Хронічний холецестит

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

 

Кафедра видавничої справи, редагування та теорії інформації

Загорулько Ірини Іванівни

 

Хронічний холецистит

 

 

Реферат

Студентки 2-Р курсу

Денної форми навчання

 навчально-наукового  інституту

української філології та

соціальних комунікацій

Викладач:

Олексієнко Ярослав Іванович

 

 

                                                       Черкаси 2013

                                                         ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. КЛАСИФІКАЦІЯ ХРОНІЧНИХ ХОЛЕЦИСТИТІВ……………..4

РОЗДІЛ 2. ЕТІОЛОГІЯ І ПАТОГЕНЕЗ ХРОНІЧНОГОХОЛЕЦИСТИТУ...5

РОЗДІЛ 3. СИМПТОМИ ХРОНІЧНОГО ХОЛЕЦИСТИТУ…………………6

РОЗДІЛ 4. ДІАГНОСТИКА ХРОНІЧНОГО ХОЛЕЦИСТИТУ……………...7

РОЗДІЛ 5. ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО ХОЛЕЦИСТИТУ…………………9

РОЗДІЛ 6. ХАРЧУВАННЯ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ХОЛЕЦИСТИТІ………11

РОЗДІЛ 7. ПРОФІЛАКТИКА ХРОНІЧНОГО ХОЛЕЦИСТИТУ…………12

ВИСНОВОК..............................................................................................................14

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………13

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність теми: мати розуміння про те, що шкідлива їжа має негативний вплив на здоров’я людини. Виявляється це після прояву даної хвороби.

Об’єктом дослідження є захворювання хронічного холециститу, який проявляється у неправильному харчуванні.

Мета дослідження: дізнатися як проявляється дане захворювання та які методи застосовувати при даній хворобі.

Основне завдання: з‘ясувати від чого може в організмі людини з’явитися хронічний холецистит і як усунути проблеми з захворюванням.

Практичне застосування: можна застосовувати на заняттях з фізичного виховання. 
Розділ 1. Класифікація хронічних холециститів

Хронічний холецистит класифікується за декількома принципами. По наявності в жовчному міхурі каменів він підрозділяється на калькульозний і безкам'яний. За перебігом виділяють: латентні (субклінічний), часто рецидивуючий (більше 2-х нападів у році) і рідко рецидивуючий (не більше 1 нападу на рік і рідше).

По тяжкості течії хронічний холецистит може протікати в легкій, середньої важкості і важкій формі, з ускладненнями та без.

В залежності від функціонального стану розрізняють наступні форми дискінезії жовчних шляхів:

• по гіпермоторному типу;

• по гипомоторному типу;

• по змішаним типу;

• відключений Жовчний міхур.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Етіологія і патогенез хронічного холециститу

Патогенез захворювання зав'язаними з порушенням моторної функції жовчного міхура. Нормальна циркуляція жовчі порушується, відбувається її застій і загустіння. Пізніше приєднується інфекція. Виникає запальний процес. При хронічних холециститі запалення розвивається повільніше, протікає мляво. Може поступово переходить зі стінок жовчного міхура на жовчовивідні шляхи. При довгостроково перебігу можуть формуватися спайки, деформації міхура, зрощення з розташованими поруч органами (кишечником), формування свищів.

Розвитку хронічного холециститу сприяють наступні чинники:

• Вроджене порушення будови жовчного міхура, зниження його тонусу гіподинамія, опущенням тих чи Інших органів черевної порожнини, вагітність (фактори, що сприяють механічно обумовленому застою жовчі);

• порушення дієти (Переїдання, ожиріння, регулярне вживання гострої, жирної їжі, алкоголізм);

• дискінезії жовчовивідних шляхів по гіпотіпу;

• кишкові паразити (лямблії, амеби, аскариди, опісторхом)

• жовчокам'яна хвороба.

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Симптоми хронічного холециститу

Хронічний холецистит розвивається протягом тривало часу, періоди ремісії чергуються із загостреннями. Основним симптомом хронічного холециститу є больовий. Біль помірно виражена, локалізується в правому підребер'ї, має тупий ниючий характер, може тривати до декількох днів (тижнів). Іррадіації може відбуватися в спину під праву лопатку, праву половину поперекової області, праве плече. Для хронічного холециститу характерно посилення больового симптомами після прийому гострої або жирної їжі, газованих напоїв, алкоголю. Загострення хронічного холециститу найчастіше передують подібні порушення в дієті, а так само переохолодження та стреси.

Больовий симптом при калькульозного хронічного холециститі може протікати по типу жовчної коліки (біль гостра, сильна, переймоподібний).

Крім больового симптомів у хворих нерідко відзначають нудоту (аж до блювоти), відрижка, присмак гречки в роті. У період загострення може відзначатися підвищення температури тіла до субфебрильних значень.

Нетипові прояви хронічного холециститу:

• тупі болі в області серця;

• запори, здуття живота;

• дисфагія (розлад ковтання).

Для хронічного холециститу характерний розвиток ЦИХ ознак після порушень в дієті.

 

 

 

 

 

Розділ 4. Діагностика хронічного холециститу

При діагностиці хронічного холециститу виявляють фактори, що сприяють його виникненню – застій жовчі і порушення моторики міхура, вроджені та набуті дефекти органів, що ведуть до утруднення циркуляції жовчі, гіподінамічний спосіб життя, характерні харчові звички (пристрасті до гострої, пряної їжі, жирної, алкоголю). Холецистит може стати ускладнення паразитарних захворювань кишечника і печінки.

При опитуванні та пальпації черевної стінки виявляють особливості і локалізації больового симптомів. Визначають характерні для запалення жовчного міхура симптоми: Мерфі, Мюссе, Шоффара.

При лабораторному дослідженні крові в період загострення відзначаються ознаки неспецифічними запалення (підвищення ШОЕ, лейкоцитоз). Біохімічний аналіз крові виявляє підвищення активності печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ГГТП, лужна фосфатаза).

Найбільш інформативні в діагностиці холециститу методи інструментальної діагностики: УЗД органів черевної порожнини, холецистографії, холеграфіі, сцинтиграфія, дуоденальне Зондування.

При ультразвуковому дослідженні жовчного міхура визначають розмір, товщину стінки, можливі деформації і наявність каменів у жовчному міхурі. Також відзначаються спайки, запалення жовчного шляху, Розширені Жовчний протоки печінки, порушення моторики міхура.

При дуоденальному зондування відзначають порушення моторики жовчного міхура, беруть аналіз жовчі. При посівах жовчі можливе виявлення бактеріального зараження, визначення збудника інфекції, також можна провести тестування культури на чутливість до антибіотиків для оптимального вибору терапевтичних засоби. Для хронічного безкам'яного холециститу характерно зниження кількості жовчних кислот в отриманій з міхура жовчі і підвищена концентрація літохоліевой кислоти. Також при загостреннях в жовчі наростає кількість білка, білірубіну (більше ніж у 2 рази), вільних амінокислот. Найчастіше в жовчі виявляють кристали холестерину.

Для визначення моторики і форми жовчного міхура може застосовуватися холецистографії, холеграфіі. Артеріографія виявляє потовщення стінки жовчного міхура і розростання судинної мережі в області ДПК і прилеглих відділах печінки.

Особливості діагностики:

У клінічному аналізі крові спостерігаються лейкоцитоз з нейтрофільний зсув вліво, підвищення ШОЕ. При наявності обтураційній синдрому в загальномуаналізі сечі відзначається позитивна реакція на білірубін. При біохімічному дослідженні крові спостерігається підвищення вмісту білірубіну, (Х2 і углобулінов, сіалових кислот, Среактівного білка, фібриногену, цукру крові, активності лужної фосфатази,углутамілтранспептідази, амінотрансфераз.

Важливе місце в діагностиці відводиться ультразвуковому і рентгенологічним методам дослідження органів черевної порожнини, езофагогастродуоденоскопія. Діагноз ХБХ вважається доведеним, якщо при проведенніультразвукового дослідження на холецістограмме або холецістосцінтеграмме визначаються деформація, потовщення стінок і зниження скорочувальної функції міхура, наявність періпроцесса.

При проведенні фракційного дуоденального зондування відзначаютьсязменшення кількості міхурово жовчі, порушення функції сфінктера Одді, зміна біохімічного складу жовчі, наявність в ній запальних компонентів (Среактівний білок, сіалові кислоти), бактеріальної контамінації.

 

 

 

Розділ 5. Лікування хронічного холециститу

Лікувальна програма включає:

• режим;
• дієтотерапію;
• лікарську терапію в період загострення:
• купірування больовогосиндрому;
• застосування жовчогінних засобів;
• антибактеріальну терапію;
• нормалізацію функцій вегетативної нервової системи;
• нммуномодулірующую терапію і підвищення загальної реактивності організму;
• фізіотерапію, водолікування;
• санаторнокурортное лікування.

Лікування некалькульозного хронічного холециститу практично завжди здійснюється гастроентерологом консервативно. Лікування в період загострення спрямоване на зняття гострих симптомів, санація вогнища бактеріальної інфекції за допомогою антибіотикотерапії (застосовуються препарати широкого спектру дії, як правило, групи цефалоспоринів), дезінтоксикації організму (інфузійної введення розчинів глюкози, хлориду натрію), відновлення травної функції (ферментні препарати – креон, панзинорм і т.п.).

Для знеболення та зняття запалення застосовують препарати групи нестероїдних протизапальних засобів, зняття спазму гладкої мускулатури міхура і проток здійснюють спазмолітиками.

Для ліквідації застою жовчі застосовують препарати, що сприяють посиленню перистальтики жовчних шляхів (оливкова олія, обліпихи, Магнезія) Холеретики (препарати, що підвищують секрецію жовчі) застосовують з обережністю, щоб не викликати посилення хворобливості і збільшенню застійних явищ.

Для лікування в період загострення хронічного неускладненого холециститу застосовують методи Фітотерапія: Відвари трав (м'ята, валеріана, кульбаба, ромашка), квіток календули.

Після стихання симптомів загострення і переходу захворювання в стадію ремісії рекомендується дотримання дієти, тюбажи з магнезії, ксиліт або сорбітом. Фітотерапевтичних терапія хронічного холециститу полягає в прийомі відварів пижма, крушини, алтея, деревій. Застосовується фізіотерапевтичне лікування: рефлексотерапія, електрофорез, СМТ-терапія, грязелікування та ін Показано санаторне лікування на бальнеологічним курортом.

При хронічному калькульозному холециститі показано хірургічне видалення жовчного міхура – джерела утворення конкрементів. На відміну від лікування гострого калькульозного холециститу, операція з видалення жовчного міхура (холецистотомию лапароскопічна чи відкрита) при хронічних холециститі не є Екстрене заходом, призначається планово. Застосовуються той же Хірургічні методики, як і при гострому холециститі – лапароскопічна операція видалення жовчного міхура, холецистектомія з мінідоступу. Для ослаблених і літніх пацієнтів – черезшкірна Холецістостомія для формування альтернативного шляху відтоку жовчі.

При хронічних холециститі у разі протипоказань до оперативного втручання можна спробувати методику нехірургічного дроблення каменів за допомогою екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії, проте варто пам'ятати, що руйнування каменів НЕ веде до лікування і досить часто відбувається їх повторне формування.

Так само існує методика медикаментозного руйнування каменів за допомогою препаратів солей урсодезоксіхоліевой і хенодезоксіхоліевой кислот, але це лікування Займає досить тривалий час (до 2х років) і Також не веде до повного виліковування, і не гарантує, що камені НЕ сформуються згодом знову.

Розділ 6. Харчування при хронічному холециститі

Всім хворим хронічним холециститом приписів спеціальна дієта і необхідно суворе дотримання певного режиму харчування. При хронічних холециститі хворим призначається дієта № 5 в стадії ремісії і дієта № 5А при загостреннях захворювання.

По-перше, прийоми їжі виробляють кожні 3-4 години невеликим порціями (дробове харчування), по-друге, дотримуються обмежень у вживанні певних продуктів: жирні, смажені, гострі, пряні страви, газовані напої, алкоголесодержащіе продукти.

Також заборонені до вживання яєчних жовтків, Сирі овочі та фрукти, вироби із здобного тіста, масляні і вершкові креми, горіхи, морозиво. При загостреннях рекомендовані свіжоприготовані на пару або варені продукти в теплому вигляді. Овочі та фрукти, Дозволені хворим в період поза загостренням: курага, морква, кавун і диня, родзинки, чорнослив. Ці продукти нормалізують моторику жовчного міхура і позбавляють від закрепів.

Порушення пацієнтами принципів лікувального харчування веде до розвитку загострення захворювання і прогресування деструктивних процесів у стінці жовчного міхура.

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 7. Профілактика хронічного холециститу

Первинною профілактикою холециститу є дотримання здорового способу життя, обмеження в прийомі алкоголю, відсутність шкідливих харчових звичок (Переїдання, пристрасті до гострої і жирної їжі), фізично активне життя. При наявності вроджених аномалій внутрішніх органів – своєчасне виявлення та корекція застійних явищ у жовчному міхурі. Уникання стресів і своєчасне лікування жовчнокам'яної хвороби та паразитарних заражений кишечника і печінки.

Для профілактики загострень хворим хронічним холециститом необхідно строго слідувати дієті і принципам дрібного харчування, уникати гіподинамії, стресів і переохолодження, важкої фізичної навантаження. Хворі хронічним холециститом перебувають на диспансерному обліку і двічі на рік повинні проходити обстеження. Їм показано регулярне санаторно-курортне лікування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Холецистит – запалення жовчного міхура, що супроводжується порушенням його моторної функції. Клінічно проявляється болем і тяжкістю в правому підребер'ї, що виникають часто після прийому жирної їжі та алкоголю, нудотою, блювотою, сухістю і гіркотою в роті. Холециститу часто супроводжують панкреатит, гастродуоденіт, ентероколіт. Хронічні застійні явища жовчі сприяють утворенню каменів у жовчному міхурі та розвитку калькульозного холециститу.

Хронічний холецистит – запалення жовчного міхура, яке має хронічний, рецидивуючий характер. Часто поєднується з порушенням виведення жовчі.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Большая медицинская энциклопедия, Москва, 1998г

2. «Холецистит» Авт. Анна Кучанская Изд. «Весь» , С. Петербург , 2001г.

3. Ю. Є. Вельтищева, Н.П. Бочкова “Спадкова патологія людини”, 1-ї тому, М. 1992

4. HealthGate Home Page, http://www.healthgate.com

5. Л.О. Бадалян “Спадкові хвороби”, Ташкент, Мед. 1980

6. О.П. Бочков “Спадкоємність чоловіки й мутагени довкілля”, М. Мед 1989