Дослідження нетарифних заходів в торгівлі

План

Вступ

1. Класифікація нетарифних заходів
2. Використання нетарифних заходів в різних секторах економіки.
3. Заходи у сфері послуг та внутрішнє регулювання
4. Торгові наслідки, що випливають з використання  нетарифних заходів
5. Диверсифікація торгівлі.
6. Гармонізація та  взаємне визнання стандартів.
7. Регіональна інтеграція

Висновок

Використані джерела

Вступ

У регулюванні  міжнародної торгівлі важливе місце займає Конференція  Організації Об'єднаних Націй  з торгівлі й розвитку - ЮНКТАД (United Nations Conference on Trade and Development - UNCTAD), що представляє  собою універсальний глобальний форум для комплексного розгляду проблематики міжнародної торгівлі і розвитку, пов'язаних з нею питань інвестицій, фінансів, заборгованості, передачі технологій та вироблення відповідних  резолюцій, які мають рекомендаційний  характер. Під егідою ЮНКТАД розробляються  відповідні багатосторонні угоди і  конвенції.

За більше ніж 47 років свого існування Конференція набула багатого досвіду в розробленні багатосторонніх механізмів стимулювання торгівлі, зокрема в таких галузях, як надання торговельних пільг і преференцій, торгівля сировинними товарами, послугами, програми управління зовнішньою заборгованістю, взаємозв'язок між іноземними інвестиціями і передачею технологій, а також у здійсненні програм технічної допомоги, перш за все країнам, що розвиваються, у розробленні національної політики і створенні відповідних інституційних структур з метою сприяння розвиткові зовнішньої торгівлі шляхом оптимізації експортного виробництва, вдосконалення податкової системи тощо.

 В липні 2012 року в Женеві  конференція ЮНКТАД видала щорічну  «Доповідь про світову торгівлю та розвиток 2012», в якій велика увага приділяється тарифам, політиці країн, яка в певній мірі впливає на міжнародну торгівлю. Так як останнім часом відбулося зменшення тарифів з часів створення Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1948 року, значна увага в доповіді приділяється нетарифним заходам. Діапазон нетарифних заходів є надзвичайно величезним та складним, оскільки вони обумовлені певними політичними чинниками, що постійно змінюються. Мотивів щодо змін нетарифних заходів є багато, наприклад,  це зростання взаємозалежності та взаємопов’язаності в умовах світової глобалізації, включаючи соціальну обізнаність, зростаюче занепокоєння щодо здоров’я, безпеки і навколишнього середовища. В свою чергу вище перелічені  фактори дають поштовх до поглиблення інтеграції, проте, переорієнтувавшись на більш традиційні і дрібні форми виробництва.

Конференція ставить за мету висвітлити політику, регулятивні заходи, такі як технічні бар’єри, санітарні та фітосанітарні вимоги до товарів , які впливають на світову торгівлю. Більш того, у доповіді аналізуються заходи, що відображають цілі державної політики – це забезпечення здоров'я, безпека та добробут споживачів що відображають цілі державної політики.  Їх вплив на торгівлю неоднозначний, оскільки вони також можуть бути застосовані таким чином, щоб порушити взаємозалежність у якій функціонує торгівля. Крім того, у доповіді розглядається ряд питань, які є специфічними для урядів  і фірм  в країнах, що розвиваються, звертається увага на внутрішнє регулювання у сфері послуг.

1. Класифікація нетарифних заходів

Виходячи з доповідей, які публікуються в СОТ, існує наступна класифікація заходів, що впливають на політику країн:

1. Заходи, що безпосередньо впливають на імпорт:

• Митні процедури,

• Тарифи та інші податки, які впливають на імпорт
• Митна вартість
• Передвідвантажувальна інспекція
• Правила визначення походження
• Імпортні обмеження, квоти та ліцензії
• Антидемпінгові та компенсаційні мита
• Державні закупівлі
• Державні торговельні підприємства

2. Заходи, що безпосередньо впливають на експорт:
• Процедури
• Податки на експорт
• Експортні обмеження
• Експортні субсидії
• Сприяння розвитку експорту
• Особливі економічні зони

3. Заходи, що впливають на виробництво і торгівлю:

• Нормативно-правова база

• Технічні бар'єри в торгівлі
• Санітарні та фітосанітарні заходи

Проте існує  також класифікація нетарифних заходів, що здійснюється Секретаріатом СОТ разом з секретаріатами ОЕСР і ЮНКТАД:

