Кредитні гроші

Міністерство  Освіти і Науки України

Тернопільський  Національний Економічний Університет

Факультет Банківського Бізнесу 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ІНДЗ

на тему:

«Кредитні гроші» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Тернопіль 2010

     Вступ 
 

     До  виникнення грошей люди безпосередньо  обмінювали товари на товари, що нині називається  бартером. Пізніше з¢явились гроші, які значно полегшили товарний обмін.

     Гроші ¾ це історична категорія. Вони існують так же давно, як і сама людська цивілізація. На протязі століття постійно змінювались форма і зміст грошей і сьогоднішній їх стан не є завершальною фазою.

     В обороті гроші функціонують реально, як наявна цінність і тому повинні  виступати в певній формі, яка  забезпечувала б їм довіру з боку суб¢єктів ринку та створювала достатні зручності останнім. У міру розвитку ринкових відносин ускладнювалися вимоги до грошової форми з боку суб¢єктів ринку. У відповідь на це гроші змінювали свою форму, постійно вдосконалюючи її. У своїй еволюції гроші виступали у формі товарних (металевих), символічних (паперових), кредитних і нового виду кредитних-електронних. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Кредитні  гроші 

     Зараз епоха паперових грошей є епохою грошей, що розвиваються на кредитній  основі. Це водночас і епоха банківських  грошей, які функціонують значною  мірою на безготівковій основі і, які поступово трансформуються  в електронні гроші.

     Кредитні  гроші ¾ це неповноцінні знаки вартості, які виникли на основі кредитних відносин. Вони, як і інші форми грошей, виникли стихійно внаслідок подальшого розвитку товарно-грошових відносин, коли кредит став їх іманентною складовою частиною.

     Кредитні  гроші історично пройшли таку еволюцію: вексель, банкнота, чек, депозитні  та електронні гроші. 
 

Вексель.  

     Перші векселі виникли ще в середині XII століття в Італії, а вексельне  законодавство в європейських країнах  було сформовано в XVII столітті. В міру розвитку товарно-грошових відносин та удосконалення банківської справи вексель із звичайної боргової розписки перетворився в універсальний платіжний, розрахунковий і кредитний документ. (2)

     Вексель ¾ цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов¢язання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя. Інакше кажучи, вексель ¾ письмове боргове зобов¢язання що дає його власнику незаперечне право вимагати від особи, яка вдала вексель (або його поручителя), здійснити платіж у визначений термін.(3)

     Вексель має ряд специфічних ознак, які  відріняють його від інших боргових зобов¢язань: строго встановлена форма, абстрактність і безспірність, конкретність строку платежу.

     Строго  встановлена форма робить вексель  універсальним, легко зрозумілим і  доступним для використання широким  колом суб¢єктів грошових відносин.

     Абстрактність векселя означає, що в ньому не пояснюються конкретні причини  виникнення боргу, а вказується лише сума платежу.

     Безспірність  векселя означає, що суб¢єкт, який його виписав чи акцептував, не має ніякого права відмовитися від сплати боргу. Безспірність передбачається законами країни і плата за векселем забезпечується примусово через судові органи.

     Конкретність  строку платежу вносить конкретність у взаємовідносини між позичальником  і боржником, робить вексель зручним  для використання в економічних  розрахунках на перспективу.

     Завдяки цим ознакам вексель набуває  важливої властивості оборотності, що проявляється у використанні його як засобу обігу і платежу, а також  як об¢єкта застави чи дисконту в банках.

     Векселі бувають двох видів ¾ простий (4) і переказний (тратта)(5). Простий вексель (6) виписується боржником на ім¢я кредитора із зобов¢язанням виплатити йому в зазначений строк вказану суму. Зустрічається він рідко і тільки у внутрішній торгівлі. Такий вексель виписує та підписує боржник.

