Експериментальне дослідження використання казки в роботі практичного психолога закладу освіти

ЗМІСТ

ВСТУП

Україна стоїть на шляху подальшої розбудови та євроінтеграції. У останні десятиліття наше суспільство дізналось про існування різних наукових напрямів, зокрема це стосується казкотерапії. Але на сьогоднішній день ще недостатньо розвинуті знання про способи використання казок у практиці психологічного консультування та казкотерапії.

Які ж властивості казки? У дитини вона розвиває уяву, а дорослого повертає у дитинство, створюючи терапевтичний ефект.

Казкотерапія, звісно, найбільш дитячий метод, вона адресована чистому дитячому початку кожної людини. Через сприйняття казок ми виховуємо дитини, розвиваємо його внутрішній світ, лікуємо душу, даємо знання про закони життя й засоби прояви творчої сили та кмітливості.

Актуальність даної роботи пов'язана з тим, що сьогодні стали незаслужено забуватися найефективніші і перевірені засоби і способи виховання дітей. Казки є одним з найдавніших коштів морального, етичного виховання, і навіть формують поведінкові стереотипи до членів дорослого суспільства. У зв'язку з цим, відмови від даного способу дітей представляється, а то й помилкою, то помітним недоглядом із боку освітніх закладів і батьків.

        Мета курсової роботи - виявити та узагальнити психолого-педагогічні умови, необхідні для більш ефективного засвоєння казки.

        Об'єктом дослідження виступають діти дошкільного й молодшого шкільного віку.

        Предмет дослідження - казкотерапія як така, тих дітей дошкільного й молодшого шкільного віку.

        Гіпотеза – казка може бути засобом впливу на психічний розвиток як дітей, так і дорослих.

Виходячи з поставленої мети дослідження, визначення його об'єкта, предмета, гіпотези, були сформульовані наступні завдання:

1. Аналіз психолого-педагогічної  літератури щодо даної теми.

2. Розглянути поняття казки як один з інструментів роботи практичного психолога в закладах освіти.

3. Упорядкування програми тренінгу для дітей дошкільного й молодшого шкільного віку, із використанням казок.

     Для вирішення поставлених завдань і перевірки висунутої гіпотези використано такі методи дослідження:

-теоретичні методи: аналіз  психолого-педагогічної літератури;

-емпіричні методи: включають тестування, формуючий експеримент;

-методи обробки даних: кількісний аналіз з використанням методів математичної статистики і якісний аналіз результатів дослідження.

Практична значимість:

Дана робота стоїть уваги не тільки психолога, що має справу з дітьми, але і педагога-практика, а також будь-якого батька. Психологи, психотерапевти, педагоги різних теоретичних орієнтацій все частіше використовують казку в своїй роботі.

В результаті досліджень виявлено особливості сприйняття казки дітьми дошкільного віку, розроблена методична система формування сприйняття казки дітьми дошкільного віку та шкільного віку.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ КАЗКИ ЯК ІНСТРУМЕНТУ РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА В ЗАКЛАДІ ОСВІТИ

1.1.  Казка як об’єкт дослідження в психологічній науці

Проблематика діагностичних та корекційних напрямів роботи в системі освіти загалом, та казка як їх інструмент в роботі практичного психолога закладу освіти зокрема, неодноразово знаходились у центрі уваги науковців, психологів-практиків, вчителів. Для розв’язання цілей нашої роботи корисними видались публікації таких авторів:

А. Колесова розглядає загальні особливості проведення психологічної діагностики в системі освіти, та наголошує на тому, що психодіагностика є одним з основних видів діяльності психологічної служби в системі освіти України та полягає в психологічному обстеження дітей і підлітків, їхніх груп та колективів, моніторингу змісту й умов індивідуального розвитку, визначення причин, що ускладнюють розвиток та навчання дітей та учнівської молоді. Дослідниця звертає увагу на те, що реалізуючи діагностичну функцію, працівник психологічної служби керується в своїй діяльності рядом вимог. [12, с.3-9]

