Фінансова система України. 2

                  Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ «Одеський коледж економіки,права та готельно-ресторанного бізнесу»

                                                         

 

 

                                 Спеціальність

                                                 5.03051001 «Бухгалтерський                     

                                                 облік»

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      Реферат

                на тему: «Фінансова система України»

 

                      з дисципліни «Фінанси»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перевірив:викладач                          Виконала:студентка 2 курсу

Третьякова Н.О                              денного відділення групи 9Б-34/12

                                            Степаненко Ю.М.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                            Одеса-2013рік

 

            Зміст.                                      Стор.

 

Вступ                                                   3

 

1. Поняття фінансової системи  України, її складові      4

 

 

2.Проблеми фінансової системи в Україні та шляхи їх     7

 

подолання

         

 

Висновки           10

 

Список використаної літератури                          11

 

 

Вступ

 

З проголошенням політичної і економічної  незалежності України постало

питання про створення національної фінансово-кредитної системи. Справа в

тому, що фінансова і кредитна системи, які функціонували в Україні  на

той час, виражали економічні відносини  колишньої радянської політичної і

господарської системи, а їх центральні установи знаходилися за межами

української держави.

 

Питання про сутність і функції  сучасної фінансової системи України  є

дуже важливим і актуальним для  українського народу, адже не можна  було б

здійснювати ні політичні, ні економічні перетворення, забезпечувати

національний політичний і господарський  суверенітет без формування і

розвитку національної фінансової, грошової і кредитної системи.

 

Економіка, складовими частинами якої є трудовий, науковий, техніко-виробничий і природно-ресурсний потенціал, формується як єдиний господарський механізм здебільшого фінансовою системою.

 

Без постійного фінансового живлення складових частин економічної системи

наступає їх недієздатність з відповідними негативними наслідками. Тому

фінансова система виступає чинником інтеграції всіх чинників економічної

системи їх високоефективного функціонування і акумулятором грошових

ресурсів для здійснення повторного циклу виробництва на цьому ж  або вищому рівні.

 

Для здійснення своїх функцій інтегрування економічної системи фінансова

система повинна задовольняти інтереси всіх суб'єктів виробництва,

підтримуючи на належному рівні  дієздатності всі свої структурні і

динамічні параметри.

 

Головною ланкою фінансової системи  є бюджетна система, яка організаційно

залежить від форми державного устрою і, як правило, складається з державного та місцевих бюджетів. Відношення між державним і місцевими бюджетами будуються на основі єдності бюджетної системи і фінансової політики держави.

 

В даній роботі ставлю перед собою  мету дослідити фінансову систему

України з точки зору її становлення, аналізу головних складових та

існуючих проблем.

 

Необхідність національної фінансової системи обумовлює державна

самостійність України і переклад економіки на ринкові відносини.

Українська національна фінансова  система повинна створити таку

сукупність економічних відносин, за допомогою яких можна здійснювати

планомірний розподіл сукупного суспільного  продукту і національного

прибутку для утворення і  використання грошових фондів на інвестування

розширеного і високоефективного  виробництва, сфери послуг і задоволення

соціальних потреб народу.

 

 

1. Поняття фінансової системи України, її складові

 

 

Фінанси є основою формування і  дії економічного і соціального  механізму,

тобто механізму функціонування виробництва  і соціального розвитку.

 

За допомогою фінансів відбувається процес «з'єднання» робочої сили,

коштів праці і предметів  праці в єдиний виробничий механізм, в якому

реалізовуються економічні стимули  і інтереси людини, колективу і

держави, створюються матеріальні  передумови задоволення соціальних

потреб суспільства.

 

Фінансові механізми «здійснюють» кругообіг придбаного капіталу і  його

нарощування. Рух фінансів в економіці  подібно руху крові в живому

організмі і функції їх зводяться  до живлення своїх систем.

 

За формами організації фінанси  мають три рівні:

 

• фінанси загальнодержавні;

 

• фінанси підприємств і їх галузей;

 

• фінанси населення.

