Дослідження мовлення у дошкільників

Діагностика процесів розвитку мовлення у дошкільників

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………3-4

1.Розвиток  мовлення у дошкільників……………………………………….….5-8

2. Діагностичні  вправи …………………………………………………………9-13

2.1 Методика  діагностики розвитку мовлення  дошкільнят…………………….9

2.2 Методика  вивчення вміння виокремлювати  причинно-наслідкові зв'язки в  реченні………………………………………………………………………………10

2.3 Методика  вивчення розуміння дитиною прийменника…………………….11

2.4 Методика  вивчення розуміння дитиною суфіксів……………………………12

2.5 Методика вивчення розуміння значення слів …………………….……..12-13

3. Психопрофілактика порушень розвитку мовлення………………………14-16

Особливості діагностики розвитку мовлення у  дошкільному віці……………17

Список  використаної літератури…………………………………………………18 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     Мовлення  є свідченням мовної культури людини, її розумового й особистісного розвитку. Воно займає важливе місце в ряді психологічних механізмів різних видів  і форм мовлення, процесу становлення  і розвитку мовлення у дітей, психологічних  основ педагогічного керівництва цим процесом привертає увагу багатьох психологів і повинно враховуватись у роботі вихователя.

     У дітей дошкільного віку, в порівнянні з дітьми раннього віку, розширюється коло спілкування, що вимагає від  дитини повноцінного оволодіння засобами спілкування. Провідна діяльність дитини, яка постійно ускладнюється, висуває високі вимоги до мовлення. Стають змістовними діалоги, які включають вказівки, оцінки, узгодження ігрових дій. Дитина вчиться ставити запитання на абстрактні теми. Значно збільшується словниковий запас, засвоюються правильні граматичні конструкції. У рольовій грі з'являються нові форми мовлення: мовлення, пов'язане з інструктажем учасників гри, і мовлення, яке повідомляє дорослому про враження, отримані поза контактом з ним. Нові форми мовлення викликають до життя монологічне контекстне мовлення, тобто зв'язне висловлювання, поєднане однією складною думкою й побудоване з урахуванням цієї думки.

     Принципи  періодизації мовлення дитини співвідносяться  з принципами періодизації загального психічного розвитку. Л.С. Виготським була висловлена думка про функціональну різноманітність мовлення. Мовлення дитини багатофункціональне. Кожній функції відповідають певні мовленнєві засоби: функціональна зміна мовлення обов'язково приводить до зміни його структури, тобто його форми. Розвиток мовлення відбувається за принципом диференціації функцій. Стосовно даного періоду спостерігаємо кілька бачень даного питання. Так, О.І. Нещерет виділяє дошкільний вік, до якого відносяться діти з 4 до 6/7 років. Інший варіант цієї проблеми у Т.Д. Кричковської: дошкільний вік - 3-6/7 років.

     В розвитку мовлення дитини спостерігаються  певні закономірності, які виявляються  насамперед у поступовості процесу. Умовно в процесі оволодіння дитиною  мовленням можна відзначити кілька етапів. На першому, підготовчому етапі відбувається дозрівання відділів мовленнєвого апарату, якій приймає участь у мовленнєвому акті: центрального відділу - кора головного мозку, і периферичного - органів слуху та органів, що беруть участь у вимові звуків (дихання, голосу, артикуляції). Наступний етап - розвиток розуміння мовлення і на основі цього поява перших усвідомлених слів. З набуттям достатньої кількості словникового запасу відбувається перехід до використання фразового мовлення (спочатку воно ситуативного характеру, недостатньо довершене). Останній етап - наявність достатнього лексичного запасу, вміння користуватися монологічним мовленням, правильне граматичне її оформлення, чітка та виразна вимова звуків і слів.

     Сучасне формування правильної вимови має важливе значення для загальної культури мови і, відповідно, для нормального мовленнєвого спілкування з однолітками та дорослими, для успішного оволодіння грамотою, а при вступі до школи - для засвоєння шкільної програми.

