуються як бідні. При такому рівні бідності (90% громадян) гарантувати збереження стабільності у суспільстві практично

Таблиця 1

Структура грошових доходів (у середньому за місяць на 1 домогосподарство)

Джерело: Статистичний збірник «Витрати і ресурси домогосподарств України» (за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України) за відповідні роки.

неможливо⁴. При збереженні існуючого стану надмірної диференціації доходів населення створюються всі можливості посилення соціальної та політичної нестабільності суспільства у найближчій перспективі. Зміна способу життя та системи соціальних цінностей, падіння життєвого рівня, поділ населення за рівнем матеріальної забезпеченості та доходів, маргіналізація і люмпенізація населення перешкоджають також і консолідації суспільства. Адже соціальні суб’єкти, які формуються за цих умов, мають низький рівень соціальної самоідентифікації і здатні засвоювати лише думки елітарних груп, що нав’язуються засобами масової інформації. Саме тому особливо важливим в таких умовах є формування соціальних нормативів, тобто – мінімальних державних гарантій, а саме: прожитковий та неоподаткований мінімум, мінімальні розміри заробітної плати, допомоги, пенсії за віком, співвідношення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, пенсії, середньодушових номінальних грошових доходів та заробітної плати на одну працездатну особу.

Так, встановлення на законодавчому  рівні прожиткового мінімуму є особливо необхідним за відсутності повноцінних конкурентних відносин. Величина мінімальної заробітної плати і прожиткового мінімуму мають регулярно підвищуватись. Таким чином, з одного боку, забезпечуються соціальні гарантії членам суспільства, забезпечується мінімум їх доходів, а з іншої – встановлюються мінімальні вимоги до ефективності господарювання. Рівень прожиткового мінімуму – це свого роду компроміс між економічними можливостями суспільства і соціальними потребами⁵.

Слід зазначити, що рівень реальних мінімальних потреб для забезпечення життєдіяльності залежить від рівня інфляціїя, динаміки цін, кількісної оцінки набору споживчих благ і послуг тощо.

Світовий досвід свідчить, що величина прожиткового мінімуму має  відображати такий мінімальний дохід, гарантований державою, який би давав змогу забезпечувати працівникам середній рівень життя, нормальні умови для відтворення робочої сили та її розвитку, тобто виконував функції соціального захисту⁶. В Україні попри наявність серйозної законодавчої бази в галузі забезпечення конституційних гарантій, прожитковий мінімум використовується лише для загальних оцінок рівня життя. На наш погляд, прожитковий мінімуму повинен застосовуватись для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, а також визначення інших параметрів соціальної допомоги.

Дуже важливе не тільки соціально-економічне, але й політичне  значення має забезпечення реального  рівня такої соціальної гарантії, як мінімальна заробітна плата. Попри  всі ускладнення, які виникають у багатьох підприємств та держави в цілому при підвищенні розмірів мінімальної заробітної плати, встановлення заниженого реального рівня мінімальної заробітної плати може мати дуже небезпечні наслідки, у тому числі і в міжнародному плані.

Рівень відповідності  мінімальних заробітної плати і  пенсії конституційним гарантіям в  Україні показано в таблиці 2.

З таблиці ми бачимо збільшення як прожиткового мінімуму для працездатної та непрацездатної особи так і  мінімальної заробітної плати та пенсії. Але ми вважаємо, що рівень прожиткового мінімуму є суттєво заниженим.

Особливо важливим є  встановлення  і єдиного обов’язкового  державного нормативу мінімальної  заробітної плати відповідно до прожиткового мінімуму, як це і передбачено в  посланні Президента України «Україна: поступ у ХХ століття». Адже штучне заниження вартості робочої сили, як і низький рівень соціальних витрат, переросли в один з головних чинників, які стримують не тільки розширення внутрішнього ринку, технологічне оновлення виробництва, а й формування середнього класу. Інтелект, майстерність, професіоналізм та працелюбність мають стати надійним підгрунтям зростання добробуту людей.

