Діяльність транснаціональних банків в світі

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Реферат на тему:

«Діяльність транснаціональних  банків в світі»

Виконав: 
студент 3 курсу,1 групи

Кредитно-економічного факультету 
Мальчук В.Л. 
Перевірив: 
Танащук І.О.

Київ 2013

План

Вступ

1. Сутність транснаціональних банків.
2. Основні види діяльності транснаціональних банків в світі.

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

На сьогоднішній день, стрімкий розвиток технологій, комунікацій, виробництва, плину інформації , а також передачі капіталу з рук в руки питання розвитку, дають поштовх транснаціональним банкам вдало вести і розвивати свій бізнес.

Характерною рисою розвитку сучасної економіки будь якої країни є фінансова глобалізація, зростання обсягів вільної торгівлі цим самим зростання обсягів фінансових операцій. Всьому цьому допомагають ніхто інші, як транснаціональні банки. Тому цим і користуються країни з розвинутою непохитною економікою, адже головною метою розвитку транснаціонального капіталу є постійне його прагнення до подальшого розширення і посилення економічного володарювання. Саме так транснаціональні банки і допомагають установити контроль над економікою деяких закордонних країн.

Таким чином, ТНБ можуть розміщувати  свій бізнес в будь-якій точці світу - там, де їм вигідно, не утруднюючи себе національними межами і кордонами.  Тому стратегічно важливим завданням для кожної країни, на сьогодні є розробка ефективної національної політики, спрямованої на інтеграцію країн до світової економіки як рівноправних учасників глобального ринкового процесу. Саме завдяки цим аспектам, на мою думку, ця тема є актуальною.

Отож, об’єктом мого дослідження – є саме транснаціональні бінки, їх діяльність на міжнародному рівні. Предметом роботи – є специфіка функціонування ТНБ, особливості їх функціонування у міжнародних відносинах. Метою дослідження є визначення ролі ТНБ відповідно їхньої виконуваної діяльності 

1. Сутність транснаціональних банків

Оскільки на світовому  фінансовому ринку гроші та інші фінансові інструменти постійно знаходяться у рухові, переміщуючись  від однієї приватної особи до іншої, від однієї держави до іншої, то виникає необхідність в існуванні  найрізноманітніших міжнародних фінансових посередників.

Головними учасниками світового  фінансового ринку є ТНБ, великі компанії, небанківські фінансові структури, центральні банки і державні органи, міжнародні фінансові організації. Формують фінансовий ринок і впливають  на ціни фінансових інструментів міжнародні банки, які діють як на боці попиту, так і на боці пропозиції. Виникає  не просто обмін однієї валюти на іншу, а торгівля грошима в міжнародному масштабі, пов’язана з відмовою власників коштів від їх поточного  споживання і з певним ризиком. Тому виконання кредитних операцій означає  не просто видачу грошей, але й їх повернення з процентним доходом. Видаючи  позики, банк створює нові гроші, купляючи їх за однією ціною і продаючи за більш високою ціною. Грошові  потоки від заощадників надходять у фінансові установи, які надають грошові кошти інвесторам.

Одними з таких фінансових установ є транснаціональні банки. За класичним визначенням, ТНБ – це великі кредитно-фінансові комплекси, які за підтримки держави, маючи у своїй структурі широку мережу зарубіжних представництв, контролюють валютні та кредитні операції на світовому ринку, виступаючи головними посередниками у міжнародному русі позичкового капіталу. За методикою ООН, транснаціональними вважаються банки з обсягом активів не меншим 2 млрд. дол. США і власною мережею філій (не менш, ніж у 5 іноземних державах). Їхня діяльність характе-ризується високою питомою вагою міжнародних операцій (більше 50%), глобалізацією у географічному плані, універсальністю послуг.

На сьогодні ТНБ як міжнародні банківські монополії досягли такого рівня міжнародної концентрації та централізації капіталу, який завдяки зрощуванню з промисловими монополіями дає змогу їм брати реальну участь в економічному розподілі світового ринку позичкових капіталів і кредитно-фінансових послуг. Вони утворились на базі найпотужніших комерційних банків промислово-розвинутих країн, які займають провідні позиції на національних ринках позичкових капіталів. Це банківські монополії США – «Бенк оф Америка», «Сітібанк», «Чейз Манхеттен»; Великої Британії – «АБН Амро Холдингс», «Барклей Банк Нешнл», «Вестмінстер Банк», «Мідленд Банк», «Ллойдс»; Франції – «Банк Насьональ де Парі», «Сосьєте Женераль», «Креді Ліонне»; Німеччини – «Дойче Банк», «Комерц Банк», «Дрезднер Банк»; Японії – «Банк оф Токіо-Міцубісі», «Сумітомо Банк», «Дайіті Кангіо», «Фудзі Банк», «Сакура Банк» тощо.

