П Л А Н

Вступ 2

1. Поняття і сутність невизначеності та ризику 3

2. Підходи до управління  ризиками на підприємстві 5

3. Аналіз та моделювання  ризиків в діяльності  підприємства 9

Висновки 16

Список  використаної літератури 17

       Вступ

      Система ринкових відносин об’єктивно зумовлює існування ризику в усіх сферах господарської діяльності. Ринкове середовище вносить в діяльність підприємств елементи невизначеності і поширює «асортимент» ризикових ситуацій, які виникають  при присутності конкретних умов та обставин. Ризикові ситуації формують умови для існування і реалізації економічного ризику, з яким в процесі своєї діяльності зіштовхуються практично усі підприємства. Відсутність повної інформації, існування протидіючих тенденцій, елементи випадковості та інші нові економічні умови господарювання обумовлюють важко-прогнозованість процесу управління, оскільки більшість управлінських рішень підприємства приймається в умовах невизначеності та економічного ризику. 

      Щоб вижити за цих складних умов підприємствам  необхідно приймати нетрадиційні та сміливі рішення, але це теж підвищує ступінь економічного ризику. При означених обставинах підприємствам  потрібно не уникати ризику, а вміти правильно оцінювати його ступінь і безпосередньо управляти ним з метою обмеження. Підприємствам необхідні своєчасне врахування чинників ризику при прийнятті управлінських рішень; кваліфікована організація процесу управління ризиковою ситуацією, що спрямована на забезпечення адаптації діяльності підприємства до мінливих умов зовнішнього та внутрішнього середовища. Стратегія управління ризиковою ситуацією залежить від специфічних ризиків, які можуть виникати в процесі діяльності підприємства, можливості правильно оцінити конкретну ризикову ситуацію, знайти оптимальний варіант виходу з неї, враховуючи наявні у розпорядженні підприємства ресурси.

      Суттєвий  вплив ризиків на всі елементи, цінності і сторони діяльності комерційної  організації приводить до необхідності формулювання функції управління ризиками, виходячи з того, що по суті своїй  процес управління комерційною організацією являє собою послідовність економічних і соціальних виборів, кожний з яких запускає визначені фінансові й організаційні механізми, що мають істотний вплив для даного бізнесу, які знижують або підвищують її ризикову позицію при досягненні тієї норми прибутку, що виявляється доступною в умовах конкретної соціально-економічний ситуації. Основна мета управління ризиками – їх мінімізація з метою уникнення або часткового зменшення можливих фінансових втрат від дії ризиків.  
 

1. Поняття і сутність  невизначеності та  ризику

      На  сьогодні немає однозначного розуміння  сутності ризику. Під ним розуміють, зокрема, багатоаспектність цього  явища, практично повним ігноруванням його нашим господарським законодавством у реальній економічній практиці й управлінській діяльності. Крім того, ризик – це складне явище, що має безліч незбіжних, а іноді протилежних реальних основ. Це обумовлює можливість існування декількох визначень понять ризику з різних точок зору. Розглянемо ряд визначень ризику, що даються вітчизняними і закордонними авторами:

      1. Ризик – потенційна, чисельно вимірна можливість втрати. Поняттям ризику характеризується невизначеність, зв'язана з можливістю виникнення в ході реалізації проекту несприятливих ситуацій і наслідків.

      2. Ризик – імовірність виникнення втрат, збитків, недонадходжень планованих доходів, прибутку.

      3. Ризик – це невизначеність наших фінансових результатів у майбутньому.

      4. J.P. Morgan визначає ризик як ступінь невизначеності одержання майбутніх чистих доходів.

      5.Ризик  – це вартісне вираження ймовірної  події, що веде до втрат.

      6. Ризик – шанс несприятливого результату, небезпека, погроза втрат і ушкоджень.