 

Фінанси держави і підприємств  забезпечують виконання функцій  державою і

підприємством або керівництвом галузі.

Кожна ланка національної фінансової системи має свої специфічні завдання

і свою сферу функціонування. Матеріальною основою фінансів є національне

виробництво.

 

Основою загальнодержавних фінансів є бюджет, тобто виражений в  грошових

сумах розклад майбутніх прибутків  і витрат держави, який складають

щорічно. Соціально-економічну природу  бюджету держави, його роль в

економічному і політичному  житті країни структуру прибутків  і витрат

визначає характер державного суспільного  устрою.

 

Система фінансів в Україні тільки з 90-х років почала формуватися  як

національна. До того часу вона була складовою  частиною централізованої

фінансової системи колишньої  радянської держави і залежала від  її

фінансової політики.

 

Характер фінансової системи в  той час відображав характер самої  системи

господарювання і був витратним  і неефективним. Екстенсивні методи

господарювання,  відсутність стимулів до високоефективної праці

приводили до збитковості підприємств  в промисловості і господарств  в

агропромисловому комплексі. Такі підприємства постійно субсидувалися  з

бюджету за рахунок більш ефективних підприємств, що підривало будь-який

інтерес до добросовісного відношення і продуктивної праці. Регіональні

бюджети і фонди розвитку підприємств  формували по нормативах, певними

центральними відомствами. Ними ж  регламентували і використання цих

фінансових ресурсів. Фінансова  система формувала споживчу психологію

виробників, відчужувала від підприємницької  ініціативи, від уміння

ризикувати під час створення  нових виробництв, від потреби  цінити кошти,

ресурси, розраховувати витрати  на виробництво.

Незалежній Україні доводиться створювати якісно нову фінансову систему,

яка б була позбавлена всіх негативних меж попередньої, яка б стимулювала

високоефективну працю, ліквідувала  будь-яку форму експлуатації людини,

яка стала б знаряддям перебудови демократичного соціально справедливого

суспільства, підйому життєвого  рівня народу. Перехід економіки  України

до ринкового типу і перші  кроки до створення національної фінансової

системи показують, що держава орієнтується на посилення економічної

незалежності, підприємницької діяльності і на активну участь в міжнародних фінансово-торгових розрахунках.

Структура фінансової системи  України

 

Фінансова система – це сукупність окремих її ланок, що мають особливості

в створенні та використанні фондів фінансових ресурсів, які зосереджені

в розпорядженні держави, не фінансового  сектора економіки, певних фінансових інститутів, домогосподарств для фінансового забезпечення економічних і соціальних потреб суспільства в цілому, окремих його верств населення, господарських структур, окремих громадян.

 

Фінансова система держав можуть вирізнятися  за структурою та функціями.

Це зумовлено видами форм власності, політичними орієнтирами правлячих

еліт, рівнем економічного розвитку держави  тощо. Нині у світі нараховується понад 20 різних моделей фінансових систем окремих держав.

За наявності певних відмінностей вони мають спільну основу в переліку

окремих ланок.

 

Чільне місце у фінансовій системі  посідають фінанси не фінансового

сектора економіки, тобто фінанси  підприємницьких структур. Вони обслуговують створення валового внутрішнього продукту – основного джерела фінансових ресурсів. До цієї ланки належать фінанси як виробничої, так і невиробничої сфер. Фінанси виробничої сфери можуть поділятися, залежно від форми власності, як на державні, акціонерні, колективні, індивідуальні, орендні, спільні тощо, так і, залежно від виду діяльності, на машинобудування, будівництво, транспорт, сільське господарство тощо.

 

До цієї ланки належать також  фінанси так званої невиробничої сфери, яка

поділяється на фінанси освіти, охорони  здоров’я, культури, науки,

оборони й інших підрозділів. Характерною  особливістю створення й

використання фондів та фінансових ресурсів у цьому разі є наявність,

поряд із власними джерелами, бюджетного фінансування.

 

У нефінансовому секторі економіки  провідне місце належить підприємствам

державної форми власності. З розвитком  ринкових реформ питома вага підприємств недержавної форми власності зростатиме.