Процеси глобалізації фінансових ринків та лібералізації руху капіталу тісно пов'язані з прагненням ТНБ до глобальної присутності на світовому ринку, зокрема на таких його основних сегментах, як валютний, кредитний і ринок капіталів. Зазначені процеси супроводжуються конвергенцією та зростанням обсягів активів ТНБ. (Табл. 1)

Таблиця 1. Найпотужніші банки світу за розмірами активів за 2011р.

 Інтереси транснаціонального  капіталу збігаються з інтересами  економічно розвинених країн, тому ці держави активно сприяють розвитку власних ТНБ, які забезпечують їм значні конкурентні переваги на світовому ринку, колосальні доходи від міжнародної діяльності і, що найбільш важливо, поширенню їхнього спочатку економічного, а потім і політичного впливу. Державна адміністративна та дипломатична підтримка надається ТНБ у вигляді державних гарантій, страхування прямих інвестицій, допомоги у вирішенні інвестиційних спорів, створення спеціалізованих інститутів міжнародного арбітражу (Міжнародна конвенція з урегулювання інвестиційних спорів, підписана 115 державами), створення справедливих недискримінаційних умов як для вітчизняних, так і для іноземних інвесторів, виключення подвійного оподаткування.

Що стосується взаємовідносин ТНБ з менш розвинутими країнами, до яких відноситься й Україна, то тут існують суперечності між інтересами міжнародних корпорацій і національного капіталу та державними інтересами в цілому. За таких обставин прояви негативного впливу транснаціонального капіталу полягають у тому, що:

- ТНБ створюють потужну  конкуренцію національним компаніям, витісняють їх з внутрішнього ринку, не даючи можливості розвиватись;

- вільне переміщення транснаціонального  капіталу може підривати стабільність  національних валют та створювати  загрозу для національної безпеки приймаючої країни;

- ТНБ проникають у галузі, пов'язані з національною безпекою, і можуть                                                                                                                негативно впливати на їхній розвиток;

- космополітизм, притаманний  транснаціональному капіталу, може  пригнічувати незміцнілу державність країн, що розвиваються, та нав'язувати ідеологію, яка суперечить інтересам розвитку національного бізнесу;

- транснаціональний капітал,  захищаючи свої інтереси, може  здійснювати значний політичний  тиск на приймаючі країни в  напрямку, який іноді не збігається з національними інтересами.

Перед міжнародними банківськими компаніями на сьогодні постають проблеми мобілізації та розміщення капіталів, пов'язані з тим, що у розвинених країнах фондові ринки помітно потіснили банки як джерело коштів для інвестицій у реальний сектор. Цінні папери є більш універсальним засобом перерозподілу вільних фінансових ресурсів, оскільки процедура їх купівлі й продажу є простішою, ніж видача та повернення банківського кредиту. З їхньою допомогою можна спрямувати кошти не лише в реальний сектор, а й у державний бюджет та на інші цілі. Саме тому сучасні ТНБ мають пов'язувати своє майбутнє зі спроможністю створити надійні основи на всіх ринках світу, пропонуючи максимально можливий асортимент фінансових послуг.

Що стосується України, то всім відомо, що її економіка відчуває гостру потребу в капіталі, оскільки процес становлення вітчизняного фінансового ринку відбувається повільно, нерівномірно і суперечливо. Дефіцит фінансових ресурсів можна було б поповнити за рахунок капіталів світового фінансового ринку. Від того, наскільки швидко Україна буде інтегрована у світовий фінансовий простір, залежить її частка у світових фінансових потоках, обсяг залучених до економіки інвестицій, а, відповідно, й рівень прогресу у виробничій і фінансовій сферах.

Як свідчить зарубіжний досвід, національний капітал здатний витримати конкуренцію з транснаціональним лише тоді, коли він сам структурується в потужні фінансово-промислові об'єднання, спроможні здійснювати активну зовнішньоекономічну діяльність. Тому Україні необхідно створювати власні транснаціональні структури, як вже це зробили Китай, Мексика та інші країни.