      7. Ризик – імовірність втрати цінностей (фінансових, матеріальних товарних ресурсів) у результаті діяльності, якщо обстановка й умови проведення діяльності будуть мінятися в напрямку, відмінному від передбаченого планами і розрахунками.

      Таким чином, чітко помітно тісний зв'язок ризику, імовірності і невизначеності. Отже, щоб найбільш точно розкрити категорію «ризик», необхідно визначити такі поняття як «імовірність» і «невизначеність», оскільки саме ці два фактори лежать в основі ризиків.

      Під "ризиком" прийнято розуміти імовірність (загрозу) втрати підприємством частини  своїх ресурсів, недоодержання  доходів чи появи додаткових витрат у результаті здійснення певної виробничої і фінансової діяльності. Фінансові ризики - це комерційні ризики. Ризики бувають чисті і спекулятивні. Чисті ризики означають можливість одержання збитку чи нульового результату. Спекулятивні ризики виражаються в можливості одержання як позитивного, так і негативного результату.

      Фінансові ризики - це спекулятивні ризики. Інвестор, здійснюючи венчурне вкладення капіталу, заздалегідь знає, що для нього  можливі тільки два види результатів  -  доход чи збиток. Особливістю фінансового ризику є імовірність настання збитку в результаті проведення яких-небудь операцій у фінансово-кредитній і біржовій сферах, здійснення операцій з фондовими цінними паперами, тобто ризику, що випливає з природи цих операцій. До фінансових ризиків відносяться кредитний ризик, процентний ризик - валютний ризик: ризик упущеної фінансової вигоди.

      Кредитні  ризики — небезпека несплати позичальником  основного боргу і відсотків, що належать кредитору.

        Процентний ризик - небезпека втрат комерційними банками, кредитними установами, інвестиційними фондами, селенговими компаніями в результаті перевищення процентних ставок, виплачуваних ними по притягнутих засобах, над ставками по наданих кредитах.

      Валютні ризики являють собою небезпеку валютних втрат, зв'язаних зі зміною курсу однієї іноземної валюти стосовно іншої, у тому числі національній валюті при проведенні зовнішньоекономічних, кредитних і інших валютних операцій.

      Ризик упущеної фінансової вигоди - це ризик  настання непрямого (побічного) фінансового збитку (неодержаний прибуток) у результаті нездійснення якого-небудь заходу (наприклад, страхування) чи припинення господарської діяльності.

      По  фінансових наслідках прийнято розділяти  ризики на три категорії:

      1) припустимий ризик - це ризик, у результаті не вирішення якого суб'єкту менеджменту загрожує  втрата прибутку;

      2) критичний ризик - це ризик,  при якому суб'єкту менеджменту  загрожує  втрата  виторгу; 

      3) катастрофічний ризик - ризик,  при якому виникає неплатоспроможність підприємства.

      Тому  можна виділити фінансові ризики в широкому розумінні - це будь-який ризик, що породжує фінансові наслідки. При такому підході фінансові  ризики включають і комерційні ризики, що виникають не тільки внаслідок  фінансових ризиків (у вузькому розумінні), але і майнових, виробничих, торгових ризиків.

      Фінансові ризики у вузькому розумінні взаємозалежні  з політичними і включають:

      - ризики, пов'язані з купівельною  спроможністю грошей (інфляційні  і дефляційні, валютні, ризик ліквідності);

      - ризики, пов'язані з вкладенням  капіталу (інвестиційні ризики, що  включають: ризик упущеної вигоди, ризик зниження прибутковості,  ризик прямих фінансових втрат).

      Інфляційний ризик - це ризик того, що при зростанні  інфляції одержувані грошові доходи знецінюються з погляду реальної купівельної спроможності швидше, ніж зростають.

      Інфляція - це процес знецінення грошей і, природно, зростання цін.

        Дефляція - це процес зворотній  інфляції, що породжує зростання  купівельної спроможності грошей  і зниження цін. 

