Механізм притягнення народних депутатів до кримінальної відповідальності

ЗМІСТ 

Вступ………………………………………………………………………………………3

1. Правовий статус народного депутата України. Повноваження народного депутата…………………………………………………………………………………...4
2. Права та обов’язки народного депутата……………………………………………..7
3. Гарантії депутатської діяльності…………………………………………………......9
4. Механізм притягнення народних депутатів до кримінальної відповідальності…12

Висновки………………………………………………………………………………...15

Список використаних джерел………………………………………………………….16 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВСТУП 

     Будь-яка  сучасна державна система управління характеризується наявністю низки ознак, які дають змогу ідентифікувати її політичний устрій як демократичний або авторитарний. Однією з них, поряд з верховенством права, розподілом державної влади на законодавчу, виконавчу та судову є інститут представницької демократії.

     Вирішальну  роль у механізмі державного управління кожної країни, яка розвивається на засадах демократії та побудови громадянського суспільства, відіграють спеціально обрані до вищого представницького органу державної  влади особи – народні депутати. Ретельне вивчення особливого правового становища, яке полягає в юридичній недоторканності депутата парламенту, є необхідною передумовою стабільного функціонування не лише законодавчої, але й інших гілок державної влади.

     Разом із набуттям незалежності Українська держава, як й інші пострадянські країни, намагаючись подолати наслідки тоталітарної системи управління, взяла на озброєння принцип функціонування державної влади на засадах її поділу на три окремі гілки: законодавчу, виконавчу, судову, як це зафіксовано у ст. 6 чинної Конституції України.

      Особливе  місце в державному механізмі  будь-якої демократичної країни посідають  спеціально обрані до вищого представницького органу – депутати. Належне визначення правового становища (статусу) депутата парламенту є необхідною передумовою стабільного функціонування не лише законодавчої, але й інших гілок державної влади. 
 
 
 
 

1. Правовий статус народного депутата України. Повноваження народного депутата

     Особливістю правового статусу народного депутата є те, що він одночасно є членом загальнонаціонального представницького органу — Верховної Ради України, отже, бере участь у здійсненні закріплених за парламентом повноважень, а також наділений самостійною компетенцією для реалізації завдань представника Українського народу у Верховній Раді. На зміст його правового статусу суттєво впливає характер мандата, яким наділяється депутат.

     Депутатський мандат засвідчує легітимність повноважень депутата представницького органу публічної влади та обумовлює характер відносин між депутатом і виборцями. Депутатський мандат може бути імперативним або вільним (загальнонаціональним). Вид депутатського мандата визначається передусім характером стосунків депутата з виборцями. У більшості демократичних країн депутатський мандат є вільним, відповідно до якого депутат вважається представником всієї нації (народу), а не лише виборців окремого округу. При цьому депутат не може бути обмежений наказами виборців, а виборці не можуть відкликати депутата. Характерною ознакою імперативного мандата є відповідальність депутата перед виборцями свого округу, які мають право давати депутатові так звані накази виборців і навіть відкликати його у випадках, передбачених законом, а також періодична звітність депутата перед виборцями. У ФРН, Італії, Японії та деяких інших державах імперативний мандат законодавчо заборонено. Мандат народного депутата України з прийняттям Конституції України 1996 року став вільним, оскільки депутата вже не можна відкликати чи зобов'язати виконувати накази виборців. Разом з тим після внесення 8 грудня 2004 р. змін до Конституції України мандат народного депутата набув окремих ознак імперативного мандата, зокрема у зв'язку з наданням керівному органу відповідної політичної партії права в певних випадках достроково припинити повноваження народного депутата України (ст. 81 Конституції України).

     Народний депутат України — це представник Українського народу у Верховній Раді України, уповноважений ним виражати і захищати інтереси суспільства, здійснювати повноваження, пов’язані з реалізацією парламентом законодавчої, установчої та контрольної функцій.

     Народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років. Не може бути обраним до Верховної Ради громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. Перед вступом на посаду народні депутати України складають Перед парламентом України присягу. Присягу зачитує найстарший за списком народний депутат України перед відкриттям першої сесії новообраної Верховної Ради, після чого депутати скріплюють присягу своїми підписами під її текстом. Відмова скласти присягу має наслідком втрати депутатського мандата.

     Правовий статус народного депутат України — це сукупність законодавчо встановлених прав і обов’язків народного депутата та гарантій депутатської діяльності.

     При здійсненні своїх повноважень народний депутат має керуватися Конституцією та законами України, а також загальновизнаними нормами моралі.

