Логістика в туризмі

1)Міжнародна  логістика: сутність  і завдання

 Основні завдання логістики коригуються  у зв'язку з розвитком інтеграційних  процесів у світовому господарстві. Міжнародні логістичні системи можуть створюватися якщо:

 – підприємство експортує частину виготовленого  чи вирощеного продукту;

 – підприємство імпортує сировину;

 – підприємство здійснює часткове комплектування виробів  в одній країні, а відвантажуються  вони в іншу, де здійснюється їхнє складування  і подальша обробка;

 – вироби комплектують за кордоном для розподілу  в країні комплектування, в інших  закордонних країнах і у країні, де розташована фірма.

 Отже, міжнародна логістика є функціональною сферою логістики, спрямованою на оптимізацію  товаропотоків, які виходять за межі національних економічних систем.

 Завдання  міжнародної логістики:

 – оптимізація  руху матеріальних, фінансових та інформаційних  потоків, що виходять за межі національних економічних систем;

 – забезпечення ефективного формування та функціонування міжнародних логістичних систем, асоціацій чи союзів;

 – підвищення якості логістичного сервісу, в тому числі і транспортно-експедиційного обслуговування;

 – розвиток інтеграційних процесів в економіці;

 – підвищення конкурентоспроможності продукції  національних виробників на міжнародному ринку за рахунок зниження логістичних  витрат.

 Виконанню завдань міжнародної логістики  можуть перешкоджати певні бар'єри. На рис. 15.1 (на основі опрацювання джерела^*147) зазначені чотири групи бар'єрів у розвитку міжнародної логістики. Ринкові бар'єри відображають конкурентну боротьбу за джерела дешевих сировинних ресурсів, енергії, робочої сили, а також за ринки збуту товарів. Ці бар'єри встановлюються й підтримуються великими компаніями за рахунок цінової політики, інформаційних бар'єрів і т. ін.  

 На  Рис. 15.1. Бар'єри, що виникають в міжнародній логістиці

 Фінансові бар'єри пов'язані з податковою, митною, торговельною політикою держави, обмеженнями ввозу капіталу, нормою банківського відсотка і т. ін. Близькими  до них є бар'єри в дистрибуції  товарів фірм-конкурентів з інших  країн, із яких найбільш важливими є  транспортні, митні й торговельні.

 Нетарифні бар'єри – це певні правила, які  зменшують імпортний потік, наприклад  посилення контролю за якістю продукції, підвищення вимог до якості тари та упаковки, вимога доставляти продукцію  лише до визначених державою портів чи залізничних станцій. 

2.Роль  логістики і міжнародному  постачанню і розподілу 

 Поняття міжнародне постачання означає процес придбання сировини, матеріалів, комплектуючих  та напівфабрикатів за межами країни.

 Міжнародним постачальникам сировини складно потрапити  на внутрішні ринки інших країн, оскільки вони стикаються з фінансовими, дистрибуційними, ринковими та нетарифними  бар'єрами. Подолання цих бар'єрів вимагає від іноземних постачальників ретельного аналізу міжнародної  логістичної діяльності й її спрямування  на досягнення так званого "раціоналізованого  обміну".

 Логістичне  управління міжнародним постачанням  полягає:

 – у  виборі привабливих споживачів;

 – скороченні логістичних витрат;

 – оптимізації  процесу доставки сировини, матеріалів;

 – сприянні подоланню бар'єрів, що виникають  у міжнародному постачанні;

 – оптимізації  руху фінансових та інформаційних потоків, що супроводжують матеріальні потоки.

 У рамках міжнародних каналів розподілу  в літературі^*148 розглядають різні види організації покупців і продавців в окремі, але взаємозалежні канали, у яких учасники логістичного ланцюга виконують певні функції. Різновидами міжнародних каналів розподілу є:

 – канал  приналежності (характеризує процес переходу права власності або права  на розпорядження продукцією, товарами);

 – канал  переговорів (є сукупністю або ланцюгом робочих зв'язків між діловими партнерами);

 – канал  фінансування (сукупність фінансових операцій з оплати товарів, перевезення  вантажів, страхових послуг);

 – канал  просування (сукупність маркетингових  посередників, що організовують рух  продукції від виробника до споживача);

 – логістичний  канал (це мережа робочих взаємозв'язків  між виробником, маркетинговими посередниками  та посередниками у сфері фізичного  розподілу товарів (транспортно-експедиційні фірми, складські, термінальні комплекси  та ін.), які забезпечують оптимальну організацію товароруху);

 – канал  документообігу (сукупність операцій з оформлення документації. Цей канал  має місце тільки в організації  міжнародного товарообігу. Це обумовлено тим, що документація, яка супроводжує  міжнародне переміщення вантажів, має  значні обсяги).

 Роль  логістики в організації міжнародних  каналів розподілу полягає у  вирішенні таких завдань, як:

 – регулювання  і спрощення митних і технологічних  процедур при переході матеріальних потоків через кордони;

 – уніфікація стандартів, правил, тарифів, вимог  до технологій і технічних засобів  перевезення;

 – сприяння визнанню державами пріоритетів  міжнародних угод, завдяки яким реалізуються принципи логістики;

 – організація  транзитних процедур при переході вантажів через кордони країн-учасниць ринку;

 – сприяння розвитку транспортної та складської інфраструктури на міжнародному рівні;

 – надання  логістичних послуг. 

3.Роль  логістики в організації  міжнародних перевезень 

 Питання впровадження транспортної логістики  в міжнародну діяльність підприємств  мають свою специфіку і потребують особливого підходу до вирішення. Найбільш докладно роль логістики в організації  міжнародних перевезень описує К.М. Таньков, О.М. Тридід та Т.О. Колодязєва^*149.

 Особливість правового регулювання доставки товарів у міжнародній торгівлі полягає в тому, що основні питання  вирішуються в міжнародних угодах і конвенціях, що містять уніфіковані  норми, які однаково визначають умови  транспортування та інші умови, що пов'язані  з транспортуванням товарів.

 Регулювання міжнародних перевезень здійснюють міжнародні організації. Розглянемо перелік  міжнародних організацій, що регулюють  кожен вид перевезень, а саме автомобільні, морські, річкові, залізничні та повітряні  перевезення.

 Міжнародне  регулювання автомобільних перевезень. Є близько 40 міжнародних організацій, що займаються питаннями організації  автомобільних перевезень. До найбільш відомих відносять:

 1. Комітет  із внутрішнього транспорту (КВТ)  Європейської економічної комісії  (ЄЕК) ООН. У діяльності КВТ  відображені питання, без вирішення  яких неможливо було б організувати  міжнародний автомобільний рух  і перевезення вантажів. На підставі  нормативних документів, що розроблені  КВТ, укладена велика кількість  двосторонніх угод про міжнародне  автомобільне сполучення та перевезення  вантажів.

 2. Міжнародний  союз автомобільного траспорту  (МСАТ). Створений в 1948 році за  ініціативою європейських автомобільних  і автотранспортних асоціацій.  Налічує більш ніж 150 асоціацій  і союзів із 45 країн.

 До  основних найважливіших конвенцій, які розроблені даними організаціями, належать:

 – "Конвенція  про оподаткування дорожніх транспортних засобів, що використовуються для міжнародних  перевезень вантажів" – 1950 p.;

 – "Конвенція  про договір дорожнього перевезення  вантажів"–1956р.;

 – Європейська  угода про міжнародне перевезення  небезпечних вантажів – 1957 p.;

 – Конвенція  про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу – 1973 p.;

 – Європейська  угода про міжнародні автомагістралі – 1975 p.;

 – "Митна  конвенція про міжнародне перевезення  вантажів з застосуванням книжки Міжнародного дорожнього перевезення (МДП)" (Конвенція TIR) – 1975 р.

 Міжнародне  регулювання морських перевезень. Основними  угодами у сфері міжнародних  морських перевезень, що носять комерційно-організаційний характер є:

 – "Міжнародна конвенція з морського права" – Брюссель, 1922 p.;

 – "Брюссельська конвенція про уніфікацію деяких правил про коносамент" (Гаагські правила);

 – "Конвенція  ООН про морське перевезення  вантажів" – 1978 р.

 Міжнародне  регулювання річкових перевезень. Важливою угодою у сфері організації та здійснення міжнародних річкових перевезень є "Конвенція про режим судноплавства  на Дунаї". На підставі цієї Конвенції  створена Дунайська комісія як орган  міжнародного співробітництва.

 Комерційно-правове  регулювання перевезень вантажів по Дунаю здійснюється на підставі трьох  Братиславських угод:

 – Угоди  про загальні умови перевезення  вантажів;

 – Угоди  про єдині тарифи;

 – Угоди  про буксировку в наданні допомоги при аваріях і агенту ванні.

 Міжнародне  регулювання у сфері залізничного транспорту. Найстарішою організацією у сфері міжнародних залізничних  перевезень є Міжнародний союз залізничних  шляхів, який був створений у 1922 р. Мета його створення – покращення умов будівництва і функціонування залізничного транспорту в міжнародному і внутрішньому сполученні країн-учасниць.

 До  основних конвенцій, які регламентують  комерційно-організаційні питання  здійснення міжнародних залізничних  перевезень, належать:

 – "Міжнародна конвенція про перевезення вантажів залізницею" – Берн, 1890 р. Її нова редакція: "Конвенція про міжнародні перевезення залізницею" – 1980 p.;

 – Угода  про міжнародне вантажне сполучення.

 Міжнародне  регулювання повітряних перевезень. У 1945 р. була створена Міжнародна асоціація  повітряного транспорту (ІАТА). Це міжнародна міжурядова організація, яка об'єднує 127 авіакомпаній із 86 держав. Названа  організація займається переважно  комерційними питаннями діяльності авіапідприємств і розробкою  рекомендацій щодо рівня, побудови і  правил застосування тарифів, затверджує єдині правила авіаперевезень і  т. ін. Міжнародна організація цивільної  авіації була створена згідно з Чиказькою  конвенцією 1947 p., яка регламентує  використання повітряного простору в транспортних цілях.

 Важливе значення в організації міжнародних  перевезень має вибір та дотримання умов постачання, до яких належать:

 – місце, в яке мають постачатися матеріальні  цінності;

 – термін постачання;

 – спосіб поставки;

 – розподіл ризику;

 – страхування  ризику.

 Тлумачення  цих базисних умов поставки вантажів у міжнародній практиці здійснюється згідно з міжнародними стандартними умовами поставки "Інкотермс-2000". В "Інкотермс-2000" представлені 13 базисних умов поставки, кодові назви яких узгоджені  з Європейською комісією ООН. У табл. 15.1^*150 представлені всі базисні умови, класифіковані за чотирма категоріями з урахуванням відмінностей в обсягах зобов'язань контрагентів із доставки товару.

 У першу  групу входить Е-умова (EXW) – "Франко-завод". Ця умова передбачає мінімальний  ризик для продавця. Згідно з нею  продавець тільки відвантажує товар  покупцеві на своєму підприємстві або  складі й не несе відповідальності за його транспортування. Усі витрати  та ризики, пов'язані з доставкою  до місця призначення, несе покупець.

 Другу групу становлять F-умови: FCA ("Франко-перевізник"), FAS ("Франко уздовж борту судна") і FOB ("Франко-борт"). Обов'язки продавця за цими умовами полягають у поставці товару перевізнику, вказаному покупцем.

 До  третьої групи С входять умови: CFR ("Вартість і фрахт"), CIF ("Вартість, страхування і фрахт"), СРТ ("Перевезення  оплачене до"), СІР ("Перевезення  та страхування оплачені до"). Вони вимагають, щоб продавець уклав  договір перевезення товару, але  без ризику для нього втрати або  пошкодження товару.

 Групу D складають умови: DAF ("Поставлено на кордон"), DES ("Поставлено франко-судно"), DEQ ("Поставлено франко-причал"), DDU ("Поставлено, мито не сплачене") DDP ("Поставлено, мито сплачене"). За цими умовами продавець несе всі  витрати та ризики, пов'язані з  поставкою товару в країну покупця.

 Деякі з умов Інкотермс визначають вид  транспорту, який може застосовуватися  для виконання контракту. Інші умови  передбачають декілька видів транспорту, а ряд інших – будь-які види.

 Застосування  базисних умов постачань Інкотермс  у міжнародних перевезеннях дає  змогу уникати суперечностей  між учасниками міжнародних каналів  товароруху та регулювати процес встановлення цін на продукцію, що реалізується.

4.Інформаційне  забезпечнння міжнародної  логістики

 В умовах глобалізації економіки, розвитку міжнародних  логістичних процесів актуальним є  впровадження інтегрованих систем реального  часу, які допомагають оптимально організувати бізнес-процеси управління сучасними підприємствами. Теоретичною  основою організації вищезгаданих інтегрованих систем є концепція  електронного обміну даними (рис. 15.2):

 Рис. 15.2. Назва концепції електронного обліку даними

 EDI здійснюється  через стандарти UN/EDIFACT та інші, електронні повідомлення, в яких  є еквіваленти загальноприйнятих  паперових документів. Здійснення  закупівель із використанням  EDI має свої переваги (рис. 15.3).

 Типовий цикл EDI покупець – продавець є  сукупністю операцій^*151: 1) покупець передає постачальникові з використанням EDI замовлення на постачання; 2) постачальник надає покупцеві через EDI всю інформацію про умови постачань; 3) постачальник передає перевізнику фрахтову інформацію через EDI і одночасно надсилає її покупцеві; 4) постачальник передає покупцеві через EDI рахунок-фактуру на відвантажені товари; 5) перевізник передає через EDI постачальнику інформацію про транспортування; 6) перевізник оформлює транспортну документацію, використовуючи дані постачальника, отримані через EDI; 7) перевізник видає основну інформацію про відправлення вантажу у відповідь на запит через EDI; 8) перевізник видає через EDI рахунок-фактуру на оплату перевезення вантажу стороні, яка буде здійснювати платіж; 9) покупець сплачує постачальникові через EDI за куплені товари; 10) перевізник через EDI отримує плату за поставку вантажу.

 У майбутньому EDI стане єдиною можливою формою міжнародної  логістичної діяльності, оскільки участь і конкурентоспроможність на ринку  буде неможлива без автоматизованого представлення інформації.

7. розвиток логістики в росії Розвиток ринку логістичних послуг в Росії

Ринок логістичних послуг в Росії перебуває  в стадії формування, і світові  тенденції в сфері логістики  служать для вітчизняних підприємців  відправною точкою для пошуку нових  технологій, засобів і форм обслуговування клієнта в умовах зростаючої конкуренції. Росія, як відомо, має свою неповторну специфіку, зумовлену багатьма факторами , серед яких не останню роль, особливо в даній сфері, грають такі, як величезна територія, недолік необхідної інфраструктури, кліматичні умови, менталітет. Яким чином світові тренди впливають на становлення ринку логістичних послуг в Росії, якою була динаміка ринку в минулі роки, і які прогнози його розвитку на найближчі п'ять років, розглядається в даній главі.Частка галузей у внутрішньому валовому продукті країни, що представляють інтерес для логістики (споживчий сектор і торгівля, промисловість, сфера послуг), перевищує 45% (рис. 1). Структура ВВП підтверджує той факт, що транспорт по відношенню до промисловості і споживчого сектору і торгівлі є обслуговуючої галуззю. Правильне поєднання транспорту з сучасними складськими мережами буде сприяти зниженню логістичних витрат у ціні товару, зростанню товарообігу та продуктивності в промисловості

     За  оцінками експертів, російський роздрібний ринок торгівлі до 2010 року досягне  рівня в $ 555 млрд. Такий розвиток торгівлі обумовлює необхідність пошуку нових схем доставки товарів та їх розподілу. Отже, буде очікуватися поява нових видів логістичних послуг та розширення їх спектру