      Дефляційний ризик супроводжується погіршенням  економічних умов підприємництва і  зниження доходів.

      Валютні ризики являють собою небезпеку  валютних утрат, зв'язаних зі зміною курсу  однієї іноземної валюти стосовно іншої, при проведенні зовнішньоекономічних, кредитних і інших валютних операцій.

      Ризики  ліквідності зв'язані з можливістю втрат при реалізації цінних  паперів чи товарів через зміну  оцінки їх якості і споживчої вартості.

      Інвестиційні  ризики супроводжують вкладення  капіталу.

      Ризик втраченої вигоди - це ризик настання непрямого (побічного) фінансового  збитку чи неотримання прибутку в результаті нездійснення якогось заходу (інвестування, хеджування й ін.). Ризик зниження прибутковості реалізується як зниження відсотків і дивідендів по портфельних інвестиціях, по внесках і кредитам.

      Процентні ризики - це небезпека втрат комерційними банками й іншими фінансово-кредитними установами в результаті перевищення  процентних ставок, виплачуваних ними по притягнутих засобах, над ставками по наданих кредитах. До цих ризиків відносять також ризик утрат, що можуть понести інвестори в зв'язку зі зміною дивідендів по акціях, процентних ставок по облігаціях, сертифікатам і іншим цінним паперам.

      Джерела фінансових ризиків можуть знаходитися  як усередині (конфлікти, чи нелояльність несумлінність окремих співробітників), так і поза об'єктом фінансового ризику (дії партнерів чи  конкурентів і ін.). Тому можуть бути виділені системи управління як внутрішнім, так і зовнішнім фінансовим ризиком. Для управління як зовнішнім, так і внутрішнім фінансовим ризиком використовують спеціальну систему, що є підсистемою системи фінансового управління.  

2. Підходи до управління  ризиками на підприємстві

      Підприємництва  без ризику не існує. Найбільший прибуток, як правило, приносять ринкові операції з підвищеним ризиком. Ризик обов'язково повинний бути розрахований до максимально припустимої межі. Як відомо, усі ринкові оцінки носять різноманітний характер. Важливо не боятися помилок у своїй ринковій діяльності, оскільки від них ніхто не застрахований, а головне - помилок не повторювати, постійно коректувати систему дій з позицій максимуму прибутку. Менеджер покликаний передбачати додаткові можливості для пом'якшення різких коливань на ринку. Головна мета менеджменту, особливо для умов сьогоднішньої вітчизняної економіки - домогтися, щоб при самому гіршому розкладі мова могла йти тільки про деяке зменшення прибутку, але не в якому випадку не поставало питання про банкрутство підприємства. Тому особлива увага приділяється постійному удосконалюванню управління ризиком - ризик-менеджменту.

      Ризик-менеджмент представляє систему управління ризиком і економічними (точніше  фінансовими) відносинами, що виникають  у процесі цього управління, і  включає стратегію і тактику  управлінських дій.

      Під стратегією управління маються на увазі напрямки і способи використання засобів для досягнення поставленої мети. Кожному способу відповідає визначений набір правил і обмежень для ухвалення кращого рішення. Стратегія допомагає сконцентрувати зусилля на різних варіантах рішення, які не суперечать генеральній лінії стратегії і відкинути всі інші варіанти. Після досягнення поставленої мети дана стратегія припиняє своє існування, оскільки нові цілі висувають задачу розробки нової стратегії.

      Тактика - практичні методи і прийоми менеджменту для досягнення встановленої мети в конкретних умовах. Задачею тактики управління є вибір найбільш оптимального рішення і самих конструктивних у даній господарській ситуації методів і прийомів управління.

      Ризик-менеджмент має свою систему евристичних правил і прийомів для ухвалення рішення в умовах ризику:

• Не можна ризикувати більше, ніж це може дозволити власний капітал.
• Завжди треба думати про наслідки ризику.
• Позитивне рішення приймається лише при відсутності сумніву.
• Не можна ризикувати великим заради малого.
• При наявності сумніву приймаються негативні рішення.
• Не можна думати, що завжди існує тільки одне рішення, можливо, що є й інші варіанти.

