КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. ВАДИМА ГЕТЬМАНА 

КРЕДИТНО-ЕКОНОМІЧНИЙ  ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА БАНКІВСЬКИХ ІНВЕСТИЦІЙ

Реферат на тему:

Ефективний  ринок 
 

Виконала:

студентка 3 курсу

Ф-ту МЕіМ 18 групи

Коваленко Олена 

Перевірив:

Шморгун Ю. В. 
 
 
 

КНЕУ 2011

ПЛАН

ВСТУП

1. Гіпотеза ефективного ринку. Специфіка підходу до розгляду процесу ціноутворення

2. Слабкі та  сильні форми ефективного ринку

3. Альтернативні концепції гіпотези ефективного ринку

4. Ефективний ринок і реалії сьогодення

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

Ефективні ринки  - це ринки, на яких потік відповідної інформації стосовно інвестиційних можливостей, легко доступний і надійний. У ситуації на ринку цього типу, кожен, хто бере участь у торговельній діяльності може використовувати інформацію для оцінки минулого функціонуання конкретного цінного паперу. Трейдер може навіть точно визначити причини нинішньої ціни його та зважено спланувати майбутнє використання даного активу, керуючись поточними показниками. 
 
На ефективному ринку, зазвичай, функціонує велика кількість трейдерів.  Кожен трейдер може активно купувати одні цінні папери і продавати інші цінні одночасно, базуючись на стійкості поточної ціни активу та прогнозах зміни поведінки фінансового активу у давго- та короткостроковій перспективі. Оскільки інформація про цінні папери, які представляють інтерес, є повною і легко доступною, операції проводяться з  із чітким уявленням трейдера про їх рентабельність.

Однією з переваг ефективного ринку є те, що відсутній реальний стимул для початку арбітражних операцій, з тим щоб побудувати стратегію досягнення гідної віддачі. Важливим моментом  існуючої інформації є те, що порівняно легко вдається звести до мінімуму різницю між прогнозованим прибутком та наявним ступенем ризику. Часто, поточні ціни на цінні папери, які є об.єктом купівлі-продажу, і служать в якості основного індикатора, хоча інші фактори також можуть сприяти зміцненню позиції ціноутворення як індикатора. 
 
Коли ефективний ринок існує, доступна інформація є повною і точною. Деталі  ретельно аналізуються і в даний час використовуються багатьма інвесторами для здійснення торгів на ринку. Хоча на ефективному ринку елементи ризику будь-яких видів торговельної діяльності, операцій,здійснених в рамках ринку цього типу, не усуваються повністю, але, угоди на ньому загалом є менш волотильними по своїй суті, навіть беручи до уваги непередбачувані фактори - вони не впливають відчутно на ринковий клімат.

Як і на будь-якому  ринку, інвесторам, що мають справу з ефективним ринком слід своєчасно  оцінювати інформацію. Це допоможе мінімізувати майбутні ризики і збільшує шанси на прибутковість власної  трейдерської діяльності. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Гіпотеза ефективного ринку. Специфіка підходу до розгляду процесу ціноутворення

Гіпотеза  ефективного ринку – одна із центральних  ідей сучасної теорії фінансів.

Ключовими у визначенні ефективного ринку  є поняття  «інформація»  та  «раціональна реакція»  ринку на її оновлення, а також припущення про рівні можливості,  ідентичні цілі та однорідні очікування учасників ринку.

Усю інформацію можна поділити на три групи: історичну, поточну та внутрішню. Історична  інформація – це інформація, що

свідчить  про стан ринку в минулому. Передусім  до неї належать

дані  про динаміку курсової вартості та обсяги торгівлі фінансовими активами. Вона є загальнодоступною та вже  відомою. Поточна інформація –  це інформація,  що стає загальнодоступною  у поточний момент часу.  Вона представлена у поточній пресі,  виступах державних службовців, звітах компаній, аналітичних прогнозах і т. ін.  Її також називають публічною.  Внутрішня інформація –  це інформація,  відома вузькому колу осіб завдяки їхньому службовому становищу чи іншим обставинам.  За допомогою внутрішньої інформації інвестор може отримати надприбуток.

Саме  тому в західних країнах закони забороняють  використовувати її на фінансовому ринку та встановлюють контроль за діями осіб, які можуть володіти такою інформацією.

