Медицина в Україні

ВСТУП

   Сходили і зникали народи з  історичної арени по-різному.  Національна байдужість, зневага  до своїх коренів та історії  – вика загроза існуванню української  нації. Та не можна легковажити  небезпеки фізичного виродження,віддзеркаленням   чого є демографічні показники,  статистика захворюваності, її структура.

   Згідно з визначенням Всесвітньої  організації охорони здоров`я  (ВООЗ), здоров`я є станом повного  соціального, біологічного і психологічного  благополуччя людини, а не тільки  відсутністю хвороб і фізичних  вад. Здоров'я - одне з головних джерел повноцінного життя, щастя, радості, успіху. Воно є не лише особистим надбанням людини, але й суспільним багатством, одним із найважливіших показників добробуту народу. На жаль, багато людей лише тоді починають по-справжньому цінувати своє здоров'я, коли воно вже порушене. Німецький вчений М.Петтенкофер писав: "Ми часто чинимо, як марнотратний спадкоємець багатих батьків, не знаючи справжньої ціни здоров'ю, отриманому у спадок. Ми витрачаємо його без ощадливості, не піклуючись про майбутнє".  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Медицина  в Україні

Медичні заклади 

  Станом на березень 2010 Міністерству охорони здоров’я України (МОЗ) підпорядковано 2537 медичних закладів (майже 91% від загальної їх кількості в Україні),

  Департамент з питань виконання покарань має 82 заклади (майже 3%)

Академія  медичних наук має 29 медичних установ (1%).

   У столиці створено надсучасні  медичні центри — Київський  міський центр серця, Науково-практичний  центр дитячої кардіології та  кардіохірургії МОЗ України, Український  науково-практичний центр ендокринної  хірургії, трансплантації ендокринних  органів і тканин. Відкрито нові наукові установи НАМН — Інститут генетичної та регенеративної медицини, Інститут нефрології, найближчим часом буде створено Донецький науковий центр онкології. Розвивається низка нових наукових напрямів: застосування стовбурових клітин, генетика, біотехнології, медичні нанотехнології тощо.

   Розпочато реформу системи охорони здоров’я, запроваджено проект реформування в чотирьох пілотних регіонах: у Донецькій, Дніпропетровській, Вінницькій областях та в м. Києві. Активно реалізується національний проект розвитку перинатальної допомоги.

     Сучасні перинатальні технології поширилися скрізь — від сільських, районних лікарень і закінчуючи лікарняними закладами третього рівня. Завдяки їх впровадженню поліпшилися індикативні показники — це стосується як малюкової смертності, так і захворюваності немовлят. Кардинально змінилося співвідношення проблемних і нормальних пологів. На початку незалежності майже 70% пологів були патологічними, проходили з відхиленнями, і лише 30% були нормальними. Нині до 60% пологів має нормальний перебіг. Створено єдину мережу надання реанімаційної допомоги немовлятам. 
 
 

Показники 

  Станом  на березень 2010 потужність лікарняних  закладів по всіх міністерствах  і відомствах сьогодні становить  436,4 тис. ліжок.  Заклади МОЗ мають 403 тис. ліжок. Департамент з питань виконання покарань, має 11 тис. ліжок. Академії медичних наук підпорядковано 7,5 тис. ліжок. Амбулаторно-поліклінічні заклади розраховані на 957,1 тис. відвідувань за зміну.

   МОЗ має мережу амбулаторно-поліклінічних закладів, які розраховані на 890,7 тис. відвідувань за зміну. Мінтрансзв’язку - на 2-му місці. Департамент з питань виконання покарань забезпечує 5,8 тис. відвідувань за зміну. В закладах Академії медичних наук можуть проконсультуватися близько 5 тис. пацієнтів за зміну.