 

Державні фінанси можна визначити  як сукупність фондів фінансових

ресурсів загальнодержавного призначення. За своєю структурою це дуже

складна та багатопланова ланка  фінансової системи. Державні фінанси

охоплюють: державний та місцеві  бюджети; централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення; фінанси підприємств і організацій державної та комунальної форм власності; державний кредит; державне особисте й майнове страхування. Провідне місце в державних фінансах належить бюджетам різних рівнів, які об’єднуються у зведеному бюджеті держави.

 

Зведений бюджет – це сукупність усіх бюджетів держави, що входять до

бюджетної системи. Принципи побудови бюджетної системи регулюються

бюджетним законодавством і залежать насамперед від її адміністративно-територіального поділу. Взаємовідносини між різними складовими бюджетної системи визначаються рівнем розвитку демократичних засад у державі.

 

Зведений бюджет України включає  державний бюджет України, бюджет

Автономної Республіки Крим і місцеві  бюджети. Державному бюджету

належить центральне місце в  системі державних фінансів. Він  охоплює всі

сфери економічної діяльності держави. За своєю сутністю бюджет

характеризує фінансове становище  держави. Проте бюджет – дуже складна

економічна категорія, до якої не можна  підходити однозначно, як і

використовувати його показники без  детального аналізу структури

бюджетної системи держави.

 

Централізовані та децентралізовані фонди України цільового призначення

включають Пенсійний фонд, Фонд соціального  страхування, Фонд сприяння

зайнятості, Фонд конверсії, Валютний фонд, позабюджетні фонди місцевих

органів самоврядування. Вони певною мірою доповнюють державний бюджет,

проте специфіка їх полягає у  тому, що ці фонди мають строго цільове

призначення і на інші цілі не використовуються

 

2.Теоретико-методологічні аспекти механізму функціонування фінансової

системи України

 

Головною ланкою фінансової системи  є бюджетна система, яка організаційно

залежить від форми державного устрою і, як правило, складається з

державного та місцевих бюджетів. Відношення між державним і місцевими

бюджетами будуються на основі єдності  бюджетної системи і фінансової

політики держави.

 

Зміни в економіці, керівництві  господарством держави і зміни  у структурі

й функціях державної влади та управління стосуються і бюджетної системи,

змінюють співвідношення між різними  ланками бюджетів, змінюють їх обсяг

і внутрішню структуру.

 

Структура бюджетної системи визначається Конституцією. В ній та в Законі

про бюджетні права закріплюються  права держави та місцевих органів  влади

і управління на затвердження своїх  бюджетів, на диференціювання доходів

і видатків між різними ланками  бюджетної системи, порядок їх складання,

розгляду та затвердження.

 

Нові економічні відносини, які  запроваджуються в Україні, потребують

змін у фінансовій системі, а  саме – в бюджетній системі. Щодо вирішення

цієї проблеми існують різні  підходи:

 

-зберегти бюджетну систему і бюджетний устрій до виходу з економічної

кризи, щоб мобілізувати використання фінансів у державі з метою

подолання кризових явищ за рахунок  розвитку пріоритетних напрямів

виробництва, стабілізації національної валюти;

 

-при збереженні централізованої бюджетної системи надати право місцевим

органам влади і управління розпоряджатися коштами, що надходять від

комунальної власності підприємств  через податки, регулюючи бюджети  за

рахунок загальнодержавних податків та доходів;

 

-надати самостійність місцевим бюджетам, консолідувавши у бюджеті України

всі бюджети, що становлять бюджетну систему.

 

Розглядаючи питання стосовно збереження бюджетної системи та бюджетного

устрою, треба зазначити, що в умовах переходу до ринкової економіки

продовжують зберігатися затратні функції держави, супроводжувані спадом

виробництва, інфляційними процесами  і зменшенням доходів. Нестача коштів

на фінансування соціально-культурної сфери, будівництво, оборону та інші

заходи у державному бюджеті  поповнюється за рахунок кредитів

Національного банку та шляхом централізованого розподілу коштів між

ланками бюджетної системи, що, безперечно, є позитивним моментом.

