Дія цивільних законів

ПЛАН

ВСТУП…………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. Поняття і система  цивільного законодавства…………………...4

РОЗДІЛ 2. Дія цивільних  законів……………………………………………..6

2.1. Підстави дії цивільних законів у часі……………………………………6

2.2. Підстави дії цивільних законів у просторі………………………………9

2.3. Підстави дії цивільного законодавства за колом осіб………………...11

ВИСНОВОК…………………………………………………………………...14

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………..15

ВСТУП

Сучасна правова система  України перебуває в стані  реформування, зумовленому побудовою  в нашому суспільстві демократичної, правової держави, яка б існувала  і створювала право для людини, для захисту її прав і свобод. Встановлення європейського типу правопорядку і законності в країні є метою такого реформування правової системи.

Цивільне право є однією з фундаментальних галузей правової системи нашої держави. Суспільні відносини, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, грунтуються на цивільно-правових засадах, регулюються цивільним правом. Останнє тісно пов'язане з економікою держави, є юридичним виразом економічних основ її суспільного життя. З появою в нашій державі відносин, які базуються на приватній економічній свободі, підприємництві, рівності всіх форм власності, виникає необхідність у більш ефективних способах їх правового регулювання, в удосконаленні існуючих і запровадженні принципово нових норм цивільного права.[9.с.8]

Для правильного застосування вже існуючих правових норм у кожному  конкретному випадку слід з'ясувати:

• чи діє ця норма в  момент її застосування;

• чи підлягає вона застосуванню на даній території;

• чи поширюється норма  на конкретну особу.

Метою даної курсової роботи є дослідження рамок дії цивільного законодавства України. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

1.Дати визначення поняттю цивільного законодавства, визначити основні його форми.

          2. Розкрити дію цивільного законодавства у часі, у просторі і по колу осіб.

РОЗДІЛ 1

Поняття і система  цивільного законодавства

Цивільне право-галузь права України, яка регулює майнові та особисті немайнові відносини фізичних і юридичних осіб.

Цивільне право - це сукупність цивільно-правових норм, закріплених  у Цивільному Кодексі України, інших  законодавчих та нормативно-правових актах, які регулюють на засадах  юридичної рівності і диспозитивності  майнові відносини товарно-грошового  характеру, а також особисті немайнові  відносини за участю суб'єктів (фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних об'єднань), які мають самостійний  організаційно-майновий статус, діють  вільно і на власний розсуд здійснюють свої права, вступають у правовідносини, а також несуть цивільно-правову  відповідальність за протиправну поведінку.

Цивільне законодавство  України являє собою систему  взаємозалежних законодавчих та інших  нормативних актів, які містять  цивільно-правові норми і регулюють  всі цивільно-правові відносини  в суспільстві.[4.с.5-6]

Цивільне законодавство  має свою структуру, елементами якої є закони, оскільки саме в них  закріплюються засади суспільно-економічного життя держави, а також підзаконні нормативно-правові акти. Основу Цивільного законодавства України становить Конституція України 1996р., яка має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України, містить, в числі інших, ряд норм цивільно-правового характеру, що визначають принципові положення регулювання відносини власності (ст.13, 14,41), регулювання особистих немайнових відносин (ст. 21,23,24,27,28 і ін) , таких як життя, здоров'я, ім'я, честь, гідність, ділова репутація, особисті папери, таємниця кореспонденції та ін.[2.с.7-8] Одним з найважливіших законів є Цивільний кодекс України- єдиний правовий акт, який регулює цивільні правовідносини в суспільстві:

право власності, особисті немайнові  права фізичної особи, зобов’язальне право, окремі види цивільних договорів, спадкове право тощо. Елементами системи цивільного законодавства України є укази Президента, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів.

Наступною частиною структури  законодавства є відомчі нормативні акти, розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, органів  місцевого самоврядування, а також  примірні статути кооперативних  і громадських організацій. Джерелами цивільного права можуть бути і міжнародні договори, згода на обов'язковість яких, дана Верховною Радою України. Всі нормативно-правові акти діють у рамках, окреслених у часі, у просторі і по колу охоплених цими актами осіб. Встановлення цих рамок-кордонів має важливе значення, оскільки з ними пов'язана і ними ж обумовлена ​​можливість і необхідність застосування загальнообов'язкових норм, що містяться в даних актах.

