Фінансові ресурси та фінансовий капітал підприємства

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  
імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА» 
 
 
 

Кафедра стратегiї пiдприємств 
 
 
 
 

Реферат

З дисципліни: «Економіка підприємства»

Тема: «Фінансові ресурси та фінансовий капітал підприємства» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала  студентка:

ІІ  курсу, спеціальності 6504, 8 групи

Нагорна Олена 

Перевірив викладач:

Данильченко Сергій Станіславович 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ 2010

     План

     Вступ

     1. Визначення фінансових ресурсів та їх класифікація

     2. Джерела надходження фінансових ресурсів.

     3. Емісійна політика підприємства.

     4. Фінансовий капітал та його види.

     Висновки

     Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ

     Головною  ланкою економіки в ринкових умовах господарювання є підприємства, які виступають в ролі господарюючих суб'єктів. У наш час поряд із неплатоспроможними підприємствами діють і цілком благополучні та фінансово спроможні. Вони здійснюють виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність. Саме для здійснення своєї діяльності підприємству необхідно мати в своєму розпорядженні фінансові ресурси. Успішна діяльність не можлива без ефективного управління фінансовими ресурсами.

     Вихідним  моментом у процесі наукового  дослідження фінансових ресурсів підприємств, як економічної категорії, має бути визначення поняття “фінансові ресурси підприємств”.

     Щодо  визначення економічної природи  такої фундаментальної категорії, як фінансові ресурси підприємств  існує безліч точок зору.

     Фінансово-господарська діяльність суб'єктів господарювання безпосередньо пов'язана з формуванням та використанням фінансових ресурсів, які служать носієм фінансових відносин і значною мірою відображають фінансовий результат процесу відтворення. Початковим етапом створення фінансових ресурсів є формування статутного капіталу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1. Визначення фінансових ресурсів та їх класифікація

     Фінансові ресурси підприємства – це сукупність грошових засобів, які знаходяться  в його розпорядженні та використовуються для розвитку виробництва, поточного  споживання та формування резервних фондів.¹ Таким чином фінансові ресурси – це сума коштів, спрямованих на оборотні засоби підприємства. Вони характеризують фінансовий стан, тобто можливість підприємства у проведенні витрат з метою отримання доходу. Фінансові ресурси поряд з трудовими і матеріальними ресурсами є важливою складовою ресурсної забезпеченості підприємства.

     Класифікацію  фінансових ресурсів та джерел їх формування наведемо на рисунку1.

     Фінансовий  капітал є частиною фінансових ресурсів, що використовується підприємством  в обороті та дає доходи від цього обороту, тобто це виробнича частина фінансових ресурсів, яка змінює свою форму та забезпечує своє збільшення. Рух коштів, його швидкість і масштаби визначають ефективність фінансової системи. З руху коштів розпочинається і рухом коштів закінчується кругообіг засобів господарюючого суб‘єкта, оборотом всього капіталу підприємства. Таким чином, фінансовий капітал менший або дорівнює фінансовим ресурсам.

     У фінансовій звітності різниці між  фінансовими ресурсами та фінансовим капіталом не існує. Там відображається перетворена форма фінансових ресурсів, а саме фінансовий капітал.

     В останні роки дебіторська заборгованість займає в структурі фінансових ресурсів значне місце. Цей показник свідчить про те, що значна маса фінансових ресурсів вилучена з обігу і передана іншим контрагентам. Це негативно впливає на фінансовий стан підприємства. 
 

     2. Джерела надходження фінансових ресурсів.

     В умовах функціонування ринку цінних паперів з'являються такі джерела  надходження фінансових ресурсів, як дивіденди і проценти по цінних паперах інших емітентів, а також прибуток від проведення фінансових операцій.²

     Крім  власних фінансових ресурсів підприємство має можливість на безоплатній основі протягом певного періоду використовувати  для свого розвитку кошти, що прирівнюються до власних - стійкі пасиви.