Негативним є те, що централізований  порядок складання, розгляду,

затвердження і виконання бюджетів, які входять до бюджетної системи

України, породжує в органах влади  і всіх ланках управління споживацьке

ставлення до них і не стимулює їх діяльність на вишукування додаткових

коштів у господарствах областей, міст і районів. Саме місцеві органи

влади й управління повинні розробляти відповідні заходи щодо поліпшення

економічного стану своїх сіл, селищ, районів, міст і областей та

вишукування можливостей додаткового  залучення коштів в їх бюджети  на

підтримку діючих установ охорони  здоров’я, освіти, культури та

фінансування інших заходів, передбачених бюджетами. Адже якщо держава

мобілізує кошти для фінансування пріоритетних напрямів економічного

розвитку, вона не може достатньо забезпечувати  позики, субвенції і

субсидії місцевим бюджетам, останні  змушені будуть скорочувати видатки

саме за рахунок мережі установ  культури, освіти, охорони здоров'я, що

дуже небезпечно.

 

Реформування спонукає органи місцевої влади і управління до розробки

невідкладних заходів щодо пошуку засобів для фінансування

інфраструктури. З Державного бюджету  місцевим органам влади та їх

бюджетам виділяється мінімум  допомоги.

 

Прийняття консолідованого бюджету, до складу якого входять усі види

бюджетів бюджетної системи, пов’язане  зі значним навантаженням на

місцеві органи влади і управління, вимагає від них повної

відповідальності за виконання  бюджету. Позитивним у консолідуючій  схемі

бюджету є те, що бюджетна система  спирається на економічно і юридичне

врегульовану сукупність Державного бюджету України, республіканського

бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, міських, районних,

селищних та сільських бюджетів. При цьому передбачається повна

самостійність місцевих бюджетів і  всіх їхніх ланок, зумовлена наявністю

власних та закріплених доходних джерел і правом визначення напрямів їх

використання. Негативним моментом є  те, що в умовах постійного

скорочення виробництва і доходів  повна самостійність місцевих рад  при

формуванні бюджетів ще більше поглиблює  кризові явища в економіці

регіонів.

 

Як бачимо, бюджет є формою планомірного накопичення і використання

коштів для забезпечення функцій, здійснюваних органами державної влади,

регіонального та місцевого самоврядування. Планомірне накопичення коштів

відбувається у галузях виробництва, а тому підприємства усіх форм

власності є ведучою ланкою в  утворенні   фінансів   держави,   оскільки

 фінанси підприємств опосередковують  грошові відносини, що виникають  при

створенні і використанні грошових доходів для формування основних і

обігових фондів, розрахунків з  державою через систему податків та

обслуговування кругообігу коштів підприємств і зміну форм вартості у

процесі цього кругообігу. Якщо фінанси  підприємств обслуговують процес

виробництва суспільного продукту, його розподіл всередині підприємств  і

нагромадження капіталу для розширеного  відтворення та розрахунків з

державою через податкову систему, то загальнодержавні   фінанси 

використовуються   для розподілу  і перерозподілу з метою задоволення

потреб загальнодержавного споживання через державний та місцеві бюджети

й численні централізовані позабюджетні фонди: соціального страхування,

пенсійний фонд тощо.

 

 Фінансову систему України утворюють:

 

1) фінанси підприємств усіх форм  власності, відрахування до бюджету  та

різних фондів;

 

2) державний і місцевий бюджети,  або консолідований бюджет;

 

3) централізовані державні та  інші фонди;

 

4) фондовий ринок.