Таблиця 2

Динаміка відповідності  конституційним гарантіям мінімальної  заробітної плати і пенсії*

* Розраховано за даними Держкомстату.

Рекомендація Міжнародної  організації праці (МОП) проголошує, що основною метою встановлення мінімальної заробітної плати повинно бути надання особам, які працюють за наймом, необхідного соціального захисту щодо мінімально допустимих рівнів заробітної плати⁷. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності та господарювання, розмір якої визначається з урахуванням: вартісної величини мінімального споживчого бюджету;  загального рівня середньої заробітної плати; продуктивності праці, рівня зайнятості та інших економічних умов.

В сучасних умовах мінімальна заробітна плата повинна встановлюватися  у розмірі не нижчому за вартісну величину межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу. Динаміка розміру та співвідношення мінімальної і середньої заробітної плати в Україні показано в таблиці 3.

Таблиця 3

Середньомісячна заробітна плата і пенсія та їх співвідношення з відповідними державними мінімальними стандартами та гарантіями

за 2002-2009 рр.

  Джерело:[Електронний ресурс]. – Доступний з:  http://www.ukrstat.gov.ua.

* Середньорічні значення

Не дивлячись на те, що співвідношення  середньомісячної заробітної плати до мінімальної  за аналізований період набуло ознак  зростання, цей показник ще далекий від ідеалу. За даними Міжнародної організації праці, мінімальна заробітна плата у більшості країн світу становить 40-60% середньої заробітної плати і у декілька разів перевищує фізіологічний прожитковий мінімум⁸.

Вищезазначена проблема нерівномірності доходів населення в Україні посилюється галузевою нерівністю (табл. 4 та табл. 5).

У липні 2010 р. порівняно з червнем розмір заробітної плати зменшився в середньому на 0,2%, а за останні 12 місяців – збільшився на 20,2%.  У липні поточного року порівняно з червнем у більшості видів економічної діяльності спостерігався приріст показника номінальної заробітної плати, темпи якого були в межах від 0,5% в установах з наукової діяльності (дослідження та розробки) до 13,6% – у сільському господарстві. Водночас у сфері освіти, охорони здоров’я, надання комунальних та індивідуальних послуг, культури та спорту, в лісовому господарстві зафіксовано зниження рівня нарахування на 1,5 – 15,9%.

Отже відповідна політика держави в галузі регулювання  цін, оподаткування, соціальних гарантій повинна справляти ефективний і безпосередній вплив на формування системи оплати праці⁹.

З таблиць 4 і 5 видно, що найвища заробітна плата спостерігається в діяльності авіаційного транспорту (7349 грн.), а найнижча – в сільському господарстві (1629 грн.), середньоукраїнське ж значення – 1906 грн. 

Одним із важливих напрямів державного впливу на формування доходів  населення України є податок  з доходів фізичних осіб, який в  Україні було запроваджено у 2004 р. за єдиною ставкою – 15%¹⁰. З метою створення умов для економічного зростання податок з доходів має сприяти збільшенню обсягів заощаджень та трудових зусиль, а також бути нейтральним щодо економічних рішень суб'єктів господарювання. Від негараздів справляння

Таблиця 4

Заробітна плата  штатних працівників за видами економічної діяльності за липень 2010 року

Примітка. Дані наведено по підприємствах та їхніх відокремлених підрозділах з чисельністю найманих працівників 10 і більше осіб.

Джерело: Праця і зарплата. – № 33 (709). – 8 вересня 2010 р. – С. 8.

Таблиця 5

Динаміка середньомісячної заробітної плати за видами економічної  діяльності  у 1995-2009 роках

(в розрахунку на одного штатного  працівника, грн.)

Примітка: дані за 1995-1999рр. перераховано згідно Класифікації видів економічної діяльності та наведено без урахування найманих працівників статистично малих підприємств та зайнятих у фізичних осіб-підприємців.

