Фінансовий менеджмент в малому бізнесі

Фінансовий менеджмент в малому бізнесі

План

1.      Науково-методичні засади управління ризиком на малих підприємствах.

2.      Методичні підходи до управління ризиком на малих підприємствах України.

3.      Підвищення ефективності управління ризиком на малих підприємствах.

Вступ

Одним з пріоритетних напрямів економічної політики України є становлення сектору малого бізнесу, розвиток якого сприятиме оздоровленню економіки та зростанню добробуту населення. Визначальне місце малого бізнесу в економіці країни підтверджено світовим досвідом. Специфікою функціонування малих підприємств є висока чутливість до змін економічного середовища, а отже – високий рівень ризику в діяльності цих підприємств.

Малі підприємства мають конкурентні переваги, зокрема, гнучкість та мобільність організації виробництва, що визначає швидкість адаптації до змін кон’юнктури ринку, оперативне оновлення асортименту продукції, орієнтацію на конкретних споживачів, можливість швидкого впровадження нових зразків продукції. Тому вони здатні найбільш повно задовольняти потреби споживачів. В умовах зростаючої нестабільності бізнес-середовища підприємства, надзвичайно важливого значення набуває проблема врахування ризику під час здійснення господарської діяльності.

Аналіз діяльності малих підприємств показав, що накопичено достатній досвід практично - теоретичних досліджень сутності ризику, його класифікації, впливу на прийняття управлінських рішень. Проте поза увагою залишились питання розробки методичних рекомендацій щодо управління ризиком на цих підприємствах.

Важливість управління ризиком зумовлена необхідністю адекватного реагування на зміни у зовнішньому середовищі з метою забезпечення ефективного функціонування та сталого розвитку малих підприємств, в умовах зростаючої нестабільності бізнес-середовища.

1.      Науково-методичні засади управління ризиком на малих підприємствах.

Ризик - це ймовірність (загроза) втрати підприємцем частини ресурсів, недоотримання прибутків або поява додаткових витрат внаслідок здійснення господарської діяльності. Для того, щоб ефективно управляти ризиком, необхідно намагатись спланувати його завчасно, визнати фактори, які сприяли виникненню даного ризику, здійснити його аналіз та оцінку, визначити можливі збитки чи нестачі, а також показники ризику. Для цього були розроблені різноманітні теорії та методи, які надають можливість ризик-менеджерам та керівникам визначати характеристики конкретного ризику, показники та здійснювати його оцінку, а отже і управління ним. Управління ризиком на малих підприємствах відповідно до особливостей їх діяльності носить цілеспрямований, динамічний, комплексний, соціально-економічний та організаційно-технічний характер, а також має обмежені можливості застосування методів аналізу та впливу на ризик. Це зумовлено невеликими розмірами, малою чисельністю працівників, поєднанням функцій володіння та управління, високою інтегрованістю у ринкову систему, раціональною організаційною структурою підприємства, обмеженістю фінансових ресурсів, інноваційним характером діяльності, наявністю високого рівня ризику.

Що стосується малих підприємств, то в даному випадку існує певна кількість обмежень щодо засобів, які можуть застосовуватись при управлінні ризиком. По-перше, це невеликі фінансові ресурси, що обумовлює неможливість наймання спеціалізованих фірм або створення спеціалізованої посади ризик-менеджера для пошуку та оцінки ризиків. Тобто, мале підприємство, власними “інтелектуальними” силами здійснює оцінку, аналіз та класифікацію можливих ризиків. По-друге, методологічна база, яка може застосовуватись є звуженою, оскільки деякі методи є дуже трудомісткими та коштовними, а інші методи не дадуть точних та реалістичних результатів щодо малих підприємств.

Таким чином, процес управління ризиками на малих підприємствах включає певний спектр дій, котрі можуть бути представлені як послідовність таких етапів:

- усвідомлення й виявлення ризику, визначення причин його виникнення і ризикових сфер;

- аналіз та оцінка ризику – кількісне визначення витрат, пов’язаних із видами ризику, які були виявлені на першому етапі;

- вибір методів (прийомів) управління ризиком та їх застосування, мінімізація витрат на здійснення вибраних методів;

- оцінка результатів, що включає здійснення постійного контролю рівня ризиків із застосуванням механізму зворотного зв’язку.

