Контроль і ревізія виробництва, реалізації та собівартості продукції та послуг

5

Контроль і ревізія виробництва,

реалізації та собівартості продукції та послуг

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Завдання, джерела інформації для проведення ревізії, нормативні акти…...4

2. Ревізія основних безпосередніх витрат на виробництво…………………….6

3. Перевірка накладних витрат на виробництво. ……………………………….9

4. Перевірка правильності визначення собівартості продукції, робіт (послуг)…………………………………………………………………………...11

5. Контроль виконання виробничої програми з випуску готової продукції, робіт (послуг)…………………………………………………………………….13

6. Контроль обсягів реалізації готової продукції, виконаних робіт(послуг).16

7. Перевірка фактичної собівартості реалізованої продукції, робіт (послуг)..19

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Завдання, об'єкти, джерела інформації та методичні прийоми контролю і ревізії виробництва, реалізації та собівартості промислової продукції.

Контроль програми виробництва промислової продукції. Ревізія незавершеного виробництва. Ревізія витрат на виробництво, та собівартість промислової продукції. Особливості ревізії допоміжних виробництв. Завдання, об'єкти, джерела інформації та методичні прийоми контролю і ревізії реалізації продукції.

Контроль виконання договорів по реалізації продукції. Ревізія операцій по реалізації продукції. Контроль виконання виробничої програми підприємства. Контроль і ревізія реалізації промислової продукції. Ревізія собівартості  виробництва  промислової  продукції.  Опанування  методикиконтролю  і  ревізій  виробництва,  реалізації  та  собівартості  промислової продукції на основі вирішення контролю у відповідному розділі акту ревізії. При здійсненні контролю вивчається правомірність включення до витрат виробництва в розрізі об’єктів витрат при групуванні таких витрат за місцями їх виникнення (центрами витрат) та за видами продукції (по кожному найменуванню виробів на дебет відповідних субрахунків до рахунку 23 «Основне виробництво»). Для перевірки використовують машинограми, відомості розподілу трудозатрат та обсягів нарахованої заробітної плати працівникам структурних підрозділів підприємства по об’єктах витрат. Слід відзначити, що не всі виплати працюючим належать до витрат на оплату праці (матеріальна допомога, дивіденди, оплата путівок на лікування і т. п.).Особлива увага звертається на обґрунтованість внесених виправлень щодо витрат на оплату праці як коригування раніше допущених помилок за минулі періоди часу (довідки бухгалтерії про перенесення витрат з одного об’єкта на інший, додаткові розрахункові відомості, виправлення в групувальних відомостях як додаткові записи).

1.      ЗАВДАННЯ, ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ

ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ РЕВІЗІЇ, НОРМАТИВНІ АКТИ

Контроль за формуванням собівартості продукції, віднесенням витрат на виробництво — одна з найважливіших ділянок ревізійної роботи. Собівартість продукції є вагомим показником оцінки якості роботи підприємства, від обґрунтованості її визначення залежать правильність, об’єктивність оцінки результатів фінансово-господарської діяльності. Тому основні завдання ревізії — це:

1) установити наявні порушення щодо достовірності визначення витрат на виробництво та собівартості продукції, робіт і послуг, методики їх облікового процесу;
2) розробити заходи впливу для їх ліквідації, внесення відповідних коректив, притягнення до відповідальності винних службових осіб.

Джерела інформації для контролю собівартості продукції, виконаних послуг і робіт:

а) первинні документи: лімітні картки, відомості, накладні, акти, матеріальні вимоги на відпуск матеріальних цінностей для виробничої діяльності структурним підрозділам підприємства; розрахунково-платіжні відомості з оплати праці працівників, відомості розподілу трудозатрат і витрат на оплату праці працівників підприємства; авансові звіти підзвітних осіб, рахунки-фактури, акти про одержані послуги від інших підприємств і т. п.;

б) облікові реєстри з аналітичного та поточного синтетичного бухгалтерського обліку (картки аналітичного обліку в розрізі об’єктів витрат, групувальні відомості по видах витрат, журнал-ордер № 10, Книга головних рахунків по рахунках 20, 23, 24, 25, 26, 28, 29);

в) нормативні, планові калькуляції, розрахунки до них, кошторис на загальновиробничі та загальногосподарські витрати, статистична звітність з окремих показників річного звіту (ф. 3);

г) дані податкового обліку про валові витрати на вироб-
ництво.

