Концепція інформаційного суспільства

План

Вступ

1.  Концепція інформаційного суспільства
1. Поняття «інформаційного суспільства».
2. Історичні етапи розвитку та формування інформаційного суспільства.

II. Проблеми інформаційного суспільства

2.1. Культура та людина у новому суспільстві.

2.2. Проблеми сучасного інформаційно-технічного суспільства.

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

З розвитком новітніх технологій все помітнішим став їх вплив на людину, суспільство в цілому. Виникають  нові типи відносин між людьми, нові концепції щодо організації соціуму, зокрема – інформаційне суспільство, що є соціологічною концепцією, що визначає головним фактором розвитку суспільства виробництво та використання науково-технічної та іншої інформації. Концепція інформаційного суспільства  є різновидом теорії постіндустріального  суспільства, засновниками якої були З.Бжезинський, О.Белл, О.Тоффлер. При розгляді розвитку суспільства як “зміну ступенів”, прибічники теорії інформаційного суспільства  пов'язують його становлення з домінуванням “четвертого”, інформаційного сектору  економіки, який іде після сільського господарства, промисловості та економікою послуг. Завдяки можливості спілкування, інформаційної технології приводить  до того, що в інформаційному суспільстві  класи змінюються соціально недиференційованими  “інформаційними спільнотами”.

Актуальність  теми дослідження обумовлена нагальною потребою формування, визначення та побудови суспільства нового типу, яке у країнах світу протягом останніх десятиліть все частіше характеризується як інформаційне суспільство. Перехід від індустріального до інформаційного устрою у світі відбувається нерівномірно, що обумовлюється як національною специфікою, так і станом розвитку світового співтовариства. Існують різноманітні підходи до розвитку інформаційного суспільства, які відрізняються навіть у розвинутих демократичних країнах світу. Теоретичне обґрунтування такого розвитку значно відстає від практичних потреб, що розвиваються у світі досить швидкими темпами. Доцільно розглянути такий розвиток із теоретичного боку для того, щоб Україна усвідомила свою роль та місце в нових умовах і змогла, вибудовуючи стратегію власного розвитку, підійти до системного усвідомлення ідеології цих процесів.

Актуальність даного дослідження  підтверджує підвищена увага  до проблематики інформаційного суспільства  зарубіжних та вітчизняних вчених.

Сьогодні настав час для  практичних дій – наукового обґрунтування  суспільних процесів, які відбуваються у світі, їх уніфікації та подальших  кроків щодо усвідомлення наслідків  тих або інших дій. Нині практично кожна країна світу постала перед серйозним викликом здійснення інноваційних реформ шляхом використання інформаційно-комунікаційних технологій, сучасних знань та інформації як найважливішого ресурсу життєдіяльності суспільства ХХІ століття у політичній, економічній та соціальній сферах.

Мета і  завдання роботи. Враховуючи ступінь розробленості проблеми, а також її багатоаспектність, у даній роботі ставиться мета: комплексно розкрити сутність інформаційного суспільства, його структурних основ і особливостей формування, а також дослідити проблемне поле інформаційного розвитку світу.

Реальний процес побудови інформаційного суспільства на національному рівні можливий на основі формування та впровадження метаідеології інформаціоналізму. Поняття метаідеології передбачає холістичний підхід до традиційних політичних ідеологій та дозволяє розглядати їх функціонування і прояви в інформаційному суспільстві як комплементарні системи політичних цінностей, орієнтацій, ідей, інновацій та різнобічних пріоритетів. На перспективність такого підходу вказують світові соціально-політичні моделі розвитку інформаційного суспільства, як і, власне, практична реалізація концепції інформаційного суспільства у західних демократіях. На цій основі обґрунтовується можливість побудови інформаційного суспільства, розглядаючи проблематику стратегічного та інститу­ційного забезпечення даного процесу, а також враховуючи сучасний потенціал, пріоритети та перспективи подальшого розвитку України.