Прообразом створення  таких вітчизняних альянсів є  потужні фінансово-промислові групи (ПФГ), які виникли ще в перші  роки незалежності України, коли держава не контролювала процесів нагромадження національного капіталу, а ринкові механізми були ще недосконалими. Це призвело до того, що через корупційні схеми окремі групи отримали контроль над най привабливішими державними об'єктами у сировинно-видобувній галузі, у галузі експортного виробництва та енергетики. Розширення і розвиток бізнесу ПФГ потребували значних інвестицій. Оскільки великих і потужних банків у своїй структурі вони не мали, а залучення іноземних інвестицій відкритості фінансової інформації, це призвело до нагромадження національного капіталу у тіньовому секторі економіки, який в подальшому був досить успішно легалізований, після чого відбувся значний його відплив за кордон. Крім цього, каталізаторами зазначених процесів були загрози зміни політичної влади та реприватизація.

Слід зосередити увагу на тому, що в подальшому такі важливі чинники, як недостатньо розвинений банківський сектор України і низький рівень проникнення банківських послуг з одночасним суттєвим зростанням обсягів ВВП, перспективами розвитку роздрібного кредитування і відносно невисокою ціною входження іноземних банків на український ринок, активізували приплив іноземного капіталу у банківську систему, частка якого постійно збільшується. Індикатором, який відобразив значення іноземних банків для економіки України та засвідчив вищий рівень їхньої фінансової стабільності, порівняно з вітчизняними банками, стала фінансова криза. Під час розгортання світової кризи фiнансовi проблеми банків з іноземним капіталом були вирішені завдяки своєчасній рекапіталізації, що убезпечило від ліквідації чи продажу їхніх українських філій. Середніх також відсутні банки, до яких було введено тимчасову адміністрацію. Для них характерне також належне виконання вимог резервування НБУ, тоді як національні банки порушували їх, а також вчасне погашення зовнішніх боргів, коли ж банки з національним капіталом прагнули домовленості з кредиторами про реструктуризацію боргів.

За таких обставин антикризова політика уряду і НБУ має бути спрямо-вана на негайне вжиття відповідних заходів щодо створення фінансово потужного та конкурентоспроможного банківського сектору в Україні, що потребує кількісних та якісних змін у структурі банківської системи.

2. Основні види діяльності транснаціональних банків в світі.

В наш час розвивається тенденція, яка полягає в тому, що транснаціональні банки стають все більш складними органі-заціями. Одночасно з ростом ТНБ звичайно розширюють перелік пропонованих послуг, операцій, представляють усе більш складні схеми кредитування. Паралельно з цим процесом з'являються нові підрозділи, що допомагають керівництву банку більш ефективно розподіляти і контролювати ресурси. В умовах, коли світова валютна система нестабільна коли різко знецінюється то одна, то інша валюта, найбільші банки змушені стежити за рівновагою своїх ресурсів. Для цього ресурси банку перекидаються з одного підрозділу в інший й одночасно переводяться з однієї валюти в іншу. Таке маневрування дозволяє ТНБ не тільки уберегти від знецінювання частину внесків, але і робити вигідні їм валютні спекуляції. Діяльність ТНБ тісно пов'язана з діяльністю ТНК — компанія (корпорація), що володіє виробничими підрозділами в декількох країнах. Звідси випливає широкий спектр послуг, що надаються банками безпосередньо для ТНК:

• кредитування з метою фінансування їх діяльності
• продаж та розміщення цінних паперів, зберігання акцій, облігацій, виплата за дорученням ТНК дивідендів
• здійснення готівкових та безготівкових розрахунків, валютні операції, операції з золотом
• управління капіталами клієнтів або трастові операції.

Таким чином ТНБ беруть безпосередню участь в капіталі ТНК. 
Крім ТНК в ролі клієнтів ТНБ можуть виступати:

• імпортери та експортери, яким необхідно профінансувати свою міжнародну торгівлю
• банки, котрі потребують коштів для фінансування торгових чи інвестиційних операцій своїх клієнтів
• великі фірми, які потребують фондах для закордонних інвестицій
• іноземні уряди, яким потрібні гроші для фінансування дефіциту платіжного балансу.