Основні нормативні акти, якими керується ревізор при здійсненні контролю:

        Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», затверджений постановою КМУ від 16.07.99 № 996–XIV, зі змінами і доповненнями;

        Типове положення з планування, обліку і калькуляції собівартості продукції (робіт і послуг) у промисловості, затверджене постановою КМУ від 26.04.96 № 473;

        Закон України «Про оподаткування прибутку» від 22.05.97 № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями.

          Ревізор повинен ознайомитися з особливостями організації і технології виробничої діяльності підприємства, структурою управління, організацією процесу обліку витрат і формування собівартості, що дасть можливість уточнити програму ревізії, визначити головні напрями та методику здійснення контролю.Далі ревізор вивчає інформацію про структуру і склад витрат на виробництво по елементах і статтях витрат і здійснює контрольний процес по кожному об’єкту витрат.

2.      РЕВІЗІЯ ОСНОВНИХ БЕЗПОСЕРЕДНІХ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО

Основні напрями ревізії:

1. Перевірка матеріальних витрат на виробництво. Здійснюючи контроль матеріальних витрат, треба визначити обґрунтованість включення їх до виробничих витрат:

а) за номенклатурою матеріальних ресурсів, виходячи з аналізу напрямів цільового використання за призначенням безпосередньо на виробничий процес відповідно до технології;

б) за оцінкою вартості матеріальних витрат (сировини, комплектуючих, напівфабрикатів, палива, електроенергії і т. п.). При цьому проводиться нормативний контроль правильності визначення обсягів фактичних витрат за вартістю, виходячи з діючих ринкових і фактичних договірних цін, обсягів транспортно-заготівельних та особливо додаткових витрат (послуги товарних бірж, комісійні посередницькі послуги організацій і фізичних осіб, їх рівень у структурі ціни);

в) правомірність включення витрат на тару;

г) важливо встановити, чи виключена вартість зворотних відходів сировини, матеріалів, обґрунтованість їх оцінки, подальше їх використання. Матеріальні витрати як вартість матеріальних ресурсів на виробництво продукції, робіт (послуг) визначаються виходячи з: цін їх придбання (без урахування податку на додану вартість); оплати процентів за придбання в кредит, наданий постачальником цих ресурсів; націнок (надбавок); комісійних винагород, виплачених товарним біржам, посередницьким організаціям, включаючи брокерські послуги; митних зборів і транспортування, збе­рігання, доставку, що здійснюються сторонніми організаціями. Крім цього, у вартість матеріальних ресурсів включаються витрати підприємств на тару і пакування, одержаних від постачальників матеріальних ресурсів, за винятком вартості цієї тари за ціною її можливого використання або реалізації (з урахуванням витрат на її ремонт).
Із витрат на матеріальні ресурси, що включаються в собівартість продукції, виключається вартість зворотних відходів виробництва, під якими розуміють залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних ресурсів, що утво­рилися в процесі виробництва продукції і втратили повністю або частково споживчі якості вихідного ресурсу (хімічні або фізичні властивості), а тому використовуються з підвищеними витратами (зниження виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням.

2. Важливе місце в структурі витрат на виробництво займають витрати на оплату праці. В умовах ринкової економіки підприємства мають право самостійно визначати розміри, порядок оплати праці всіх категорій персоналу підприємства. До основних витрат на оплату праці належать витрати на оплату праці основного виробничого персоналу підприємства, у тому числі і премії за вироб­ничі результати, що стимулюються, на компенсації по оплаті праці у зв’язку з підвищенням та індексацією заробітної плати в межах норм, передбачених законодавством, а також витрати на оплату праці працівників, що не є в штаті підприємства.

