Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Економічний зміст кризи

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Кафедра фінансів

КУРСОВА РОБОТА

з ___________________________________________________________

(назва дисципліни)

на тему:_____________________________________________________

____________________________________________________________

Студента (ки) _____ курсу ______ групи

напряму підготовки__________________

спеціальності_______________________

__________________________________

(прізвище та ініціали)

Керівник ___________________________

____________________________________

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

Національна шкала ________________

Кількість балів: ______Оцінка: ECTS _____

Члени комісії _______ ___________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

_______ ___________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

Київ 2013

ЗМІСТ

ЗМІСТ 3

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АМОРТИЗАЦІЇ ОБ’ЄКТІВ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ТА МЕТОДІВ ЇЇ НАРАХУВАННЯ 6

1.1. Економічна сутність амортизації основних засобів 6

1.2. Особливості нарахування амортизації в Україні згідно податкового законодавства 9

1.3. Методи нарахування амортизації основних засобів 14

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА СТАНУ І ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА 19

2.1. Характеристика та перспективи розвитку ПАТ «Макаронна фабрика» 19

2.2. Аналіз фінансового стану підприємства 24

2.3. Оцінка ефективності використання основних засобів ПАТ «Макаронна фабрика» 29

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА В КОНТЕКСТІ ВИБОРУ МЕТОДУ НАРАХУВАННЯ АМОРТИЗАЦІЇ ОБ’ЄКТІВ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ 32

3.1. Шляхи вдосконалення амортизаційної політики підприємства 32

3.2. Обґрунтування методу нарахування амортизації основних засобів ПАТ «Макаронна фабрика» 38

ВИСНОВКИ 44

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………. .46

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах ринкової економіки одним із нагальних завдань суспільства є збереження, технічне переозброєння і подальший розвиток матеріально-технічної бази виробництва, найважливішою складовою якої є основні засоби.

Відмінною рисою основних засобів є їхнє багатократне використання в процесі виробництва, зберігання початкового зовнішнього вигляду протягом тривалого періоду. Під впливом виробничого процесу і зовнішнього середовища вони зношуються і поступово переносять свою початкову вартість на витрати виробництва протягом нормативного терміна служби шляхом нарахування зносу (амортизації) по встановлених нормах.

Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у ринкових умовах господарювання. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Відповідно до чинного законодавства підприємства формують свою амортизаційну політику, яка складається із сукупності способів управління порядком нарахування й використання амортизаційних відрахувань. Ефективність амортизаційної політики залежить від того, наскільки точно визначено терміни експлуатації активів, що вводяться в дію, а також від вибору підприємством методу нарахування амортизації.

На сучасному етапі розвитку економіки зростає значення амортизації як джерела відтворення основних засобів, що зумовлене впливом науково-технічного прогресу, змінами у формуванні структури капіталовкладень, прискоренням морального зносу, переглядом норм амортизаційних відрахувань у бік збільшення, розширенням прав підприємств у використанні нарахованих сум амортизації. Саме тому оптимальне формування складових системи амортизаційної політики та її взаємозв’язок з інвестиційно-інноваційною діяльністю підприємства має важливе значення для його розвитку.

Метою курсової роботи є вивчення сутності амортизації об’єктів основних засобів підприємства та дослідження ефективності різних методів нарахування амортизації.

Об’єктом дослідження є процес зносу та амортизації об’єктів основних засобів на підприємстві.

Предметом дослідження є сукупність сукупність теоретичних та прикладних аспектів вибору методу амортизації об’єктів основних засобів та його оцінка.

Завдання дослідження:

- дослідити економічну сутність амортизації об’єктів основних засобів;

- висвітлити законодавче регламентування нарахування амортизації;

- проаналізувати методи нарахування амортизації на підприємстві;

- проаналізувати фінансово-економічні показники діяльності ПАТ «Макаронна фабрика»;

- провести аналіз фінансового стану ПАТ «Макаронна фабрика»;

- здійснити аналіз ефективності використання основних засобів ПАТ «Макаронна фабрика»

- виявити шляхи вдосконалення амортизаційної політики на підприємстві;

- обґрунтувати обраний метод нарахування амортизації основних засобів ПАТ «Макаронна фабрика».

