Механізм реалізації фінансового менеджменту

Механізм реалізації фінансового менеджменту.

Зміст

Вступ.

1. Визначення  мети  і  цілей  фінансової  політики.
2. Створення  фінансового  механізму.
3. Побудова  системи управління.

Висновки.

Вступ

Фінансовий менеджмент набуває  практичного втілення завдяки фінансовій політиці підприємства.

В останні роки проблемі визначення фінансової політики надається  важливе значення, приділяється велика увага з боку держави та підприємств, присвячується значна кількість публікацій. Проте єдиної думки щодо теоретичного аспекту цього питання сьогодні не існує.

Теоретичні основи та принципи формування механізмів управління фінансовою діяльністю підприємств представлені в працях таких зарубіжних науковців: М.Абрютіної, І.Балабанова, П.Бароле, В.Бочарова, Р.Брейлі,  А.Гончарова,  О.Стоянової,  А.Роя,  І.Романе,  Е.Нагашева, Ж.Франшона  та ін. Необхідність розв’язання теоретико-методологічних, організаційних,  практичних  проблем  системи  управління фінансовою  діяльністю  вітчизняних  підприємств  та її  подальше  реформування  розглядалось  в  працях  вітчизняних  вчених  В. Андрущенка,  М.Білик, О.Білоусової, І.Бланка, В. Забродського, А. Поддєрьогіна, Т. Смовженко, В. Суторміної, О. Терещенко, Т. Унковської  й ін.

В сучасних умовах поняття  фінансової політики пов’язується не тільки зі сферою держави, а й з окремими галузями економіки, з підприємницькими структурами, з населенням, в залежності від рівня задач, які вирішує фінансова політика.

Мета даної роботи - розглянути процес реалізації фінансової політики на підприємстві, який відбувається в три етапи :

• визначення  мети і цілей фінансової  політики;
• створення  фінансового  механізму;
• побудова  системи  управління.

1. Визначення  мети і цілей фінансової  політики

Головною метою розробки фінансової політики підприємства є створення раціональної системи управління фінансовими ресурсами, здатної забезпечити стратегічні і тактичні завдання його діяльності. Визначення  мети має індивідуальний зміст для кожного підприємства. Вона може виражатися у досягненні фінансової стійкості і платоспроможності, рентабельності активів і вкладеного капіталу тощо. Застосування фінансового, податкового і управлінського обліку та аналізу господарсько-фінансової діяльності спрямовує управління на досягнення визначеної мети.

Сучасна фінансова діяльність багатьох підприємств здебільшого  характеризується оперативною формою управління фінансовими ресурсами. Управлінські рішення відображають реакцію на поточні проблеми фінансово-господарської діяльності. Така форма управління фінансами не відповідає інтересам підприємства та його інвесторам і партнерам. Сучасні умови господарювання вимагають переходу до управління фінансовими ресурсами на базі розробленої стратегічної мети відповідно до ринкових умов та пошук шляхів поставленої мети у межах прийнятої фінансової політики.

Фінансова політика підприємства являє собою цілеспрямоване застосування фінансів для вирішення довготермінових цілей та короткотермінових завдань, визначених статутними вимогами. В умовах нестабільного економічного середовища, непередбачуваної податкової грошово-кредит-ної політики держави багато підприємств вимушені турбуватися про своє виживання. Це відображається в розв'язанні поточних фінансових проблем у формі реакції на невизначені макроекономічні дії владних структур.[8; 74] Така політика в управлінні фінансами породжує окремі протиріччя між інтересами суб'єктів господарювання і фіскальними інтересами держави. Зміст фінансової політики виражається у вирішенні таких завдань:

а)  розробка оптимальної  концепції управління фінансовими ресурсами, яка дозволяє забезпечити узгодження оптимального обсягу їх надходжень з одночасним захистом підприємницького ризику;

б) визначення основних напрямів використання фінансових ресурсів на поточний період та на перспективу. При цьому необхідно враховувати перспективи розвитку виробничої і комерційної діяльності та стан макроекономічної кон'юнктури (оподаткування, облікова ставка банківського відсотка, норми амортизаційних відрахувань на основні засоби тощо);

в)   фінансово-економічна  діяльність   суб'єктів   господарювання, спрямована на досягнення поставленої мети з врахуванням реальних показників за даними фінансового аналізу, внутрішньогосподарського контролю, оцінки реальних інвестиційних проектів та інших показників.

