Кредитний портфель банку як форма самоорганізації і процвітання

 

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

 

Економічний факультет 

Кафедра банківської  справи

 

 

 

 

Реферат на тему:

«Кредитний портфель банку як форма самоорганізації і процвітання»

 

 

 

 

Студентки 1курсу магістратури

спеціальності «Банківська  справа»

Пономаренко Яніни

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2012

 

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ПОНЯТТЯ РИЗИКУ ТА  ЙОГО ВИДИ

2. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ БАНКІВСЬКИХ  ОПЕРАЦІЙ

3. КРЕДИТНИЙ ПОРТФЕЛЬ  БАНКУ ТА ЙОГО РОЛЬ ДЛЯ БАНКУ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

У будь-який період розвитку суспільства банки активно впливали на суспільні відносини, оскільки є фінансовими інститутами, що накопичують і розповсюджують особливий товар – платіжні кошти. Банки здійснюють кредитні операції за різноманітними схемами, беруть участь у реалізації важливих загальнодержавних програм з фінансової підтримки розвитку пріоритетних сфер і галузей економіки, впроваджують у практику ефективні й гнучкі кредитні інструменти. Банки посіли провідне місце серед фінансових інститутів розвинутих країн і здійснюють вплив на соціально-економічні і політичні процеси, особливо в період глобалізації світової економіки та заполітизованості вітчизняної. Не є винятком і період перехідної економіки в Україні, коли не вистачає надійних інструментів для акумулювання і розподілу наявних фінансових ресурсів.

Основною економічною функцією банків є кредитування їх клієнтів. Від того, наскільки добре банки  реалізують свої кредитні функції, багато в чому залежить економічний стан регіонів, що ними обслуговуються. Банківські кредити сприяють появі нових  підприємств, збільшенню кількості  робочих місць, будівництву об’єктів соціального та культурного призначення, а також забезпечують економічну стабільність.

Кредити становлять близько 50% всіх активів  банку і забезпечують 2/3 усіх доходів. Вони є найбільш прибутковою, але  й найбільш ризиковою частиною банківських  активів. Теорія портфеля пропонує розглядати не кожну окрему позику, а сукупність усіх кредитів з їх взаємовпливом  та взаємозалежністю.

 

1. ПОНЯТТЯ РИЗИКУ ТА  ЙОГО ВИДИ

Оскільки банківська діяльність є достатньо ризиковою сферою підприємницької діяльності, то доцільно було б навести визначення поняття  «ризик» та надати його класифікацію.

Важливою характеристикою  небезпеки, а точніше мірою можливої небезпеки, є частота, з якою вона може проявлятись або ризик.

Ризик — можлива небезпека будь-якого несприятливого результату.

Класифікація ризиків  є досить широкою, далі наведено основні  види ризиків.

За ступенем припустимості  ризик буває знехтуваний, прийнятний, гранично допустимий, надмірний.

Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він перебуває в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня.

Прийнятним вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку.

Гранично допустимий ризик — це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат.  Надвірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків.

Розрізняють такі види ризику залежно від джерел його виникнення:

Виробничий ризик. Він  проявляється в нестабільності обсягу виробництва продукції і, зокрема, в його зниженні. Джерелами (причинами) виробничого ризику є негативна  дія таких непередбачуваних факторів, як погода, поширення хвороб та шкідників  рослин і тварин, генетичні відхилення в них тощо. Прикладом прояву виробничого  ризику є зміни (варіація) урожайності  сільсько-господарських культур і продуктивності тварин, якості продукції, продуктивності пасовищ.

Ринковий ризик. Джерелом цього ризику є мінливість, непередбачуваність цін на продукцію аграрних підприємств  і на вхідні ресурси. Нестабільність цін є відображенням змін у  попиті і пропозиції на ринку.

Ризик застарівання факторів виробництва. Причиною існування фактора застарівання є науково-технічний прогрес. Під його дією з’являються нові, більш ефективні техніка і технології. В результаті відбувається моральний знос цих факторів виробництва.

Ризик, пов’язаний з нещасними  випадками. Втрати від нещасних випадків є традиційним джерелом ризику. Насамперед це втрати (збитки) від пожеж, вітру, повеней, граду, різних аварій. Інфляційні процеси розширюють можливості тих  потенційних втрат, що пов’язані  з даним ризиком.

Правовий ризик. Його джерелом є нові закони і урядові програми, пов’язані із соціально-економічними змінами в суспільстві. Це зростаюче  джерело невизначеності в діяльності аграрних підприємств. Прикладом прояву правового ризику можуть бути правові  акти, що регулюють порядок застосування хімічних засобів захисту рослин і тварин, кормових добавок, а також  заходи, що направлені на захист навколишнього  середовища.

Ризик, пов’язаний з використанням  людського фактора виробництва. Джерелом цього ризику є непередбачуваність поведінки і здоров’я індивідів. Наприклад, смерть або захворювання ключових працівників у критичний  момент виробництва може істотно  вплинути на його результати. Другим прикладом  прояву даного ризику є недобросовісність  і ненадійність партнерів, третім —  недостатня кваліфікація менеджера, що приймає важливі рішення.

Політичний ризик. Причиною (джерелом) його виникнення можуть бути зміна уряду в країні, міжнародна напруженість тощо.

Розглянуті види ризику об’єднуються в одну категорію — підприємницький  ризик. Підприємницький ризик —  це ризик не досягти намічених  бізнесом цілей, серед яких і така важлива мета, як отримання прибутку. Друга категорія ризику — це фінансовий ризик. Суть його полягає в тому, що аграрне підприємство ризикує не виконати свої фінансові зобов’язання, і це загрожує його існуванню як юридичної особи. Коли відбуваються несприятливі події підприємницького ризику, то аграрне підприємство, що є уразливим до фінансового ризику в зв’язку з високою заборгованістю, опиниться в значно гіршій ситуації, ніж підприємство, що здійснювало менеджмент ризику більш ефективно. Тому потрібно чітко відрізняти наслідки несприятливої для підприємства події, коли на нього накладається і фінансовий ризик, від наслідків події, коли фінансового ризику немає.

З викладеного випливає, що джерела ризику дуже різноманітні. Одні з них, як, наприклад, погодні  умови, можна враховувати при  плануванні виробничої програми, а  інші, скажімо, окремі складові технології виробництва, можна безпосередньо  контролювати. Є джерела ризику, виникнення яких можна передбачити, наприклад, застарівання машин і обладнання, або такі, що потребують відповідного реагування з боку підприємства, наприклад, зміна законодавства або урядової політики. Різноманітність джерел ризику, значна частина яких не піддається контролю з боку менеджерів, зумовлює існування підприємницького ризику при проведенні ними ділових операцій. Саме тому потрібно враховувати і аналізувати причини першої складової ризику — ймовірності тих чи інших несприятливих подій.

 

2. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ БАНКІВСЬКИХ  ОПЕРАЦІЙ

Банківські операції відображаються окремими статтями в балансі комерційного банку. Залежно від того, в якій частині балансу вони обліковуються, їх поділяють на пасивні й активні.

Пасивні операції — це операції з мобілізації ресурсів комерційного банку. За видом банківських ресурсів розрізняють пасивні операції з формування власних, залучених (депозитних) та позичених (не депозитних) ресурсів.

Отже, пасивні депозитні операції можна класифікувати:

за категорією вкладника:

 операції із залучення  тимчасово вільних коштів юридичних  осіб — на поточні, бюджетні, депозитні рахунки;

 операції із залучення  тимчасово вільних коштів фізичних  осіб — на поточні, депозитні  рахунки;

 операції із залучення  тимчасово вільних коштів банків-кореспондентів  — на кореспондентські та депозитні  рахунки;

за строком:

 операції із залучення  тимчасово вільних коштів —  на рахунки до запитання (поточні,  бюджетні, кореспондентські) з метою  подальшого використання для  поточних розрахунків;

 операції із залучення  тимчасово вільних коштів —  на строкові депозитні рахунки  для зберігання протягом обумовленого  договором періоду.

Активні операції — це операції з розміщення мобілізованих комерційним банком ресурсів у депозити, кредити, інвестиції, основні засоби й товарно-матеріальні цінності. Отже, до активних операцій банків належать:

 операції з вкладення  банківських ресурсів у грошові  кошти в готівковій і безготівковій  формах з метою підтримання  ліквідності банку;

 розрахункові операції, що пов'язані з платежами клієнтів;

 касові операції з  приймання і видавання готівки;

 кредитні операції, що  пов'язані з наданням кредитів  різних форм юридичним, фізичним  особам, банкам;

 інвестиційні операції  і вкладення банківських ресурсів  у цінні папери (акції, державні  та корпоративні облігації) на  тривалий строк;

 фондові операції з  купівлі-продажу цінних паперів;

 валютні операції з  купівлі-продажу іноземної валюти  на внутрішньому та міжнародному  валютних ринках;

 депозитні операції  з розміщення тимчасово вільних  ресурсів банку в депозити  в НБУ та в інших комерційних  банках;

 операції з купівлі-продажу  банківських металів на внутрішньому  і міжнародному валютних ринках;

 операції з придбання  основних засобів, матеріальних  та нематеріальних активів.

 

3. КРЕДИТНИЙ ПОРТФЕЛЬ БАНКУ ТА ЙОГО РОЛЬ ДЛЯ БАНКУ

Формування кредитного портфеля комерційного банку є основним етапом реалізації його кредитної політики як в умовах кризи, так і в умовах економічного зростання держави.

Кредитний портфель — це сукупність усіх позик, наданих банком з метою одержання прибутку. Розмір кредитного портфеля оцінюється за балансовою вартістю всіх кредитів банку, у тому числі прострочених, пролонгованих, сумнівних. У структурі балансу банку кредитний портфель розглядається як єдине ціле та складова частина активів банку, котра має свій рівень дохідності і відповідний рівень ризику. Дохідність і ризик — основні параметри управління кредитним портфелем банку.

Якість та склад кредитного портфеля істотно залежить від організації  кредитної роботи в банку. Організаційна  структура кредитної функції  в кожному конкретному банку  має свої особливості, що визначаються розмірами, можливостями банку, а також  потребами клієнтури.

Основними цілями формування кредитного портфеля є:

– високий рівень доходу в поточному періоді;

– високий темп очікуваного  доходу в майбутній довгостроковій перспективі;

– мінімізація рівня ризиків  кредитного портфеля;

– дотримання необхідної ліквідності  кредитного портфеля.

Кредитний портфель банку  це потужне джерело прибутку, але  це джерело є досить небезпечним  для самого банку. Через жадібність та гоніння за надприбутками, банк може прийняти помилкове рішення про надання кредиту особі, яка є не дуже надійною як позичальник. Таке явище можна охарактеризувати як загравання зі смертю, оскільки не правильно сформований кредитний портфель банку за не сприятливої економічної ситуації може призвести до банкрутства банку, а це є фактично смертю для банку. Така ситуація в банку трішки нагадує парашутиста, якому потрібно ось-ось стрибнути з літака, але він не знає як складаються обставини з його парашутом: хто його складав? та чи правильно він це зробив?

Неякісний кредитний портфель це цілковито і повністю вина керівництва  банку. Працівників банку визнати  винними не можна, оскільки вони є  лише виконавцями, які діють за чіткими інструкціями і рухаються за наміченим «нагорі» курсом. Зрозуміло, що керівництво банку не приймає рішення по кожному окремо взятому кредиту, це було не ефективно та не економічно з боку затрат часу та й сил. Оскільки, час - це гроші, то будь-які зволікання, можуть призвести ще більші збитки для банку ніж будь-які інші дії.

Зроблена ставка на швидкість, а не на якість не завжди може зіграти  для банку на виграш.

Зі сказаного вище можна  зробити висновок, що якість кредитного портфеля та його стан це питання, відповідь на яке потрібно шукати в самому банку. Якість кредитного портфеля цілковито і повністю стосується самоорганізації банку: продуманості стратегії банку, усвідомлення як керівництвом банку так і його працівниками цілей та політики банку та узгодженість цих цілей, кваліфікації працівників, якості та адекватності систем оцінки позичальника.

З боку регулятора також  здійснюється контроль за діяльністю банку за допомогою встановлення відповідних нормативів діяльності для банків. Але все одно причиною для банкрутства банку є його внутрішні негаразди.

Недобросовісність в банківському секторі яскраво проявилась в  кризу 2007-2008 років, коли американські банки  видавали іпотечні кредити позичальникам із низькою кредитоспроможністю. Банки нарощували свої ресурси, поки все було добро, але після коливань цін на нерухомість, банки показали свою неспроможність повернути депозити та розрахуватись із кредиторами.

Але сформований правильно  портфель який постійно моніториться банком може дати потужний поштовх для розвитку як одного банку так і цілого банківського сектору та економіки країни в цілому.

Адже, накопичення кошти  банк вкладає в різні сектори  економіки, які найбільш гостро відчувають потребу в фінансових ресурсах. Оскільки однією із головних функцій банку  є перерозподіл грошових фондів.

Отже питання дохідності та ризикованості діяльності є актуальним і дуже гострим як для одного банку  так і для банківського загалом.

 

ВИСНОВКИ

Ризик постійно супроводжує  будь-який вид діяльності людини, навіть на перший погляд найменш ризиковий, завжди є можливість того що витраченні фізичні та душевні сили не матимуть віддачі. Ризик може підстерігати як молодого вчорашнього студента, який шукає роботу яка могла б покрити  ті затрати часу, енергії та грошей, які були витрачені ним та його батьками, так і вже «дорослий» солідний банк, який діє на ринку  вже не перший рік. Активні операції банку, до яких відносяться також  і кредитні операції, є найбільш ризиковими для банку, оскільки це операції із розміщення накопичених коштів.

Банку потрібно приділяти  достатньо уваги оцінці майбутнього  позичальника та обслуговуванню ним  боргу. Оскільки, питання якості кредитного портфеля корелює із питанням банкрутства  банку, то воно повинно знаходити  своє рішення в середині банку.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конспект лекцій «Менеджмент: прийняття рішень і ризик»
2. Основи безпеки життєдіяльності. Підручник. – К., 2001.
3. Саморуков С.І. Небезпека на виробництві. – Харків, 1999.

4. Череп А.В., Андросова О.Ф. Банківські операції: Навч.посібник.— К.: Кондор, 2008.— 410 с.