      Стратегія ризик-менеджменту - це мистецтво управління ризиком у невизначеній господарській ситуації, засноване на прогнозуванні ризику і прийомів його зниження. Ця стратегія включає правила, на основі яких приймаються ризикові рішення і способи вибору їхнього варіанту.

      У стратегії ризик-менеджменту застосовуються наступні правила: 
- максимум виграшу,

• оптимальна імовірність результату,
• оптимальне коливання результату,
• оптимальне сполучення виграшу і величини ризику.

      Центральне  місце в оцінці підприємницького ризику займають аналіз і прогнозування  можливих втрат ресурсів при здійсненні підприємницької діяльності. Мається на увазі не витрата ресурсів, об'єктивно обумовлена характером і масштабом підприємницьких дій, а випадкові, непередбачені, але потенційно можливі втрати, що виникають внаслідок відхилення реального ходу підприємництва від задуманого сценарію.

      Щоб оцінити імовірність тих або  інших втрат, обумовлених розвитком  подій по непередбаченому варіанту, слід насамперед знати усі види втрат, пов'язаних з підприємництвом, і  вміти заздалегідь обчислити  їх кількісно або оцінити їх ймовірність. При цьому природне бажання оцінити кожний з видів втрат у кількісному вимірі і вміти звести їх воєдино, що, на жаль, далеко не завжди вдається зробити. Тут треба мати на увазі одну важливу обставину. Випадковий розвиток подій, що чинить вплив на хід і результати підприємництва, здатний приводити не тільки до втрат у виді підвищених витрат ресурсів і зниження кінцевого результату. Він може викликати збільшення витрат одного виду ресурсів і зниження витрат іншого виду, тобто поряд з підвищеними витратами одних ресурсів може спостерігатися економія інших. Якщо випадкова подія двояко впливає на кінцеві результати підприємництва, має несприятливі і сприятливі наслідки, то при оцінці ризику треба в однаковій мірі враховувати і ті, і інші. Інакше кажучи, при визначенні сумарних можливих втрат варто віднімати з розрахункових втрат супровідний їхній виграш.

      Далі  ми  приведемо основні прийоми  зниження ступеня ризику.

      Диверсифікованість, що являє собою процес розподілу розміщення коштів між різними об'єктами вкладення капіталу (видами бізнесу), безпосередньо не пов'язаних між собою, з метою зниження рівня ризику і втрат доходів. Диверсифікованість дозволяє уникнути частини ризику при розподілі капіталу між різноманітними видами діяльності (наприклад, придбання інвестором акцій п'яти різних акціонерних товариств замість акцій одного товариства збільшує імовірність одержання ним середнього доходу в п'ять разів і, відповідно, у п'ять разів знижує рівень ризику) [20, c.95].

      Придбання додаткової інформації про вибір і  результати. Більш повна інформація дозволяє зробити точний прогноз і знизити ризик, що робить її дуже коштовною. Далі ми графічно проілюструємо, яким чином додаткова інформація дозволяє знизити рівень ризику.

      На  рисунку 1. наведені можливі результати діяльності фірми в залежності від прийнятих рішень в умовах невизначеності. 

      Рис 1. Прибутки та збитки фірми в умовах невизначеності

      Крива, зображена  на рисунку, показує результати діяльності фірми (одержання чи прибутків збитків) у залежності від того, яке буде обране рішення. Головною проблемою дії фірми в умовах відсутності інформації є те, що вона не знає напевно, які рішення забезпечать їй одержання прибутку, а які потягнуть за собою збитки. У такий спосіб ми можемо сказати, що задача отримання додаткової інформації для досягнення ринкового успіху фірми полягає в тому, що на підставі додаткової інформації фірма повинна чітко визначити границі діапазонів тих рішень, що забезпечать одержання прибутків і границі діапазонів тих рішень, що спричинять за собою збитки. Представимо на графіку вплив результатів отримання додаткової інформації на прийняття ефективних рішень і зниження ризику. 
 
