Механізм, принципи та історія страхування відповідальності

Зміст

1. Механізм, принципи та  історія страхування відповідальності

2. Страхування професійної відповідальності

3. Визначення страхової суми

4. Визначення відповідальності  та спроби захисту професіонала

5. Головні положення договорів  страхування

6. Андеррайтинг

7. Досвід країн із розвиненим  ринком страхових послуг

Висновок

Список використаної літератури

Словник термінів

Додатки

1. Механізм, принципи  та історія страхування відповідальності

Страхування відповідальності — наймолодша галузь страхування. Його суть полягає в тому, що страховик  приймає на себе зобов'язання відшкодувати збиток, нанесений страхувальником  третій особі або групі осіб.

Елементи страхування  відповідальності зустрічаються у  Давньому Римі. Створені там товариства брали на себе витрати з викупу членів товариств у морських розбійників. Перші сучасні види страхування  відповідальності виникли в першій половині XIX століття у Франції.

Суттєву роль для розвитку страхування відповідальності відіграв промисловий розвиток.

У 1871 році в Німеччині  був прийнятий закон про відповідальність, де було введено положення про  нанесення шкоди на залізниці.

У 1875 році Карл Готлоб Мольт ініціював створення «Німецького страхового союзу». Він першим обґрунтував різницю між ризиком нещасного випадку і ризиком відповідальності, що дало змогу чітко розділити дві галузі страхування.

Розрізняють страхування  відповідальності за законом (обов'язкове) і за договірними зобов'язаннями (добровільне).

Механізм страхування  відповідальності такий (рис. 1).

Потерпілий

Страховик

Страхувальник

Потерпілий

Страховик

Страхувальник

Потерпілий

Страховик

Страхувальник

Потерпілий

Страховик

Страхувальник

Потерпілий

Страховик

Страхувальник

Потерпілий

Страховик

Страхувальник

Рис. 1. Механізм страхування  відповідальності

Страхування відповідальності покриває не власний збиток, а збиток, який застрахована особа нанесла  іншій особі. Цивільна відповідальність носить майновий характер: особа, яка  нанесла збиток, зобов'язана відшкодувати збиток у повному обсязі потерпілому, тобто третій особі. Укладаючи договір страхування цивільної відповідальності цей обов'язок перекладають на страховика, але не звільняють страхувальника від кримінальної чи адміністративної відповідальності за нанесений збиток третій особі.

Метою є дослідження особливостей ринку страхування професійної відповідальності в Україні, зокрема порядку визначення страхових сум, тарифних ставок, умов здійснення страхових виплат, а також висвітлення чинників, які стримують розвиток даного виду страхування та можливих шляхів їх ліквідації.

2. Страхування професійної відповідальності

На відміну від інших видів  страхування відповідальності, при  страхуванні професійної відповідальності настання страхового випадку пов'язане  не з неконторольованими і незалежними від волі людини факторами (стихійними природними явищами, аваріями, діями третіх осіб), а залежить від особистих характеристик фахівця, що займається професійною діяльністю (кваліфікації, досвіду, навичок, знань).

У зв'язку з тим, що страхування  професійної відповідальності було запроваджене в Україні лише в 90-х  роках XX ст., воно залишається одним із найменш досліджених напрямів роботи страховиків і ще не набуло значного поширення серед страхувальників. Теоретичні аспекти страхування професійної відповідальності знайшли своє відображення в працях таких дослідників, як Ю. Заїкін, Н. Грищенко, Р. Юлдашев, Т. Казакова та інших.

Відповідальність за шкоду, заподіяну  особою під час виконання професійних  обов'язків, відшкодування збитків  та інші способи відшкодування майнової шкоди, базуються на положеннях Цивільного кодексу України, Закону України "Про захист прав споживачів" та інших законодавчих актах, які регулюють питання у тій чи іншій сфері професійної діяльності. Будь - яка особа, яка придбавала послугу, розраховує на компетентність та сумлінність професіонала. Якщо клієнтові завдано шкоди, він має право притягти професіонала до відповідальності. Зокрема, в ст. 17 Закону України "Про захист прав споживачів" зазначено, що шкода, заподіяна життю, здоров'ю або майну споживача товарами (роботами, послугами), що містять конструктивні, виробничі, рецептурні або інші недоліки, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, якщо законодавством не передбачено більш високої міри відповідальності.