    Всього в охороні здоров’я у 2008 працювало 207,9 тис. лікарів, із них 82% у системі МОЗ, решта — у відомчій медицині. Дефіцит лікарських кадрів сягнув 48 тисяч осіб. Забезпеченість лікарями по галузі — 45,2 на 10 тис. населення. З них безпосередньо надають медичну допомогу 26,7 лікарів (на 10 тис. населення), що значно нижче від середньоєвропейського рівня.

Фінансування 

   Фінансування системи охорони  здоров’я в Україні традиційно  вдвічі менше, ніж у країнах  Європи, тож головним було і  є завдання адаптації системи.  Особливим періодом були 90-ті  роки ХХ століття, коли всі  потерпали від безгрошів’я, не  було коштів на зарплати медичному  персоналу, на утримання закладів, коли застосовували сумнозвісні  взаємозаліки. Адаптація до ринкових  умов була дуже складною. В  ті роки Міністерство охорони  здоров’я України значно активізувало  регуляторну діяльність галузі, в тому числі на базі широкого  міжнародного співробітництва. Зазнали  змін навчальні програми медичних  інститутів та училищ, сама система  освіти.

    Громадяни отримали можливість  лікуватися у приватних медичних  закладах не лише в Україні,  а й за кордоном, щоправда, скористатися  цим більшість жителів України  не мають змоги. Хоча й не  системно, та все ж таки почали  впроваджувати нові технології в діагностиці та лікуванні. Це особливо помітно в неонатології, кардіології, онкології, хірургії та інших напрямах.

  В  2010 зведений бюджет системи охорони  здоров’я України становив 23,8 мільярда  гривень (9% цієї суми було спрямовано  на фінансування відомчої медицини).

  Щорічне фінансування закладів охорони здоров’я інших міністерств та відомств (не МОЗ) сягає 2,2 млрд. грн. За ці кошти медичну допомогу отримують 4,4 млн. населення, або 9% населення України, тут задіяно 27 тис. лікарів та 57,5 тис. середнього медичного персоналу

  Загальні видатки на охорону здоров’я у структурі ВВП України сягнули 6,5% (3,5% — за рахунок держбюджету, решта — з місцевих бюджетів.) Для порівняння - в Європейському регіоні - 7,7% ВВП, а в Євросоюзі — 8,7% ВВП.

   Однак у розрахунку на душу населення за паритетом купівельної спроможності у доларах США загальні витрати на національну систему охорони здоров’я в Україні у 5,5 разу нижчі, ніж у Європейському регіоні. Польща виділяє удвічі більше, ніж ми. 

Смертність 

  В 2009 і 2010 — 16,4 випадку на 1000 населення. При цьому ряд областей має набагато вищі коефіцієнти смертності: Чернігівська — 21,1%, Сумська і Кіровоградська — 18,6, Донецька — 18,1, Луганська — 17,9%. Від’ємний природний приріст в 2009 спостерігався в усіх областях України, окрім Закарпатської і Рівненської областей та Києва.

   Структура причин смерті в 2009 хвороби системи кровообігу - 63,7% у структурі всіх причин смертності новоутворення — 12,0%,

зовнішні причини смерті — 8,0%.

                                                    Хвороби

   Протягом 2010 зареєстровано 25,3 мільйона відвідувань з приводу серцево-судинних і судинно-мозкових хвороб.

  Виявлено 152,9 тис. нових випадків злоякісних новоутворень — 329,1 на 100 тисяч. Всього онкохворих зареєстровано понад 934 тисячі, за останніх п’ять років цей показник зріс майже на 23%.

офіційно  зареєстровано понад 141 тис. випадків ВІЛ/СНІД, у тому числі 15,2 тис. випадків смерті від захворювань на СНІД.

                                               Первинна допомога

Кількість закладів первинної меддопомоги  на 10 тис. населення в нас учетверо менша, ніж у країнах ЄС: у нас — 1,2, у них — 4,9.

Чисельність лікарів первинної ланки у  півтора разу менша, ніж у країнах Євросоюзу.

Вторинна  допомога

     Число лікарень — 0,63 на 10 тис. населення, а в ЄС — 0,31.

Загальна  кількість ліжок більша у півтора разу, тоді як кількість ліжок інтенсивної терапії в нас удесятеро менша, ніж у країнах ЄС.

Середня тривалість перебування в лікарні у нас — 12,8 дня проти 9,2 в ЄС.

Статистика

Медичні заклади в Україні 

                           Лікарі та середній медичний персонал 

          Кількість санаторно-курортних (оздоровчих) закладів 

                                   Захворюваність населення України

    На всіх етапах розвитку охорони здоров'я вивченню захворюваності приділялась велика увага. Вивчалася вона за даними спеціальних досліджень, у роки проведення переписів, за статистичними даними. Ці показники характеризують стан адаптації населення до змін навколишнього середовища, патологію і дозволяють оцінювати ефективність профілактичних заходів, розробляти обґрунтовані програми розвитку охорони здоров'я. Особливо важливими є показники поширеності хвороб, які зареєстровані в населення протягом року, та захворюваності, тобто частоти тих хвороб, які у поточному році виявлені вперше.

   Існують вікові, статеві, регіональні, територіальні відмінності в показниках захворюваності населення. Як правило, дитяче населення має найвищі рівні захворюваності, порівняно зі старшими віковими групами.

Захворюваність  населення України за даними звертань у лікувально-профілактичні заклади  протягом 10-літнього періоду становила 59,0-67,7 тис. випадків на 100тис. населення з коливанням в окремі роки.

  У цілому рівень захворюваності населення України в 2000 р. (67 677, 8 на 100 тис.) мав майже таку саму величину, як і в 1991р. (67 395, 5 на 100 тис.). Структура захворюваності за 10-річний період змінилась у зв'язку зі зменшенням питомої ваги хвороб органів дихання, травм та отруєнь і збільшенням частки хвороб системи кровообігу, сечостатевої системи, кістково-м'язової системи та сполучної тканини.

Протягом 10-річного періоду поширеність  хвороб серед населення України зросла. Якщо в 19991 р. рівень її становив 120,4 тис. на 100 тис. населення, то у 2000 р. він досягнув 148,1 тис. Основну структуру поширеності хвороб в Україні, як і в більшості європейських країн, становлять хронічні неінфекційні хвороби, зокрема, хвороби системи кровообігу, злоякісні новоутворення, ендокринні і алергійні захворювання, а також соціально небезпечні інфекційні хвороби, зокрема, туберкульоз, ВІЛ/СНІД, хвороби, що передаються статевим шляхом.

Збільшення  поширеності хвороб в окремих  вікових групах населення має  суттєві відмінності. Найбільшими темпами зросла поширеність хвороб серед підлітків (на 73,7%), найменшими - серед дітей (на 13,1%).

   Важливою характеристикою соціального благополуччя населення є стан психічного здоров'я. В умовах соціально-економічної нестабільності, яку переживає Україна протягом останнього десятиріччя, значної поширеності стресових ситуацій спостерігається збільшення кількості випадків психічних захворювань з ускладненням їх перебігу. У період 1991-2000 рр. захворюваність на розлади психіки зросла на 9,7%, а поширеність хвороб - на 4,6%. У структурі захворюваності переважають психічні розлади непсихотичного характеру. Міське населення має вищі рівні захворюваності порівняно із сільським. Серед окремих вікових груп населення високою є захворюваність на психічні розлади підлітків. Кількість інвалідів за психотичним статусом у 2000 р. досягла 247,5 тис.

   Для України характерна значна поширеність наркологічних хвороб - хронічного алкоголізму та алкогольних психозів. Нині в Україні нараховується 672 тис. хворих на цю недугу.

   Високими темпами зростає захворюваність населення на наркоманію, набуваючи соціального значення. Так у 2000 р. частота появи наркотичної залежності склала 22,6 випадку на 100 тис.

   Особливу роль у формуванні рівня здоров'я населення відіграє травматизм, частка якого у загальній структурі захворюваності становить 7%. Він є однією з основних причин інвалідності та смертності населення. У 2000р. було зареєстровано на 527,4 тис. травм менше, ніж у 1991р. І все ж рівень травматизму в Україні залишається високим. Серед травм переважають побутові (79,6%), вуличні (10,2%), виробничі(6,0%) та дорожньо-транспортні (1,4%).

   Значні рівні захворюваності та поширеності хвороб серед населення позначаються на показниках інвалідності. В Україні нині нараховується 2,5 млн інвалідів. Інвалідність населення України залишається високою і вимагає комплексного підходу до її вирішення.  

Система охорони здоровя України 

   В останнє десятиріччя Україна, як незалежна держава, активно входить до Європейської спільноти. У нашій державі йде процес адаптації до міжнародних принципів політики в різних сферах діяльності. З початку 80-х років орієнтиром для вдосконалення політики в галузі охорони здоров'я в Європі взагалі і в кожній країні - члені Європейського Регіонального Бюро Всесвітньої організації Охорони Здоров'я (ЄРБ ВООЗ) є загальноєвропейська політика "Здоров'я для всіх"(ЗДВ). І Україна одна з перших серед нових держав пострадянського простору заявила про наміри дотримування політики ЗДВ. Основні напрями вдосконалення політики держави стосовно охорони здоров’я на регіональному рівні тощо сформульовані у Міжгалузевій комплексній програмі "Здоров'я нації" на 2002-2011 pp. У Програмі наголошується на необхідності впровадження і реалізації інноваційного процесу в галузі, який повинен ґрунтуватися на економічних принципах його мотивації та постійному аналізі впливу інновацій на показники здоров'я населення та діяльності системи охорони здоров'я на регіональному рівні. Як така інноваційна рушійна сила розглядаються стандарти якості надання загальнодоступної медичної допомоги, що позитивно впливатимуть на прогнозні тенденції здоров'я нації. Втілення цих стандартів у життя покладається саме на регіони.

    Треба наголосити, що не досить ефективне впровадження й використання нововведень є актуальною проблемою державотворення України. Цій проблемі присвячено наукові дослідження вітчизняних науковців В.Лугового, В.Князева, В.Бакуменка , В. Скуратівського , І.Солоненко доводить, що процес стандартизації загальнодоступної медичної допомоги як інноваційний процес гальмується низкою негативних чинників, серед яких можна виділити наступні:

 ■  скорочення державного фінансування сфери охорони здоров'я;

 ■  ресурсні проблеми галузі охорони  здоров'я;

 ■  низький рівень інформаційного забезпечення в управлінні системою охорони здоров'я на різних рівнях;

 ■  недостатність, нескоординованість  і неефективність заходів, спрямованих  на збереження і зміцнення  здоров'я населення;

 ■  брак сучасних медичних технологій, недостатнє володіння ними, незадовільне медикаментозне і матеріально-технічне забезпечення закладів охорони здоров'я.

      Для вирішення проблеми збереження і підвищення рівня здоров'я та працездатності людини, продовження її життя в масштабах держави створена система охорони здоров'я (СОЗ), яка включає такі підсистеми: санітарно-профілактичну, лікувально-профілактичну, фізкультурно-оздоровчу, санітарно-курортну, аптечну, науково-медичну, санітарно-епідеміологічну.

    Однією із стратегій системи охорони здоров'я є здійснення так званої первинної профілактики, яка є масовою і ефективною, наприклад, будівництво очисних споруд або відповідні зміни технологічного процесу на підприємствах, які забруднюють атмосферне повітря, призводить до різкого зниження рівня злоякісних новоутворень, хвороб органів дихання, серцево-судинної системи та інших захворювань.

Другий  напрям полягає у визначенні форм, методів і засобів профілактики, лікування, реабілітації, а також організації відпочинку кожної конкретної людини.

      У державі розроблена і впроваджується низка національних і державних програм: "Діти України", "Здоров'я літніх людей", "Комплексні заходи боротьби з туберкульозом", "Цукровий діабет", "Програма профілактики СНІДу та наркоманії на 1999-2000 роки" та ін. Реалізація заходів, передбачених цими програмами, дозволить суттєво поліпшити здоров'я народу.

   Збереження здоров'я нинішніх, а тим самим майбутніх поколінь має перетворитися на пріоритетну мету всієї соціально-економічної політики нашої держави.  
 
 

ВИСНОВКИ

   Не зважаючи на те, що цінність здорового способу життя декларована в головних законах, постановах, актах держави, робота щодо забезпечення фізичного, психічного, соціального, духовного благополуччя і гармонійного розвитку особистості є особистісним здобутком. Інакше кажучи, спосіб життя - це той чинник, який майже цілком залежить від поведінки людини і визначає її здоров'я. Здоровим спосіб життя зберігає і покращує здоров'я.

   За 20 років незалежності України було чимало здобутків, але й нароблено багато помилок. Досі держава не переймалася як слід демографічною кризою та проблемою поліпшення здоров'я нації. Нас уже давно не 50 мільйонів. Лише впродовж першого кварталу нинішнього року населення країни зменшилося на 86 тисяч осіб. Тим часом, невисокою продовжує залишатися народжуваність, кількість дітей у країні не сягає і 20% населення України. Необхідно також зауважити, що за витратами на охорону здоров'я серед 45 країн Європи Україна на 41-му місці. Цей показник в Україні порівняно з найбільш благополучною країною - Німеччиною - нижчий більш ніж в 3 рази!

    Якщо сидіти склавши руки далі, то на нас чекає не досить радісне майбуття. Науковці твердять, що ймовірність померти, не доживши до 60 років, для сьогоднішніх 16-річних юнаків та дівчат у 2026 р. становитиме 16-21%. Висновки напрошуються самі .

   Наведені дані свідчать про те, що Україні треба докласти ще багато зусиль для виконання завдань ЗДВ. У травні 1998 р. світовою спільнотою прийнята політика "Здоров'я для всіх у 21 сторіччі", якою передбачено, що до 2010 р. всі країни - члени ВООЗ повинні не тільки мати, але й здійснювати політику досягнення здоров'я для всіх відповідно до Загальноєвропейської політики "Здоров'я для всіх" на державному, регіональному і місцевому рівнях.

    Поліпшення демографічної ситуації має стати першочерговим завданням влади. Задля майбутнього розвитку, зміцнення здоров'я населення та подолання бідності стратегію державної політики слід будувати на задоволенні потреб та інтересів кожної української сім'ї та кожного її члена.

          МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

Національний  медичний університет імені О.О  Богомольця 

Кафедра україністики 
 
 
 
 
 

Реферат

На тему: «Медицина в Україні і здоров'я  нації на сучасному етапі» 
 

Виконала: студентка І курсу

медичного факультету №2,

3 групи

Яловицька Оксана Іванівна

Керівник: Місник Н.В. 
 
 
 
 
 

Київ-2011

Список  використаної літератури

1.Любомир Пиріг «Медицина в Україні і здоров'я  нації на сучасному етапі»//

«Медицина і суспільство» ст. 109-114 

2. Хвіст В. Демографічне становище сучасної України // Соціально-економічні перетворення в сучасній Україні. - К., 2001.  

3. Вороненко Ю.В. Стан та перспективи подальшого реформування надання медичної допомоги в Україні // Медична освіта. - 2000. - № 3. - С 5-12. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                  План

1. Вступ.
2. Медицина в Україні.

А) Медичні заклади.

Б) Показники.

В) Фінансування.

Г) Смертність.

Д) Хвороби.

Е) Первинна допомога.

Є) Вторинна допомога.

Ж) Статистика.

       3. Захворюваність населення України.

       4. Система охорони здоров'я України.