     Векселедавець переказного векселя (7) (трасант) і платник, який приймає цей вексель (трасат) окремі дві юридичні особи. Переказний вексель (тратту) виписує і підписує кредитор (трасант). Він є наказом боржнику (трасату) про сплату у визначений термін певної суми грошей третій особі. Щоб наказ кредитора-трасанта мав платіжну силу, боржник-трасат повинен підтвердити свою згоду здійснити платіж у визначений термін. Така згода у письмовій формі на титульній стороні векселя називається акцептом.

     Векселедержатель  може запропонувати вексель своїм  кредиторам для оплати їм боргів чи купівлі товарів. Ймовірність прийняття  векселя тим вища, чим більше довіри до економічного становища боржника по векселю. Передача векселя іншій  особі оформляється передаточним надписом, що називається індосаментом. Кількість  передаточних надписів на векселі виражає  кількість його оборотів, тобто ту “роботу”, яку він виконав в обігу як гроші, та характеризує рівень його ліквідності.

     Кредитор  по векселю може використати його також для одержання позички  в банку, якщо йому потрібні гроші  для платежів, по яких він не може розрахуватися векселем, а також  для одержання від боржника грошей по векселю у зазначений у ньому  строк.

     Векселі також поділяються на комерційні та фінансові. Комерційні векселі виникають на основі реальної торгової операції по продажу товарів у кредит. Такий вексель є знаком реальної вартості, що надійшла в обіг і забезпечує йому певну мінову вартість, з якою він сам здійснює обіг. Фінансові векселі виникають без реальних торгових операцій. Їх призначення ¾ залучити в оборот додаткові грошові кошти шляхом одержання позички. Якщо фінансові векселі виписуються на підставі взаємної домовленості двох осіб про обмін фінансовими векселями, вони називаються приятельськими. Казначейські векселі, які виписує держава (казначейство) для покриття своїх витрат за рахунок продажу їх центральному банку.

     Випуск  фінансових векселів не пов¢язаний з реальними товарними операціями, тому надмірне зростання його веде до виникнення в обігу зайвих грошей в інших формах, зокрема банкнот чи депозитних грошей, що підриває сталість їх вартості.

     Вексель, що виник в умовах обігу повноцінних  грошей, не міг скільки-небудь відчутно замінити їх в обігу. Цьому заважала сама специфіка векселя як приватного боргового знака. Його виникнення, номінал, емітент тощо мали стохастичний і обмежений характер і не відповідали потребам обігу в загальновизнаних засобах обігу і платежу.  

Банкнота 

     З розвитком ринку дедалі гостріше відчувалася потреба в універсальному кредитному засобі обігу, у відповідь  на яку винила банкнота (8). Банки на основі кредитних операцій стали випускати замість векселів свої зобов¢язання ¾ банкноти, які поступово перетворилися в універсальний платіжний і купівельний засіб і стали основною формою кредитних грошей.

     Банкнота ¾ в самому широкому розумінні є простим векселем емісійного банку. Особливо чітко спорідненість банкноти з векселем виявилася на першому етапі розвитку, коли вона мала форму так званої “класичної” банкноти.

     Історично “класична” банкнота виникла з розписки середньовічних банкірів про взяття на збереження від купців золота та про зобов¢язання повернути його за першою вимогою. У міру зростання багатств банків їхні розписки (банкноти) стали користуватися такою довірою, що почали прийматись у платежі нарівні із золотою монетою. Поступово такі розписки набули строго встановленої форми й абстрактності і стали подовгу затримуватися в обігу, не повертаючись у банки для виплати по них золота. Ця обставина дозволила банкірам видавати свої банкноти купцям на суму, що перевищувала вартість  золота, прийнятого на збереження, тобто перейти від повного до часткового покриття банкнот. Не покриті золотом банкноти стали видаватися підприємцям взамін комерційних векселів. З цього часу (кінець XVII ст.) починається власне історія “класичної” банкноти.