     Артикуляційний  бік мовлення формується саме в дошкільному дитинстві. На заняттях і в повсякденному спілкуванні вихователь тренує в дітей чітку вимову слів, и правильному використанні інтонаційних засобів виразності, вчить їх говорити достатньо голосно, не поспішаючи, розвиває фонематичний і мовленнєвий слух. Однак потрібно пам'ятати про те, що дитина багато часу знаходиться за межами дитячого садка: в колі сім'ї, з однолітками і т.п. У спілкуванні з оточуючими збагачується його словник. Дитина вчиться правильно вимовляти звуки, будувати фрази, викладати свою думку з того чи іншого питання.

     Проблеми  психології мовленнєвої діяльності дітей дошкільного віку цікавили та цікавлять багатьох вчених. Значний  вклад у розвиток даної теми зробили  такі науковці: В.С. Мухіна, Л.С.Виготський, О.Р. Лурія, О.Л. Леонтьєв.

Розвиток  мовлення у дошкільників

     Мовленнєвий розвиток дитини — один з основних чинників становлення особистості  в дошкільному дитинстві. Ступінь  розвитку цієї сфери психіки визначає рівень сформованості соціальних і  пізнавальних досягнень дитини — потреб і інтересів, знань, умінь та навичок, а також інших психічних якостей, що є основою особистісної культури.

     Актуальність  своєчасного мовленнєвого розвитку в дошкільному дитинстві визначається завданнями щодо створення оптимальних умов для якнайповнішого розкриття потенційних можливостей кожної дитини, які виявляються в специфічно дитячих видах діяльності й пов'язані із комунікацією. Становлення в людини всіх психічних функцій, психічних процесів, особистості в цілому неможливе без міжособистісного контакту. Стаючи більш самостійними, діти дошкільного віку виходять за межі вузькосімейних зв'язків і починають спілкуватися з більше широким колом людей, особливо з ровесниками. Розширення кола знайомства вимагає від дитини повноцінного оволодіння засобами спілкування, основним із яких є мова. Високі вимоги до мовлення дитини встановлює й діяльність, яка постійно ускладнюється.

     Розвиток  мовлення йде в декількох напрямках: удосконалюється її практичне вживання в спілкуванні з іншими людьми, разом з тим мовлення стає основою перебудови психічних процесів, знаряддям мислення. За певних умов виховання дитина починає не тільки користуватися мовленням, але й усвідомлювати його будову, що має важливе значення для наступного оволодіння грамотою.

     Протягом  дошкільного періоду продовжує  зростати словниковий запас дитини. У порівнянні з раннім дитинством словник дитини-дошкільника збільшується, як правило, у три рази. При цьому  ріст словникового запасу безпосередньо  залежить від умов життя й виховання; індивідуальні особливості тут найбільш помітні, ніж у будь-якій іншій галузі психічного розвитку.

     Словник дитини-дошкільника швидко збільшується не тільки за рахунок іменників, але  й за рахунок дієслів, займенників, прикметників, числівників і сполучних слів. Саме по собі збільшення словникового складу не мало б великого значення, якби дитина паралельно не опановувала вміння об'єднувати слова в речення за законами граматики. У період дошкільного дитинства засвоюється морфологічна система рідної мови, дитина практично освоює в основних рисах типи відмінювань і дієвідмін. У той же час діти опановують складні речення, сполучні частки, а також більшість розповсюджених суфіксів. У дошкільному віці діти починають надзвичайно легко утворювати слова, змінювати їхній зміст, додаючи різні суфікси.

     Діти  значну увагу звертають на звукову  форму слів. Уже молодші дошкільники  починають змінювати слова, з  огляду на їхню вихідну форму. Залежно  від того, як дитина вимовляє слово  в називному відмінку, так буде змінювати це слово й в інших відмінках. Вимовляючи слово «загорода», наприклад, дитина змінює його по першому відмінюванню, а вимовляючи це слово як «загород» - по другому.

     У старших дошкільників уже не зустрічається  випадків подвійного відмінювання. Поява  в дітей орієнтування на звукову форму слів сприяє засвоєнню морфологічної системи рідної мови.

