Еволюція поняття туризм

Міністерство культури України

Харківська державна академія культури

Факультет менеджменту

 

 

 

 

Реферат з дисципліни Рекреаційні  комплекси світу на тему: «Еволюція  поняття туризм»

 

 

 

Виконала:

студентка групи 1-Т-1

Голян Ольга Олександрівна

Перевірив:

доц. Божко Любов Дмитрівна

 

 

 

 

 

 

 

Харків-2012

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………3

1. Основні поняття туризму…………………………………………………….5
2. Історія розвитку туризму…………………………………………………….8

ВИСНОВОК…………………………………………………………….…….…13

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………..………..15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Туризм на початку XXI століття характеризується як один із видів економічної діяльності, що стрімко і динамічно розвивається, випереджаючи за темпами зростання доходів нафтовидобуток і автомобілебудування. 
Світова туристична індустрія пережила справжній бум у ювілейному 2000 році та утримує темпи зростання кількості туристів і надходжень від туристичної діяльності в наступних роках XXI століття. 
Щорічно кількість подорожуючих збільшується на 5-7 % і вже досягла 700 млн. чоловік на рік. Надходження від туризму також сягнули рекордної позначки і щороку складають близько 500 млрд. дол. 
Вражаючі результати 2000 і наступних років були досягнуті завдяки численним знаменним подіям, таким як ювілей християнства, літні Олімпійські ігри в Сіднеї та зимові в Солт-Лейк-Сіті, Європейський та Світовий чемпіонати з футболу та ін. 
Феноменальний успіх туризму зумовлений ще й тим, що в його основі лежить задоволення постійних прагнень людства пізнати навколишній світ. Це пізнання через туризм стало уможливили підвищення в багатьох країнах життєвого рівня населення, розвиток транспорту, інформаційних та інших технологій, глобалізація в цілому. 
Відбувається зміщення в моделях споживання - для багатьох туризм уже не розкіш, а природна необхідність. В деяких, особливо європейських, країнах навіть сформувалось таке поняття, як "право на туризм", відображене в Глобальному етичному кодексі туризму, прийнятому Всесвітньою туристичною організацією. 
Як сфера економічної діяльності туризм, з одного боку, визначається попитом і споживанням відвідувачів, а з іншого боку, - належить до товарів і послуг, які виробляються з метою задоволення цього попиту. Отже, туризм охоплює широкий діапазон видів діяльності, в тому числі міжнародний і внутрішній транспорт, розміщення, громадське харчування, розваги, послуги туроператорів і турагентів та ін. 
Результати проведених досліджень ВТО (Всесвітня торгова організація) передбачають, що туристичний рух до 2020 року зросте до 1,6 млрд. туристів за рік, які витрачатимуть 2 трильйони доларів США, тобто 5 млрд. у день. 
Разом із телекомунікаційною індустрією, інформаційними технологіями туризм забезпечуватиме економічне зростання у XXI столітті.

Україна з перших днів незалежності впевнено стала на шлях створення  власної туріндустрії, проголосивши туризм пріоритетною галуззю розвитку економіки. 
У непростих умовах перехідного періоду український туризм з року в рік працює динамічно та прибутково, нарощує обсяги виробництва товарів і послуг, підвищує якість і культуру обслуговування. 
Згідно з оцінками Міністерства економіки України, продукти та послуги, пов'язані з діяльністю туристичної галузі, становлять близько 10 % валового національного продукту, а за загальними оцінками, близько 15 % робочої сили в Україні зайнято в туристичному бізнесі та супутніх галузях. 
Туристична діяльність в Україні сприяє розвитку тих територій, де є рекреаційні ресурси і немає перспектив для промисловості, створюючи нові робочі місця, підвищуючи рівень доходів населення, водночас забезпечуючи збереження пам'ятників історії, архітектури, культури. 
Попри всі політичні та соціально-економічні негаразди останніх років індустрія туризму стала тією галуззю народного господарства України, яка без залучення державних дотацій стабільно нарощує обсяги виробництва туристичного продукту. 
Туризм в Україні може і повинен стати сферою реалізації ринкових механізмів, джерелом поповнення державного та місцевих бюджетів, засобом загальнодоступного і повноцінного відпочинку й оздоровлення, а також ознайомлення з історико-культурною спадщиною та сьогоденням нашого народу і держави. 
Туристична діяльність в Україні має певні особливості, пов'язані з характером праці в туристичній індустрії, видом послуг, структурою продукту, співвідношенням попиту і пропозиції, формами продажу і т.д. 
Сьогодні індустрія туризму як сукупність підприємств сфери обслуговування та інших організацій, діяльність яких спрямована на задоволення попиту на туристичні товари та послуги, працює в умовах жорсткої конкуренції, відвойовуючи як національний, так і міжнародний ринки.