     Характерними  ознаками “класичної” банкноти є:

     1) випуск її емісійним банком замість комерційних векселів;

     2) обов¢язковий обмін на золото за першою вимогою власників;

     3) подвійне забезпечення: золоте (золотим запасом банку) і товарне (комерційними векселями, що знаходяться в портфелі банку).

     Завдяки цим ознакам банкнота істотно  відрізняється від комерційного векселя. Якщо останній має приватну гарантію, що забезпечується капіталом  одного чи групи підприємств, то банкнота ¾ суспільну гарантію, яка базується на капіталах усіх підприємців, що зберігаються в банках. Банкнота на відміну від векселя є безстроковим зобов¢язанням, не пов¢язаним з конкретною торговою операцією. Вони можуть випускатися в будь-яких купюрах і знаходитися в обігу будь-який строк, що дає можливість розрахуватися ними по всіх можливих платежах. Це зняло ті обмеження, які стримувало розвиток обігу векселів. Вказані переваги надали банкноті особливої якості ¾ загальної оборотності, якої не має вексель.

     Період  “класичної” банкноти закінчився з повним припиненням розміну її на золото, що настало після світової економічної кризи 1929-1933 рр. У нових умовах банкнота втратила золоте забезпечення і свою кінцеву гарантію сталості вартості ¾ розмін на золото. Це значно змінило суть сучасної банкноти.

     Разом з тим така банкнота повністю не втрачає своїх специфічних ознак  кредитних грошей, зберігає в обігу  певні переваги порівняно із суто паперовими грошима і є найпоширенішою формою готівкових грошей у країнах  з розвинутою ринковою економікою.

     Отже, сучасні банкноти мають лише товарне  забезпечення, ефективність якого низька, оскільки кредитний механізм не забезпечує своєчасного повернення банкнотів  в каси банку. Це пояснюється тим, що часто позичальники порушують  умови і принципи банківського кредитування, а головне, що ресурси банків здебільшого  втягуються для покриття державних  витрат непродуктивного характеру. Тому послаблюється зв¢язок емісії сучасних банкнот з реальними потребами грошового обігу, що призводить до знецінення банкнот, що наочно проявилось за останні роки в Україні. Таким чином сучасні банкноти перетворились у неповноцінні паперові гроші, а їхній надлишок у каналах обігу посилює інфляцію і валютний хаос.

Цікаво: 

• Найбільша по купівельній спроможності купюра, що є діючою зараз – десять тисяч доларів  США. Випускаються з 1880-го року, останній випуск в 1944. Зараз в обігу (разом  з повністю знищеними) знаходиться 130 штук. (9)
• Найбільший номінал банкноти, 1946 рік, Будапешт. Банкнота номіналом 1 мільярд. (10)
• Найбільша по розміру і купівельній спроможності банкнота Російської імперії – «ПЕТЕНЬКА», 500 рублів. Забезпечувалася 430 гр. золота. Розміри купюри 1912 року: 275х126 мм.(11)
• Фальшиві 200 доларів за морозиво. (12)

     Пластикові  банкноти.

     За  свідченням англійського журналу “Економіст”, у світі зараз циркулює приблизно 50 млрд. фальшивих банкнот. Щоб захистити національну валюту від фальшивок. Резервний банк Австралії випускає пластикові гроші. Вони непрозорі, мають невеличке віконце і складні оптичні пристрої, які значною мірою перешкоджають їхню підробку. Австралійці вперше запровадили пластикові банкноти у 1988 р. Поступово всі банкноти країни стануть пластиковими. Ще одна перевага пластикових грошових знаків ¾ їх довговічність (у 8 разів вища у порівнянні з паперовими, близько 90 відсотків яких замінюється щороку) і можливість наступної утилізації для випуску виробів з пластмаси.

     Цим нововведенням зацікавилися у багатьох країнах. Сьогодні Резервний  банк Австралії одержує  додатковий прибуток, постачаючи банкноти великих номіналів  до Кувейту, Сінгапуру  та інших країн. 