     До  початку шкільного віку дитина вже  в такій мірі опановує складну  систему граматики, включаючи найтонші закономірності синтаксичного й  морфологічного порядку, що засвоювана мова стає для неї дійсно рідною.

     Орієнтування  як на значеннєвий, так і на звуковий бік мови здійснюються в процесі  його практичного застосування, і  до певного моменту не можна говорити про усвідомленість мови, що припускає  засвоєння співвідношення між звучанням слова і його значенням. Однак поступово розвивається мовленнєве чуття й відбувається пов'язана з ним розумова робота.

     Достатня  усвідомленість мовлення з'являється  в дошкільників тільки в процесі  спеціального навчання.

     Фонематичний  слух формується в дитини на основі безпосереднього мовного спілкування. Уже до кінця раннього дитинства діти добре диференціюють слова, що відрізняються один від одного хоча б тільки одним дзвінким або глухим, твердим або м'яким звуком. Таким чином, первинний фонематичний слух виявляється досить розвиненим дуже рано. Однак робити повний звуковий аналіз слова, розчленовувати слово на складові його звуки й установлювати порядок звуків у слові дитина в ранньому дошкільному віці не вміє. Мовне спілкування не ставить перед ним такі завдання. Але дитина чотирьох-п'яти років може дати аналіз найпростіших слів, що містять, наприклад, три звуки (мак, сир, кіт, кит). Навчання дітей звуковому аналізу слова показало, що за певних умов навіть молодші дошкільники можуть виділяти перший і останній звуки в слові, а для дітей середнього дошкільного віку це завдання не представляє значних труднощів. При аналізі звукового складу слова дитина починає вимовляти його особливим чином з інтонаційним виділенням того звуку, який потім назве окремо. Наприклад, слово «морж» діти вимовляють «м-м-морж», якщо їм потрібно виділити перший звук, і «морж-ж-ж», якщо стоїть завдання виділити останній звук. Починаючи з п'яти-шестилітнього віку діти можуть робити повний звуковий аналіз слова, якщо вони оволодівають прийомом підкресленої вимови окремих звуків. Такий прийом дозволяє дітям вільно орієнтуватися .у звуковому складі слова. Таким чином, дитина дошкільного віку може навчитися вимовляти слова з метою встановлення звукового складу, відмовляючись при цьому від сформованих у спілкуванні звичних форм вимови слів. Уміння робити звуковий аналіз слова сприяє успішному оволодінню читанням і письмом.

     Усвідомлення  словникового складу мови проходить  значно складніше. На відміну від  практичного оволодіння мовою, що у  дошкільному дитинстві проходить досить успішно, усвідомлення самої мовної дійсності (як самостійно існуючої дійсності) й усвідомлення словникового складу мови значно відстає. Довгий час у процесі спілкування дитина орієнтується не на словниковий склад мови, а на предметну ситуацію, що і визначає для неї розуміння слів. Але для оволодіння грамотою дитині необхідно навчитися усвідомлювати словниковий склад мови. Без спеціального навчання діти ставляться до речення як до єдиного значеннєвого цілого, єдиного словникового комплексу, що показує собою реальну ситуацію.

     У тому випадку, якщо дитина починає читати, то й починає усвідомлювати словниковий  склад мови. Однак при стихійному формуванні здатність до усвідомлення словникового складу мови складається  надзвичайно повільно. Значно прискорює формування цієї здатності спеціальне навчання, завдяки якому до кінця дошкільного віку діти починають чітко об'єднувати слова в речення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.Діагностика розвитку мовлення дошкільнят

     2.1 Методика діагностики  розвитку мовлення дошкільнят

       Дана методика призначена для  визначення рівня розвитку словникового  запасу дітей 4-7 років, а також  здатності до використання у  своїй промові засвоєної лексики.  Методика складається з 6 завдань,  що мають певну спрямованість.  Кожне завдання оцінюється балами і інтерпретується в залежності від отриманого результату.