• Санітарні та фітосанітарні заходи
• Технічні бар'єри в торгівлі
• Передвідвантажувальна інспекція та інші формальності
• Заходів цінового контролю
• Ліцензії, квоти, заборони та інші кількісні  заходи контролю
• Збори, податків та інших пара-тарифні заходи
• Фінансування заходів
• Антиконкурентні заходи
• Інвестиційні заходи пов’язані з торгівлею
• Обмеження розповсюдження товарів
• Обмеження на післяпродажне обслуговування
• Субсидій (за винятком експортних субсидій)
• Обмеження державних закупівель
• Інтелектуальної власності
• Правила походження
• Заходи пов’язані з експортом

Недавній аналіз ЮНКТАД показує, що використання нетарифних заходів в 30 країнах, що розвиваються, а також  в  Європейському Союзі  і Японії  значно переважає  торгівельні технічні бар'єри і  санітарні та фітосанітарні заходи у  порівнянні з іншими нетарифними заходами. Разом з тим дослідження Комітету з міжнародної торгівлі надає докази,  що нетарифні заходи сприймаються як обтяжливі для фірм в 11 країнах, що розвиваються і розвинутих країнах, де було проведено дослідження. При цьому частка технічних вимог в загальних нетарифних заходах значно менша і складає 17%, тоді як загально середня частка технічних вимог становить 23%. Це означає, що торгівельні технічні бар’єри  і санітарні та фітосанітарні заходи включають в себе майже половину всіх нетарифних заходів, в тому числі заходів пов’язаних з експортом. Частка заходів пов’язаних з імпортом значно вища  - 64%.  Близько 10%  фірм повідомляють про негативний вплив на їхній бізнес від правил походження, в той час як інші заходи розглядаються менш складними.

Дослідження Комітету з міжнародної торгівлі зосереджені на проблемах, що постають перед  фірмами у країнах, що розвиваються, так і у розвинених країнах. В доповіді наведені наступні дані: у першу п'ятірку проблем, що стоять перед американськими експортерами є заходи, пов’язані з імпортом (24%), інвестиційні заходи (20%), заходи з стандартів і тестування (12%), санітарні та фітосанітарні заходи (10%), права інтелектуальної власності (9%). Провідними проблемами для фірм з країн з Європейського Союзу є санітарні та фітосанітарні заходи (35%), заходи з стандартів і тестування (16%), антиконкурентна практика (9%), права інтелектуальної власності (7%), заходи пов’язані з імпортом (6%).

Порівнюючи  нетарифні заходи, то тут варто  підкреслити, що еквівалентна часта нетарифних заходів у США набагато менша, ніж в країнах ЄС. Причини такої невідповідності неясні, але це може бути пов’язано із застосуванням різної методології при обробці даних.

Існує також  на різниця у використанні нетарифних заходів між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються. Результати наступні: розвинуті країни більш активно регулюють специфічні торговельні проблеми, ніж країни, що розвиваються. Крім того, як показує аналіз кількість проблем, з якими стикаються фірми в рамках санітарних та фітосанітарних заходів і торгівельних технічних бар’єрів є вищим у розвинених країн, ніж в країн, що розвиваються. Проте, у торгівлі значно збільшилась кількість країн, що розвиваються за ці роки.

2. Використання нетарифних заходів в різних секторах економіки.

Існують вагомі причини вважати, що використання нетарифних заходів значно відрізняється в різних секторах. Дійсно, нетарифні заходи впливають на певні сектори непропорційно, але ступінь впливу чутливий до цих секторів. Сільськогосподарська продукція більше за інші сектори страждає  від нетарифних заходів. В цілому, близько 53% компаній заявили, що вони негативно постраждалим від нетарифних заходів,  або від пов’язаних з ними торгівельних перешкод, але ця частка була вищою для компаній, що працюють в сільськогосподарському секторі (60%) і нижча серед компаній, що займаються виробництвом (51%). Частка нетарифних заходів в сільському господарстві  становить 63%, в той час як у секторі виробництва лише 45%. Мало того, що нетарифні заходи високі у сільському господарстві, але вони й відрізняються для експортерів несільськогосподарської продукції. Заходи пов’язані з експортом представляють менше проблем для експортерів сільськогосподарської продукції, ніж для виробників, оскільки частка цих заходів в усіх зареєстрованих випадків нетарифних заходів становить 4 процентних пункти нижче, в сільськогосподарському секторі (23%), ніж у секторі виробництва (27%). 

