Кредитні спілки та їх роль на ринку фінансового посередництва

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Магістратура  державного управління

№ з/к  110-12

Реферат

З дисципліни     «Фінансове регулювання  економіки»

 На тему     «Кредитні спілки та їх роль на ринку фінансового посередництва»

                                                                     Слухача      Якуніной О.О.

                                                       Групи     ЕК 1612 з

                                                                    Викладач  Тарасенко О.В.

Донецьк 2013 р.

Вступ

В умовах скорочення інвестиційних  потоків, зниження з боку банків обсягів кредитування реального сектору економіки необхідно шукати нові шляхи для зростання інвестиційної активності. Сучасний інвестиційний клімат в Україні через низку причин не можна вважати сприятливим як для вітчизняних, так і для іноземних інвесторів. У зв'язку з цим заслуговує на увагу питання підвищення ролі небанківських кредитних установ у розвитку вітчизняної економіки.

 Сьогодні в Україні склалася ситуація, за якої небанківські кредитні установи,  ще не відіграють тієї позитивної ролі в економіці, якої від них можна було б очікувати, їх участь у фінансовому посередництві та підтримці розвитку малого та середнього бізнесу практично непомітна.  Сектор небанківських кредитних установ в економіці України на сьогодні надто малий. А кредитні компанії, які виступають об’єктом дослідження в цій статті, взагалі знаходяться на етапі свого становлення, тому оцінити їх вплив досить ще складно.

Однак в перспективі, діяльність небанківських кредитних установ, зокрема, кредитних компаній може відігравати вагому роль у функціонування ринку фінансових послуг, оскільки вони є перспективними внутрішніми інвесторами, утворюють альтернативний банківському сектору сегмент, створюють альтернативні фінансові послуги, чим забезпечують розвиток конкурентного середовища на ринку кредитних ресурсів. 

Актуальність цієї теми обумовлюється  ще й тим фактом, що кредитні установи, а в подальшому «кредитні компанії», які регулюються Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг, є досить «молодими» фінансовими установами, їх діяльність розпочалась з 2003 року, коли було прийнято ряд нормативних документів щодо їх створення та функціонування.

Мета реферату

Метою дослідження є аналіз та систематизація матеріалів щодо функціонування кредитних компаній,  визначення  ролі та місця кредитних компаній на фінансовому ринку України, встановлення специфіки їх діяльності,  порівняння з іншими кредитними установами: банками, кредитними, спілками та ломбардами. 

Виклад матеріалу

На фінансовому ринку України  поряд з такими відомими його учасниками, як банки, діють і небанківські кредитні установи. В різноманітних класифікаціях  кредитних установ, які наводяться в літературі, можна зустріти такі їх назви як  «інші фінансово-кредитні інститути», спеціалізовані фінансово-кредитні установи, чи парабанки.  Діяльність таких установ пов’язана з функціонуванням фінансового ринку, зокрема, кредитного ринку і виконанням його основного призначення як забезпечення оптимального перерозподілу обмежених фінансових ресурсів шляхом  залучення у одних суб’єктів ринку вільних грошових коштів і надання їх у позику іншим. Їх діяльність, як і діяльність банків, забезпечує трансформацію термінів, розмірів грошових капіталів та відповідних їм ризиків. Тобто за своїм призначенням вони не відрізняються від банківських кредитних установ, і також виступають кредиторами на фінансовому ринку.

Кредитні компанії – нове явище  на фінансовому ринку України, оскільки початок їх створення  пов'язаний з прийняттям Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» (далі-Закон).[1] В нормативно-правових документах, які регламентують діяльність кредитних компаній вони мають назву «кредитні установи». Використання терміну «кредитні компанії» в даній статті зумовлене необхідністю розмежування поняття «кредитні установи» – як сукупності усіх установ, що здійснюють кредитну діяльність, та поняття «кредитні установи» - як окремого виду небанківських кредитних установ. 