При здійсненні контролю вивчається правомірність включення до витрат виробництва в розрізі об’єктів витрат при групуванні таких витрат за місцями їх виникнення (центрами витрат) та за видами продукції (по кожному найменуванню виробів на дебет відповідних субрахунків до рахунку 20 «Основне виробництво»). Для перевірки використовують машинограми, відомості розподілу трудозатрат та обсягів нарахованої заробітної плати працівникам структурних підрозділів підприємства по об’єктах витрат. Слід відзначити, що не всі виплати працюючим належать до витрат на оплату праці (матеріальна допомога, дивіденди, оплата путівок на лікування і т. п.). Особлива увага звертається на обґрунтованість внесених виправлень щодо витрат на оплату праці як коригування раніше допущених помилок за минулі періоди часу (довідки бухгалтерії про перенесення витрат з одного об’єкта на інший, додаткові розрахункові відомості, виправлення в групувальних відомостях як додаткові записи). Для узагальнення матеріалів перевірки з цього питання використовуються дані про виявлені порушення при перевірці розрахунків з працюючими (див. тему «Контроль і ревізія розрахунків»).
3. Тісно пов’язані із витратами на оплату праці витрати на обов’язкове державне соціальне страхування працівників (збір у Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд зайнятості населення). Обґрунтованість їх включення до безпосередніх основних витрат на виробництво визначається методами нормативної та арифметичної перевірки їх обсягів, виходячи з нормативних ставок нарахування і уточнених обсягів витрат на оплату праці як бази для розрахунку по даних групувальної відомості розподілу заробітної плати в розрізі об’єктів витрат. При виявленні фактів завищення або заниження обсягів витрат на оплату праці в розрізі об’єктів треба обов’язково визначити обумовлені взаємопов’язані відхилення щодо такої групи витрат.
4. Перевірка інших безпосередніх витрат. До них належать надані основному виробництву послуги допоміжного виробництва, субпідрядних організацій у частині витрат, які безпосередньо за технологією виробничого процесу є його складовою або пов’я­зані з обслуговуванням конкретного об’єкта витрат (плата за орен­ду спеціального устаткування, експертизу, сертифікацію продукції і т. п.), витрати на відрядження працівників. При здійсненні контролю застосовують такі методичні прийоми і способи: візуальна перевірка оформлення і достовірності первинних документів та аналіз їх змісту щодо виду витрат на конкретний об’єкт та договорів з організаціями-виконавцями послуг, робіт, плановими калькуляціями; нормативна перевірка дотримання встановлених норм відшкодування витрат на відрядження; техніко-економічні розрахунки обсягів витрат; перевірка правильності кореспонденції бухгалтерських рахунків на підставі аналізу змісту первинних документів.

3.      ПЕРЕВІРКА НАКЛАДНИХ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО
        

Основні напрями контролю:

1) вивчення та оцінка виконання кошторисів загальновиробничих і загальногосподарських витрат (за рік, у розрізі кварталів, окремих статей витрат) методом аналізу даних аналітичного обліку з рахунків 24, 25, 26;

2) перевірка обґрунтованості включення витрат до складу загальновиробничих і загальногосподарських і конкретних статей витрат:

а) по оплаті праці апарату управління;

б) по відрахуваннях на обов’язкове державне соціальне страхування, у спеціальні позабюджетні державні фонди, нарахуваннях податків у бюджет, установлених чинним законодавством;

в) по нарахуванню, амортизації основних фондів;

г) на поточний і капітальний ремонт основних фондів (в обсязі не більше ніж 5% від балансової вартості на початок звітного року);

д) на послуги зв’язку, комунальні послуги (опалення, каналізація, водопостачання і т. п.);

3) перевірка правильності визначення загального обсягу місячних витрат;

4) перевірка правильності розподілу накладних витрат на об’­єкти основного виробництва, невиробничого споживання.

Таким чином, контроль віднесення витрат на виробництво в частині загальновиробничих і загальногосподарських витрат здій­снюється методом нормативної перевірки щодо правомірності включення до складу таких витрат на підставі вивчення первинних документів про такі витрати. Витрати, які безпосередньо не пов’язані зі здійсненням основної виробничої діяльності підприємства, належать до витрат невиробничого призначення, обліковуються на рахунку 29 «Невиробничі господарства». Джерелом їх фінансування є прибуток підприємства, що залишається після оподаткування, або спеціальні фонди, які утворюються за рахунок такої частини прибутку. Важливе місце в контролі займає візуальна перевірка наявності і достовірності первинних документів про витрати:

                   на поточний і капітальний ремонт основних фондів як власних, так і орендованих чи зданих в оренду іншим підприємствам, організаціям;

                   на відрядження працівників за кордон;

                   на послуги, які надаються на підставі господарських договорів (комунальні послуги — водопостачання, каналізація, опалення; послуги зв’язку; електроенергія).

При підозрі на фальсифікацію первинних документів, їх недостовірність проводиться детальне їх вивчення методом зустрічної перевірки цієї документації на підприємствах чи в організаціях, які надали такі послуги.

4. ПЕРЕВІРКА ПРАВИЛЬНОСТІ

ВИЗНАЧЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ, РОБІТ (ПОСЛУГ)

Це — завершальна стадія контролю з даного розділу ревізійної роботи. При переході до контролю визначення собівартості продукції треба систематизувати та узагальнити інформацію по попередньо виявлених порушеннях з точки зору їх впливу на обсяги витрат по періодах часу (кварталах року). Крім цього, обсяги витрат на виробництво і випуск продукції в основному не збігаються в часі: є незавершене виробництво станом на перше число та його розміри постійно змінюються; можуть існувати витрати, які належать до майбутніх періодів. Тому основні напрями контролю включають:

1) перевірку правильності оцінки обсягів незавершеного виробництва на кінець місяця;

2) перевірку обґрунтованості і правомірності включення витрат до складу витрат майбутніх періодів, резервів майбутніх витрат (рахунки 31, 89);

3) перевірку розрахунку фактичних витрат на виробництво за видами продукції, що виробляється підприємством, видами вироб­ничої діяльності (видами робіт чи послуг, що виконуються підприємством на сторону, а також для непромислових господарств свого підприємства);

4) перевірку правильності ведення податкового обліку валових витрат на виробництво як узагальнення облікової інформації з різних журналів-ордерів (№№ 1, 2, 6, 7, 10) за звітний період для складання декларації про прибуток.

Здійснюючи контроль достовірності даних про наявність незавершеного виробництва, його реальні обсяги, ревізор вивчає особливості напряму і сфери підприємницької діяльності, проводить під час ревізії інвентаризацію незавершеного виробництва, може застосовувати прийоми експертної оцінки спеціалістами по об’єктах витрат. Відповідно до чинного законодавства про оподаткування прибутку підприємств обсяги матеріальних витрат у складі незавершеного виробництва впливають на рівень оподаткованого за звітний квартал доходу. Занижуючи обсяги незавершеного виробництва на кінець звітного кварталу, підприємство фактично завищує валові витрати і занижує дохід підприємства, оподаткований податком на прибуток.

Як свідчать матеріали контролю Державної контрольно-реві­зійної служби, до основних порушень, які впливають на обсяги оподаткування, належать:

а) при об’єктивній наявності незавершеного виробництва на кінець місяця (кварталу) списання всіх витрат виробництва (за поточний звітний період на випуск продукції та реалізацію);

б) включення до складу валових витрат витрати майбутніх періодів, нарахування резервів з витрат невиробничого характеру діяльності підприємства або таких, які можуть формуватися за рахунок прибутку, що залишається після оподаткування підпри­ємства (витрати на поточний і капітальний ремонт та ін.);

в) неправомірність включення окремих видів витрат, як основних, так і накладних, по об’єктах витрат, що веде до завищення собівартості окремих видів продукції і вуалювання собівартості нерентабельних видів продукції або окремих замовлень робіт і послуг;

г) порушення методики обліку витрат на виробництво та визначення виробничої собівартості в розрізі видів готової продукції, видів виробничої діяльності, які впливають, з одного боку, на об’єктивність фінансових результатів роботи підприємства, а з іншого — на достовірність визначення бази оподаткування підприємства щодо валових витрат.

5. КОНТРОЛЬ ВИКОНАННЯ ВИРОБНИЧОЇ

ПРОГРАМИ З ВИПУСКУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ, РОБІТ (ПОСЛУГ)

Основні напрями контролю.

1. Контроль правомірності здійснення підприємницької діяльності в частині виду виробничої діяльності з асортименту випуску продукції, надання послуг чи виконання робіт. На початку ревізії підприємства, застосовуючи методи обстеження та норма­тивної візуальної перевірки, перевіряється дотримання Закону України «Про підприємництво», наявність і достовірність документів на право займатися підприємницькою діяльністю (установчі документи, свідоцтва про реєстрацію як платників податків, про сертифікацію продукції, ліцензії).

