Хеджування ризиків за допомогою послуг фінансових посередників

Міністерство  освіти і науки України

Київський національний економічний університет  ім. Вадима Гетьмана

Кафедра фінансових ринків 
 
 
 

Реферат на тему:

 «Хеджування ризиків за допомогою послуг фінансових посередників» 
 
 
 

Студента  V курсу,

7 групи,  спеціальності 8508/1

факультету  ФЕФ

Романіва  Романа Ярославовича

Викладач: Стеценко Б.С

Київ 2011

План

Вступ

1. Сутність хеджування ризиків та досвід застосування в Україні
2. Хеджування ризиків з використанням похідних фінансових інструментів
3. Перспективи використання та розвитку хеджування ризиків за допомогою послуг фінансових посередників в Україні

Висновок

Список  використаних джерел 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Сучасні економічні відносини України з  зовнішнім світом знаходяться у  стані переходу від старої системи  організації зовнішньоекономічних зв'язків, орієнтованої, переважно, на експорт сировини, до нової, пов'язаної з пошуком шляхів ефективного  інтегрування у світову спільноту, зі встановленням сталих торговельних зв'язків з іншими країнами, з  підвищенням ролі міжурядових організацій  у досягненні колективної безпеки  і, звичайно, з забезпеченням надійного  захисту своїх національних

     На сучасному етапі розвитку зовнішньоекономічного сектору України зовнішньоекономічна діяльність потребує такого стилю роботи, в основі якого лежить постійний пошук нових можливостей, уміння залучати й використовувати для вирішення поставлених завдань ресурси з найрізноманітніших джерел, домагаючись підвищення ефективності й одержання максимально можли¬вого результату при мінімальному ризику втрати коштів.

     Хеджування (англ. hedging) - міри, націлені на страхування  ризиків на фінансових ринках. Хеджеры  страхуться від коливань на ціни товарів, валют, акцій і інших інструментів. Найчастіше хеджування здійснюється за допомогою ф'ючерсів і опціонів, але більшість рядових інвесторів ніколи до них не пристане.

     Проблема  управління ризиками, пов'язаними з  ринковими коливаннями цін, мінімізацією втрат внаслідок несприятливих  ринкових змін, може бути вирішена за допомогою  попередньої оцінки ризику і хеджування (від англ. hedgimg - огородження, або  страхування від можливих втрат). 
 
 
 
 

Сутність  хеджування ризиків  та досвід застосування в Україні 

     Фінансова діяльність суб’єктів господарювання, фінансово-кредитних установ пов’язана  з багатьма ризикам, ступінь впливу яких на результати їхньої фінансової діяльності значно підвищується. Збільшення ступеня впливу фінансових ризиків  на результати фінансової діяльності господарюючих суб’єктів пов’язане  з швидкою зміною економічної  ситуації в країні і кон’юнктури  фінансового ринку, розширенням  сфери фінансово-кредитних відносин, появою нових фінансових технологій і інструментів. На основі обслуговування різноманітних ризиків фінансового  характеру сформувалася сфера фінансового посередництва у страхуванні та хеджуванні ризиків.

     Фінансові ризики виникають в процесі формування та функціонування фінансових відносин у різних сферах життєдіяльності  суспільства. Проблеми управління фінансовими  ризиками існують у всіх секторах економіки, оскільки фінансова сфера  об’єднує та забезпечує їх діяльність.

     Класифікація  ризиків фінансово-кредитних інститутів, серед яких виділяють:

• ринкові ризики (валютний, процентний, ціновий);
• кредитні ризики (неплатоспроможність позичальника, дефолт, дострокове погашення);
• ризик ліквідності (дефіцит готівки та високоліквідних активів);
• операційний ризик (втрати внаслідок технічних помилок, дій персоналу);

     Враховуючи  структуру та види інструментів фінансового  ринку, а також його місце у  складі фінансової системи, можна виділити види ризиків фінансового характеру, для зменшення яких використовують хеджування. До таких ризиків відносяться, в першу чергу, ризик зміни  норми проценту на кредитному ринку, ризик зміни індексів курсів акцій  на фондовому ринку, курсовий (валютний) ризик тощо.

     Хеджування  ризиків можна розглядати на багатьох рівнях. Дуже цікавим є приклад  хеджування валютинх ризиків, на прикладі України, яка використовує даний  інструмент, як механізм захисної реакції.

