Контрабанда в Україні

                                                          КОНТРАБАНДА В УКРАЇНІ   

План

Вступ

1. Місце контрабанди в законодавстві України.

         1.1 Поняття та склад контрабанди

         2.1 Деталізація предмету контрабанди.

2. Види та форми контрабанди.

        2.1 Загальна  характеристика видів та форм  контрабанди.

        2.2 Найбільш  небезпечні види контрабанди.

        2.3 Організована  та транснаціональна злочинність.                     

Висновки

Список використаної літератури

                                              Вступ

Укріплення міжнародних зв’язків України та інтенсифікація її євроінтеграційних процесів впливає на зростання кількості осіб, які перетинають митний кордон держави у різних напрямках. Незважаючи на загострення економічної кризи та певні дестабілізаційні явища в сучасній економіці України, завдяки заходам, що вживаються керівництвом нашої держави, обсяги експортно-імпортних операцій у цілому збільшуються, а по деяким напрямкам навіть з позитивним сальдо. Однак, поряд із зростанням обсягів зовнішньоекономічних операцій збільшується і кількість правопорушників, котрі, користуючись різницею в курсі валют, у цінах на різноманітні товари на національних ринках різних країн, прагнуть отримати наживу через вчинення контрабандних посягань.

 Відтак, наявні непоодинокі випадки незаконного вивозу за кордон різного роду товарів, дорогоцінних металів, культурних та історичних цінностей, промислової сировини та інших специфічних предметів. Останнім часом збільшилася кількість спроб вивезення з України через її митний кордон кольорових металів і стратегічно важливої сировини. До нашої держави незаконно ввозяться переважно іноземна валюта, викрадені автомобілі, зброя, особливо зараз в період загострення воєнного конфлікту, наркотичні засоби, що впливає на зростання загальнокримінальної злочинності. Непоодинокі випадки, коли на територію України ввозять товари та продукти харчування сумнівної якості, що дестабілізує економічне зростання держави та зашкоджує здоров’ю населення. Важливим завданням для митних органів України є також вистежування незаконного експорту технологій з виробництва ядерної, хімічної, бактеріологічної та інших видів зброї, особливо коли мова йде про держави, що підтримують міжнародний тероризм, так само як і попередження переказу через офшорні банки грошей, здобутих від продажу наркотиків для іноземних наркодилерів.

 Нелегальне ввезення іноземних товарів зменшує попит на вітчизняну продукцію. Порушується монополія держави на експорт та імпорт певних груп товарів, особливо на ті з них, що виключені із загального товарообігу. Крім того, результати такої злочинної діяльності негативно впливають на суспільні відносини у сфері захисту життя та здоров*я громадян (контрабанда зброї та боєприпасів, ядерних матеріалів та речовин), прав громадян у галузі користування культурними цінностями, культурним надбанням нашої держави, іншим інтересам особи.

Сама контрабанда, як явище, являє собою один із стародавніх злочинів. На протязі тривалого часу були особи, які намагалися ввести або вивести з тої чи іншої території ( країни, землі феодала тощо) товар, який заборонений до цієї торгівельної операції або уникнути силами зборів, податків тощо. Але змінювались епохи, змінюється поняття і зміст контрабанди, з*являються нові предмети для незаконного переміщення через митний кордон, нові прийоми, методи, засоби цієї злочинної діяльності.

