Фондовий ринок України в умовах інтернаціоналізації

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

„КИЇВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА” 
 
 

Реферат

З дисципліни: „Депозитарна діяльність”

На  тему «Фондовий ринок України

в умовах інтернаціоналізації» 
 
 
 

Виконав: студент

Мацієвський Сергій Степанович

9 групи, ІV курсу, спец. 6508/1 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ 2010

 Зміст 

Вступ.

1. Загальні аспекти функціонування фондового ринку  5
2. Особливості фінансової інтеграції  8
3. Розвиток інфраструктури фондового ринку  11

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ 

     Фондовий  ринок є невід’ємним та важливим елементом фінансової сис-теми ринкової економіки. Відтак, становлення ефективного та дієвого фондово-го ринку є важливим етапом завершення  трансформації вітчизняної економіки. В Україні фондовий ринок формально існує з часу прийняття Закону України «Про цінні папери та фондову біржу». Але процес інституційного становлення, набуття необхідних якісних параметрів ринку ще далеко не завершений. Економісти та політики аналізують проблеми розвитку вітчизняного фондового ринку,  виявляють бар’єри, що перешкоджають цьому розвитку, шукають можливості, як переорієнтувати фондовий  ринок  на  вирішення  нових  завдань у  процесі економічного розвитку,  розробляють заходи економічної політики, спрямовані на усу-нення перешкод формування високоефективного фондового ринку.

       На початку ХХІ сторіччя валютно-фінансова інтеграція перетворилася в одну з найважливіших тенденцій розвитку світової фінансової системи. Глобалізація й інтернаціоналізація створили ситуацію, при якій можливості країн досягти економічного й соціального зростання ізольовано, на індивідуальній основі, різко скоротилися, а тому регіональна, а як слідство й світова інтеграція ринків цінних паперів, стала невіддільною рисою другої половини минулого сторіччя. Останні два десятиліття ХХ століття були відзначені як помітним розширення фінансових ринків у розвинених і країнах, що розвиваються, так і їхньою появою, а точніше, відтворенням у країнах з перехідною економікою. Найбільш динамічним сегментом фінансового ринку став ринок цінних паперів. Так, за останні 15 років оборот торгівлі акціями на біржах миру збільшився майже в 80 разів.

     Україна ще й дотепер перебуває далеко від головних потоків капіталу. Спроби ринкових перетворень окремих сторін господарської діяльності, на жаль, не приводять до бажаного результату. Відсутність ефективно діючої інфраструктури, що сприяє акумуляції капіталу для інвестицій у виробничу й соціальну сфери й сприяє раціональному розміщенню фінансових ресурсів, не дає можливості ефективно управляти господарською діяльністю й конкурентно оцінювати вартість виробничих ресурсів. Можна сказати, що в умовах обмеженості пропозиції інвестиційних ресурсів на внутрішньому ринку, для провідних українських компаній актуальним є тільки вихід на міжнародні ринки капіталу, що у свою чергу стане можливим завдяки інтеграції українського фондового ринку в структуру світового ринку капіталів.

     Основною  рисою сучасного ринку капіталу є його інтернаціоналізація. Завдяки  цьому інвестор одержує можливість вкладати вільні кошти, як у національні, так і іноземні цінні папери. Ринок цінних паперів приймає всесвітній характер єдиного ресурсу капіталів. Цей процес супроводжується гармонізацією національних законодавств, установленням єдиних стандартів діяльності операторів ринку, створенням стандартних фінансових інструментів. Ефективність використання ринку капіталу як єдиного ресурсу все більшою мірою залежить від рішення правових питань, що забезпечують транскордонність інфраструктури й доступ до вільних ресурсів.

     Крім  того, законодавство про ринок  цінних паперів в країнах СНД  розвивалось в одному напрямі. Це обумовлювалось достатньо тісними економічними і політичними зв’язками країн-членів СНД, історично спільною правовою системою. Подібне правове регулювання, схожість проблем і способів їх вирішення, співпадіння економічних інтересів а також світова тенденція до інтеграції фінансових ринків і втягнення країн Співдружності в загальний процес глобалізації та інтернаціоналізації показують необхідність розробки і прийняття спеціального законодавства щодо інтеграції фондових ринків СНД.

      Загальні аспекти  функціонування

     фондового ринку 

     Фондовий  ринок  займає  особливе  місце  у  структурі  фінансових  ринків,  оскільки через емісію цінних паперів сьогодні відбуваються майже всі типи фінансових операцій,  процес  сек’юритизації  охопив  більшість  регіональних, функціональних  та  інституційних сегментів  ринку. Діяльність,  яку  здійснюють  учасники фондового  ринку,  незалежно  від спеціалізації  та  масштабів  їх  операцій,  містить  міжнародний  аспект,  з  огляду  на переважний рівень глобалізації, який спостерігається саме на ринку цінних паперів.

     Міжнародна  інвестиційна  діяльність,  яка  здійснюється на фондових  ринках,  здатна позитивно впливати на масштаби  і темпи ринкової трансформації національних економік як  країн,  що  приймають,  так  і  країн  базування,  розвиваючи  умови  та  фактори  їх міжнародної конкурентоспроможності. Але на особливу увагу заслуговує розвиток ринків цінних  паперів  у  країнах  з  перехідними  економіками,  зокрема  в  Україні,  з  огляду  на початковий стан формування їх фінансової сфери та потреб ринкової трансформації.

     Механізм  фондових ринків є досить чутливим до суб’єктивних факторів, що діють у сфері  економічних  відносин.  Порушення  стану  динамічного  балансування  у  середині фондового  ринку  та  між  його  відносно  окремими  сегментами  призводить  до  руйнівних наслідків  в  усіх  сферах  економічного  життя.  Демонстрацією  такого впливу  фондового ринку на сучасні економічні системи є періодичні світові фінансові кризи.

     Інтернаціоналізація фондового ринку має як свої плюси, так і мінуси (проблемні моменти).

     Дуже  актуальним є питання оцінки можливих наслідків цих процесів – для  підприємств країни, для регіонів та економіки країни в цілому. Визначення як можливих переваг інтернаціоналізації фондового ринку, так і можливих загроз є метою цієї статті.

     До  можливих переваг відзначеної інтеграції можна віднести:

     1. У результаті інтеграційних процесів відбувається розширення місткості фондового ринку одного з ключових факторів інвестиційного розвитку. До числа його учасників приєднуються нові суб’єкти – покупці і продавці фондових інструментів (акцій, облігацій та інших). Нові покупці – це нові інвестори, нові постачальники капіталу в регіон та економіку країни в цілому. Це важливо для будь-якої економіки, але особливо для тих країн, де відчуваються обмежені можливості внутрішніх інвесторів (зокрема, для України). Для підприємств – суб’єктів попиту на інвестиційні ресурси -розширення місткості фондового ринку покращує умови залучення інвестиційних коштів через систему емісії цінних паперів за рахунок збільшення інвестиційних ресурсів ринку та розвитку конкуренції (в даному випадку серед інвесторів). Для регіону – покращення умов запозичення коштів.

     2. В інвесторів розширюються можливості  вибору фондових інструментів. Це важливо принаймні з двох позицій:

     а) створюється більш сприятлива ситуація, виникають додаткові шанси для одержання інвес тором більш високого доходу від інвестування в цінні папери. Інтеграція сприяє розширенню структури тих фондових інструментів, що представлені в системі торгівлі цінними паперами. Це розширює можливості: наприклад, для закордонного інвестора, який одержав доступ до акцій українських підприємств, відкриваються можливості придбання акцій, що мають суттєвий потенціал зростання ринкової вартості;

     б) створюються можливості для зменшення  загального ризику інвестування в цінні папери – за рахунок розширення вибору об’єктів інвестування, доступу до тих цінних паперів, що, зокрема, мають тривалу позитивну ринкову репутацію. Таким чином, у даному випадку  інтеграція може розглядатися як засіб зменшення географічного ризику інвестування.

     Ці  позиції очевидно є насамперед важливими для спеціалізованих підприємств-інвесторів. У той же час неспеціалізовані підприємства можуть шляхом придбання акцій, емітенти яких представляють інші територіальні юрисдикції, розширювати свій бізнес за рахунок інвестиційної зовнішньоекономічної експансії. Такий шлях розвитку може бути достатньо привабливим: він надає можливості як поступового придбання пакетів акцій цікавого підприємства, так і одночасного придбання контрольного пакету акцій (залежно від ситуації).

     3. Інтеграційні процеси у фондовій сфері можуть сприяти активізації торгівлі цінними паперами, зробити більш динамічним, більш ліквідним фондовий ринок країни. Чим більше учасників ринку, чим більше діє на ньому професійних операторів (торговців цінними паперами, інвестиційних компаній та фондів), тим ефективніший такий ринок. Вторинний ринок завжди підтримує первинний. Рівень ліквідності визначає саме вторинний ринок. Чим краще організований вторинний ринок, тим продуктивніше виявляє себе первинний ринок – насамперед як джерело інвестиційних ресурсів.

     Для української економіки активізація  фондового ринку є дуже важливою проблемою. Незважаючи на те, що кількість національних емітентів акцій в Україні становить приблизно 35 тис.,реально існує більш-менш стабільний ринок акцій, напевно, не більше ніж 50 емітентів. Цей фактор для підприємств з локальною сферою діяльності не є достатньо важливим. Для підприємств з ши-

рокою сферою діяльності – це фактор мобільності  змін у структурі їх активів, це гнучкість їх інвестиційних можливостей. Активи, які знаходяться в розпорядженні підприємств, не можуть бути статичними. Будь-який бізнес чи ринок є динамічним. Один  із факторів конкурентоспроможності підприємства – здатність до відносно оперативного маневрування активами. Ліквідний фондовий ринок є передумовою такої мобільності по відношенню до тих активів підприємства, які мають форму фондових інструментів.

Особливості фінансової інтеграції

     Інтеграційні  процеси в економіці зупинити не можна. Вони відбивають об’єктивне прагнення учасників економічної діяльності до досягнення найбільш вигідного використання наявних економічних ресурсів, до використання чинників регіональних коливань ринкової кон’юнктури, раціоналізації діяльності в цілому. Рішення проблем, локалізація небезпек інтеграції лежить у площині організації контролю за її процесами – як на національному, так і на міждержавному рівні. Високий рівень міжнародної рухливості капіталу означає постійне підвищення рівня вимог щодо ефективності реагування на ці процеси на різних рівнях, в тому числі й на рівні окремих регіонів.

     Фінансова інтеграція надала господарським одиницям регіонів світу доступ до великого загальносвітового фонду капіталу, і разом з тим підсилила ймовірність міжнародного поширення несприятливих змін, які відбуваються в економіці окремої країни. Це пов'язане з тим, що, з одного боку, міжнародний рух капіталів залежить від фази економічного циклу, коливань процентних ставок, напрямків національної економічної політики й т.п., з іншого боку - переливання короткострокових капіталів має спекулятивний характер, динаміка якого обумовлена причинами сугубо кон'юнктурного характеру. Тому навіть невеликі зміни на внутрішньому фінансовому ринку певної країни можуть зробити непропорційно великий вплив на високорозвинені й ліквідні ринки інших країн, як це відбулося, наприклад, в 1998 році, коли відлив портфельних капіталів з фінансових ринків азіатських країн викликав загальносвітову фінансову кризу й скорочення темпів росту світової економіки вдвічі.

     З огляду на той факт, що чим могутніше  фінансова система країни, тим більше позитивних результатів вона може одержати від процесу глобалізації, у країні варто виробити політику, здатну протистояти викликам фінансової глобалізації, запобігти негативним наслідкам цього процесу на національному рівні. Насамперед з метою збереження стабільності на національних фінансових ринках необхідна чітка система впливу держави на рух фінансових потоків у країні й приплив іноземного капіталу, адже процес глобалізації може мати цілий ряд таких небезпек, як перекидання на країну світових фінансових криз, виникнення внутрішніх фінансових груп внаслідок стихійних міграцій короткострокових іноземних капіталів і агресії з боку міжнародних фінансових мисливців, "втеча" національного капіталу за кордон, криміналізація фінансової сфери, пов'язана з "відмиванням брудних грошей", ріст зовнішньої заборгованості й поява боргових криз, підрив фінансового суверенітету країни.

     Економіка України поступово інтегрується з міжнародними фінансовими ринками, і наслідки глобалізаційних процесів стають усе більш відчутними для української фінансової системи.

     На  перший погляд, сума притягнутого іноземного капіталу досить велика, однак, беручи до уваги економічний потенціал  української економіки, цього недостатньо. Кількість країн, економіка яких демонструє останні роки значний ріст, збільшується, а це означає, що вони стають потенційними конкурентами України на світовому ринку капіталів. Крім Росії, до таких країн можна віднести Китай, Сінгапур, Бразилію, країни Східної Європи. На відміну від прямих вкладень, які передбачають контроль за підприємством, портфельні інвестиції орієнтовані винятково на одержання доходу. Відомо, що більші потенційні можливості таких інвесторів пов'язані з ринками акцій і облігацій, депозитами в банках, коштами в сфері нерухомості. Торговці цінними паперами в Україні свідчать, що в деякі місяці нерезиденти стояли за 80 % операцій купівлі-продажу акцій, які укладалися на найбільшому торговельному майданчику країни - ПФТС. Проте в офіційній статистиці важко знайти підтвердження цієї інформації. Відповідно до даної Державної комісії з коштовних паперів і фондової біржі приблизно 1/5 українського акціонерного капіталу контролюється нерезидентами.

     Скільки іноземного капіталу у вигляді портфельних інвестицій взагалі надійшло в Україну за останні 20 років, точно визначити неможливо. За неофіційним даними, майже 90 % акцій, які обертаються на вільному ринку, належать іноземцям. Пояснити такий стан справ можна, зокрема, тим, що в українських інвестиційних фондів недостатньо грошей, щоб вкладати їх у цінні папери; недержавні пенсійні фонди теж поки що слабкі. До того ж більшість українських компаній (не говорячи про звичайних громадян) не розуміють, як працює цей ринок, і не вважають його привабливим у відмінності від депозитів і інвестицій у нерухомість. Ринок нерезидентів дуже непрозорий та багатогранний, більшість угод підписується поза організованою біржею.

Розвиток  інфраструктури фондового  ринку 
 

     В першу чергу слід зазначити, що Україна є членом Асоціації центральних депозитаріїв Євразії (АЦДЄ) - об'єднання центральних депозитаріїв країн Співдружності Незалежних Держав, головною метою якого є розвиток і вдосконалювання депозитарної діяльності, створення єдиного «депозитарного простору», входження центральних депозитаріїв країн СНД у загальносвітову систему розрахунків по угодах із цінними паперами.

     Учасниками  Асоціації є: Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Росія, Узбекистан, Україна.

     Основною  метою Асоціації центральних  депозитаріїв Євразії є створення  загального «депозитарного простору», у тому числі:

• уніфікація нормативно-правової бази; розробка моделі оптимальної облікової системи фондових ринків країн-учасниць;
• організація взаємодії між учасниками з метою забезпечення трансграничних операцій із цінними паперами;
• стандартизація технології роботи депозитаріїв, порядку здійснення депозитарних операцій, а також документів депозитарію, що регламентують його функції;
• прийняття міжнародних стандартів повідомлень по депозитарних операціях і забезпечення їхнього застосування в національній практиці;
• розвиток електронного документообігу;
• розробка уніфікованих стандартів депозитарного обліку й звітності; підтримка погодженої інтеграції учасників у світову депозитарну систему.

     Відповідно  до міжнародного досвіду депозитарна система - це сукупність комерційних інститутів, що надають інвесторам, емітентам і учасникам ринку послуги з обліку прав власності на цінні папери й здійснююче врегулювання

(розрахунки) по угодах із цінними паперами. Відповідно до Закону України  "Про національну депозитарну систему й особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" депозитарієм цінних паперів є юридична особа, що здійснює винятково депозитарну діяльність і може здійснювати кліринг і розрахунки по договорах щодо цінних паперів. Даний закон визначає депозитарну діяльність як надання послуг із заощадження цінних паперів незалежно від форми їхнього випуску, відкриття й ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій по цих рахунках (включаючи кліринг  і розрахунки по договорах цінних паперів) і обслуговування операцій емітента по випуску їм цінних паперів. 

     У країні діє 373 реєстратора (за станом на 31.06.2009 року), що обслуговує більше 18 тисяч емітентів, ведучих більше 13 млн. рахунків власників і 7 тис. рахунків номінальних власників; близько 400 емітентів ведуть реєстри самостійно; за даними на 19.03.2009 року 223 хоронителя обслуговують інвесторів в 14 регіонах України.

     Діяльність  Національного депозитарію України  й всіх учасників інфраструктури ринку цінних паперів перебуває під контролем державного органа - Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку.  На сьогоднішній день в Україні роль Центрального депозитарію виконує дворівнева депозитарна система. На верхньому рівні перебувають ВАТ "Національний депозитарій України" і депозитарії, які ведуть рахунки в цінних паперах для хоронителів, емітентів і іноземних депозитаріїв-кореспондентів і здійнюють кліринг і розрахунки по угодах із цінними паперами (насамперед ВАТ "Міжрегіональний фондовий союз"). На нижньому рівні - хоронителі, що ведуть рахунки власників цінних паперів, і реєстратори власників іменних цінних паперів.

         Крім того, обслуговування обігу  державних цінних паперів, включаючи  депозитарну діяльність відносно  цих паперів, здійснює Національний  банк України.

     Відповідно  до Закону України «Про Національну  депозитарну систему й особливості  електронного обігу цінних паперів  в Україні» винятковою компетенцією НДУ є:

• • стандартизація депозитарного обліку відповідно до  міжнародних норм; 
• • стандартизація документообігу по операціях із цінними паперами  й нумерація (кодифікація) цінних паперів, випущених в Україні, відповідно до міжнародних норм; 
• • установлення відносин і налагодження постійної взаємодії з депозитарними установами інших країн.

     У функції Національного депозитарію входять: 

• зберігання й обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах і операцій емітента щодо випущених їм
• цінних паперів; 
• кліринг і розрахунки по цінних паперах; 
• ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

     Іноземні  цінні папери допускаються до обігу  на території України після їхньої реєстрації в Державній комісії  по цінним паперам і фондовому  ринку відповідно до Положення про порядок реєстрації акцій і облігацій іноземних емітентів в Україні.

       Національний депозитарій України є співзасновником і повноправним членом Асоціації центральних депозитаріїв Євразії; членом Асоціації національних агентств, що нумерують (Association of National Numbering Agencies, ANNA). З 2003 року НДУ є членом Міжнародної Асоціації Бірж країн-учасниць СНГ, а з 2004 року членом Брюссельського Міжнародного Банківського Клубу.  
 

Висновки 

     Становлення  ефективного  фондового  ринку  є  важливим  етапом  на  шляху  формування ринкової економіки та активізації інвестиційних та інноваційних процесів. Ліквідний  та  прозорий  фондовий  ринок  має  сприяти  підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної економіки шляхом: 

     -  акумуляції  та  перерозподілу   інвестиційних  ресурсів  між   різними  галузями економіки  та підприємствами;

     - формування коректної ринкової  вартості підприємств; 

     -  формування  інформаційних  індикаторів   для  інвесторів,  індикації   загального стану економіки для всіх суб'єктів господарювання; 

     -  залучення  коштів  для  покриття  дефіциту  державного  та  місцевих  бюджетів, фінансування державних та місцевих програм розвитку; 

     - створення ефективної системи  захисту прав і інтересів інвесторів; 

     - сприяння розвитку системи недержавного  пенсійного забезпечення та інститутів  спільного інвестування. 

     Окремим  елементом  моделі  фондового  ринку,  який  потребує  першочергового удосконалення  в  Україні,  є  система  корпоративного  управління,  на  рівні  якого відбувається узгодження різноспрямованої мотивації учасників інвестиційного процесу і забезпечується відповідний захист прав інвесторів.

     Найефективнішими  формами захисту прав іноземних  інвесторів в Україні можуть стати  економічні  неюрисдикційні форми, що  базуються  на  самостійних  діях  осіб,  без звернення до державних  або уповноважених органів (зменшення регуляторного  тиску на  учасників  фондового  ринку,  послаблення  податкового  навантаження  угод  на організованому  ринку  цінних  паперів,  створення  компенсаційних  фондів  іноземних інвесторів, впровадження технологій хеджування інвестицій). 

     Стійкість  фінансової  системи  держави  значною  мірою  залежить  від  розвитку активного  й  ліквідного  ринку  фінансового  капіталу,  спроможного  забезпечувати залучення  ресурсів  для  інвестування  реального  сектору  економіки,  інвестиційно-інноваційних проектів та диверсифікувати вкладення у фінансові  інструменти з метою мінімізації  ризиків.  Важливий  методологічний  принцип  розгляду  сутності  ринку фінансового  капіталу –  дослідження  його  як  цілісної  системи  фінансових  відносин, особливістю  котрої  є  специфічний  характер  взаємозв’язку  та  взаємодії  її  складових елементів як на макро-, так і на мікрорівні.

     З  метою  якісної  перебудови  фондового  ринку  України  та  спрямування  його  на реалізацію  завдань  інвестиційно-інноваційної  сфери  політика  держави  у  цій  сфері повинна бути зосереджена на наступному: 

     - формування позитивного іміджу  фондового ринку, роз'яснення  його потенційних можливостей, налагодження тісного співробітництва в рамках міжнародних організацій для  створення  позитивного  іміджу  українського  фондового  ринку  серед  зарубіжних інвесторів; 

     - чітке визначення прав та обов'язків  емітентів та інвесторів, підвищення  вимог до корпоративного  управління,  приведення  законодавства  до  міжнародних  стандартів  та сучасних  вимог  розвитку  капіталу  в  Україні,  прийняття  закону "Про  акціонерні товариства"; 

     - лібералізація валютного регулювання  з метою доступу вітчизняних  підприємств до  міжнародних  ринків  капіталу  та  спрощення  доступу  до  внутрішнього  ринку зарубіжних інвесторів; 

     -  розширення  спектру  фінансових  інструментів,  доступних  для   інвесторів, повноцінне впровадження в обіг похідних цінних паперів; 

     -  розбудова  національної  депозитарно-клірингової   системи,  створення  єдиного центрального  депозитарію  корпоративних  цінних  паперів,  вдосконалення  обліку  прав власності  на  цінні  папери,  запровадження  міжнародних  стандартів  обліку  прав власності  на  цінні  папери  та  розвиток  системи  обігу  цінних  паперів  та  деривативів, спрощення  процедури  проведення  розрахунків  за  угодами  з  цінними  паперами  за участю нерезидентів ; 

     - Постійно координувати вищевказану взаємодію.

Список  використаної літератури 

1. Закон України  №710/97-ВР "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні"
2. Закон України № 3480-IV "Про цінні папери та фондовий ринок".
3. Ватаманюк З.Г., Звонарь Н.В. Рынок ценных бумаг в условиях финансовой глобализации.
4. Вяземский А.. Национальная депозитарная система: проблемы и пути их решения//Зеркало недели. №41 (314). 2000г. С.5.
5. Корнійчук  О.  Системні  проблеми  фондового ринку України та  їх вплив на реалізацію національних  інтересів у фінансовій  сфері // Економічний Часопис-XXI – 2006. – № 3-4.
6. Поворозник В.І. Фондовий ринок України на сучасному етапі: проблеми та шляхи їх вирішення.// Стратегічні пріоритети, №1(2), 2007 р.
7. Святненко  А.  Тупцювання  на  місці.  Вітчизняний фондовий  ринок помірковано оптимістичний. // Дзеркало тижня. № 9 (688) 8 — 14 березня 2008.
8. Стратегічні напрями розвитку ринку цінних паперів у 2006 році // Матеріали серверу ДКЦПФР [http://www.ssmsc.gov.ua/10/1/]
9. http://www.ndu.gov.ua/ Національний депозитарій України.
10. http://www.pfts.com.ua/ Біржа ПФТС.