       Завдання А. Придумай якомога  більше слів на букву С. (Час  1 хв.)

       Завдання Б. (Закінчення слів).

       Хід роботи: дитину запитують: "Відгадай, що я хочу сказати? За ...". Якщо дитина мовчить (незважаючи на повторення даного складу) або механічно повторює сказане, не намагаючись докінчити слово, то можна перейти до наступного складу: "А тепер, що я хочу сказати? Пона ..." і т. д.

       Всього дитині дається 10 складів,  неоднаково часто зустрічаються на початку різних слів. Склади наступні: 1) за, 2) на, 3) за, 4) ми, 5) му, 6) ло, 7) че, 8) при, 9) ку, 10) зо.

       Завдання В. (Освіта пропозицій  з даними словами).

       Дитині пропонується скласти  фразу, до якої входили б  наступні слова:

      1) дівчинка, м'ячик, лялька;

      2) літо, ліс, гриби. 

       Завдання Г. (Підбір рими). Інструкція: "Ти, звичайно, знаєш, що таке  рима. Рима - це таке слово, яке  співзвучне з іншим. Два слова  римуються між собою, якщо вони  закінчуються однаково. Зрозумів? Наприклад, два слова: віл, гол. Вони звучать однаково, значить, вони римуються. Тепер я тобі дам слово, а ти підбери якомога більше слів, які з цим словом римуються. Слово це буде "день"

       Завдання Д. (Словотвір). Як буде  називатися маленький предмет? 

       м'яч - м'ячик; рука - ..., сонце - ...; трава  - ...; плече - ...; вухо - ...; таз - ...

       Завдання Є. (Словотвір). Якщо предмет  зроблений із заліза, то який  він? 

       залізо - ...; дерево - ...; сніг - ...; пух  - ...; папір - ....

       Завдання Ж. (Загальний словниковий запас). Як називається людина, яка вчить, столяркою, теслярства, будує, садовнічает, перекладає, проводить?

       Завдання З. (Дослідження особливостей  звукового аналізу слова).

       Інструкція: "Я буду називати  слова тобі, а ти, як тільки  почуєш слово, яке починається на букву" д ", відразу ляснеш в долоні".

       Слова для пред'явлення: дача, рука, хмара, лисиця, будинок, Даша, кім, дорога, тарілка, стіл, дощ,  липа, тачка, каша, душ, бджола, дим,  річка, кішка, вилка, трава. 

     2.2 Методика вивчення  вміння виокремлювати причинно-наслідкові зв'язки в реченні

     Підготовка  дослідження 

       Підібрати 5-7 завдань для дитини; кілька незакінчених пропозицій, наприклад: 

      1.Мальчік весело сміявся, незважаючи  на те, що ...

      2. Якщо взимку буде сильний  мороз, то ...

      3. Якщо злетіти високо як птах, то ...

      4.  Хлопчик захворів, у нього  піднялася температура, незважаючи  на те, що ...

      5. Якщо наступить день народження, то ...

      6. Дівчинка стояла біля вікна,  хоча ...

      7. Якщо сніг розтане, то ...

      8. У кімнаті погасло світло, незважаючи на те, що ...

      9. Якщо піде сильний дощ, то ..

      10. Дівчинка стояла і плакала,  не дивлячись на те, що ...

     Проведення  дослідження.

       Проводяться 3 серії експерименту.

     Перша серія. «Виконай завдання». Дитину просять  виконати словесне доручення. Наприклад, на столі в безладді лежать олівці.  Випробуваному кажуть: «Збери олівці, поклади їх в коробку і поклади коробку на полицю». Після виконання завдання запитують: «Де тепер лежать олівці? Звідки ти їх узяв? ».

     Друга серія. «Закінчи пропозицію». Дитину просять закінчити пропозиції, що читаються експериментатором.

     Третя серія. «Закінчи пропозицію навпаки». Інструкція до даної серії: «Я буду читати тобі пропозиції, а ти придумай кінець фрази, але тільки такий, щоб  вийшло як не на самому ділі, а навпаки. Наприклад, «Я ляжу в ліжко, бо не хочу спати».