Розглядаючи питання  правового статусу кредитних  компаній варто зазначити наступні позиції. Кредитні компанії, як юридичні особи, створюються у будь-якій організаційно-правовій формі. Право на здійснення діяльності на фінансовому ринку вони отримують з  набуттям статусу фінансової установи. Фінансові установи надають виключно фінансові послуги, а саме операції з фінансовими  активами,  що здійснюються  в  інтересах  третіх  осіб  за власний рахунок чи за рахунок цих осіб,  а у випадках,  передбачених законодавством, - і за  рахунок  залучених від інших осіб фінансових активів,  з метою  
отримання прибутку або  збереження  реальної  вартості  фінансових  
активів. В Законі чітко окреслено перелік послуг, які віднесені до фінансових. Кредитна компанія надає такий вид фінансових послуг, який в Законі сформульований наступним чином: надання  коштів  у  позику,  в  тому  числі  і  на  умовах фінансового кредиту. 

Тобто, по-перше, кредитна компанія –  це фінансова установа. До фінансових установ, які функціонують на ринку фінансових послуг України, окрім кредитних компаній належать банки,  кредитні спілки, ломбарди, лізингові  компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального  пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші  юридичні особи,  виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

По-друге, кредитна компанія – це кредитна установа. Із сукупності фінансових установ  виокремлюється такий вид, як кредитні установи, які відповідно до Закону мають право за рахунок залучених коштів  надавати  фінансові кредити на власний ризик. До кредитних установ, окрім кредитних компаній, належать банки та кредитні спілки. Слід зазначити, що кредитна компанія може надавати фінансові кредити за рахунок, як власних коштів так і залучених. Однак, у разі надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів кредитна компанія має отримати відповідну ліцензію.[2]

Можна зробити висновок, що основним видом діяльності кредитної  компанії є надання  фінансових кредитів на власний ризик. Фінансовий кредит - це кошти,  які надаються  у  позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент. Крім того, цей вид  діяльності для кредитної компанії є не просто основним, а виключним. Виключність цього виду діяльності означає, що діяльність  з  надання  фінансових  кредитів  за рахунок прямо або опосередковано залучених коштів має право здійснювати на підставі  відповідної  ліцензії  лише  кредитна  установа,  і така діяльність  не  може  суміщатись  з   наданням   будь-яких   видів фінансових послуг. [3]

Кредитна компанія – небанківська кредитна установа, особливістю якої є те, що мобілізовані звичайним  для інвестиційних посередників шляхом (через продаж своїх цінних паперів) кошти направляють у  позички фізичним та юридичним особам для придбання товарів виробничого чи споживчого призначення. Такі компанії спеціалізуються на видачі кредитів населенню для роздрібної купівлі товарів народного споживання; на кредитуванні купівлі товарів певних видів у певних виробників чи торговельних компаній, меблів у магазинах конкретної торгової фірми тощо; на кредитуванні торговельних організацій під продаж ними товарів з відстрочкою платежу; на короткостроковому кредитуванні малого та середнього бізнесу та ін.

Кредити таких кредитних компаній переважно є короткостроковими і невеликими за розмірами. Тому активи їх досить диверсифіковані, що сприяє послабленню кредитних ризиків і захисту інтересів їх вкладників. Платіжне спрямування кредитів цих компаній сприяє прискоренню реалізації товарів та послуг, що позитивно впливає на економічне зростання. Тому послуги кредитних компаній користуються сталим попитом у країнах з розвиненими ринковими економіками. Там ці компанії активно конкурують із банками, особливо у сфері споживчого кредиту. Одним із найперспективніших напрямів кредитування, повинно стати кредитування малого та середнього бізнесу. На жаль, фахівцям з питань небанківської фінансової підтримки бракує і досвіду, і володіння сучасними технологіями кредитування малого і середнього бізнесу. І новий поштовх для розвитку кредитного руху має надати уніфікована державна політика підтримки небанківських фінансових установ та система навчання фахівців кредитних установ. Однак окрім процедур і технологій кредитним установам необхідні насамперед довгострокові й дешеві фінансові ресурси, для чого необхідно залучати їх до реалізації програм державного цільового мікрокредитування малого і середнього бізнесу, програм міжнародних фінансових організацій та програм НБУ в режимі рефінансування та цільових кредитів комерційних банків.

 Небанківські кредитні установи функціонують в сегменті ринку позичкових ресурсів, який часто не цікавить банки, тому такі установи є не стільки конкурентами банкам, а наслідком послідовного розвитку інфраструктури забезпечення підприємств фінансовими ресурсами. Хотілося б відзначити, які спільні риси мають небанківські кредитні з банками:

• функціонують у тому самому секторі грошового ринку, що й банки, у секторі опосередкованого фінансування;
• формуючи свої ресурси (пасиви), вони випускають, подібно до банків, боргові зобов’язання, які менш ліквідні, ніж зобов’язання банків, проте теж можуть реалізовуватися на ринку як додатковий фінансовий інструмент;
• розміщуючи свої ресурси в дохідні активи, вони купують боргові зобов’язання, створюючи, подібно до банків, власні вимоги до інших економічних суб’єктів, хоч ці вимоги менш ліквідні і більш ризиковані, ніж активи банків.
• діяльність їх щодо створення зобов'язань і вимог ґрунтується на тих самих засадах, що й банків: їх зобов'язання менші за розмірами, більш ліквідні та коротші за термінами, ніж власні вимоги, внаслідок чого їх платежі за зобов'язаннями менші, ніж надходження за вимогами, що створює базу для прибуткової діяльності. Перетворюючи одні зобов'язання в інші, вони, як і банки, забезпечують трансформацію руху грошового капіталу на ринку - трансформацію строкову, обсягову і просторову, а також трансформацію ризиків шляхом диверсифікації.

Разом з тим посередницька діяльність небанківських фінансово-кредитних установ істотно відрізняється від банківської діяльності:

• вона не пов'язана з тими операціями, які визнані як базові банківські. Якщо законодавство окремих країн і дозволяє виконувати подібні операції окремим з таких установ, то рано чи пізно останні підпадають під вимоги банківського законодавства і набувають статусу банків;
• вона не зачіпає процесу створення депозитів і не впливає на динаміку пропозиції грошей, а отже немає потреби контролювати їх діяльність так само ретельно, як банківську, насамперед поширюючи на них вимоги обов'язкового резервування. Тому законодавство всіх країн дає їм інший статус, ніж банкам;
• вона є вузько спеціалізованою, здійснюють обслуговування лише окремої ланки суспільства;
• діяльність банків регулюється НБУ, а небанківських кредитних установ -Держфінпослуг.

Небанківські кредитні установи окрім  того що відрізняються від банківських  установ також різняться між  собою. Порівняємо кредитні компанії з  іншими небанківськими кредитними установами, а саме кредитними спілками і ломбардами.

Кредитна спілка, на відміну від  кредитної компанії, є неприбутковою  організацією, заснованою фізичними  особами, професійними спілками, їх об'єднаннями  на кооперативних  засадах  з  метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. [4]

Кредитна компанія має право  надавати фінансові послуги будь–яким  особам, як фізичним так і юридичним, які відповідають необхідним вимогам, а кредитна спілка лише членам кредитної спілки, які є фізичними особами і підпадають під поле членства, визначене в статуті кредитної спілки.

Статутний капітал кредитної компанії формується за рахунок вступних внесків  її засновників. Пайовий капітал кредитної спілки накопичується шляхом приймання обов’язкових та додаткових пайових членських внесків. Крім того формується резервний та додатковий капітал.