Історично першою з відомих робіт, що присвячені застосуванню ймовірнісних моделей для опису цін фінансових активів на Паризькій фондовій біржі,  була праця Л. Башельє,  в якій було висунуто  «гіпотезу про випадкове блукання» цін акцій.

Результати цих  досліджень було опубліковано французькою  мовою  (англійською мовою в  повному обсязі роботу було перекладено  лише

в 1964 році), тому на момент появи вони не стали широковідомими.

Random Walk (випадкове блукання) – таким терміном в англійській мові позначають зміни цін на цінні папери, коли вони мають абсолютно випадковий характер.

Значно більшої  популярності вже через 30 років набули праці

Г. Воркінга та А. Каулеса,  що в них досліджувалася проблема

передбачуваності  цін на основі імовірнісного підходу.  Подальші

дослідження в  даному напрямі,  зокрема робота А. Каулеса і Г. Джонса, були пов’язані з емпіричною перевіркою даної гіпотези.

На досконалому  ефективному ринку вся доступна інформація відображена у поточній ціні фінансового активу. Це означає, що зміни ціни є лише результатом  надходження нової інформації, що є абсолютно непередбачуваною.

Зміни цін неможливо  спрогнозувати. Шлях, який пройде ціна на актив протягом певного часу є  повністю випадковим процесом, з чого випливає, що закономірностей у ціноутворенні  немає. Такою є гіпотеза ефективного  ринку, що виникла у 1970 році завдяки  дослідженням

Припущення про випадковість процесу ціноутворення використовується в багатьох моделях оцінки. Наприклад модель Блека-Шоулза(англ. Black–Scholes Option Pricing Model, OPM) припускає, що ціна певного базового активу є результатом «випадкового блукання», тобто неявним чином встановлюється самим ринком. Проте ідеї кількісного аналізу фінансового ринку (quantitative analysis of financial market)  на основі ймовірнісно-статистичних моделей та методів протягом тривалого часу не мали значної кількості прихильників.  Домінували серед підходів фінансових аналітиків у 20–40-ті роки технічний та фундаментальний аналізи,  які свідчили про наявність у динаміці цін трендів,  циклів і т. ін.,  на виявленні яких і базується можливість передбачення цін. Саме тому припущення прихильників кількісного аналізу фінансового ринку про  «випадкове блукання» (random walk)  цін фінансових активів суперечили традиційним уявленням аналітиків того часу.

У подальшому більш  глибокому обґрунтуванні ймовірнісних моделей і практичного доведення їх адекватності велике значення для прихильників кількісних методів аналізу фінансових ринків мала праця М. Кендалла - його дослідження показали,  що виявити яку-небудь прогнозовану картину поведінки курсів акцій узагалі неможливо. Складалося враження, що вони поводять себе цілком довільно. У будь-який день вони могли з однаковою ймовірністю як піднятися,  так і опуститися,  незалежно від того,  що

спостерігалось  у попередні дні.  Цим і пояснюється твердження про те, що ціни акцій повинні підпорядковуватися закону випадкового блукання. Іншими словами, зміни цін акцій мають випадковий і непередбачуваний характер. Довільні зміни цін акцій  – це ще не доказ ірраціональності ринку. Навпаки, вони є необхідним результатом розумної поведінки інвесторів,  які конкурують між собою в отриманні потрібної інформації, перш ніж ця інфор-

мація стане  доступною решті учасників ринку. Не слід плутати довільного характеру зміни цін з ірраціональністю в їх рівнях. Якщо ціни визначаються раціонально, тоді лише нова інформація змусить їх змінюватись.  Отже,  випадкове блукання було б природним результатом цін,  які завжди відоб-

ражають усі  поточні знання. Справді, якщо б зміни цін були передбачувані,  це свідчило б про неефективність ринку цінних паперів,  оскільки здатність передбачувати ціни вказувала б на те, що вся доступна інформація ще не закладена в курси цінних паперів.  Так,  твердження про те,  що цінні папери відображають усю наявну інформацію, називається гіпотезою ефективного ринку (Efficient Market Hypothesis – EMH). 
 