Таким чином, основу всього цивільного законодавства України становить Конституція України. На основі її норм, щодо цивільного права, формуються і застосовуються різні форми цивільного законодавства, які можуть існувати в таких формах:

1.Акт цивільного законодавства.

2.Договори суб'єктів громадянського права.

3.Звичаї.

4.Міжнародні договори та інші акти цивільного законодавства (прецеденти, корпоративні норми ).

З урахуванням юридичної  сили форми законодавства можлива  вибудова такої ієрархії: 1) Конституція  України; 2) договори суб'єктів цивільного права, укладені на підставі і на розвиток положень Конституції; 3) закони України  та ратифіковані міжнародні договори в галузі цивільного права; 4) підзаконні нормативні акти; 5) звичаї; 6) усталена судова практика.[10.с. 11-12]

РОЗДІЛ 2

Дія цивільних  законів

2.1.Підстави дії цивільних законів у часі

Дія закону- стан реального  функціонування приписів закону(нормативного акту) в зазначеному проміжку часу, на визначеній території, стосовно визначеного кола осіб.

Цивільне законодавство періодично оновлюється. В ньому з'являються нові норми цивільного права, а застарілі норми припиняють свою дію.

При застосуванні нормативного акта виникає питання, з якого  моменту починають свою дію нові норми цивільного права і як довго  вони діють, обмежені вони часом чи ні.

Дія  нормативно-правових актів у часі обмежена  моментом  придбання ними  юридичної сили і моментом її втрати. Нормативно-правові акти набирають  чинності:

а) з часу, зазначеного  в  самому  нормативно-правовому  акті,  за  яким  цей  нормативно-правовий  акт  набирає чинності;

б) з часу прийняття чи підпису, зазначених, як  правило, у  самому  нормативно-правовому акті;

в) з часу опублікування  нормативно-правового акта;

г) нормативно-правові акти, в яких  в  тій чи  іншій  формі не зазначено час набрання чинності,  вступають  у силу  на  всій  території України  одночасно після  завершення  10-денного строку з моменту опублікування, причому нормативно-правові акти  повинні бути опубліковані не пізніше 7-денного строку  після їх  прийняття;

д) з часу, з якого вони надійшли адресату, що притаманне відомчим нормативним актам.

Вступ закону в силу означає, що з цього моменту ним повинні керуватися, виконувати його і дотримуватись всі організації, посадові особи та громадяни. Природньо, що до цього моменту він не є обов'язковим. Більш того, оскільки до вступу нового закону в силу діє старий закон, новим законом керуватися не можна. Поведінка, відповідна до норми, не увійшла ще в законну силу і буде порушенням чинної норми. У зв'язку з цим, визначення моменту вступу закону в силу-важливий елемент в законодавстві і в застосуванні законів.

Розрізняють акти визначено-тривалої і невизначено-тривалої дії. До першої групи відносяться акти, щодо яких спеціально вказано термін їх дії. Другу групу складають акти, щодо яких не міститься вказівок про термін дії, тобто акт має законну силу і діє до того часу, поки не буде відмінений. [10.с.35]

Введення в дію цивільних  законів на території України визначається насамперед Конституцією України (ст. 57,58,94,106,117). Відповідно до загальних правил ст.57 Конституції, закони та інші нормативно-правові акти, які визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Недотримання цього правила тягне недійсність відповідного акта. Стаття 94 Конституції України передбачає, що закон вступає в силу через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення. Самим законом може бути передбачено, що він вступає в силу в іншому порядку, але в будь-якому випадку це відбувається не раніше дня його опублікування у відповідних офіційних виданнях. Згідно Регламенту Верховної Ради України офіційним опублікування законів та інших актів Верховної Ради визнається їх публікація в «Відомостях Верховної Ради Україні" протягом 30 днів, а також в газеті «Голос України» протягом 5 днів з його офіційного прийняття. Закони та інші нормативні акти Верховної Ради можуть бути опубліковані і в інших виданнях, оприлюднені по телебаченню, по радіо, передані телеграфом, відіслані відповідним державним органам, органам місцевого і регіонального самоврядування, об'єднань громадян.