Додаткове залучення  ресурсів понад сформований власний  капітал, відбувається по різному. Так, кредитної спілкою активно залучаються внески (вклади ) на депозитні рахунки від членів кредитної спілки, в межах встановлених нормативів, щодо зобов’язань. Кредитна компанія ж має певні обмеження, щодо використання  такого фінансового інструменту, як депозит, для залучення заощаджень населення з метою формування ресурсної бази, на відміну від банків і кредитних спілок. Це обмеження виникло в результаті прийняття Розпорядження Держфінпослуг «Про затвердження Положення про встановлення обмежень на суміщення діяльності фінансових установ з надання певних видів фінансових послуг», на яке вже було посилання. В ньому зазначено, що діяльність  з  прямого  або  опосередкованого  залучення фінансових   активів   від  фізичних  осіб  з  зобов'язанням  щодо наступного їх повернення (а це  і є депозитна діяльність) не може суміщатись з  наданням  будь-яких фінансових послуг. Таким чином, заощадження населення не можуть бути активно використані в якості джерела інвестиційних ресурсів.

Банки і кредитні спілки, які теж є кредитними установами не підпадають під дію цього обмеження оскільки їх право здійснювати  такі  види  діяльності  прямо встановлене законами України «Про банки та банківську діяльність» та «Про кредитні спілки».

Кредитні компанії мають можливість додатково розширювати  свою ресурсну базу  шляхом використання фінансових інструментів фондового ринку, а саме емісії цінних паперів та отримання банківських кредитів.

З метою порівняння кредитних компаній та ломбардів, варто навести визначення ломбарду. Ломбард - це фінансова установа, предметом діяльності якої є надання фінансових кредитів фізичним особам під заклад, а також зберігання речей. [5] На відміну від кредитної компанії, ломбард не здійснює кредитування юридичних осіб.

Кошти ломбардів формуються із внесків засновників, прибутку від його діяльності, виручки від реалізації заставленого майна. Вони можуть користуватися також банківським кредитом. Відносини між ломбардами та позичальниками оформляються спеціальними документами (ломбардними квитанціями), які мають статус угоди між сторонами, що дає підстави відносити ломбард до групи договірних фінансових посередників.

Спільним для всіх небанківських  кредитних установ є те, що законодавчим регулятором їхньої діяльності виступає Держфінпослуг, всі вони мають дотримуватися певних правил і вимог при реєстрації фінансової установи та інше.

Основні відмінності небанківських  кредитних установ від банків і між собою наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Основні відмінності кредитних компаній від банків, кредитних спілок та ломбардів

Висновки

Отже, діяльність небанківських кредитних  установ має відігравати вагому роль у функціонування ринку фінансових послуг. Вони, здійснюючи операцій з  інвестування і залучення коштів зменшують для учасників ринку  витрати і відповідні ризики від  проведення операцій з фінансовими активами. Без фінансових посередників не можуть реалізовуватися всі переваги існування ринку фінансових послуг. Кредитні компанії перебувають на початковому етапі свого розвитку, здійснюють перші спроби віднайти власну нішу і закріпитись на кредитному ринку. Враховуючи кількість банків і кредитних спілок можна стверджувати, що конкуренція на кредитному ринку досить велика, тому кредитним компаніям треба чітко визначити сегмент ринку, на якому вони будуть надавати послуги з кредитування. На нашу думку, такими напрямками можуть бути кредитування малого та середнього бізнесу, так зване, мікрокредитування та кредитування населення.  Адже малий і середній бізнес стали відігравати формоутворюючу роль в ринкових відносинах вже на сучасних етапах індустріального й постіндустріального розвитку економічних систем.

Список використаних джерел

1. Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12.07.2001  № 2664-III. 
2. Розпорядження Держфінпослуг «Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів кредитними установами» від 18.10.2005  N 4802 (із змінами та доповненнями).
3. Розпорядження Держфінпослуг «Про затвердження Положення про встановлення обмежень на суміщення діяльності фінансових установ з надання певних видів фінансових послуг від 27.07.2004  № 933/9532.
4. Закон України «Про кредитні спілки» від 20.12.2001  № 2908-III (остання редакція від 29.01.2006).
5. Закон України «Про ломбарди і ломбардну діяльність» № 3433 від 03.12.2008.
6. http://www.dfp.gov.ua/fileadmin/downloads/smi/kredutni213.pdf