Кредитоспроможність підприємства

ВСТУП

Діяльність підприємства в системі  ринкової економіки неможлива без  періодичного використання різноманітних  форм залучення кредитів.

З економічного погляду кредит –  це форма позичкового капіталу (в  грошовій або товарній формах), що надається  на умовах повернення і обумовлює  виникнення кредитних відносин між  тим, хто надає кредит, і тим, хто  його отримує.

Загальноекономічною причиною появи  кредитних відносин є товарне  виробництво. Основою функціонування кредиту є рух вартості у сфері  товарного обміну, в процесі якого  виникає розрив у часі між рухом  товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємства – споживачі  товарів із настанням моменту  плати за них не завжди мають достатні кошти, що може зупинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків  випереджає товарні, то на підприємствах  нагромаджуються тимчасово вільні кошти.

Таким чином, виникнення і функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу  відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах  і появою потреби в них у  інших. При цьому виникнення кредитних  відносин зумовлюється не самим фактом незбігу в часі відвантаження  товару і його оплати, а узгодженням  між суб'єктами кредитних відносин умови щодо відстрочки платежу шляхом укладання кредитної угоди. Але  оборот товарів є не єдиною причиною появи кредитних взаємовідносин. Нині кредитні відносини виникають  за будь-якої економічної чи фінансової операції, що пов'язана із заборгованістю одного з учасників такої операції.

Поряд з об'єктивною основою існують  специфічні причини виникнення і  функціонування кредитних відносин, що пов'язані з необхідністю забезпечення безперервності процесу відновлення [1].

Що ж стосується фізичних осіб, то потреба у отриманні кредиту  частіше за все виникає у молодих  людей віком до 35 років, тут виділяють  два види кредитування: споживче та інвестиційне. Суть споживчого кредитування полягає у тому, що придбані у  такий спосіб товари або послуги  використовуються для задоволення  власних потреб, а інвестиційного – у тому, що товари або послуги  вкладаються у розвиток бізнесу [4].

Для надання кредиту важливе  значення має оцінка кредитоспроможності  позичальника.

Кредитоспроможність – наявність  у потенційного позичальника передумов  для отримання кредиту і здатність  повернути його. Інакше кажучи –  це здатність підприємства у повному  обсязі й у визначений кредитною  угодою термін розрахуватися за своїм  борговим зобов’язанням [1].

При наданні кредитів будь-який банк стикається з необхідністю оцінки кредитоспроможності  позичальників. Ця процедура є обов'язковою, і її результати істотно впливають  як на результати конкретних кредитних  угод, так і на ефективність кредитної  діяльності банку в цілому. Для  позичальника оцінка кредитоспроможності  також важлива, оскільки від її результату залежить в якому обсязі буде наданий  кредит і чи буде він наданий взагалі.

Результатом систематично невірно  здійснюваної оцінки кредитоспроможності  позичальників може служити погіршення якості кредитного портфеля банку, яке, до того ж, тягне за собою ще й  необхідність зайвого резервування. У кращому випадку це призведе до погіршення фінансового стана  банку, у гіршому - до повного краху.

Рішенням проблеми є розробка і  використання обґрунтованої методики, що дозволятиме банку найбільш реально  оцінювати кредитоспроможність  позичальників. Проте слід зазначити, що не існує ні єдиної методики, ні єдиного  підходу до її побудови. Більш того, що говорити про єдність методик  і підходів, коли немає навіть єдиного  обґрунтованого визначення поняття  кредитоспроможності, про що, зокрема, свідчать наведені нижче різноманітні тлумачення поняття кредитоспроможності.

1) «Під кредитоспроможністю позичальника  розуміють його спроможність  повністю і в строк розрахуватися  за своїми борговими зобов'язаннями» [7].

2) «Кредитоспроможність - система умов, що визначають спроможність підприємства залучати позиковий капітал і повертати його в повному обсязі у передбачені терміни» [8].

3) «Кредитоспроможність позичальника - це його спроможність повністю  і своєчасно розрахуватися за  своїми борговими зобов'язаннями» [9].

4) «Кредитоспроможність - спроможність компанії або приватної особи залучати позиковий капітал і в майбутньому належним чином обслуговувати свій борг» [10].

5) «1. Наявність передумов для  отримання кредиту, що підтверджують  спроможність повернути його. 2. Спроможність повернути кредит» [11].

6) «Кредитоспроможність - це здатність  позичальника в повному обсязі  і у визначений кредитною угодою  термін розрахуватися за своїми  борговими зобов'язаннями» [12].

У першому, третьому і четвертому визначеннях кредитоспроможність розуміється як «спроможність», у другому як «система умов», в п'ятому як «наявність передумов», а в шостому як «здатність». Очевидно, етимологія терміна «кредитоспроможність» усе ж не випадкова і варто говорити про кредитоспроможність як про «спроможність».

У першому, третьому і шостому визначеннях  мова йде про «позичальника», у  другому про «підприємство», у  четвертому про «компанію» та «приватну  особу», у п'ятому суб'єкт не згадується взагалі. У визначенні поняття кредитоспроможності  обов'язково повинний бути суб'єкт і, очевидно, найбільш правильно говорити про «позичальника», тому що позичальниками можуть бути і фізичні і юридичні особи.

Формулювання про спроможність позичальника «розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями», очевидно, найбільш відповідає сутності поняття  кредитоспроможності, тому що боргові  зобов'язання можуть містити і зобов'язання повернення кредиту, і виплати відсотків, і інші зобов'язання позичальника.

У першому визначенні мова йде про  спроможність позичальника розрахуватися  за своїми борговими зобов'язаннями «повністю і в строк», у другому  «в повному обсязі у передбачені  терміни», у третьому «повністю і  своєчасно», у четвертому «належним  чином», у п'ятому такого роду уточнень не міститься, у шостому «в повному  обсязі і у визначений кредитною  угодою термін». Останнє формулювання є найбільш точне, тому що в ньому мова йде не просто про «своєчасність», а міститься конкретна вказівка на термін «визначений кредитною угодою».

З урахуванням висновків, отриманих  у ході аналізу відмінностей приведених визначень поняття кредитоспроможності, можна стверджувати, що шосте визначення, що міститься в Положенні Національного  Банку України «Про кредитування», найбільш точно відбиває сутність поняття  кредитоспроможності.

Як відомо, зобов'язання підприємства можуть погашатися різними видами активів. Тобто в ході своєї діяльності частину зобов'язань підприємство може погашати грошовими коштами, а  частину іншими активами, наприклад, готовою продукцією, товарами та ін. Спроможність підприємства виконувати свої зобов'язання характеризується його платоспроможністю.

Між кредитоспроможністю і платоспроможністю  існує істотна відмінність. Кредитні зобов'язання позичальника перед банком, на відміну від інших зобов'язань, повинні бути погашені виключно грошовими коштами. Тому для банка, що надає кредит, недостатньо, щоб позичальник був платоспроможний, він повинен бути кредитоспроможний. У зв'язку з цим виникає необхідність використання поняття кредитоспроможності для характеристики спроможності позичальника погашати свої зобов'язання перед банком виключно грошовими коштами.

Ця важлива особливість обумовлює  необхідність використання для оцінки кредитоспроможності позичальників  терміна «потік грошових коштів». Необхідно  підкреслити відмінність значення цього терміна від значення терміна  «грошовий потік». Потік грошових коштів слід розуміти як рух виключно грошових коштів, у той час як грошовий потік трактується як рух  не тільки грошових коштів, але і  їх еквівалентів.

Кредитоспроможність - це спроможність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями виключно грошовими коштами.

Мовою бухгалтерського обліку це означає, що в якості потенційного джерела  погашення кредитної заборгованості доцільно розглядати потоки грошових коштів від звичайної діяльності, а не потоки грошових коштів від надзвичайних подій.

Звичайна діяльність, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського  обліку 3 «Звіт про фінансові результати» (далі ПСБО 3), це «будь-яка основна  діяльність підприємства, а також  операції, що її забезпечують або виникають  внаслідок її проведення». Поняття  основної діяльності, в свою чергу, визначено в ПСБО 3 як «операції, пов'язані з виробництвом або  реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення  підприємства і забезпечують основну  частку його доходу».

Поняття «надзвичайна подія» визначено  в ПСБО 3 як «подія або операція, яка  відрізняється від звичайної  діяльності підприємства, та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді».

Для того щоб врахувати викладене  вище наведемо визначення поняття кредитоспроможності  у наступній формі: кредитоспроможність - це спроможність позичальника в повному  обсязі і у визначений кредитною  угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями виключно грошовими коштами, що генеруються  позичальником у ході звичайної  діяльності. 

Кредитоспроможність - це спроможність позичальника при конкретних умовах кредитування в повному обсязі і  у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими  зобов'язаннями виключно грошовими  коштами, що генеруються позичальником  у ході звичайної діяльності.

Процес аналізу та оцінювання кредитоспроможності  клієнта складається з двох етапів:

- оцінювання моральних та етичних  якостей позичальника, його репутації  та намірів щодо повернення  позички;

- прогнозування платоспроможності  позичальника на період кредитування.

Оцінюючи кредитоспроможність  клієнта, банківська установа фактично визначає рівень кредитного ризику, який вона візьме на себе, встановлюючи кредитні стосунки з цим клієнтом.

У процесі аналізу кредитоспроможності  потрібно керуватися тим, що для кредитора  пріоритетне значення має спроможність позичальника генерувати грошові потоки. Наприклад, у міжнародній банківській  практиці зафіксовано непоодинокі  випадки, коли банки охоче кредитують компанії, які за фінансовими звітами  є збитковими, але вони генерують  потужний грошовий потік. Прикладом  можуть бути авіаційні компанії США, які внаслідок великих амортизаційних відрахувань, пов'язаних із високою  вартістю літаків, мають фінансовим результатом збитки. Водночас на рахунках цих компаній завжди є кошти, що і  робить їх вигідними і надійними  позичальниками. У вітчизняній практиці частіше існує зворотна ситуація, коли прибуткове підприємство не може розрахуватися за кредитом, оскільки його фінансовий прибуток перебуває  у формі прострочених і сумнівних  до повернення боргів. Однак у будь-якому  разі аналіз динаміки грошових потоків  позичальника дає банку цінну  інформацію щодо його спроможності своєчасно  повернути борг [5].

Під час визначення кредитоспроможності  позичальника для надання споживчого кредиту інформація про них акумулюється у банківських бюро кредитних  історій, і тут дуже важливим для  позичальника є наявність позитивної кредитної історії. Треба зазначити, що українські банки не мають спільних бюро, і тому кожен відслідковує клієнті лише по власних базах  даних. При цьому в деяких з  них, ці бази не пов’язані навіть між  власними відділами, тобто, коли клієнт приходить за мікро кредитом, експерт  може не дізнатися про те, що у  цього клієнта вже є інший  споживчий кредит у цьому ж  банку. Загалом, систематизація бюро кредитних  історій – важливе завдання, яке  стоїть перед банківською системою України [4].

ВИСНОВОК

Виникнення і функціонування кредиту  пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у  одних підприємствах і появою потреби в них у інших. При  наданні кредитів будь-який банк стикається з необхідністю оцінки кредитоспроможності  позичальників. Ця процедура є обов'язковою, і її результати істотно впливають  як на результати конкретних кредитних  угод, так і на ефективність кредитної  діяльності банку в цілому. Для  позичальника оцінка кредитоспроможності  також важлива, оскільки від її результату залежить в якому обсязі буде наданий  кредит і чи буде він наданий взагалі.

Отже, кредитоспроможність – це система умов, що визначають спроможність підприємства залучати позиковий капітал і повертати його в повному обсязі у передбачені терміни

Між кредитоспроможністю і платоспроможністю  існує істотна відмінність. Справа в тому, що кредитні зобов'язання позичальника перед банком, на відміну від інших  зобов'язань, повинні бути погашені виключно грошовими коштами. Тому для  банка, що надає кредит, недостатньо, щоб позичальник був платоспроможний, він повинен бути кредитоспроможний. У зв'язку з цим виникає необхідність використання поняття кредитоспроможності  для характеристики спроможності позичальника погашати свої зобов'язання перед банком виключно грошовими коштами.

У науково-практичній літературі здебільшого  виділяють кількісні та якісні критерії кредитоспроможності. Кількісні критерії пов’язані з оцінкою поточного  та перспективного стану позичальника, а якісні виявляються на основі оцінки менеджменту підприємства та його ситуації на ринку факторів виробництва і  збуту продукції.

Вважається, що якісні чинники досить важко оцінити і систематизувати: на це потрібно витратити більше часу і затрат, ніж на оцінку фінансового  стану. Зазначені чинники досліджуються  за двома напрямами: якість менеджменту та ситуація на ринку факторів виробництва і збуту продукції (товарів).

З метою оцінки кількісних критеріїв  проводиться аналіз поточного та перспективного фінансового стану підприємства. Головне завдання, яке ставить перед собою фінансовий аналітик, — прогнозування майбутньої платоспроможності підприємства. Для цього аналізуються всі можливі фактори, які можуть вплинути на платоспроможність. На практиці використовуються різні моделі аналізу: дискримінантний та регресійний аналіз, комплексна оцінка на основі розрахунку окремих фінансових показників тощо.

Наведено найтиповіший підхід до оцінки фінансового стану підприємств, який застосовується провідними європейськими банками. В основі цього підходу лежить розрахунок таких основних блоків показників:

1. ліквідності та платоспроможності - які характеризують структуру капіталу та майна підприємства;
2. прибутковості та самофінансування (поточні та прогнозні);
3. оборотності.

Оцінюючи здатність позичальника виконати тої зобов'язання у майбутньому, працівники банку розраховують не всю сукупність показників. Для отримання об'єктивної картини достатньо проаналізувати по одному чи кілька показників з кожного блоку. Згідно із сучасними тенденціями оцінки кредитоспроможності увага насамперед акцентується на аналізі достатності та реальності прогнозних показників балансу та фінансових результатів. У разі, якщо на підприємстві відсутні фахівці з питань планування чи бюджетування, працівники банку можуть розрахувати відповідні планові показники, виходячи з наданої позичальником інформації.

Під час визначення кредитоспроможності  позичальника для надання споживчого кредиту інформація про них акумулюється у банківських бюро кредитних  історій, і тут дуже важливим для  позичальника є наявність позитивної кредитної історії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Банківський менеджмент: Навч. посібник / За ред. О.А. Кириченка. – К.: Знання-Прес, 2002. – 438 с.
2. Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 554 с.
3. Галасюк В.В. Оцінка кредитоспроможності позичальників: що оцінюємо? //Вісник НБУ.-2001.-N5.
4. Банківський менеджмент: Навч. посібник / За ред. О.А. Кириченка. – К.: Знання-Прес, 2002. – 438 с.
5. Эдгар М. Управление финансами в коммерческих банках / Пер.с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. – 208 с
6. Постанова Кабінету Міністрів України „Про внесення змін та доповнень до розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2004 року №208-р „Про схвалення Концепції створення системи рейтингової оцінки регіонів, галузей національної економіки, суб’єктів господарювання”
7. Стратегия и тактика антикризисного управления фирмой/ Под общей редакцией проф., д.э.н. А.П.Градова и проф., д.э.н. Б.И.Кузина.-Санкт-Петербург:Специальная литература, 1996.-510с.
8. Словарь-справочник финансового менеджера.-К.: «Ника-Центр», 1998.-480с.-(Серия «Библиотека финансового менеджера»;Вып 1).
9. Кредитування: теорія і практика: Навч. посіб. – К.:Т-во «Знання», КОО, 2000.-215с.-(Вища освіта XXI століття).
10. Техника финансового анализа/ Пер. с англ. Под ред. Л.П.Белых.-М.:Аудит, ЮНИТИ, 1996.-663с.
11. Словник-посібник економічних термінів: Рос.-укр.-англ. /О.М.Дрозд, В.В.Дубічинський, А.С.Д’яков та ін.; За ред. Т.Р.Кияка.-К.: Вид. Дім «КМ Academia», 1997.-264с.-Бібліогр.:с.9-12.