 Нетарифні  заходи створюють чимало проблем  для фірм-експортерів, найчастіше  це процедурні перешкоди. Середня  частка процедурних перешкод складає 77%. Найбільш поширеними процедурними перешкодами є «брак часу» , в тому числі затримки, пов'язані з правилами і короткими терміни представлення документів, що складають 35% всіх процедурних перешкод, потім ідуть «високі неофіційні платежі» - 22%, «адміністративний тягар» - 17%, «відсутність сприятливих умов» - 8% та ін.

Варто зазначити, що значно збільшилися тарифи з часів фінансово-економічної кризи. Кількість нових обмежувальних заходів зросла з 53 у 2008 році до 346 у 2009 році,  зменшилась у 2010 році до 306 і знову зросла до 344 у 2011 році. Кількість лібералізаційних  заходів було більше, ніж кількість  обмежувальних заходів в 2010 році, що свідчить про зменшення  рівня протекціонізму в цьому році. Тільки 8% обмежувальних заходів введених в 2008  були тарифи, але ця частка зросла до 16% в 2009 році, потім до 20% у 2010 році, перш ніж зменшитись назад до 19% 2011 року.

У період після  кризи країни негайно вдалися  до торгівлі «захисту», використовуючи антидемпінгові ціни та компенсаційне  мито, про що свідчить різке збільшення числа обмежувальних заходів  з 38 в 2008 році до 196 в 2009 році, але це пізніше  це число зменшилось до 132 в 2010 році і до 104 в 2011 році. У 2010 кількість обмежувальних  заходів було майже рівне кількості  лібералізаційних заходів і вже  в 2011 році лібералізацію дії переважали  обмежувальний характер торгівлі.

3. Заходи у сфері послуг та внутрішнє регулювання

Правила товарного  ринку та дані ОЕСР є основним джерелом для визначення заходів у сфері послуг. Показники товарного ринку включають інформацію про закони всієї економічної системи та нормативні акти, які мають пріоритетне  значення в країнах, в яких існує конкуренція товарів.

За даними наведеними в доповіді спостерігається тенденція до зниження нормативних бар'єрів в країнах ОЕСР з кінця 1990-х років. З середини 1970-х років нормативні бар'єри також знизилися в секторах послуг таких як енергетика, транспорт і зв'язок. У секторі спеціальних послуг також спостерігається тенденція до зниження регулювання.

Ще однією відмінністю, яка аналізується, є різниця між дискримінаційними і недискримінаційними заходами у сфері послуг. Використовуючи дані в 34 країнах в Азії, Тихоокеанського регіону та в країнах європейського та американських регіонів можна прослідкувати, що діяльність інженерних фірм негативно обмежена недискримінаційними заходами. Проте дискримінаційні заходи позитивно впливають на іноземні фірми та на їхні операцій. Підвищення нетарифних заходів приносить дохід для країни, впливає на обмеження для фірм, в той час як скорочення нетарифних заходів інтерпретується як непряме створення економічних ефектів. І все це означає, що недискримінаційні заходи, швидше за все, збільшують  витрати, в той час як дискримінаційна політика сприяє надходженню коштів до державного бюджету.

Перш за все  визначити внутрішнє регулювання у сфері послуг важко. В більшості країн внутрішнє регулювання визначається окремо для певних секторів. Для прикладу, до професійних послуг таких як послуги в будівництві, або в інженерстві  застосовується певна кваліфікація, ліцензійні вимоги і процедури; технічні стандарти на вимоги з капіталу застосовуються при наданні  фінансових послуг фінансовими посередниками. Серед основних заходів, що найбільше пов’язані з внутрішнім регулюванням є ліцензії та різного роду дозволи. Для 39 країн ОЕСР і країн, що розвиваються існують свідчення того, що ліценції та дозволи стали менш обтяжливими з плином часу.

4. Торгові наслідки, що випливають з використання нетарифних заходів

Ефекти пов’язані  з нетарифними заходами :

• Нетарифні заходи значно впливають на торгівлю, нетарифні заходи набагато більше обмежують торгівлю, ніж тарифні.
• Торгівельні технічні бар’єри та санітарні і фіто санітарні заходи мають позитивний вплив в технологічно розвинутих галузях,  негативно впливають на сільськогосподарський сектор.
• Торгівельні технічні бар’єри та санітарні і фітосанітарні заходи чинять  негативний вплив на диверсифікацію експортного ринку.
• Негативний вплив на торгівлю пов'язаний з різноманітністю торгівельно технічних бар’єрів та санітарні і фітосанітарних заходів.