Винекнення контрабанди обумовлене становленням міждержавних торгових стосунків і має економічне підґрунтя. До середини    XVI ст. дане явище не сприймалося тогочасним суспільством (українським включно) як злочинне, однак у XVIІ ст. законодавство більшості держав світу починає формувати нормативну базу щодо боротьби з цим діянням, а наприкінці XVII ст. вже передбачено відповідальність за контрабанду як самостійне правопорушення. У вітчизняному законодавстві дореволюційного періоду відповідальність за цей злочин найбільш повно була врегульована Митним Статутом зразків 1909 і 1910 рр., де містилися попередні напрацювання кримінального та митного законодавства. Високий ступінь суспільної небезпеки контрабанди зумовлював розгляд справ про це діяння без участі присяжних засідателів. У  радянські часи (зокрема, з моменту прийняття першого КК РРФСР 1922 р.), було завершено пошук місця норми про відповідальність за контрабанду (це діяння визнавалося “державним злочином” в системі норм про злочини проти порядку управління, однак законодавчо воно не описувалося). За КК УРСР    1922 р. контрабанда (ст. 97) каралася позбавленням волі на строк не менше трьох років із суворою ізоляцією, а за обтяжуючих обставин – смертною карою (склад злочину було сформульовано відповідно до вимог КК РРФСР 1922 р., однак пізніше в ньому з’явилася конструкція “вивіз за кордон валютних цінностей з порушенням встановлених правил”). У КК УРСР 1960 р. відповідальність за контрабанду встановлювалася статтями 70 та 701 (глава I “Інші злочини проти держави”). Таке законодавче рішення хоча і було зумовлено суто політичними мотивами, але в своєму підґрунті мало й економічний чинник – встановлення державної торгової монополії.

Зауважимо, що проблеми поняття, видів, форм вчинення, кримінальної відповідальності за контрабанду досліджували такі вітчизняні сучасності та минулого: Х.М. Бабаєв, В. В, Бедріківський, О.Ф. Бантишев, В. М, Шевчук, М. І. Камлик, В.А. Суворкін, Н.А. Хоменко, Є. В. Додін, С. В, Ківалов, Л.В. Багрій-Шахматов, О.І. Бойко, Б.В. Волженкін, В.М. Володько, С.А. Гадойбоєв, Є.П. Гайворонський, А.Ф. Долженко, В.О. Глушков, О.О. Дудоров, М.Г. Кадніков, І.Д. Козочкин, В.М. Колдаєв, М.А. Кочубей, О.О. Кравченко, О.В. Навроцький та ін.

Нормативну базу, яка використовувалась при написанні роботи, становлять Конституція України, Кримінальний кодекс України (КК україни – далі) , Митний кодекс України(МК  України – далі), Закон України «Про зовнішню економічну діяльність» від 16 квітня 1991р, Закон України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" від 13 вересня 2001 р, Закон України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» від 20.02. 2003р , Постанова Кабінету Міністрів України « Про перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» від 6 травня 2000 р, Постанова Кабінету Міністрів «Про положення про порядок реєстрації та переміщення через митний кордон України товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності» від 28 квітня 2001 р, Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку товарів промислового призначення, вивезення яких громадянами України, іноземцями та особами без громадянства за межі митної території України не допускається" від 13 грудня 2002 р та ін..

Таким чином, розглядаючи дане питання про контрабанду, треба звернути увагу на саме поняття контрабанди як кримінального злочину зокрема,  здійснити кримінально-правову характеристику об’єктивних і суб’єктивних ознак контрабанди в Україні, а також кваліфікуючих ознак цього злочини, на різновидність контрабанди та форми її вчинення, на визначення меж покарання за її вчинення згідно законодавства України, що і буде завданням написання даної роботи. 

При чому, об’єктом дослідження виступатимуть суспільні відносини з приводу кримінально-правової охорони сфери господарської діяльності в частині забезпечення встановленого порядку переміщення відповідних предметів через митний кордон України.

Предметом дослідження – контрабанда як кримінально карне явище, її види та форми.

В роботі будуть використовуватись загальнонаукові і спеціально-наукові, що забезпечили об’єктивний аналіз досліджуваного предмета. З урахуванням специфіки теми застосовувалися такі методи: порівняльно-правовий – використовувався при виявленні загального та унікального у кримінальному законодавстві, в їх юридичній практиці та положеннях доктрини щодо поняття, видів та форми вчинення контрабанди; історико-правовий – більш менш дозволив розкрити генезис появи і розвитку  контрабанди в Україні, зокрема у самому вступі до роботи; діалектичний метод, який забезпечив дослідження кримінально-правових положень про відповідальність за контрабанду в їх взаємозв’язку; метод системного аналізу використовувався при аналізі конкретних елементів та ознак складу контрабанду, що дозволило простежити їх взаємозв’язок; структурно-функціональний  сприяв комплексному дослідженню питань уніфікації норми про кримінальну відповідальність за контрабанду з урахуванням існуючих умов і потреб практики; логіко-юридичний використовувався при формулюванні висновків та ін.

   1.Контрабанда як кримінальний злочин в законодавстві України.

1. Поняття та склад злочину

Перехід України до ринкової економіки, лібералізація та активізація зовнішньоекономічних зв*язків, посилення міграції спричинили чимало нових процесів, які часто мають негативні наслідки. До останніх, зокрема, належить зростання рівня економічної злочинності, яка перешкоджає розвитку виробництва, поглинає інвестиційні ресурси, стимулює інфляцію, зменшує надходження до бюджету. Серед економічних злочинів найбільшу загрозу економіки становить контрабанда.

Розповсюдження контрабанди підриває економіку держави, завдає шкоди національній безпеці та здоров'ю людей. Крім цього, даний вид злочинів нерідко створює умови для вчинення різних протиправних дій. Зокрема, контрабанда зброї, радіоактивних й деяких видів небезпечних речовин може полегшувати злочинцям вчинення бандитизму, терористичних актів, інших тяжких та особливо тяжких злочинів. Створені контрабандистами канали переміщення також можуть бути використані для розвідувальної й підривної діяльності проти України.

Суспільна небезпечність контрабанди визначається саме тим, що вона завдає економічним інтересам держави, оскільки до бюджету не надходять мито і збори, а також може бути заподіяна шкода громадській безпеці, якщо предметом контрабанди є зброя, наркотики, боєприпаси та інші загально небезпечні предмети, вилучені з обігу.

У недалекому минулому, в умовах панування адміністративно-командної системи, суворого прикордонного й митного контролю вчинення даного злочину в організованих формах взагалі було винятком. Тому ці форми контрабандних дій залишились недостатньо розробленими в наукових джерелах. Сьогодні ж, в умовах жорсткого розподілу рівня і сфер впливу у злочинному середовищі, спостерігається тенденція до збільшення випадків вчинення контрабанди в організованих формах, у тому числі за участю окремих співробітників митних та правоохоронних органів.

Проте боротьба з контрабандою  ведеться правоохоронними недостатньо ефективно через складність, суперечливість і нестабільність митного законодавства, до я кого треба постійно звертатись при застосуванні банкетних норм ст..ст 201 та 305  КК, якими передбачена відповідальність за цей злочин, а також недостатність відповідних наукових розробок. Дані фактори зумовлюють велику кількість помилок, що допускається органами досудового слідства і судами, що розглядають справи про кримінальну відповідальність за вчинення контрабанди, при чому більшість помилок пов*язана зі застосуванням норм матеріального права, а саме помилковою кваліфікацією вчинених діянь, внаслідок неоднакового розуміння ознак складу злочину поширювального чи обмеженого їх тлумачення. Це стосується на сам перед предмета і форми вчинення контрабанди, моменту закінчення цього злочину, добровільної  відмови від його вчинення. Найчастіше вчинення контрабанди набуває форм організованої злочинної діяльності при переміщенні значних обсягів товарів, які користуються підвищеним попитом у населення, культурних цінностей, радіоактивних речовин, зброї і особливо наркотиків. У середньому кількість осіб, які є співучасниками цього злочину,  налічує від 3 до 5 осіб. Переважає вчинення контрабанди за попередньою змовою групою осіб.1

Саме слово «контрабанда» походить від італьянської мови, де contro - проти, bando - урядова постанова, тобто саме походження цього слова дає зрозуміти, ща це явище є карним, оскільки направлене на порушення урядових постанов.

 Поняття контрабанди в нашому законодавстві закріплене в ст.. 201 КК України, яка розміщена в розділі VII “Злочини у сфері господарської діяльності” Особливої частини, згідно якої  контрабанда визначається як  переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з прихованням від митного контролю, незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та боєприпасів до неї),   спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації. Вчинення контрабанди передбачає покарання в виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років з конфіскацією предметів контрабанди.

Контрабанда є кримінально карним діянням, зокрема, КК України містить  ст. 305, яка передбачає відповідальність за контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Склад злочину контрабанди утворюється за незаконного переміщення товарів або інших цінностей через державний кордон України, вчинений з укриттям предметів контрабанди у спецсховищах, або з обманним використанням митних та інших документів, або у великих розмірах, або групою осіб, які організувалися для заняття контрабандою, або посадовими особами з використанням службового становища, а так само контрабанда вибухових, наркотичних речовин, зброї, тощо.

Склад контрабанди як злочину складається з об*єкта, об*активної сторони, суб*єкта, суб*єктивної сторони.

Родовим об*єктом контрабанди (ст. 201 КК України) слід вважати суспільні відносини, що охороняють господарську діяльність в Україні або за її межами, а безпосереднім – суспільні відносини, що охороняють встановлений порядок переміщення відповідних предметів через митний кордон України, тобто забезпечують нормальний товарообіг через митний кордон і внесення мита і зборів до бюджету України . Додатковим безпосереднім об*єктом виступає громадська безпека при контрабанді зброї, а також здоров*я населення – при контрабанді отруйних, сильнодіючих і радіоактивних речовин.

Підкреслено, що контрабанда належить до злочинів, характерною рисою  яких є обов*язкова наявність предмета. Предметами контрабанди є товари, валюта, історичні і культурні цінності та інші предмети, вилучені із вільного обігу, останніми є наркотичні і психотропні речовини, сильнодіючі, отруйні, радіоактивні, вибухові речовини, інші предмети, які можуть завдати шкоди здоров*я чи загрожувати життю населення і тваринного світу або можуть призвести до руйнування навколишнього середовища. Крім того до ввезення заборонені на територію Україну: друковані матеріали, кліше, негативи, зняті плівки, фотографії, малюнки та інші друковані образотворчі матеріали, що містять пропаганду ідей війни, расизму, масової дискримінації, геноциду, а також направлені підрив територіальної цілісності України, її політичної незалежності, державного суверенітету. Також заборонено ввезення предмети порнографічного характеру, твори мистецтва, художня зброя, книги, рукописи, пластинки, музичні інструменти, поштові марки та інші предмети, що складають велику художню, наукову, історичну цінність. Предмети контрабанди можна розділити на 2 групи:

1) це предмети (товари), незаконне переміщення  яких через митний кордон України  утворюють склад контрабанди  тільки у випадку вчинення  у великих розмірах;

2) предмети спеціально  зазначені у ст.. 201 КК України  незаконне переміщення яких через  митний кордон утворює склад  контрабанди незалежно від їх  розмірів.

Об*активна сторона контрабанди полягає у переміщенні через митний кордон України поза митним контролем або з прихованням від митного контролю предметів контрабанди, при цьому під переміщенням слід розуміти ввезення товарів на митну територію України, вивезення з цієї території чи переміщення їх по митній території транзитом. Під переміщенням через митний кордон слід розуміти ввезення на митну територію України, вивезення з цієї території або транзит через територію України товарів та інших предметів у будь-який спосіб, включаючи використання з цією метою спеціально тренованих тварин, трубопровідного транспорту та ліній електропередачі. Предмети контрабанди можуть бути переміщені через сухопутний, морський або повітряний кордон як разом з особами, які його перетинають, так і окремо від них, наприклад, у разі відправлення. Обов'язковою ознакою складу злочину є місце його вчинення - це митний кордон. Митний кордон збігається з державним кордоном України, за винятком меж спеціальних митних зон, зазначених в законодавстві України.

Переміщення товарів чи інших предметів, зазначених у ч. 1 ст. 201 КК України, через митний кордон України має місце у таких випадках: 1) переміщення предметів контрабанди поза місцем розташування митного органу; 2) переміщення предметів поза часом здійснення митного оформлення; 3) переміщення предметів через митний кордон України з використанням звільнення від митного контролю внаслідок зловживання службовим становищем службовою особою митного органу (ст. 351 МК України).

Переміщення товарів через митний кордон України з прихованням від митного контролю здійснюється в різних формах, зокрема, з використанням спеціальних сховищ, з приданням одним товарам форми інших тощо.

Переміщення товарів через митний кордон України визначається злочином за умови, що воно вчинене за великих розмірах. Вартість предметів контрабанди визначається в національній валюті України.  Дії особи, яка мала намір на незаконне переміщення товарів через митний кордон України в великих розмірах, але перемістила їх не в великих розмірах, слід розглядати як продовжуваний злочин і кваліфікувати за ст. 201 КК України.

Злочин вважається закінченим з моменту фактичного переміщення товарів через митний кордон України. Затримка особи в межах митного кордону в момент його перетинання з предметами контрабанди, кваліфікується як замах на цей злочин.

 В той же  час контрабанді характерна стадія  підготовки до скоєння злочину.  Зокрема, як підготовка до вчинення  контрабанди кваліфікуються дії  з незаконним отриманням ліцензії  на вивезення стратегічної сировини, наркотичних засобів, свідоцтва  на вивезення культурних цінностей, обладнання схованок, схилення інших  осіб до вчинення контрабанди, створення інших умов для скоєння  контрабанди.

Контрабанда є злочином з формальним складом. До визначення моменту закінчення контрабанди потрібно підходити диференційовано і враховувати те, відбувається ввезення чи вивезення предметів злочину, а також місце здійснення протиправних дій. В Україні створені і діють спеціальні митні зони, функціонують внутрішні митниці, які розміщені на митному кордоні там, де він збігається з межами спеціальних митних зон. Якщо предмети ввозяться на митну територію України або вивозяться із спеціальних митних зон на решту митної території, контрабанда має розглядатись як закінчений злочин у разі фактичного переміщення предметів через митний кордон. Якщо предмети вивозяться за межі митної території України або ввозяться з іншої частини митної території до спеціальних митних зон, контрабанда визнається закінченою після вчинення дій, спрямованих на реалізацію наміру відповідно -ввезти чи вивезти предмети, - з моменту виявлення їх під час митного контролю.

Добровільна відмова від вчинення контрабанди можлива лише на стадії готування до незаконного переміщення предметів через митний кордон або незакінченого замаху на його вчинення, коли особа усвідомлює можливість доведення злочину до кінця, але з власної ініціативи відмовляється від цього. Добровільна відмова виключається, якщо особа видає предмети контрабанди у зв'язку з оголошенням їй рішення про проведення особистого огляду (виняткова форма митного контролю), огляду або переогляду транспортних засобів, товарів та інших предметів, оскільки у даному разі порушник митного законодавства розуміє об'єктивну неможливість доведення злочинного наміру до кінця через наявність нездоланної перешкоди.

Із суб*активної сторони контрабанда передбачає наявність прямого умислу. Особа, яка вчиняє злочин, винна і цілком усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і направлено прагне ввести їх на територію України з порушенням встановленого порядку чи вивести з України. Таким чином, контрабанда вчиняється з прямим умислом (наміром). При чому, мотив вчинення контрабанди завжди корисливий – це бажання збагатитися незаконним шляхом.

Суб*єктом контрабанди можуть бути фізичні особи: громадяни України, іноземці, апатриди,  які досягли 16 років у тому числі особа, яка користується правом дипломатичного імунітету. Як спеціальний суб*єкт контрабанди виступає посадова особа (наприклад, працівники митниць, військовослужбовці прикордонних військ, дипломатичні працівники), яка скоїла цей злочин із використанням свого службового становища, що необхідно додатково кваліфікувати за ст.. 364 КК України. Дії особи, що сприяли незаконному переміщенню через митний кордон з використанням свого службового становища, слід розглядати як пособницво в контрабанді, як відповідний службовий злочин.

