Лексичні особливості професійного мовлення

Лексичні особливості  професійного мовлення 
 
 
 

План 

1.        Книжні й урочисті слова у  професійному мовленні. 

2.        Іншомовна лексика у професійному  мовленні. 

3.        Терміни та професіоналізми: власне  українські та запозичені. 

4.        Неологізми у діловому мовленні. 

5.        Синоніми, парафрази та евфемізми  у документах. 

6.        Пароніми у професійному мовленні. 

Книжні й урочисті слова у документах 

Усі слова української  мови можуть бути поділені на дві великі групи: ті, що вживаються переважно в писемному мовленні (їх ще звуть книжними), й ті, що вживаються в усному мовленні (вони називаються розмовними). "Книжні", "нейтральні", "писемні" – це умовні назви, вони закріплені за певною вузькою сферою – наукові праці, публіцистичні та ділові папери. 

"Книжні" слова,  як правило, виражають загальнонаукові  поняття: прогрес, компонент, демократизм,  асигнація, експеримент, абітурієнт. 

Значне місце  займають слова із абстрактним значенням  із суфіксами –анн /я/, -енн /я/, -інн /я/, -ість, -ств /о/,  -цтв /о/: змагання, засвоєння, посвідчення, спостереження, цілісність, сумісництво, товариство, здобуття, доручення, одержання. 

Відтінок книжності  може виявлятися також у дієсловах  на –ува /ти/, -юва /ти/, (виконувати, заповнювати), у дієприкметниках: виконуючий, ознайомлений, виданий, присутні, віддієслівних іменниках на -ння, -ття (посвідчення, здобуття). 

Для укладання  ділового паперу необхідно добирати саме книжні, а не розмовні слова. Так  слово дбати вживається у висловах "Як дбаєш, так і маєш", "У недбалого руки не болять". Для тексту документа слід вжити вислів типу: виявити піклування, проявити турботу, багато зробити для чогось. 

У документах різного  типу особливу увагу слід звертати на урочисті книжні слова, які проникають у ділові папери з мови газет. Їх вживання у діловій сфері спричиняє чимало недоречностей. Це, переважно, помилки такого характеру: "високе" слово вставляється в текст чисто ділового, виробничого характеру; урочистими словами користуються в документах, де йдеться про справи буденні, дрібні. У високому, урочистому мовленні вживаються слова труд, трудитися, трудовий, трудівник, у звичайному, поточному діловому папері повинно вживатися: праця, працювати, працівник; робота, робітник. На місці трудитися – працювати, виконувати, здійснювати, робити. 

      Можна споруджувати палаци, зводити  мости, але типові корівники  слід будувати. Замість проживати  слід використовувати мешкати,  жити, бути прописаним, займати   житлоплощу. 

Іншомовна лексика  у професійному мовленні 

Як відомо, діловий стиль української мови сформувався пізно, тому в основному він спирався на давні зразки й на те, що було створене в цьому плані в інших народів. Тому не випадково в діловому стилі сьогодні так багато запозичень. 

Іншомовні слова  – слова запозичені з різних мов. Іншомовні слова вимагають до себе критичного ставлення. Їх слід вживати у разі потреби, коли немає відповідного еквівалента в українській мові, або вони дістали міжнародне визнання. До міжнародних належать терміни фінансові, бухгалтерського обліку, поштово-телеграфних зв'язків (бланк, штраф, бандероль, віза, гриф, маркетинг, менеджер, фінанси, бюджет, авізо, дебет). 

Щоб правильно  застосовувати іншомовні слова, треба дотримуватись таких правил: 

– не вживати  у тексті іншомовні слова, якщо є відповідники в українській мові /апелювати – звертатися, аргумент – підстава, доказ, домінувати – переважати, екстраординарний – особливий, координувати – погоджувати, лімітувати – обмежувати, пріоритет – першість, репродукувати – відтворювати, симптом – ознака, шеф – керівник/; 

– запозичене слово  слід вживати правильно, відповідно до його значення (Ефективність режиму економії залежить від того, наскільки  лімітуються фінансові витрати). У цьому реченні половина слів запозичені, а слово лімітуються  вжите ще й неточно, оскільки ліміт – це гранична норма, то лімітуються не витрати, а кошти; 

– не вживати  в одному тексті власне українське слово та його іншомовний відповідник (координувати – погоджувати, екстраординарний –- особливий, фіксувати – записувати, лімітувати –  обмежувати, прерогатива – перевага, симптом – ознака). 

При виборі запозиченого чи власнемовного слова слід звертати увагу на відтінки у його значенні (сервіс – обслуговування: сервіс –  це будь-яке обслуговування, а обслуговування – тільки побутових потреб населення). 

Отже, і добір, і вживання іншомовного слова  в професійному тексті диктуються кількома обставинами й мають вирішуватися кожного разу з урахуванням конкретного  тексту. 

Терміни та професіоналізми  у діловому мовленні 

Наукові поняття визначаються спеціальними словами – термінами, які складають основу наукової мови. Термін – це слово або усталене словосполучення, що чітко й однозначно позначає наукове чи спеціальне поняття. Термін не називає поняття, як звичайне слово, а, навпаки, поняття приписується терміну. 

Усі терміни  мають низку характерних ознак, до яких належать: 

- системність  терміна (зв'язок з іншими термінами  даної предметної сфери); 

- наявність визначення; 

- однозначність  терміна в межах однієї предметної  галузі, однієї наукової дисципліни або сфери професійної діяльності; 

- стилістична  нейтральність; 

- відсутність  експресії, образності, суб'єктивно-оцінних  відтінків. 

Значення терміна  фіксують державні стандарти, словники, довідники. 

Кожна вузька галузь науки має свої терміни: медичні, юридичні, філологічні, економічні, математичні, фізичні. Група таких слів – термінів утворює термінологію певної галузі науки, тобто вузькоспеціальну термінологію. Наприклад, у юридичній термінології є терміни адвокат, відповідальність, презумпція, в міжнародному праві – посол, меморандум, рівність, у зовнішньоекономічній діяльності – бартер, вальвація, девальвація, ембарго, маржа, оферта, продуцент, сальдо, тендер, у банківській справі – аванс, аудиторна служба, баланс, банкнота, вклад, інвестор, конвертована валюта, облігація, пенсійний фонд, прибуток, податок на прибуток, рента, ринок, статут, спонсор. 

Існує й загальнонаукова  термінологія, що використовується в  усіх галузях науки, виробництва, суспільного  життя: аналіз, синтез, держава, проблема, право. 

Більшість термінів – іменники /акциз, майно, суверенітет/, є терміни – прикметники, що перейшли в іменники /колоскові/, рідше –  інші частини мови. 

Виділяються однослівні /аванс, патент, безробіття/ та терміни-словосполучення /оборотні засоби, первинний ринок, продуктивність праці, прибуток від реалізації/. Одні слова терміни є власне українськими /позивач, правник, безробіття/, інші – запозиченнями /авізо, конверсія/. Зрідка запозичене і власне українське слово утворюють терміни-дублети: експорт – вивіз, квантативний – кількісний. 

До термінів у діловодстві ставляться такі вимоги: 

1) термін повинен  вживатися лише в одній, зафіксованій  у словнику формі (акта (документ), акту (дія); рахунка (документ), рахунку  (дія)). 

2) термін повинен вживатися з одним (закріпленим у словнику) значенням (сальдо – різниця між грошовими надходженнями і витратами за певний час; дебітор – боржник, юридична або фізична особа, яка має грошову заборгованість підприємству, організації, установі); 

3) при користуванні терміном слід суворо дотримуватися правил утворення від нього похідних форм (акт – актувати, а не активування, спонсор – спонсорський, а не спонсорний, позика – позиковий, а позичка – позичковий).  

Кожна вузька галузь науки має свої терміни. Проте деякі терміни мають кілька значень, зокрема у діловодстві. Наприклад.: справа – означає один документ і сукупність документів; одиницю зберігання документів в архіві (юридична справа); різновид справи, який становить цілісне за змістом і послідовне ведення одного питання (судова справа). 

Слід уникати  використання застарілих термінів, що перейшли до повсякденного вжитку і  втратили своє термінологічне значення, наприклад: фронт, фактор, стимул, база, альтернатива. 

Щодо використання термінів у документах – слід пам'ятати: укладаючи документ, необхідно враховувати його адресата, не вводити спеціальні терміни до тих документів, що адресуються широкому колу людей.

Професійна лексика 

Професіоналізми – слова й мовленнєві звороти, характерні для мови людей певних професій. Оскільки професіоналізми вживають на позначення спеціальних понять лише у сфері тієї чи іншої професії, ремесла, промислу, вони не завжди відповідають нормам літературної мови. Професіоналізми виступають як неофіційні (а отже, експресивно забарвлені) синоніми до термінів. З-поміж професіоналізмів можна вирізнити науково-технічні, професійно-виробничі, просторічно-жаргонні. Вони доволі різноманітні щодо семантичних характеристик. 

На відміну  від термінів, професіоналізми не мають чіткого наукового визначення й не становлять цілісної системи. Якщо терміни – це, як правило, абстрактні поняття, то професіоналізми – конкретні, тому що детально диференціюють ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов'язані зі сферою діяльності відповідної професії, наприклад: 

1. Слова та  словосполучення, притаманні мові  моряків: кок – кухар; камбуз  – кухня; кубрик – кімната  відпочинку екіпажу; бак –  носова частина корабля; чалитися  – приставати до берега; ходити  в море – плавати; компас, Мурманськ,  рапорт тощо. 

2. Професіоналізми  працівників банківсько-фінансової, торговельної та подібних сфер: зняти касу, підбити, прикинути  баланс. 

3. Назви фігур  вищого пілотажу в льотчиків:  штопор, бочка, петля, піке та  ін. 

4. Професіоналізми  користувачів ПК: мама – материнська плата, клава – клавіатура, скинути інформацію – переписати, вінт – вінчестер. 

5. Професіоналізми  музикантів: фанера – фонограма,  ремікс – стара мелодія з  новою обробкою, розкрутити (пісню,  ім'я) – розрекламувати.  

Професіоналізми утворюються різними шляхами:  

– вживання загальнонародного  слова у специфічному значенні: човник /деталь швейної машинки/, липовий  баланс; 

– шляхом усічення основ слів: кібер /кібернетик/, термояд /термоядерна реакція/; скорочення слів: мехмат /механіко-математичний факультет/;  

– зміною в наголошені слів: а*томний – ато*мний, ко*мпас – компа*с, ра*порт – рапо*рт; 

– шляхом перенесення /метафори/: дно – нижня частина  виробу, машина - комп'ютер, удар – одиниця  швидкості станка; 

– зміни граматичних  категорій (вживання іменників абстрактних та речовинних назв у множині): масла, олії, жири, води, пшениці; 

– шляхом префіксації  і суфіксації: заморозити рахунки, збити  в купу рахунок, бюлетенити, відгул, документувати, дообладнання, недовнесок, пливучість, бойовитість, маршрутизація, задебетувати. 

Професіоналізми зберігають емоційність, вони іноді  передають якийсь образ: проектувати  з чистого місця; зводити, підбивати  рахунки; дебет кредит обганяє; липовий  баланс; заморозити рахунки. 

Здебільшого професіоналізми  застосовуються в усному неофіційному мовленні людей певного фаху. Виконуючи  важливу номінативно-комунікативну  функцію, вони точно називають деталь виробу, ланку технологічного процесу  чи певне поняття й у такий  спосіб сприяють кращому взаєморозумінню. У писемній мові професіоналізми вживаються у виданнях, призначених для фахівців (журналах, буклетах, інструкціях).  

У практиці ділового спілкування треба бути обережним  щодо їх вживання у службовому  папері. Документ у цьому випадку може перетворитися з офіційного у неофіційний або викликати непорозуміння, ускладнити ділові стосунки. 

Неологізми у  діловому мовлені 

Неологізми –  це нові слова; поява їх викликається новими виробничими і суспільними  відносинами, новими умовами побуту, відкриттями в науці й техніці. 

Поява нового слова  спочатку, як правило, викликає деякий опір суспільства: воно не відразу й  не кожне слово починає вживати. Особливо швидко засвоюються ті слова, що вживаються в побуті, у діловому спілкуванні, у пресі. Це – назви установ /Запорізький інститут державного та муніципального управління, Промінвестбанк, ЗАЗбанк, Міжрегіональна Академія управління персоналом/, нових органів управління /обласна державна адміністрація, Облуно/, нових професій /менеджер, дилер, дизайнер, брокер/, нових посад /практичний директор, ді-джей/, нових виробничих дій і станів /євроремонт/. 

У ділових паперах  вживаються усі різновиди неологізмів, особливо часто абревіатури /складноскорочені слова/: НАН, ЗДУ, ЗІДМУ, НЧП – нормативна чиста продукція, ОЕМ – обчислювальна електронна машина, ОЦ – обчислювальний центр, ПБ – патентне бюро, РАВ – радіоактивне випромінювання, САБД – сталеплавильний агрегат безперервної дії, СДУ – система дистанційного управління, ФВ – фінансовий відділ, ЯП – ячейка пам'яті в ЕОМ. 

Однією із основних причин появи скорочень у діловому мовленні є тенденція до уникнення  надлишкової інформації. Вони вживаються також для економії місця та з  метою уникнути повторення слів, що складаються з кількох компонентів. Повна назва організації, підприємства чи установи наводиться тільки один раз: в адресі, у штампі. 

Неологізми –  слова, що позначають нові поняття і  предмети, поділяють на дві групи: неологізми, які стали термінами, та неологізми-професіоналізми, або  слова професійного жаргону. Використання нових слів у тексті документа повинно ґрунтуватися на оцінці того, чи є це слово терміном, чи називає поняття, яке має усталене позначення в мові. 

Неологізми першої групи доцільно використовувати  в діловій мові. Це слова типу автосалон, прес-секретар (речник), телефакс, супутникова інформація, бюджет, баланс, авізо та ін. 

Неологізми другої групи не варто вживати в офіційній  діловій мові, якщо в українській  мові є їхні прямі відповідники усталеного традиційного значення. 

Синоніми, парафрази й евфемізми 

у ділових паперах 

Синоніми –  слова тотожні або близькі  за значенням, але відрізняються  один від одного за звучанням, значеннєвими відтінками, емоційними забарвленнями, сферою вживання та здатністю поєднуватись із іншими словами. Синонімія – одне з цікавих мовних явищ, яке безпосередньо пов'язане з багатством і різноманітністю словникового складу мови. 

Точність і  виразність змісту документа часто  залежить від того, наскільки правильно  і доречно дібрані слова. Багатство  синонімії дає можливість вибрати найточніше для даного контексту слово, уникнути неоднозначного тлумачення висловлення та зберегти нейтральний тон. 

Синоніми за своїм значенням об'єднуються  у синонімічні ряди, до яких входять  слова однієї частини мови. У синонімічному ряді є головне слово – воно стилістично нейтральне: говорити, казати, мовити, розмовляти, шепотіти, бубоніти; допитати, вивідати, дістати відомості. 

Розрізняють: лексичні синоніми – такі, що мають відмінності  у значенні: відкривати – відчиняти, громадський – суспільний, розглядати – аналізувати. 

Серед лексичних  виділяються стилістичні синоніми: говорити – балакати, жінка –  дружина, йти – крокувати, родина – сім'я; семантичні – що мають  відмінні значення: білет – квиток, робітник – працівник – співробітник, замісник – заступник, збірник – збірка – зібрання, положення – стан – становище, відносини – стосунки, відношення – ставлення, скоро – швидко, тепер – нині – сьогодні – зараз, авторитет – престиж. 

У кожному конкретному  випадку слід вибирати саме те слово і поставити його саме на те місце. Так, у дорученні вживаємо слово "одержати" /певну суму чи щось/. Воно має синонім "отримати", і хоч ці слова спільні за своїм основним значенням, проте у діловому документі краще вжити слово "одержати", а не "отримати", яке має дещо розмовну сферу вживання. 

Саме незнання синонімічних можливостей мови призводить до появи багатьох помилок у діловому стилі. Наприклад, у діловому стилі  досить часто вживаються синоніми: робітник /людина, що працює на промисловому підприємстві/; працівник – ширше поняття, ніж робітник /газетний працівник, науковий працівник, торгівельний працівник, соціальний працівник/; співробітник – компонент назви посади /старший науковий співробітник/. 

Усі три слова  позначають працюючу людину, але за кожним з них закріплена певна сфера вживання. 

Досить часто  при перекладі з російської мови слід пам'ятати, що до одного слова у  російській мові в українській існує  цілий синонімічний ряд /два і  більше відповідників/. 

Порівняємо: рос. заместитель – укр. заступник, замісник. 

/заступник –  це офіційна назва постійної  особи; замісник – це людина, що тимчасово виконує чиїсь  обов'язки/. Російському слову "положение"  в українській мові відповідає  три слова: положення, становище,  стан. "Положення" – це зведення правил, законів. /"Положення про вибори"/, наукове твердження /основні положення фізики/, спосіб розміщення тіла в просторі /вертикальне положення/. "Стан" – це слово, що означає суму якостей чогось на певний момент /стан фінансів, стан хвороби/. "Становище" – це обстановка, ситуація, обставини життя людини і суспільства /міжнародне становище, офіційне становище, знайшли вихід із становища/. 

Українська мова має абсолютні синоніми: здобуток – досягнення – завоювання, процент  – відсоток, буква – літера, алфавіт – азбука – абетка. 

Слід пам'ятати, що в мові є слова-синоніми іншомовного  походження: контракт – угода, аргумент – доказ – підстава, домінувати – переважати, координувати – погоджувати, фіксувати – записувати, шеф –  керівник і под. 

При складанні  документів потрібно зважати на такі правила функціонування синонімів: 

1) не допускається  взаємодія абсолютних синонімів  (примірник – екземпляр, процент  – відсоток ); 

2) не допускається  взаємозаміна синонімів, особливо  коли одне слово є запозиченим,  а інше власне українським (пріоритет – першість, дефект – недолік, вада); 

3) слова слід  використовувати з точним урахуванням  відтінків значень: відносини  (економічні, виробничі) – стосунки (дружні, з організаціями); сьогодні, тепер, нині (виражають теперішній  час) – зараз (цієї миті) . 

Прагнення до точності зумовлює появу перифраз (парафраз) – описових зворотів, за допомогою  яких явище, предмет, особа називаються  не прямо, а описово через характерні риси. Найчастіше парафраза вживається у публіцистичному і художньому стилях, у діловому ж наведемо такі приклади: автобіографія – відвідував, працював; характеристика – виконує сумлінно; має високий професійний рівень; підвищує свою кваліфікацію. У публіцистиці – парафрази: ліс – легені планети, радіація – невидима смерть, нафта – чорне золото, сіль – біла смерть. 

Досить активно  у діловому мовленні вживають евфемізми  – описові вислови, які пом'якшено передають те чи інше висловлення. Так, наприклад, у такому офіційному документі  як некролог, не вживається слово помер. Його заміняють висловами: пішов від нас, наша наука втратила, перестало битися серце. Якщо слово має надто емоційний характер, то воно замінюється нейтральним. Так, у протоколах до слів п'яний, п'яниця, пиятика добирають описові звороти: у нетверезому стані, під дією алкоголю, у стані сп'яніння. 

Не скрізь доречною буває й категорична наказовість (Не курити! Палити заборонено!), їх можна  пом'якшити такими висловленнями: Просимо  не палити. У нас не курять. Евфемістичними є у ділових паперах і такі вислови: припустився протиправних дій, зловживав своїм службовим становищем, припустився фінансових надуживань. Однак не завжди такі евфемізми є доцільними, у тексті їх має бути мінімальна кількість.

Пароніми у  ділових паперах 

Пароніми –  це слова, які мають однаковий корінь, а різняться лише суфіксом, кількома літерами в закінченні, префіксом, наявністю чи відсутністю частки -ся (абонент – абонемент, афект – ефект, адрес – адреса, професійний – професіональний, континент – контингент, особистий – особовий). 

Паронімічними відношеннями поєднується пар слів, значно рідше – три або більше. За характером смислових зв'язків пароніми поділяються на кілька груп: 

1) синонімічні  (важкий – тяжкий, привабливий  – принадливий); 

2) антонімічні  (прогрес – регрес, адресат –  адресант); 

3) що мають  семантичну близькість (вирізнятися  – відрізнятися, проблема – дилема, витрати – затрати, зумовлювати  – обумовлювати). 

Явище паронімії  – досить велика небезпека. Уникнути її можна лише тоді, коли людина відчуваючи її, перевіряє себе за словником (оснований – той, що базується на чомусь, заснований – створений, розпочатий; дипломант – переможець конкурсу, дипломник – автор дипломної роботи, дипломат – уповноважений колективу чи держави).  

Досить часто  під впливом російської мови плутають значення слів адрес і адреса. 

Адрес – це письмове привітання на честь ювілею тощо. 

Адреса –  напис на конверті, бандеролі, поштовому  переказі, місце проживання чи перебування  особи або місце знаходження  установи. Таким чином, у заявах, договорах та листах слід користуватися словом адреса / … що мешкає за адресою, … надсилайте на адресу/, а в наказах можна вжити слово адрес /з нагоди якогось свята установи, чи ювілею певного працівника/. 

В оголошеннях, протоколах бажано уникнути помилки  у вживанні слів виборний і виборчий. 

Виборний вживається, коли йдеться про виборчу особу. Виборчий – пов'язаний з виборами, з місцем де відбуваються вибори, з  правовими нормами виборів /виборча  компанія, виборче право, виборчий бюлетень/. 

Паронімами є  такі слова: 

Виключно - винятково 

Виключно –  лише, тільки (... виключно для членів правління...) 

Винятково –  дуже, особливо, надзвичайно (це питання  має винятково важливе значення). 

Громадський –  громадянський 

Громадський –  від "громада"; не державний, не службовий, добровільний (громадські інтереси, громадські організації).