Варто відзначити, що нетарифні заходи майже в двічі  обмежують торгівлю у порівнянні з тарифними заходами. Проте враховуючи зниження тарифів, збільшення нетарифних заходів робить їх більш важливими у багатьох країнах. Відносне збільшення нетарифних заходів збільшує рівень ВВП на душу населення. Разом з тим нетарифні заходи мають більш обмежувальних характер в сільському господарстві, ніж у виробничому секторі. У сфері послуг торгівельні обмеження значно вищі у країнах, що розвиваються, ніж у країнах ОЕСР, тобто можна сказати, що  вони несистематично пов’язані з рівнем розвитку країни.

Доказом того, що нетарифні заходи обмежують торгівлю є наступні приклади: для швейного сектора ціни в США, ЄС та Канаді були на 15%, 66% і 25% вищими відповідно, у  зв’язку з нетарифними заходами, що використовувалися у цього  секторі. У Південно-Східній Азії, Південній Азії та Японії ціни на паперову продукцію були на 67%, 119%, 199% вищими відповідно, у зв’язку з нетарифними заходами. Нетарифні заходи також негативно  вплинули на ціни, що складися на шкіряне  взуття – в Японії ціни піднялися  на 39%, в той час  як в Мексиці  аж на 80%.  У сільськогосподарському секторі, нетарифні заходи на рослинні масла і жири збільшили свої ціни в Мексика на 30 %, в Південно-Східній  Азії на 49% і в Південній Африці на 90%.

Нетарифні заходи різні для різних країн і секторів.  Наприклад, прості середні ставки мита змінюються від 0 до 51%, а імпортні ставки мита від 0 до 39%. Зазвичай для підтримки  вітчизняних виробників митні ставки становлять майже нижче 1%. Але в  африканських країнах з низьким  рівнем доходу – в Алжирі, Кот-д'Івуарі,Марокко, Нігерії, Танзанії і Судану ставки мита є найвищими. Декілька країн з середнім рівнем доходу -  Бразилія, Малайзія, Мексика і Уругвай також мають відносно високі ставки мита. Країнами з найвищими ставками мита для сільськогосподарської продукції є країни ЄС. Хоча ставки мита збільшуються разом з ВВП на душу населення, деякі країни з середнім рівнем доходу мають найвищі ставки.

При розгляді наслідків, що настають від торгівельних технічних барєрів і санітарних і фіто санітарних заходів, які впливають  на торгівлю перш за все ЮНТКАД розглядає  відмінності між різними типами наслідків. Для порівняння: введення регулювань щодо безпеки продукції  збільшить витрати виробництва, але водночас таке регулювання є  важливим індикатором якості товару, тим самим підвищуючи конкурентоспроможність тих продуктів, які відповідають суворим стандартам. Регулювань щодо безпеки продукції також підвищують довіру до якості закордонної продукції, таким способом регулювання знижують  операційні витрати і сприяють торгівлі.

В якості додаткового  аргументу,можна розглянути випадок  про сумісність стандартів. У пов’язаних між собою галузях цінність продукту зростає зі збільшенням чиста споживачів і із збільшенням кількості взаємодоповнюючих  товарів,  при цьому сумісність стандартів збільшує  торгівлю. Звідси випливає, що без таких стандартів ринки були б переповненими товарами. Стандарти на цих ринках, як правило, є вільно доступними для споживачі і дозволяють їм  отримувати інформацію про переваги за кордоном, і до помають виробникам координувати свою діяльність більше ефективно.

Проте, з  іншої сторони обтяжливі процедури  ліцензування збільшують  торгівлю послугами. Пояснити це можна наступним  чином: процедури з ліцензування викликають заміщення між експортом та прямими іноземними інвестиціями. «Жорсткість системи ліцензій та дозволів» знижує  ввезення та вивезення ПІІ. Але регулювання, яке спрямоване на забезпечення відповідними стандартами (наприклад, стандарти бухгалтерського обліку і фінансової звітності) позитивно впливає на транскордонну торгівлю та прямі іноземні інвестиції у сфері фінансових  послуг.