Складено авторами за матеріалами Держкомстату

податків відчутно потерпає сфера соціального захисту, і з часом це може призвести до дестабілізації суспільно-політичної ситуації в країні. Саме тому, проблема зниження соціальної нерівності і убогості значної частки нашого населення також може бути істотно вирішена методами податкового регулювання. На наш погляд, в Україні нині настав час модернізувати податок на доходи фізичних осіб, зокрема, запровадити оподаткування з доходу на одного члена сім’ї (сімейного доходу), що матиме позитивний вплив на матеріальне становище сімей з двома та більше дітьми. Крім того, в умовах значного розшарування розмірів заробітної плати доцільно переглянути єдиний соціальний податок. Наприклад, в Німеччині неоподатковуваний щомісячний дохід рівний 638 євро (близько 6440 грн.), а максимальний податок (42 відсотки) береться з доходу, що перевищує 4346 євро (близько 43995 грн.)¹¹.

Гострою проблемою сучасної української економіки, яка зводиться  до «тіньової» заробітної плати є  приховування операцій від оподаткування, у тому числі і по оплаті праці. Дані офіційної статистики про розміри заробітної плати, різноманітних соціальних трансфертів не відображають реальну картину доходної диференціації, оскільки, з одного боку, існує заборгованість із виплат заробітної плати та соціальних трансфертів значній частині населення, а з іншого – досить значна частина доходів проходить «у тіні» у зв’язку з поширеністю офіційно незареєстрованої зайнятості, існуванням оплати праці не через касу, а в «конверті», існуванням значних обсягів тіньових доходів, самозабезпеченням (коли половина міського населення працює на своїх присадибних і дачних ділянках, вирішуючи продовольчу проблему своєї сім’ї) тощо. В цьому контексті є слушними результати соціологічного дослідження (табл. 6)¹².

Тіньова економічна діяльність в державі веде до значних втрат бюджетних ресурсів, руйнування соціальної сфери, зниження керованості соціально-економічними процесами, підвищення ступеня злочинності у всіх сферах суспільного життя; значної диференціації населення країни за обсягами доходів тощо. Так як, за різними оцінками, тіньовий сектор в Україні нині досить високий, то якщо отримати з відповідних сум податки, це стало б істотною надбавкою до нинішнього мізерного держбюджету. Така ситуація є загрозою суспільного спокою і потребує негайних заходів задля детінізації економіки. Чергова спроба повернути тіньовий сектор у лоно офіційної економіки сьогодні, в умовах світової фінансово-економічної кризи, більш ніж актуальна.

Таблиця 6

Розподіл відповідей респондентів на запитання: "Чи отримуєте  Ви платню за свою роботу (на основному чи додатковому місці) не офіційно, не через касу (як кажуть, "з рук в руки", в "конверті" тощо)?", %

Джерело: Моніторинг громадської думки  УІСД/ЦСМ.

В контексті науково-практичної діагностики вітчизняної державної  політики доходів населення заслуговує на особливу увагу існуюча система  недопущення суттєвого соціально-матеріального  розшарування населення в країнах Скандинавії: Швеція, Фінляндія, Норвегія та Данія. Так, Швеція за показниками демократичного, економічного та соціального розвитку завоювала передові позиції у світі. Тут має місце розгалужена фіскальна система, надвисокий рівень податків як на фізичних, так і на юридичних осіб, безповоротний, справедливий та безконфліктний механізм «вирівнювання» соціально-економічного розвитку 290 районів (муніципалітетів) та 20 областей (ландстингів) країни, обмежувально-стимулююча система недопущення суттєвого соціально-матеріального розшарування населення, глибока повага до законів, прав і свобод людини, спрямовані на високий економічний результат для громадянина та країни національних патріотизм, ментальність, якщо хочете, доросла наївність (яка виправдовується повною мірою)¹³.