 

 

 

 

 

 

 

1. Основні поняття туризму

 

Рух у просторі та постійна необхідність творити свій простір  є невід'ємною потребою людського  організму. Щоб задовольнити цю потребу, а водночас — природне бажання  відкривати і пізнавати невідомі краї, люди почали мандрувати. З часом  ці подорожі ставали дедалі популярнішими. Поняття "туризм" почало формуватися  з початком масового переміщення  значної кількості людей з  метою змістовного проведення дозвілля.

Нині вже можемо говорити про туризм як про суспільне явище, пов'язане з добровільною тимчасовою зміною місця перебування, ритму  і середовища життя, а також безпосереднім  контактом із середовищем (природним, культурним чи суспільним). Це суспільне явище настільки багатогранне, що дати йому єдине точне та повне визначення практично неможливо.

У сучасній науковій літературі можемо знайти багато визначень поняття "туризм", що суттєво відрізняються  одне від одного насамперед тому, що їх автори розглядають туризм із різних аспектів:

— як особливу форму пересування  людей за визначеним маршрутом з  метою відвідання конкретного об'єкта або задоволення своїх інтересів  і повернення на постійне місце проживання;

— як форму розвитку особистості, яка реалізується через соціально-гуманітарні  функції (виховну, навчальну, оздоровчу  та спортивну);

— як форму організації  відпочинку, проведення дозвілля;

— як галузь господарства, пов'язану  з обслуговуванням людей, що тимчасово  перебувають поза межами постійного місця проживання;

— як сегмент ринку, в  якому сходяться підприємства таких галузевих господарств, як транспорт, харчування, готельне господарство, культура, торгівля тощо;

— як явище, що виходить за межі традиційних уявлень, які асоціюються  виключно з відпочинком.

У законі України "Про  туризм" від 15 вересня 1995 р. наведено так визначення: туризм — це тимчасовий виїзд (подорож) осіб з постійного місця  проживання з пізнавальною, оздоровчою, професійно-діловою, спортивною, релігійною та іншою метою на термін від 24 годин  до одного року поспіль, без зайняття оплачуваною діяльністю в місці  тимчасового перебування.

В основу визначення туризму, сформульованого Організацією Об'єднанню  Націй (Конференція з туризму  та міжнародних подорожей, Рим, 1963 р. та Комісією зі статистики ООН (квітень 1998 р.), переглянутого та схваленого на конференції Всесвітньої туристичної  організації зі статистик, подорожей та туризму в Оттаві (Канада) 1991 р., покладено аспект попиту: "Діяльність осіб, що подорожують та здійснюють перебування в місцях, які знаходяться поза межами звичного середовища перебування, на період не більше одного року поспіль з метою відпочинку та лікування".

Одне з найперших та, мабуть, найточніших визначень туризму  запропонували професори Бернського університету Гудзікер і Крап, згодом його схвалила Міжнародна асоціація  наукових експертів туризму. Вчені  вважали, що туризм можна розглядати як низку явищ і взаємовідносин, які виникають у результаті подорожі, якщо вона не призводить до постійного місця перебування у визначеному  місці та не пов’язана з отриманням прибутку.

Як уже зазначалося, туризм – це багатогранне явище, що поєднує  економічні, соціальні, культурні та екологічні аспекти, має невичерпний  потенціал для постійного прогресу, пов’язане з багатьма галузями економіки, що зумовлює його провідне місце у соціально-економічному житті країн і народів.

Туризм – найдинамічніше сфера людської діяльності, чинник економічного та культурного розвитку, захисту навколишнього середовища та історико-культурної спадщини, міжнародного взаєморозуміння, миру, дотримання прав людини та основних свобод у расі, статі, мові та релігії.

Туризм – економічне джерело  створення нових робочих місць  та отримання прибутку, розвитку інфраструктур, промисловості. Туризм – невід’ємна складова загального міжнародного ринку.

Своєю чергою на розвиток туризму  впливають різноманітні фактори: демографічні, природно-географічні, соціально-економічні, історичні, релігійні та політично-правові.

Аналіз сучасного стану  ринку туристичних товарів і  послуг, перспектив його розвитку та значення туризму як джерела валютних надходжень у світову та національну економіки, розширення міжнародних контактів, забезпечення зайнятості населення  є надзвичайно важливим.