2. Слабкі та сильні форми ефективного ринку

Говорячи про  ефективність ринку, як правило, дослідники мають на увазі інформаційну ефективність ринку,  тобто ефективність ринку  по відношенню та в залежності від  певної інформації, а точніше, інформаційного потоку, якщо враховувати динамічний характер поведінки ринку.  Дане трактування гіпотези ефективності ринку (Efficient Market Hypothesis, EMH)  належить

Ю. Фамі.

Ю. Фама представив теорію ефективного ринку як модель чесної гри.  Крім пояснення теорії ефективного ринку з позиції моделі чесної гри в своїй статті Ю.Фама розділив загальну гіпотезу ефективного ринку та її

емпіричне втілення на три форми вираження гіпотези: слабка фор-

ма EMH (weak form EMH),  середня форма EMH (semi-strong

form EMH)  і сильна  форма EMH (strong form EMH)  відносно

доречної інформації, якою володіють учасники ринку.

Слабка форма EMH передбачає, що поточні ціни активів  цілком відображають усю ринкову  інформацію, що стосується відомостей про операції з ними в минулому (історичні дані): динаміку цін, ставки дохідності, обсяги продажів та іншу загальноринкову інформацію. Ця форма вираження гіпотези припускає даремність виконання аналізу тенденцій. Дані про минулі ціни активів є загальнодоступними та їх можна отримати практично безплатно.

Слабка форма EMH стверджує: якщо б такі дані несли  в собі достовірні сигнали про  майбутню поведінку,  всі інвестори  давно б

зуміли ними скористатися.  Зрештою ці сигнали  втрачають свою

цінність,  щойно  стають широковідомими,  оскільки,  наприклад,

сигнал про  купівлю негайно приводить до підвищення ціни.

Деякі інвестори  успішно використовують техніку  статистичного арбітражу. Проте, лише незначна частка поточних торгів приносить  великий прибуток.

Існують докази того, що розумні інвестори все-таки випереджають ринок. Ймовірно, це відображає доступ до більш якісної інформації а не глибший аналіз інформації, яка доступна для всіх.

Сильною формою ефективних ринків є те, що ціни включають всю інформацію що будь-який інвестор може придбати. Малоймовірним здається те, що внутрішні трейдери гарантовано і стабільно можуть заробляти. 
Не тільки інсайдерської трейдери заробляють гроші, але в більшості ситуацій, коли інсайдерська торгівля має місце до оприлюднення інформації, що впливає на ціни –вони формуються за рахунок конфіденційної інформації. Тому непублічна інформація не повною мірою відображена в ціні.

Середня форма  ефективності передбачає,  що ціни на акції

швидко реагують на інформацію,  яка надходить,  тобто поточні

ціни повністю відображають усю публічну  (загальнодоступну)

інформацію.  Гіпотеза середньої ефективності включає  гіпотезу

слабкої форми  ефективності,  оскільки вся ринкова  інформація,

яка розглядається  за слабкої форми ефективності (така, як норми

дохідності та обсяги продажів),  є загальнодоступною.  Публічна

інформація включає  таку ринкову інформацію,  як прибуток до

виплати податків (earnings) і оголошені дивіденди; коефіцієнт ці-

на/прибуток (P/E);  дивідендна дохідність;  дроблення  акцій;

фундаментальні  дані щодо номенклатури продукції відповідної

фірми;  якість її менеджменту;  структура її балансової звітності;

інформація про  патенти, котрими вона володіє; прогнози прибут-

ку;  методи ведення  бухгалтерської звітності;  різні  економічні та

політичні новини.  Гіпотеза передбачає,  що інвестори,  які при-

ймають рішення  на основі нової важливої інформації, не можуть

отримати доходи, вищі середніх, адже ціни на папери вже  відоб-

ражають цю нову загальнодоступну інформацію.

Сильна форма EMH  означає, що ціни повністю відображають усю інформацію із загальнодоступних і приватних джерел тобто,  не існує такої групи інвесторів,  яка мала б монопольний доступ до інформації, що впливає на формування цін.

 Деякі зауваження по гіпотезі ефективного

ринку описують два різних тлумачення його: про те, що ціни "правильні". Попри концептуальну цікавість, гіпотеза є дещо ненауковою, адже важко побудувати емпіричні тести які б розрізняли правильні і неправильні ціни: більшість спроб перевірити ефективні ринки намагаються довести, що існують стратегії, які б дозволили послідовно випереджати ринок (з використанням тільки тих даних, що відповідають об.єкту тестування).