Сучасний підхід до визначення відповідальності передбачає відповідальність за шкоду, заподіяну професіоналом будь-якій третій особі. Так, Законом України "Про захист прав споживачів" передбачено, що право вимагати відшкодування  заподіяної шкоди визнається за кожним потерпілим споживачем незалежно від того, чи перебував він чи не перебував у договірних відносинах із виробником (виконавцем, продавцем). Таке право зберігається протягом встановленого терміну служби (терміну придатності), а якщо такий термін не встановлено — протягом 10 років з часу виготовлення товару (прийняття роботи, послуги). Виконавець не несе відповідальності за недоліки у виконаних роботах або наданих послугах лише в тому випадку, коли доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.

Необхідно зазначити, що в європейській практиці тривалий час відповідальність виникала лише за спричинення збитків  особам, які перебували з професіоналом  у договірних стосунках. Показовим  є процес 1951 року "Кандлер проти "Крейн Крістмас і Ко". Позивач придбав компанію на підставі наданої йому фінансової документації, підготовленої бухгалтерами компанії. Документація виявилася неточною, і позивач зазнав збитків. Його позов проти бухгалтерів було відхилено на тій підставі, що бухгалтери працювали на компанію і не мали жодних зобов'язань перед позивачем.

У 1963 році в судову практику Великої  Британії було запроваджено "принцип  Хедлі Бірні", який розширив професійну відповідальність на третіх осіб. Отже, якби процес відбувся не в 1951 році, а після 1963-го, то бухгалтери були б визнані відповідальними. Таке розширене визначення відповідальності ствердилось в сучасній світовій практиці .

Різновидом страхування відповідальності службових осіб є страхування кредиту довіри. Страхування кредиту довіри охоплює всіх без винятку службовців і працівників. За ним роботодавець уникає вимушеного неетичного почуття недовіри щодо окремих працівників. Такий підхід не дає підстав для їх надмірної дискредитації з боку інших осіб. Таке страхування створює надійний фінансовий страховий захист і поліпшує відносини в трудовому колективі. 
Обманом страхувальника, нелояльним ставленням або занедбанням обов'язків з боку працівників вважаються лише такі їх дії, які призвели до майнових збитків у страхувальників, унаслідок яких вони отримали матеріальні вигоди самі або сприяли в цьому третім особам. Особливо важливим страхування кредиту довіри є для банків. Загальними умовами цього страхування передбачено захист активів банку, яким загрожують ризики злочинів, оскільки це страхування, крім цих ризиків, захищає банк від втрат унаслідок недобросовісного або зловмисного вчинку працівника банку.

3. Визначення страхової суми

Однією з істотних умов договору є визначення страхової суми, яке  при страхуванні професійної  відповідальності також має певні  особливості. Страхова сума встановлюється, виходячи з розміру агрегатного  ліміту відповідальності страховика. Загальний агрегатний ліміт відповідальності страховика — це максимальна страхова сума, в межах якої страховик несе відповідальність перед всіма третіми  особами, і в межах якої здійснюється страхове відшкодування при настанні всіх (будь-яких) страхових випадків (щодо яких діє страховий захист) всім третім особам. У випадку недостатності  страхової виплати для повного  відшкодування заподіяної страхувальником  шкоди, він зобов'язаний сплатити потерпілому  різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

Оцінка страхових ризиків при  укладанні договору страхування  професійної відповідальності є  досить складним процесом. Наприклад, обставинами, що мають істотне значення для оцінки ступеня страхового ризику, можуть вважатись обставини, які  змінилися настільки, що якби вони були відомі при укладанні договору страхування, то такий договір взагалі не був  би укладений страховиком або  був би укладений на умовах, що значно відрізнялися б. Договір страхування  професійної відповідальності укладається, як правило, на загальний період фактичного надання страхових послуг, який становить 1 рік.

Важливим чинником є той факт, що вітчизняні страховики беруть на себе відповідальність з відшкодування  лише матеріальної шкоди, в той час  коли потерпілі особи можуть вимагати від страхувальника компенсації  і моральної шкоди. Враховуючи відсутність  статистичних даних щодо ймовірності  заподіяння моральної шкоди і  її розмірів, страхові організації  не мають можливості раціонально  розрахувати тарифні ставки і  тим самим надати повний страховий  захист, який передбачає відшкодування  як майнових збитків, так і моральної  шкоди третім (потерпілим) особам.

У зарубіжній практиці страхові тарифи залежать насамперед від ризиковості професії. Так, найбільш ризиковою вважається професія лікаря, особливо хірурга та анестезіолога. Друге місце посідають представники будівельних професій, третє — юристи і аудитори⁵.

Розміри страхових тарифів за видами професійної діяльності українських  страховиків суттєво відрізняються  і коливаються в межах від 0,15 до 14,0 %. Це пояснюється тим, що кожна  страхова компанія пропонує свої умови  страхування і перелік випадків, що визнаються страховими. Вищі страхові тарифи можуть свідчити про ширше  страхове покриття.

На сьогодні страхуванням професійної  відповідальності в Україні займаються такі страхові компанії: «Альфа Гарант», НАСК «ОРАНТА», «Княжа, «Крона», «УКРФІНСТРАХ», «PZU Україна» та інші.

Нижче наведені показники страхового тарифу та страхової суми на прикладі компанії НАСК «ОРАНТА»:

• Страхова сума визначається за домовленістю сторін, але не може бути меншою ніж 2000 неоподаткованих мінімум, що складає 34 000,00 грн.
• Страховий тариф залежить від багатьох факторів (стажу роботи Страхувальника, обсягів надання послуг, кваліфікації та строку здійснення професійної діяльності та ін.) і знаходиться в межах 1,27– 3,5%.

Таблиця 1.

Порівняльна характеристика тарифів  зі страхування професійної відповідальності, %

4. Визначення відповідальності та спроби захисту професіонала

Визначення  відповідальності. Головним джерелом претензій до професіоналів є упущення, помилки або хибні дії, які призвели до фінансових збитків клієнтів або третіх осіб. Природа шкоди залежить від характеру професійної діяльності.

Відповідальність професіонала полягає в додержанні необхідної обережності та майстерності під  час виконання своїх обов'язків. При цьому він не обов'язково має  бути компетентним в усіх питаннях. Рівень кваліфікації професійного працівника має бути не нижчим від рівня, якого  один професіонал очікує від іншого в тій самій професійній галузі.

Способи захисту професіонала. Захистом проти висунених претензій може бути доказ, що професіонал не перевищив своїх повноважень, був обережний та що його дії відповідали рівню кваліфікації, яка вимагається від професіоналів у цій галузі. Він повинен переконати суд, що діяв чесно та розумно.

Великі суми позовів, а  також відсутність резервів для  таких виплат, які професіонал  потенційно має бути готовий сплатити, змушують його вдаватись до страхування. Більше того, у деяких країнах страхування  професійної відповідальності здійснюється обов'язково.

5. Головні положення договорів страхування

Умови страхування. Страховик зобов'язується згідно з договором страхування виплатити страхувальникові компенсацію за будь-яким позовом третьої сторони за шкоду, заподіяну їй страхувальником через недбалість або помилку. Як правило, договір страхування укладається згідно з принципом «заявлених позовів». Позов може бути сплачений страховиками, якщо він пред'явлений під час дії договору страхування, незалежно від часу та місця, де сталася помилка або виникла підозра щодо її наявності.

Професійна діяльність нерідко  ґрунтується на засадах партнерства, При цьому партнери можуть бути відповідальні за позови, що виникли з вини співвиконавців. Склад партнерів може змінюватися з часом. Тому постає потреба в захисті від позовів, що виникають через порушення колишніх партнерів. Відповідальність страхувальника тлумачиться не лише як відповідальність особи, що уклала цей договір страхування, але й як відповідальність за помилки її колишніх партнерів у цьому бізнесі, а також за відповідальність її співробітників.

Договір страхування зобов'язує страхувальника негайно повідомити про будь-який позов або намір  притягти його до відповідальності.

Як і в інших видах  страхування відповідальності, страховик  вимагає від страхувальника не вести  переговорів, не давати будь-яких обіцянок про компенсацію без погодження зі страховиком. На прохання страхувальника страховик може взяти на себе врегулювання позову, ведення справи в суді.

Існує, проте, істотна відмінність  врегулювання позову щодо професійної  відповідальності від інших видів  страхування. Зрозуміло, що страхувальник  налаштований на те, щоб страховик  прийняв претензію без суду. Судовий  процес, розголос можуть відчутно зашкодити  професійній діяльності страхувальника, його репутації, іміджу. Проте договір  страхування ґрунтується на судовій  відповідальності страхувальника. Якщо страховик вважає, що проти цього  позову існує захист, то він намагатиметься заперечити його в суді. Тому в договір  включається «стаття про Королівську  Раду» (положення про розв'язання суперечки між страховиком та страхувальником з приводу судового розгляду позову), що регулює такі суперечності. Якщо страхувальник та страховик не дійшли згоди з приводу конкретного позову, то остаточним є рішення арбітра — «Королівської Ради».

Підлягають відшкодуванню. За договором страхування професійної відповідальності, як правило, підлягають відшкодуванню:

• пряма шкода, заподіяна третім особам внаслідок страхового випадку, відповідальність за відшкодування якої несе страхувальник, і має прямий причинно-наслідковий зв'язок між професійною діяльністю (бездіяльністю) страхувальника та заподіяною шкодою;
• витрати страхувальника при настанні страхового випадку.
• Перелік випадків, у яких страховик не несе відповідальності перед страхувальником, є досить великим. Це є однією з причин того, що в Україні добровільне страхування професійної відповідальності не користується значним попитом. Із метою залучення більшої кількості клієнтів, страховим компаніям доцільно було б переглянути свої умови і запропонувати страхувальникам більш широке страхове покриття (можливо, застосовуючи при цьому вищі страхові тарифи або використовуючи право регресної вимоги до винної у заподіянні збитків особи).

Винятки з договору страхування. Як правило, виключається відповідальність, що виникає з таких причин:

* через дискредитацію  та наклеп, поговір (хоча такий  ризик може бути включений  за додаткову плату);

• через нечесність, шахрайство, кримінальні дії страхувальника.

Виключаються позови, які  підпадають під дію інших полісів  страхування.

Виникнення нових видів  професійної діяльності, нових ризиків  породжує нові винятки. У зв'язку з  позовами, викликаними екологічним  забрудненням, деякі страховики почали виключати ці ризики зі своїх полісів. Наприклад, фахівець з оцінювання земельних ділянок може не врахувати, що раніше на ділянці було звалище, куди часто вивозилися хімічні відходи. Використання цієї ділянки може зашкодити здоров'ю. Сума позову в такому разі може бути значною.

Можуть виключатися позови щодо ліквідації пошкоджень, а також  пов'язані з місцевими умовами, трудовим законодавством і т. ін.

Термін  страхування. Поліс покриває всі позови, які були подані в період його дії. Не має значення, коли припустилися необережності, що викликала позов, — під час дії цього полісу чи раніше. Тому страхувальник має бути дуже уважним, відповідаючи на запитання страховика під час укладання договору страхування. Це дозволить страховикові надати адекватне страхове покриття. Щоб уберегтися від можливої лавини «довгохвостих позовів», страховик може передбачити в договорі ретроактивну дату. Позови, шкоди за якими було завдано до такої дати, страховик не приймає.

Територіальні межі страхування. Договір страхування передбачає покриття робіт, виконуваних у межах країни. Під час виконання робіт за кордоном страхувальник має додатково повідомляти страховика, щоб розширити страхове покриття.

Ліміт відповідальності страховика. Здебільшого встановлюється агрегатний ліміт відповідальності за весь період страхування. Ліміт за однією подією, за одним позовом, як правило, не застосовується. Проте договір передбачає поновлення ліміту за додаткову платню.

Судові витрати сплачуються  страховиком понад обумовлений  ліміт. При оплаті позовів, сума яких перевищує передбачений ліміт, страховик  компенсує витрати пропорційно. Тобто, якщо ліміт дорівнює 40 000 гр. од., а сума позову — 50 000 таких одиниць, то страховик сплатить лише 80 % усіх витрат.

Страхування професійної  відповідальності передбачає високі ліміти відповідальності. Не завжди страхувальник  може сплатити потрібну високу страхову премію, що забезпечує достатню суму покриття. Слід особливо відзначити США, де, наприклад, приватним лікарям висуваються позови на мільйони доларів пацієнтами, які незадоволені лікуванням.

Доведення вини страхувальника. Доведення вини страхувальника та зв'язку його дії (бездіяльності) зі збитками третіх осіб є найбільш складним етапом при обґрунтуванні факту настання страхового випадку і визначенні розміру страхової виплати. Тому при розробці умов страхування професійної відповідальності вкрай необхідним є комплексний підхід, який враховує специфіку того чи іншого виду професійної діяльності.

Як правило, факт настання страхового випадку при страхуванні професійної  відповідальності визначається після набуття чинності рішенням суду, яке визначає майнову відповідальність страхувальника за заподіяння матеріального збитку чи шкоди життю і здоров'ю третім особам та їх розмір. У цій ситуації виникає парадокс, оскільки страхувальник зацікавлений у тому, щоб уникнути судового процесу і розголошення справи щодо припущення ним помилки в професійній діяльності. Страховик волів би отримати підтвердження компетентного органу, в даному випадку — рішення суду, про заподіяння шкоди і причинно-наслідкового зв'язку між фактом заподіяння шкоди і помилкою професіонала. На сьогодні в Україні органом, який розглядає претензії потерпілих, є господарський суд. Проте на жаль, у багатьох випадках він не може вирішувати складні професійні питання, зокрема об'єктивно встановлювати помилку спеціаліста чи її відсутність. Розв'язанням цієї проблеми могло б стати створення професійних об'єднань, до складу яких належать досвідчені визнані фахівці галузі, та організація їх плідної співпраці зі страховими компаніями, що здійснюють страхування професійної відповідальності. Інша альтернатива — залучення до справи незалежних експертів для розслідування та компетентних висновків (хоча цей варіант призводить до додаткових витрат на оплату праці таких експертів).

6. Андеррайтинг

Андеррайтинг. Оцінювання ризиків та розробка умов страхування залежить від виду професійної діяльності. Наприклад, відповідальність нотаріусів передбачає суми компенсацій менші порівняно з ризиками будівельних підрядчиків, лікарів. Методи андеррайтингу та умови страхування значно різняться. Страховик ретельно вивчає історію діяльності страхувальника, вік, досвід та кваліфікацію працівників, кількість партнерів та співробітників фірми, якість контролю, клієнтуру. На ступінь ризику впливають масштаби підприємства, наявність діючих офісів за кордоном та особливості національного законодавства в цих країнах. В основу оцінки буде покладено досвід та інтуїції андеррайтера, який визначає основні фактори ризику професіонала.

Розрахунок премії. Премія розраховується за одним із принципів:

• відсотки від річного  грошового обігу страхувальника плюс фіксовані суми премій за кожну  застраховану особу (тобто службовця);

• згідно із сумами компенсацій  з додаванням оплати за кожного службовця.

Ліміти відповідальності страховиків на території колишнього СРСР за договорами професійної відповідальності є нижчими від світових. Недостатньо  розроблено правову базу з питань виникнення відповідальності та урегулювання позовів. Це позначається на тарифній політиці страховиків.

Страхування від наклепу, поговори та дискредитації. У такому покритті мають потребу особи, пов'язані  з друком та виданням книжок, журналів, газет, ведучі телевізійних та радіопрограм. Позови можуть висуватися, якщо через  поговір завдано шкоди репутації  інших осіб. Наклепи, поговори можуть викликати до них ненависть, зневагу, насмішки, завдати шкоди роботі. При цьому недостатньо самого лише ущемлення гідності та почуттів постраждалих. Має бути факт завдання шкоди репутації.

Якщо наклепні заяви стають доступними третій стороні і такі заяви прямо або посередньо вказують на постраждалого, то це може стати основою для порушення позову.

Природно, що тільки деякі  страховики готові надати таке покриття, їх лякають високі суми компенсацій. Наприклад, у 1988 році газета «Сан» виплатила 1 млн фунтів стерлінгів співакові Елтону Джону у зв'язку з однією зі своїх публікацій. Як правило, договір страхування вимагає надавати сумнівний матеріал юристові страховика до його друку (у світовій практиці цей обсяг становить 40 % усіх публікацій). Своєчасні вибачення чи виправлення може усунути можливий позов. При цьому страхове покриття містить витрати на виправлення або скасування наклепницького матеріалу.

Зі страхового покриття виключаються претензії, що виникають внаслідок  особистої злоби та недоброзичливості; богохульства; шкоди, яка стосується комп'ютерного програмного забезпечення. Можливість страхування може бути обмежена специфікою публікацій. Виключаються також позови, зроблені іноземними судами або внаслідок наклепу  кримінального та міжнародного характеру.

Для фінансової зацікавленості страхувальника договір передбачає його участь у компенсаціях — від 10 до 20 % у кожному позові.

Оцінюючи ризик, андеррайтер покладатиметься насамперед на історію позовів страхувальника, його репутацію та майбутні плани.

Страхова премія призначається  згідно із сумою тиражу, кількістю  опублікованого матеріалу та величини обігу або гонорару страхувальника.

Може виплачуватись єдина  премія з додатковими доплатами, наприклад за кожний том публікацій.

7. Досвід країн із розвиненим ринком страхових послуг

Досвід країн із розвиненим ринком страхових послуг, де цей вид страхування  є однією з передумов здійснення професійної діяльності, демонструє вдале його функціонування і розвиток.

Наприклад, страхування професійної  відповідальності лікарів набуло стрімкого  поширення в 60-70-ті роки у розвинутих країнах як страхування лікарів  від помилок. Маються на увазі  не помилки, які підпадають під кримінальну  відповідальність, а ті, яких лікарі припустилися при виконанні своїх  обов'язків сумлінно і з використанням  максимуму досвіду і знань⁷ . Приватним лікарям у Сполучених Штатах Америки висуваються позови на мільйони доларів пацієнтами, які не задоволені лікуванням. Тому майже 99 % осіб, що надають медичні послуги, мають страховий захист за договором страхування професійної відповідальності⁸.

Витрати на страхування професійної  відповідальності адвокатів США  перевищують всі поточні витрати, за винятком заробітної та орендної плати. Статистика свідчить, що в середньому за рік 5-6 застрахованих адвокатів  із 100 в приватній практиці стикаються з позовом про недобросовісне виконання своїх обов'язків.

Висновок

Таким чином,перевагами укладання  договору страхування професійної  відповідальності є формування позитивного  іміджу та захисту ділової репутації  професіоналів, надання впевненості  їх потенційним клієнтам у фінансовій надійності, незалежності та професіоналізмі  спеціаліста.

Страхування професійної відповідальності є одним з факторів розвитку міжнародного співробітництва, оскільки необхідною умовою, яку висувають іноземні партнери, є наявність страхового договору.