Порядок вступу в силу інших  нормативно правових актів визначається окремо. Відповідно до ст.1 Указу Президента України від 10 червня 1997р. «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» акти вступають в силу через 10 днів з дня їх офіційного оприлюднення. Офіційними друкованими виданнями в цьому випадку є «Відомості Верховної Ради України, « Офіційний вісник України », газета« Урядовий кур'єр ».

Нормативні акти, видані Кабінетом Міністрів України, набирають  чинності з моменту їх прийняття, але не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях. [8.с.37-39]

Є особливості набрання чинності нормативно правових актів інших  органів виконавчої влади. Відповідно до Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів  виконавчої влади» з 01.01.1993 року була введена  обов'язкова державна реєстрація нормативно-правових актів, що стосуються прав, свобод і  законних інтересів громадян. Такі акти вступають в силу через 10 днів після їх державної реєстрації, якщо в них не встановлено більш пізній строк набрання ними чинності. Державну реєстрацію здійснюють Міністерства юстиції України та його органи в Автономній Республіці Крим, областях, районах. [1.с.29]

За загальним правилом, дія закону не обмежена строком, якщо в самому законі не вказано інше, зокрема, термін його дії, або сама природа закону не припускає його дію протягом певного терміну. Зазвичай, закон діє до його скасування в установленому порядку. Про скасування закону може бути прямо вказано в новому законі. Можливе також «непряме скасування». Так, якщо в новому законі нічого не сказано про дію раніше прийнятого закону, що регулює ті ж відносини, та якщо колишній закон суперечить новому, його слід вважати скасованим з моменту вступу в силу нового закону.

Цивільний закон не має  зворотньої сили (ст.58 Конституції України). Тому закон діє на майбутній час і не застосовується до тих правовідносин, які виникли до введення його в дію.

  Таким чином, нормативно-правові   акти   втрачають   чинність    внаслідок закінчення обумовленого терміну дії; внаслідок зміни обставин, для врегулювання   яких   вони  були  призначені;  внаслідок   відміни (скасування) даного акта іншим чи спеціально призначеним актом.

2.2. Підстави дії цивільних законів у просторі

Крім обмеження дії цивільного законодавства у часі існують загальновизнані межі його дії в просторі, на певній території.      Чинність  нормативно-правових актів у просторі — це поширення їх  впливу  на  певну  територію (держави  в  цілому  чи  окремого  регіону).  До  території держави належать: земля, надра,  води  та повітряний   простір   у межах державних   кордонів,   територія посольств,   військові  судна  у  відкритому  морі   і   в   межах територіальних  вод інших держав, повітряні  і  космічні  літаючі апарати тощо.

      Відповідно до принципів державного суверенітету і територіально верховенства, нормативно правові акти, які видаються вищими органами влади тієї чи іншої держави, діють лише на її території. У межах території даної держави вони виступають як акти, які мають вищу юридичну силу. За територіальним критерієм всі нормативно -правові акти поділяються на акти, дія яких поширюється на всю територію держави, акти, які охоплюють певну її частину, і акти, дія яких поширюється за межі території країни.

Закони України діють  на всій території Україні. Однак, цивільно-правові нормативні акти, видані в порядку поточного законодавства, можуть діяти і на с певній, обмеженій частині території. Міста Київ і Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України. Особливе місце слід приділити Автономній Республіці Крим. Вона є невід'ємною складовою частиною України. І в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання. Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим не можуть суперечити Конституції і законам України, і приймаються відповідно до них, поширюючись на власну територію.