Інформаційною базою дослідження є монографії, підручники, законодавча та нормативна база, матеріали періодичних видань, бухгалтерський звіт, звіт про фінансові результати та звіт про основні показники діяльності підприємства ПАТ «Макаронна фабрика».

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АМОРТИЗАЦІЇ ОБ’ЄКТІВ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ТА МЕТОДІВ ЇЇ НАРАХУВАННЯ

1.1. Економічна сутність амортизації основних засобів

Відповідно до Податкового Кодексу України основні засоби – це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) [17].

Основні виробничі засоби підприємств здійснюють господарський кругообіг, що складається з наступних стадій: знос, амортизація, нагромадження коштів для повного відновлення основних фондів, їхня заміна шляхом капітальних вкладень.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Федерація професійних спілок України визначає об'єкт основних засобів як закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій [19].

Основні засоби в процесі експлуатації піддаються зносу. Центральна спілка споживчих товариств України визначає знос основних засобів, як часткова або повна втрата основними засобами споживчих властивостей і вартості в процесі експлуатації, а також внаслідок технічного прогресу чи впливу навколишнього середовища. Розрізняють фізичний і моральний знос основних засобів [12].

Фізичний знос - це поступова втрата основними засобами своєї первісної споживної вартості, яка обумовлена не тільки їх функціонуванням, а й їх бездіяльністю (руйнування від зовнішнього, атмосферного впливу, корозії). Унаслідок фізичного зносу основних фондів погіршуються їх техніко-економічні та соціальні характеристики - знижується продуктивність, збільшуються експлуатаційні витрати, змінюється режим роботи тощо.

Розрізняють фізичний частковий та фізичний повний знос основних засобів. Частковий знос можна усунути. Це означає, що споживні вартості основних засобів відновлюються за рахунок ремонту. Повний знос не можна усунути, він зумовлює необхідність ліквідації зношених засобів та заміни їх новими. Рівень зносу основних засобів та оцінку їхньої придатності визначають під час інвентаризації та переоцінки основних засобів.

Моральний знос, як правило, настає раніше фізичного зносу, тобто основні засоби, які ще можуть бути використані, економічно вже не ефективні.

Моральний знос - це зменшення вартості основних засобів під впливом підвищення продуктивності праці в галузях, що виробляють засоби праці (скорочення суспільно необхідних витрат на їх відтворення), а також у результаті створення нових, більш продуктивних і економічно вигідних машин та устаткування, ніж ті, що перебувають в експлуатації.

Під час зносу основні засоби передають частками свою вартість на собівартість заново створеного продукту, з метою накопичення коштів для повного відновлення зношених об'єктів. Вартість зношуваної частки основних засобів у вигляді амортизаційних відрахувань включається до затрат виробництва або обігу.

Термін амортизація походить від латинського «amortisatio» – погашення, сплата боргів [10, с. 135]. Також існує трактування цього терміна як «а» – заперечення, «mot» – смерть, це характеризує постійне існування через відновлення засобів праці [10, с. 223].

Згідно Податкового Кодексу України амортизація – це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації) [17].

За визначенням Чорновола О. В. амортизація – це надзвичайно складне економічне явище, яке поєднує ознаки витрат виробництва і джерела коштів, процесу руху вартості і важелі управління відтворенням, відшкодування зношених і нагромадження нових засобів праці [23].

Кантор Е.Л. відмічає, що “процесс переноса возмещения износа называется амортизацией” і вважає основним завданням амортизації - "возмещение износа основных фондов" [10, с. 49]. Борисенко З.Н. в свою чергу висловлює зовсім протилежну думку "неверно отождествлять амортизацию с возмещением износа основных производственных фондов. Возмещение износа происходит не в процессе формирования амортнзационного фонда, а при последующем его использовании для замены устаревшего оборудования и в ходе капитального ремонта и модернизации" [4, с. 7].

Пелих А.С. дає наступне визначення амортизації "механизм переноса части стоимости основных фондов на вновь созданный продукт носит название амортизации и позволяет ко времени полного износа накопить денежные средства для воспроизводства" [16, с.214]. При цьому він вважає, що "амортизация в денежной форме выражает износ основних фондов и отчисляется на издержки производства на основе нормы [16, с. 215].