       Потім називають одну фразу  і просять дитини придумати  кінцівку, перевіряючи, чи правильно  він зрозумів інструкцію. Так  як у другій і третій серіях  дослідження беруть участь діти 6-7 років, то група піддослідних виконувала тільки завдання першої серії.

     Обробка даних 

       Дітей розподіляють на групи  залежно від розвитку вміння  встановлювати причинно-наслідкові  зв'язки.

      1 рівень - діти часто не можуть  дати відповіді на деякі питання  або дають відповіді з невірною причинністю.

      2 рівень - діти, як правило, відповідають  на всі питання, рідко дають  неправильну відповідь, але не  можуть у заміні причинно-наслідкового  зв'язку.

      3 рівень - діти відповідають на  всі питання, дають відповіді  тільки з правильною причинністю і вірною заміною.

     2.3 Методика вивчення розуміння дитиною прийменника

     Підготовка  дослідження 

       Приготувати коробку з кольоровими  олівцями, блюдце, чашку, ложку, коробочку  з паперу, коло діаметром  3 см  .

     Проведення  дослідження. Дослідження проводиться індивідуально з дітьми 2-5 років. Експериментатор пропонує дитині виконати ряд завдань:

      1. Дістати олівець з коробки 

      2. Покласти олівець за коробку. 

      3. Покласти олівець біля коробки 

      4. Покласти олівець в коробку. 

      5. Покласти олівець на коробку.

      6. Поставити чашку на блюдці 

      7. Покласти ложку в чашку 

      8. Покласти ложку на чашку 

      9. Покласти ложку близько чашки 

      10. Покласти гурток у коробку 

      11. Покласти гурток під коробку 

      12. Покласти гурток за коробку 

      13. Покласти гурток біля коробки

     Обробка даних. Підраховують число правильно  виконаних завдань у дітей  в різних вікових групах. Аналізують розуміння дітьми (у різних ситуаціях) прийменників як граматичної форми, що виражає відношення між предметами.

     2.4 Методика вивчення розуміння дитиною суфіксів

     Підготовка  дослідження: Придумати казку зі словами: ларенок, ларіще, лафітніца, кашемірщік.

     Проведення  дослідження: Дослідження проводилося  індивідуально з дітьми 4 - 7 років  і включає 2 серії.

     Перша серія: Дитині називали три незнайомих слова: лар, лафіт, кашемір і пояснюють, що лар - це звір, лафіт - солодкий квас; кашемір - матерія. Потім ставили запитання: «Що таке лар, лафіт, кашемір?» - Щоб перевірити засвоєння їх значення. Після цього дитині розповідали придуману заздалегідь казку і просили пояснити слова: ларенок, ларіще, лафітніца, кашемірщік.

     Друга серія: дитині пропонувалося провести зменшувальні слова від вихідних: жираф, овес, жолудь, дуб, страус, бульбашка, ніс, вовк, цвях.

     2.5 Методика вивчення розуміння значення слів

     Підготовка  дослідження 

       Підібрати слова за категоріями: 1) позначають конкретні предмети, з якими діти діють, наприклад:  лялька, лійка, барабан, щітка, 2) позначають  конкретні предмети, можливість  дії з якими для дітей обмежена, наприклад: піднос, футляр.

       До кожного слова категорії  (ключовому) підібрати 9 додаткових  слів, що позначають предмети, схожі  з предметом, названим цим словом, за кольором, формою, матеріалу, призначенням, наприклад: футляр - зубна щітка,  записна книжка, гаманець, окуляри,  рубанок і т. д. Так всередині кожної категорії становлять кілька груп з ключового і додаткових слів.

       Підібрати предмети і предметні  картинки, відповідні словниковому  матеріалу. 

     Проведення  дослідження 

       Дослідження проводиться з дітьми 3 - 5 років і складається з двох серій.