     Під стійкими пасивами розуміють постійну заборгованість підприємства перед робітниками, бюджетом та позабюджетними фондами, що обумовлена періодичністю виконання цих зобов'язань та постійним утворенням коштів для їх покриття. В якості стійких пасивів може розглядатися лише нормальний поточний обсяг заборгованості, в межах, що не перевищують встановлені терміни проведення розрахунків.

     Формування  цього джерела коштів підприємства пов'язане з тим, що в складі виручки передбачається певна частка на проведення розрахунків з робітниками, бюджетом та позабюджетними фондами. Але оскільки ці розрахунки проводяться періодично (в означені терміни) грошові кошти не витрачаються, а нагромаджуються підприємством. До встановленого терміну розрахунків сформований обсяг стійких пасивів поряд з іншими джерелами капіталу знаходиться в обігу підприємства. При рівномірному процесі формування обсяг використання цього джерела капіталу дорівнює 50% від максимального обсягу нагромадження стійких пасивів, що відповідає обсягу зобов'язань, які виконуються одноразово.

     Тимчасова потреба в додатковому фінансуванні задовольняється за рахунок позикових  ресурсів, що дозволяє підприємствам  найбільш ефективно використовувати  власні обігові кошти. Оскільки потреба в коштах з часом змінюється, її забезпечення тільки за рахунок власних коштів з економічної точки зору є недоцільним. Застосування лише власних коштів для фінансування діяльності обумовило б необхідність їх формування з розрахунку на максимальну потребу, що призвело б до уповільнення швидкості обертання обігових коштів та зниження ефективності їх використання.

     Ринкові умови господарювання породжують об‘єктивну необхідність використання суб‘єктами підприємницької діяльності позичених фінансових ресурсів поряд із власними коштами, які є у їх розпорядженні, тобто поряд зі статутними, резервними, амортизаційними і іншими фондами цільового призначення. За питомою вагою перше місце серед позичених ресурсів у більшості підприємств займає банківський кредит.

     Крім  банківського кредиту, у складі позичених  фінансових ресурсів підприємства всіх галузей народного господарства значне місце посідає кредиторська заборгованість усіх видів, яка виникає  у розрахунках з іншими юридичними і фізичними особами, постачальниками, покупцями, бюджетом, організаціями соціального страхування, позабюджетними фондами, а також у розрахунках з робітниками і службовцями підприємства. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” кваліфікує частину кредиторської заборгованості, залученої до складу позичених фінансових ресурсів, як товарний кредит і кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики. Вони являють собою дві форми поза банківського кредиту.

     Банківський кредит – це закономірне явище  ринкової економіки, притаманне нормальному і ефективному функціонуванню господарюючих суб‘єктів.

     Необхідність  кредиту як джерела фінансування ресурсів підприємств визначається характером кругообігу і обігу основних коштів. Відомо, що в процесі кругообігу і обігу основних коштів підприємств постійно переходять з однієї функціональної форми в іншу: спочатку з грошової форми вони переходять у продуктивну, потім набувають товарної форми і знову грошової. Інакше не може відбуватися процес виробництва та реалізації продукції, процес відтворення.

     Розміри чистого прибутку, що реінвестується, визначаються пропорціями між розподілом отриманого чистого прибутку на частину, що споживається та нагромаджується  власником у поточному періоді. Основним фактором, що визначає цю пропорцію є дивідендна політика підприємства. 

     3. Емісійна політика підприємства.

     Під емісійною політикою підприємства прийнято розуміти систему цілеспрямування  дій керівництва підприємства на найбільш ефективне залучення необхідних ресурсів³ (в акціонерних товариствах - на організацію додаткового випуску акцій та їх найбільш ефективне розміщення (реалізацію)). При рівномірному процесі формування обсяг використання цього джерела капіталу дорівнює 50% від максимального обсягу нагромадження стійких пасивів, що відповідає обсягу зобов'язань, які виконуються одноразово. В інших випадках обсяги використання Стійких пасивів для фінансування діяльності підприємства розраховуються по середній хронологічній.

