Класифікація витрат за економічними елементами

План

Вступ

1.      Економічна сутність витрат підприємства

2.      Класифікація витрат за економічними елементами

Висновки

Список літератури

Вступ

Враховуючи особливості  виробництва і з метою забезпечення раціональної організації обліку, визначення величини витрат і здійснення контролю за формуванням собівартості продукції, важливе значення має науково обґрунтована класифікація витрат.

Складність встановлення класифікації витрат пояснюється масштабами виробництва, різною технологією, різноманітністю самих витрат. Вони виникають в різних місцях та в різний час. Є витрати одноелементні, а є такі, до складу яких входить декілька елементів, одні прямо відносяться на виробництво, інші – непрямим шляхом; одні залежать від обсягу одержаної продукції, інші – не залежать.

Велике значення класифікації витрат в управлінні ними і, перш за все, при здійсненні калькуляції собівартості продукції для різних потреб управління.

Класифікація витрат – науково обґрунтоване групування витрат за визначеними однорідними ознаками для цілей обліку, аналізу, контролю, планування та прийняття управлінських рішень стосовно процесу виробництва продукції.

Класифікація, в загальному понятті, – це один із методів пізнання та вивчення об’єктів. Її суть у розподілі досліджуваних об’єктів на класи на базі визначених загальних властивостей об’єктів та закономірних зв’язків між ними. Класифікація витрат має практичне значення. Групування видів витрат за окремими ознаками є основою обліку, аналізу та калькулювання собівартості продукції. До того ж, групування витрат допомагає знаходити рішення у нестандартних ситуаціях, у нових сферах діяльності. Класифікація витрат потрібна для визначення вартості продукції та відповідно для ціноутворення, і визначення собівартості одиниці продукції, тобто локальних затрат. Групування витрат є важливим не тільки для розрахунку собівартості, а й для встановлення певного співвідношення між ними з метою взаємного контролю та узгодження. Таке узгодження можливе тільки за наявності економічно обґрунтованої класифікації витрат за певними групами, що також має велике значення для економічного аналізу собівартості, встановлення та оцінки чинників її формування та зниження.

3.      Економічна сутність витрат підприємства

Діяльність будь - якого підприємства завжди пов'язана з певними витратами матеріальних, трудових, інформаційних, грошових та інших ресурсів на виготовлення, зберігання, транспортування, сортування, пакування, фасування та реалізацію товарів. Сукупність всіх цих витрат і складає поточні витрати підприємства.

        Розглянемо сутність категорії „витрат" з точки зору різних нормативних документів та літературних джерел.

        1. Національні стандарти бухгалтерського обліку П(С)БО 1 та П(С)БО 16 визначають витрати як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). В даному визначенні сутність витрат виражається не через їх економічну природу, а через наслідки операцій з активами та капіталом для фінансово - майнового стану підприємства.

        2. Згідно Методичних рекомендацій з формування складу витрат та порядку їх планування в торгівельній діяльності, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 22.05.2002р. № 145 поточні витрати підприємства - це грошове відбиття витрат живої та уречевленої праці на здійснення поточної торговельно-виробничої діяльності підприємства, що за натурально - речовим складом становлять спожиту частину матеріальних, нематеріальних трудових та фінансових ресурсів.

        3. Такі економісти як: М.І. Баканов, С.М. Капелюш, Л.П. Петров, A.M. Фрідман, А.А. Макарова та інші головну увагу приділяли витратам обігу, під якими розумілись суспільно - необхідні витрати живої та уречевленої праці. Таке тлумачення витрат було зумовлено тим, що витрати розглядалися у зіставленні з витратами виробництва з одного боку, та витратами споживання - з іншого, а також з домінуванням економічної теорії К. Маркса щодо економічної природи витрат.

       4. У своїх працях Ф.Ф. Бутинець, Л.М. Янчева, Т.П. Остапчук, С.І. Якименко при розгляді витрат визначають їх як загальноекономічну категорію, що характеризує використання різних речовин і сил природи в процесі господарювання. Відрізняють поняття витрат в бухгалтерському розумінні від витрат в економічному тлумаченні. Так, під економічними витратами розуміють „затрати втрачених можливостей", тобто суму грошей яку можна отримати при найбільш вигідному із всіх можливих альтернативних варіантів використання ресурсів. Таким чином, економічні витрати будь - якого ресурсу обраного для виробництва продукції дорівнюють його вартості при найкращому із всіх можливих варіантів використання. Поняття економічних витрат обумовлено обмеженістю ресурсів у порівнянні з кількістю варіантів їх використання. З бухгалтерської точки зору витрати - це тільки конкретні витрати ресурсів . Дане тлумачення базується на ресурсному розумінні природи господарства, не беручи до уваги інші аспекти.

         5. Якщо розглядати роботи іноземних авторів, то особливостями вирішення проблеми розкриття сутності витрат є:

      присутність однакового підходу до розглядання витрат підприємств, що здійснюють різні види діяльності із зазначенням галузевих особливостей;

      розглядання витрат як елемента всієї системи управління у нерозривному зв'язку з іншими важливими показниками фінансово - господарської діяльності;

      створення умов для практичного впровадження наукових робіт до системи управління підприємством. К.Друрі визначає термін „витрати" як засоби, що витрачено на одержання прибутку. Дане тлумачення є одностороннім, адже здійснюється ототожнення витрат з використанням фінансових ресурсів.  Д.К.Шим, Д.Г. Сігел трактуть витрати як показник у грошовому виразі кількості ресурсів, використаних для досягнення визначеної мети. Це тлумачення виражає сутність витрат лише через натурально - речовий склад, не беручи до уваги сутнісний, часовий аспекти даної проблеми.

         Отже, розглянувши поняття „витрат" в нормативних джерелах та в спеціальній літературі, ми бачимо, що різні автори трактуючи це поняття, не розкривають всіх його аспектів, не враховують всіх особливостей функціонування підприємства як самостійного суб'єкта господарювання. Так, при визначенні економічної сутності витрат необхідно враховувати вище перераховані недоліки, знайти єдине найбільш повне тлумачення, що в кінцевому результаті допоможе зрозуміти сутність витрат та приймати раціональні та правильні рішення щодо управління витратами на підприємстві.

        В свою чергу, в бухгалтерському обліку витрати відображаються при дотриманні певних умов.

     Витрати визнаються за наступних умов:

       1. Зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводять до зменшення власного капіталу підприємства, крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками.

       2. Визнання на підставі систематичного і раціонального розподілу економічних вигод, які забезпечує актив протягом декількох (наприклад, нарахування амортизації основних засобів, нематеріальних активів тощо).

      3. Негайне визнання, якщо економічні вигоди не відповідають критеріям активів підприємства (наприклад, уцінка товарів, створення резерву сумнівних боргів тощо).

      4. Можлива достовірна оцінка суми витрат. Дотримання цієї умови означає, що оцінка витрат відбувається на підставі положень національних стандартів.

4.      Класифікація витрат за економічними елементами

Витрати, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), групуються за такими економічними елементами:

1)         матеріальні витрати;

2)         витрати на оплату праці;

3)         відрахування на соціальні заходи;

4)         амортизація основних фондів та нематеріальних активів;

5)         інші витрати.

Група «Матеріальні витрати» включає витрати на:

1)  сировину та матеріали, що придбаваються у сторонніх підприємств і організацій і входять до складу продукції, яка виробляється, утворюючи її основу, або є необхідними компонентами для виготовлення продукції (робіт, послуг);

2) купівельні матеріали, що використовуються в процесі виробництва і пакування продукції або для інших виробничих та господарських потреб (проведення випробувань, контроль, утримання, ремонт та експлуатація устаткування, будівель, споруд, інших основних фондів тощо), а також запасні частини для ремонту устаткування; знос інструментів, пристроїв, інвентарю, приладдя, лабораторного обладнання та інших засобів і предметів праці, які не належать до основних виробничих фондів; інші засоби індивідуального захисту, мило та інші мийні засоби, знешкоджувальні засоби, молоко і лікувально-профілактичне харчування;

3) купівельні комплектуючі вироби і напівфабрикати, що підлягають додатковому обробленню на даному підприємстві;

4)  роботи і послуги виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами або структурними підрозділами підприємства, що не належать до основного виду його діяльності.

До робіт і послуг виробничого характеру належать: здійснення окремих операцій з виготовлення продукції, оброблення сировини та матеріалів, проведення випробувань з метою визначення якості сировини і матеріалів, що використовуються, транспортні послуги сторонніх організацій на перевезення вантажу по території підприємства (переміщення сировини, матеріалів, інструментів, деталей, заготовок, інших видів вантажу з базового (центрального) складу до цехів (відділень), доставка готової продукції на склади зберігання);

5) витрати, пов’язані з використанням природної сировини, в частині відрахувань для покриття витрат на геологорозвідку та геологічні пошуки корисних копалин, на рекультивацію земель, плату за деревину, продану на пні, та за воду, що вибирається з водогосподарських систем у межах затверджених лімітів, відшкодування в межах нормативу втрат сільськогосподарського виробництва в разі вилучення угідь для розширення видобутку мінеральної сировини, а також платежі за використання інших природних ресурсів;

6) придбане у сторонніх підприємств і організацій будь-яке паливо, що витрачається з технологічною метою на виробництво всіх ви дів енергії, опалення виробничих приміщень, транспортні роботи, пов’язані з обслуговуванням виробництва власним транспортом;

7)    придбана енергія всіх видів, що витрачається на технологічні, енергетичні, транспортні та інші виробничі потреби підприємства;

8) втрати внаслідок нестач матеріальних цінностей у межах норм природного убутку.

Вартість матеріальних ресурсів формується виходячи з цін їх придбання на день оприбуткування (без урахування податку на додану вартість, за винятком передбачених законодавчими актами випадків), включаючи націнки і комісійні винагороди постачальницьким та зовнішньоекономічним організаціям, вартість послуг товарних бірж, брокерські послуги, суми мита і митних зборів, витрати на транспортування, зберігання та доставку, що здійснюються сторонніми організаціями.

Витрати, пов’язані з доставкою (в тому числі вантажно-розвантажувальні роботи) матеріальних ресурсів транспортом і персоналом підприємства, включаються до відповідних елементів витрат на виробництво (витрати на оплату праці, амортизація основних фондів та нематеріальних активів, матеріальні витрати тощо).

До вартості матеріальних ресурсів включаються також витрати підприємства на придбання пакувальних матеріалів і тари (крім дерев’яної та картонної), одержаної від постачальника матеріальних ресурсів, за винятком вартості цієї тари за ціною її можливого використання у тих випадках, коли ціни на них установлюються окремо понад ціни на матеріальні ресурси.

У разі включення вартості тари, прийнятої від постачальника разом з матеріальними ресурсами, до ціни ресурсів із загальної суми витрат на їх придбання вираховується вартість тари за ціною можливого використання чи реалізації з урахуванням витрат на при дбання матеріалів для її ремонту.

Із загальної суми витрат на матеріальні ресурси, що включаються до собівартості продукції, вираховується вартість зворотних відходів.

Зворотні відходи — це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що утворилися в процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового ресурсу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниження виходу продукції), або зовсім не використовуються за прямим призначенням.

До зворотних відходів не належать:

—        залишки матеріальних ресурсів, які, відповідно до встановленої технології, передаються до інших цехів, підрозділів як повноцінний матеріал для виробництва інших видів продукції (робіт, послуг);

—        супутня продукція, яку одержують одночасно з цільовим (основним) продуктом у єдиному технологічному процесі.

«Витрати на оплату праці» включають:

1) витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, обчислені згідно з прийнятими підприємством системами оплати праці, включаючи будь-які види грошових і матеріальних доплат;

2)     виплати, передбачені законодавством про працю, за невідпрацьований на виробництві (не явочний) час: оплата щорічних від пусток (компенсація за невикористану відпустку), крім оплати у частині витрат на оплату праці за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, оплата праці працівників, яким не ви повнилося 18 років, при скороченій тривалості щоденної роботи; оплата перерв у роботі працюючим матерям для годування дітей; оплата часу, пов’язаного з проходженням обов’язкових медичних оглядів, виконанням державних обов’язків, винагорода за передбачену законодавством вислугу років, інші виплати. Якщо на підприємстві створюється резерв для оплати відпусток, то до витрат виробництва (обігу) включаються щомісячні відрахування на створення такого резерву;

3)   витрати, пов’язані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів; виплати працівникам підприємства середньої заробітної плати за основним місцем роботи за час їхнього навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів:

—        оплата праці кваліфікованих робітників, не звільнених від основної роботи, за навчання учнів та підвищення кваліфікації р бітників;

—        витрати базових підприємств на оплату праці за керівництво виробничою практикою учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних училищ і студентів вищих навчальних закладів;

—        витрати, пов’язані з виплатою учням професійно-технічних училищ різниці між стипендією в розмірі тарифної ставки (мінімального окладу) робітника першого розряду і витратами цих навчальних закладів (на виплату стипендій, забезпечення харчуванням і обмундируванням);

—        оплата відпусток зі збереженням повністю або частково заробітної плати, що надається, відповідно до законодавства, особам, які успішно навчаються у вечірніх і заочних вищих навчальних закладах, заочній аспірантурі, у вечірніх (змінних) професійно-технічних училищах, оплата їх проїзду до місця навчання і назад, передбачена законодавством;

4) виплати громадянам за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру;

5) виплата звільненим працівникам вихідної допомоги і серед нього заробітку.

В окремих галузях народного господарства до витрат на оплату праці (відповідно до законодавства) належать:

—        вартість безкоштовно наданих працівникам комунальних послуг, продуктів харчування, витрати на оплату безкоштовно наданого працівникам підприємства житла (суми грошових компенсацій за ненадання безкоштовно житла, комунальних послуг тощо);

—        вартість безкоштовно наданих предметів (включаючи формений одяг, обмундирування), що залишаються в особистому постійному користуванні, або сума пільг у зв’язку з продажем їх за зниженими цінами (крім вартості виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила та інших мийних засобів, знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування або відшкодування витрат працівникам за придбання ними спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту у разі невидачі їх адміністрацією).

До складу елемента витрат «Відрахувань на соціальні заходи» належать:

1)  відрахування на державне (обов’язкове) соціальне страхування, включаючи відрахування на обов’язкове медичне страхування;

2)    відрахування на державне (обов’язкове) пенсійне страхування, а також відрахування на додаткове пенсійне страхування;

3)     відрахування до Фонду сприяння зайнятості населення та ін.;

4)  відрахування на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві.

До складу елемента витрат «Амортизація основних фондів та нематеріальних активів» належать:

1)  витрати у вигляді амортизаційних відрахувань від вартості основ них виробничих фондів на реконструкцію, модернізацію та капітальний ремонт фондів, що належать підприємству, а також тих, що перебувають у користуванні підприємства за умовами оренди (лізингу), обчислені за їхньою балансовою вартістю відповідно до встановлених норм, включаючи прискорену амортизацію активної їхньої частини.

До активної частини основних виробничих фондів належать машини та обладнання, транспортні засоби.

Рішення про прискорену амортизацію активної частини основ них виробничих фондів (але не більше ніж у два рази проти встановлених законодавством норм) приймається підприємством самостійно, якщо таке рішення не є причиною підвищення цін і тарифів на продукцію (роботи, послуги), що випускається. Не допускається прийняття рішення про прискорену амортизацію орендованих основних фон дів без згоди орендодавця;

2)    амортизаційні відрахування на надані в операційну оренду основні фонди (крім тих, що належать до державної форми власності) нараховуються орендодавцем і використовуються ним на повне відновлення наданих в оренду або інших належних йому основ них фондів. При цьому на собівартість продукції (робіт, послуг) орендаря відноситься сума нарахованих орендодавцем амортизаційних відрахувань на надані в оренду основні фонди;

3)    амортизаційні відрахування на надані у фінансову оренду основні фонди, а також на надані в операційну оренду основні фонди, що належать до державної форми власності, нараховуються орендарем і використовуються ним включно на повне відновлення орендованої частки основних фондів;

4)   витрати орендаря на капітальний ремонт орендованих будівель (приміщень) не житлового призначення відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг) щомісяця рівними частками протягом строку дії договору оренди;

5)  амортизаційні відрахування від вартості основних фондів (приміщень), що надаються безоплатно підприємствам громадського харчування або використовуються підприємствами самостійно для обслуговування працівників, які перебувають з підприємством у трудових відносинах;

6)  витрати, пов’язані зі зносом нематеріальних активів, у су мі амортизаційних відрахувань, що визначаються щомісяця за нормами, розрахованими, виходячи з їхньої первинної вартості та строку корисного використання, але не більше десяти років безперервної експлуатації або строку діяльності підприємства.

До складу елемента витрат «Інші витрати» належать:

1)  витрати, пов’язані з управлінням виробництвом; витрати на службові відрядження в межах норм, передбачених законодавством; оплата робіт (послуг) консультаційного та інформаційного характеру, пов’язаних із забезпеченням виробництва, зберіганням і реалізацією продукції, включаючи послуги щодо зміни структури управління приватизованим підприємством, оплата передбачених законодавством обов’язкових аудиторських перевірок; оплата робіт із сертифікації продукції тощо;

2)    витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад у напрямках, що не обслуговуються пасажирським транспортом загального користування, включаючи додаткові витрати на спеціальні маршрути міського пасажирського транспорту, організовані відповідно до угод, укладених з транспортними підприємствами (понад вартість, сплачену працівниками підприємства за діючими тарифами на відповідний вид транспорту, або віднесену за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства), витрати на перевезення працівників — інвалідів 1 і 2 груп до місця роботи і назад незалежно від наявності маршрутів пасажирського транспорту загального користування;

3)    додаткові витрати, пов’язані з виконанням робіт вахтовим методом, включаючи транспортні витрати на перевезення працівників від місця знаходження підприємства або пункту збору до місця роботи і назад та від місця проживання у вахтовому селищі до міс ця роботи і назад, а також витрати на експлуатацію та утримання вахтового селища, які не компенсуються платою працівників за користування житлом і комунальними послугами;

4)    платежі з обов’язкового страхування майна підприємства та цивільної відповідальності, а також окремих категорій працівників, зайнятих у виробництві відповідних видів продукції (робіт, послуг) безпосередньо на роботах з підвищеною небезпекою для життя та здоров’я, передбачених законодавством;

5)       витрати на сплату відсотків за фінансовими кредитами, одержаними для придбання основних фондів і нематеріальних активів для поточної виробничої діяльності, незалежно від терміну кредитування, а також для сплати відсотків за товарні і комерційні кредити; витрати, пов’язані зі сплатою відсотків за користування матеріальними цінностями, взятими в оренду (лізинг), нараховуються щомісяця в розмірі, передбаченому договором, і відображаються у складі собівартості продукції (робіт, послуг) у тому періоді, за який їх нараховано;

6)   витрати, пов’язані з оплатою послуг комерційних банків та інших кредитно-фінансових установ, включаючи плату за розрахункове обслуговування, отримання гарантій, вексельного авалю, факторингових і довірчих операцій, облік боргових вимог і зобов’язань, включаючи цінні папери, оплата поштово-телеграфних послуг та інших витрат, пов’язаних з грошовим обігом;

7)    витрати на виготовлення і придбання бланків цінних паперів, а також інші витрати, пов’язані з емісією цінних паперів;

8)    витрати на гарантійний ремонт і обслуговування реалізованої продукції, але не більше двох відсотків вартості цієї продукції;

9)   витрати на реалізацію продукції:

—        на відшкодування складських вантажно-розвантажувальних, перевалочних, пакувальних, транспортних і страхувальник витрат поста чальників, що включаються до ціни продукції згідно з базисом поставки, передбаченим угодою сторін;

—        на оплату послуг транспортно-експедиційних, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду), вартість яких входить до ціни продукції згідно з базисом поставки, передбаченим угодою сторін;

—        на сплату експортного (вивізного) мита та митних зборів;

—        на рекламу і передпродажну підготовку продукції.

До витрат підприємства на рекламу належать витрати на:

—        розроблення і видання рекламних виробів (ілюстрованих прейскурантів, каталогів, брошур, альбомів, проспектів, плакатів, афіш, рекламних листів, листівок тощо);

—        розроблення і виготовлення ескізів, етикеток, зразків фірмових пакетів і упаковки;

—        рекламу в засобах масової інформації (оголошення в пресі, передачі по радіо і телебаченню), витрати на світлову, комп’ютер ну та іншу зовнішню рекламу;

—        дублювання і демонстрацію рекламних кіно-, відео- і діафільмів;

—        виготовлення стендів, муляжів, рекламних щитів, покажчиків тощо (в сумі амортизації, зносу щодо зазначеного інвентарю);

—        зберігання та експедирування рекламних матеріалів, оформлення вітрин, кімнат-зразків, виставок-продажів, включаючи відрядження працівників підприємства на виставку продукції підприємства і вартість її зразків, що передані безпосередньо покупцям або посередницьким організаціям відповідно до контрактів і угод безоплатно і не підлягають поверненню;

—        уцінювання продукції, що повністю або частково втратила первинну якість за час експонування у вітринах;

—        проведення інших рекламних заходів, пов’язаних з діяльністю підприємства;

—        на відшкодування витрат за участь у виставках, ярмарках, вар тості безоплатно переданих зразків і моделей, на представницькі витрати (організацію прийомів, конференцій та інших офіційних заходів, включаючи оплату праці обслуговуючого персоналу) в розмірі до двох відсотків від обсягів реалізації продукції (робіт, послуг) за оподатковуваний період та в цілому за рік;

—        валові витрати;

10) нарахування на заробітну плату і авторські винагороди творчих працівників, що перераховуються до фондів творчих спілок України відповідно до законодавства,

11)  податки, за винятком передбачених підпунктами 3 і 2 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», збори та інші обов’язкові платежі, передбачені законодавством, включаючи відрахування на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг, до Державного інноваційного фонду, позабюджетних фондів фінансування галузевих і міжгалузевих науково-дослідних робіт і заходів щодо освоєння нових технологій і виробництва нових видів продукції, які створюються за рахунок відрахувань від внесків до Державного інноваційного фонду, Державного фонду сприяння конверсії, а також збори та інші обов’язкові платежі, передбачені законами України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України та декретами Кабінету Міністрів України;

12)  втрати внаслідок технічного неминучого браку, витрати на операції зі скляною тарою, виплати на відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків;

13)   сплата концесійних платежів за використання природних копалин;

14)  витрати на оприлюднення річного звіту;

15) платежі за викиди і скиди забруднювальних речовин у навколишнє середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу в межах лімітів;