Туризм відіграє важливу  роль у становленні міжнародних  зовнішньоекономічних зв’зків. Він є важливим стимулом розвитку світової торгівлі, що сприяє розширенню й активізації міжнародного торгового обміну. Водночас туризм доцільно розглядати і як самостійний вид міжнародних зв’язків. Міжнародний туризм є вагомим чинником зміцнення миру у світі, поліпшення порозуміння між народами, розширення торгового, наукового і культурного співробітництва, налагодження добросусідських відносин між державами.

Туризм у всіх його формах є діяльність, розвиток якої залежить від низки чинників: матеріальних ресурсів, обсягу вільного часу, віку, статі, стану здоров’я, рівня духовного розвитку, особистих смаків людей, використання певних засобів пересування.

Масштаби економіки туризму  залежать від кількості людей, які  мають однакові потреби і бажання  – здійснити туристичну подорож. Збільшення кількості людей, які  відвідують країну, сприяє збільшенню виробництва туристичних товарів  і послуг, створенню нових робочих  місць.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Історія розвитку туризму

Iндустрiя туризму є досить молодою галуззю, але насправді люди займалися туризмом із найдавніших часів: подорожі з метою торгівлі, завоювань, оздоровлення, поширення релігійних учень, пізнавальні мандрівки та екскурсії, виїзди за місто мiських жителiв і поїздки в місті сільських тощо урізноманітнювали життя віддавна.

Передумови розвитку туризму сягають  далекої давнини. 3000 років до н.р. стародавні єгиптяни вже плавали річкою Ніл, перевозячи величезні брили, з яких будували піраміди. Ранні фінікійці плавали Середземним морем до берегів сучасних Сирії та Лівану, щоб розмістити там свої колонії та розвивати торгівлю. Один з експертів Всесвітньої туристичної організації Джафар Джафарі у своїй праці «Феноменологія туризму» зазначає, що люди подорожували завжди.

Всю історію розвитку туризму  можна розділити на чотири основні  етапи:

Перший — з найдавніших  часів до 1841 року — це початковий етап розвитку туризму.

Другий — з 1841 року до 1914 року — етап становлення організованого туризму.

Третій — з 1914 року до 1945 року — формування індустрії  туризму.

Четвертий — з 1945 року до наших днів — етап масового туризму  та глобалізації туристичної індустрії. Охарактеризуємо кожний етап окремо і дамо пояснення, саме таку періодизацію має розвиток туризму.

ПЕРШИЙ ЕТАП

Цілком очевидно, що попередницею сучасної туристичної, н нинішньому розумінні цього слова, подорожі була будь-яка мандрівка, яку здійснювали  наші предки. Основними чинниками, що спонукали наших предків мандрувати, були:

- потреба освоєння нових  територій, зручних для проживання  та різних видів діяльності;

- людська цікавість, бажання  пізнати оточуючий світ.

Найдавнішим видом транспорту можна вважати човен. Первісна людина, як правило, створювала собі житло біля водоймищ: річок, озер, морів. Це давало їй можливість не тільки мати продукти харчування, яких багато у водоймищах, але й, завдяки пересуванню з одного місця до іншого, освоювати оточуючий світ, знаходити місцевості з більш комфортними умовами життя, отримувати нові можливості. Первісні люди створювали перші комунікації, засоби пересування, прокладали шляхи, вчилися краще орієнтуватися на місцевості. Усе це закладало підвалини майбутніх подорожей на далекі відстані. Однак системи в організації мандрівок ще не існувало. Подорожі у стародавньому світі мали, здебільшого, стихійний і примусовий характер. Як правило, це були міграції до більш сприятливого місця проживання.

В результаті розвитку суспільства, виникнення товарно-грошових відносин, розподілу праці та виокремлення осіб, що не були зайняті в суспільному  виробництві та управлінні, з’явилися  категорії людей, які постійно подорожували. Для першого етапу розвитку подорожей  і туризму були характерні такі риси:

- Розвиток торгівлі, що, в  свою чергу, сприяє соціально-економічному  розвиткові суспільства і задоволенню  потреб людини в пізнанні оточуючого  світу, інших народів, налагодженню економічних, культурних та політичних відносин між ними. З історії ми знаємо, що багато купців були водночас і мореплавцями, і вченими (зрозуміло, в тогочасному розумінні цього слова). Серед них можна назвати відомого мореплавця, венеціанського купця ХШ ст. Марко Поло, який залишив нащадкам книгу спогадів, що правдиво змальовувала культуру та побут народів Сходу та довгий час була керівництвом для складення географічних карт.