I. Концепція інформаційного суспільства

1.1. Поняття «інформаційного  суспільства»

Інформаційне суспільство - соціологічна і футурологічна концепція, що замінила теорії «індустріального» й «постіндустріального» суспільства. Основана на тому, що інформатика, комп’ютери та мікроелектроніка визначають і перетворюють усю соціальну систему і  виступають як засіб створення нових соціальних, надкласових,  наднаціональних структур, що докорінно змінюють механізми  суспільного розвитку. Згідно з цією концепцією інформаційне суспільство має перетворитися на суспільство загального добробуту, в якому всі проблеми і потреби особи, в тому числі й у творчості та самореалізації, задовольнятимуться за рахунок «глобального використання інформації», і в зв’язку з цим автоматично зникнуть соціальні конфлікти та антагонізми.

 Концепція інформаційного суспільства є різновидом теорії постіндустріального суспільства, основу якого поклали З.Бжезинський, Д.Белл, О.Тоффлер. 

У 50-70-і роки стало очевидно, що людство вступає в нову епоху, дорогу до якої проклав бурхливий  розвиток техніки і, у першу чергу, комп'ютерів, і НТР у цілому. Проблема існування і буття людини в цілком "технізованному" і "інформатизованному" світі не могла не займати філософів, що викликало до життя концепцію "інформаційного" суспільства. Жоден  з філософів, які писали про дану проблему, не сумнівався в радикальному відновленні всього життя людства в рамках цієї нової формації, але більшість з них аналізували проблему односторонньо, будь то з політичної, економічної чи соціальної точки зору. Це породило величезна кількість різноманітних назв і визначень. Цікаво помітити, що майже всі запропоновані назви мають латинську приставку "пост-", тобто "після-", немов їхні творці очікують якогось всесвітнього катаклізму, глобального перевороту в техніку й у свідомості людей, після якого раптом почнеться нова ера, нова епоха, виникне нове суспільство. Саме тому було так важливо знайти принципово нову назву, що одночасно показує наступність і принципову новизну прийдешнього суспільства. І такою назвою стало придумане Тоффлером "інформаційне суспільство".

Тому що сам автор концепції "інформаційного суспільства" не дав чіткого визначення своєму "дітищу", ми спробуємо це зробити за нього. Очевидно, що не можна обмежуватися у визначенні чисто економічним аспектом, як це зробив А. Турен, чи соціальними факторами, як це вийшло в Ж. Еллюля, оскільки комплексні і багатогранні зміни охоплять практично всі сфери людської життєдіяльності. Таким чином, "інформаційне суспільство" - це цивілізація, в основі розвитку й існування якої лежить особлива нематеріальна субстанція, умовно іменована "інформацією", що володіє властивістю взаємодії як з духовним, так і з матеріальним світом людини.

Остання властивість особлива важлива для розуміння сутності нового суспільства, тому що, з одного боку, інформація формує матеріальне середовище життя людини, виступаючи в ролі інноваційних технологій, комп'ютерних програм, телекомунікаційних протоколів і т.п., а з іншої, служить основним засобом міжособистісних взаємин, постійно виникаючи,  видозмінюючи і трансформуючись в процесі переходу від однієї людини до іншої. У такий спосіб інформація одночасно визначає і соціокультурне життя людини і його матеріальне буття. У цьому, на нашу думку, і складається принципова новизна прийдешнього суспільства.

На думку Д.Белла у наступному столітті вирішальне значення для економічного та соціального життя, для способів виробництва знання, а також для характеру трудової діяльності людини набуває становище нового соціального укладу, що базується на телекомунікаціях. Революція в організації та обробці інформації та знаннь, в якій головну роль грає комп'ютер, розвертається водночас з розвитком індустріального суспільства.