     Повноваження народних депутатів України починаються з моменту складення присяги, а припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради. Достроково вони можуть бути припинені в таких випадках: складення повноважень за його особистою заявою; набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім; припинення його громадянства або його виїзду на постійне проживання за межі України; якщо протягом двадцяти днів з дня виникнення обставин, які призводять до порушення вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, ці обставини ним не усунуто; невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції; смерті.

     Народний  депутат України здійснює свої повноваження на постійній основі. Це означає, що його діяльність як члена парламенту (депутатська діяльність) з отриманням матеріальної винагороди за винятком викладацької, наукової роботи та творчої діяльності, а також медичної практики на вільний від виконання обов’язків народного депутата час. Народний депутат не може залучатись як експерт органами досудового слідства прокуратури, суду, займатися адвокатською діяльністю, входити до складу керівництва, правління чи ради підприємства, установи, організації, що має на меті одержання прибутку. Народний депутат, призначений на посаду, що є несумісною з депутатським мандатом, і повноваження якого не припинено, допускається до виконання обов’язків. За такою посадою не раніше дня подання ним до Верховної Ради України заяви про складення повноважень народного депутата. Така ситуація виникає тоді, коли, наприклад, Верховна Рада України призначає народного депутата України на посаду міністра.

     У разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності повноваження народного депутата України припиняються на підставі закону за рішенням суду.

     Закон про статус народного депутата, крім загальних положень, що визначають найважливіші складові статусу народного  депутата, виділяє три групи його прав і обов’язків:

- права  й обов’язки народного депутата  у Верховній Раді та її органах;  
-  права й обов’язки народного депутата у виборчому окрузі та за його межами (після введення мажоритарно-пропорційної системи виборів народних депутатів доцільно цю групу назвати – права й обов’язки народного депутата, що забезпечують його діяльність серед виборців);

- права  народних депутатів, що гарантують  здійснення їх депутатських повноважень,  і обов’язки посадових осіб  щодо їх реалізації (основні гарантії  депутатської діяльності).

     Ці  повноваження народних депутатів конкретизуються  в Регламенті Верховної Ради України, Законі про постійні комісії Верховної  Ради України, в Положенні про  помічника-консультанта народного  депутата України, Положенні про  консультанта депутатської групи (фракції) Верховної Ради України тощо[7].

2. Права та обов’язки народного депутата

     Депутат як член парламенту користується правом ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на засіданнях Верховної Ради та її органів, до складу яких він входить. Депутат, який не є членом певного органу Верховної Ради, може брати участь у його роботі з правом дорадчого голосу.

     На пленарних засіданнях парламенту народний депутат має право: обирати і бути обраним на посади Голови Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України; обирати і бути обраним до органів Верховної Ради України; пропонувати питання для розгляду Верховною Радою України або її органами; виступати із законодавчою ініціативою у Верховній Раді України; звертатися із депутатськими запитами, вимагати відповіді на них; брати участь у дебатах, ставити запитання доповідачам, головуючому на засіданні; виступати з обґрунтуванням своїх пропозицій і з мотивів голосування; висловлювати свою думку щодо кожного питання, яке розглядається на засіданні; висловлювати думку щодо кандидатів, які обираються чи призначаються на посади, звільняються з посад Верховною Радою України, а також щодо яких Верховна Рада країни надає згоду на призначення і звільнення з посад; порушувати питання про заміну головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради України; порушувати питання про довіру складу органів, утворених Верховною Радою України, а також посадовим особам, яких обрано, призначено на посади або щодо призначення на посади яких Верховною Радою України надано згоду у випадках, передбачених Конституцією України; порушувати питання про перевірку діяльності підприємств, установ, організацій, розташованих на території України і щодо яких є дані про порушення ними законодавства України, про створення з цією метою тимчасових слідчих комісій; передавати для внесення до протоколу і стенографічного бюлетеня засідання текст свого виступу, окремої думки, заяви, пропозиції і зауваження з питань, що розглядаються Верховною Радою України.

     Право законодавчої ініціативи народного депутата реалізується у формі внесення до Верховної Ради України: проекту закону, постанови; проекту іншого акту парламенту; пропозицій до законопроекту; поправок до законопроекту.

     Народний депутат за погодженням з відповідною фракцією може бути обраний одночасно членом лише одного комітету Верховної Ради України і тимчасової слідчої чи тимчасової спеціальної комісії.

     Народний депутат України зобов’язаний: дбати про благо України і добробут Українського народу, захищати інтереси виборців та держави; додержуватися вимог Конституції та законів України, додержуватися присяги народного депутата України; бути присутнім і особисто брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано; особисто брати участь у голосуванні з питань, що розглядаються Верховною Радою України та її органами; виконувати доручення Верховної Ради України, відповідного комітету, фракції, тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, до складу яких його обрано; інформувати Верховну Раду України та її органи, до складу яких його обрано, про виконання доручень Верховної Ради України та її органів; додержуватись вимог трудової дисципліни і норм депутатської етики; представляти інтереси фракції в комітеті, тимчасовій спеціальній або тимчасовій слідчій комісії, до складу яких його обрано; як член комітету, тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої комісії: бути присутнім на засіданнях та брати участь у їх роботі; додержуватися порядку та норм депутатської етики; виконувати доручення комітету, підкомітету, тимчасової спеціальної чи тимчасової слідчої комісії, визначені їх рішеннями; завчасно повідомляти про неможливість бути присутнім на засіданні Верховної Ради України чи її органів керівників цих органів; постійно підтримувати зв’язки з виборцями, вивчати громадську думку, потреби і запити населення; інформувати виборців про свою депутатську діяльність через засоби масової інформації і на зборах виборців періодично, але не рідше двох разів на рік; розглядати звернення виборців; проводити особистий прийом громадян тощо[7]. 
 
 
 
 

3. Гарантії депутатської діяльності

     Чинне законодавство передбачає систему гарантій, які покликані забезпечити ефективність діяльності народного депутата України. До них належать: неприпустимість свавільного обмеження депутатських повноважень, депутатська недоторканність (депутатський імунітет), створення належних умов для виконання депутатських повноважень, забезпечення інформаційними матеріалами та юридичною допомогою, право на використання засобів масової інформації й технічних засобів, право мати до тридцяти одного помічника-консультанта, забезпечення народних депутатів жилими приміщеннями, щомісячне відшкодування витрат, пов’язаних із виконанням депутатських повноважень, право на першочергове поселення в готелі, право на безоплатний проїзд, звільнення від призову на військову службу або збори, державне страхування народного депутата, фінансове, медичне та соціально-побутове забезпечення, право народного депутата після закінчення строку його повноважень на попередню роботу (посаду) тощо.

     Народному депутату України гарантується депутатська недоторканність на весь строк здійснення депутатських повноважень. Він не може бути без згоди Верховної Ради України притягнутий до кримінальної відповідальності, затриманий чи заарештований. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред’явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину, є винесення постанови про обвинувачення. Саме тому в разі наявності достатніх підстав стосовно народного депутата кримінальна справа може бути порушена, однак він не може бути затриманий та заарештований, а також йому не може бути висунуто обвинувачення до отримання згоди парламенту на притягнення його до кримінальної відповідальності. Обшук, затримання народного депутата чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення народного депутата, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, що, відповідно до закону, обмежують права і свободи народного депутата, допускаються лише в разі, коли Верховною Радою України надано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

     Разом з тим народний депутат України може бути без згоди Верховної Ради України притягнений до адміністративної відповідальності, що можливі запобіжні заходи чи стягнення за вчинене правопорушення не пов’язані із затриманням чи арештом народного депутата України.

     Питання щодо доцільності збереження депутатської недоторканості в такому вигляді залишається предметом дискусії серед політиків науковців.

     Депутат може мати до тридцяти одного помічника-консультанта, які працюють за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах. Помічником-консультантом народного депутата може бути лише громадянин України, що має середню спеціальну чи вищу освіту і вільно володіє державною мовою. Він звільняється з попереднього місця роботи в порядку переведення в зазначений у його заяві і поданні народного депутата строк. Депутат самостійно визначає кількість помічників-консультантів, які працюють за строковим трудовим договором на постійній основі, за сумісництвом і на громадських засадах у межах загального фонду, який встановлюється йому для оплати праці помічників-консультантів; здійснює їх підбір, розподіляє обов'язки між ними та здійснює особисто розподіл місячного фонду заробітної плати помічників-консультантів.

     Час роботи народного депутата у Верховній Раді України зараховується до стажу державної служби, а також зараховується до його загального і безперервного стажу роботи, стажу роботи (служби) за спеціальністю, стажу роботи, який дає право на встановлення процентних надбавок до заробітної плати та одержання одноразової винагороди за вислугу років, процентної надбавки за вислугу років, виплату винагороди за підсумками роботи. У день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання народним депутатам попереднього скликання Головою Верховної Ради України попереднього скликання присвоюється перша категорія, перший ранг державного службовця.

     Народному депутату після закінчення строку його повноважень, а також у разі дострокового їх припинення за особистою заявою про складення ним депутатських повноважень надається попередня роїш та (посада), а в разі неможливості він зараховується до резерву кадрі и Головного управління державної служби України.

     Народний депутат на території України має право безоплатного проїзду на всіх залізничних, автомобільних, повітряних, водних внутрішніх шляхах.

     Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування в парламенті та його органах.

     На пленарному засіданні парламенту народний депутат не повинен вживати образливих висловлювань, непристойних слів, заклики ти до незаконних дій.

     Якщо під час пленарного засідання народний депутат вчинив дії, що містять ознаки злочину, обговорення питань зупиняється. Головуючий на пленарному засіданні має повідомити Верховну Раду про факт, що відбувся, і оголосити перерву в пленарному засіданні або закрити його і звернутися до Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України з пропозицією розглянути це питання і внести пропозиції щодо вжиття відповідних заходів[7]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

4. Механізм  притягнення народних депутатів до кримінальної відповідальності

     Особливий порядок притягнення народних депутатів  до кримінальної відповідальності має  двоякий характер. Так, з одного боку, він покликаний створити належні  умови для роботи депутатів аби  унеможливити незаконне, необгрунтоване їх переслідування і, тим самим, гарантувати депутатам незалежність, а з іншого — особливий порядок притягнення до кримінальної відповідальності не повинен перетворюватися на перешкоду для досягнення цілей кримінального судочинства, обмежувати права та законні інтереси громадян, порушувати конституційний принцип рівності всіх перед законом і судом [6]. Так, Конституційний Суд України у п. 2.2.2 Висновку КС від 11.07.2001 р. № З-в/2001 встановив, що недоторканність певної категорії посадових осіб — це не їх привілей; вона пов’язана з виконанням ними важливих державних функцій, а тому відповідно до Конституції і міжнародно-правових зобов’язань України не може розглядатися як гарантія їх безкарності. Недоторканність народних депутатів, Президента, суддів передбачає лише спеціальні умови притягнення їх до кримінальної відповідальності.

     Особливий порядок притягнення народних депутатів  до кримінальної відповідальності в  багатьох аспектах суперечить Кримінально-процесуальному кодексу України (далі — КПК). Зокрема, правоохоронні органи не можуть виконати вимоги ст. 2 КПК про швидке та повне розкриття злочинів; ст. 4 КПК про обов'язок порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину; ч. 1 ст. 67 КПК, відповідно до якої право на оцінку доказів мають тільки суд, прокурор, слідчий і особа, що провадить дізнання.

     Першим  етапом процесуального порядку притягнення  народних депутатів до кримінальної відповідальності є внесення подання  про надання згоди на це. Воно ініціюється відповідно органами досудового слідства і судовими органами (надалі розглядатиметься особливий порядок притягнення народних депутатів до кримінальної відповідальності, ініційований органами досудового слідства). Таке подання згідно з ч. З ст. 213 Регламенту ВР повинно бути вмотивованим і достатнім, містити конкретні факти і докази, що підтверджують факт вчинення зазначеною в поданні особою суспільно небезпечного діяння, визначеного Кримінальним кодексом України. Потім таке подання має бути підтримане і внесене до Верховної Ради Генеральним прокурором України. На мою думку, слід передбачити і необхідність погодження такого подання з прокурором за місцем провадження досудового слідства, оскільки саме на прокуратуру Конституцією          (п. З ст. 121) покладається нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство. Після цього прокурор передає дане подання вищестоящому прокуророві і так до Генерального прокурора. Якщо ж подання не відповідає вищевказаним вимогам, то відповідно до ч. 4 ст. 213 Регламенту ВР Голова Верховної Ради повертає його Генеральному прокуророві, про що повідомляє Верховну Раду на найближчому пленарному засіданні ВР. Вважаю, що у разі внесення подання Генеральним прокурором про надання згоди на притягнення народних депутатів до кримінальної відповідальності необхідно передбачити обов’Отже, особливий порядок притягнення народних депутатів до кримінальної відповідальності спрямований перш за все на забезпечення незалежності народних депутатів. Він не є особистим привілеєм, а має публічно-правовий характер. Мета особливого механізму притягнення народних депутатів до кримінальної відповідальності не тільки убезпечити народного депутата від незаконного втручання в його депутатську діяльність, а й сприяти належному функціонуванню парламенту. Він є конституційною гарантією безперешкодного та ефективного здійснення народним депутатом України своїх повноважень.

     язок  Голови Верховної Ради прийняти таке подання. Після цього Голова ВР пропонує народному депутату, щодо якого внесено подання про надання згоди на притягнення його до кримінальної відповідальності, подати протягом п'яти днів письмові пояснення комітету, до відання якого належать питання регламенту, і доручає зазначеному комітету надати висновок щодо подання про надання згоди на притягнення депутата до кримінальної відповідальності. Даний комітет згідно з ч. 1 ст. 215 Регламенту ВР визначає достатність, законність і обгрунтованість подання, законність одержання доказів, зазначених у поданні, і встановлює наявність відповідних скарг. Підготовку цього питання комітет здійснює у терміновому порядку, але в строк не більше двадцяти днів.

     Верховна  Рада розглядає на пленарному засіданні  внесене подання про надання  згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата у визначений нею день, але не пізніше семи днів з дня подання відповідного висновку комітетом.

     Рішення про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності Верховна Рада приймає відкритим поіменним голосуванням більшістю голосів народних депутатів від її конституційного складу, яке оформляється постановою Верховної Ради. Рішення ВР про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності не переглядаються, крім випадку виявлення обставин, що не були відомі Верховній Раді під час розгляду відповідного подання.

     Виникає питання, до якого моменту повинна  бути отримана згода на притягнення  народного депутата до кримінальної відповідальності. Відповідь на нього  дав Конституційний Суд у своєму рішенні від 27.10.1999 р. № 9-рп/99 (справа про депутатську недоторканність), вказавши, що згода Верховної Ради на притягнення до кримінальної відповідальності має бути одержана до предявлення йому обвинувачення у вчиненні злочину відповідно до чинного КПК України.

     У випадку, якщо Верховна Рада прийме рішення про відмову в наданні згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата, порушена кримінальна справа, на мою думку, підлягає закриттю. Крім того, як зазначає         О. Муравін, у разі ненадання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності депутат позбавляється можливості бути виправданим, якщо він невинуватий; Верховна Рада не має права вирішувати питання про винуватість чи невинуватість особи, оскільки це є виключною прерогативою суду [8].

     Згідно  з п. 1.4 Рішення Конституційного Суду України від 27.10.1999 р. № 9-рп/99 депутатська недоторканність поширюється на народного депутата з моменту визнання його обраним за рішенням відповідної виборчої комісії і до моменту припинення повноважень народного депутата України. Відповідно до ст. 81 Конституції повноваження народних депутатів України припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради. Повноваження народного депутата можуть припинятися і достроково у разі: складення повноважень за його особистою заявою; набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім; припинення його громадянства або його виїзду на постійне проживання за межі України; якщо протягом двадцяти днів з дня виникнення обставин, які призводять до порушення вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, ці обставини ним не усунуто; невходження народного депутата, обраного від політичної партії, до складу депутатської фракції цієї політичної партії  або виходу народного депутата зі складу такої фракції; його смерті.

ВИСНОВКИ 

     Конституційний  Суд України у своєму рішенні  від 26.06.2003 р. № 12-рп/2003 визначив, що депутатська  недоторканність як елемент статусу  народного депутата України є  конституційною гарантією безперешкодного та ефективного здійснення ним депутатської діяльності (депутатських повноважень). Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правовий характер. Її мета — не тільки убезпечити народного депутата України від незаконного втручання в його депутатську діяльність, а й сприяти належному функціонуванню парламенту. Депутатська недоторканність передбачає звільнення народного депутата України від юридичної відповідальності у визначених Конституцією випадках та особливий порядок його притягнення до кримінальної відповідальності, затримання, арешту, а також застосування інших заходів, пов’язаних з обмеженням його особистих прав і свобод.

     Згідно  з ч. З ст. 80 Конституції України  народні депутати не можуть бути без  згоди Верховної Ради притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані. Причому Конституційний Суд у своєму рішенні від 27.10.1999 р.     № 9-рп/99 визначив, що притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред’явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину. Особливості порядку притягнення народного депутата до відповідальності відповідно до ч. З ст. 27 Закону «Про статус народного депутата України» визначаються Конституцією, цим Законом та законом про Регламент Верховної Ради України.  
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

1. Конституція України від 28 червня 1996 року;
2. Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. Постанови Пленуму Верховного суду України. –К.: Юрінком Інтер, 1999–720 с.;
3. Закон України „Про вибори народних депутатів України” від 2004 року;
4. Закон України „Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 року;
5. Закон України  „Про статус народного депутата України” від 17 листопада 1992 року із змінами та доповненнями;
6. Волкотруб С.Г. Імунітет у кримінальному процесі України. — Харків: Консул, 2005. — 39 с.;
7. Конституційне право України: Підручник/ За ред. В.П. Колісника, Ю.Г. Барабаша. - Харків: Право, 2008. - 416 с.;
8. Муравин А.Б. Депутатская неприкосновенность и уголовно-процессуальный закон // Юридический вестник. — 1997. — №1. - С. 102.