     Перша серія. Перед дитиною розкладають 10 предметів, що становлять певну групу  і задають питання, наприклад: «Знайди  і дай мені ляльку. Де ти її бачив? Що ти знаєш про неї? Чи схожа вона на ... (називають предмети, позначені  додатковими словами)? Чим? Чим відрізняється? »Потім випробуваному показують наступну групу.

     Друга серія проводиться аналогічно першій, але з використанням наочних  карти 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Психопрофілактика порушень розвитку мовлення

       У своїй повсякденній роботі  ми займаємося розвитком у дітей всіх основних аспектів усного мовлення: звуковимови, словникового запасу, граматичного ладу, зв'язного мовлення. Для багатьох дітей з фонетико-фонематичним, а тим більш загальним недорозвиненням мови характерні труднощі в засвоєнні нових слів. Це виражається не тільки в більш пізніх термінах появи слів у мові дитини і малому їх кількості, але і в труднощах розуміння дитиною значень слів і спотворенні їх звукослоговой структури.

       Так, обстеження мовлення дітей  останніх трьох років виявило недостатню кількість узагальнюючих слів (овочі, меблі, одяг і т. д.). Діти називають невелику кількість слів у кожній групі предметів: деякі діти називають два-три найменування овочів, а назвати комах, риб взагалі не можуть.  Словник дошкільника збагачується переважно в процесі гри. Ігри з розширення словникового запасу різноманітні і проводяться з використанням великої кількості наочного матеріалу. У збагаченні мовлення дитини іменниками, дієсловами, прикметниками, узагальнюючими словами, в уточненні вже наявних у нього слів, прищепленні дитині найпростіших навичок утворення нових слів велике значення можуть мати гри, регулярно проводяться психологом, вихователями і батьками.

       У грі можна щодня закріплювати  вживання узагальнюючих слів  у мові дітей. Вдячним матеріалом для розвитку усного мовлення дітей є тема «Тварини». В іграх психолог звертає увагу дітей на різні способи словотворення. Слова доцільно розділити на три групи:

      1. Слова, в яких основа слова,  що означає доросла тварина,  зберігається незмінною (у кози - козеня, в гусака - гусеня).

      2. Слова з чергуванням приголосних  у корені (у ведмедя - ведмежа).

      3. Слова з різною основою слова  (у вівці - ягня).

       Інший спосіб збільшення в  словнику дитини імен іменників  - це додавання суфіксів, де ведучий, пояснивши правило утворення нових слів за допомогою зменшувальних суфіксів, називає перше слово (наприклад, стіл), а дитина - друге (столик). Іменники для проведення цієї гри краще згрупувати за подібністю закінчень.  Професор Г. А. Волкова вказує, що дієслівний (предикативний) словник є основою фрази і розумової діяльності людини, і рекомендує логопедам мати картотеку дієслівного словника з наступних розділів:

      1. Побутові дієслова (одягається, вмивається, грає).

      2. Дієслова, що позначають руху і крики тварин (крадеться, стрибає, кукурікає).

      3. Дієслова руху (ходить, бігає, стрибає), префіксальні дієслова (входить,  іде, заходить).

      4. Дієслова, що виражають почуття  людей (посміхається, плаче, радіє).

      5. Дієслова, пов'язані з професіями (лікує, будує, продає).

      6. Дієслова, пов'язані з процесами,  що відбуваються в природі  (світає, вечоріє, смеркає).

       Часто дітям з великими труднощами  дається добір слів з протилежним  значенням (антонімів). Закріплення  в мові дитини протилежних  ознак предметів важливо і для їх орієнтування у просторі. Гра на дану тему проводиться після попередньої роботи за картинками. Ведучий вимовляє прикметник, а дитина називає прикметник з протилежним значенням (гарячий - холодний, гострий - тупий, брудний - чистий). Прикметники у мові дітей часто бувають однотипними і можуть обмежуватися словами «хороший - поганий», «маленький - великий». Провідний фахівець в галузі логопедії Л. Г. Парамонова радить «відпрацьовувати» ознаки предметів за смисловим групами: