Iсторiя розвитку бухгалтерського облiку

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Приватний вищий навчальний заклад

Інститут ділового адміністрування 
 

                                                      Кафедра обліку та аудиту 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ

з дисципліни: «Бухгалтерський облік»

на тему:

«ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ»

                                                              Виконала

                                                              ст. групи МЗ-09

                                                              Бербер Катерина

                                                              Перевірила

                                                              Роєва О.С 
 
 

Кривий  Ріг

2011 
ЗМІСТ 

Вступ………………………………………………………………………………….3

1. Періодизація  розвитку бухгалтерського обліку………………………..………4

2. Зародження  обліку в країнах світу……………………………………………...7

3. Зародження української держави та обліку на її території………………..….12

Висновки…………………………………………………………………………....23

Список  використаних джерел………………………………………………..……24 

ВСТУП 

      Виникнення  і розвиток бухгалтерського обліку є невід’ємною складовою частиною всієї історії людського суспільства. Сучасна наука не дала однозначної відповіді, який момент слід вважати виникненням бухгалтерського обліку. В багатьох випадках це пояснюється недостатньою кількістю джерел, що збереглися, - облікових документів, які використовувалися нашими попередниками.

      Широке  розповсюдження правильної, наукової бухгалтерії природно викликає необхідність у висвітленні історії її виникнення і розповсюдження по всьому світу.

      Сьогодні  бухгалтери багатьох країн світу  досліджують стародавні записи та книги, адже лише вивчаючи історію науки можна зрозуміти та усвідомити ті помилки і недоліки, які мали місце в сфері організації і ведення обліку в минулому та існують на сучасному етапі.

      Для того, щоб зрозуміти та збагнути всю сутність бухгалтерії, необхідно вивчити її історію. Тільки глибокі знання поступового розвитку обліку навчають заслужено цінувати його переваги та значення для господарського життя. За допомогою історії є можливість проникнути в економічне життя минулих століть. Господарські явища, правові відносини, рух цінностей, які належать підприємству, відображають за допомогою слів та цифр – бухгалтерських записів. Бухгалтерія, таким чином, є дзеркалом, яке відбиває частину явищ культурного розвитку народів світу.

      Питання необхідності вивчення історії облікової науки не викликає жодного сумніву. Адже краще працює той бухгалтер, який добре володіє досвідом попередників. Він не витрачає часу, намагаючись винайти те, що вже було винайдено раніше. Вивчаючи історію, бухгалтер не може її переробити, але спроможний глибоко переосмислити минуле та краще усвідомити майбутнє.         

1. ПЕРІОДИЗАЦІЯ РОЗВИТКУ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ.

       Бухгалтерський облік був викликаний до життя самою господарською діяльністю людини. З історичних облікових документів, які збереглися до сьогодні, видно, якою повагою користувалися в давнину бухгалтери і як цінувалась їх справа. Облік називали таємницею богів, в яку посвячували лише обраних.

      І все ж таки, цілковито очевидно і логічно, що розвитку бухгалтерського  обліку сприяли прогрес, стабільність, більш повна реалізація суспільних потреб. У зв'язку з цим важливого значення набуває періодизація розвитку бухгалтерського обліку. Вона дозволяє прослідкувати історичну логіку, підійти до усвідомлення прогресу зміни епох.

      В літературі не існує єдиної думки щодо періодизації розвитку бухгалтерського обліку.

      Виділяють чотири основні періоди розвитку бухгалтерського обліку.

      Перший  період характеризувався виникненням  різних способів реєстрації фактів в  облікових регістрах у вигляді систематичних і хронологічних записів. Вершиною періоду становлення бухгалтерського обліку було широке розповсюдження подвійного запису.

      Другий  період припадає на час революційних перетворень в галузі виробництва, розвитку різних форм товарних операцій та збільшення обсягів торговельних, фінансових та інших операцій не тільки в окремих країнах, але й у всьому світі. В цей період видається досить велика кількість праць з обліку.

      Третій  період – становлення бухгалтерського  обліку як сфери наукових знань. Протягом цього періоду зусилля більшості авторів були направлені на те, щоб встановити теоретичні основи бухгалтерського обліку, визначити галузь тих явищ, вивчення яких складає об‘єкт даної науки. Був сформульований ряд визначень бухгалтерського обліку і його цілей.

      Четвертий період доцільно поділити на дві основні  стадії:

      - перша стадія, що охоплює період до середини XX ст., характеризується розробкою базових принципів об’єктивної оцінки майново-правового стану самостійно господарюючого суб’єкту, галузевого напряму в побудові системи бухгалтерського обліку, розширення державної регламентації національних систем і звітності бухгалтерського обліку. 

            друга стадія – з  середини XXст. до наших днів – характеризується розробкою принципів оцінки майново-правового стану господарюючих суб’єктів в умовах зовнішнього ринкового середовища і у зв’язку з прийняттям ефективних господарських рішень для отримання майбутньої економічної вигоди.

      Розглядаючи питання розвитку обліку, учені багато уваги приділяли вивченню основних етапів його розвитку, зокрема з’ясуванню джерел і першооснов обліку. Я.В. Соколов зазначає, що сьогодні вчені не дають єдиної відповіді на питання, коли виникла бухгалтерія. Існує три варіанти відповіді:

      1) 6 тисяч років тому, тобто тоді, коли почалася цілеспрямована реєстрація фактів господарського життя, і бухгалтерія почала існувати як практична діяльність - рахівництво;

      2) 500 років тому, коли вийшла відома  в усьому світі праця Луки  Пачолі „Про рахунки та записи”,  і почалося літературне осмислення обліку;

      3) 100 років тому, коли появилися  перші теоретичні розробки з  обліку і починає розвиватися  самостійна наука – рахунковедення.

      При вивченні історії розвитку обліку важливого значення набуває періодизація бухгалтерського обліку, що досліджувалася багатьма вченими. Кожний автор в основу періодизації покладав відповідну ознаку (наприклад, зміну економічних формацій, форму обліку, облікову ідею, характер облікових носіїв, облік витрат та ін.). Більшість авторів брали за основу те, яку роль виконував бухгалтерський облік на різних етапах розвитку суспільства.

      Так, наприклад, італійський вчений Дж. Чербоні (1873), який виділяв чотири етапи: 1) давній світ; 2) період від Л. Фібоначі до Л. Пачолі, який він називав епохою комерційної арифметики; 3) період від Л. Пачолі до Ф. Вілли

– становлення  подвійної бухгалтеріі; 4) виникнення та розвиток наукової

бухгалтерії..

      Французський  економіст Л. Сей (1883) виділяв такі етапи: 1)мнемонічний, який розпадався на два періоди – усний, коли так  званий бухгалтер повинен був усе зберігати в пам’яті, і символічний (дописемний), коли записи робились зарубками на бирках, вузлами на мотузках тощо (в обох випадках уже був рахунок, але не було письма); 2) уніграфічний – проста бухгалтерія; 3) диграфічний – подвійна бухгалтерія; 4) логісмографічний..

      Український учений М.Г. Чумаченко (1997) виділяє такі періоди:

      1) з моменту виникнення товарно-грошових  відносин і до кінця XVIII

ст. (виникнення різних способів реєстрації фактів в  облікових регістрах у

вигляді систематичних і хронологічних записів, розповсюдження методу

подвійного  запису);

      2) з кінця XVIII ст. і до кінця  XIX ст. (видання перших праць з  обліку, виникнення облікових теорій, визначення основних напрямків  розвитку науки „рахівництво”);

      3) з кінця XIX ст. і до початку XX ст. (становлення бухгалтерського обліку як галузі наукових знань);

      4) початок XX ст. і до наших днів (розробка базових принципів об’єктивної оцінки майново-правового стану самостійно господарюючого суб’єкта в умовах зовнішнього ринкового середовища, галузевого напрямку в побудові системи бухгалтерського обліку, розширення державної регламентації національних систем і звітності)

      Таким чином, вивчення періодизації розвитку обліку заслуговує надзвичайної уваги, тому що дозволяє зрозуміти сучасний розвиток і оптимальні напрямки прогнозування його еволюції в майбутньому. 

2. ЗАРОДЖЕННЯ ОБЛІКУ В КРАЇНАХ СВІТУ

      Бухгалтерська справа, як і будь-який суспільний розвиток, - це складний процес: поряд із піднесенням  творчої думки, успіхами, значними ривками, історія бухгалтерського обліку сповнена падінь, невдач, відхилень, помилок.

      Становлення обліку – це діалектичний, поступовий процес, мета якого – забезпечити  прийнятні умови послідовного, безперервного, раціонального і успішного виконання  функцій бухгалтерського обліку. Вся історія бухгалтерської праці, за своєю сутністю, є поступовим рухом до вирішення трьох основних завдань:

• зробити облік максимально інформативним і точним;
• досягти його простоти і дешевизни;
• отримати своєчасну інформацію про факти господарського життя.   

      Витоки  і перші паростки обліку приховані  від нас назавжди, однак, неважко  уявити, що саме з розвитком людського  суспільства, появою писемності і арифметики було закладено підґрунтя для  обліку.

      Сьогодні  лише одиниці бухгалтерів-практиків  мають уявлення про те, наскільки давнім є облікове мистецтво. 

      Облік виник одночасно з писемністю і завжди віддзеркалював економічний  стан та запити суспільства. Першу згадку про мистецтво бухгалтерії можна  зустріти у книзі Премудрості  Сираха, в якій наказується кожному синові Ізраїлю: «Якщо щось видаєш – видавай рахунком та масою і роби усіляку видачу та приймання за записом».

      Видатні вчені прагнули сягнути глибини  століть для того, щоб визначити  момент виникнення обліку, його періодизацію, спеціалізацію і спрогнозувати подальший розвиток. Цій проблемі завжди приділялось багато уваги. Однак, не дивлячись на численні спроби вчених – бухгалтерів, останнім не вдалося, на жаль, визначити з достатньою ймовірністю часу виникнення бухгалтерії. У будь – якому випадку, до винаходу писемності про існування бухгалтерії не могло бути і мови. Найбільш фундаментальною працею з історії обліку є книга «Бухгалтерський учет: от истоков до наших дней»(1996) видатного російського вченого Я.В. Соколова. В ній автор стверджує, що «…облік виник не одразу. Були часи, коли він був непотрібним, коли всі відомості про господарство вміщувались в голові однієї людини, і не тому, що у цієї людини добра пам'ять, а просто господарство було невеликим, і відомостей про нього було небагато». Вже в первісному суспільстві виділилась особа, яка вміла вести господарство без записів, адже результати праці общини були відомі всім її членам. Потрібно було робити деякі записи про результати полювання або землеробства, тому що люди в той час боялись, що «…весна забуде прийти на зміну зимі».

      З одного боку, винахід алфавіту фінікійцями, розвиток арифметики, а також господарство, яке все більше ускладнювалось і  удосконалювалось, призвели до необхідності реєстрації фактів господарської діяльності, тобто виникнення обліку. Е. Шмаленбах стверджував, що у великих господарствах записи і числа замінювали господарю очі і вуха.

      З іншого боку, можна припустити, що необхідність в записах повинна була виникнути ще в ті давні часи, коли вперше виникли «мінові» відносини між людьми і коли вони набули форми регулярних торговельних відносин: спочатку між окремими особами, а в подальшому – між окремими націями.

      Подальший розвиток господарського обліку відбувався одночасно з розвитком обміну. Саме обмін породжує подвійний запис як відображення вибуття одного продукту і появи іншого. З’являються рахунки речей. З виділенням із загальної маси товарів особливого товару – грошей, що виконують функції міри вартості, засобу платежу, засобу обігу і засобу нагромадження, з’являється рахунок грошей. Подвійний запис набуває більшого поширення, і головне – в обліку з’являється єдиний узагальнений вимірник: як міра вартості, як засіб вартісного вимірювання. Виникнення і розвиток кредитних відносин викликали необхідність банківської діяльності, операцій з готівкою, в подальшому – появу розрахункових рахунків і сприяли розширенню сфери застосування подвійного запису. Облік почав відігравати роль «штучного механізму», який впливав на грошовий обіг. Точно встановити час трансформації господарського обліку в бухгалтерський облік неможливо, оскільки процес його розвитку відбувався паралельно з поступовим розвитком обміну, грошового обігу, кредиту і банківської діяльності.

      Таким чином, паралельно розвивався як купецький, так і банківський облік. Замкнену систему рахунків для обліку сукупності засобів та операцій «одиничного» господарства створила купецька бухгалтерія. Для  обліку всієї сукупності внесених в підприємство засобів, їх збільшення та зменшення вперше вводиться новий рахунок – рахунок Капіталу. Це призводить до того, що вся сукупність засобів і операцій в обліку відображається в балансі одиничного підприємства.

      Більшість учених колисковою знань про бухгалтерський облік називають Стародавній Єгипет . У Стародавньому Єгипті підрахунок предметів господарювання й продуктів, їх переписування здійснювалось переважно на папірусі. Також використовувалися глиняні черепки й дерев’яні дощечки. Слід зазначити, що саме в Стародавньому Єгипті було винайдено інвентарний рахунок - опис, який відображав рух матеріальних цінностей, тобто їх надходження та витрачання. У Стародавньому Єгипті основним обліковим прийомом була інвентаризація. При І і ІІ династіях (3400-2980 рр. до н.е.) кожні два роки проводилась інвентаризація рухомого й нерухомого майна. При ІІІ династії преривна (дискретна) інвентаризація була замінена поточним (перманентним) обліком. Його мета полягала в перевірці достовірно отриманих та виданих срібла, хліба й т.д. Важливою особливістю матеріального обліку був щоденний розрахунок залишків, що було можливим у зв’язку з невеликим обсягом господарської діяльності.

      У Шумері й Вавилоні в якості основних первинних носіїв виступали глиняні  картки (таблички). Також використовували дерев’яні дощечки, каміння, метал, слонову кість, рідше - папірус. Крім того, широко застосовувалися допоміжні таблиці: таблиці множення й таблиці складних відсотків. Для Вавилона так само, як і для Єгипту, процес виникнення інвентарного, а потім і прибутково-видаткового рахунку є типовим. Але у Вавилоні облік був більш регламентованим, реєстрація господарських фактів здійснювалась в систематизованому та хронологічному порядку. Основними принципами, що використовувалися в обліку були оперативний та накопичувальний, останній покладено в основі побудови більшості сучасних облікових регістрів.

      У Китаї (ІІ-ІІІ cт. до н.е.) булисформовані основні принципи складського обліку. У цей період була вже досить розвинена  система обліку матеріальних цінностей. Облікові працівники були зосереджені в трьох відділах, де фіксувалось надходження, витрачання й залишок цінностей. Перший та другий відділи відображали рух цінностей, а третій відділ здійснював інвентаризацію й виводив натуральний залишок, але не відображав облікового залишку. Це призводило до того, що тільки вища адміністрація володіла інформацією про справжній стан справ.

      Облік Античного світу включає облікове мистецтво й культуру Стародавньої Греції й Риму. Отже, під античністю слід розуміти греко-римську культуру. У Стародавній Греції облік здійснювався переважно на дощечках, вибілених гіпсом. Рідше застосовувалися папірус і глиняні черепки. Приблизно до XVII ст. до н.е. тут виникла система складового лінійного письма, що призвело в подальшому до появи в обліку прийому лінійного запису в межах обліку сплати податків.

      У Стародавній Греції була розвинута  система державного рахівництва: велися облікові книги та складалася звітність  за державними доходами й витратами. Тут уперше виникло поняття матеріальної відповідальності, але лише крадіжка розглядалась як матеріальна шкода. У III ст. до н.е. за часів реформи Зенона була здійснена спеціалізація обліку залежно від галузей господарства, складалася самостійна звітність за кожним видом діяльності, здійснювався систематичний облік матеріальних цінностей.

      В період піднесення й падіння Стародавнього  Риму перші записи в обліку в основному  здійснювалися на дерев’яних, покритих воском дощечках, мідних

дошках, на папірусі й пергаменті. В якості облікових регістрів давньоримські

бухгалтери  застосовували книги (кодекси) обліку, серед яких першою книгою була книга  „Adversaria” для щоденних записів, у  подальшому вона отримала назву Пам’ятної  книги, а згодом її назвали Меморіалом. У Стародавньому Римі в I-II ст. до н.е. уперше виникає баланс державного господарства. Так називали регістр бюджетного обліку – книгу „бреваріум”, де відображались кошторисні асигнування та їх виконання як у масштабі всієї держави, так і в окремих провінціях. Слід також зазначити, що перші уявлення про оцінку також пов’язані із системою облікових регістрів Стародавнього Риму. Давньоримський архітектор Вітровій при оцінці споруд у будівництві планував щоденно зменшувати їх вартість на одну вісімдесяту частину первісної вартості. Таким чином, при продажу будівель розраховували рівномірний

(прямолінійний)  знос.Довгий час у Римі основними  обліковими прийомами були звітність  та інвентаризація. У Стародавньому  Римі зароджуються принцип публічності  бухгалтерської звітності й принцип  нарахування. У I ст. н.е. з’являються кодекси поведінки бухгалтерів._

      Отже, у країнах Стародавнього світу  виникають перші принципи й прийоми  обліку, зароджуються елементи системи  обліку, звітності й контролю.

3. ЗАРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ І ОБЛІКУ НА ЇЇ ТЕРИТОРІЇ

            Територію України  у дослов’янський період населяли різні народи і племена. Найвідомішою і найдавнішою визнається трипільська  культура, яка існувала в період з 2500 р. До 2000 р. до н. е.

      Починаючи з VIII ст. до н. е. На території Чорноморського узбережжя сучасної України почали створюватися грецькі поселення. Греки вели торгівлю з народами, що тут проживали, заснували ряд міст-колоній. Облік у грецьких колоніях був організований за тими ж принципами, що і в самій Греції.

     Відомо, що в V-VII ст. н. е. ,за часів життя наших пращурів, зокрема, таких слов’янських  племен  як анти, на території України в обігу з'явилися іранські монети.

     У VII-IX століттях утворився союз племен під назвою “Руська земля” з  центром у місті Київ.

     Систематизація  облікової літератури та інших джерел дозволили розглянути історичний розвиток України та визначити в ньому етапи виникнення облікової культури, які будуть розглянуті нижче.

     Київська  Україна-Русь, як держава, виникла в IX столітті, у 882 р. На території цієї держави близько півтора століття використовувалися примітивні прийоми обліку, пов'язані зі збором данини та обліком торгових оборотів. У період, коли київські князі тільки завойовувати та об'єднувати слов'янські племена, населення відбувалося так зване “полюддя”- данину шкірами, воском, медом. Пізніше все населення було зобов'язане сплачувати данину від “диму”, тобто, землі, на якій проживали або “рала” – від землі, яку обробляли. Встановлювалися і окремі спеціальні податки, такі як “ловчий” – утримання княжого двору під час полювання, повіз від перевезень, мито від торгів у місті тощо.

      Недоторканність приватної земельної власності  закріпив збірник законів України-Русі “Руська правда” Я. Мудрого. Власність  князя і держави ототожнювались, розмір данини та податків не регламентувався, тобто все було в руках князя. Таке юридично закріплене господарювання певним чином впливало на формування обліку в майбутньому, адже діяв принцип: держава є власником всього майна, яке знаходиться в країні, що і зумовило необхідність створення єдиного органу, який би регламентував порядок ведення облікових записів, підпорядкувавши їх “вертикальним” правовим відносинам. Народ віддавав все державі в особі князя. Тому найвищу урядову посаду при княжому дворі займав дворецький. Основним його завданням був догляд за княжим двором і всім княжим майном.

      Ведення обліку в ті часи, в тому числі  і облікової роботи, знаходилось  безпосередньо в підпорядкуванні  печатника. Він був начальником  княжої канцелярії та укладав княжі  грамоти, мав на збереженні княжу  печатку.

      Поштовхом у розвитку культури, освіти і облікової  науки в Київській державі  стало християнство: створювалися школи, видавались книги, розвивалась наука, зокрема, математика як основа обліку.

      Так, ідеї української бухгалтерії зародилися в монастирях під впливом візантійської наукової думки. Відповідна підготовка людей, які займались обліком та іншою писарською роботою, здійснювались в монастирях Київської Русі, а пізніше і Галицько-Волинського князівства. Там була сконцентрована вся наукова думка, відкривались школи, де учні мали змогу навчатись веденню обліку і записів.

      Облік в монастирях був організований  за принципом камеральної форми. Об'єктами обліку була готівка, доходи, видатки, а також дебіторська  і кредиторська заборгованість. Суми дебіторської заборгованості клієнтів відображалися по дебету, а по кредиту – їх внески. В окремих касових журналах реєструвались прибуткові та видаткові операції. Але облік не був систематичним. У цей період в Україні переважали проста бухгалтерія, хоча вже почали з'являтися паростки застосування подвійного запису.

      В обліку тих часів застосовувався такий принцип: за кожен майновий об'єкт повинна відповідати певна  особа або група осіб.

      Комірниками при княжому дворі були стольник і ключник. Перший займався наглядом за княжим столом, контролював зберігання, оприбуткування та видачу харчів, другий зберігав ключі від комор і магазинів.

      Комірники несли матеріальну і кримінальну  відповідальність за збереження довірених  їм цінностей. Винних били, «карали  на горло», садили на «дибу» за кожну  виявлену недостачу. Пропонувалося навіть, щоб у приміщенні складів до стін прибивати шкіру покараних за значну недостачу комірників як попередження для новоприйнятих.

      У монастирях був свій порядок розподілу  облікових обов'язків: управителем  був келійник, йому підпорядковувались казначей і старці. Казначей відповідав за зберігання грошей вів їх облік. Старці несли адміністративну і матеріальну відповідальність за ведення разових робіт і виданих їм під звіт матеріальних цінностей. В деяких монастирях були ще й приказчики, на які покладались функції ревізорів.