Недекларування відповідних предметів, вчинене з необережності, не містить ознак контрабанди. Не може бути притягнута до кримінальної відповідальності за контрабанду особа, яка добросовісно помиляється щодо того, чи є даний предмет культурною цінністю або отруйною речовиною (наприклад, якщо ця культурна цінність тривалий час зберігалась у родині особи або якщо ця речовина була вільно придбана особою в крамниці іншої країни).

Кваліфікуючими ознаками контрабанди є вчинення її: 1) за попередньою змовою групою осіб; 2) особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею. Якщо контрабанду вчинено за попередньою змовою групою осіб, то при визначенні її розміру потрібно виходити із загальної вартості предметів, які переміщуються через митний кордон. Контрабанда вважається вчинена за попередньою змовою групою осіб, якщо її спільно вчинили декілька осіб ( дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про його спільне вчинення ( ч. 2 ст. 28 КК України) і карається в виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацію предметів контрабанди та майна ( ч. 2 ст 201 КК України). Особа визнається, що має судимість, якщо проти неї набрав законної сили обвинувальний вирок суду за вчинення злочину.

2. Деталізація предмету контрабанди.

Аналіз практики боротьби з контрабандою свідчить про те, що в сучасних умовах «асортимент» предметів контрабанди надзвичайно різноманітний і час від часу постійно змінюється залежно від потреб окремих груп населення, які детерміновані соціально-економічною обстановкою в країні та соціально-психологічними властивостями громадян. Найчастіше предметами контрабанди є продовольчі та промислові товари, сировина для їх виготовлення, наркотики, ювелірні вироби і дорогоцінні метали, антикваріат, зброя, боєприпаси, вибухові, отруйні, сильнодіючі речовини, тощо2

Усі предмети контрабанди поділяються на дві групи:

1) предмети, яким притаманні  спеціальні ознаки, що надають  підстави для кваліфікації їх  незаконного переміщення через  митний кордон України за ст, 201 незалежно від розміру контрабанди: а) історичні та культурні цінності; б) отруйні, сильнодіючі, радіоактивні  або вибухові речовини; в) зброя  та боєприпаси (крім гладкоствольної  мисливської зброї та бойових  припасів до неї); г) стратегічно  важливі сировинні товари, щодо  яких законодавством встановлено  відповідні правила вивезення  за межі України, їх вільний  обіг згідно з чинним законодавством  може істотно обмежуватись і  для переміщення їх через митний  кордон, як правило, потрібен спеціальний  дозвіл, Специфіка предмета злочину  у таких ситуаціях зумовлює  необхідність кваліфікації за  сукупністю злочинів (застосуванню, крім ст. 201, підлягають, зокрема, ст. ст. 263, 265, 267, 321);

2) товари, які вільно обертаються  в Україні і незаконне переміщення  яких через митний кордон України  утворює склад злочину, передбаченого  ч. 1 ст. 201, лише у випадку вчинення  його у великих розмірах.

 Вивезення культурних цінностей з України здійснюється за наявності спеціального дозволу, який видається в установленому законом порядку. Вивезенню з України не підлягають: а) культурні цінності, занесені до Державного реєстру національного культурного надбання; б) культурні цінності, включені до Національного архівного фонду; в) культурні цінності, включені до Музейного фонду України.

Отруйні речовини - це отрути, токсини (бойові, лікарські, сільськогосподарські та інші), які, потрапляючи всередину організму людини через органи дихання, травлення або через шкіру, здатні викликати смерть людини або психоневрологічний розлад, порушення дихання чи функції серцево-судинної системи, ураження нирок (нефропатію) чи печінки (гепатопатію) тощо. Вони можуть бути мінерального (миш*як, стрихнін, ртуть та сулема, синильна кислота та інші ціаніди, пестициди тощо), рослинного (отрута, виділена із мухомора, блідої поганки тощо), тваринного (зміїна отрута та отрута, що виробляється членистоногими тваринами) або змішаного чи штучного (хімічного) походження.