 
 
 
 

      Рис. 2.  Результати фірми при отриманні  додаткової інформації

      Отримання додаткової інформації дозволяє компанії визначити, що при прийнятті рішень з діапазонів Д1 і Д2 компанія буде одержувати прибутку, а при прийнятті рішень з діапазону Д3 – збитки. Отже, підсумовуючи вищенаведене, ми можемо відзначити, що додаткова інформація повинна застерегти компанію від прийняття помилкових управлінських рішень і підказати ефективні варіанти рішень, що забезпечать їй одержання прибутку і мінімізацію ризику.

      Лімітування - це встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, продажу, кредиту і т.п., застосовується банками для зниження рівня ризику при видачі позичок, господарюючими суб'єктами при продажу товарів у кредит, наданні позичок, визначенні сум вкладення капіталу і т.п.

     Одним з найбільш розповсюджених способів управління ризиками  - перетворення випадкових збитків у відносно невеликі постійні витрати, який реалізується шляхом передачі ризиків страховій компанії, тобто страхування ризиків. Перелік ризиків, які можуть негативно вплинути на фінансові результати будь-якої комерційної діяльності досить широкий і не завжди прогнозований, тому в сучасних умовах страхування стало універсальним засобом захисту майнових інтересів підприємств і організацій усіх форм власності. 

3. Аналіз та моделювання  ризиків в діяльності  підприємства

      Враховуючи  специфіку діяльності підприємства, ми можемо виділити такі основні ризики, які виникають в комерційній діяльності ВАТ «Радіомоніторинг».

• ризик неплатежу або несвоєчасного платежу контрагентів за надані послуги

• ризик неплатоспроможності підприємства та його банкрутства (як наслідок неплатоспроможності)

• ризик пошкодження майна підприємства.

      Зазначимо, що зараз на підприємстві не здійснюється оцінка та управління жодним з ризиків. У той же час, на наш погляд, на підприємстві існує об’єктивна необхідність в розробці системи їх оцінці та запобігання.  Зазначимо, що найпростіша ситуація з ризиком пошкодження майна підприємства, оскільки цей ризик може бути досить легко усунений шляхом його страхування. З іншими ризиками ситуація складніша і для ефективного управління цими ризиками необхідна побудова певних моделей управління. Почнемо з ризиків неплатежу. Відзначимо, що зараз на підприємстві імовірність повного нерозрахунку контрагентами за надані послуги зведена до мінімуму, тому що при укладанні договорів на надання послуг з новими партнерами ВАТ «Радіомоніторинг» використовує варіант реалізації з попередньою оплатою в розмірі 50% від вартості послуг; залишок до сплати сплачується в момент представлення клієнтам звіту про рейтинги та цільову аудиторію ЗМІ. Тим контрагентам, з якими підприємство до цього не мало ділових відносин, послуги з відстрочкою платежу не надається. Для тих же  контрагентів, з якими підприємство вже працювало раніше, можливим є варіант реалізації з відстрочкою платежу (терміном до 30 днів) і у цьому випадку виникає ризик несвоєчасних платежів, який необхідно оцінювати і мінімізувати. На наш погляд, при оцінці ризиків неплатежу слід використовувати диференційований підхід до контрагентів, з якими вже мається певна історія відношень і до тих, з якими підприємство вступає в діловий контакт вперше. По тим контрагентам, з якими підприємство вже мало ділові стосунки, існує статистична інформація, яка відбиває, наскільки своєчасно і в повному обсязі контрагент розраховувався по своїх зобов’язаннях в минулому. Наприклад, історія розрахунків ВАТ «Радіомоніторинг» з рекламним агентством “Медіа Кіт” в 2002 році представлена в таблиці 1 (джерело – звітність  внутрішнього управлінського обліку)