Отже, згідно з даною гіпотезою, тільки за умов знаходження ринку у сильній формі ефективності  (тобто це така, що передбачає повного відображення у ринкових цінах всієї наявної інформації) цінні папери можна обирати, користуючись показниками ризику та дохідності. Якщо ж ринок знаходиться у слабкій, або у напівсальній формі — на ціни й результати інвестицій у цінні папери впливають інші фактори.

3. Альтернативні концепції  гіпотези ефективного  ринку

У праці Т. Коупленда і Дж. Вестона відзначається, що ефективний ринок повинен відповідати таким вимогам:

• Він має бути без податків, операційних витрат, що регулюють обмеження свободи виходу і входу для інвесторів. Усі акції мають бути ринковими.
• Усі послуги мають надаватися за мінімальними цінами для всіх учасників.
• Усі покупці і продавці повинні проводити свою діяльність максимально продуктивно.
• Має бути багато продавців і покупців.
• Ринок повинен бути інформаційно ефективним, інформація має бути безплатною і даватись одночасно всім учасникам[].

На цій основі формуються три форми ефективності:

Фонди, що надходять  на біржу, мають бути розподілені  у такий спосіб, щоб забезпечити  їх найефективніше використання. Це перша  форма — «ефективність розподілу» (allocation efficiency). Згодом ця вимога поширюється на компанії.

Суб’єкти, які  поставляють свої фонди на ринок, мають бути залучені в чесну гру. У будь-який час ціни акцій повинні  відбивати всю інформацію про  події, що відбулися, а також усі  події, що можуть відбутися на ринку  в майбутньому. Це положення розкриває  сутність другої форми — цінової ефективності.

Ринок забезпечує операційні витрати за найнижчими цінами, наскільки це можливо. У цьому  полягає сутність третьої форми — операційної ефективності.

Усі три форми  ефективності пов’язані між собою. Ефективність розподілу, що забезпечує спрямованість фондів у найбільш перспективні компанії, потребує сама по собі цінової й операційної  ефективності.

На думку західних економістів, ефективний ринок повинен  відповідати соціальним і політичним цілям, поставленим перед суспільством. Дехто може заперечити, вважаючи, що це положення не може стосуватися  фондових бірж у розвитих країнах  Заходу. Проте західні економісти стверджують, що фондова біржа є  частиною системи приватного підприємництва, демократії і приватної власності. 
 

4. Ефективний ринок  і реалії сьогодення

Підтвердженням  тому, що реальним фінансовим ринкам поки ще далеко до досягнення абсолютної ефективності, служить наявність ряду цікавих  закономірностей, стійко виявляються  з року в рік. Однією з таких  закономірностей є "ефект січня "- що спостерігається протягом не менше 70 років перевищення середньої  прибутковості акцій в січні  над їх прибутковістю в інші місяці року. На NYSE середній розмір цього перевищення становить близько 3 процентних пунктів. На цій же біржі виявлено "ефект дня тижня": прибутковість акцій по понеділках зазвичай має негативну величину. Підтвердженням цьому служать дані спостережень за період понад 25 років. На Токійській фондовій біржі понад 35 років спостерігається "ефект малих фірм ", що виявляється в тому, що прибутковість акцій дрібних компаній вище прибутковості паперів великих корпорацій на величину порядку 5 процентних пунктів.

Не варто дивуватися наявності таких парадоксів, більш дивним була б їх відсутність. Фінансові ринки - це породження людини, за визначенням створення не може бути здійснено свого творця. Не ставлячи під сумнів професіоналізм і розсудливість учасників ринку, не варто забувати, що всі вони - живі люди, які здатні не тільки здійснювати індивідуальні помилки, але і підпадати під такі "колективні недуги", як масовий психоз, паніка і т.п. Феноменальність ринку в тому й полягає, що всупереч усім можливим випадковим коливань і відхилень у діях окремих гравців, він вперто рухається в напрямку своєї ефективності. Невдача одного інвестора означає виграш іншого, одночасно вона служить уроком для інших, змушуючи всіх працювати ще більш напруженими і аналізувати інформацію ще ретельніше.