Сильнодіючі речовини - це лікарські, побутові, промислові та інші хімічні речовини, здатні своїм впливом на живий організм заподіяти йому шкоди. До них, зокрема, віднесені аміназин, бісептол, гросептол, еритроміцин, ефералган, камфора, корвалол, ністатин, нітрогліцерин, новокаїн, сульфадимезин, тетрациклін, фурацилін, Деякі інсуліни та вітаміни, кислота нікотинова, настойки женьшеню і прополісу, розчин йоду спиртовий. До сильнодіючих речовин належать і інші кислоти, луги, солі. Незаконне переміщення  сильнодіючих речовин через митний кордон України має тягнути кримінальну відповідальність за ст. 201 тільки у тих випадках, коли кількість зазначених лікарських засобів значно перевищує розміри, необхідні для лікування конкретної особи.

Під радіоактивними речовинами слід розуміти ядерне паливо яке може виділяти енергію шляхом самопідтримуваного ланцюгового процесу ядерного поділу поза ядерним реактором, радіоактивні продукти та відходи, а також речовини природного або штучного походження, що містять у своєму складі радіоактивні ізотопи, які здатні до первісного випромінювання. Обладнання та установки (технічні пристрої) - джерела іонізуючого випромінювання (обладнання ядерних реакторів, установки для поділу ізотопів, системи конверсії тощо) - не є в прямому розумінні слова речовинами. Речі, що набули радіоактивності внаслідок впливу радіоактивних матеріалів (проби грунту, техніка, одяг тощо), також не можуть визнаватися радіоактивними речовинами.

Зброєю можуть бути предмети різних видів: вогнепальною ( крім гладкоствольної мисливської), холодною. Ядерною. Хімічною, біологічною, нейтронною, лазерною, газово.(нервово-паралітичної дії), електрошоковою тощо.

Бойові припаси - це пристрої або предмети, які конструктивно призначені для пострілу зі зброї відповідного виду.

Стратегічно важливі сировинні товари – товари, щодо яких встановленні спеціальні правила вивезення, особливо важливі з погляду питань забезпечення економічної безпеки України. Предметом контрабанди виступають не будь-які стратегічні товари, а тільки ті,  що є сировинними товарами, за умови їх вивезення за межі України. Такими товарами є окремі види сировини, що можуть бути використанні для створення зброї, військової і спеціальної техніки, що підлягають державному експортному контролю відповідно до Закону України « Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» від 20.02. 2003р. з відповідними змінами. До стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за мед" України, належать передусім товари, на які поширюється режим ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій. Ці режими запроваджуються Україною, зокрема, у разі: різкого погіршення розрахункового балансу України, якщо негативне сальдо його перевищує на відповідну дату 25 процентів від загальної суми валютних вимог України; досягнення встановленого ВР рівня зовнішньої заборгованості; значного порушення рівноваги по певних товарах на внутрішньому ринку України; необхідності забезпечити певні пропорції між імпортною та вітчизняною сировиною у виробництві тощо. Переліки товарів, експорт та імпорт яких підлягає квотуванню і ліцензуванню, щорічно затверджуються КМ.

Під товаром слід розуміти будь-який продукт праці, що має споживчу вартість, призначений для задоволення потреб людини і при цьому вироблений для відчуження шляхом продажу, обміну, здавання на комісію (консигнацію) тощо, а не для власного споживання чи використання. Це можуть бути продовольчі або непродовольчі товари, лікарські засоби і вироби медичного призначення, гладкоствольна мисливська зброя та бойові припаси до неї, друкована продукція, промислові вироби, у т.ч. такі продукти, які переміщуються через митний кордон України з використанням трубопровідного транспорту (нафта, природний газ) та ліній електропередач (електроенергія). Не є предметом цього злочину речі, які відповідно до законодавства України не підлягають обов*язковому декларуванню митним органам та не обкладаються митом, речі, що ввозяться (пересилаються) у разі переселення громадян на постійне місце проживання в Україні, речі, які ввозяться (пересилаються) громадянами і входять до складу спадщини, відкритої за митним кордоном України на користь резидента (за наявності консульської легалізації відповідних документів).