2. Контроль обґрунтованості програми випуску починається з аналізу залишків готової продукції за вартістю і номенклатурою готової продукції. Як джерела інформації використовуються: роз­рахунки обсягів виробництва за програмою і договорами замовників-покупців; дані оперативного обліку відділу збуту; групувальні відомості обліку випуску готової продукції; оборотні відомості про залишки готової продукції на складі на перше число звітного періоду. Методами нормативної перевірки і техніко-економічних розрахунків здійснюється контроль узгодженості обсягів виробничої програми з обсягами, визначеними відповідно до договорів з покупцями-замовниками. При незабезпеченні обсягів випуску продукції таким договорам треба встановити, які заходи проводить підприємство, здійснюючи пошук покупців, ринків збуту (організація виставок, реклама і т. д.). Якщо обсяги, розраховані по договорах, перевищують запланований випуск продукції, то встановити, чи забезпечений такий випуск продукції матеріальними і трудовими ресурсами, потужностями устаткування цехів, чи наявна програма з упровадження нового технологічного устаткування.

3. Оцінка фактичного виконання виробничої програми та ви­вчення ритмічності випуску готової продукції (по днях, місяцях, кварталах року) проводиться методами аналізу даних про виконання графіків випуску готової продукції. У процесі перевірки встановлюють, чи узгоджується випуск з термінами відвантаження продукції, передбаченими в договорах з покупцями.

4. Перевірка комплектності випуску та якості готової продукції, обґрунтованості включення до складу готової продукції, виконаних робіт (послуг). До готової продукції належить тільки та, яка пройшла всі стадії технологічної обробки, відповідає встановленим стандартам чи технічним умовам, укомплектована, прийнята відділом технічного контролю. Ревізор попередньо вивчає технічну документацію на готову продукцію, службове листування з покупцями-замовниками, аналізує дані первинних документів (актів, накладних про здачу на склад та журналів відділу технічного контролю, актів про брак, накопичувальних відомостей про випуск готової продукції за звітний місяць).

5. Перевірка повноти оприбуткування зданої на склад готової продукції. Для контролю достовірності даних у бухгалтерському обліку треба провести візуальну перевірку наявності первинних документів, правильності їх оформлення, порівняти основні показники (№ документа, дату, номенклатуру готової продукції, кількість, ціну, вартість) з даними складського обліку та накопичувальної відомості про випуск готової продукції, журналу-ордеру № 10/1 або машинограми по дебету рахунку 40 «Готова продукція». Особлива увага звертається на обґрунтованість бухгалтерських записів щодо наявних виправлень даних у первинних документах, за поточний місяць, а також додаткових внесеннях змін за минулі періоди на підставі довідок бухгалтерії про виявлені помилки.

6. Перевірка відповідності фактичних запасів готової продукції даним обліку здійснюється методом вибіркової інвентаризації залишків на складах готової продукції з номенклатури, вибраної ревізором. Якщо виявляються значні відхилення (нестача, надлишок), то призначається повна інвентаризація готової продукції. Крім цього, під час інвентаризації здійснюється обстеження дотримання умов збереження готової продукції як матеріальних цінностей у цехах, на центральному складі (відповідність приміщень вимогам зберігання, організація складування, охорони приміщень, здача на центральний склад, закріплення за відповідальними особами).

7. Перевірка стану контролю за достовірністю оперативного обліку і збереженням готової продукції у виробничих цехах і центральному складі з боку бухгалтерії підприємства. При цьому слід порівняти дані оборотних відомостей з рахунку 40 у розрізі відповідальних осіб і номенклатури готової продукції з картками складського обліку, який ведеться в цехах, на складі, а потім — у цілому з рахунку 40 по Книзі головних рахунків. Аналізуються дані виконання контрольної роботи бухгалтерії, її якість, ефективність, ужиті заходи за результатами контролю.

Основні порушення, установлені працівниками Державної контрольно-ревізійної служби, що впливають на оподаткування прибутку підприємств:

а) наявність неоприбуткованої готової продукції або її нестача;

б) недостовірність даних податкової декларації про залишок готової продукції на початок і кінець звітного періоду;

в) порушення чинного законодавства про підприємництво щодо реєстрації як платників податків, номенклатури випуску продукції чи надання послуг (робіт), установлених стандартів з якості.

6.  КОНТРОЛЬ ОБСЯГІВ РЕАЛІЗАЦІЇ

ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ, ВИКОНАНИХ РОБІТ (ПОСЛУГ)

Ревізія починається з вивчення даних звітності по реалізації (ф. 2), особливостей організації облікового процесу на підприємстві.