     Останні часи у структурі фінансових ресурсів підприємств з‘являється новий їх вид – короткострокові фінансові вкладення.

     Потреба підприємств у кредиті виникає  у зв'язку з:

     - необхідністю створення сезонних  запасів матеріальних цінностей  або здійснення сезонних витрат;

     - виникненням ускладнень зі своєчасним  розрахунком з постачальниками товарів та виконанням інших фінансових зобов'язань при затримці надходження грошових коштів за реалізовані товари (послуги) або у зв'язку з іншими недоліками в господарсько-фінансовій діяльності підприємства;

     - здійснення інвестиційної діяльності, пов'язаної з новим будівництвом, проведенням реконструкції матеріально-технічної бази, закупівлею нового обладнання тощо.

     Використання  різних форм кредитування підприємства дозволяє прискорити рух грошових та матеріальних ресурсів підприємства шляхом забезпечення своєчасних розрахунків, перерозподілу коштів, що дозволяє підприємству максимально ефективно здійснювати свою господарсько-фінансову діяльність.

     Оскільки  потреба в коштах з часом змінюється, її забезпечення тільки за рахунок власних коштів з економічної точки зору є недоцільним. Застосування лише власних коштів для фінансування діяльності обумовило б необхідність їх формування з розрахунку на максимальну потребу, що призвело б до уповільнення швидкості обертання обігових коштів та зниження ефективності їх використання.

     Залучення позикових ресурсів для фінансування інвестиційної діяльності підприємства створює умови для скорочення термінів вводу в експлуатацію нових  основних фондів підприємства та зниження термінів окупності інвестицій.

     Використання  позикових ресурсів дозволяє збільшити  обсяги діяльності підприємства, а  також, незважаючи на платність позикових  ресурсів, підвищити прибутковість  власного капіталу підприємства за рахунок  ефекту фінансового важеля.

     4. Фінансовий капітал та його види.

     З поняттям фінансових ресурсів тісно  пов‘язане інше фундаментальне поняття  фінансів підприємств – капітал.

     В економічній літературі існують  різні трактовки фінансових ресурсів і капіталу.

     Капітал – це частина фінансових ресурсів, що використовується підприємством в своєму господарському обороті та приносить певні доходи від цього обороту.⁴ З цієї точки зору каптал – це виробнича частина фінансових ресурсів, яка в процесі свого руху та виробництва змінює форму та забезпечує своє збільшення.

     Таким чином, фінансові ресурси в практиці господарювання виступають матеріальною основою, фінансовою базою побудови і функціонування фінансового капіталу. Теоретично можна вважати, що фінансові ресурси у конкретного суб‘єкту господарювання у будь-який момент часу може бути або більшим або рівним фінансовому капіталу. Однак, на практиці фінансовий капітал має бути меншим сукупності фінансових ресурсів підприємства.

     Якщо  розглядати фінансові ресурси і  фінансовий капітал як елемент фінансової звітності, то різниці між ними знайти неможливо. В фінансовій звітності представлені не фінансові ресурси, а їх перетворена форма – фінансовий капітал.

     Виходячи  з фінансової звітності підприємств, фінансовий капітал можна поділити на власний, позиковий та залучений.

     Власний капітал, що знаходиться постійно у  власності та розпорядженні підприємства, є сумою початкового капіталу, який у вигляді коштів статутного фонду інвестовано в його діяльність, та власних фінансових ресурсів, які сформовані або отримані підприємством за період його діяльності (рис. 2).

      Таким чином, власні фінансові ресурси розглядаються  як джерело поповнення власного капіталу і становлять внутрішні або залучені джерела коштів, які безстроково  інвестуються в подальший розвиток підприємства.

     Позиковий фінансовий капітал – це капітал, що отримується на певний строк під  визначені відсотки з обов‘язковим його поверненням.

     Залучений фінансовий капітал – це частина  власних засобів підприємства, призначених  для погашення своїх зобов‘язань, але тимчасово використовується в господарському обороті.