Дослідження ЮНКТАД показують, що ефекти нетарифних заходів по різному проявляються в окремих секторах економіки. Стандарти, які застосовуються  для імпорту товарів мають негативний вплив в невиробничих галузях (зокрема, в галузі продуктів харчування, в галузі сировини і матеріалів, мінерального палива), але позитивно впливають  на імпорт у виробничому секторі (в тому числі сектор хімікатів, виробництва і техніки). Разом з тим стандарти  надають експортерам цінну інформацію про переваги ринку, зниження трансакційних витрат, навіть якщо вони створюють  витрати експортерів, пов’язані з адаптацією ринку.

По різному  проявляються ефекти від санітарних та фіто санітарних заходів в розвинених країнах та країнах, що розвиваються.  Прикладом цього є вимоги, що застосовуються до морепродуктів в Сполучених Штатах в період між 1990 і 2004 роками. У зв’язку  з цим у США скоротився імпорт морепродуктів від всіх експортерів. Санітарні та фіто санітарні заходи призвели до втрати штатами від 11,4 млн. до  30,6 млн. дол., в той час як експортери морепродуктів втратили лише 0.9% вартості експорту. Великі експортери морепродуктів виграли від торгівлі акціями з США, а дрібніші експортери втратили повністю свій капітал.

Вплив на торгівлю санітарних та фітосанітарних заходів  залежить частково від розміру експорту. Крім США, такі країни як Японія, Канада, Австралія і Швейцарія та країни ЄС також зазнали негативного  впливу від торгівлі з країн Африки, Карибського басейну і Тихоокеанського  регіону, Азійських країн та Латинської Америки.

5. Диверсифікація торгівлі.

Торгівельні технічні бар’єри та санітарні і фітосанітарні заходи щодо товарів і відповідне внутрішнє регулювання у сфері послуг встановлюють додаткові фіксовані витрати для виробників з метою виходу на ринок. Для фірм необхідні великі початкові інвестиції для того щоб відповідати іноземним стандартам. Припускаючи необхідність фіксованих витрат щоб вийти на ринок, то фірми будуть продуктивними у своїй діяльності тоді, якщо вони будуть експортувати свої товари. Так як торгівельні витрати знизилися останнім часом, розширюється кількість фірм – експортерів.

Існує свідчення  того, що ефекти впливу на торгівлю торгівельних технічних бар’єрів та санітарних і фітосанітарних заходів в певній мірі залежать від типу фірми.  Стандарти і технічні вимоги негативно відбиваються на торгівлі фірм, які імпортують споживчі фактори. Фірмам важко виходити на ринки, так як в більшості випадків їх продукція не відповідає стандартам та технічним вимогам.

Крім того нетарифні заходи негативно вражають ринок, на якому функціонують невеликі фірми. Говорячи про сектор електроніки, в доповіді розглядається реакція фірм обробної промисловості США щодо встановлення  узгодженості стандартів на продукцію ЄС з міжнародними нормами. Узгодженість стандартів збільшує кількість фірм, які виходять на ринок, проте цей ефект сильніше вражає фірми, які вже експортують продукцію до розвинених країн ЄС. Результати дослідження показують, що експорт овочів різко зріс, незважаючи на зростання санітарних вимог, в результаті значного підвищення доходів і скорочення рівня бідності. Проте посилення регулювання харчових продуктів змістило дещо структуру експорту від невеликих фермерів до великих експортерів.

6. Гармонізація та взаємне визнання стандартів.

Гармонізація і взаємне визнання  торгівельних технічних бар’єрів та санітарних і фіто санітарних заходів вживається країнами в напрямку створення більш відкритої торгівлі, що в свою чергу приводить до збільшення торгівлі. Проте загальні стандарти регулювання торгівлі мають позитивний вплив на торгівлю двох країн на основі двосторонньої торгівлі. Прикладом є торгівля в рамках ЄС, що породжує позитивний ефект на експорті країн. Країни, в яких загальна частка торгівлі становить більше середньої і регулюється узгодженням стандартів в рамках ЄС, мають позитивне сальдо балансу.

Гармонізація також встановлює позитивний ефект на диверсифікацію ринку експорту – збільшується кількість експортних товарів і кількість країн експортування. Таке узгодження стандартів піднімає експортну різноманітність для країн з низьким рівнем доходу в країни ЄС.

