Культура гостинності турків
МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ ТА МИСТЕЦТВ
ІНСТИТУТ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО І ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ
РЕФЕРАТ
З ДИСЦИПЛІНИ: «КУЛЬТУРА ГОСТИННОСТІ»
НА ТЕМУ: «КУЛЬТУРА ГОСТИННОСТІ ТУРЕЦЬКОГО НАРОДУ»
РОБОТУ ВИКОНАЛА
СТУДЕНТКА ІІІ КУРСУ,
ГРУПИ Т-49,
БОЙКО ЮЛІЯ
КИЇВ 2011
ПЛАН
1. Вступ
2. Традиційна турецька гостинність - відмітна риса менталітету.
3. Особливості привітання та мова жестів.
4. Прийом та зустріч гостей.
5. Особливості пригощання гостей.
6. Правила ведення бесіди з турками
7. Висновок
Список використаної літератури
1. Вступ
Кожний народ має свою національну культуру, її неповторність та оригінальність виявляються як в духовній, так і в матеріальній сферах життя та діяльності. Культурні, психологічні, національні особливості народу не можуть не позначатись на його діловій культурі, не можуть не впливати на культуру спілкування та взаємодії. Відмінності культур можуть бути досить істотними і стосуватися мови, правил етикету, стереотипів поведінки, використання певних засобів спілкування.
Мабуть, найяскравішою рисою турецького народу є щира гостинність, недарма Туреччина вважається найпопулярнішим курортом. Причому мається на увазі не та привітність, якою, безсумнівно, володіє персонал турецьких готелів, ресторанів і магазинів. Справжня гостинність починається там, де справа доходить до спілкування зі звичайними людьми, з турецькими сім'ями, які завжди раді гостям.
Опинившись на відпочинку в Туреччині,туристам раптом стає ясно, що в чужій культурі повсякденне життя будується за іншими правилами, що в ній діє зовсім інша система цінностей. Тому просто необхідно знання основних традицій і звичаїв цієї країни, хоча б для того, щоб було простіше спілкуватися з її жителями і уникати незручних ситуацій.
Особливістю Туреччини є те, що це країна патріотів. Скрізь прапори: у готелях, на високих точках, на всіх пам'ятках. А також на автобусах і машинах. У розмовах про Туреччину, видно як люди люблять свою країну.
Основною рисою турецького народу є щира гостинність, тому Туреччина залишається одним з найпопулярніших середземноморських курортних держав.
Мінімальне знання турецьких традицій і звичаїв допоможе туристам у спілкуванні і дозволить уникнути незручних ситуацій.
2. Традиційна турецька гостинність - відмітна риса менталітету.
Турецька гостинність своїм корінням сягає в іслам. Навіть у великих містах величезну роль грають побажання і релігійні форми вітання. Характерною рисою для турецького населення, перш за все, є чесність, відкритість, ввічливість і готовність прийти на допомогу в будь-яку хвилину. Якщо ви спілкуєтеся з турком, не висловлюйте свого нетерпіння або зайвої квапливості, завжди вислухайте до кінця те, що він бажає вам розповісти. У свою чергу, якщо ви перші заговорили з турком, то свою розмову потрібно почати з кількох загальних фраз, наприклад, розповісти, звідки ви приїхали і щоб ви хотіли подивитися.
Турки надзвичайно гостинні, хоча в певний момент вони можуть здатися навіть нав'язливими. Гостинність турків безмежна: господар буквально «викладається на всі 100 відсотків». Гість в домі – надзвичайно важлива подія , яка відзначається великим частуванням.
У Туреччині можна отримати не одну, а кілька «порцій» дружелюбності і доброти. Причому мова йде тут не про привітність, яку, без сумніву, має обслуговуючий персонал готелів, ресторанів і магазинів. Вони вже давно навчилися, як правильно вести справи і обходитися з приїжджими. Справжня гостинність зустрічається там, де справа доходить до реального спілкування, де немає шикарних готелів і пунктів прокату автомобілів, де туристи прибувають до Туреччини самостійно. Кожна турецька сім'я швидше звільнить для гостя свою спальню, ніж відмовить в прийомі людині. І якщо ви одного разу отримаєте запрошення від традиційної сім'ї, то будьте впевнені, що ці люди віддадуть останнє, що у них є, щоб запропонувати вам все найкраще, що тільки можна собі уявити. Вас будуть супроводжувати, оберігати і виконувати ваші бажання, поки вони не будуть виконані.
Характерною рисою для турецького населення, перш за все, є чесність, відкритість, ввічливість і готовність прийти на допомогу в будь-яку хвилину [4,3].
3. Особливості привітання та мова жестів.
Вже та людина, яка запам'ятає основні вираження вітання турецькою мовою, може бути впевнена, що побачить на свою адресу приємне здивування і схвалення. Важливо, що людина старається, а не те, наскільки добре вона говорить.
Першою фразою вітання є «Мерхаба» («Здрастуйте!», «Вітаю вас!"), або вытання , якы вживаються в певний час дня «Гюнайдін» («Доброго ранку!"), "Льі гюнлер» («Добрий день!» ), «Льі акшамлар» («Добрий вечір!"). Двома останніми висловлюваннями «Льі гюнлер», «Льі акшамлар» (тут вони мають значення «На все добре!», «Приємного вечора!") можна і прощатися.
Турки люблять знайомитися з новими людьми і можуть витратити на абсолютно незнайому людину півдня. Це може здатися дивним для людини з країни, де головним принципом є стриманість у прояві своїх емоцій.
Прийшовши в ресторан, туристи стикаються з церемонією привітання в більш короткому варіанті. Господар (власник ресторану) говорить: «хош гел-Дініз», що дослівно означає: «Ви приходите до радості», тобто «Ми Вам раді». Гість повинен відповісти: «хош булдук». («Я теж радий».)
Турки народ дуже емоційний і багато дій і вони не стільки проговорюють, скільки показують. Наприклад, якщо ми при подяці або відмові від чогось, проговорюємо це, то турки в основному користуються жестами або мімікою. Для того, щоб не потрапити в халепу, необхідно запам'ятати, як виглядають і що означають основні жести і мімічні вирази обличчя [7,5].
Якщо турок у відповідь на ваше запитання або прохання підняв голову вгору, немов би закинувши її, то це означає слово «ні». Заперечення турок може висловити також підняттям брови (що у нас означає подив) або підняттям очей вгору, ніби він хоче подивитися на небо.
Якщо поведінку туристів турки порахують недозволеною, образливою, то вони можуть кивати головою з боку в бік.
Якщо при розмові з вами турків злегка похитує головою і нахиляє її набік, то він закликає вас повторити фразу, яку він не зрозумів або не розчув. Якщо ви хочете випити каву або чай, то попросити напій можна лише зі словом «будь ласка». Говорити «спасибі» не варто - це означає ввічливу відмову, і коли ви подякуєте за чашечку кави, то турки можуть вас не зрозуміти. У цьому випадку краще з'єднати пальці (так, як ніби ви хочете щось посолити) і підняти їх вертикально вгору. Такий жест означає «дякую» [5].
Якщо ваш господар або хороший знайомий запропонує привітатися чи попрощатися поцілунком у щоку, пам'ятайте, що це, звичайно, не справжній поцілунок, а просто ви докладаєте щоку до щоки - спочатку з одного боку, а потім з іншого.
4. Прийом та організація зустрічі гостей
Відносини між господарем і гостем є нерівними відносинами. Отримуючи запрошення, гість потрапляє в таку ситуацію, коли він ніби чимось зобов'язаний господареві, тому гість намагається вирівняти цю нерівність відповідним запрошенням або приносячи із собою подарунок. Господар при цьому знає, що гість заради дотримання принципу рівності (честі) відповість на виражену господарем гостинність. Запрошений не буде більше брати запрошення від цього ж господаря, поки той не дасть йому можливості відновити рівність, завдавши візит (або ж прийнявши подарунок).
Запрошення приносять шереф, який важливий не тільки у відносинах між господарем і гостем, а й в усьому оточенні господаря. Друзі господаря відносяться до гостя як до когось особливого. Це означає, що роль господаря додає людині престижу [6].
Той, хто не може відповісти на запрошення (з-за матеріальних проблем), втрачає частину поваги не тільки у своїх власних очах, але і в першу чергу в очах інших людей. І це вважається ганьбою, соціальним пороком - не впоратися з роллю господаря і не дотримати закони гостинності. Це і є причиною того, що сім'я зробить все можливе, щоб гість залишився задоволеним. Краще самим голодувати місяць, ніж відпустити гостя з будинку ненагодованим.
Як гість ні в якому разі не можна пропонувати господареві гроші за його гостинність! Він подумає, що його частування було мізерними. Або, що ще гірше, що його зовсім не вважають за господаря, а опускають до рівня обслуговуючого персоналу. Працювати в сфері послуг (у готелі або екскурсоводом) - це одна справа, а приймати у себе гостей - зовсім інше.
Якщо відповідь на запрошення, замість грошей - щоб висловити свою повагу - можна запропонувати йому подарунок. Але і тут потрібна обережність. Якщо ви принесете занадто дорогий або цінний подарунок, на який господар не зможе відповісти, то ви тим самим порушити рівновагу. Ви можете, таким чином, самі того не бажаючи, поставити господаря в скрутне становище і зробити його вашим боржником. Міра в кожному конкретному випадку своя, і визначається вона багатьма факторами (тривалість запрошення, положення господаря і так далі).
Якщо чоловік приходить в гості в традиційну турецьку родину, він вручає подарунок одному господареві, а не його дружині. Елегантний букет квітів для господарки будинку був би ще доречний у по-західному налаштованої, що орієнтується на сучасні зразки сім'ї. Але в традиційній сім'ї в сільській місцевості він викликав би збентеження і незручну ситуацію - якщо не чого-небудь гірше [1,6].
Виходячи з усього сказаного, стає зрозуміло, що відмова від запрошення (навіть якщо це просте запрошення до чаю) таїть в собі небезпеку, що слугує привідом до образи, адже це практично відмова в повазі до господаря.
Після того як гість роззувся перед вхідними дверима, його проводять в затишну вітальню, де є килими, келім (безворсосові двосторонні вовняні килими ручного виробництва). подушки для сидіння. У багатих і по-західному налаштованих сім'ях , звичайно є , гарнітури для віталень з кріслами і столами. Якщо ви знаходитесь в гостях і займаєте місце на підлозі або на подушках, ви не повинні витягувати ступні у напрямку до іншої людини. Треба сидіти або по-турецьки (схрещені перед собою ноги) або на п'ятах (що для європейців більш незвично). Жінки часто сидять з підігнутими убік і трохи назад ногами.
Турки цінують в одязі акуратність, але ніяк не педантичність. Набагато важливіше, щоб ви були щирим і товариським.
Можливо, гостю потім запропонують колонію (одеколон), яким він змочить лоб і потилицю. Так само, як і знімання взуття перед входом в будинок, являє собою фізичний і символічний прояв поваги до господаря і його «чистої» сфери (будинок, внутрішня частина будинку), в який вторгаються.
Якщо приходить багато гостей, то господар вітає їх залежно від їх престижу (критерії: вік, стать, соціальний стан). Так само поводиться і гість, якому представляють членів сім'ї.
Таким чином, отримуючи від турка традиційно-формальне запрошення, потрібно знати: а) як довго ви зможете винести гостинність і б) як можна керувати такою ситуацією. Якщо ви не хочете (або не можете) залишатися в гостях довго, потрібно заздалегідь приготувати вибачення чи пояснення, яке ви висловите дружелюбно, з жалем, але рішуче.
5. Особливості пригощання гостей
Як вже було сказано, запрошення до такої традиційної софре зможе отримати лише той мандрівник, який не проводить весь час на пропонованих зазвичай туристам екскурсії, а, вивчивши кілька турецьких виразів, їздить по селах. У туристичних же місцях європейця запросять до звичайного столу, а названим вище нормам ввічливості хоч і зрадіють, але не будуть чекати їх від вас.
У Туреччині багато бесіди починаються в кафе за чаєм з тістечками. Турки великі ласуни. У них навіть є приказка: "Солодко поїли - солодко поговорили". Каву подають у чашечках по старшинству. Почесним гостям подають три рази, після чого правила етикету рекомендують подякувати і відмовитися від нової порції. Турки звикли пити каву без цукру. Замість цього вони зазвичай їдять або п'ють щось інше: підсолоджені фруктові соки, шербет, фруктові консерви, улюблену турецький султанами халву та інші кондитерські вироби. У Туреччині кава стала воістину національним напоєм. Його навіть називали «вино Ісламу». Якщо вірити арабським купцям, ті, хто п'ють каву, потраплять до раю [1,2].
Після «привітального чаю» всі, сидячи на підлозі по колу, отримують їжу. «Стіл» являє собою злегка підняту над підлогою підставку, на якій поміщений круглий піднос з частуваннями. Під підносом постелено щось на зразок скатертини , на якій сидять прикривають собі коліна, як серветкою.
Їдять, природно, правою рукою. Всі накладають собі їжу з мисок з допомогою ложки або виделки. Їжа не виступає просто «оформленням» розмови. Їдять, не відволікаючись і не дотримуючись жодних особливих правил.
Найпочесніші місця за столом - ті, що знаходяться навпроти дверей, тобто найбільш віддалені від них . І навпаки, найменш важливі люди сидять найближче до дверей . Дуже почесним вважається сидіти поруч з господарем.
Перед їжею миють руки, а після їжі злегка полощуть рот .
Оскільки господар буде постійно стежити, щоб ваша тарілка була наповнена (гість, який багато їсть, проявляє і приносить господареві багато поваги), то корисно знати, як краще і переконливіше за все показати, що ви вже ситі. Слід покласти ложку або вилку в сторону і трохи відсунутися від столу. На наполегливі пропозиції господаря продовжити їжу («Або Вам не подобається частування?") Слід відповісти «Дойдум» («Я ситий»), поклавши при цьому виразно праву руку на груди (область серця).
Турки неквапливі (обід може тривати 4-5 годин), ніколи не їдять поодинці, не перекушують на ходу, схильні до торгівлі (продавець завжди пригостить покупця чаєм або кавою). На сніданок подають хліб, сир, маслини і чай. Обід складається з трьох і більше страв, не рахуючи салатів. Трапеза складається з мезе (закусок), основних страв і десертів. До мезе відносяться оливки, салати, мариновані овочі, гриби, сир, шматочки медової дині, риба, смажені мідії, пиріжки, кальмари, фаршировані яйця, соус з йогурту з часником і свіжий хліб. З хлібом у Туреччині пов'язано багато традицій - адже ця країна в минулому була «хлібним кошиком світу». Збереглася легенда про те, що Адам - святий покровитель пекарів - отримав рецепт приготування хліба від архангела. Турки ніколи не будуть їсти хліб, випечений не сьогодні! Крім звичайного білого хліба (екмек) у Туреччині печуть плоскі коржі (Пайде), посипані насінням Сезана колечка (сіміт), Борек - тонко розкатані широкі пласти тіста (з Борек роблять або листкові пироги, або пиріжки у вигляді трубочок). Той, хто досконало вміє готувати Борек (спробуй-но розкачати пласт тіста до товщини паперового аркуша), користується особливою повагою [1,2].
6. Правила ведення бесіди
У Туреччині бесіди починаються в кафе за чаєм з тістечками. Турки великі ласуни. У них навіть є приказка: "Солодко поїли - солодко поговорили".
В багатьох регіонах - не тільки в туристичних місцях можна зустріти турків, які люблять розповідати про своє життя, можна обійтися і без знання мови. Міміки та обміну сигаретами може виявитися цілком достатньо. Але якщо ви володієте хоча б кількома турецькими виразами , ви можете бути впевнені, що почуєте на свою адресу «Чок гюзел!» («Чудово!"). Питання до вас будуть спочатку завжди однакові: звідки ви, як довго ви залишитеся тут, перший ви раз в Туреччині і так далі. Болючими темами є такі політичні питання, як, по-перше, курдська проблема, а по-друге, вступ Туреччини в ЄС, не схвалене Європою.
Турецькі чоловіки люблять говорити про гроші. Їх цікавить, скільки заробляють у інших країнах і скільки гість платить за номер в готелі (що вони, правда, зазвичай самі знають). Для людей, які хочуть тут з вами спілкуватися, ви є гостем, який приносить їм честь і заслуговує захисту. Розмова людей більш-менш одного віку носить більш вільний і щирий характер, в ньому можуть швидко з'явитися питання особистого характеру: скільки вам років, скільки ви заробляєте на своїй роботі, одружені ви, чи є у вас діти, і так далі [2,7].
Зовсім по-іншому протікає розмова тоді, коли спілкуються люди різного віку і мають різний авторитет в суспільстві (сімейне, соціальне становище). У традиційній сім'ї існують певні ролі і норми, які залежно від віку і статусу визначають поведінку людей, що спілкуються. Так, наприклад, старший брат є авторитетом для молодшого і буде відповідно вести себе в розмові з ним. Але коли з'явиться батько, старший брат буде вести себе зовсім по-іншому, тому що в спілкуванні з батьком він виявиться в ролі молодшого, який повинен надавати старшому сайги (повага).
Часто в прийомних стоять акваріуми, клітки з птахами або кімнатні квіти. Просто потрібно виявити інтерес до них, це розташує до вас господаря кабінету. Ніколи не ходіть на зустріч з турками, не маючи в своєму розпорядженні запасу часу. Адже діловому розмови обов'язково буде передувати "сохбет" - розмова про те, про се, чай або кава. І може бути саме під час цієї розмови буде вирішуватися доля вашої пропозиції про спільне співробітництво.
7. Висновок
Отже, проаналізувавши особливості культури гостинності турків можна зробити такий висновок:
Туреччина відома в усьому світі не лише своїми курортами, а й гостинністю, з якою зустрічають гостей. Причому мається на увазі не та привітність, якою, безсумнівно, володіє персонал турецьких готелів, ресторанів і магазинів. Справжня гостинність починається там, де справа доходить до спілкування зі звичайними людьми, з турецькими сім'ями, які завжди раді гостям. Турецька гостинність проявляється і звичая , і у побуті, і в культурі. Характерною рисою для турецького населення, перш за все, є чесність, відкритість, ввічливість і готовність прийти на допомогу в будь-яку хвилину.
Прийняти гостя є святим обов’язком кожного. Гостинність турків безмежна: господар буквально «викладається на всі 100 відсотків». Гість в домі – надзвичайно важлива подія , яка відзначається великим частуванням. Кожна турецька сім'я швидше звільнить для гостя свою спальню, ніж відмовить в прийомі людині.
Обов'язковим елементом зустрічі гостей є пригощання. У Туреччині всі бесіди розпочинаються з кави та чаю.
Турки люблять розповідати про своє життя, гроші. Надзвичайно відкриті , говіркі, приязно ставляться до гостей.
Знання особливостей культури та традицій інших народів є дуже важливим, особливо для тих людей, які виїжджають за межі своєї країни. Саме ці знання допоможуть уникнути неприємностей та непорозумінь з місцевими людьми, уникнути незручних ситуацій.
Список використаної та рекомендованої літератури
1. Афанасьєв І. Діловий етикет : 2-е вид., перероб. і доп / Афанасьєв І. – К. : “Альтерпрес”, 2001. – 352 с. – рос. мовою.
2. В.В. Архипов, Е.И. Иванникова. Гостинично-ресторанный сервис.Особенности культуры и традиций питания народов мира.К.: «Атика», 2005.- 215 с.- рос. мовою.
3. Зусін В. Я. Етика та етикет ділового спілкування: навч. посібник. – 2-е вид., перероб. і доп. / Зусін В. Я. – К. : Центр навч. літератури, 2005. – 224 с.
4. http://www.rispo.net/tyrky_
5. http://etuket.com/national/79-
6. http://turkey-info.ru/about_
7. http://etuket.com/national/79-

- Культура государственного управления
- Культура государственной службы
- Культура Греции
- Культура Греции
- Культура Греции
- Культура Греции
- Культура Греции классического периода
- Культура Германии
- Культура Германии
- Культура Германии
- Культура глазами нашего времени
- Культура голландии 17 в
- Культура гомеровского периода Питер
- Культура гостинності народів Шрі-Ланки