     Одна  з головних причин різкого подорожчання долара – високий попит на валюту з боку українських банків і компаній. У другій половині 2007 – першій половині 2008 рр. Вітчизняні фінустанови і компанії активно залучали закордонні позики. Більшість кредитів було надано на рік: зараз настав час платити за боргами. Тільки у ІV кварталі банківський сектор має повернути за зовнішніми позиками $ 4,3 млрд., а компанії – $ 3,4 млрд.

     Подорожчання  долара значно ускладнило завдання боржникам. Банки могли уникнути втрат, якби в Україні було поширене хеджування валютних ризиків. Після того, як Національний банк відмовився від фіксованого курсу і перейшов до плаваючого, страхування від валютних коливань було дуже доречним. Однак деякі банкіри вважають, що поїзд уже пішов і в короткотерміновій перспективі хеджування їм не допоможе. Спрогнозувати, який буде курс долара на українському ринку наприкінці року, не може навіть голова НБУ, не кажучи вже про банкірів та аналітиків.

     На  ринках розвинених країн уже давно прогнозують курси валют за допомогою похідних фінансових інструментів, оскільки протягом півроку чи року валютні котирування там коливаються у незначному коридорі. В Україні курс долара залежить одразу від кількох чинників: розміру експортної виручки, настроїв населення, дій НБУ на міжбанківському ринку тощо. Тому обов’язкові договори на купівлю-продаж валюти вітчизняні банкіри просто не укладатимуть (щоб не прогоріти на втратах від курсових коливань), тоді як необов’язкові не виконуватимуться. Сьогодні, на нашу думку, значно важливіше хеджувати кредитні ризики банків (дати їм можливість отримувати кредити за певною ставкою, зафіксованою сьогодні), ніж валюту.

Голова  НБУ Володимир Стельмах називає  себе консерватором і досі виступав проти хеджування. Він пропонує учасникам фінансового ринку самостійно розробити механізм дії ринку деривативів.

     Хеджування  виникло ще в сільськогосподарському суспільстві стародавньої Японії. І  й донині є важливим інструментом ризик менеджменту, для тих трейдерів, хто вміє цим користуватися. Хеджування валютних ризиків дозволяє трейдерові тримати одночасно довгу й  коротку позицію по одній і  тій самій валютній парі в певний період часу. Утримання двох різноспрямованих угод усуває всякий ризик, тому що незалежно  від того які тенденції матиме ринок, одна з позицій буде показувати прибуток, а інша аналогічну суму збитку. Отже при хеджуванні валютних ризиків  трейдер не заробить і не втратить грошей на коливаннях валютних курсів.

     Як  правило, для хеджування трейдери використовують такі деривативи як опціони й ф'ючерси. Опціони (англ. options) - деривативи, які надають право, але не зобов'язання купити або продати товар у майбутньому по застереженій зараз ціні. А ф'ючерси або ф'ючерсні контракти (англ. futures) - деривативи, які зобов'язують обидві сторони здійснити операцію по купівлі-продажу в майбутньому по заздалегідь застереженій ціні.

     Деякі трейдери застосовують хедж що б зафіксувати  збиток по відкритій позиції до тих  часів, коли на думку трейдера ринок  розвернеться на його користь. У такий  спосіб дана тактика фіксує ваші збитки без втрати позиції, якщо ринок не пішов у вашому напрямку.

     Інший випадки хэджа полягає в тому, що трейдер бачить короткочасний  рух у напрямку протилежним уже  відкритої позиції.

     Операція  хеджування валютних ризиків надає  трейдерові додатковий потужний інструмент керування позиціями, поряд з  величезною гнучкістю в протидії ринковим змінам. Для трейдера дуже важливо усвідомлювати, як працює хеджирование і як його потрібно використовувати  належним чином перед тем, як розміщати  хедж-ордера. Хеджування - це додаткова  функція, яку може запропонувати  своїм клієнтам брокер.

     Важливо відзначити, що хоча трейдер не втрачає  й не заробляє гроші при хеджуванні валютних ризиків, проте трейдер  може зазнавати додаткових збитків  через плату за перенос позиції  через ніч.