В доповіді показано, що збільшення кількості  гармонізації збільшує експорт із США в ЄС. Таке зростання експорту обумовлене збільшенням кількості американських компаній, які виходять на ринок ЄС. Гармонізація про стандарт продукції є більш важливю, ніж тарифи, оскільки вона сприяє зростанню експорту в більшій мірі ніж тарифи, що встановлюються в торгівлі.

7. Регіональна інтеграція

Все більша кількість регіональних (преференційних) торговельних угод включають положення про торговельні технічні бар’єри та санітарні і фіто санітарні заходи. Аналіз угод про преференційну торгівлю показує, що 60% угод включають положення про нетарифні заходи.

 У доповіді  аргументується, що узгодження та  взаємне визнання стандартів  на регіональному рівні впливає  на торгівлю країн за межами  регіону. У той час як узгодження  та взаємне визнання стандартів  дозволяють вступати на ринок  всіх країнам регіону, тоді  як узгодження затверджується  на законодавчому рівні, доступ  третіх країн на ринок регіонального  рівня закритий. Доказом цього є угоди, що стосуються взаємного визнання відповідності товарів, які зменшують торгівельні ефекти країн, що не є сторонами цієї угоди, якщо встановлюються суворі правила походження товарів(тобто закони,правила і адміністративні процедури, які визначають  країну походження товару).

Такими чином  узгодження та взаємне визнання стандартів збільшують торгівлю, між країнами, що підписали такі узгодження, але не завжди збільшують торгівлю між іншими країнами. Регіональна інтеграція зменшує ефект створення торгівлі для країн, що розвиваються. Це випливає з того, що в більшій мірі торгівельні преференційні угоди підписуються між країнами, що мають високий рівень доходу і тим самим закривають доступ для країн третього світу.

Висновок

Останніми роками спостерігається тенденція до заміни митних тарифів заходами нетарифного  протекціонізму: кількісні обмеження, технічні стандарти і умови, санітарні та фітосанітарні заходи.

Ступінь впливу нетарифних заходів на міжнародну торгівлю важко кількісно оцінити, тому що їх вплив не має яскраво вираженого характеру. На відміну від тарифного  регулювання, яке встановлюється у  законодавчому порядку, нетарифні  обмеження можуть запроваджуватися за рішенням органів виконавчої та місцевої влади.

Розвинуті країни застосовують до 800 видів нетарифних бар'єрів, за допомогою яких стримувався імпорт понад 50 % всіх товарів. Характерною ознакою протекціоністської політики в сучасних умовах є впровадження колективного протекціонізму, що проводиться країнами — членами інтеграційних угруповань стосовно третіх країн. Найбільшою мірою такий протекціонізм властивий для країн ЄС.

Водночас  країни з низьким рівнем доходу Африки, Азії і Латинської Америки створили багато замкнутих економічних угруповань, в межах яких здійснюється лібералізація  торгівлі, а стосовно третіх країн  запроваджуються різні протекціоністські  заходи: митні тарифи, ліцензування, квотування імпорту, валютні обмеження.

Водночас  нетарифні заходи породжують низку  перешкод для фірм, найвагомішими  з яких є: низька конкурентоздатність  національних товарів та послуг, нераціональна  структура зовнішньої торгівлі, непідготовленість  фірм до високоефективних форм зовнішньоекономічних зв'язків, недостатня визначеність напрямів і недосконалість механізмів.

Аналіз різних нетарифних заходів здійснений фахівцями  ЮНКТАД показує, що такі заходи регулювання  міжнародної торгівлі породжують різні  ефекти, які що неоднозначно впливають  на сектори економіки. В загальному такі заходи мають позитивний ефект в технологічно розвинених секторах, але негативно відбиваються на торгівлі готовою продукцією. 

Таким чином, торгівельні технічні бар’єри, санітарні та фіто санітарні заходи, внутрішнє регулювання  певною мірою зменшують

Торгівлю. Проте  негативні наслідки для торгівлі, якщо й існують, то вони генерують негативні зовнішні ефекти в різних країнах. Це дає обгрунтування для міжнародного співробітництва. Гармонізація та взаємне визнання допомагає зменшити небажаний негативний вплив на торгівлю за допомогою двосторонніх угод, що породжує інтеграцію між розвиненими країнами та закриває доступ для країн третього світу.

Використані джерела:

1. «Доповідь про світову торгівлю та розвиток 2012»