Компетентність експерта

  ЗМІСТ

   Вступ

1. Правове регулювання проведення експертизи.
2. Компетентність експерта.
3. Експертиза культурних цінностей.

   Висновок

   Список літератури.

  ВСТУП

  Експертиза  є доволі специфічним видом діяльності, який з ускладненням технологій, розвитком  науки і техніки, і як наслідок розширенням і ускладненням кола об'єктів, які фігурують у різних видах правовідносин має дедалі частіше застосовуватись для встановлення або уточнення певних фактів, обставин.

  Відповідно  до ускладнення об'єктів якими  люди оперують у різних видах своєї діяльності, а також до того, що правопорушники останнім часом все більше застосовують інтелектуальні методи для прикриття своєї діяльності розширюється сфера діяльності митних органів, яка об'єктивно обумовлює використання спеціальних знань підчас виконання ними своїх функцій.

  В діяльності митних органів, яка пов'язана із здійсненням експертизи, можна виділити два напрямки: здійснення експертизи підчас митного контролю і митного оформлення і експертиза при здійсненні провадження в справах про порушення митних правил. Зовнішньоекономічна діяльність має досить високий рівень криміналізації підчас здійснення експортно-імпортних операцій суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності вдаються до різних способів приховування справжнього найменування рідинно-хімічних характеристик складу товарів. За такими обставинами інспектор митниці не володіє спеціальними засобами контролю різних товарів, а також спеціальними знаннями для їх ідентифікації. Окрім цього, в рамках провадження в справах про порушення митних правил здійснюється значно більша кількість експертиз, ніж у звичайних провадженнях про адміністративні правопорушення. Це зумовлено особливостями правопорушень, адже у багатьох складах як обов'язковий елемент передбачений предмет, знаряддя або засоби скоєння правопорушення, об'єктивна оцінка яких часто потребує спеціальних знань.

  Отже  здійснення експертизи в галузі митної справи є дуже важливим питанням, яке  постає з нагальних практичних потреб здійснення митної справи і потребує детальної правової регламентації.

1. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ

  Як  відомо боротьба з митними правопорушеннями є однією із складових елементів  митної справи, ця боротьба починається не тільки з моменту порушення справи, а значно раніше, з початку митного контролю та митного оформлення, оскільки саме тоді визначається основна маса митних правопорушень. Тому дуже важливим є застосування спеціальних знань в процесі митного контролю, митного оформлення, при провадженні в справах про порушення митних правил, а також правова регламентація порядку діяльності осіб, які наділені спеціальними знаннями. У Митному кодексі існує стаття "Залучення спеціалістів та експертів для участі у здійсненні митного контролю", її зміст аж ніяк не можна вважати таким, що розкриває статус експерта, оскільки, як видно з тексту статті, вона регламентує переважно питання відшкодування витрат, що пов'язані з їхньою участю у здійсненні митного контролю. Відповідно до статті 65 Митного кодексу наголошено, що в разі необхідності до здійснення митного контролю можна залучати фахівців та експертів. Далі зазначено, що залучати їх має право керівник митного органу або його заступник за згодою керівника підприємства, установи, організації, де працює фахівець або експерт, а також вказано, що фахівці й експерти, котрі беруть участь у здійсненні митного контролю, мають право на відшкодування витрат, пов'язаних із їхньою участю в здійсненні митного контролю. Однак попри недостатню регламентацію у науковій літературі існують певні ступені правової регламентації проведення експертизи. ''Процедура проведення експертизи починається від моменту виникнення необхідності застосовувати спеціальні знання під час здійснення митного контролю, тому у ст. 382 МК "Одержання проб та зразків для проведення експертизи" зазначено, що посадова особа митного органу має право брати проби та зразки товарів для дослідження (аналізу, експертизи). Проби та зразки товарів беруть у мінімальній кількості, що забезпечує можливість дослідити їх (провести аналіз, експертизу) за нормативами, затвердженими спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Про взяття проб та зразків товарів, що перебувають під митним контролем, складають акт за формою, яку встановив спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи.(5; с.11)

  Декларанти  мають право бути присутніми під час того, як посадові особи митного органу та інші органи державного контролю беруть проби та зразки товарів. Якщо проби та зразків товарів, що перебувають під митним контролем, беруть інші органи державного контролю, а також декларанти, то тільки в присутності посадових осіб митних органів.

  Митні органи мають бути ознайомлені з  результатами досліджень (аналізу, експертизи) проб та зразків товарів, що перебувають під митним контролем, які провели інші органи державного контролю, а також декларанти. Митним органам також треба подавати копії результатів таких досліджень (аналізів, експертиз). Це є перший ступінь правової регламентації початку процедури проведення експертизи.

  Другий  ступінь -- це акти КМУ, серед яких головне  місце займає Постанова КМУ від 12.12.2002 р. № 1862 "Про затвердження Порядку  взяття проб і зразків товарів, проведення досліджень, (аналізу, експертизи) з метою їх митного оформлення, а також розпорядження зразками", у якій встановлено цей порядок_. У цьому акті передбачено, що взяття проб і зразків товарів, документації для класифікації товарів, верифікації походження сертифікатів про походження товарів з України та їх митного оформлення, а також розпорядження зразками і документацією здійснюється в рамках процедур митного контролю та митного оформлення.

  Метою дослідження (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів є розв'язання питань:

  - визначення коду товару згідно  з УКТЗЕД;

  - ідентифікації (визначення фізичної  та хімічної структури і складу) товару, а також сировини після проведення операцій з її переробки;

  - належності товарів до наркотичних засобів, сильнодіючих чи отруйних речовин;

  - віднесення товарів до контрольних  списків, що обмежують імпорт  або експорт цих товарів (товари  подвійного або військового призначення);

  -належності  товару до предметів, що мають художню, історичну та археологічну цінність;

  - достовірності даних, зазначених  у сертифікаті про походження  товару з України.

  Процедуру взяття (надання) проб і зразків товарів  для митного оформлення проводить  уповноважена посадова особа митного  органу на підставі вмотивованого письмового розпорядження керівника цього митного органу або його заступника за умови обов'язкової присутності власника товару або декларанта (уповноваженої особи).(17)

  У разі проведення огляду і повторного огляду ручної поклажі та багажу за відсутності громадянина чи уповноваженої ним особи брати (надавати) проби і зразки можна у присутності двох понятих. Уповноважені особи органів державного контролю здійснюють взяття (надання) проб і зразків товарів, що перебувають під митним контролем, із дозволу керівника - митного органу або його заступника у присутності посадової особи митного органу і власника товару або декларанта (уповноваженої особи).

  За  дорученням інших органів державного контролю відбирати проби і зразки може власник товару або декларант (уповноважена особа) у присутності  посадової особи митного органу з дозволу керівника митного  органу або його заступника.

  Митні органи мають право ознайомлюватися  з результатами проведених досліджень (аналізів, експертизи) товарів, які взяв (надав) власник товару, декларант або уповноважена особа органу державного контролю проб і зразків товарів, що перебувають під митним контролем. Митним органам також необхідно подавати копії документів про результати таких досліджень (аналізів, експертизи). У складних випадках (невідомий об'єкт дослідження, необхідність застосовувати спеціальні пристрої або фахові знання тощо) керівник митного органу або його заступник може залучати до взяття (надання) проб і зразків спеціалістів та експертів відповідних митних лабораторій та інших організацій в установленому порядку.

  Проби і зразки товарів, крім великогабаритних і технічно складних товарів (машини, технологічні лінії, промислові конструкції  тощо), беруть (надають) у мінімальній  кількості (масі), яка забезпечує можливість провести їхнє дослідження (аналіз, експертизу), з урахуванням можливості повторного дослідження (аналізів, експертизи) (далі - контрольні проби і зразки). Норми взяття проб і зразків установлює Держмитслужба.(5; c.12) Для великогабаритних і технічно складних товарів (машини, технологічні лінії, промислові конструкції тощо) митні органи можуть вимагати від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності подати тільки техніко-технологічну документацію. Достовірною техніко-технологічною документацією є офіційно видані книги, державні стандарти, технічні умови, каталоги і паспортні дані на вироби фірм-виробників, креслення виробів з підписами виконавців та посадових осіб.

  Із  метою встановлення достовірності  даних, зазначених у сертифікаті  про походження товару з України, відомостей про товари, а також  їх відповідності із описом класифікаційних  груп згідно з УКТЗЕД митні органи можуть вимагати від підприємств-виробників, суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян пред'явлення техніко-технологічної документації на ці товари для проведення дослідження (аналізу, експертизи), зокрема оригіналів або завірених відправником (одержувачем) копій матеріалів про фізико-хімічні властивості, основні технологічні стадії виробництва та призначення (використання) товарів.

  Третій  ступінь правової регламентації  знаходить своє відображення в нормативних  актах ДМСУ, які встановлюють технологію відбору проб та зразків товарів  для їхнього дослідження (аналізу, експертизи), яке проводять митні лабораторії, та їхнього знищення. Тому слід виділити три акти ДМСУ, а саме: 1) Наказ ДМСУ від 23.12.2002 р. № 719 "Про затвердження нормативів відбору проб і зразків товарів для проведенш: досліджень (аналізу, експертизи) митними лабораторіями", зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30.01.2003 р. за № 79/7400; 2) Наказ ДМСУ від 27.01.2004 р! № 53 "Про посилення контролю за вивезенням окремих видів готової продукції, виготовленої з давальницької сировини"; 3) Наказ ДМСУ від 10 грудня 2003р. "Про затвердження Порядку списання митними лабораторіями проб і зразків товарів після проведення досліджень (аналізу, експертизи)" та ін.

  Однак, на даний момент у митному законодавстві  значне коло питань щодо визначення функцій  експерта, його прав та обов'язків, значення його висновків для розв'язання митних справ залишилося невирішеним. 

  2. КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЕКСПЕРТА

  Експертиза - є особливим видом науково - практичного  дослідження, яке проводиться експертами з метою отримання вірогідного, кваліфікованого і незалежного висновку, необхідного для прийняття мотивованого рішення з проблемних або спірних питаннях, що виникають в різних сферах людської у діяльності.(1; c.28)

  На  мою думку слід також акцентувати  увагу щодо положень ст. 369 Митного  кодексу -- «Експерт», я вважаю, що дана стаття не містить необхідних положень щодо прав, обов'язків та відповідальності експерта. Згідно з вимогами Закону «Про судову експертизу»(6) та «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз», затвердженої наказом Мін'юсту України від 8 жовтня 1998 р. № 53/5, експерт наділений широким спектром процесуальних прав та обов'язків, їх можна б було викласти в такій редакції:

  «На експерта покладаються такі обов'язки:

  -- прийняти до виконання доручену  йому експертизу;

  -- порушувати клопотання про надання додаткових та нових матеріалів, необхідних для вирішення поставлених питань;

  -- повідомити в письмовій формі  особу (орган), що призначила експертизу, про неможливість її проведення, якщо поставлене питання виходить  за межі компетенції експерта, або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були одержані;(4; c.172)

  -- з'явитися за викликом особи  або органу, які призначили експертизу  для допиту з приводу проведеної  експертизи чи повідомлення про неможливість її проведення;

  -- заявити самовідвід за наявності  передбачених законом підстав;

  -- з дозволу особи або органу, які призначили експертизу, проводити  дослідження в присутності осіб, які притягаються до відповідальності за порушення митних правил, або їх представників;

  -- у разі проведення досліджень, пов'язаних з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його властивостей, одержати на це відповідний дозвіл особи або органу, які призначили експертизу.

  Експерт має право:

  -- знайомитися з матеріалами справи, які стосуються експертизи;

  -- з дозволу особи або органу, які призначили експертизу, бути  присутнім під час проведення слідчих і судових дій, порушувати клопотання, що стосуються проведення експертизи, та ставити відповідні запитання особам, які беруть участь у справі, та свідкам;

  -- вказувати у висновку експертизи  на факти, що мають значення  для справи, про які йому не були поставлені запитання;

  -- у разі незгоди з іншими членами експертної комісії надавати окремий висновок експертизи;

  -- викладати письмово відповіді  на запитання, які ставляться  перед ним під час допиту та давання роз'яснень;

  -- оскаржувати в установленому  порядку дії та рішення особи або органу, які призначили експертизу, що порушують права експерта або порядок проведення експертизи;

  -- на винагороду за виконану  роботу та на відшкодування  витрат, пов'язаних із проведенням  експертизи і викликом до органу  чи осіб, у провадженні яких  знаходиться справа про порушення  митних правил, а також користуватися  іншими правами, передбаченими  чинним законодавством.

  Експерт складає висновок експертизи від  свого імені і несе особисту відповідальність за його достовірність. Надання завідомо неправдивого висновку або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків експерт несе кримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов'язків -- відповідальність, передбачену законодавством.

  Якщо  аналізувати наявний стан нормативного регулювання митної експертизи, то доводиться визнати, що експерти митної служби можуть здійснювати експертизи на стадіях митного контролю та митного  оформлення, і на основі зроблених  експертами висновків посадові особи  митної служби приймають рішення щодо питаннь, які були спірними і з приводу яких була призначена експертиза. 

3. ЕКСПЕРТИЗА  КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ

  Експертиза  культурних цінностей є важливою ланкою в системі обліку та контролю за збереженням пам'яток національної культури, їх переміщенням через митний кордон України, а також у сфері  регулювання правовідносин розпорядництва, пов'язаних з ними майновими комплексами  усіх форм власності. Експертна діяльність активно сприяє науковому вивченню культурних цінностей -- артефактів національної історії, матеріальних носіїв ідеалів народу, а також специфічного товару на світовому ринку.

  "Експертиза -- вивчення, перевірка, аналітичне  дослідження, кількісна чи якісна оцінка висококваліфікованим фахівцем, установою, організацією певного предмета, які вимагають спеціальних знань у відповідній сфері суспільної діяльності і результати яких оформляються у вигляді експертного висновку"(7; c.3) Експертна діяльність набуває особливого значення саме зараз, коли Україна стає східним кордоном ЄЕС, що передбачає необхідність приведення до загальноєвропейських стандартів наявних методів контролю за переміщенням культурних цінностей через митний кордон України. Саме Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей визначає висококваліфікованих фахівців, яким доручає й дозволяє проведення державної експертизи різних видів культурних цінностей; тільки висновки експертів, визначених Державною службою контролю за переміщенням культурних цінностей, мають законну силу і є підставою для видачі Свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України.

  Проведення  експертизи є досить складною процедурою, оскільки процес ідентифікації творів мистецтва, на жаль, поки що не піддається чітко зафіксованому формальному опису, а часто має евристичний характер і залежить від професійного рівня та професійної інтуїції експерта. Хоча загальні правила оцінювання пам'яток культури передбачають виконання експертами таких видів робіт:

  -- ідентифікація;

  -- атрибуція;

  -- визначення прогнозної вартості  пам'ятки.

  Залежно від мети проведення експертизи змінюються критерії класифікації, і кількість  варіантів побудови таких класифікацій необмежена. Цілком зрозуміло, що будь-які класифікаційні моделі завжди залишаються лише умовними для спеціалістів і допомагають їм упорядкувати та уніфікувати свою діяльність. Таким чином, абсолютно об'єктивних класифікацій культурних цінностей не існує через необмежене розмаїття їх характеристик і ознак. Окрім того, різні види культурних цінностей мають різні характерні ознаки та критерії оцінювання, що зумовлює досить вузьку спеціалізацію експертів.

  Робота  експерта ускладнюється ще й тим  фактом, що сучасна техніка дозволяє відтворити будь-які технології виготовлення культурних цінностей, фальсифікувати їх вік, підробити підписи тощо. Усе це ускладнює проведення експертизи й вимагає проведення комплексної експертизи, що поєднує:

  -- мистецтвознавчий стилістичний аналіз;

  -- архівно-документальну експертизу, маркірування;

  --широкий  спектр лабораторних техніко-технологічних  досліджень матеріальної структури пам'яток культури з використанням мікроскопів, спектрального аналізу, різноманітних хімічних реактивів, рентгенівського випромінювання тощо.

  Дуже  часто результати техніко-технологічних  досліджень стають визначальними, тому що саме вони дають можливість зробити висновки на підставі об'єктивних даних.

  Незважаючи  на те, що сьогодні багато в чому експертизу та атрибуцію творів мистецтва можна  вважати скоріше мистецтвом, аніж наукою, рівень достовірності оцінки висококваліфікованих експертів, призначених здійснювати державну експертизу, дуже високий.

  Цілком зрозуміло, що посадова особа митного органу не є фахівцем у питаннях мистецтвознавства і тому не може здійснити атрибуцію, провести комплексну експертизу культурних цінностей та визначити їх вартість: це справа спеціалістів.

  Метою митної експертизи у частині експертизи культурних цінностей є ідентифікація  поданих до контролю культурних цінностей із цінностями, що дозволені до вивезення відповідними документами.(7; c.5) У положенні "Про Державну службу контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон" записано, що необхідно здійснювати контроль за переміщенням культурних цінностей у пунктах митного контролю. Але це тільки на папері. На жаль, у держави на це коштів немає. У нас, як визначає Додін Є.В., тільки в дев'яти пунктах (а їх всього 220) є експерти-мистецтвознавці.

  У промислових регіонах (Харків, Луганськ, Донецьк) взагалі немає уповноважених  і тим паче контролерів. Зауважмо, що вздовж усього кордону з Росією (2293 км) і Білоруссю (1084 км) немає жодного пункту пропуску культурних цінностей. Бригади гастролерів-торгівців обчищають Карпати, Ужгород, Крим. Тому уряд України визнав за необхідне підвищити значення митної експертизи культурних цінностей і встановив порядок її проведення, що затверджено Постановою КМУ від 26 серпня 2003 року №1343. У ній, по-перше, визначено перелік об'єктів експертизи. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" ними є об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства.

  По-друге, державна експертиза культурних цінностей -- це всебічний аналіз і вивчення культурної цінності об'єктів, заявлених  до вивезення, тимчасового вивезення  та повернутих в Україну після тимчасового вивезення, за результатами яких складають експертний висновок.

  По-третє, згідно з Постановою проводити експертизу має експерт та мистецтвознавець, тобто в митній справі з'являється нова постать - мистецтвознавець, про якого в МКУ зовсім не згадано. Мистецтвознавець, як зазначає проф. Додін Є.В. -- це посадова особа, призначена Міністерством культури Автономної Республіки Крим, управлінням культури обласної (міської) держадміністрації за погодженням з Державною службою контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України (далі -- Державна служба контролю) для проведення попередньої експертизи та оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей або для здійснення контролю за вивезенням, тимчасовим вивезенням культурних цінностей та їхнім поверненням в Україну в пункті пропуску через митний кордон України. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  ВИСНОВОК

  Отже, проаналізувавши наявні у мене джерела, я зробив висновок, що експертиза є  дуже важливою галуззю людської діяльності, і може використовуватись в різноманітних  сферах.

  Особливою сферою, де використовується експертиза є судова діяльність. До судової  експертизи пред'являються жорсткі вимоги, зважаючи на те, що висновки судових експертиз можуть використовувати як докази по справі.

  Сутність  митної експертизи і її значення не зайшли свого відображення в законодавстві  в повному обсязі. На сьогодні експертні  установи, що діють у системі митної служби України фактично є суб'єктам  здійснення експертизи при митному  контролі і митному оформленні, а  підчас провадження в справах про контрабанду та порушення митних правил. До цих установ звертатися не доцільно, оскільки вони не мають статусу державних експертних установ, а отже і не можуть надавати висновки, що будуть залучені до справи як докази. До того ж, регламентація діяльності експертних установ митної служби і порядок здійснення експертизи нечітко регламентовані в самому Митному кодексі. Все це заважає продуктивному здійсненню експертизи в галузі митної справи і зважаючи на важливість цього виду діяльності я пропоную внести певні зміни до законодавства. Пропоную внести до МКУ главу «Митна експертиза», де визначити що митна експертиза є дослідженням шляхом використання спеціальних знань митною експертною службою. Визначити, що митну експертну службу очолює орган, який визначається наказом ДМСУ.

  В ст. «Суб'єкти здійснення митної експертизи»  встановити, що митна експертиза здійснюється митною експертною службою в межах  її повноважень, і в разі необхідності іншими державними експертними установами.

  Митними експертами є особи, внесені до державного реєстру атестованих судових  експертів, які мають дозвіл Експертно-кваліфікаційної  комісії ДМСУ на право дослідження певних видів експертиз. 

     СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ

     1. А.В.Дусик. Правовий статус експерта  у провадженнях по справах про порушення митних правил //Митна справа.-2002.--№1. с.27-35.

     2. А.Л.Карпенко. Роль эксперта в производстве по делам о нарушении таможеных правил //Митна справа.-2005.--№1. с.21-23.

     3. В.Лук'яненко. Використання спеціальних знань за новим Митним кодексом України //Вісник АПНУ.-2004.--№31

     4. Є.В.Додін. Правове регулювання статусу експерта та спеціаліста в митній справі //Митна справа.-2004.-№2. с.3-13.

     5. Є.В.Додін. Особливості проведення експертизи з деяких видів митних справ//Митна справа.-2004.-№3. с.3-9.

     6. Закон України від 25.02.1994 р. № 4038-ХІІ «Про судову експертизу»

     7. Закон України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей"

     8. Лист Міністерства культури і мистецтв України від 1 липня 1999 р. № 9-3216/17.

     9. Наказ ДМСУ від 23.12.2002 р. № 719 "Про затвердження нормативів відбору проб і зразків товарів для проведення: досліджень (аналізу, експертизи) митними лабораторіями

     10. Наказ ДМСУ від 10.12.2003р. "Про затвердження Порядку списання митними лабораторіями проб і зразків товарів після проведення досліджень (аналізу, експертизи)"

     11. Постанова КМУ від 12.12.2002 р. № 1862 "Про затвердження Порядку взяття проб і зразків товарів, проведення досліджень, (аналізу, експертизи) з метою їх митного оформлення, а також ропорядження зразками"

     12. Степанюк С.А. Управлінські послуги у галузі митної справи // Митний брокер. - 2003. - №1. - С. 49-54.

     13. Кримінально-прoцесуальний Кодекс від 28.12.1961р. // Відомості Верховної Ради України.--2001.-176с.