Згідно з Податковим Кодексом України вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, яка амортизується, - первісна або переоцінена вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості [17]. Під ліквідаційною вартістю розуміють суму, яку підприємство очікує одержати від реалізації (ліквідації) об'єкта після закінчення строку його корисного використання (експлуатації) після вирахування очікуваних затрат, пов'язаних з реалізацією (ліквідацією) об'єкта.

1.2. Особливості нарахування амортизації в Україні згідно податкового законодавства

Податковий Кодекс України (надалі - ПКУ), який набрав чинності з 2011 року, вніс чимало змін у податковий облік операцій з визначення доходів, витрат і амортизації з метою розрахунку оподатковуваного прибутку.

Об'єктом амортизації є окремий об'єкт основних засобів та нематеріальних активів. Відповідно до ст. 144 Податкового кодексу України в підприємствах амортизації підлягають [17]:

- витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності та довгострокові біологічні активи;

- витрати на самостійне виготовлення основних засобів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів;

- витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків вартості, яка амортизується, об'єкта основних засобів на початок звітного року;

- капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту;

- сума переоцінки основних засобів;

- вартість основних засобів, безоплатно отриманих або виготовлених чи споруджених за рахунок коштів бюджету або кредитів, залучених Кабінетом Міністрів України чи під гарантії Кабінету Міністрів України, у разі виконання зобов'язань за гарантією Кабінетом Міністрів України;

- вартість основних засобів, визначена на рівні звичайної ціни, отриманих в концесію.

Не підлягають амортизації та повністю належать до складу витрат за звітний період витрати платника податку на [17]:

- утримання основних засобів, що перебувають на консервації;

- ліквідацію основних засобів;

- придбання (виготовлення) сценічно-постановочних предметів вартістю до 5 тисяч гривень театрально-видовищними підприємствами - платниками податку;

- витрати на виробництво національного фільму та придбання майнових прав інтелектуальної власності на національний фільм.

Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування [17]:

- витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;

- витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;

- витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів;

- вартість гудвілу;

- витрати на придбання (самостійне виготовлення) та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.

Передбачено пооб’єктний облік основних засобів у межах 16 груп та визначено мінімально припустимі терміни корисного використання основних засобів від 2 до 20 років в залежності від групи, до якої належить відповідний об'єкт основних засобів [22]. Перелік груп податкового обліку наведено у статті 145 ПКУ (табл. 1.1) [17].

Амортизація на основні засоби груп 1 і 13 не нараховується.

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) платнику податку слід ураховувати:

- очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

- фізичний та моральний знос, що передбачається;

- правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Таблиця 1.1

Перелік груп податкового обліку за ст. 145 ПКУ

Групи	Мінімально допустимі строки корисного використання, років
група 1 - земельні ділянки	-
група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом	15
група 3 - будівлі,	20
споруди,	15
передавальні пристрої	10
група 4 - машини та обладнання	5
з них:
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень	2
група 5 - транспортні засоби	5
група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі)	4
група 7 - тварини	6
група 8 - багаторічні насадження	10
група 9 - інші основні засоби	12
група 10 - бібліотечні фонди	-
група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи	-
група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди	5
група 13 - природні ресурси	-
група 14 - інвентарна тара	6
група 15 - предмети прокату	5
група 16 - довгострокові біологічні активи	7

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується на підставі виданого підприємством наказу, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (крім виробничого методу нарахування амортизації).

Амортизація основних засобів проводиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної вартості. Надалі об'єкт не амортизується. Ліквідаційна вартість визначається підприємством самостійно на початку амортизаційного періоду. Така вартість включатиме, як правило, суму відшкодувань від реалізації або ліквідації об'єкта, яку підприємство, ймовірно, отримає від вибуття такого об'єкта. Тобто сума ліквідаційної вартості є плановим (прогнозним) показником [17].

У ПКУ застосовано однакову методику щодо напрямків віднесення витрат з ремонтів та поліпшень об'єкта основних засобів: якщо сукупна сума витрат з поточного, капітального ремонтів та поліпшень (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція) перевищує встановлену базу - 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації на початок звітного податкового року, то таке перевищення включається до первісної вартості об'єкта, якого здійснено ремонт та поліпшення.

Якщо ж сукупна сума зазначених витрат не перевищує встановлену базу у 10 відсотків, то вона включається до витрат того звітного податкового періоду, в якому такі ремонт та поліпшення були здійснені.

Ремонтом називають витрати платника податку, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та отримання первісно визначеної суми майбутньої економічної вигоди від його використання.

До поліпшень відносять витрати платника податку, що повинні приводити до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів.

Амортизація основних засобів у податковому обліку нараховується із застосуванням методів: прямолінійного, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивного, виробничого. Конкретний метод амортизації для кожної з груп визначається наказом про облікову політику підприємства з метою складання фінансової звітності та може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання [17].

Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації [17].

1.3. Методи нарахування амортизації основних засобів

Відповідно до Статті 145 ПКУ передбачено наступні методи нарахування амортизації: прямолінійний; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивний; виробничий [17].

Прямолінійний метод означає, що річна сума амортизації визначається розподілом амортизованої вартості на очікуваний період часу використання об`єкта основних засобів. Цей метод забезпечує рівномірну амортизацію об`єкта протягом усього терміну його використання.

Річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на очікуваний строк корисного використання об`єкта основних засобів [18, с.327].

, (1.1)

де А_річ – річна сума амортизації основних засобів, грн.;

– початкова вартість основних засобів, грн;

– ліквідаційна вартість основних засобів, грн.;

Т – термін корисного використання, дні (роки).

Таким чином, при застосуванні прямолінійного методу амортизаційна вартість об’єкта рівномірно списується (розподіляється) протягом терміну його корисного використання.

Цей метод заснований на припущенні, що сума нарахованої амортизації залежить від терміну (тривалості) експлуатації об’єкта основних засобів.

Разом з тим, метод прямолінійного списання має свої переваги і недоліки.
Переваги даного методу – це простота розрахунку і рівномірність розподілу суми амортизації між обліковими періодами, що забезпечує порівнянність собівартості продукції з прибутком від його реалізації.

Водночас цей метод має низку недоліків:

- по-перше, цей метод передбачає рівномірний знос основних засобів протягом усього терміну їх використання, але в реальному виробництві устаткування зношується нерівномірно (простої, поломки, неповне завантаження за зміну) і вартість основних засобів на вартість продукції переноситься нерівномірно;

- по-друге, прямолінійний метод амортизації не враховує морального зносу основних засобів, який зменшує вартість машин та устаткування або зменшує можливу їх вартість за рахунок введення в експлуатацію нових, більш досконалих, ефективних машин та устаткування.

Метод зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації [17]:

, (1.2)

Де А_річ – сума амортизаційних відрахувань, грн;

ОЗ_з – залишкова вартість основних засобів, грн;

Н_а – річна норма амортизації, %.

Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість [17].

Формулою визначення річної норми амортизації є :

, (1.3)

де Л- ліквідаційна вартість основних засобів, грн;

ОЗ_п – початкова вартість основних засобів, грн;

n- тривалість корисного використання об'єкта основних засобів, років.

Норма амортизації при цьому методі значно вище, ніж при прямолінійному, значення норми залишається незмінним протягом усього терміну використання об’єкта. База для нарахування амортизації при цьому методі постійно, з року в рік змінюється. Це забезпечує прискорену амортизацію об’єкта протягом перших років його експлуатації. При цьому методі залишкова вартість ніколи не буде дорівнювати нулю.

Цей метод грунтується на припущенні, що новий об’єкт основних засобів дасть велику віддачу в перший рік його експлуатації. Потім його віддача (продуктивність, потужність) із року в рік буде зменшуватися. Відповідно, у першому році експлуатації об’єкта буде отримано більше економічних вигод, ніж у кожному наступному.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості є різновидом методу зменшення залишкової вартості. При цьому методі річна сума амортизації визначається як множення залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або початкової вартості на дату початку нарахування амортизації і подвоєної річної норми амортизації, обчисленої виходячи з терміну корисного використання об’єкта [18, с.327]:

, (1.4)

де, А_річ – сума амортизаційних відрахувань, грн;

ОЗ_з – залишкова вартість основних засобів, грн;

Н_а – річна норма амортизації, %.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об'єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби) [17].

Економічний зміст кризи 📙 Реферат → 🆔 84864