Розробка ефективної системи  управління фінансами пов'язана  з розв'язанням проблем гармонізації інтересів власників підприємства і управлінського персоналу та інтересами працівників, узгодження інтересів підприємства з інтересами суспільства тощо. Розв'язання цих та інших проблем вимагає достатнього обсягу фінансових ресурсів для розширення виробництва і збереження високої платоспроможності. Тому, виходячи з тривалості періоду і характеру вирішення завдань, фінансову політику поділяють на фінансову стратегію і фінансову тактику.[14; 34]

Фінансова стратегія - довготривалий  курс фінансової політики, розрахований на перспективу (більше одного року), який передбачає вирішення великомасштабних завдань розвитку підприємства. У процесі її розробки прогнозують такі тенденції розвитку підприємства:

а) ріст обсягів виробництва  і реалізації продукції (робіт, послуг);

б) відношення до конкурентної боротьби (наслідування лідера, завоювання лідерства), що відображається показниками рентабельності капіталу і реалізації;

в) зміцнення фінансового  стану, уникнення банкрутства і великих фінансових втрат;

г) максимізація вартості (цінності) суб'єкта господарювання.

З позиції стратегії фінансової політики підприємства формуються конкретні цілі і завдання виробничої і фінансової діяльності та приймаються оперативні управлінські рішення.

Розробка фінансової стратегії включає такі найважливіші напрями:

а)  розробка облікової, кредитної, цінової, дивідендної, інвестиційної і податкової політики;

б) управління основним і  оборотним капіталом та кредиторською заборгованістю;

в) управління витратами, доходами і прибутком.

На результати діяльності суб'єкта господарювання безпосередньо впливають зовнішні фактори: кон'юнктура ринку, податкова, бюджетна, грошово-кредитна політика держави. Тому вибір стратегії підприємства не може гарантувати отримання прогнозованого ефекту.[8; 109]

Складовою фінансової стратегії є перспективне фінансове планування, орієнтація на досягнення основних параметрів діяльності: обсягу і собівартості реалізації, прибутку і рентабельності, фінансової стійкості і платоспроможності.

На вирішення локальних  завдань конкретного етапу розвитку підприємства шляхом своєчасної зміни способів організації фінансових зв'язків, перерозподілу фінансових ресурсів між видами витрат і структурними підрозділами спрямована фінансова тактика. За відносної стабільності фінансової стратегії досягнення поставленої мети фінансова тактика повинна відрізнятися гнучкістю, що зумовлюється змінами ринкової кон'юнктури. Стратегія і тактика фінансової політики тісно взаємопов'язані. Правильний вибір стратегії створює сприятливі можливості для вирішення тактичних завдань.

Якщо одним з пріоритетних завдань стратегічного управління фінансовими ресурсами є забезпечення платоспроможності, то головним завданням оперативного управління фінансами підприємства є забезпечення його ліквідності. Тактичні рішення мають доповнювати і конкретизувати стратегічні. Водночас між ними повинна зберігатися фінансова рівновага. Збереження належної платоспроможності і високої ліквідності забезпечується ефективністю управління його грошовими потоками (надходженням і використанням грошових коштів). Тому плануванню і контролю за грошовими потоками на підприємстві належить пріоритетне значення.

Визначальною метою вибору фінансової тактики є визначення оптимального обсягу оборотних активів і джерел (власних, позикових, залучених) їх фінансування. За рахунок цих джерел фінансується поточна діяльність підприємства.

Отже, розробка науково обґрунтованих  цілей функціонування та розвитку фінансів підприємств формується на основі вивчення вимог економічних законів, всебічного аналізу перспектив удосконалення виробництва і стану потреб підприємства і його власників. Перший етап механізму реалізації фінансового менеджменту полягає у визначенні мети, цілей та основних задач фінансової політики. Реалізація фінансової політики на підприємстві залежить від економічного стану держави, мети створення підприємства, організаційної форми та форми власності даного підприємства. Визначення основних напрямків використання фінансів полягає у розробці стратегії і тактики фінансової політики, виходячи з поставленої мети, враховуючи можливості зростання і зменшення фінансових ресурсів, а також зовнішніх і внутрішніх факторів.

2. Створення  фінансового  механізму

Реалізація фінансової політики забезпечується використанням фінансового механізму підприємства.

