Фразеологія в Англійській мові

ВСТУП 

Мова є однією з найважливіших складових, що будує націю. Вона супроводжує людину з перших днів її життя і до самої смерті, вона розвивається разом із суспільством. Тому немає нічого дивного в тому, що протягом сторіч багато вчених проводять дослідження щодо відкриття головних законів розвитку не тільки мови в цілому, але й її окремих частин.

Фразеологія, один із розділів лексикології, що вивчає усталені мовні звороти. Об'єктом дослідження фразеології як розділу мовознавства є стійкі вислови, їх структура, семантика, походження та взаємозв'язок з іншими мовними одиницями. Фразеологією називають також сукупність усталених зворотів певної мови.

Предметом дослідження є фразеологічні одиниці англійської мови, їх структура, семантика, особливості та основні ознаки.

Мета дослідження: проаналізувати структурно-граматичні особливості  фразеологічних виразів англійської  мови, дослідити диференційні ознаки та класифікацію ФО за В.В. Виноградовим та І.В. Корунцем.

Об'єктом дослідження виступають граматичні особливості фразеологізмів англійської мови, ФО різного походження, а також семантика та методи вивчення.

Актуальність теми полягає  у тому, що фразеологічний фонд є  відкритою системою, оскільки він  постійно поповнюється за рахунок відомих  афоризмів літераторів, митців, науковців. Тому дана тема хоч і багато досліджувана, але існує ще низка спірних питань, які потрібно детально розглянути та дослідити.

РОЗДІЛ І. ФРАЗЕОЛОГІЧНА ОДИНИЦЯ ЯК ПРЕДМЕТ   ФРАЗЕОЛОГІЇ ТА ЇЇ ОСНОВНІ ДИФЕРЕНЦІЙНІ ОЗНАКИ

1.1 Термін "Фразеологізм", суть поняття та особливості фразеологізмів

Останніми десятиріччями  жодна галузь лінгвістичної науки  не привертала до себе такої уваги  мовознавців, як фразеологія. Якщо у 50 роки про неї писали, що вона ще перебуває  у стані "прихованого" розвитку, то нині можна сказати, що фразеологія  по праву зайняла місце самостійної  лінгвістичної дисципліни. Становленню фразеології як галузі лінгвістики сприяло здійснене у працях таких мовознавців як М.В. Ломоносова, Ф.І. Буслаєва, О.О. Потебні, І.І. Срезневського, П.Ф. Фортунатова, О.О. Шахматова ґрунтовне дослідження синтаксичної природи словосполучень, а також висвітлення стилістико-семантичних особливостей стійких комплексів слів [7, c. 21 – 22].

Об'єктами фразеологічних досліджень стали майже всі національні мови нашої країни та багато західноєвропейських мов. Вагомий внесок у розробку проблем фразеології зробили Л.А. Булаховський, Л.С. Паламарчук, Г.М. Удовиченко, П.Й. Горецький, М.М Сидоренко, Н.А. Москаленко, О.С. Юрченко та інші.

Однак це ще не означає, що всі питання природи фразеологічних одиниць, їх семантики всебічно й остаточно розв'язані. До цього часу, наприклад, існує розбіжність у поглядах мовознавців на предмет фразеології, її обсяг. Ось чому саме від з'ясування такого поняття як зміст фразеологічної одиниці, від характеристики його найважливіших диференційних ознак, тобто тих рис, які дозволяють нам фразеологізм називати фразеологізмом, залежить вивчення фразеології в цілому, а також окремих її аспектів. Відсутність чітких критеріїв у визначенні самої сутності фразеологічної одиниці негативно відбивається на укладанні фразеологічних словників.

У характеристиці стійких словосполучень академік В.В. Виноградов виходить із того, що "більшість людей говорить і пише за допомогою готових формул, кліше. У системі сучасної літературної мови слова, більшою мірою, функціонують не як вільні, раптово зіткнуті і зчеплені окремі компоненти мови, а займають постійні місця в традиційних формулах" [6, с. 15 – 17]. З цією думкою збігаються і висловлювання М.М. Шанського про те, що основною ознакою фразеологічних одиниць є відтворюваність. Такі міркування дають можливість усі загальновживані сполучення слів поділити на два типи: не відтворювані і відтворювані.

Перший тип – це сполучення слів (словосполучення і речення), які ми легко складаємо в процесі мовлення на основі особливого сприйняття і уявлення. Такі сполучення не зберігаються у готовому вигляді. Другий тип становлять вирази (словосполучення і речення), які засвоюються у нашій пам'яті як готові одиниці мови. Такі словосполучення не доводиться щоразу будувати заново. Їх ми лише відтворюємо у тому вигляді, в якому вони закріпилися в мові. Оскільки відтворюваність властива не лише стійким словосполученням, але й цілим реченням (прислів'ям, приказкам, афоризмам), то виникла розбіжність у поглядах мовознавців як на предмет фразеології, так і на її обсяг [2, с. 5 – 8].

У лінгвістиці відомі понад 20 визначень фразеологічної одиниці, але жодне з них не знайшло загального визнання. Деякі мовознавці справедливо вважають, що визначення фразеологічної одиниці таке ж складне, як і визначення слова. Ця складність полягає насамперед у тому, що і для слова, і для фразеологізму важко встановити спільні риси, які можна було б віднести до кожного з них без винятку.

Особливе місце у мовознавстві займає семантична класифікація В.В. Виноградова. Опрацьована на ґрунті синтаксичних ідей О.О. Шахматова з урахуванням  результатів наукових досліджень швейцарського стиліста Баллі, ця класифікація по суті започаткувала основи фразеології як лінгвістичної дисципліни. Термін "фразеологічна одиниця", введений саме В.В. Виноградовим, мав використовуватися для позначення тих сполук, які не утворюються в процесі мовлення, а відтворюються за традицією. Отже, відтворюваність, на думку В.В. Виноградова, є основною ознакою фразеологізму [6, c. 59 – 62]. Б.О. Ларін під фразеологічними одиницями розумів такі стійкі словосполуки, які характеризуються втратою первісних реалій і появою нового метафоричного значення. "Фразеологічна одиниця, – зазначає О.М. Бабкін, – це така одиниця мови, якій властива цільність, що виникає у результаті послаблення лексичного значення у слів її компонентів". С.Г. Гаврін підкреслює: "Фразеологічна одиниця - це відтворювана загальновживана мовна одиниця, цілісна за своїм значенням і складена з двох і більше повнозначних слів" [3, с. 54 – 59]. "Фразеологічна одиниця, – на думку М.М. Шанського, – це відтворювана в готовому вигляді одиниця мови із двох і більше наголошуваних компонентів слівного характеру, фіксована (тобто постійна) за своїм значенням, складом і структурою". В.П. Жуков фразеологізмом називає "стійку, нарізно оформлену відтворювану одиницю мови, наділену цілісним (або рідше, частково цілісним) значенням і здатну сполучатися з іншими словами".

На своєрідність характеру фразеологізмів як ідіоматичних словосполук, які за своїм змістом є цілісні і не можуть бути передані іншими мовами без заміни схожого стилістичного забарвлення, вказував Л.А. Булаховський.

Л.І. Ройзензон фразеологізми  називав стійкими словесними комплексами (ССК): "Усі стійкі словесні комплекси характеризуються тим, що вони існують у мові як готові одиниці, здатні творити мовлення як його будівельний матеріал: тільки ця риса об'єднує всі без винятку одиниці, що входять до фонду ССК мови.

Дещо інші ознаки фразеологічних одиниць подає В.М. Мокієнко. Він  пише: "фразеологізми визначаються трьома постійними для стійких сполук характеристиками: роздільною оформленістю, відносною стійкістю (відтворюваністю в готовому вигляді) і експресивністю" [11, с. 17 – 20]. Виділяючи ці характеристики як основні ознаки фразеологізму, дослідник відзначає, що перші дві з них є властиві мові, а третя – мовленню, що саме аналізом взаємодії кожної із зазначених характеристик можна виявити суперечливу суть фразеологічного сполучення і обмежити обсяг фразеології.

Отже, наведені та інші існуючі  в мовознавстві визначення фразеологічних одиниць свідчать про те, що ученими виділяються різні їх ознаки, серед яких, зокрема, можна назвати: 1) семантична цілісність або семантична нерозкладність (В.В. Виноградов, В.Л. Архангельський, В.П. Жуков, М.М. Шанський, Л.А. Булаховській); 2) метафоричність (Б.О.Ларін, О.В.Кунін, В.П.Жуков, О.М.Бабкін); 3) нарізно оформленість (В.П. Жуков, М.М. Шанський, С.Г. Гаврін, Л.Г. Скрипник); 4) відтворюваність (В.В. Виноградов, В.Л. Архангельський, М.М. Шанський, С.Г. Гаврін, В.П. Жуков, Л.Г. Скрипник); 5) наявність не менше двох повнозначних слів (С.Г. Гаврін, М.М. Шанський); 6) неперекладність іншими мовами (Л.А. Булаховській).

В нашому дослідженні в основу покладене таке визначення: фразеологізм розглядається як окрема, самостійна одиниця мови, здатна, як і інші мовні одиниці, виражати свою семантику, вступати з іншими одиницями мови в смислові та граматичні зв'язки, а значить мати граматична категорії, виконувати в реченні відповідну синтаксичну функцію.

ФО мови можуть вивчатися  у різних аспектах, але вихідними, визначальними завжди будуть ті, які сприятимуть розкриттю основних ознак, що робить фразеологізм фразеологізмом, що виділяє його в окрему одиницю мови. Цілком зрозуміло, що для розкриття диференціальних ознак, як і самої сутності фразеологізму, необхідно їх розглядати у зіставленні, порівнянні з іншими одиницями мови – словом, словосполученням, відзначаючи спільні та відмінні їх риси. Саме виходячи із таких вимог, ми будемо вести свої спостереження.

Фразеологізм – це самостійна мовна одиниця, яка характеризується відповідними диференційними ознаками. Такими ознаками для фразеологічних одиниць є: 1) фразеологічне значення; 2) компонентний склад; 3) граматичні категорії [13, с. 80 – 88]. Визначення диференційних ознак ФО дає підстави встановити обсяг предмета фразеології, а також дозволяє розглядати фразеологізми як окремі самостійні одиниці мови, відмінні від слова, словосполучення і речення, а разом з тим і як такі, що мають з останніми багато спільного. Так, наприклад, ФО, як і слова, щораз у в процесі мовлення ми не конструюємо, а відтворюємо як готові мовні одиниці. Крім того, велику кількість фразеологічних одиниць зближує з окремими словами також і та особливість, що ФО (як і слово) характеризується наявністю своєї семантики. Маючи своє значення і вільно реалізуючи граматичні особливості ФО зближуються з лексемами і функціонально. Вони можуть вступати у синонімічні відношення зі словами і виконувати, як і слова, відповідні синтаксичні функції, наприклад: to kick the bucket – померти; it takes the biscuit – одержати приз, зайняти перше місце; to be on high ropes – бути в гарному настрої [14, с. 51 – 70].

Усі зазначені міркування свідчать про намір лінгвістів виробити об'єктивні критерії визначення самого предмета фразеології і переконують ще раз у тому, що фразеологічні одиниці є надзвичайно складними і суперечливими утвореннями мови. Звичайно, ця складність і суперечливість не могла не позначитися на визначенні предмета фразеології і її обсягу. Кожна із вище зазначених точок зору на основні ознаки фразеологічної одиниці переконує перш за все в тому, що кожен із мовознавців зумів знайти і встановити такі ознаки, які дозволили йому відібрати і згрупувати стійкі вирази.

Фразеологічні одиниці слід вивчати не самі по собі, не ізольовано, а в тісному зв'язку з іншими одиницями мови. Сполучаючись у процесі  мовлення зі словами, словосполученнями, вони виступають органічними елементами цілісної комунікативної одиниці, беруть активну участь у формуванні її змісту, надають йому особливої виразності, яскравого стилістичного забарвлення.

Фразеологічна одиниця і  слово можуть бути близькими за своїм  значенням, тобто виражати спільне поняття, тотожність. Але й ця спільність поняття, яке кожне з цих мовних одиниць виражає, буде спільністю відносною. Фразеологічна одиниця і слово є якісно відмінними одиницями мови. Ця відмінність закладена у їх різній природній основі [12, с. 61 – 64]. Значення фразеологізму може співвідноситися із значенням слова, що виключає їх тотожність між собою. Крім того, слід мати на увазі, що "фразеологічне значення", на відміну від лексичного, не ускладнене словотворчим значенням, що і становить істотну особливість фразеологічної семантики [1, c. 83-86].

Говорячи про спільні  і відмінні риси фразеологічної одиниці  і слова, ми неодноразово підкреслювали, що фразеологізми мають спільність зі словосполученнями. Ця спільність у першу чергу виявляється в тому, що і фразеологізм і словосполучення – роздільно оформлені одиниці. Але якщо вільні словосполучення щоразу будуються в процесі мовлення за відповідними законами граматики, то фразеологічні одиниці відтворюються як готові, цілісні одиниці автоматично. Значення звичайних синтаксичних одиниць з'являється у процесі спілкування, волею мовця згідно із правилами семантичної поєднуваності слів і словосполучень.

Утворення фразеологічних одиниць, їх щоденна поява – це живий  і постійний процес, викликаний самою  потребою людського спілкування. Цей  процес пов'язується і спирається на найрізноманітніші сторони, якісь значимі ознаки, факти, дії, уподібнюючи нове найменування із цими ознаками, фактами, предметами та діями.

1.2 Семантика фразеологічних одиниць

Особливий акцент слід зробити  на тлумачення фразеологічного значення. Беззаперечним є той факт, що це явище досить складне, воно "обумовлено специфічним відношенням до означуваних предметів чи явищ дійсності, характером внутрішньої образної основи, надслівність, залежністю між лексичними компонентами ФО і повністю чи частково переосмисленим їх значенням." [4, с. 21 – 24].

Л.І. Ройзензон фразеологізми  називав стійкими словесними комплексами (ССК): "Усі стійкі словесні комплекси характеризуються тим, що вони існують у мові як готові одиниці, здатні творити мовлення як його будівельний матеріал: тільки ця риса об'єднує всі без винятку одиниці, що входять до фонду ССК мови. Усі інші риси, якими б важливими вони не були, насправді не можуть бути об'єднуючими.

Деякі автори схильні приписувати  фразеологізму лексичне значення або  ж розглядати фразеологічне значення на рівні слова. Як зазначає Л.Г. Авксентьєв, "ФО і слово можуть бути близькими семантично, тобто виражати спільне поняття", однак така спільність є відносною. Фразеологізм і слово якісно відрізняються. Ця відмінність закладена в їх різній природній основі. "Значення фразеологізму може співвідноситися із значенням слова, що включає їх тотожність" [7, с. 44].

Семантика ФО і його форма  перебувають у діалектичній єдності. Процес фразеологізації для кожної такої одиниці мови був тривалим і складним. Особливості структури  багатьох фразеологізмів не можна зрозуміти і пояснити, якщо не зіставити їх з відповідними словосполученнями – прототипами. Проте "розглядати той чи інший конкретний фразеологізм як словосполучення значить по суті підміняти якісну своєрідність фразеологізму якісною своєрідністю його генетичного джерела" [7, с. 45 – 46]. Це, безперечно не означає, що у фразеологізмі не можуть бути відбиті різні в минулому особливості словосполучення. Утворившись унаслідок багаторазового вживання в людському колективі, в тій чи іншій виробничій галузі вирази поступово часто мимоволі самих носіїв, розширювали свої функції, набували нового змісту, вузьке конкретне їх значення замінилося ширшим, узагальнюючим. Разом із новим значенням ці вирази набували і якісно нових семантичних ознак, ставали якісно новими мовними одиницями. У цьому легко переконатися, розглянувши семантику фразеологізмів, які утворилися у різних сферах виробничої діяльності людини: to give smb a crop – під одну гребінку підстригти (з мови перукарів); to put the screws on smb. – закрутити гайку, знімати стружку (з мови технічного персоналу); to set out on the path of – ставати на рейки (з мови залізничників) [14, с. 61 – 65].

Тут ми безпосередньо стикаємось із теорією еквівалентності. З одного боку, і слово, і ФО є мовними знаками. В. В. Виноградов також схиляється до думки, що слова та ФО тотожні. Підтвердження цьому знаходимо у визначеннях типів ФО: "основною ознакою фразеологічного зрощення є його семантична неподільність…, воно являє собою семантичну одиницю, однорідну зі словом. Існує ще один аргумент на підтвердження теорії еквівалентності. Як слова, так і фразеологізми вносяться у мовлення в готовому вигляді. Але з іншого боку, ототожнюючи слово і фразеологізм, ми мимоволі відносимо останній до сфери лексикології. Але, як було з'ясовано вище ФО належать скоріше до синтаксичного рівня. Це визначається специфічними властивостями їх семантики та її узагальнено-абстрагуючим характером.

В.М. Мокієнко особливо акцентував увагу на експресивності, як характерній  ознаці ФО. Як правило, рідко знаходиться слово-еквівалент, яке б такою ж мірою передавало ту виразність, що притаманна фразеологізма [11, с. 75 – 78].

Український фразеолог Л.Г. Скрипник виділяє таку рису ФО як "надслівність", що явно суперечить теорії еквівалентності. Термін "співвіднесеність фразеологізму і слова", запропонований О.В. Куніним, якнайкраще передає специфіку фразеологічних зворотів [10, с. 78 – 80].

Говорячи про наявність  у ФО своєї семантики, не можна  не сказати і про те, що подібне  значення має кожне повнозначне  слово. У цьому, безперечно, спільність, а разом з тим і відмінність  слова і фразеологізму. Ґрунтовно  опрацювавши у порівняльному аспекті семантику слова і фразеологічної одиниці, В. П. Жуков визначив основні типи фразеологічного значення і на великому фактичному матеріалі показав, що специфіка та особливості лексичного значення у слова і фразеологічного значення у фразеологізму обумовлені самою природою цих мовних одиниць.

У структурному плані значення фразеологізму виражаються не одним  словом, а обов'язковим сполученням  не менше двох компонентів. Складові частини слів – морфеми – не є самостійними одиницями мови. Компонентами ж фразеологізму виступають слова-прототипи (з властивими їм формами словозміни), здатні функціонувати і поза фразеологічною одиницею. Лексичні значення слова і фразеологізму не адекватні, хоч риси спільного, звичайно, можуть бути [8, с. 98 – 100]. Так, фразеологізмам, як і словам, властиві явища синонімії та антонімії, тобто вони здатні утворювати самостійні синонімічні ряди й антонімічні пари. Наприклад: синонімічні ряди із значенням "померти" – to go to glory – to pass away – to kick the bucket – to turn up one’s toes; антонімічні пари: bone idle – hard-working (лінивий – працьовитий); the naked truth – the sweet lie(гірка правда – солодка брехня) [14, с. 15 – 20].

Говорячи про значення ФО, не можна залишити поза увагою поняття  внутрішньої та зовнішньої форми, які  О. О. Потебня розрізняв у слові. Ці дві форми наявні і у фразеологізмі. Зовнішня – це окремий звук, а внутрішня – це і є значення. Зміст внутрішньої форми фразеологізму детальніше розкриває Л.Г. Авксентьєв, говорячи, що становить собою взаємодію семантики вільної сполуки із семантикою переосмисленого на її основі фразеологізму і зумовлюється семантичною структурою виразу в цілому. Відповідно, розтлумачуючи поняття "значення фразеологізму", фразеолог бере до уваги різні аспекти плану змісту і плану функціонування фразеологізмів і слів.

Отже, як бачимо, особливу увагу  вимагає семантика фразеологізмів, оскільки сума значень компонентів не завжди означає значення виразу. Тут потрібно враховувати надслівність виразу, залежність між лексичними компонентами ФО і повністю чи частково переосмислене їх значення.

Висновки до РОЗДІЛУ I

Отже, фразеологізми і  слова – відмінні одне від одного поняття, але їх можна характеризувати  певними спільними рисами, а саме наявністю значення та здатністю  виконувати синтаксичні функції.       

Семантика фразеологізмів вимагає  особливу увагу, оскільки сума значень компонентів не завжди означає значення виразу. Тут потрібно враховувати надслівність виразу, залежність між лексичними компонентами ФО і повністю чи частково переосмислене їх значення.

РОЗДІЛ II. КРИТЕРІЇ КЛАСИФІКАЦІЇ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ

3.1 Класифікація фразеологізмів  за В.В. Виноградовим

Існують різні підходи щодо принципів класифікування фразеологізмів: структурно-семантичний, граматичний, функціонально-стилістичний. Найбільш поширеною є структурно-семантична класифікація В.В. Виноградова. Він виділяє три типи фразеологізмів:

Фразеологічні зрощення –  це тип абсолютно неподільних, нерозкладених  стійких словосполучень, цілісне  значення яких невмотивоване, тобто  не випливає із значень слів-компонентів, наприклад: Blue Bonnet – шотландець; to ran away – накивати п'ятами; to kiss the hare's foot – спізнюватися.

Визнаючи фразеологічні  зрощення як "своєрідні складні  синтаксичні слова", які ще прийнято називати ідіомами, В. В. Виноградов підкреслює, що їх значення не мають ніякого  зв'язку із значенням складових компонентів. Основною ознакою фразеологічних зрощень є їх семантична нерозкладність, неподільність, абсолютна неможливість виведення значення цілого із значень компонентів [6, с. 22 – 24]. "Фразеологічне зрощення становить собою семантичну одиницю, однорідну зі словом, позбавлену внутрішньої форми". Перетворення словосполучення у фразеологічне зрощення відбувається з різних причин, серед яких немалу роль відіграє переосмислення, втрата прямого значення словами-компонентами, поява нового образу, емоційні та експресивні фактори.

Фразеологічні сполучення –  це такі стійкі мовні звороти, які  не є "безумовними семантичними одиницями", оскільки характеризуються певною самостійністю складових частин [6, с. 25 – 26]. Одне слово у фразеологічному сполученні семантично зумовлене й не може бути замінене іншим, а ті слова, що його характеризують, допускають взаємну заміну чи підставку, наприклад: the break of the day – світанок; prove a success – мати успіх; take one's easy – відпочивати.

Фразеологічні сполучення –  це такі смислові одиниці, складові частини  яких "становлять для носіїв української мови уже звичну сполуку, близьку до традиційного лексико-граматичного утворення, значення якого не виразно аргументується лексичними значеннями його складових частин". Складові частини сполук можуть зберігати лексичне значення і входити до складу інших фразеологічно зв'язаних об'єднань слів, становлячи собою мінімальне утворення для нових смислових серій. Таким видається шлях розвитку вільного словосполучення до фразеологічно зв'язаних утворень.

Фразеологічні єдності –  це теж стійкі словосполучення, семантично неподільні і цілісні значенням [6, с. 27 – 29]. Однак у фразеологічних єдностях цілісне значення може бути вмотивованим, є результатом впливу лексичних значень слів-компонентів, наприклад: baker's dozen – чортова дюжина; one's place in the sun – місце під сонцем; Pandora's box – скринька Пандори. Наведені приклади свідчать, що фразеологічні єдності, як і зрощення, теж семантично неподільні і виражають цілісне значення, але, на відміну від фразеологічних зрощень, вони мають умотивоване значення. У своєму компонентному складі фразеологічні єдності вміщують такий елемент, який сприяє мотивації значення фразеологізму в цілому. Крім того у фразеологічних єдностей граматичні стосунки між компонентами відносно легко розрізнити і можна звести до живих сучасних зв'язків. Образність значення, яка сприяє нерозкладності фразеологічного зрощення і фразеологічної єдності, не дозволяє заміни компонентів фразеологізму без втрати значення цілого, а значить і втрати виразу як мовної одиниці. У той же час фразеологічні єдності і зрощення можуть бути замінені іншими синонімічними фразеологізмами або словами. Завдяки такій їх властивості В. В. Виноградов вважає фразеологічні єдності і фразеологічні зрощення "потенціальними еквівалентами слів" [5, с. 14].

3.2 Класифікація фразеологізмів за І.В. Корунцем

Деякі дослідники, зокрема І. В. Корунець схиляються до класифікації, що пов'язана з частинами мови, до яких належать компоненти ФО. У цьому дослідження ми будемо широко застосовувати саме цю класифікацію.

Дієслівні фразеологізми. Дієслівними  ФО слід вважати ті фразеологізми, де головне слово, яке несе смислове навантаження виражено дієсловом. Більшість дієслівних фразеологічних одиниць стосуються людини, дії, що вона виконує, або в якому стані знаходиться. Вони виражають дію і функціонують найчастіше у ролі присудка [9, с. 35 – 36]. Найпростішим дієслівним утворенням є поєднання дієслова з іменником, наприклад: raise Cain – скандалити, підняти галас; eat crow – терпіти образи.

Іменники також можуть мати різні препозитивні та постпозитивні  означення, наприклад: foul one's own nest – виносити сміття з хати; to draw the long bow – перебільшувати, розповідати небилиці.

Існує чимало поширених фразеологічних висловлювань. Їх структуру можна  зобразити наступним чином (дієслово + іменник + прийменник + іменник), але  така структура може дещо змінюватися  в залежності від кількості компонентів, наприклад: to start business from scratch – починати все з нуля; to have one's heart in one's mouth – бути дуже наляканим, душа упала в п'яти.

Багато фразеологізмів починаються  із допоміжних дієслів be і have і означають перебування людини в якомусь стані, наприклад: be on one's bones – дійти до крайності, бути у тяжкому матеріальному становищі; have a bone in one's throat – не могти ні слова сказати.

Існують в англійській  мові і парно-синонімічні звороти, наприклад: cut and contrive – зводити кінці з кінцями; hum and haw – мямлити; sink or swim – будь що буде.

Дієслівні компаративні звороти  передають означено-обставинні відносини, називаючи дію і її якісну характеристику, вказуючи на ступінь інтенсивної дії [9, с. 38 – 40]. Характерною особливістю дієслівних компаративних зворотів є використання в якості першого компоненту переважно англосаксонських дієслів, що позначають звичайну дію: chatter, drink, eat, feel, fight, hate, laugh, live, look, run, sell, sleep, smoke, speak, swim, talk, work і деякі інші. Наприклад, to work like a horse – працювати, як віл; to feel like fish out of water – відчувати себе не в своїй тарілці. Структуру дієслівних компаративних зворотів можна продемонструвати за допомогою наступної моделі (дієслово + сполучник like + означений/неозначений артикль + іменник). Це найпростіша модель, вона може дещо змінюватися в залежності від кількості компонентів.

Субстантивні фразеологічні  одиниці. Субстантивними ФО слід вважати  ті фразеологізми, де головне слово, яке несе смислове навантаження виражено іменником. Деякі інші дослідники називають цю групу фразеологічних одиниць номінативною. Але в даному дослідженні ми будемо притримуватися назви субстантивні ФО. Найхарактернішою структурною моделлю субстантивних ФО є прийменниково-іменникове утворення, тобто поєднання іменника з іменником з препозитивним означенням (або без нього) за допомогою прийменникового підрядного зв'язку, [9, с. 45]. наприклад: big card – туз, велика цяця; the Trojan horse – троянський кінь; a big gun – важлива персона, шишка; a one-track mind – обмежена людина, людина з обмеженим кругозором. Також до цього виду належать прийменниково-іменникові утворення: два іменника, пов'язані з прийменником, наприклад: a dog in the manger – собака на сіні; a word the wise – розумний розуміє з півслова; a stab in the back – удар у спину. Це основні моделі утворення субстантивних фразеологічних одиниць. Вони можуть дещо змінюватися в залежності від кількості компонентів.

Адвербіальні фразеологізми. Адвербіальні ФО слід вважати ті фразеологізми, де головне слово, яке несе смислове навантаження, виражено прислівником [9, с. 48 – 50]. Сюди ж входять і ад'єктивні компаративи. Адвербіальні ФО поділяються на два підкласи: якісні і обставинні адвербіальні фразеологізми, наприклад: tit for tat – в кінці кінців; by and again, now and again – іноді час від часу.

Ад'єктивні компаративи  передають означальні відносини  називаючи ознаку і вказуючи на її ступінь. Перший компонент ад'єктивних компаративів вживається звичайно у буквальному значенні. Функція другого компонента завжди підсилювальна, наприклад: (as) drunk as a lord – п'яний, як чіп; (as) fierce as a tiger – лютий, як тигр; (as) cunning as fox – хитрий, як лис.

Фразеологізми з граматичною  структурою речення утворюють окремий  різновид чи розряд одиниць лише у структурному відношенні. Фразеологізмами можуть бути:

цілі речення (time and tide wait for no man – на козаку немає знаку);

словосполучення (to be or not to be – бути чи не бути);

метафорично генералізовані власні назви (іноді географічні назви) (Tom Tailor – кравець; Tom Pepper – великий брехун; Nosy Parker – людина, що суне ніс не в свої справи).

Таке ж явище присутнє і в українській мові, наприклад: Чалий – підступна, зрадлива людина; Макар Касян – ненажера [14, с. 69 – 71].

Що стосується семантики  вираження ними понять, а особливо щодо їх ролі як засобів образності мови, то вони нічим не відрізняються від фразеологізмів – словосполучень, тобто їх можна розподіляти за класами у залежності від того, чи вони виражають предметність, дію, ознаку, тощо. Так, прислів'я Задати пам'ятку, що до нових віників не забуде відповідає поняттю "покарання". Отже, такі фразеологізми-речення можуть входити до субстантивних фразеологізмів.

Корунець І.В. також розподіляє фразеологізми за масштабом використання на національні та міжнародні.

Національні ФО містять окрему рису, ознаку, притаманну певному народу. Такі ФО побудовані за принципом складових  частин, образів притаманних певній нації та мові [9, с. 54 – 57]. Тільки в англійській мові існують фразеологізми to cut off with a shilling;, to accept the Chiltern Hundreds і тільки в українській мові знайдемо такі фразеологічні вирази як: впіймати облизня; пекти раків; утерти носа.

Міжнародні ФО спільні  для географічно близьких мов. Ідіоматичні вирази з однаковим лексичним значенням і складом компонентів [9, с.65 – 66]. Це явище можна пояснити історичним розвитком мов та подіями, що впливали на цей процес. Наприклад, на всі європейські народи та їх мови впливали грецька та романська культури, а також християнство. В результаті з'явилося чимало не лише слів, а й фразеологічних виразів, запозичених з грецької та латинської мов. Наприклад, to cross the Rubicon – перейти рубікон; I came, I saw, I conquered – прийшов, побачив, переміг; prodigal son – блудний син; to be in the seventh heaven – бути на сьомому небі.

Висновки до РОЗДІЛУ II

Класифікація В.В. Виноградова  відіграла важливу роль у розробці теоретичних питань фразеології. Вона розкрила механізм утворення фразеологічного  значення, відношення семантики цілого виразу до значень слів-компонентів, що його складають. Ця класифікація глибоко  увійшла у фразеологічну науку, дістала широкі визнання і стала  придатною не тільки для російської мови, на ґрунті якої вона була створена, а й для інших мов.

Проаналізувавши класифікацію ФО за І. В. Корунцем, можна сказати, що вона пов'язана з частинами  мови, але існують різні підходи  щодо принципів класифікування фразеологізмів, а саме структурно-семантичний, граматичний  та функціонально-стилістичний.

ВИСНОВКИ