 

2. Проблеми фінансової системи в Україні та шляхи їх подолання

 

Центральною проблемою сьогодення і майбутнього фінансової стабілізації в

Україні залишається інфляція. Негативні  соціальні і економічні наслідки

інфляції вимушують уряди різних країн проводити політику, направлену на

зміцнення національної валюти. Значна увага завжди приділялася державою

регулюванню грошової маси. Необхідні  серйозні і комплексні

антиінфляційні заходи. Складність ситуації полягає в тому, що

антиінфляційну політику в Україні  зараз не можна все-таки звести до

тільки непрямих економічних важелів. Річ у тому, що в Україні, разом  із

загальними закономірностями, найважливішою  причиною інфляції можна

вважати унікальну диспропорційну в економіці, що виникла як наслідок

командно-адміністративної системи. Радянській економіці були властиві

тривалий розвиток в режимі військового  часу, і, як наслідок, надмірна

частка військових витрат у ВНП, високий ступінь монополізації

виробництва, розподілу і грошово-кредитної  системи і інші особливості.

 

Очевидно, що порушення народногосподарських пропорцій неможливо усунути

без певної структурної політики держави, здійснюваної навіть прямими

адміністративними заходами, зокрема, скороченням військового виробництва

і витрат, а також раціоналізацією  виробничих капіталовкладень, рясним

фінансуванням за рахунок акціонерних  і приватних капіталів, широким

залученням іноземних інвестицій і скороченням бюджетного фінансування.

Необхідно зламати монополістичну структуру економіки. Все це важливо

доповнювати заходами, які обмежать грошову масу, усунуть дефіцит

державного бюджету, стабілізують співвідношення валют, а також

створенням умов для здорової конкуренції. У такому разі успіх буде

досягнутий.

 

Становлення фінансової системи України  відбувалося одночасно із

становленням її державності. Хоча ще передчасно говорити, що цей сектор

економіки придбав завершений образ, основні його елементи так чи інакше

сформувалися і функціонують. Це системи державних фінансів, банківська,

фондових і валютних бірж, страхових, довірчих і інвестиційних компаній.

 

Серед економістів переважає думка, що створення ефективної бюджетної

системи є мало не головною метою  ринкової реформи в Україні. Вона

повинна охопити проблеми власне бюджетного процесу, структури надходжень

і витрат, бюджетного дефіциту і способів його фінансування. Хоча за

останні два роки і мали місце  певні позитивні зрушення, бюджетний  процес

все ще характеризується непрозорістю, значним паралелізмом і відсутністю

чіткого розділення повноважень і  обов'язків між законодавчими  і

виконавськими органами. Ця проблема ще більш загострилася із-за недавніх

подій на міжнародному ринку капіталу, які негативно вплинули на

український кредитово-валютний ринок, ускладнивши фінансування

бюджетного дефіциту.

 

 Шляхи вдосконалення  фінансової системи України і  механізму її

функціонування в умовах  трансформації економіки України

 

В умовах трансформаційної економіки  України основними напрямами

фінансової політики, направленої  на вдосконалення фінансової системи

України, є:

 

   -Вдосконалення фінансового законодавства і права;

   -Подолання таких форм фінансового криза, як:

 

1)некерована державна заборгованість країни (загальний державний борг

приблизно рівний ВВП, зовнішня заборгованість 12,5 млрд. дол., внутрішня

– 40 млрд. грн.);

 

2)Банкрутство;

 

   -подолання прихованого дефіциту місцевих бюджетів, питома вага яких вже

при плануванні цих бюджетів складає 60-70%;

 

   -подолання кризи неплатежів, сума яких на 1.10.2001 перевищила 450 млрд.

грн, тобто біля 4ВВП при допустимих межах – 35%ВВП;

 

   -Створення на якісно новій основі такого організаційно-економічного

механізму управління фінансами, при  якому гармонійно поєднувалися б  такі

блоки управління як:

 

1)управління фінансами на загальнодержавному рівні

 

2)управління фінансами на рівні підприємств, установ і організацій

 

3)управління фінансами в системі зовнішньоекономічної діяльності України

 

  -Розробка і затвердження податкового і бюджетного кодексу України

(стійкого і такого, що не вимагає  доопрацювань і поправок)

 

  -Підвищення ефективності всього фінансового механізму і, перш за все

таких його елементів як:

 

1)фінансове законодавство і право

 

2)управління фінансами

 

3)фінансове планування

 

4)фінансовий контроль

 

5)фінансове регулювання

 

6)нормативна база

 

  -Відладка механізму взаємин підприємств, установ і організацій з

бюджетною системою, позабюджетними фондами, банківською системою і  т.д.