     Тактику хеджування застосовують також і  хедж фонди. Хеджовые фонди (Hedge Funds) - це керовані фонди, які хеджируютъ більшість своїх відкритих позицій на фінансовому ринку. Хэдж фонди, що працюють на фінансовому ринку, відрізняються друг від друга, вони - на будь-який смак. Питання в тому, як вибрати кращий з тієї категорії фондів, яка відповідає вашій інвестиційній стратегії хеджирования. При виборі фонду слід керуватися різними критеріями, що залежать від індивідуальних переваг інвестора. Найважливіші з них - прибутковість фонду, коефіцієнт витрат, наявність додаткових зборів. Значну роль відіграють досвід і результативність керуючих обраного фонду. Керовані ф'ючерси на різні фінансові інструменти дають менеджерам і їх інвесторам ряд переваг у порівнянні з операціями із цими ж активами на спот-ринку

     - ф'ючерси дозволяють здійснювати  вкладення на цих ринках без  особливих труднощів і накладних  витрат, пов'язаних із придбанням  акцій або інших фінансових  інструментів;

     - ведення торгів з маржею дає  можливість брати участь у  коливаннях ринку, не обмежуючи  себе при цьому якими-небудь  зобов'язаннями по капіталу;

     - трансакції на терміновому ринку  обходяться набагато дешевше,  чим угоди на спот- ринку цінних  паперів;

     - на терміновому ринку набагато  простіше виставляти ордера Short Sell;

     - керуючі фондів, відповідальні за  великі портфельні інвестиції, можуть  хеджировать їх вартість, захищаючись  від короткі позиції, що зайняли,  біржових спекулянтів і не  роблячи фактичного продажу самих  активів

       При виході на міжнародні ринки вітчизняні експортери й імпортери повинні враховувати той факт, що ціни на товари постійно змінюються, часто швидкими темпами й у широкому діапазоні. Поряд з іншими чинниками це призводить до неможливості повноцінного планування собівартості, власної цінової політики, і як слідство - до невиправданих втрат прибутку, збитків, послаблення конкурентоспроможності тощо.

     Проблема  управління ризиками, пов'язаними з  ринковими коливаннями цін, мінімізацією втрат внаслідок несприятливих  ринкових змін, може бути вирішена за допомогою  попередньої оцінки ризику і хеджування (від англ. hedgimg - огородження, або  страхування від можливих втрат). Для цього використовуються різні  виробничі інструменти (ф'ючерси, опціони, споти), якими оперують на біржовому  і позабіржовому ринках, а механізм хеджування визначається як усунення (зменшення) ризику шляхом одночасного  відкриття протилежних позицій  на економічно пов'язаних ринках. Тобто  хеджер, що захеджув ф'ючерсами свою позицію  на ринку наявного товару, при несприятливій  зміні ціни - буде нести збиток на цьому ринку, однак він буде компенсуватися прибутком на ф'ючерсному ринку (і, навпаки, при сприятливих умовах додатковий прибуток буде покривати  збиток за ф'ючерсною позицією), але  в будь-якому випадку хеджер одержить заздалегідь заплановану норму  прибутку. 

Хеджування  ризиків з використанням  похідних фінансових інструментів 

     Невід'ємною  характеристикою фінансових рішень є фінансові ризики, до яких належать інфляційні та дефляційні ризики, валютні  ризики, ризик ліквідності та інвестиційні ризики, які в свою чергу поділяються на ризик упущеної вигоди, кредитні та відсоткові ризики. На Заході, навіть у відносно стабільних економічних умовах, суб'єкти господарювання надають значної уваги питанням управління ризиками. Водночас в українській економіці, де фактори економічної нестабільності і без того ускладнюють проблему ефективного менеджменту, управлінню всім комплексом ризиків, що виникають в процесі їх економічної діяльності, приділяється явно недостатньо уваги. Одним із загальноприйнятих на світовому фінансовому ринку і найбільш поширених методів мінімізації фінансових ризиків є хеджування. Цей метод набув широкого пракгичного використання в країнах з розвинутою ринковою економікою у процесі управління грошовими потоками в часі та здійснення оптимальної інвестиційної політики. В основу хеджування покладено принцип фіксації умов шляхом створення позабалансової позиції, що за строковим контрактом є обов'язковою до реалізації в майбутньому, а також принцип страхування. Використання методики хеджування фінансових ризиків пропонує широкий діапазон інструментів, які дозволяють зменшити ризик або здійснити перерозподіл недиференційованої його частини між учасниками ринку.