- Розвиток різних релігій  також сприяв розвиткові подорожей  в різні епохи, особливо в епоху Середньовіччя. Виконання віруючими релігійних призначень, прочанство сприяли тому, що для прочан створювалися необхідні умови для проживання, харчування, транспортування та ознайомлення зі святинями (своєрідне екскурсійне обслуговування). Тобто це були ті ж самі послуги, якими забезпечувалися в подальшому туристи. Прикладом цього може бути Києво-Печерська лавра, яка мала для обслуговування прочан у ХУП ст. аптеку, бібліотеку церковних книг, трапезну та «гостинні будинки», своєрідні готелі. Також прочани були однією з найбільш захищених категорій подорожуючих, у питаннях збереження здоров'я та життя. Цьому сприяли сам статус прочанина та різні заходи, до яких вдавалися організатори прочанства (різні релігійні ордени та місії; наприклад, організацією прочанства займався Мальтійський орден).

- Розвиток культури і  мистецтва. Природно, що з'явилася певна категорія подорожуючих з метою ознайомитися зі звичаями, культурою та визначними пам'ятками мистецтва, а також дещо інша категорія мандрівників: ті, що прагнуть отримати освіту в інших країнах, вивчити або вдосконалити іноземні мови.

- Пізнання людиною природи  призводить до відкриття нових  земель, місць з унікальним кліматом, цілющих якостей мінеральних  джерел, які можуть поліпшувати  здоров'я людини. Це сприяло розвиткові  подорожей з метою оздоровлення.

- Збільшення частки вільного  часу в суспільстві є також важливим чинником, який сприяв появі туризму. Адже вільний час надає людині не тільки можливість відновлення своєї життєвої сили, а й змогу раціонально і корисно використати свій вільний час для пізнання оточуючого світу, займатись улюбленою справою та виховувати дітей та молодь, використовуючи досвід і досягнення минулих поколінь.

Характер подорожей на першому етапі розвитку був здебільшого  стихійним і вимушеним.

Види подорожей на цьому  етапі можна класифікувати за засобами пересування: пішохідні мандрівки; з використанням яті них транспортних засобів; з використанням тварин.

За мотивами подорожі поділялися на пізнавальні, розважальні, оздоровчі, торгові, дослідницькі, прочанство, військові походи, морські експедиції.

Незважаючи на розвиток окремих  напрямків туризму, розширення спектру цілей подорожей і навіть на проведення окремих заходів та будівництво спеціальних об'єктів для відпочинку, лікування, харчування, розваг для подорожуючих, туризм на початковому етапі не був організованим, масовим явищем, а також не мав комерційної спрямованості. Деякі комерційні заходи окремих осіб та організацій, які допомагали у здійсненні подорожей, були відособленими. Системною організацією таких заходів ніхто не займався. З XVIII ст. епізодично туризм існував, але не був окремою галуззю цілеспрямованої діяльності. Така ситуація у розвитку туризму спостерігалася майже в усіх розвинених країнах до другої половини XIX століття. Але незважаючи на те, що туризм на першому етапі розвитку не був окремою галуззю економіки та всеохоплюючим масовим явищем в суспільстві, доступним більшості, все ж таки він виконував властиві йому суспільні функції, а саме:

— пізнавальну;

— економічну;

— соціокультурну;

— рекреаційну (або оздоровчу);

— політичну;

— виховну.

ДРУГИЙ ЕТАП розвитку туризму  характеризується появою перших туристичних організацій. Одним з перших, хто здійснив організовану подорож для великої кількості людей, був англієць Томас Кук. У 1841 р. він, будучи Головою товариства тверезості, організував подорож для членів цього товариства з Лейстера в Лафборо. Комплекс послуг для подорожуючих включав транспортне обслуговування (подорож здійснювалася залізничним транспортом), харчування для учасників туру, екскурсію. Ця мандрівка виявила і для самого Кука, і для багатьох інших підприємців новий перспективний та фінансове вигідний вид діяльності. І впродовж наступних 20 років в Англії почали виникати туристичні фірми. Аналогічні фірми у цей час також починають з'являтися в Європі. Ось чому 1841 рік можна вважати початком другого етапу розвитку туризму, важливими ознаками якого були:

- розвиток науково-технічного  прогресу (на рубежі ХІХ-ХХ ст. з'явилися нові види транспорту, які зробили подорожі більш комфортними та швидкими, будувалися дороги, створювалися нові засоби комунікації);

- туризм формується як  окремий елітний вид відпочинку для заможних верств населення (основними категоріями подорожуючих були аристократія, службовці, вищі та середні військові чини, інтелігенція, буржуазія);

- створювалася туристична  інфраструктура (туристичні фірми, готелі, заклади харчування та розваг для подорожуючих, транспортні агенції).