Практичний психолог, що працює в освітньому закладі має обстежувати психіку дитини, складати психологічну характеристику або психологічний діагноз, яка може бути використана під час психолого-педагогічного консиліуму; у просвіті батьків, вчителів та дітей; при написанні наукових статей; у медичній резолюції тощо. Завдяки праці Т. Дудкевич та О. Савицької нам у курсовому дослідженні вдалося визначити основні види діяльності практичного психолога, ознайомитись з характеристиками психотерапії як складової практичної психології, розглянути основні напрямки психотерапії тощо. [12, с.5]

В. Шевчук розглядає формування життєтворчих компетентностей дітей та дорослих засобами казки. Автор звертає увагу на те, використовувати народну казку доцільно для наймолодших дітей, для школярів цікавішими будуть авторські казки з ускладненим сюжетом, а для ще старших – можна вигадувати власні казки, в яких вони будуть головними персонажами. Однак складати такі казки потрібно доволі делікатно, адже дитина може уникати казок про себе. Власні казки мають суттєвий виховний вплив, адже будуть дієвіші, ніж погрози, покарання чи довгі нотації. Чудодійно також впливає на дитину звичайна казка, складена разом з батьками, оскільки розвиває уяву, а батькам казкова символічність полегшить розуміння психологічного стану душі дитини: її страхів та вподобань. Адже в казці проблему легше порушити та вирішити. [12, с.7-9]

Казка може стати чудовим інструментом для педагога, психолога, батьків, з її допомогою легше знайти спільну мову з дитиною. Л. Хижняк подає алгоритм підбору (складання) терапевтичної казки, наводить основні прийоми роботи з казкою (аналіз казок, розповідання казок, переписування казок, постановка із допомогою ляльок та іграшок, малювання за мотивами казки, програвання епізодів казки, складання казок), подає рекомендації дорослим щодо складання терапевтичної казки, подає зразок терапевничної казки. Л. Хижняк зазначає: «Розвиток психічних властивостей учнів відбувається у процесі навчання. Як правило, він відбувається у вигляді однонаправленої спрямовуючої дії вчителя на учня. У цьому випадку одним із важливих завдань є організація процесу спільної діяльності учня з учителем, що спрямована на вивільнення власних психічних ресурсів учнів засобами психології. Спільна діяльність учня та вчителя може ґрунтуватись на будь-якому матеріалі, але найбільш близьким для учнів молодшого шкільного віку виступає форма казки»

Є. Макарова характеризує різні прийоми роботи над казкою у поєднанні з LEGO-конструюванням та наводить алгоритм цієї роботи. Дослідниця висвітлює можливості використання казки у корекційній роботі практичного психолога, зокрема під час корекції страхів, поведінки збудливих дітей тощо. Є. Макарова розглядає особливості співпраці практичного психолога з вихователями та батьками, подає конспект заняття на тему «LEGO-Теремок» для дітей старшого дошкільного віку. [10, с. 27-32]

Аспірант О. Філь розкриває загальні риси використання методу казкотерапії в соціально-педагогічній практиці. Дослідник спирається на систему функцій соціального педагога, враховуючи сучасний контекст використання методу казкотерапії в педагогіці та психології. О. Філь упевнений, що: «Важливою функціональною складовою практичної діяльності соціального педагога є його комунікація із клієнтом. Вона полягає в налагодженні, продовженні і припиненні професійних контактів, сприйнятті та розумінні клієнта, обміні професійно важливою інформацією, створенні атмосфери позитивної взаємодії учасників комунікації. Метод казкотерапії відіграє важливу роль у реалізації соціальним педагогом комунікативної функції. Як ми вже зазначали, казка є засобом спілкування дорослих і дітей. Окрім цього, простір казки є безпечним для метафоричного вираження клієнтом тих внутрішніх почуттів та переживань, які є важкими для безпосереднього свідомого обговорення». [4, с.25-32]