     Хеджування  с складним процесом мінімізації  ризиків, оскільки вимагає надійного  прогнозування кон'юнктури ринку  та розуміння законів його функціонування. Поняття хеджування (від. англ. Насіле — захищатися від можливих втрат, ухилятися, обмежувати) розглядається  як спосіб захисту від ризику, пов'язаного  з невизначеністю зміни майбутньої ціни якого-ие-будь активу на основі використання строкових контрактів.

     Хеджування  — дуже багатопланове за своїм  змістом. Це дозволяє максимально ефективно  використовувати всі наявні інструменти  та його види в залежності від цілей, умов та потреб.

     За  технікою здійснення хеджування може бути коротким та довгим. Коротке хеджування — продаж строкових контрактів, а довге — купівля строкових  контрактів. Техніка довгого хеджування дає можливість мінімізувати можливість негативних коливань ціни активу. Коротке  хеджування сприяє забезпеченню ціни продажу базового активу, який знаходиться  у власності продавця.

     Існує значно більше видів хеджування, велика кількість яких забезпечує вищу ефективність фінансової діяльності. В різних підходах до визначення поняття хеджування переважають  уявлення про цей процес як про  систему економічних відносин учасників  фінансового ринку, які пов'язані  зі зниженням кредитних та цінових  ризиків і досягаються за рахунок одночасності та протилежного спрямування торгових угод на строковому ринку і на ринку реального товару.

     В умовах ринкової економіки широкого розмаху набуває коливання цін  на всі види товарів та послуг, які  можуть мати непередбачувані наслідки навіть для стабільних певною мірою  фірм та компаній. Зокрема, при проведенні ними фінансових операцій чільне місце відводиться обмінному курсу валют, який щороку стає все більш непрогнозованим як для експортера, так і для імпортера.

     Мета  хеджування будь-якого фінансового  ризику полягає в тому, щоб

заздалегідь встановити певну вартість фінансового  інструмента (з яким

працює  оператор ринку) для того, щоб забезпечити  захист від ще більших збитків при зміні цієї вартості в майбутньому. Необхідно зауважити, що при хеджуванні, по-перше, слід визначити його економічну доцільність і, по-друге, спрогнозувати коливання цін на ті чи інші фінансові інструменти (акції, облігації, валютні контракти тощо). Ці критерії є складовими процесу управління ризиком, вихідним моментом якого має бути прийняття рішення про те, коли і яким чином використовувати для хеджування ринки похідних фінансових інструментів і чи використовувати їх взагалі.

     Оскільки  важливим джерелом фінансування діяльності фірм та компаній є кредитні засоби, то через зростання нестійкості  процентної ставки в сучасному фінансовому  світі фірмам та компаніям з кожним роком стає все важче прогнозувати її майбутню величину.

     Перелічені  вище типи коливань породжують різні  види фінансових ризиків. Одним із найбільш розповсюджених у ринковій економіці  способів їх зниження є хеджування з використанням похідних фінансових інструментів (форвардні та ф'ючерсні  контракти, опціони, свопи). Різні форми  хеджування фінансових ризиків вже  широко використовуються в практиці вітчизняного ризик-менеджменту і  на думку багатьох вчених, будуть надалі розвиватися завдяки своїй високій  результативності.

     В світлі цих теорій хеджування —  це створення позабалансової позиції  шляхом укладання строкових угод, економічно пов'язаних із ризиковим  активом, задля мінімізації ризику. Хеджування є результатом функціонування та розвитку ринку похідних строкових контрактів.

     Інструментами хеджування є похідні контракти  — деривативи. Використання деривативів  оптимізує функціональність фінансової системи завдяки якісному впливу на фінансовий результат діяльності шляхом створення можливості ефективного  управління фінансовим ризиком, покращення планування фінансових потоків, а також  забезпечує поширення інформації про  стан ринків та очікувань учасників.

     Деривативи  є інструментами управління ризиком  шляхом укладання похідних контрактів, що призводить до встановлення цін, відкритих  для спостереження та оцінки як суспільством, так і експертами, які, визначаючи реальну вартість активів, мають  змогу визначити шляхи та умови подальшого розвитку економіки.