Три аспекти останнього особливо необхідні для розуміння телекомунікаційної революції:

1)перехід від індустріального до сервісного суспільства;

2)вирішальне значення  кодифіцированого теоретичного знання для здійснення технологічних інновацій;

3)перетворення нової "інтелектуальної  технології" у ключевий засіб  системного аналізу та теорії  приймання рішеннь. Філософи-автори концепції "інформаційного (постіндустріального) суспільства" так і не прийшли до єдиної думки про те, що первинно в їхній історичній концепції - духовна або матеріальна сфера. Це доводять цитати з Тоффлера і Ясперса. Основне розходження між поглядами Тоффлера і Ясперса полягає в тім, що якщо останній вважає початком переходу до нової цивілізації  свідомість людей, що змінилася, то перший думає моментом настання нової "хвилі" буття людини, яке змінилося.

1.2. Історичні етапи розвитку та формування інформаційного суспільства

"…Було відкрито машини  – машини, що автоматично виробляють  продукти споживання. Те що раніше  робив ремісник, тепер робить машина".

Так почався на заході технічний та економічний підприємців, під час якого попереднє ремесло зникло за невеликим винятком. Таким чином, у виникнені сучасного технічного світу приймали участь розвиток науки, винахідництва. Жоден з них не міг би самостійно створити сучасну техніку. Всі ці фактори діяли об'єднано.

К.Ясперс, один з засновників  так званого "цивілізованного" підходу до історіі, аналізує у своїй праці причини, які призвели до виникнення особливої "техницистської" цивілізації сучасності. Він баче головну причину такої різкої зміни цивілизацій у виникненні машин як заключної ланки між людиною і природою.

Спочатку була "перша  хвиля", яку Тоффлер називає "сільскогосподарчою". Скрізь земля була основою економіки, життя , політики, родинної організації. Скрізь панував простий розподіл праці та існувало декілька каст та класів. Влада була авторитарною, соціальне походження людини визначало його місце у житті. Єкономіка була децентралізованою: кожна община виробляла більшу частину того , у чому відчувала необхідність.

Триста років тому назад відбувся "вибух, хвилі від якого обійшли всю землю, знищуючи стародавні суспільства та народжуючи якісно нову цивілізацію". Таким вибухом була промислова революція. До середени ХХ століття сили "першої хвилі" були знищені і на землі "запанувала індустріальна цивілізація". Однак влада її була не довгою, оскільки одночасно з нею на світ почала накатуватися нова хвиля , яка несла з собою нові інститути, відношення, цінності .

Баталов дає реферативний огляд тоффлеровського підхода до історії людства як історії "трьох хвиль".

Кан дав довгостроковий прогноз  розвитку людства, розрахований на основі даних минулого та теперішнього розвитку світової економіни, охоплює два важливих історичних етапи. Перший етап- це сільськогосподарська революція, яка була близько десяти тисяч років тому назад і яка фактично створила сучасну цивілізацію. Вона поширювалась по світу на протязі 8 тісяч років, різко змінивши умови життя людини, але до стабільного зростання економіки не призвела.

Другим найважливішим  етапом принято вважати "великий  перехід", на якому ми знаходимось  сьогодні. Він розпочався 200 років тому, коли люденй було не так багато, жили вони бідно та повністю залежали від сили природи. Цей період завершиться в наступні 200 років, коли на зміну "катастрофічного поєднання неудач та невмілого керівництва" людство значно зросте чисельно, стане багатим та в значному ступені навчиться керувати силами природи.

Цей чотирьохсотлітній період можна розподілити на наступні 3 фази: фаза індустріальної революцїї, фаза супер індустріальної (технологічної) світової економіки, і фаза постіндустріальної світової економіки та світового співтовариства.

Зниження темпів економічного росту призвело до того, що виникають  нові не економічні типи діяльності та інтереси. Ця фаза розвитку суспільства називається "постіндустріальною", так як в суспільстві знижується інтерес до промислової та сільськогосподарьської діяльності (але зовсім не до товарів), тому ця фаза означає кінцевий момент епохи Великого переходу, а, ймовірно, вона буде викликати постійні зміни в умовах життя людини.

А.Сміт вважав, що жодна країна ніколи не обходилась та не могла обійтись без того, щоб в ній чогось не вироблялось. Це твердження сьогодні настільки справедливо, як і 200 років назад. Однак деякі важливі акценти змінились. Точно так, як в часи Сміта центр тяжіння економіки став зміщуватись від сільського господарства до промисловості, так і сьогодні він зміщується від промисловості до інформації. І подібно тому, як в кінці вісімнадцятого на початку дев'ятнадцятого століття склалась постаграрна економіка, так сьогодні технологічно передові сектори глобального суспільства переходять на стадію постіндустріальної економіки.

 В аграрній економіці  господарська діяльність була  пов'язана переважно з виробництвом достатної кількості продуктів харчування, а обмежуючим фактором звичайно була доступність гарної землі. В індустріальній економіці господарська діяльність була переважаючою у виробництві товарів, а обмежувальним фактором – найчастіше був капітал. В інформаційній економіці господарська діяльність – це головним чином виробництво та застосування інформації з ціллю зробити всі інші форми виробництва більш ефективними, тим самим створюючи більше матеріальне багатство. Обмежувальним фактором тут є знання.

Розміщуючи економічний  аспект розвитку людства, заслуговує уваги  той факт, який характеризує кожну  суспільну формацію через сутність господарської діяльності та обмежувальний фактор. Можна помітити, що перехід до нової суспільної формації виникає при зміні основи господарювання чи подолання обмежувального фактору.

Арнольд Тойбні якось помітив, що ХХ століття – це час коли людство  вперше за всю свою історію може серьйозно подумати про добробут всіх людей. Якщо це так, то це в основному завдячуючи еволюції універсальної електроної інформаційної системи, здатної пов'язати всіх людей. Мова йде про настання інформаційного століття.

Технологія пропонує нам  набагато більші інформаційні та комунікаційні  ресурси, ніж коли-небудь мало людство. Ці ресурси настільки великі, що очевидно: ми входимо в нову еру – інформаційне століття. США – перша країна, яка здійснила трьох стадійний перехід від аграрного суспільства до індустріального та від нього до такого суспільства, яке навіть важко однозначно визначити, зрозуміла лише одна його характеристика: головним видом його економічної діяльності стає виробництво, зберігання та поширення інформації.

Який можливий сценарій розвитку інформаційного суспільсва в майбутньому? Можна помітити загальну модель змін – трьохстадійний прогресиввний  рух: становлення головних економічних  галузей по виробництву та поширенню  інформації, розширенню номенклатури інформаційних послуг для інших  галузей промисловості та уряду, створення широкої системи інформаційних засобів на споживчому рівні.

У.Дайзарт констатує факт переходу до інформаційного суспільства  в США. Він повністю погоджується з пропозицією тоффлера та бела про  трьохстадійн уконцепцію та концентрує свою увагу на трансформаціях саме останньої, "інформаційної" стадії розвитку суспільства.

Думка про технічну революцію, яка заснована на інформації, не нова. Соціолог Даніел Бел, як і інші, всередині шестидесятих років побачив, що США стає постіндустріальним суспільством. Третя промислова революція в значній мірі базується на досягненнях у телекомунікаційних та інформаційних процесах. Зайнятість у сфері промисловості та будівництва залишаєтьс як багато років переважно без змін, в той час, коли робоча сила зросла. Довгочасні тенденції показують, що найбільш динамічними в минулому столітті були сфери, пов'язані з інформацією.

Айрис підкреслює загальність точки зору всіх філософів, які трактували "інформаційне суспільство" в зв'язку з теперішніми змінами в суспільній ролі НТР в ній. Але на відміну від тоффлера, він акцентує увагу виключно на виробничій сфері, повністю виключаючи з розгдяду соціальний та культурний аспекти оновлення.

II. Проблеми інформаційного  суспільства

2.1. Культура та людина в новому суспільстві

Ми живемо в світі дліц- культури. Замість довгих "ниток" ідей, пов'язаних одна з одною,- "бліпи" інформації: оголошення, команди, відривки новин, які не узгоджуються зі схемами. Нові образи та уявлення не піддаються класифікації- частково тому, що вони не вкладаються в старі категорії, частково тому, що мають дивну непов'язану форму.

Ненаситні читачі дешевих  видань та спеціалізованих журналів, вони короткими прийомами сприймають величезну кількість інформації. Але і вони намагаються знайти нові поняття та метафори, які б  дали можливість систематизувати чи організувати "дліпи" в більше ціле. Однак, замість того, щоб намагатись втиснути нові дані в стандартні категорії та рамки "другої хвилі", вони хотіли б все побудувати на свій власний лад. Словом, замість того, щоб просто позичити готову ідеальну модель реальності, зараз ми самі мусимо знову та знову її винаходити. Це важка необхідність, але разом з тим, відкриває великіможливості для розвитку індивідуальності, демасифікації культури та особистості. Деякі, правда, не витримують, ламаються або відходять в сторону. Інші перетворюються в постійно розвиваючихся, компетентних індивідів, здатних підійматись в своїй діяльності на новий, більш високий рівень. Але в будь-якому випадку людина перестає бути стандартною, легко керуємим роботом, яким його зображали письменники "другої хвилі".

Тофлер одним з перших помітив корінні зміни, які мали місце за останній час в культурі суспільства, особливо західного. Наростаюча сила потоку інформаційного обміну між льдьми породила новий тип культури, в якій все підпорядковано необхідності класифікації, унікації для найбільшої компресії та підвищення ефективності при передачі від людини до людини чи то особисто, чи то через засоби масової інформації.

Х.Скопімовський вважав, що під загрозою інструментацізації культура знаходить різноманітні протидії. Вихід за межі може бути реалізовано лише за допомогою наркотиків и через екскурси до східної філософії. Винекнення філософії техніки- друга протидія культури небезпеці бути задушеною інструменталізаціє, бо дебати про природу техніки - це дискусії про майбутнє людини та людства вцілому.

Культурний рух ще глибше підірвав раціональне мислення та легитимацію основного проекту. Він поставив під питання як цінності платників, високий життєвий рівень, так і переваги споживання, праці та бережливості. Він відкрито кинув виклик відстроченому винагородженню, самоорганізованості.

Ясперс писав, що техніка не тільки наближує нас до пізнання, техніка відкриває перед нами новий світ та нові можливості існування в ньому. Він одним з перших підняв проблему нової естетики у технізованому світі.

Радикальні зміни у  сфері виробництва неминуче призведуть до великих соціальних змін. Ще при житті нашого покоління фабрики та установи наполовину опорожніють та перетворяться у складські приміщення. Футуристи вважають, що розвиток мережі інформації дзволить значно розширити практику надомної праці. Це дозволить зменшити забруднення оточуючого середовища та знизити витрати на її відновлення. В напрямку створення електронного котеджу діють і соціальні фактори. Чим більше скорочується робочий день, тим більше часу для робітника для саморозвитку.

Але розвиток технічного прогресу призведе і до деяких труднощів у сфері зайнятості, адже використання нових технологій стане передумовою звільнення багатьох робочих місць та збільшення безробіття. Регулювання державою рівня зайнятості має дуже велике значення у цьому випадку.

2.2. Проблеми сучасного  інформаційно-технічного суспільства

Все, що вже сказано про суспільство і його розвиток, дає підставу розглянути проблеми сучасного етапу еволюції цієї глобальної системи.

Як зазначалося вище його називають по-різному: науково-технічною революцією, технологічною революцією, інформаційною, комп'ютерною, телекомунікаційною і т.д. Справа не в термінах, а в суті процесу, того, що відбувається в суспільстві, яке 70-х рр.. XX ст. найчастіше називають постіндустріальних. Ці дефініції відносяться в основному до західної  цивілізацій, хоча певні риси цих процесів проглядаються і в інших громадських організмах. Головне тут – зростання значення інформації в житті суспільства в порівнянні з речовиною та енергією, які досі визначали темпи розвитку світової цивілізації. Появав 30-і рр. ХХ ст. теорії інформації, а потім і кібернетики, різко стимулювало розвиток комп'ютерної техніки і технології, що дозволило докорінно змінити виробництво.

Для філософського аналізу  головне в цьому процесі - те, що змінилося становище і роль людини в світі, її стосунки з природою і технікою. Найчастіше це визначають як появу інформаційного суспільства і людини, своєрідного колективного інтелекту мешканців планети. У той же час поруч сучасних мислителів висловлюється стурбованість нинішнім становищем, головним ворогом людства. Ортега-і-Гассет писав, що сучасне століття глибоко впевнене у своїх творчіх здібностях, але й не знає, що йому творити. Господар усього світу,він не господар самому собі. Він розгублений серед достатку. Маючи великі засоби, великі знання, наше століття веде себе, як найубогіший з усіх.

Нобелівський лауреат  К. Лоренц ще чверть століття тому позначив вісім «Смертних гріхів» цивілізованого людства, називаючи серед них  перенаселеність планети, спустошення  життєвого простору, нестримне зростання  виробництва і споживання, розрив традиції і внаслідок цього глибоке відчуження між молодим і старшим поколіннями, наукове доктринерство, ядерну зброю.

Все це змушує по-новому глянути  на поняття якості життя людини як інтегральний показник рівня розвитку суспільства. При всіх що вражають уяву успіхи науки і техніки, створення величезного за масштабами світу речей і банків інформації життя людини, в основному. Більше того, всі більше і більше маячить примара перетворення людини в слугу роботизованих комп'ютерних систем, що хвилює не тільки письменників-фантастів, а й серйозних вчених і політиків.

Зростання кількості техногенних  катастроф, і т.п., змушує ще раз повернутися  до оцінки і переоцінці системи цінностей.

Висновки

Інформаційне суспільство  є сучасним станом цивілізаційного  розвитку, сутність якого полягає  в збільшенні масштабів створення, накопичення, передачі, обробки і  використання інформації, перетворенні інформації і знання на продуктивні  сили суспільства, а також у збільшенні впливу новітніх інформаційно-комунікаційних технологій на політику, право, економіку, соціальну структуру, культуру.

Будучи складним комплексним  феноменом, інформаційне суспільство  вимагає комплексного системного аналізу  з урахуванням кількісних і якісних  трансформацій. З позиції соціальної філософії інформаційне суспільство  можна визначити як якісно новий  етап соціотехнологічної еволюції суспільства, що формується в результаті довгострокових тенденцій попереднього соціально-економічного розвитку, припускає збільшення ролі інформації і знання, а також формування і споживання інформаційних ресурсів у всіх сферах життєдіяльності суспільства  за допомогою розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, що діють у глобальних масштабах.

Глобалізаційні й інформаційні процеси зумовили появу низки  різноманітних суперечливих тенденцій  у технологічній, політико-правовій, економічній і соціокультурній  сферах сучасного суспільства, визначальною в розвитку яких стає все зростаюча  роль інформаційно-комунікаційних технологій, інформації і знання.

Найважливішими економічними основами інформаційного суспільства  виступають: формування інформаційної  економіки, основу якої складають інформаційні засоби виробництва й інформаційні товари і послуги, сполучення індустріального  і постіндустріального типів  розвитку, використання інформації і  знань як унікального предмета і  засобу виробництва, зростання сектора  послуг, заперечення трудової теорії вартості, поява транснаціональних  компаній і домінування єдиного  глобального ринку, технологічна й економічна конвергенція, інноваційний тип розвитку, динамічність виробництва, віртуалізація економічного простору.