Фінансовий механізм підприємства являє собою систему економічних заходів (методів, інструментів і важелів), що функціонують в межах нормативно-правової регламентації, спрямованих на забезпечення обслуговування фінансовими ресурсами операційної, фінансової, інноваційної й інших видів діяльності, передбачених власною фінансовою політикою. Фінансовий механізм підприємства включає визначену фінансовою політикою взаємодію фінансових методів (фінансове планування, ціноутворення, інвестування, фінансування, страхування, кредитування, стимулювання і контроль), фінансових інструментів (перспективне, поточне і оперативне фінансове планування, види цін, фінансові ресурси, грошовий капітал, ревізія, фінансові стимули, фінансові санкції тощо) та фінансових важелів, які конкретизують дію функціонування фінансового інструменту у фінансовому механізмі (баланс доходів і витрат, бізнес-план, цінові знижки і цінові надбавки, прибуток, внутрішній аудит, кредит, векселі, норми прискореної амортизації, страхові тарифи, норми штрафних санкцій, ліцензування, атестація, акредитація тощо) в межах нормативно-правового регламентування.[9; 55]

Важливою складовою механізму  фінансового менеджменту є системи забезпечення, до складу яких входять:

• система організаційного забезпечення;
• система інформаційного забезпечення;
• система кадрового забезпечення;
• система технічного забезпечення;
• програмне забезпечення;
• фінансове забезпечення.

Кожна з перерахованих  систем забезпечення є важливим компонентом механізмів підготовки, прийняття та реалізації фінансових рішень. Важлива не тільки їхня наявність, а й дотримання за її формування та функціонування вимоги ефективності системи.

Система організаційного  забезпечення - взаємопов'язана система внутрішніх підрозділів, служб, керівників суб'єкта господарювання, які уповноважені здійснювати підготовку та прийняття фінансових рішень, несуть відповідальність за їх здійснення і результати фінансово-господарської діяльності, досягнення мети та реалізації завдань фінансового менеджменту.

Система організаційного  забезпечення фінансового менеджменту  залежить від таких чинників:

• величини суб'єкта господарювання;
• організаційно-правового типу господарювання;
• галузі;
• форми власності;
• структури управління;
• національних традицій;
• культури та етики управління;
• професійного рівня персоналу.

Щодо переліку чинників, що впливають на особливості системи  організаційного забезпечення, у вітчизняній практиці зустрічаються різні їх варіанта. Щодо побудови систем організаційного забезпечення прийнято виокремлювати такі принципи:

• ієрархічний;
• функціональний;
• змішаний [7; 26].

Цим принципам відповідають створювані суб'єктами господарювання системи організаційного забезпечення, що мають свої особливості та відмінності.

Із середини XX ст. у системах організаційного забезпечення фінансового менеджменту багатьох корпорацій виокремились такі підрозділи, як казначейство та бухгалтерія. Спільними завданнями обох служб було оперативне, поточне управління, фінансове регулювання, аналіз, планування та розробка фінансової стратегії, політики і тактики. Головними завданнями казначейської служби стало управління грошовими потоками, портфелем цінних паперів, фінансовими ризиками, капіталом, робота з фінансовими посередниками.

Бухгалтерія відповідає за облік, антикризове фінансове управління, звітність та здійснює управління доходами, витратами, прибутком, податками, займається бюджетуванням, контролем та внутрішнім аудитом.

Елементами системи організаційного  забезпечення фінансового менеджменту  є:

• структура (служби, підрозділи, виконавці);
• ієрархія, субординація, координація;
• комунікаційні зв'язки;
• централізація та децентралізація управління;
• функції, їх розмежування;
• обов'язки, права, відповідальність;
• підзвітність, підконтрольність;
• оцінка професіоналізму;
• оцінка якості та ефективності управління;
• оцінка креативності, оригінальності;
• оцінка інноваційності прийнятих рішень.

Особливістю сучасного стану  розвитку та функціонування корпоративного сектору в економічних системах країн з розвинутою ринковою економікою є інтегрованість організаційного забезпечення фінансового менеджменту в органах корпоративного управління.

Система інформаційного забезпечення — система безперервного та цілеспрямованого підбору інформаційних показників, здійснення планових, звітних, аналітичних розрахунків, необхідних для підготовки, прийняття та реалізації фінансових рішень суб'єкта господарювання.

Формування та використання інформаційної бази суб'єкта господарювання значною мірою впливає як на ефективність фінансового менеджменту та управління окремими його об'єктами, так і на ефективність корпоративного управління, реалізацію місії та стратегії бізнесу.

Інформаційне забезпечення створює основу для здійснення функцій фінансового менеджменту відносно об'єкта та суб'єкта, є необхідною умовою підготовки фінансових рішень, їх оцінки та прийняття.

Система інформаційного забезпечення складається:

— із зовнішньої інформаційної  бази;

— внутрішньої інформаційної  бази.

Зовнішня інформаційна база формується шляхом цілеспрямованого підбору  показників, зокрема:

— розвитку світового господарства;

— розвитку держави;

— розвитку регіону, території;

— галузі, виду економічної  діяльності;

— діяльності, стану та перспектив розвитку конкурентів;

— стану та перспектив розвитку контрагентів;

— кон'юнктури фінансового  ринку.