Дія нормативно-правового акту в просторі може бути територіальною і екстериторіальною. Територіальна дія окреслена територією держави (України) або окремого регіону (Крим) і визначається державним суверенітетом. Екстериторіальна дія нормативно-правового акту регулюється міжнародними договорами і передбачає поширення законодавства даної держави за межами її території. Це порядок, відповідно до якого, представництво або фізичні особи перебуваючи на території іншої держави, розглядаються як ті що перебувають на власній національній території і підпорядковані законам юрисдикції власної держави. Правом екстериторіальності користуються військові судна та літаки.

Право екстериторіальності  використовувалося для обгрунтування  дипломатичних привілеїв та імунітетів-особливих  прав і привілеїв, якими наділяються  дипломати і члени їх сімей. Є  чимало випадків, коли політичні державні діячі, які переслідувалися за законом своєї країни, ховалися в посольствах і місіях інших держав, користуючись їх правом екстериторіальності (зокрема правом недоторканості приміщення). Нині екстериторіальність такої функції не виконує, оскільки це може призвести до розширеного тлумачення дипломатичних привілеїв та імунітетів.

Дія деяких нормативно -правових актів може виходити за межі території держави. І навпаки, на території даної держави можуть діяти, відповідно до укладених угод, норми, що містяться в актах інших держав. У першу чергу це стосується цивільної галузі права. [1. с.30-31]

Отже, нормативно-правові   акти  вищих   органів   законодавчої   і виконавчої  влади  мають  чинність на всій  території  держави,  а місцевих — на території відповідного регіону. На території регіону діють  нормативно-правові акти різної юридичної  сили,  між  якими можлива колізія (протиріччя). У такому випадку діє той нормативний акт,  що  має вищу юридичну силу, чи при її рівності —  той,  який прийнятий пізніше.

Чинність деяких нормативно-правових актів може поширюватися і на територію,  непідвладну суб'єкту їх ухвалення.  Це  так  звана екстериторіальна дія нормативно-правових актів.

2.3.Основанія дії  цивільного законодавства за  колом осіб

Порядок дії цивільного законодавства  за колом осіб підлягає загальним правилам: закон діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на які він розрахован. Важливе значення для державно-правової теорії та практики має визначення дії нормативно-правових актів по колу осіб, з'ясування питання про те, кому адресуються приписи, що містяться в цих актах.

За загальним правилом, нормативно-правові акти видаються  з метою розповсюдження їх приписів на громадян цієї держави. Наділяючи своїх громадян конституційними правами і свободами, так само як і покладаючи на них певні конституційні обов'язки, держава повинна не лише вживати заходів для того, щоб гарантувати дотримання даних конституційних вимог і положень щодо громадян всередині країни, але й надавати їм захист і заступництво за межами держави. [11.с.38-39]

Дія цивільного законодавства  України поширюється на всіх осіб, які перебувають на її території. До цих осіб належать:

• громадяни України;
• українські юридичні особи;
• держава України;
• територіальні об'єднання,
• іноземці, особи без громадянства,
• іноземні юридичні особи.

Види законів у дії за колом осіб:

1. Загальні - розраховані  на все населення. Ряд законів  поширюються на громадян держави  незалежно від місця їх знаходження (за кордоном);

2. Спеціальні - розраховані  на певне коло осіб. Деякі закони  поширюються на всіх індивідуальних  і колективних суб'єктів. Інші - тільки на конкретну категорію  осіб. До таких можна віднести  закон України «Про захист прав споживачів».

Іноземні громадяни та особи без громадянства зрівняні в правах і обов'язках із громадянами  держави, за деякими винятками.

3. Виняткові - роблять  винятки з загальних і спеціальних. Глави держав і урядів, співробітники дипломатичних і консульських представництв, деякі інші іноземні громадяни (члени екіпажів військових кораблів, військовослужбовці військових частин та ін), що знаходяться на території не власної держави, наділені імунітетом - дипломатичним, консульським та ін. Ці особи користуються особистою недоторканістю .

Так, працівники дипломатичних представництв наділені дипломатичними імунітетами (виключення зі сфери дії юрисдикції країни перебування; незастосування до них засобів примусу, санкцій, передбачених національним правом) і дипломатичні привілеї (особисті пільги, переваги). Дипломатичні агенти та їх житла є недоторканими. Вони звільняються від цивільної і будь-якої іншої відповідальності перед державними органами країни перебування, щодо службової діяльності. Мають фіскальний (податковий) імунітет, а також право на безмитне провезення багажу і звільнення від його огляду та ін. Дипломатичних агентів можна оголосити персоною нон-грата, але до них не можуть бути застосовані заходи відповідальності та інші заходи державного примусу.