В спробу "перехитрити" ринок гравець може дуже багато втратити, надавши кому-то можливість добре  заробити. Але ні той ні інший  при цьому не мають підстав  заявляти, що ринок є неефективним. Неефективною могла опинитися інвестиційна стратегія одного з торговців, він  міг просто не встигнути прийняти або реалізувати важливе рішення. За нього це зробив інший, який і  скористався плодами свого успіху. У переважній більшості випадків на ринку перемагає найсильніший, і саме він стає зразком для  наслідування. У цьому запорука життєздатності ринку і, можливо, глибинна причина  його ефективності. Ринок, на якому  перемагає самий слабкий учасник, які докладають мінімальні зусилля  для досягнення мети, був би прикладом  абсолютної неефективності. Але такий  ринок спочатку був би приречений, тобто його не можна було навіть називати ринком. Можна зробити висновок: будь-який діючий ринок є ефективним. Неефективний ринок, це не ринок, це - відсутність  ринку.

Тому твердження про те, що навіть на слабоеффективному ринку ціни вбирають в себе всю інформацію про динаміку минулих курсів не зупиняє аналітиків, які займаються вивченням статистики ринкових цін. Даний напрямок фінансового аналізу називається технічним аналізом і має досить широке поширення в професіоналів фондового ринку. Важко уявити собі біржового трейдера, не володіє статистичними методами аналізу даних. Використовуючи їх, він намагається передбачити, чи буде тривати тенденція зростання або зниження цін фінансових активів, чи є поточні зміни звичайною корекцією ринку або відбувся поворот від "бичачої" до "ведмежою" фазі і т.п. Парадокс полягає в тому, що саме наявність досить великої кількості технічних аналітиків робить життєздатною саму гіпотезу про слабку ефективність ринку. Якби в якийсь момент всі вони повірили в цю гіпотезу і закинули своє безперспективне з точки зору теорії заняття, гіпотеза перестала б існувати. Ринок втратив би здатність адекватно сприймати інформацію про динаміку минулих курсів.

Аналогічним чином  йде справа з гіпотезою про  середнього ступеня ефективності ринків. По суті вона заперечує доцільність прогнозування майбутніх доходів підприємств, акції яких котируються на ринку. Тим не менше, оцінка фінансових активів на основі такого підходу має ще більш широке поширення, ніж технічний аналіз. Вивчення всієї загальнодоступної інформації з метою визначення майбутніх потоків доходів, вибір найбільш прийнятного рівня відсоткової ставки і дисконтування грошових потоків називається фундаментальним аналізом. Виконуючи його, учасники ринку намагаються відшукати недооцінені або переоцінені ринком паперу. У першому випадку вони будуть купувати відповідні активи, а в другому - Утримаються від їх покупки або, у випадку наявності таких паперів у своєму портфелі, віддадуть їх. Роблячи таким чином вони не тільки не спростовують гіпотезу про середнього ступеня ефективності ринку, а, навпаки, рятують її від повного забуття.

Наявність найвитонченіших  гіпотез не скасовує простої істини, що гра на фінансовому ринку не дуже сильно відрізняється від інших  азартних ігор, наприклад, рулетки або  тоталізатора. Даний підхід також  має своє теоретичне обгрунтування: принцип "Ходьби навмання" або "випадкових блукань" (random walk). Відповідно до даним  принципом зміна цін взагалі  відбувається випадково і його неможливо  спрогнозувати за допомогою як технічного, так і фундаментального аналізу. Теорія "ходьби навмання" має не тільки численних прихильників, але  й фактичні докази своєї обгрунтованості. Одним з останніх підтверджень цієї теорії став експеримент, проведений берлінським  Інститутом Макса Планка. В результаті опитування 480 перехожих на вулицях  Мюнхена і Чикаго були складено 8 інвестиційних портфелів. Через  півроку виявилось, що прибутковість  найбільш прибуткового з цих портфелів  склала 47% за 6 місяців. Прибутковість 6 з 8 портфелів виявилася вищою, ніж  прибутковість паперів, що входять  в такі відомі фондові індекси  як DAX і Dow Jones Industrial Average. Більш того, за своєю прибутковості ця шістка портфелів залишила позаду вибрані  для порівняння інвестиційні портфелі всесвітньо відомих фондів Fidelity Blue Chip Growth Fund і German Hypobank Investment Capital Fund. В  якій мірі цей результат підтверджує  висловлювання вченого з Прінстонського університету Бертона Мелкіела, зроблена ним ще в 1973 році: "Якщо зав'язати  мавпі очі і змусити кидати дротики в прикріплену до стіни  сторінку фінансової газети з лістингом  акцій, вона може створити інвестиційний  портфель, який буде приносити прибуток не гіршу, ніж ті, які складені провідними експертами ".