 

  -Децентралізація бюджетної системи

 

  -Створення цивілізованого механізму фінансової підтримки підприємницької

діяльності і перш за все підприємств, зайнятих у виробничому секторі

 

  -Посилення ролі фінансів в Україні. Створення ефективного механізму її

ВЭД.

 

Отже, експерти Усесвітнього банку (ВБ) вважають, що для ефективного

функціонування фінансової системи  в Україні необхідно вжити  наступним

заходам:

 

1.підвищити ефективності діяльності банків шляхом їх укрупнення;

 

2.привести законодавчі норми України у відповідність з міжнародними

нормами і вимогами Європейського  Союзу з питань про фінансову  і

адміністративну відповідальність керівників і акціонерів фінансових

установ за якість управління компаніями;

 

3.відмовитися від використання негрошових форм розрахунків, ввести жорстку

фіскальну дисципліну, відмінити картотеки, підсилити процедуру банкрутства.

 

 

Висновки

 

Будівництво незалежної держави неможливе  без створення власної

фінансово-грошової системи. При провідній  ролі Національного банку

України у напрямі демонополізації  виробництва з метою поліпшення

існуючих економічних відносин сформована широка мережа банківських

установ. Введена національна грошова  одиниця. Проте демонополізація

фінансової системи, небачене швидке розширення мережі комерційних банків

відбувалося стихійно, без належної законодавчої бази і надійного

контролю з боку держави. В результаті сфера банківської діяльності

створила умови для численних  зловживань. Постійний випуск не

підкріплених реальними товарами грошей (емісія) впродовж 1992-1995 г.г.

набуває некерованого характеру і  приводить до гіперінфляції. Силові

методи монетарної політики 1996-99 г.г. в умовах безперервного спаду

виробництва приводять до кризи  неплатежів, хронічних невиплат заробітних

плат і пенсій.

 

Показником кризи системи державних  фінансів стала деформація податкової

системи. Колосальна кількість і  розміри платежів зрештою приводили, з

одного боку, до штучного згортання  виробничої і комерційної діяльності,

а з іншої – до тінізації економіки. Велика кількість комерційних

структур всіляко ухилялися  від сплати податків, приховували  доходи. Не

допомагало і формування багатотисячної армії податкових інспекторів,

обов'язкове введення касових апаратів. 

 

Фінансова сфера держави продовжує  знаходитися в кризовому стані. Його

подолання можливе тільки за умови  цілого комплексу ринкових реформ,

покликаних забезпечити входження  України до складу розвинених держав

миру

 

Можна сказати, що тільки при комплексному підході до проблеми

вдосконалення фінансової системи  України можна добитися бажаних

результатів, тобто сформувати сучасну  соціально орієнтовану фінансову

систему, що справно функціонує в  умовах ринкових відносин.

 

Отже, фінансова діяльність держави-це процес здійснення стратегічних і

тактичних цілей фінансової політики за допомогою відповідних фінансових

інструментів, тобто фінансового  механізму. Отож фінансова діяльність

держави стала необхідною умовою стабільності й стійкості всього

суспільного розвитку одним з найважливіших  напрямків сучасної фінансової

політики уряду України є  досягненням сталої збалансованості  бюджету. Для

удосконалення збалансованості фінансової системи є всебічний аналіз

наявних показників щодо консолідації і розподілу бюджетних коштів і з

метою їх ретельного розгляду .Та остаточне збалансування бюджетів

одного рівня, яке неможливе  провести лише шляхом розмежування їх доходів

та видатків, досягається за допомогою  бюджетного регулювання, тобто

перерозподільних процесів у межах  бюджетної системи, шляхом надання

коштів “бідним” у фінансовому  відношенні територіям або вилученням

коштів у відносно “багатих”  територій.

 

Щодо фінансової безпеки малого і середнього бізнесу і в тому числі