1.2.   Особливості проведення діагностики за допомогою казки в роботі практичного психолога

Основною метою діяльності психолога в закладах освіти є: соціально-психологічне забезпечення процесу реформування освіти на всіх її рівнях; підвищення ефективності навчально-виховної діяльності закладів освіти; професійне сприяння саморозвитку особистості учня, вихованця, студента й, захист психічного здоров’я всіх учасників навчально-виховного процесу шляхом здійснення психологічної експертизи та діагностики, соціально-психологічної корекції, профілактики, соціальної реабілітації, психологічної просвіти всіх учасників навчально-виховного процесу.

Основними задачами діяльності психологів в закладах освіти є:

1. Забезпечення якісного психологічного супроводу процесу навчання школярів і студентів. Зокрема, здійснення діагностики готовності дітей до навчання в школі та проведення психолого-педагогічної корекції тих дітей, які виявились не готовими або відстають у навчанні. Виявлення та розвиток здібностей та обдарованості дитини і на цій основі побудова методик профільного навчання та особистісно-зорієнтованої професійної орієнтації.
2. Науково-методичне та практичне забезпечення корекційно-розвивальної та реабілітаційної роботи. Зокрема, діагностика особистісного розвитку, ціннісних орієнтацій та соціального статусу учнів (студентів), виявлення вад і проблем соціального розвитку дитини; розробка й психологічне забезпечення розвивально-корекційної та реабілітаційної роботи з учнями (студентами).
3. Орієнтація виховної роботи на соціально-психологічну профілактику негативних явищ в учнівському та студентському середовищі, превентивну освіту, профілактику девіантної і ризикованої поведінки підлітків. Зокрема, профілактика наркоманії, алкоголізму, поширення ВІЛ/СНІДу та хвороб, що передаються статевим шляхом, бродяжництва, безпритульності, насильства, незаконних форм дитячої праці тощо.
4. Здійснення соціально-педагогічної реабілітації учнів і студентів, які зазнали різних форм насильства, були втягнуті у протиправні дії, наркоманію, незаконні види праці; які з тих чи інших причин не відвідують школу, підпали під вплив псевдо релігійних культів, знаходяться у скрутному життєвому становищі тощо.

Основні напрями діяльності психолога в закладах освіти:

1. Підвищення психологічної культури всіх учасників навчально-виховного процесу – учнів (студентів), учителів (викладачів, вихователів), батьків, педагогічної громадськості.
2. Соціально-психологічна діагностика, моніторинг особистісного розвитку і соціальної ситуації розвитку учнів (студентів), прогнозування змін освітньої ситуації та визначення її основних тенденцій.
3. Проектування та соціально-психологічна корекція розвитку учнів (студентів) у навчально-виховному процесі.
4. Психологічна експертиза педагогічних інновацій, методів і методик, оцінка ефективності впровадження програм і проектів.
5. Соціально-психологічна і педагогічна реабілітація дітей та підлітків, які знаходяться в кризовій життєвій ситуації, соціально-незахищених дітей і дітей з особливими потребами.
6. Консультативно-методична допомога всім учасникам навчально-виховного процесу та керівникам освіти різних рівнів.

Практичний психолог навчального закладу:

1. бере участь у здійсненні освітньої, виховної роботи, спрямованої на забезпечення всебічного індивідуального розвитку вихованців, учнів, студентів, збереження їх повноцінного психічного здоров`я;
2. проводить психолого-педагогічну діагностику готовності вихованця, учня, студента до навчання та сприяє їх адаптації до нових умов навчально-виховного процесу, допомагає у виборі навчального закладу згідно з рівнем психічного розвитку;
3. розробляє та впроваджує розвивальні, корекційні програми навчально-виховної діяльності з урахуванням індивідуальних, гендерних, вікових особливостей вихованців, учнів, студентів;
4. сприяє вибору учнями і студентами професій з урахуванням їх ціннісних орієнтацій, здібностей, життєвих планів і можливостей, готує учнів до свідомого життя; здійснює превентивне виховання, профілактику злочинності, алкоголізму і наркоманії, інших залежностей і шкідливих звичок серед підлітків;
5. проводить психологічну діагностику і психолого-педагогічну корекцію девіантної поведінки вихованців, учнів, студентів;
6. формує психологічну культуру вихованців, учнів, студентів, педагогів, батьків або осіб, які їх замінюють, консультує з питань психології, її практичного використання в організації навчально-виховного процесу.