- з'являлися перші туристичні  кадри (менеджери туризму, турагенти, екскурсоводи, гіди, інструктори);

- створювалися нові туристичні  центри, курорти, розвивали старі.

Отже, туристична галузь у  цей період перебувала в процесі  становлення.

Для ТРЕТЬОГО ЕТАПУ розвитку туризму характерні такі риси:

- туризм як галузь економіки  вже існує;

- швидко формується туристична  індустрія;

- з'являються державні  та міжнародні туристичні організації, що свідчить про вихід туризму на державний та міжнародний рівні;

- офіційно встановлюються  відпустки для працюючих, що  дозволяє здійснювати подорожі  людям, зайнятим на виробництві;

- розширюється географія  туристичних подорожей.

ЧЕТВЕРТИЙ ЕТАП розвитку туризму  характеризується такими рисами:

- значне зростання добробуту  населення;

- збільшення частки вільного  часу;

- на державному рівні  встановлені обов'язкові оплачувані відпустки для працюючих;

- активно функціонує та  розвивається туристична індустрія;

- туризм стає головною  галуззю економіки багатьох країн;

- створені та функціонують  основні міжнародні туристичні організації;

- туризм стає масовим  явищем у світі, доступним для  більшості громадян розвинених  країн;

- туризм стає одним  із чинників глобалізаційних  процесів у світі.

Простеживши закономірності розвитку туризму, можна помітити, що чим вищий рівень добробуту і культури суспільства, тим більше його членів віддають перевагу туризму як засобу використання свого вільного часу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Туризм — це мандрівка  у вільний час, один з видів  активного відпочинку, поширений  практично в усіх країнах світу. Розглянемо, як у сучасній англомовній  літературі трактується це поняття.

В "Oxford Dictionary of Geography" (1997 p., с. 422) міститься таке пояснення  поняття "туризм": "Створення  свята (making a holiday), що включає перебування  вночі поза звичайним місцем проживання (normal place of residence). Це контрастує з рекреацією (recreation), що включає дозвілля (leisure activities), яке триває менш ніж двадцять чотири години. Це свято може базуватися на культурних, історичних і соціальних пам'ятках (attractions) міського (urban) центру, або ж на привабливості іншого довкілля (appeal of different environment). Міський  туризм підвищує значення центру, тоді як туризм на периферії може принести доходи для економічного розвитку".

У сучасному світі туризм - це багатогранне явище, тісно пов'язане  з економікою, історією, географією, архітектурою, медициною, культурою, спортом  та іншими науками. Однак жодна з  них не може повністю і вичерпно схарактеризувати його як об'єкт власних  досліджень і жоден з існуючих соціально-економічних інститутів не в змозі самостійно розв'язати  комплекс його проблем.

 

Розвиток туризму поділяють  на чотири етапи:

Перший — з найдавніших  часів до 1841 року — це початковий етап розвитку туризму.

Другий — з 1841 року до 1914 року — етап становлення організованого туризму.

Третій — з 1914 року до 1945 року — формування індустрії  туризму.

Четвертий — з 1945 року до наших днів — етап масового туризму  та глобалізації туристичної індустрії. Охарактеризуємо кожний етап окремо і дамо пояснення, саме таку періодизацію має розвиток туризму.

Туризм сьогодні вважається одним із перспективних напрямків соціально-економічного розвитку країни, регіонів, міст. Адже туристичне господарство генерує 11 % валового продукту в світі, а туристична індустрія – 4,2 %. 
 
Аналіз ситуації в Україні показує, що туристичне господарство поступово розвивається, хоча не характеризується стабільним зростанням.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Мальська М.П., Антонюк Н.В., Ганич Н.М. Міжнародний туризм і сфера послуг: Підручник. – К.: Знання, 2008. – 661 с.
2. Устименко Л. М., Афанасьєв І.Ю. - Навчальний посібник. – К.: Альтерпрес,2005. – 320 с.: іл..
3. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні: Книги-ХХІ, 2003. - 300 с.
4. Федорченко В.К., Дьорова Т.А. Історія туризму в Україні. К.: Вища школа, 2002. - 195 с.
5. Александрова А. Ю. Международный туризм: Учеб. пособ. для вузов. – М.: Аспект Пресс, 2001.
6. Биржаков М.Б. Введение в туризм. – СПб: «Издательский дом Гер-да», 2002.
7. Балабанов И.Т., Балабанов А.И. Экономика туризма: Учеб. пособ. – М., 1999.