Послідовність і напрями контролю.

1. Загальна оцінка виконання плану реалізації підприємством та в розрізі договорів з покупцями по звітних періодах року (методи аналізу даних про виконання договорів з покупцями).

2. Перевірка виконання графіка відвантаження готової продук­ції покупцям-замовникам:

а) перевірка організації обліку у відділах збуту за відвантаженням продукції покупцям (обстеження наявності систематизованих переліків асортименту поставок по замовниках і термінах відвантаження, відміток про фактичне вико­нання (дата). Достовірність обліку контролюється методом порівняння показників накладних на відвантаження з даними оперативного обліку відділу збуту;

б) перевірка своєчасності відвантаження готової продукції методом порівняння даних про випуск продукції та її відвантаження по датах місяця, ураховуючи обсяги залишків на складі, візуальної перевірки документів (розпоряджень, товарно-транспортних накладних).

3. Перевірка своєчасності здачі первинних документів про відвантаження продукції покупцям до бухгалтерії (метод порівняння дати звіту і дати відвантаження).

4. Перевірка своєчасності і правильності оформлення платіжних документів для розрахунків з покупцями (рахунків-фактур, платіжних доручень-вимог фінансовим відділом, бухгалтерією). Застосовується метод візуальної перевірки реквізитів документів, аналіз листування з покупцями, арифметична перевірка обсягів за вартістю, договірних цін, ПДВ.

5. Перевірка дотримання методики бухгалтерського та податкового обліку, достовірності даних про розрахунки з покупцями та обсяги реалізації продукції:

а) перенесення залишків з рахунку 62 «Розрахунки з покупцями-замовниками» з минулого місяця на початок поточного місяця у відомості № 16, відповідність їх даних Книзі головних рахунків;

б) обґрунтованість бухгалтерських записів поточного ревізованого місяця у відомості № 16 (візуальна перевірка наявності, достовірності первинних документів і порівняння даних з них у розрізі покупців). Особлива увага звертається на: дату відвантаження, дату оплати, факти списання заборгованості покупців за рахунок підприємства, повернення продукції покупцями, факти додаткової поставки при нестачі по претензіях покупців, пересортиці, заміні одних видів іншими, при претензіях про порушення умов договорів, при бартерних розрахунках;

в) правильність ведення податкового обліку по ПДВ, валових доходів по операціях з реалізації продукції (робіт, послуг). Застосовуються методи нормативної перевірки обліку, порівняння й аналізу даних систематизації та узагаль­нення даних бухгалтерського обліку з кредиту рахунку 46 «Реалізація продукції».

6. Перевірка достовірності звітності (ф. 2) про фінансові результати, податкової звітності з обсягів реалізації продукції (аналіз і порівняння даних поточного обліку в журналі-ордері № 11, Книзі головних рахунків, ураховуючи дані про виявлені порушення при узагальненні матеріалів ревізії стосовно визначення обсягів реалізації).

Основні порушення, які були встановлені при проведенні ревізії:

1) реалізація продукції нижче договірних цін;

2) арифметичні помилки в рахунках-фактурах, при визначенні ПДВ та загальної суми до сплати;

3) відвантаження продукції покупцям при наявності в них попередньої значної заборгованості;

4) порушення договорів по термінах або обсягах поставки, асортименту, якості продукції, виконаних роботах чи послугах;

5) фальсифікація обсягів реалізації при готівкових розрахунках з покупцями;

6) заниження обсягів валових доходів щодо реалізації продукції робіт (послуг) у податковому обліку;

7) порушення методики бухгалтерського, оперативного і податкового обліку реалізації продукції, валових доходів, особливо при бартерних операціях, що зумовлює заниження оподаткування податком на прибуток і ПДВ.
 

7. ПЕРЕВІРКА ФАКТИЧНОЇ

СОБІВАРТОСТІ РЕАЛІЗОВАНОЇ ПРОДУКЦІЇ, РОБІТ (ПОСЛУГ)

Реальність фінансових результатів фінансово-господарської діяльності підприємства залежить від правомірності застосованої методики розрахунку фактичної собівартості реалізованої продукції.
Відповідно до чинного законодавства фактична собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості, збільшеної на обсяг комерційних видатків, пов’язаних зі збутом і реалізацією, та податку на додану вартість і акцизного збору (якщо ця продукція оподатковується).