Чек

     Чек ¾ документ, який містить безумовний наказ власника поточного рахунку (чекодавця) банку про виплату вказаної в ньому суми грошей певній особі або пред¢явнику (чекодержателеві).

     Чек виник, як і банкнота із депозиту , коли власник депозиту дає письмовий  наказ  про виплату бенефіціору певної суми грошей. Власник рахунку, що підписав чек іменується трасантом, а банк ¾ трасат. Чек виписується на пред¢явника або згідно наказу на поіменованого бенефіціара.

     Чек може бути:

     Іменним (13) ¾ виписаний певній особі без права передачі;

     ордерним ¾ виписаний на певну особу з обов¢язковим застереженням про наказ оплатити;

     пред¢явницьким ¾ в якому не зазначене найменування одержувача, а зазначена сума виплачується пред¢явителю чека.

     У внутрішньому господарському обороті  чеки використовують юридичні та фізичні  особи для безготівкових розрахунків (розрахункові чеки), а також при  одержанні готівки з рахунків, відкритих у банках (грошовий чек). Акцептований ¾ чек, який має акцепт банку, що гарантує зарахування коштів на рахунок одержувача. Основне призначення чека полягає в тому, що він слугує засобом одержання готівки в банку,виступає засобом обігу і платежу. І як форма безготівкових розрахунків.

     Незважаючи  на спільність походження, чек має  багато істотних відмінностей від банкноти як за формою, так і за роллю в  обігу. Він виписується не банком, а його клієнтом і, отже, не повністю гарантує те, що чекодавець, дійсно, має  вклад у банку і що банк обов¢язково виконає його наказ про видачу грошей. Тому чек не став загальним засобом платежу, і участь його в грошовому обігу виявилась обмеженою.

     Чек може бути використаний кількома способами:

• сам чекодавець може одержати по ньому в банку гроші готівкою;
• чекодавець може передати чек другій особі в оплату товарів чи послуг або погашення своїх боргів, і ця друга особа (чекодержатель) подає чек у банк для одержання грошей готівкою чи зарахування його суми на її рахунок;
• чекодержатель передає чек третій особі в оплату товарів чи послуг або погашення своїх боргів їй, а ця особа пред¢являє чек у банк для одержання грошей готівкою чи зарахування грошей на її рахунок, або ж передає чек четвертій особі з тих же причин, із яких вона сама його одержала.

     Такі  передачі чека істотно відрізняються  між собою за їх роллю і місцем у грошовому обігу. В першій і  другій операціях чек є лише технічним  засобом, за допомогою якого приводяться  в рух готівкові чи безготівкові гроші як засіб обігу або платежу. Сам чек цих функцій грошей не виконує і не збільшуєїх маси в обігу. Тільки в третій операції чек безпосередньо включається в обіг, виконує функції засобу обігу чи платежу і збільшує масу грошей в обігу.

     Отже, далеко не всі чекові операції означають  участь чеків у грошовому обігу. Зокрема, у колишньому СРСР законодавство  забороняло держателю чека передавати його третій особі та зобов¢язувало здавати в банк для зарахування суми чека на його рахунок, тобто він взагалі не брав участь у грошовому обігу і використовувався як технічний засіб безготівкових розрахунків. 
 

Цікаве:

• подарунковий чек (14)

• чек за Аляску (15). Чек, який уряд Північноамериканських Штатів виписав Олександру Другому, заплатив тим самим за купівлю Російської Америки – Аляски. На чеку добре видно дату – серпень 1868р. і суму -$7 200 000 . Домовленість між сторонами була заключна ще в 1867році. Головною причиною продажу землі було її далеке розташування від центральних російських регіонів і як наслідок неможливість забезпечити належний захист території від ворожого втручання. До продажу Російська Америка входила в Сибірське генерал-губернаторство.

Депозитні гроші.  