Просвітницька діяльність. Необхідність даного виду діяльності пов’язана з тим, що вихователі та учителі досить часто спираються на однобічні бачення особливостей своїх вихованців та учнів, не завжди можуть вплинути на конфліктну ситуацію, що виникла у класному колективі, допомогти батькам у корекції складних взаємовідносин з їх дітьми.

 Батьки також часто не мають можливості приділити достатньо уваги вивченню психолого-педагогічної літератури, а складні та конфліктні ситуації з дітьми розв’язують, виходячи з рекомендацій друзів, сусідів, батьків однокласників їх дітей, з якими вони найчастіше спілкуються лише на батьківських зборах. Через відсутність психологічної культури, невміння та небажання поступатися і співчувати, іноді, конфлікти виникають між педагогами та батьками. Тому просвітництво, формування психологічної культури вихованців, учнів, педагогів та батьків у діяльності практичного психолога займає дуже важливе місце.

  Форми просвітницької  діяльності можуть бути різними: лекції, бесіди з усіма учасниками  педагогічного процесу, участь у  батьківських зборах та відповіді  на запитання батьків,  підбір літератури, підготовка інформаційних матеріалів та їх видання,  уроки психології, консультування тощо.

 Психопрофілактична діяльність. Профілактична діяльність шкільного психолога спрямована на попередження виникнення проблем, пов’язаних з навчанням у освітньому закладі, охорону психічного здоров’я учнів, пропаганду здорового способу життя та попередження алкоголізму та наркоманії, інших залежностей та шкідливих звичок серед підлітків,  Найважливішими напрямками психопрофілактичної роботи є: оцінка психологічних особливостей дитини, що можуть в майбутньому обумовити певні ускладнення у її інтелектуальному і особистісному розвитку; розробка розвивальних програм, проведення розвивальних занять з дітьми; слідкування за дотриманням у освітньому закладі психологічних умов навчання і виховання, необхідних для нормального психічного розвитку дітей; попередження можливих ускладнень у психічному розвитку дітей, пов’язаних з їх переходом у наступну вікову категорію; сприяння створенню сприятливого психологічного клімату у дитячому освітньому закладі. [8, с.12-18]

 Важлива форма психопрофілактичної  роботи – психолого-педагогічний  консиліум. Завдання психолога у  консиліумі – допомога учителям  в оцінці інтелектуального розвитку, особистісних якостей та поведінки школярів,  застосування об’єктивних методів у оцінці окремих учнів.

 Психологічне консультування. Психологічна консультація призначена для того, щоб допомогти розв’язати конкретні проблеми, з якими до психолога  звертаються вихователі, учителі та батьки. Найчастіше предметом консультування стають питання готовності дітей до школи, труднощі у засвоєнні знань, відхилення у поведінці учнів (систематичні крадіжки, брехливість, втечі зі школи та з дому, надмірна конфліктність або чутливість,  різкі зміни настрою, втрата інтересу до навчання, вживання психоактивних речовин). Шкільні психологи консультують також з проблем поганої пам’яті та уваги у дітей, їх  підвищеної втомленості або непосидючості, застосування нових методик виправлення відмічених недоліків, вибору майбутньої професії.

 До психолога звертаються  не тільки педагоги та батьки, учнів, наприклад, турбують питання  взаємовідносин з однолітками, з  батьками та учителями, питання  саморозвитку та самовдосконалення, професійного та особистісного  самовизначення. Консультації шкільного психолога можуть бути індивідуальними або груповими.

 Психологічна діагностика. Психологічна діагностика є одним з найголовніших видів діяльності шкільного психолога. Без результатів психодіагностичного обстеження складно на достатньо високому професійному рівні займатися психопрофілактикою, психологічним консультуванням та психологічною корекцією.

 Основними завданнями  даного виду діяльності шкільного  психолога є: визначення особливостей  психологічного розвитку дитини  та їх готовності до навчання у школі; оцінка відповідності рівня розвитку умінь, навичок, особистісних якостей дітей віковим нормам; виявлення психологічних причин труднощів у навчанні та вихованні окремих учнів;  виявлення причин конфліктів у колективі однокласників. Психологічна діагностика може здійснюватися у формі спостереження, бесіди, аналізу продуктів діяльності, психологічного тестування. [8, с.21-23]

 Психологічна  корекція. Ця робота спрямована на зниження або усунення відхилень у психологічному розвитку учня, на подолання поганих звичок та девіантних форм поведінки, на формування адекватної життєвої позиції та планів на майбутнє, формування позитивного відношення до здорового способу життя.

 На відмінність від  психологічного консультування  при психологічній корекції роль шкільного психолога є більш активною, направленою на формування нових адекватних способів поведінки у процесі спеціально розроблених тренінгових програм, які включають психологічну та педагогічну складові.  Психо-корекційна робота з дітьми складається з таких етапів, як діагностика, прогноз подальшого розвитку дитини, створення психолого-педагогічної корекційної програми, виконання психокорекційної програми та аналіз її ефективності. [9, с.16-17]

 Корекційна робота  шкільного психолога з дітьми часто стикається  з медико-психолого-педагогічними  проблемами, частина з яких вимагають психотерапевтичної роботи не лише з дітьми,  а й з їх батьками.

1.3.  Можливості  використання казки як інструменту  корекції

Діти мислять образами, відтак найдоступнішою та найзрозумілішою для них мовою є мова казки. Саме казка дає дітям змогу зрозуміти різнобічні життєві ситуації, засвоїти еталони поведінки в них.

До казкотерапії традиційно відносять: процес утворення зв’язків між казковими подіями та поведінкою в реальному житті: процес перенесення казкових смислів у реальність; напрям практичної психології, що дозволяє формувати характер дитини, використовуючи для цього ресурси казки; терапія середовищем, особливою казковою атмосферою, в якій можуть виявитися потенційні риси особистості, щось не­реалізоване; може матеріалізуватися мрія; а головне – виникає відчуття захищеності, з’являється смак таємниці; лікування казками: спільне з клієнтом відкриття тих знань, які живуть у душі та в цей момент є цілющими; розкриття внутрішнього та зовнішнього світу, осмислення пережитого, моделювання майбутнього, процес підбору кожному клієнту своєї особливої казки; напрям практичної психології, який, використовуючи метафоричні ресурси казки, дозволяє людям розвинути самосвідомість, стати самими собою і побудувати особливі довірчі, близькі стосунки з оточуючими; одна з проективних методик аналізу особистості, один зі способів більше дізнатися про себе; інтегрована діяльність, у якій дії уявної ситуації пов’язані з реальним спілкуванням, спрямованим на самостійність, активність, творчість, регулювання дитиною власного емоційного стану. [12, с.10-16]

А. Міняєва розглядає казкотерапію в трьох різних іпостасях: як інструмент передачі досвіду, як інструмент розвитку, як психотерапію.  Казкотерапія як інструмент передачі досвіду «з вуст в уста» – це спосіб виховання в дитини особливого ставлення до світу; спосіб передачі необхідних моральних норм і правил. Ця інформація закладена у фольклорних казках, переказах, думах, притчах. Саме казкові історії, в яких вкладено життєвий досвід старших поколінь, допомагають дитині зрозуміти закони, за якими існує дійсність. Казкотерапія як інструмент розвитку – це слухання, придумування й обгово­рення казки, внаслідок чого в дитини розви­ваються необхідні для ефективного існування фантазія, творчість. Дитина засвоює основні механізми пошуку та прийняття рішень. Казкотерапія як психотерапія. Робота над казкою спрямована безпосередньо на лікування та допомогу клієнту. Казкотерапевт створює умови, в яких клієнт, працюючи з казкою (читаючи, придумуючи, розігруючи, продовжуючи), знаходить рішення своїх життєвих проблем і труднощів.

Варто зазначити, що казка як інструмент діагностики та корекції в роботі практичного психолога закладу освіти може нести в собі низку ідей. Навколишній світ живий – ця ідея важлива для формування бережливого й осмисленого ставлення до навколишнього світу. Речі, які ожили, здатні діяти самостійно та мають право на своє самостійне життя – ця ідея важлива для формування поваги до життя та діяльності кожної людини, виховує гуманізм. Розмежування добра і зла, перемога добра – ця ідея формує соціально-позитивні стереотипи поведінки. Найцінніше дістається через випробування – ця ідея важлива для формування механізму бачення та досягнення мети. Навколо людей є безліч помічників – ця ідея важлива для формування самостійності та довіри до навколишнього світу.

В. Прибульська виділяє традиційні види роботи з казкою та нетрадиційні технології роботи з казкою. До традиційних видів роботи з казкою дослідниця відносить:  читання, розповідь, бесіду, драматизацію, інсценування. До нетрадиційних технологій: переплутування сюжетів та героїв, змінювання характеру героя, змінювання місця, часу події, змінювання кінцівки казки, складання казки за схемою. [16, с.29-35]

Отже, використання казки, як інструменту, служить для корекції емоційних порушень та вдосконалення взаємовідносин із навколишнім світом. Метою і завданням казки та є зниження агресивності у дітей, усунення тривожності і страхів, розвиток емоційної саморегуляції і позитивних взаємин з іншими людьми. Для цього казкотерапія використовує казкові прийоми і способи роботи з дітьми, доступні їм із-за своєї простоти і величезного інтересу до самої казки. Це напрямок психотерапії, що активно розвивається. За словами Станіслава Раєвського, «казка допомагає психотерапевту і його клієнту розмовляти однією мовою, дає загальну систему символів. Іноді дуже багато чого можна зрозуміти, просто запитавши людину, яка в нього улюблена казка».

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ     КАЗКИ В РОБОТІ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА ЗАКЛАДІ ОСВІТИ

2.1.  Вивчення особистісної властивості за допомогою казки

       Казкотерапія - метод, що використовує казкову форму для інтеграції особистості, розвитку творчих здібностей, розширення свідомості, вдосконалення взаємодій з навколишнім світом. Виділяють такі корекційні функції казки: психологічну підготовку до напружених емоційним ситуацій; символічне отреагирование фізіологічних і емоційних стресів; прийняття в символічній формі своєї фізичної активності. 

      Казкотерапевт в своїй роботі зачіпає відразу кілька рівнів. З одного боку, в казці діти проявляють свої архетипи і соціальні установки, вони яскраво відображаються і можуть надавати ключовий вплив на сюжет, з іншого боку казка зачіпає ранні дитячі переживання і в сюжеті можна простежити генезис особистості клієнта, по-третє, дитина наповнює казку своїм актуальним змістом. У змісті казки можна розглянути, чим зараз живе особистість, які в нього основні переживання.

Казкотерапевт може по-різному пропонувати дитині, як саме працювати з казкою. Найпоширеніші способи це: 

• обговорення вже існуючої казки;
• самостійне написання клієнтом казки, так звана клієнтська казка;
• інсценування, драматизація вже написаної казки (це може бути як акторська відіграш, так і ляльковий театр);
• арттерапевтична робота за мотивами казки;  та ін.. 

Чому саме казка володіє таким потужним психотерапевтичним впливом? У казковому сюжеті зашифровані більшість основних проблем і життєвих ситуацій, які переживає кожна людина. Часто ми замикаємося на якійсь своїй проблемі і не здатні вийти за її межі, осмислити ситуацію під іншим, більш загальним кутом. Казка в силу своєї багатовікової мудрості глибоко проникає в несвідоме людини і активізує потенційні частини нашої особистості, які допомагають знайти свій власний вихід з проблемного стану. [20, с.11-13]

Казкове середовище (невизначеність місця дії, імен героїв, сукупність образів) з одного боку відводить від конкретної, тупикової на даному етапі проблеми, з іншого - дає можливість ідентифікувати себе з героями казок, тим самим посилюючи потенційні можливості людини допомагає подолати те, що на даному етапі гальмує його розвиток. 

Для дитини, крім вищесказаного, казкова історія є провідником у "доросле" життя з її, часом жорсткими, моральними законами; казкові події стають першою "школою життя", а вчинки героїв - мірою добра і зла.[13; 447]

Таким чином, казкотерапія заснована на трьох принципах - осмисленість, множинність і взаємодію з реальністю.

Аналізуючи різні психологічні джерела з проблеми застосування казкотерапії, ми зіткнулися з безліччю варіантів використання цього методу напрактиці. 
Основними формами роботи з казками є:

 
1. Інтерпретація казок.

Мета - усвідомлення, інтерпретація того, що стоїть за кожною казковою ситуацією, конструкцією сюжету, поведінкою героїв. Наприклад, для аналізу вибирається відома казка. При цьому дитині пропонується відповісти на ряд питань: «Як ви думаєте, про що ця казка?»; «Хто з героїв найбільше сподобався і чому?»; «Чому герой здійснив ті чи інші вчинки?»; «Що сталося б з героями, якщо вони не вчинили б тих вчинків, які описані в казці?», «Що було б, якби в казці були одні хороші чи погані герої?», А також інші питання. Дана форма роботи застосовується для дітей віком від 5 років, підлітків та дорослих. Зміст психологічної та розвивальної роботи полягає в тому, щоб зрозуміти та проінтерпретувати суть казкових ситуацій, образів, конструкцій сюжету.

 
2. Розповідання  казок.

Прийом допомагає пропрацювати такі моменти, як розвиток фантазії, уяви, здатності до концентрованості. Процедура полягає в наступному: дитині або групі дітей пропонується розповісти казку від першого або від третьої особи. Можна запропонувати дитині розповісти казку від імені інших дійових осіб, що беруть участь або не беруть участь у казці. Наприклад, як казку про Колобка розповіла б лисиця, Баба Яга або Василина Премудра. «Давайте спробуємо розповісти історію Колобка очима Баби Яги, лисиці, Василіси Премудрої або пенька, на якому сидів Колобок».

Розповідання казок може відбуватися за кількома принципами: розповідати може сама дитина, або оповідач-психолог:

а) розповідання відомої всій групі казки. 
Якщо розповідання проводиться в групі підлітків або дорослих, провідному корисніше не брати участь в процесі розповідання, так як більше корисної інформації він отримає, спостерігаючи за ходом розповіді і на основі цього проводячи обговорення.

б) розповідання відомої казки і придумування до неї продовження.

в) групове придумування казки.

 
3. Твір  казок.

Різноманітні теми казкових історій описують спектр внутрішніх питань, що постають перед дитиною. Всі ці питання, тривоги, радості і печалі можуть стати темою його казки. Для початку можна запропонувати десять не пов'язаних за змістом слів, з яких необхідно скласти казку. При цьому дозволяється перетворювати слова: робити з них власні імена, інші частини мови, читати навпаки та ін. Перед тим, як приступити до завдання, можна спробувати послідовно зв'язати за змістом всі 10 слів у прямому і зворотному порядку. Ця вправа допоможе нам відкрити двері в Царство Фантазії і налаштує нас на хвилю Творчості.