       Таблиця 1

      Статистика  розрахунків з рекламним агентством “Медіа Кіт”

      Аналізуючи історію платіжних відносин ВАТ «Радіомоніторинг» з р/а “Медіа Кіт” ми в цілому можемо оцінити його дисципліну як добру, оскільки з 16 наданих консультаційних послуг несвоєчасно були сплачені лише 2 (12,5%), при середній вартості однієї послуги 4565,8 грн середній розмір несвоєчасно сплаченої суми становить 254,17 грн (5,56%); при середньому терміну відстрочки в 30 днів середній термін затримки платежів становив 3,45 днів. Таким чином ми бачимо, що інформація про стан минулих взаєморозрахунків є дуже корисною для оцінки ризиків неплатежів. Зазначимо, що відсутність такої інформації по новим контрагентам суттєво підвищує невизначеність, і це слід враховувати при оцінці рівня ризиків за допомогою моделі експертних оцінок, яку ми хочемо запропонувати для управління ризиками неплатежу на підприємстві ВАТ «Радіомоніторинг».

      Перш  за все скажемо, що підприємству ВАТ  «Радіомоніторинг» для оцінки ризиків  неплатежу необхідно брати до уваги три фактори, які на наш  погляд чинять найбільший вплив на рівень ризику:

• поточний фінансовий стан контрагента
• успішний досвід минулої роботи з контрагентом (своєчасність та повнота сплати боргів)
• відомість імені контрагенту, його ділова репутація, прогноз кон’юнктури ринку, на якому він діє, його перспективи та можливості на цьому ринку.

      Приклад моделі факторів ризику неплатежу подано в таблиці 2.

      Таблиця 2.

      Оцінка факторів ризику неплатежу

        Оцінка рівня впливу факторів на рівень ризику проводиться експертним методом за 100-бальною шкалою (у якості експерту в даному випадку виступив директор агентства). Чим вищим є рівень впливу окремого фактору на рівень ризику неплатежу, тим вищою є оцінка цього фактора. Наступним етапом в моделі оцінки рівня ризиків є оцінка потенційного контрагенту за цими факторами. Оцінка проводиться таким же чином, як і оцінка значимості факторів, тобто експертним методом за 100-бальною шкалою. При цьому вважатимемо, що чим вищим є значення оціненого фактору  для потенційного контрагенту, тим гіршим вважається його становище і тим більшим є рівень ризику (тут зазначимо, що для тих контрагентів, з якими немає історії взаємовідносин, ми пропонуємо брати значення фактору № 2 на рівні 90, тобто близьким до критичного).

      Наступним етапом в моделі є одержання інтегрованої оцінки рівня  ризику неплатежів для  потенційного контрагенту.

Інтегральна оцінка ризику контрагенту по сукупності факторів визначається по наступній  формулі:

R –  інтегральна оцінка ризику

f_i – експертна оцінка контрагенту по і-му факторі

n_i – нормоване значення (вага) і-го фактора

Нормоване значення і-го фактора визначається по наступній формулі:

vi –  вагове значення  і-го фактора за 100 бальною шкалою.

      Тепер визначимо, яким чином підприємство може використовувати отримані результати в практичній діяльності. Перш за все  скажемо, що отримане значення інтегрального  показника рівня ризику неплатежу (завдяки нормуванню воно завжди знаходиться в межах від 0 до 100) говорить нам про існуючий рівень ризику при роботі з контрагентом. Чим вище отримане значення показника, тим вищим є рівень ризику. Для того, щоб можливо було застосовувати результати моделі в практичній діяльності необхідно сформувати шкалу оцінок рівня ризику в залежності від значення інтегрального показника. Ми плануємо зробити це таким чином: