Функція споживання та функція заощадження
15
ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
ФІНАНСІВ І МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ
(ХІФУДУФМТ)
ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ
з дисципліни:”Макроекономіка”
Тема роботи: ‹‹Функція споживання та функція заощадження.››
Керівник роботи
_____________Куценко Т. М. студентка 1курсу
(підпис)
14.04.2010
(дата)
ПЛАН
ВСТУП
1. Споживання: сутність і функції.
2. Споживання як функція після податкового доходу.
3. Середня та гранична схильність до споживання та заощадження. 8
3.1 Схильність людей до споживання
3.2 Гранична схильність
4. Функція заощадження, її графік
4.1 Національні заощадження і норма заощаджень
ВИСНОВКИ
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
Споживання, заощадження - це ті процеси, що мають великий вплив на макроекономічну рівновагу та зростання національного доходу. Власне тому макроекономічний аналіз рівноваги передбачає детальний розгляд споживання, заощадження, інвестицій, їхньої взаємообумовленості та взаємодії.
Концепція споживання і заощадження, що тут викладається, становить інтелектуальний стрижень кейнсіанського підходу. Застосована понад півстоліття тому англійським економістом Дж. Кейнсом, ця концепція була неприйнятною для тодішніх західних економістів. Сьогодні багато елементів кейнсіанської теорії ввійшли у словник політичної економії.
1. Споживання: сутність і функції.
Розкриття сутності споживання починається з поведінки споживачів. Споживання домогосподарств — це видатки на придбання товарів та послуг для задоволення потреб. Споживання є найважливішим компонентом національного доходу, що становить від 75 до 80 % сукупних видатків. Основними компонентами споживання є такі статті, як продовольство, житло, транспортні засоби, освіта, медичні послуги. Ці компоненти поділяються на три основних групи: товари тривалого користування, поточного користування і послуги. Однією з найважливіших в економічному відтворенні є функція споживання. Вона розкриває взаємозв’язок між величиною видатків на споживання та обсягом використовуваного особистого доходу. Це поняття ґрунтується на припущенні, що існує стабільний емпіричний взаємозв’язок між споживачем і доходом.
Структура споживчих витрат різна у різних груп населення (харчування, непродовольчі витрати, послуги тощо). Тому в економічному аналізі виходять з так званих “якісних моделей поведінки”, під яким розуміють усереднені моделі поведінки людей з різними рівнями доходу, які побудовані на основі досліджень сімейних бюджетів. “Якісні моделі поведінки” ще називають “законами Енгеля” на ім’я німецького статистика ХІХ ст. Ернеста Енгеля, який досліджував зміни у споживчих витратах населення в залежності від зміни доходів.[1, с. 38]
У середньому споживчі витрати дійсно змінюються досить закономірно зі зміною доходу. Але середні величини не розкривають всієї суті проблеми. В кожній з груп доходів існують значні відхилення від середнього рівня споживання.
Пріорітети у споживанні різні, але можливо виділити найбільш спільні групи витрат в залежності від їх бажаності для сім’ї: харчування, одяг, житло, освіта, медичне обслуговування, транспорт. При цьому треба враховувати, що багато залежить від доходів сім’ї, платності, або безплатності тих, чи інших послуг. Сртуктура споживання може змінюватись також за окремими напрямками – більш якісне харчування і таке інше.
Споживання та інвестиції відіграють вирішальну роль в економіці кожної країни. Держави, які інвестують значний відсоток своїх доходів і споживають відповідно менший, досягають високих темпів зростання економіки і продуктивності праці. І навпаки, ті країни, що споживають великий відсоток своїх доходів та інвестують менший, розвиваються повільніше.
Розрізняють три групи видатків домогосподарства на споживання: на товари тривалого користування; на предмети поточного вжитку та послуги. До товарів тривалого користування належать, наприклад, автомобілі, холодильники, меблі; до предметів поточного вжитку – продукти харчування, одяг, предмети особистої гігієни тощо. Третю групу споживчих видатків становлять послуги (лікарів, правників, перукарів та ін.).
Зв’язок між споживанням та доходом називають функцією споживання. Вона показує співвідношення між споживчими витратами і безподатковим доходом як в статиці, так і в динаміці. Функція споживання, яка була запроваджена Кейнсом, грунтується на припущенні, що існує стабільний емпіричний взаємозв’язок між споживанням та доходом.[1, с. 42]
Рис. 1 - Функція споживання.
Крива графіка на рис. 17.6, що проходить через точки А, B, C, …, G, є функцією споживання. Для кожного розміру національного доходу визначається розмір споживання С домогосподарства. Споживання зростає разом із збільшенням національного доходу.
У точці А споживання перевищує розмір національного доходу, у точці В воно точно відповідає обсягу національного доходу, а починаючи з точки С споживання становить частину національного доходу.
Поточний обсяг використовуваного доходу після сплати податків є основним чинником, що визначає величину споживання домогосподарств. Проте спостереження показують, що раціональні споживачі визначають обсяг споживання з огляду не лише на свій поточний дохід, а й на інші чинники, насамперед дохід у тривалій перспективі. Якщо, наприклад, споживачі сподіваються мати гарантовану високооплачувану роботу в майбутньому, то вони зазвичай збільшують споживання відповідно до змін доходу. З іншого боку, якщо зміни в доході лише тимчасові (одноразова премія, виграш у лотерею), то значну частину приросту доходу далекоглядні споживачі заощаджуватимуть.
Більшість людей прагне підтримувати оптимальний рівень споживання упродовж усього свого життя. Доходи зменшуються з виходом на пенсію. Тому споживачі, як правило, заощаджують у молодшому віці, щоб забезпечити більш-менш пристойний обсяг споживання у старшому. Завдяки заощадженням раціональні споживачі нагромаджують майно, або багатство, що дає змогу вирівнювати споживання протягом життя. Заощаджуючи, особа резервує свій поточний дохід для споживання у майбутньому. Якщо ж особа отримала у спадщину значний обсяг майна, можливості її споживання розширюються.[2, с. 68]
2. Споживання як функція після податкового доходу.
Окрім доходу, існують інші чинники, які заохочують домогосподарства споживати менше, або більше за кожного можливого рівня використовуваного доходу. На обсяг споживання впливають сподівання, оподаткування, можливість переміщення майбутнього доходу для поточного споживання та ін.
Сподівання споживачів, пов’язані з майбутніми цінами, грошовими доходами та наявністю товарів, можуть суттєво вплинути на поточні видатки та заощадження. Наприклад, очікування зростання цін і нестача товарів ведуть до збільшення поточних видатків на споживання і зменшення заощаджень.
Споживачі можуть істотно розширювати свій обсяг споживання у поточному періоді, переміщуючи в даний період за допомогою позички свої майбутні доходи. Ці споживачі купують товари і послуги на виплату. Щоправда, в перехідній економіці для більшості громадян можливітсь такого переміщення доходів незначна.
Зміни в оподаткуванні позначаються і на споживанні, і на заощадженні. Податки виплачуються частково за рахунок споживання і частково – за рахунок заощаджень. Отже, Підвищування податків, зменшуватиме і споживання, і заощадження. Навпаки, дохід, отриманий від зниження податків, частково споживатиметься, а частково заощаджуватиметься домогосподарствами.
3. Середня та гранична схильність до споживання та заощадження.
Співвідношення споживання і доходу, заощадження і доходу залежить насамперед від обсягу споживання, заощадження і доходу. Обсяг споживання і обсяг заощадження, в свою чергу, залежать від суб'єктивного та об'єктивних чинників: «психологічної» схильності людей до споживання і «психологічної» схильності людей до заощадження; рівня доходу та його розподілу, запасу багатства, ліквідних активів, рівня цін, відсоткової ставки тощо. Ще Дж. Кейнс писав про схильність людей до споживання як психологічний закон, за яким психологія суспільства полягає в тому, що зі зростанням сукупного реального доходу зростає і сукупне споживання, проте не такою мірою, як зростає сам доход.[2, с. 69]
3.1 Схильність людей до споживання
Це відображення їхнього бажання купувати споживчі товари і послуги. Розрізняють середню і граничну схильність до споживання. Середня схильність до споживання використовується для того, щоб показати співвідношення споживання і доходу. Середню схильність до споживання визначають як відношення частини доходу, що використовується для споживання (Сп), до всього національного доходу (Д):
ССС = Споживання / Доход, або СССП = Сп / Д.
Схильність до заощадження - це відображення бажання людей не все споживати, а дещо й заощаджувати. Розрізняють середню і граничну схильність до заощадження.
Середня схильність до заощадження використовується для того, щоб показати співвідношення заощадження і доходу. Середня схильність до заощадження (ССЗ) - це відношення частини доходу, що не споживається до всього національного доходу (Д):
ССЗ= Заощадження / Доход, або ССЗ = ЗІД.
3.2 Гранична схильність.
Сам термін «граничний» (або «маржинальний») відповідно до теорії граничної корисності економісти використовують у значенні «додатковий». Отже, якщо середня схильність оперує поняттями «споживання», «заощадження», «національний доход», то гранична схильність - поняттями «додаткове споживання», «додаткове заощадження» і «додатковий національний доход». Тому розгляду граничної схильності до споживання і граничної схильності до заощадження має передувати з'ясування сутності додаткового доходу, його головних складових, а потім уже - співвідношення додаткового споживання і додаткового доходу, додаткового заощадження і додаткового доходу.
Додатковий доход (АД) - це та частина сукупного доходу (Д), на яку він змінився за певний період. Його можна визначити як різницю між обсягом сукупного доходу (національного доходу) на кінець періоду (Д, п) і початок певного періоду (Дпп):
ДЯ = ДК.П - ДП.
Додатковий доход, як і сукупний, набуває двох форм - додаткового споживання і додаткового заощадження:
АД = АСП + A3.
Такий розподіл додаткового доходу здійснюється в певній пропорції, яка сприяє збільшенню обсягу особистих та сімейних доходів, їхній диференціації, зміні статусу людей, тощо.
Додаткове споживання (ДСП) як складова додаткового доходу (АД) - це додаткова сума грошей, яку населення витрачає на придбання матеріальних благ і послуг. Проте це не означає, що люди, доходи яких збільшилися, їстимуть більше: як правило, вони споживають кращі, якісніші продукти харчування, оскільки мають можливість платити за товар більшу ціну. Є межа у витратах на харчування зі зростанням доходів людей. Більш-менш постійними є витрати на житло. Витрати на одяг, взуття, автомобілі, відпочинок, розваги зростають значно швидше, ніж доход. Це говорить про те. що їхня частка в загальних витратах збільшується.
Додаткове заощадження A3 - це додаткова сума грошей, яку домашні господарства не витрачають на придбання та споживання товарів і послуг, а заощаджують. Гранична схильність до споживання характеризує тенденцію в зміні величини споживання зі зростанням доходів населення, а гранична схильність до заощадження - тенденцію в зміні величини заощадження. Гранична схильність до споживання показує, яка частка додаткового доходу йде на збільшення споживання. Гранична схильність до споживання - це додаткове споживання, яке породжується додатковою гривнею доходу. Кількісно граничну схильність до споживання (ГССП) визначають як відношення змін у споживанні (АСП) до змін у доході (АД):
ГССП = АСП /АД .
Графічно це зображують нахилом кривої споживання: крутий нахил означає високу (ГССП), плавний - низьку. Математично (ГССи) - це числове значення кута нахилу лінії споживання.[3, с. 96]
Гранична схильність до заощадження показує, яку частину додаткового доходу населення використовує для додаткового заощадження при змінній величині доходу, тобто, скільки з кожної додаткової грошової одиниці доходу йде на заощадження.
Граничну схильність до заощадження (ГСЗ) визначають як відношення змін у заощадженні (A3) до зміну дохода (АД):
ГСЗ = АЗ / АД.
Отже, гранична схильність до заощадження - це додаткове заощадження, яке породжується додатковою гривнею доходу.
Рис. 3 - Взаємозвязок споживання та заощадження.[1, с. 88]
4. Функція заощадження, її графік.
Заощадження — це частина доходу, що не споживається. Отже, заощадження З дорівнюють національному доходу НД мінус споживання С:
З = НД – С.
Рис.3 – Функція заощадження.[4, с. 46]
Заощадження здійснюють домогосподарства, підприємства, організації та держава. У ринковій економіці основними об’єктами заощадження є домогосподарстваіпідприємства.
4.1 Національні заощадження і норма заощаджень.
Економічні дослідження показують, що дохід є визначальним компонентом не тільки споживання, а й заощадження. Багаті заощаджують більше ніж бідні не тільки в абсолютних цифрах, а також як процент від доходу. Часто найбідніші витрачають більше ніж заробляють. Тому, як правило, замість заощадження зростають борги.
Розглянемо функцію заощадження та граничну схильність до заощадження. Функція заощадження показує зв’язок між розміром заощадження та доходом.
Гранична схильність до заощадження (ГСЗ) визначається як частка кожної додаткової гривні доходу, що йде на додаткове заощадження, тобто
Сума видатків з національного доходу на споживання плюс сума використання національного доходу на заощадження повинні дорівнювати обсягу національного доходу країни. Правда, в реальній дійсності така рівність досягається не завжди. Але за теорією слід виходити з того, що національний дохід дорівнює сумі споживання й заощадження:
НД = С + З.
Якщо ГСС дорівнює 0,80, то ГСЗ має дорівнювати 0,20. Сума ГСС та ГСЗ повинна обов’язково дорівнювати одиниці. Отже, ГСЗ = 1 – ГСС.
Заощадження є вартісним показником інвестицій і нагромадження капіталу. Поняття інвестицій застосовують, щоб позначити збільшення запасу матеріальних капітальних благ. Відповідно інвестиції мають місце тоді, коли є заощадження і коли за їх рахунок створюється реальний капітал.
Отже, між заощадженнями та інвестиціями існує прямий зв’язок. Його можна розглядати, приміром, на рівні корпорації і в масштабі суспільного відтворення. В останньому разі визнають національні заощадження і норму національних заощаджень.
Дамо визначення цих категорій економічного відтворення з погляду національного доходу. Національні заощадження — це та частина національного доходу, яка не використовується на споживання, тому що має бути спрямована на нагромадження капіталу і багатства країни. Це — чисті заощадження і чисті нагромадження.
Норма національного заощадження (ННЗ), визначається за формулою:
де З — обсяги заощадження національного доходу, наприклад, за рік.
Заощадження, здійснювані за рахунок національного доходу називаються чистими заощадженнями.
Оптимальною нормою національного заощадження вважається 20—25%. Між нормою національного заощадження, інвестиціями і темпами економічного зростання існує тісний взаємозв’язок. Тому кожна країна особливу увагу звертає на стимулювання схильності населення, домогосподарств, підприємств до заощадження. [4, с. 106]
ВИСНОВОК
Впродовж життя люди хочуть підтримувати досить рівномірний рівень споживання. Їхня споживча поведінка орієнтована на можливості споживати, враховуючи довгостроковий період, тобто на постійний доход, або доход за весь період життя плюс багатство. З таким поглядом поточний доход – це лише один із чинників, що визначають величину споживчих видатків. Багатство і сподіваний доход також відіграють свою роль.
Схильність людини до споживання з доходу в особистому розпорядженні та з багатства залежить від її віку. Це означає: заощаджуватимуть багато (мало) коли доходи високі (низькі) порівняно із середнім доходом за весь період життя і навпаки.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії.- К.: Основи, 1994.
2. Крачило М.П. Основи економічної теорії.- К., 1997.
3. Радіонова І.Ф. Макроекономіка та економічна політика: Підручник.- К.: Таксон, 1996.
4. Мочерний С. В. Політекономія: Підручник.К., 2005.
5. Мережа Інтернет.
- Функція та її виклики
- Фуннкции государства
- Фунт единица измерения
- Фунт стерлингов
- Фунции управления
- Фунції та обовязки податкової міліції
- Фунцции политики, структура и характеристика политики
- Функціональні та ергономічні властивості хутряних виробів
- Функціональні харчові продукти
- Функціонування валютного ринку в Україні
- Функціонування міжнародних систем платіжних карток в Україні
- Функціонування системи міжнародних розрахунків України
- Функціонування та законодавче регулювання Червоної Книги України
- Функціонування та розвиток світового ринку риби та рибопродуктів