     Депозитні гроші ¾ це також неповноцінні знаки вартості, але на відміну від готівкових не мають речового виразу й існують лише у вигляді депозитів на рахунках у банках ¾ “абстрактні гроші”. На основі чеків виникла система безготівкових розрахунків, які проводяться без участі грошей готівкою, тобто шляхом переказу або списання банком певної суми з рахунку платника на рахунок одержувача, або заліком взаємних вимог суб¢єктів господарської діяльності.

     Така  форма грошей стала можливою лише за високого рівня розвитку банківської  справи, коли кожний суб¢єкт грошового обігу може вільно вкласти гроші в банк (депозит), взяти звідти гроші готівкою, або переказати в будь-який пункт ринку і йому гарантується повне їх збереження.

     Потреба в такій формі грошей об¢єктивно зумовлена посиленням вимог щодо економічності та зручності грошового обігу за умов, коли його обсяги і суми окремих платежів досягли величезних розмірів. Здійснення таких платежів з допомогою готівки призвело б до істотного збільшення готівкової маси в обігу, до зростання витрат на її друкування, створило б значні незручності для учасників платіжних операцій, погіршило керованість грошового обороту тощо. Всіх цих недоліків позбавлені депозитні гроші.

     Разом з вказаними перевагами депозитних грошей з¢явилися й певні недоліки цієї форми грошей. Зокрема, вона несе в собі певні незручності при здійсненні платежів. Для виконання кожного платежу потрібно оформляти цілий пакет документів і пред¢являти кожний раз їх в банк, щоб відобразити відповідні операції в бухгалтерських книгах банку. Особливо гостро ці недоліки проявляються в сфері роздрібного обороту, куди доступ традиційних депозитних грошей виявився закритим. Тому життя спричинило появу нової форми грошей ¾ електронної. 

Електронні  гроші 

     Електронні  гроші ¾ абстрактна (умовна) назва грошових коштів, які використовуються їх власниками на основі електронної системи банківських послуг. За змістом ¾ це кредитні гроші, які обертаються завдяки запровадженню в сфері безготівкових розрахунків найновіших комп¢ютерів і сучасних систем зв¢язку.

     За  формою електронні гроші необхідно  розглядати як різновид депозитних грошей. Основними компонентами системи функціонування електронних грошей є електронні перекази, кредитні картки, дебетові картки, банківські автомати-касири тощо. Всі вони забезпечують обіг депозитних грошей, що знаходяться на банківських рахунках; власно забезпечують обіг, але не заміняють їх наперекір таким виразам як “платівкові гроші” або “електронні гроші”. Дійсно з допомогою електронних грошей здійснюється платіж, але такі гроші завжди функціонують у вигляді певних записів на рахунках у банках, тобто вважаються депозитними грошима.

     Електронні  гроші широко застосовуються у всіх розвинутих країнах. Банки України  теж багато уваги приділяють впровадженню нових банківських технологій, у  тому числі введенню в обіг “електронних грошей”, магнітних карток для безготівкових розрахунків клієнтів за придбані ними товари та надані послуги. Банківське обслуговування платіжного обороту на електронній основі значно розширило сферу функціонування депозитних грошей, прискорило їх обіг, створило зручності для платників.

     Таким чином, розглядаючи еволюцію розвитку грошей ми можемо прийти до висновку, що в перспективі гроші будуть існувати без матеріальної субтанції (“невидимі”), але термін “економіка без грошей” у принципі є невірним.  
 

     Література 

1. Гальчинський А. С. Теорія грошей. — К.: Основи. — 2001.
2. Гроші та кредит / За ред. Б. С. Івасіва. — К., 1999.
3. Мишкін Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. — К., 1998.
4. Кейнс Дж. М. Трактат про грошову реформу. Загальна  теорія зайнятості, процента та грошей. — К., 1999.
5. Савлук М. І. Нова національна валюта гривня працює на економіку України // Фінанси України. — 1997. — № 2.