     Таким чином, фінансовий каптал є перетвореною формою фінансових ресурсів, він матеріалізує їх фінансову сутність в процесі  господарського кругообігу вартості. Вдосконалення та раціональне використання фінансового капіталу складає основу всієї фінансової діяльності підприємницьких структур. 

Висновки:

     Таким чином, до фінансових ресурсів належать грошові фонди й та частина  грошових коштів, яка використовується в нефондовій формі. Основними джерелами формування фінансових ресурсів є власні та залучені кошти.

     Спроможність  підприємства досягти успіху на ринку  залежить від ефективності управління його фінансовими ресурсами. Добре  організоване управління є необхідною складовою для їх успішної роботи в умовах жорсткої конкуренції.

     Склад ресурсів, їх обсяг залежать від  виду та розміру підприємства, роду його діяльності, обсягів виробництва. При цьому їх обсяг тісно пов'язаний з обсягом виробництва, ефективною роботою підприємства. Чим більший обсяг виробництва і вища ефективність роботи підприємства, тим більший обсяг власних фінансових ресурсів і навпаки.

     Фінансові ресурси в практиці господарювання виступають матеріальною основою, фінансовою базою побудови і функціонування фінансового капіталу. Теоретично можна вважати, що фінансові ресурси у конкретного суб‘єкту господарювання у будь-який момент часу може бути або більшим або рівним фінансовому капіталу. Однак, на практиці фінансовий капітал має бути меншим сукупності фінансових ресурсів підприємства.

     Отже, з поданого матеріалу можна зробити  висновок, що наявність у достатньому  розмірі фінансових ресурсів, їхнє ефективне використання визначають добрий фінансовий стан підприємства: платоспроможність, фінансову стійкість, ліквідність. У цьому зв'язку найважливішим завданням підприємств є пошук резервів збільшення власних фінансових ресурсів і найефективніше їх використання з метою підвищення ефективності роботи підприємства загалом. 
 
 

Список  літератури: 

1.  Азаренкова Г.М., Васюренко О.В. Фінансове управління потребує точного визначення окремих понять  Фінанси України. – 2003. – №1. – с. 28 – 33.

2.  Бланк И.А. Основы финансового менеджмента  И.А. Бланк – Т.1. – К. Ника-Центр. – 1999. – 414с. 

3. Буряковский В.В. Финансы предприятий Учебное пособие  В.В. Буряковский, В.Я. Кармазин, С.В. Каламбет; под ред. В.В. Буряковского. – Днепр. Пороги, 1998. – 246с.

4. Завгородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – 3-тє вид., випр. і доп. – К. Т-во “Знання”, КОО, 2000. – с. 404.

5. Зятковський І.В. Фінанси підприємств [ Навчальний посібник для екон. спец. вищ. навч. закл.]  І.В. Зятковский - Терноп. акад.. нар. госп.-ва - Тернопіль Екон. думка, 1999. – 244 с.

6.  Ковалева А.М., Лапуста М.Г., Скалай Л.Г. Финансы фирмы учебник  А.М. Ковалев, М.Г. ЛАпуста, Л.Г. Скалай – М. ИНФРА –М, 2000. – с.40 

7.  Мойсеєнко І.Є. Фінансове планування на підприємстві  Фінанси України. – 2000. – № 9. – с.15 – 18. 

8.  Фінанси підприємств Підручник  Кер. авт. кол. і наук. ред. проф.  А.М. Поддєрьогін. – 4-те вид., перероб. та доп. – К. КНЕУ, 2002. – 571с.

9.  Финансовое управление фирмой  В.И. Терехин, С.В. Моисеев, Д.В. Терехин, С.Н. Цыханков; Под ред. В.И. Терехина. – М. Экономика, 1998. – с.8.

10. Хрущ Н. /Аналіз та оцінка рівня прибутковості фінансових ресурсів підприємства.// Економіст.- 2007.- №7.- с.28-31

11. Опачанський Д./ Методи визначення приросту фінансових ресурсів підприємства, напрямків та ефективності їх використання.// Економіст.- 2006.- №12.- с.44-47.