     Єдиним  видом строкових угод, які використовуються в Україні, є форвардні контракт. Основною проблемою функціонування вітчизняних бірж є відсутність  у біржовому обігу класичних  строкових інструментів регулювання  ризику - ф'ючерсних контрактів таопціонів.

     Похідні фінансові інструменти сприяють розподілу грошових коштів їхньому  руху від одних учасників ринку  до інших при проведенні операцій хеджування, спекуляціях на курсах цінних паперів, крос-курсах валют, що визначу функціональні ознаки деривативів:

     •   Визначення ринкової ціни

     • Мінімізація ризиків, запобігання збитків і контроль величини прибутку

     • Отримання прибутку від спекулятивних  операцій.

     При вивченні механізму хеджування значний  інтерес викликають питання вибору оптимальних інструментів хеджування.

     При виборі хеджового інструменту підприємцю потрібно враховувати, що кожен з  деривативів виконує певні схожі  функції оптимізації цінового ризику, але має також значні відмінності  в питаннях гнучкості та ліквідності. Найприйнятнішим та найефективнішим  для хеджування цінового ризику є  ф'ючерсний контракт за рахунок своїй  високій ліквідності та гнучкості.

     При виборі інструментів хеджування схематично підхід має бути таким:

     • ретельний аналіз діяльності, порядку  розрахунків та ціноутворення, що дасть  можливість виявити, на яких етапах виникають  ризики, ступінь їх можливого негативного  впливу на кінцеві результати діяльності;

     • визначення цілей та завдань хеджування

     • визначення товарних позицій та інструментів, що можуть бути використані для конкретних цілей хеджування.

     Необхідність  такого підходу продиктована можливою відмінністю ступеня кореляції, складністю використання, вартістю, ступенем компенсації ризику;

     • визначення свого бачення ринку  та складання послідовного плану  та бюджету хеджування.

     Відомо  багато досліджень як вітчизняних, так  і зарубіжних, присвячених мінімізації  фінансових ризиків, відповідно поняття  хеджування теж тлумачиться по-різному. Методи хеджування є непростими, їх теоретичне висвітлення в науковій літературі неоднозначне, це ускладнює  формування уявлення про них та обмежує  можливості практичного застосування. Набутий світовий досвід хеджування вимагає адаптації до реалій трансформаційної економіки нашої країни, що, в  свою чергу, обумовлює подальші наукові  дослідження проблем хеджування з урахуванням світового та вітчизняного досвіду.

     а) хеджування за допомогою  форвардних контрактів

     Одним із найпоширеніших представників похідних фінансових інструментів, який відіграє важливу роль на розвинутих фінансових ринках, є форвардний контракт. Під ним розуміють будь-яку угоду купити або продати деякий актив, товар, продукцію на конкретну дату в майбутньому за наперед погодженою ціною.

     Оскільки  сторони форвардного контракту  рівноправні та схильні до одного й того ж ризику, то в момент укладення вартість контракту дорівнює нулю (поточна ринкова вартість контракту дорівнює нулю). В наведено приклад хеджування товарно-цінового ризику. Ми розглянемо приклади хеджування валютного та цінового ризику. Приклад 1. Громадянин А займається підприємницькою діяльністю в Україні та отримує прибуток у гривнях, а громадянин В працює за кордоном, та отримує заробітну плату в євро. Громадянину А через певний термін буде потрібна деяка сума в євро, в той же час громадянину В буде потрібна певна сума в гривнях. Для хеджування валютного ризику, пов'язаного з коливанням валютного курсу, укладається форвардний контракт з датою поставки через рік і форвардною ціною а євро/грн.

     б) хеджування за допомогою  ф'ючерсних контрактів

     Щодо  ф’ючерсних контрактів на базі фондових індексів та процентних ф’ючерсів, то інституційні інвестори можуть використовувати їх для проведення декількох інвестиційних стратегій. До них відносять спекуляції на коливаннях цін на ринку цінних паперів, моніторинг ризику інвестиційного портфеля, хеджування проти несприятливих цінових змін на фінансові інструменти, формування індексованого портфеля, індексний арбітраж, створення портфельного страхування, розподіл активів. Інвестор, метою якого є спекуляція на майбутніх коливаннях процентних ставок, повинен знати, що ціна ф’ючерсних контрактів змінюється в протилежному напрямку зміні процентних ставок: при зниженні процентних ставок – ціни на ф’ючерсні контракти падають і навпаки. Якщо інвестор хоче спекулювати на падінні (зростанні) процентних ставок, то йому необхідно купувати (продавати) процентні ф’ючерси. До появи на ринку процентних ф’ючерсів спекулянти використовували з тією ж метою довгострокові облігації Казначейства, скорочуючи позицію по них, якщо очікувалося зростання процентних ставок, і купуючи облігації у випадку, коли прогнозувалося їх падіння.