Слід відзначити, що транснаціональний банк особливу увагу приділяє дослідженню потенційних і діючих клієнтів.

Отже, одним з основних видів діяльності ТНБ є прийом вкладів. Дана послуга являє собою операцію, характерну для банків будь-якого рангу 
Для транснаціональних банків ця операція придбала особливості, пов'язані з міжнародним розмахом їхньої діяльності. Мобілізація капіталів, їх перерозподіл з країни в країну з метою отримання максимального прибутку, висока гнучкість в управлінні ресурсами - все це відмінні риси операцій ТНБ від операцій національних банків. Потрібно відзначити, що ТНБ охоплюють усі види заощаджень, починаючи від урядових і закінчуючи дрібними вкладниками.

Розрахункові операції – ще один вид діяльності транснаціональних банків. Транснаціональні корпорації є основними клієнтами ТНБ. Розрахункові операції ТНБ ведуться одночасно в декількох валютах. Як відомо, ТНБ є одним з інституційних підрозділів світового валютного ринку. Вони здійснюють 85-90% валютних угод між собою і на міжбанківському ринку, а також з торгово-промислової клієнтурою. Відповідно до національного банківським або валютним законодавством права банків здійснювати міжнародні операції і валютні угоди при кризах обмежуються або вимагається спеціальний дозвіл (ліцензія). Це може стосуватися проведення усіх валютних операцій або деяких з них, наприклад валютних угод з резидентами для банків в офшорних зонах. Найбільший обсяг валютних операцій припадає на такі транснаціональні банки як Citibank, Chase Manhattan Bank, Deutsche Bank, Union Bank of Switzerland та ін. Ці банки здійснюють операції на дуже великі суми (100-500 млн. дол.), тоді як стандартна операція від 1до 10 млн. дол. надає відчутний вплив на стан валютного ринку. Володіючи мережею закордонних філій, вони цілодобово проводять валютні операції поперемінно через свої філії. Раніше банки виступали на валютних ринках тільки лише як посередники, купуючи і продаючи валюту з доручення великих клієнтів, то тепер вони обслуговують усю складну систему розрахунків між країнами. 

Слід відзначити, що як і  у всіх банків у ТНБ також основним завданням залишається надання кредитів.

Потрібно розуміти, що ТНБ - гігантські міжнародні кредитно-фінансові комплекси універсального типу, що мають за кордоном розгалужену мережу філій, що здійснюють операції в багатьох країнах, у різних сферах та валютах, а надання кредитів є для них звичайною справою.

Транснаціональні банки  проводять кредитну діяльність у декількох формах:

• надають фонди безпосередньо позичальнику
• поміщають фонди на депозит у кореспондентський банк
• укладають контракти з клієнтом про надання фондів протягом деякого майбутнього періоду
• дають зобов'язання повернути кошти іншому кредитору (третій стороні), якщо клієнт не зможе цього зробити.

Основними позичальниками у цих банків є транснаціональні корпорації, уряди, міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації. Зараз найбільші банківські об'єднання надають до 40% всіх іноземних кредитів промисловим компаніям у світі. Число позичальників банку з посиленням міжнародного характеру їхньої діяльності росте в не меншому ступені, чим число вкладників. Серед позичальників і транснаціональні корпорації, і національні фірма, і інші банки, і уряду багатьох країн. Є серед них і приватні особи. Це в більшості випадків - найбільші промисловці і банкіри, яким без ризику можна надавати позички і кредити. Наприклад, головними одержувачами кредитів банків США є міжнародні промислові компанії. За транснаціональними компаніями слідують уряду - позичальники. Також в даний час уряд деяких країн планує в майбутньому фінансування житлового будівництва за рахунок кредитів найбільших транснаціональних банків. Ще одна група позичальників ТНБ - іноземні банки.

Кредити надаються практично  на будь-який термін і в будь-якій валюті. Раніше, наприклад, банки США видавали міжнародні кредити, головним чином по зовнішньоторговельних операціях. Тепер транснаціональні банки кредитують різноманітні операції своїх клієнтів. Банки видають кредити на будівництво, купівлю обладнання і т.п. Часто боргові зобов'язання іноземних позичальників перетворюються в акції, і тоді транснаціональні банки стають прямими співвласниками заводів, фабрик, компаній у багатьох країнах.

