Культура фахового мовлення

Культура  фахового мовлення - функціонально-стильові особливості фахового мовлення, визначаються насамперед взаємодією наукового та ділового стилів мови, вживанням мовних засобів (фахових термінів) високого ступеня стандартизації, точністю формулювань. Тому цілком природно, що наукові терміни перебувають у центрі уваги, коли йдеться про стильові аспекти фахового мовлення. 

Культура усного професійного мовлення передбачає оволодіння нормами мовного етикету та правилами  мовленнєвої поведінки співрозмовників  під час проведення телефонної розмови, перемовин, нарад, дискусій, публічних виступів. 

Види: 

1) Усне мовлення - це слухове сприймання певної інформації. За допомогою усного мовлення спілкування і обмін думками відбувається безпосередньо. В усному мовленні вживається побутова й діалектна лексика, слова розмовно-просторічного характеру, своєрідні фразеологізми. За характером спілкування усне мовлення - діалогічне, має ряд лексичних особливостей. В усному мовлення широко використовуються додаткові засоби висловлення: інтонація, жести, що надають відтінок переконливості та емоційності. 

Без мови неможливе  існування будь-якого людського  колективу, виробництва, трудової діяльності, творчої праці. Головна складність в обладнання усним мовленням  полягає у необхідності визначати  на слух, інтуїтивно доцільності чи недоцільності того чи іншого слова, звороту, інтонації, манери мови у кожному конкретному випадку. 

2) Наради стали  невід'ємною частиною нашого життя.  Їх проводять для вирішення  виробничих питань на підприємствах  та в установах, організаціях. 

 Нарази є  одним з найефективніших способів обговорення актуальних питань і прийняття рішення у всіх сферах громадського і політичного життя. 

3) Публічний  виступ - це один з видів усного  ділового спілкування. Залежно  від змісту, призначення, способу  проголошення та обставин спілкування  виділяють такі основні жанри публічних виступів: 

1)громадсько-політичні  промови, (лекції на громадсько-політичні  теми, виступи на мітингах, на  виборах, звітні доповіді, політичні  огляди); 

2) академічні  промови (наукові доповіді, навчальні  лекції, наукової дискусії); 

3) промови з  нагоди урочистих зустрічей (ювілейні  промови, вітання, тости). 

 Кожен з  перелічених видів має відповідне  призначення, тобто переслідує  певну мету - проінформувати, переконати  чи створити настрій у відповідної  аудиторії.