Залишається тільки порадіти тому, що всі ці наукові  вишукування роблять дуже слабке вплив (якщо роблять його взагалі) на професійних учасників реального  фінансового ринку. Заробляючи собі на життя, вони, як ніби між іншим, не тільки сприяють загальному розвитку світової економіки, але й забезпечують роботою величезну армію вчених-фінансистів, вдень і вночі доводять теоретичну безглуздість біржової гри. Для цих  людей слово Гра пишеться з  великої літери. Багато чого змінилося  в світі з тих пір, коли адресу їх "ігровий майданчика "звучав кілька пишномовно і в той же час  комічно:" Нью-Йорк, Уолл-стріт, 68, під  деревом ". Незмінними залишилися лише самі учасники цієї Ігри, згодні на будь-яке  посилення її правил заради участі в ній, не звертають уваги на всілякі  осуду і повчання, які почали з  різних сторін, завжди твердо знають, чого вони хочуть. Навряд чи існує на світі  гіпотеза, здатна налякати людей, про  яких пишуть в газетах: "Якщо б  Комісія з цінних паперів прийняла рішення, що вимагає проводити передплату [на нові випуски цінних паперів] в Уотертауні, штат Нью-Йорк, зібравшись у сніг і роздягнувшись догола, ці хлопці були б у перших рядах ". 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВОК

Отже, як бачимо, гіпотеза ефективного ринку є дискусійною концепцією, яка обговорюється в сучасній фінансовій літературі. Вона широко застосовується на практиці інвестиційними аналітиками, бухгалтерами, фінансовими менеджерами.

Отже, ефективним ринком можна вважати той, на якому ціни активів є маргіналами. Частковим випадком такого ринку є той, на якому ціни рухаються згідно з теорією випадкових блукань, адже випадкові блукання завжди маргінальні, але не навпаки.

Описані властивості  моделі проявляються у раціональній реакції ринку на оновлення інформації, що означає наступне:

1) Миттєву корекцію  цін,  і,  як наслідок,  неможливість  отримання надприбутків жодним з учасників ринку.  Навіть якщо інвестор володіє особливою інформацією,  її оприлюднення відразу ж відображається у цінах,  тому нема змоги використати її для отримання особливих прибутків.

2) Миттєво коректуючи  свої рішення при обновленні  інформації, учасники ринку реагують однорідно.

3) Учасники ринку  „однорідні в своїх цільових  установках” [6, с.48], тобто їхні  дії мають „колективно-раціональний” характер.

На практиці ця теорія призводить до того,  що інвестор не має ніяких можливостей спрогнозувати ціну фінансового активу.  Навіть застосування найскладніших математичних підходів не дає йому жодних переваг перед іншими інвесторами. 
 

Список використаних джерел

1. Fama E. Efficient capital markets: a review of theory and empirical work// The Journal of  Finance. – 1970. -  Volume 25. - № 2
2. Баторшина А. Дослідження ефективності фондового ринку України – 2006. http://www.kneu.kiev.ua/journal/ukr/article/2006_1_Batorshina_ukr.pdf
3. Дегтярьова Н.В. Раціональне та ірраціональне у прийнятті інвестиційних рішень на фінансовому ринку//Фінанси, облік і аудит. -2010. - №16
4. http://terrytao.wordpress.com/2008/07/01/the-black-scholes-equation/
5. http://www.cfin.ru/finmarket/information_car.shtml
6. http://www.investorwords.com/1672/Efficient_Market_Theory.html#ixzz1H3j0Pvke
7. http://www.wisegeek.com/topics/forms-of-efficient-market-hypothesis.htm#