Трохи менший обсяг консульських імунітетів і привілеїв. Імунітетом користуються також службовці міжнародних організацій на основі статутів цих організацій або спеціальних угод. [4.с.30]

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що   чинність   нормативно-правових  актів кола   осіб   визначає підлеглість  осіб  вимогам нормативно-правових  актів.  Згідно  із загальним  правилом чинність нормативно-правового акта поширюється на  всіх  осіб,  які перебувають у межах певної  території.  Мають місце і винятки:

 а)  громадяни України  зобов'язані  виконувати приписи нормативно-правових актів і поза межами держави;

б) закони чи  спеціальні  нормативно-правові акти  можуть  бути  адресовані певному колу осіб.

      Чинність  нормативно-правових актів поширюється не тільки  на громадян  України, а й, за деякими обмеженнями,  —  на  іноземців, осіб  без  громадянства,  які перебувають  на  території  України. Чинними   нормативно-правовими актами  і   міжнародними   угодами передбачено винятки лише для дипломатичних представників і  деяких інших осіб.

Висновок

Таким чином, дія цивільних  законів, так само як і будь-яких інших нормативних актів, починається з моменту набрання ними чинності, а припиняється з моменту втрати ними юридичної сили. За всіх умов закон вступає в дію не раніше дати опублікування. Згідно з Конституцією України 1996 р. закони, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними (ст. 57).

Крім обмеження дії цивільного законодавства в часі, існують загальновизнані межі його дії в просторі та на певній території. За територіальним критерієм всі нормативно-правові акти поділяються на акти, дія яких поширюється на всю територію держави, акти, що охоплюють певну її частину, і акти, дія яких поширюється за межі території країни.

Важливе значення для державно-правової теорії та практики має визначення дії нормативно-правових актів по колу осіб, з'ясування питання про те, кому адресуються приписи, що містяться в цих актах.

Підводячи підсумки проведеної роботи, можна з упевненістю сказати, що всі підстави дії цивільних  законів сильно взаємопов'язані, дія закону в часі нерозривна з його дією в просторі і по колу осіб. Навіть, всілякі винятки в законах, при більш уважному розгляді виявляються настільки тісно пов'язаними, що не можна з упевненістю сказати, де дія закону відноситься до просторового, а де визначається колом осіб або чітко часом. Тому юристам і законодавцям дуже важливо визначати ці характеристики, щоб не допустити помилок, які можуть призвести до безладу у суспільстві і міжнародних скандалів.

Список використаної літератури

1. Заіка Ю.О. Українське цивільне право. Навч. посіб. — К. Істина, 2005. — 312 с.
2. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. - К.: Юрінком, 1996.- 80 с.
3. Коментар до Конституції України. – К.: Інститут законодавства Верховної  Ради України, 1996. – 377с.
4. Мазур О.С. - Цивільне право України: Навч. посіб. для дистанц. навчан- ня. — К.: Ун-т "Україна", 2005. — 287 с.
5. Панченко М.І. - Цивільне право України: Навч. посіб. — К.: Знання, 2005. — 583 с.
6. Цивільний Кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV // Відомості Верховної Ради, 2003, №№ 40-44, ст.356.
7. Цивільний кодекс України: Коментар. — X.: ТОВ «Одіссей», 2003. -856 с.
8. Цивільне право України: підручник. У 2-х книгах: / Боброва Д.В., Дзера О.В., Довгерт А.С. та інші / Під ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2002.
9. Цивільне право України : Підручник / Є. О. Харитонов, Н. О. Саніахметова. — К.: Істина, 2003. — 776 с.
10. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. — Т. 1. Загальна частина. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. — 520 с.
11. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В. Дзера (кер. авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. — 2-е вид., допов. і перероб. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — Кн. 1. — 736с.