     Процентні ф’ючерси можуть використовуватись  для зменшення ринкового ризику диверсифікованого портфеля цінних паперів, що означає зміну бета-коефіцієнта інвестиційного портфеля. Більше того, їх можна застосовувати для зміни чутливості процентних ставок інвестиційного портфеля, так званої “дюрації” (приблизний ступінь чутливості ціни на актив до змін процентної ставки).

     Одним із напрямків використання ф’ючерсних контрактів є хеджування проти несприятливих коливань процентних ставок та цін на фондові інструменти.

     На  перший погляд здається все дуже просто. Але на практиці хеджування є процесом складним і неоднозначним. Величина збитку або прибутку при хеджуванні залежить від взаємозалежності між цінами на фінансові інструменти на ринку спот і цінами на ф’ючерсні контракти по цих фінансових інструментах на два конкретні моменти часу: на момент укладання ф’ючерсного контракту і на момент ліквідації заборгованості по ньому. Різницю між ціною спот і ф’ючерсною ціною називають базисом і розраховують як:

     Базис = Ціна спот – Ф’ючерсна ціна.

     Ризик, який хеджер отримує додатково в  даному випадку – це ризик можливої зміни базису, так званий “базисний ризик”. Правильна оцінка базису і базисного ризику є обов’язковою умовою успішних стратегій хеджування. В кінцевому рахунку, ризик від коливання цін на ринку спот замінюється базисним ризиком.

     в) хеджування ризиків  за допомогою свопів

     Своп  – це ще один вид термінової угоди (контракту), який сприяє хеджуванню ризиків. Свопом або своповим контрактом називається угода про обмін потоку платежів від одних активів на потік майбутніх платежів від інших активів з певними інтервалами та в рамках встановленого періоду часу.

     В їх основі лежить одна загальна риса –  всі вони представляють собою обмін вигодами, які отримуються певною стороною на певному ринку, в обмін на вигоди отримані іншою стороною на іншому ринку.

     Головною  перевагою існування своп-контракту  є те, що він дає можливість займачу  вийти на найбільш вигідний для нього  ринок, а потім використати своп-контракт для оптимального управління процентними платежами та валютними курсами.

     Розглянемо  у зв'язку з цим два види свопів: валютний і процентний. Валютний своп полягає в купівлі валюти з одночасним її продажем, але з різними термінами поставки за наперед встановленим валютним курсом.

     Процентний  своп – угода, в якій беруть участь дві сторони (контрагенти) згодні обмінюватись періодичними платежами, які визначаються на основі наперед визначених процентних ставок і погодженої контрактної суми. В міжнародній практиці оператори фінансового ринку використовують процентні свопи для обміну одного базового інструменту з процентною ставкою, що коливається, на інший фінансовий інструмент з фіксованою процентною ставкою або навпаки. Таким чином, процентний своп може бути використаний для переводу одного типу процентних зобов’язань в інший, здійснення необхідної коректировки рівня процентної ставки і хеджування від її майбутньої зміни, або для фіксації розміру прибутку.

     Вартість  процентних своп-контрактів рухається  разом з ринковими процентними ставками. Котирування у своп-контрактах здійснюється у вигляді фіксованої ставки процента, яка розраховується від визначеної суми своп-контракту. На сучасний момент на ринку існує ціла низка маркет- мейкерів по процентних свопах, за котируваннями яких орієнтуються при визначенні процентної ставки своп-контракту й інші оператори ринку.

     Приклад 1. Громадянин А володіє заощадженнями в сумі a доларів, на

     які він хоче придбати квартиру через  рік в громадянина В, який зможе  її продати лише через рік за ціною  а доларів. Для усунення ризику того, що через рік вартість квартири може бути вищою (для власника нижчою) за а доларів, укладається форвард контракт з датою поставки через рік і форвардною ціною а доларів.