На малих підприємствах для оцінки ризику найефективніше буде використовувати кількісні методи, а при необхідності доповнювати їх якісними, які є досить трудомісткими. Серед кількісних методів, малі підприємства, можуть використовувати наступні:

1. статистичний - кількісна оцінка ступеня ризику розраховується за допомогою формул; необхідна наявність певної інформації, головним чином фінансові-економічні показники, об’єми реалізації, закупівлі тощо.

2. експертна оцінка - це виявлена за спеціальною методикою думка експертів стосовно певного питання; ця оцінка ризиків заснована на тому, що ризики визначають для кожної стадії проекту окремо, а потім отримують сумарний результат по всьому проекту; даний метод буде ефективним для венчурних підприємств, але необхідно дуже уважно підійти до вибору експертів.

3. метод аналогів – полягає в тому, що при аналізі ступеня ризику напрямку підприємницької діяльності доцільно вживати дані про розвиток аналогічного напрямку в минулому; при цьому аналіз минулих чинників ризику, проводиться на підставі інформації, одержаної з самих різноманітних джерел; після цього інформація обробляється з метою виявлення залежностей між запланованими результатами діяльності фірми і урахуванням потенційних ризиків.

4. метод доцільності витрат грунтується на тому, що в процесі господарської діяльності витрати розділяються за елементами і за напрямками, тому що вони не мають однакового значення; тобто ступінь ризику за окремими елементами витрат у середині одного й того ж напрямку діяльності різна, тому визначення ступеня ризику за цим методом орієнтовано на ідентифікацію потенційних зон ризику. Такий підхід також доцільно проводити з позиції можливості визначення вузьких місць діяльності підприємства, з погляду їх ризикованості, а потім розробити шляхи їх ліквідації.

5. “дерево рішень” - цей метод передбачає графічну побудову варіантів рішень, які можуть бути прийняті; по гілках “дерева” співвідносять суб’єктивні та об’єктивні оцінки можливих подій; прямуючи вздовж побудованих гілок та використовуючи спеціальні методики розрахунку ймовірностей, оцінюють кожен шлях і потім обирають менш ризикований.

Отже, вище перелічені п’ять кількісних методів оцінки ризику є найбільш оптимальними для малих підприємств з точки зору необхідних ресурсів та отриманого результату.             

Насамперед пропонується розглядати управління ризиком як процес впливу на економічну систему, ефективність та умови функціонування якої наперед точно невідомі, з метою мінімізації спричинених дією контрольованих і неконтрольованих чинників відхилень від очікуваного результату.

Особливістю  малих підприємств є здійснення функцій управління безпосередньо власником, тому зростання ринкової вартості підприємства відповідно до сучасної економічної теорії розглядається як головна мета його діяльності, а також виступає критерієм ефективності управлінських рішень. У зв’язку з цим пропонується розглядати ризик діяльності малого підприємства з точки зору можливого відхилення показника поточної вартості підприємства від його запланованої величини.

Отже, управління ризиком на малому підприємстві доцільно здійснювати із застосуванням ситуаційного підходу. Цей підхід передбачає визначення основних факторів, які впливають на функціонування підприємства, з метою приведення у відповідність параметрів і вимог внутрішнього та зовнішнього середовища. Об’єктом управління стає ризикова ситуація, яку розглядають, як подію або сукупність подій, що відбулися або можуть відбутися у зовнішньому й внутрішньому середовищі та спричинити виникнення ризику діяльності підприємства. Інтегрована оцінка впливу факторів ризику забезпечує комплексний підхід до дослідження ризику на малому підприємстві.

2.      Методичні підходи до управління ризиком на малих підприємствах України.

Відсутність сучасного досвіду цивілізованої підприємницької діяльності у підприємців — одна з основних причин фінансового краху більшості малих підприємств.