Для проведення кредитних  угод головним критерієм у виборі країни є наявність сприятливого економічного і політичного клімату. Інакше кажучи, в країні повинні бути воля дій для іноземного капіталу, визначений рівень розвитку. Дуже важливо і те, чи є гарантії, що не буде націоналізована власність іноземних монополій, не відбудуться зміни в суспільному устрої. Таким чином, аналіз законодавчої бази, особливостей регулювання банківської діяльності в даній країні, облік особливостей оподатковування, оцінка політичного ризику для даної країни виходять на перше місце в дослідженнях для ТНБ .

Кредити можуть брати як на довгостроковий термін, так і  на короткостроковий:

• Об'єктами банківського довгострокового кредитування можуть бути капітальні вкладення підприємств на витрати по будівництву, придбання техніки. Устаткування, транспортних засобів, будівель і споруд, науково-технічної продукції, інтелектуальних цінностей та інших об'єктів власності. Довгострокові банківські позички представляються для фінансування капітальних витрат по створенню основних фондів
• Короткострокові позики несуть, здебільшого, сезонний характер і тому вони швидко погашаються. Короткостроковим кредитом широко користуються компанії в харчовій, легкій промисловості, роздрібній торгівлі із сезонним режимом виробництва. Цей вид кредиту менш залежить від ризиків, пов'язаних з низькою кредитоспроможністю чи зміною ринкових процентних ставок. 

Підсумувавши усе вище згадане можна узагальнити, що сновними функціями транснаціонального банку є:

• фінансове, консультативне й інформаційне обслуговування ТНК усіх нефінансових секторів економіки у своїй країні й за кордоном; 
• кредитування держав; 
• обслуговування ринку євровалют; 
• участь у фінансуванні діяльності міжнародних кредитно-фінансових організацій.

Також до функцій ТНБ можна віднести: фінансування іпотек,  розрахункове обслуговування населення, інформаційний бізнес , обслуговування ринку цінних паперів тощо.

Виконання транснаціональними банками названих вище функцій сприяє прискоренню обігу капіталу, збільшенню масштабів зовнішньої торгівлі, поширенню  науково-технічних досягнень, передової  банківської технології, вирівнюванню платіжних балансів країн, надходженню додаткових грошових ресурсів у країну.

Висновки

На сьогоднішній день, діяльність транснаціональних банків сприяла  стрімкому поширенню глобалізації. І саме тому слід відзначити, те що країни, що розвиваються повинні бути вкрай уважними,  адже цей процес неспроможний замінити внутрішні резерви економічного розвитку. Тому інтеграція до світової економіки має бути поступовою контрольованою. Це дозволить максимально використати переваги глобалізації при найменших ризиках. 

Щоб ці ризики стали найменшими держава повинна створити рівні умови конкурентного співіснування іноземних і вітчизняних банків на законодавчому рівні необхідно визначити інструменти впливу на діяльність філій іноземних банків щодо стимулювання їх до кредитування стратегічно важливих пріоритетів через розвиток державного та приватного партнерств.

Проте слід пам’ятати, що попри  існуючі ризики та монополістичний  характер транснаціональні банки несуть з собою все ж таки і позитивний характер, а саме власний фінансовий потенціал. ТНБ в умовах глобалізації залишаються основними професійними операторами на фінансовому ринку, регулюють інвестиційні потоки у міжнародному економічному просторі, забезпечують безперервність відтворювальних процесів. Будучи породженням і одночасно проявом процесу інтернаціоналізації, вони суттєво впливають на стан і розвиток національних банківських систем.

Слід відзначити, що транснаціональні банки беруть, так би мовити витоки, з транснаціональних компаній, тому не є дивним, що часто саме ці корпорації є основними клієнтами ТНБ. І саме їхнє співпраця часто є визначальною.

Список використаної літератури

1. Л.А. Клуско, Гроші // підручник – с.375.
2. Концентрація та централізація банківського капіталу //www.studentam.in.ua.
3. Современные направления деятельности транснациональных банков //www.erudition.ru.
4. Міжнародна економіка - Навчальний посібник / Солонінко К. С. - К.: Кондор, 2008. - 380 c.
5. Шульгін А.Г - Валютний курс і міжнародні фінанси – 392 с. 
6. Економіка, інвестиції. Автор: Дахно І.І., Бовтрук Ю.А.. Рік: 2002. 215с.