Для соціокультурних основ  інформаційного суспільства характерна найбільша суперечливість: посилення  інтелектуалізації діяльності людини і зростання її творчого начала, криза духовності і поширення  постекономічних, гуманістичних і  освітніх цінностей, зростання класу  “інтелектуалів”, перенесення соціальних суперечностей зі сфери власності  на засоби виробництва в сферу  здатності чи нездатності до інформаційного виробництва, посилення особистісного, нематеріального, інформаційного начала “соціо” у тріаді, що репрезентує  людину “біо-трудо-соціо”, зростання  освітнього, професійного і культурного  рівня людини, розвиток соціального  капіталу і посилення індивідуалістичного  начала, віртуалізація соціокультурної  сфери, поширення масової культури, взаємопроникнення культур в  умовах глобалізації і “вибух”  етнічної і національної ідентичності.

Що стосується проблем "інформаційного суспільства, то тут декілька глобальних є причиною більш дрібних. Перша з них – принципова невизначеність суті інформації як з матеріальної, так і з філософської точки зору. Друга – взаємодія техніки, інформації та людини. Третя – взаємодія техніки та природи. Ці питання залишаються не вирішеними, та потребують дослідження.

Список використаної літератури

1. Береза Т.А. Поняття інформаційного суспільства, принципи його побудови та складові компоненти // Інформаційне суспільство. Шлях України // Бібліотека інформаційного суспільства. – К.: “Відродження” та ПРООН, 2004. – С. 264-273.
2. Березовець Л.В. Інституційне забезпечення // Інформаційне суспільство. Шлях України // Бібліотека інформаційного суспільства. – К.: “Відродження” та ПРООН, 2004. – С. 78-87.
3. Березовець Л.В. Розвиток соціального капіталу // Інформаційне суспільство. Шлях України // Бібліотека інформаційного суспільства. – К.: “Відродження” та ПРООН, 2004. – С. 62-67.
4. Винарик Л. С. Информатизация в аспекте социальной трансформации общества // Национальная академия наук Украины, институт экономики и промышленности – Д.: ИЗП, – 2004. – С. 50-61.
5. Гелд Дейвід, Мак-Грю Ентоні. Глобалізація / антиглобалізація: Пер. з англ. І. Андрущенко. – К.: К.І.С., 2004. – 180 с.
6. Городенко Л. Інтернет-медіа як новий вид ЗМІ // Інформаційне суспільство. Шлях України // Бібліотека інформаційного суспільства. – К.: “Відродження” та ПРООН, 2004. − С. 55-62.
7. Григор О.О. Формування інформаційного суспільства в Україні в контексті інтеграції в Європейський Союз (державно-управлінський аспект): Автореф. дис. ... канд. наук з державного управління: 25.00.01 / Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. – Львів, 2003. – 20 с.
8. Гэлбрейт Дж. Новое индустриальное общество. – М.: Прогресс, 1976. – 264 с.
9. Даніл’ян В.О. Глобальне інформаційне суспільство: культура і людина // Філософські обрії. Науково-теоретичний часопис Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України та Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. – Київ-Полтава, 2005. – Вип. 14. − С. 67-78.
10. Даніл’ян В.О. Деякі проблеми та особливості розвитку інформаційного суспільства в Україні // Гуманітарний часопис: Збірник наукових праць. – Х.: ХАІ, 2005. – №3. – С. 74-78.
11. Даніл’ян В.О. Деякі тенденції розвитку інформаційного суспільства на наприкладі провідних держав // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Соціальна філософія, психологія. – Х.: ХУПС, 2005. – Вип. 3 (24). – С. 156-163.
12. Делягин М. Мировой кризис: Общая теория глобализации. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 767 с.
13. Делягин М. Информационная революция, глобализация и кризис мировой экономики // Проблемы теории и практики управления. – 2001. – №1. – С. 47-53.