Управління ризиком означає поетапне здійснення визначених операцій, а саме: ідентифікації ризику; кількісної оцінки рівня ризику; розробки стратегії і тактики керування ризиком; здійснення конкретних процедур по керуванню ризиком.

Дослідження ризику діяльності має здійснюватися  на підставі вивчення умов функціонування малих підприємств, які визначаються, зокрема, специфікою галузевої належності. Малі підприємства порівняно з великими мають певні переваги, основними з яких є гнучкість та мобільність, що обумовлює швидкість реагування на зміни ринкового попиту.

Аналіз такого сектору економіки, як малий бізнес свідчить, що серед зовнішніх факторів, які перешкоджають розвитку, можна виділити низку основних проблем, насамперед, несприятливий інвестиційний клімат, недостатність фінансування науково-дослідних робіт щодо створення та впровадження нових технологій, відсутність вітчизняного спеціалізованого обладнання, залежність підприємств від імпортованої сировини. Крім того, легка промисловість на сучасному етапі характеризується складною конкурентною ситуацією на внутрішньому ринку та недостатністю заходів державної підтримки.

При виборі конкретного методу управління ризиками необхідно діяти за такими загальними принципами: не можна ризикувати більше, ніж це може дозволити власний капітал; не можна ризикувати більшим заради меншого; слід передбачати наслідки ризику. Проблему управління ризиками не можна ефективно вирішити набором окремих заходів, тобто рішення повинні прийматись узгоджено, із врахуванням усіх аспектів діяльності. Підприємства вимушені приймати рішення, враховуючи нові, специфічні аспекти прояву невизначеності. Істотним чинником ризику у сучасних умовах є тенденція до глобалізації економіки. Більшість проблем, пов'язаних з управлінням ризиком, у сучасних умовах можна вирішити доволі оперативно за допомогою підвищення стратегічної значущості ризику- менеджменту на рівні підприємств, веденням нових координуючих механізмів, що дають компаніям змогу працювати в одному напрямку, не відхиляючись від вказаної траєкторії.

Створення методологічної бази ухвалення рішень в умовах економічного ризику, зокрема з використанням зарубіжного досвіду, її практичне опрацювання і адаптація – питання перспективи, що забезпечує підтримку і розвиток позитивних тенденцій ефективного зростання сучасних українських підприємств і галузей.

Вже давно доведено, що сукупний рівень ризику малого підприємства доцільно визначати на основі показника чистого грошового потоку, який є важливим результатом господарської діяльності підприємства, що визначає фінансову рівновагу та темпи зростання його ринкової вартості. Тому оцінку ризику необхідно здійснювати з позиції можливого порушення принципів фінансової рівноваги, оскільки грошові потоки є основними чинниками створення вартості та відображають управління результатом діяльності підприємства.

Формування умов виникнення ризику обумовлено певними факторами, що впливають на величину вхідних та вихідних грошових потоків підприємства та  створюють ризикову ситуацію. Це обумовлює необхідність впровадження управління ризиковою ситуацією, основними складовими якого є діагностика та класифікація ситуацій, зовнішні та внутрішні фактори ризику, інформаційне забезпечення, методи аналізу та управління (рис. 1).

Рис. 1. Складові управління ризиковою ситуацією

Запропонований підхід реалізується шляхом використання методів імітаційного моделювання на основі аналізу грошових потоків. Модель грошового потоку відображає реальні процеси, що відбуваються під час здійснення господарської діяльності. Це дозволяє дослідити причини виникнення ризикової ситуації, характер впливу зовнішніх та внутрішніх факторів ризику, а також заздалегідь оцінити можливі наслідки, що настають за умов зміни параметрів функціонування системи. Розробка сценаріїв можливої ризикової ситуації передбачає визначення факторів ризику та класифікацію ситуацій з урахуванням особливостей здійснення господарської діяльності малого підприємства. Далі здійснюється формування управлінських рішень та визначення можливості їх застосування відповідно до певної ситуації.

3.      Підвищення ефективності управління ризиком на малих підприємствах.

Вибір методів керування ризиком (впливу на ризик) має на меті мінімізувати можливий збиток в майбутньому. Це здійснюється вибором раціонального способу зменшення ризику із декількох.

Дії щодо зниження ризику проводяться в двох напрямках:

- запобігання появі можливих ризиків;                                                                                                  - зниження впливу ризиків на результати підприємницької діяльності.

Але, як і у випадку з методами оцінки ризику, так і з методами керування ризиками у малих підприємствах є певні особливості, тому обрати один із сукупності методів буде невірно, оскільки необхідно враховувати специфіку функціонування малих підприємств. Тому, найбільш оптимальними будуть наступні методи зниження ризику:

1. Передача ризику (трансфер ризику) - передача відповідальності за ризик підприємцем (трансфером) іншій юридичній особі (трансфері). Основний засіб передачі ризику - передача його через укладення контракту (в будівництві - між підрядником та замовником; в орендуванні – між орендарем і орендодавцем; контракти на перевезення та збереження вантажів; контракти на продаж та обслуговування).

2. Самострахування - підприємець сам підстраховується, не купуючи страховку в компанії, шляхом створення додаткових резервних фондів у натуральній і грошовій формі. Основне завдання самострахування полягає в оперативному подоланні тимчасових ускладнень фінансово-комерційної діяльності. Резервні грошові фонди створюються насамперед на випадок покриття непередбачуваних втрат, кредиторської заборгованості і т.п.

3. Найбільш важливим і найбільш розповсюдженим прийомом зниження ступеня ризику є страхування ризику, оскільки найсерйозніші економічні ризики страхуються за допомогою зовнішнього страхування.

Сутність страхування виражається в тому, що інвестор готовий відмовитися від частини своїх доходів, аби уникнути ризику, тобто він готовий заплатити за зведення ступеня ризику до нуля.

Після виконання трьох перших етапів, тобто оцінки та аналізу ризику і визначення з методом зниження ризику та його застосування, здійснюється постійна робота з контролю над ефективністю даних методів та засобів, а також моніторинг за появою нових ризиків.

В процесі діяльності підприємств визначено, що побудова ефективних систем управління ризиком потребує здійснення певних організаційних дій щодо визначення причин і умов виникнення ризикових ситуацій, зокрема, виявлення факторів ризику, що мають конкретний вплив на діяльність цих підприємств.

Для малих підприємств ропонується алгоритм, який визначає послідовність етапів управління ризиковою ситуацією в короткостроковому періоді, та дозволяє  визначити сценарії можливих ризикових ситуацій і завчасно розробити план заходів із забезпечення платоспроможності підприємства (рис. 2).

Першим етапом процесу управління ризиковою ситуацією є формування базового плану надходжень та виплат грошових коштів. На підставі аналізу інформації визначаються альтернативні варіанти – набір ситуацій щодо впливу факторів ризику на обсяги вхідних та вихідних грошових потоків. Далі проводиться імітаційне моделювання грошових потоків для кожної досліджуваної ситуації та визначається показник чистого грошового потоку. За умови появи від’ємного значення цього показника визначена ситуація вважається ризиковою.

Відповідно до положень концепції ситуаційного управління класифікація ситуацій визначається можливостями системи управління. Управління ризиковою ситуацією розглядається в аспекті попередження виникнення ризикової події, а також відновлення рівноваги у випадку реалізації негативного впливу факторів на обсяги грошових потоків. 

Рис. 2. Укрупнена схема алгоритму управління ризиковою ситуацією
.

Системою управління для ситуацій з високою ймовірністю настання передбачено застосовування методів, які дозволяють зменшити ймовірність реалізації факторів ризику, забезпечуючи тим самим стійкість функціонування підприємства.

Для малоймовірних ситуацій або ситуацій, ймовірність настання яких неможливо визначити, завданням управління стає розробка заходів із забезпечення поточної платоспроможності в короткостроковому періоді, спрямованих на збільшення ліквідності оборотних активів з метою зростання позитивного грошового потоку в короткостроковому періоді, часткове деінвестування необоротних активів, прискорене скорочення обсягів короткострокових фінансових зобов’язань, що визначає зниження обсягів видатків грошових коштів.

Отже, для ефективного функціонування, малі підприємства, повинні обов’язково застосовувати управління ризиками, щоб у майбутньому знизити свої збитки, а при можливості збільшити прибутки. Але існують певні обмеження у інструментах та ресурсах, які можуть використовувати малі підприємства.              

Висновок.

Отже управління ризиком слід розглядати як процес впливу на економічну систему, ефективність та умови функціонування якої наперед точно невідомі, з метою мінімізації відхилень від очікуваного результату, що спричинені дією контрольованих і неконтрольованих чинників. Специфіка управління ризиком на малих підприємствах полягає у цілеспрямованості, динамічності, комплексності, обмеженості можливостей застосування методів аналізу та впливу на ризик, а також у соціально-економічному та організаційно-технічному характері його здійснення.

Нестійкість розвитку підприємств малого бізнесу обумовлена певними чинниками, основними з яких є недостатність фінансових ресурсів, високий рівень конкуренції з боку великих підприємств, висока чутливість до несприятливих економічних та неекономічних змін, соціальна незахищеність підприємців та найманих працівників, недосконалість податкової політики, суперечливість законодавства та інші перепони у здійснення підприємницької діяльності, відсутність у керівників-підприємців досвіду управління бізнесом.

Управління ризиком на малому підприємстві доцільно здійснювати із застосуванням ситуаційного підходу, що передбачає визначення основних внутрішніх і зовнішніх факторів, які впливають на функціонування підприємства. Об’єктом управління стає ризикова ситуація, яку розглядають, як подію або сукупність подій, що відбулися або можуть відбутися у зовнішньому та внутрішньому середовищі, наслідком яких є виникнення ризику.

Також визначено, що на малих підприємствах управління ризиковою ситуацією здійснюється  шляхом застосування методів зниження ймовірності настання ризикової події або (в разі неможливості визначення такої ймовірності) вжиття заходів із забезпечення збалансованості грошових активів та короткострокових зобов’язань підприємства. При цьому розробка комплексу заходів щодо зниження ймовірності настання ризикової ситуації здійснюється із застосуванням таких методів управління ризиком:  уникнення ризику в частині встановлення взаємовідносин з надійними контрагентами (постачальниками, замовниками тощо) та відмови від співпраці з новими неперевіреними партнерами, а також дисипації ризику в частині диверсифікації закупівлі сировини і матеріалів та розподілу продукції, що реалізується, між кількома замовниками.

Список використаної літератури.

1.                 Бутенко А.І. Сараєва М.І. Ризики та стратегії малого бізнесу в умовах кризи// Вісник ХНЕУ - № 4 ( Том 3), - 2010, - С. 20-23.

2.                 Клименюк М.М., Брижань І.А. Управління ризиками в економіці. - К.: Просвіт, 2000. - 253 с.

3.                 Лук'янова В.В., Головач Т.В. Економічний ризик: навч. посіб. – К..: Академвидав, 2007. – С. 12–46.

4.                 Машина Н.І. Економічний ризик і методи його вимірювання: навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури,2003. – С. 5–52.

5.                 Писаревський І.М., Стешенко О.Д. Управління ризиками. Навч. посібник. – Харків: ХНАМГ, 2008. – 124 с.

6.                 Соломенко О.Є. Кількісний аналіз фінансового ризику за допомогою індикаторів фінансового стану підприємства / О.Є. Соломенко // Проблеми науки. – 2005. - №11. – С. 37-40.

7.                 Соломенко О.Є. Методологічні аспекти оцінки ризику на малих підприємствах легкої промисловості / О.Є. Соломенко //Актуальні проблеми економіки. – 2008. – № 1. – С. 165-169.

8.                 Шегда А.В., Голованенко М.В. Ризики в підприємництві: оцінювання та управління: навч. посіб. / А.В. Шегда, М.В. Голованенко; за ред. А.В. Шегди. – К.: Знання, 2008 – С. 15–69.

9.                 Ястремський О.І. Моделювання економічного ризику. – К.: Либідь, 2002. – 145 с.