Внутрішня інформаційна база суб'єкта господарювання включає:

1) прогнозні, планові показники;

2) дані обліку;

3) звітність та звітні  показники;

4) експертні оцінки;

б) дані внутрішнього аудиту та контролю.

Серед необхідної для підготовки та реалізації фінансових рішень інформації виокремлюють такі види:

1) законодавча, нормативна, методична, інструктивна;

2) планово-прогнозна; 

3) звітна;

4) аналітична;

5) довідкова;

6) експертні оцінки [3; 61].

Особливе значення у фінансовому  менеджменті має інформація, яка  є результатом діяльності виконавців, служб та підрозділів фінансової служби суб'єкта господарювання. Якість прогнозних та планових показників, своєчасність, реальність, повнота оперативних та звітних даних, аналітичні розрахунки, оцінка відхилень фактичних показників від планових, прогнозних, результати внутрішнього контролю дають підстави для належного своєчасного реагування на зміни, зниження ризиків, уникнення загроз.

Система кадрового забезпечення — система відбору, навчання, атестації працівників фінансової служби суб'єкта господарювання.

Важливою умовою ефективного  фінансового менеджменту є робота з персоналом, до якої належать комплекс робіт з відбору, анкетування, стажування майбутніх працівників та визначення вимог до їх кваліфікаційного рівня, досвіду роботи, вміння працювати в команді, людських якостей, культурного рівня та морально-етичних якостей. Важливими компонентами успіху є формування корпоративної культури, визначення правил поведінки, кодексу честі фінансового менеджера, запровадження системи безперервного навчання, підвищення кваліфікації фінансових менеджерів, використання теорій ігор, ситуаційних вправ та ін.

Фінансове забезпечення передбачає визначення обсягу фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення формування та функціонування всіх систем механізму  фінансового менеджменту суб'єкта господарювання, їх використання, своєчасне  реагування на зміни внутрішнього та зовнішнього середовища, оцінку якості та ефективності.

До складу механізму фінансового  менеджменту належать такі методи:

• формування інформаційної бази;
• фінансове планування;
• фінансове прогнозування;
• бюджетування;
• фінансовий аналіз;
• оцінка інвестиційних проектів;
• оцінка ризиків;
• оптимізація;
• фінансове регулювання;
• амортизація, хеджування, рангування, диверсифікація.

У практиці фінансового менеджменту  широко використовуються важелі, зокрема  відомий в управлінні капіталом  фінансовий важіль та розрахунки його рівня, сили та ефекту, використання їхніх розрахунків для прийняття фінансових рішень. В операційному аналізі застосовується поняття операційного важеля, розраховуються його коефіцієнт та сила.

Важелями як складовими механізму  фінансового менеджменту є проценти, дисконти, ліцензії, сертифікати, стандарти, дивіденди, податки.

До інструментів фінансового  менеджменту належать ставки податків, тарифи зборів, ціни, тарифи, пільги, санкції, стимули, дивіденди, фінансові показники та фінансові коефіцієнти.

Необхідними компонентами механізму  фінансового менеджменту є технічне (ШС, мережі) та програмне забезпечення. Сучасні вимоги до роботи з персоналом, формування та використання інформаційної бази, здійснення комунікаційних зв'язків, інформаційних потоків, моделювання, прогнозування, бюджетування фінансових розрахунків можуть бути виконані лише за умови наявності сучасних технічних засобів, оргтехніки, мереж та програм продукту.

Особлива роль у фінансовому  механізмі підприємств належить ціноутворенню як фінансовому методу, що служить одним із визначальних засобів впливу на процес виробництва, реалізації і споживання продукції. Застосовуючи певні види цін і методи ціноутворення в якості фінансових інструментів та запроваджуючи певні знижки або надбавки до цін в якості фінансового важеля, підприємства можуть активно впливати на реалізацію власної фінансової політики, безпосередньо змінювати обсяг збуту і використання (споживання) певних товарів. Ціна у фінансовому механізмі функціонує не лише в якості окремого елемента, вона більшою чи меншою мірою пов'язана з функціонуванням кожної складової цього механізму. Тому ціні належить особлива роль у системі фінансового механізму в цілому. Фінансовий механізм підприємства концентрує певні вимоги щодо функціонування ціни у процесі відтворення. Вони включають:

а) встановлення цін на товари на такому рівні, щоб забезпечити реалізацію запланованого обсягу продукції у визначений термін;

б) отримання прибутку, передбаченого  ціновою політикою підприємства.

Забезпечення реалізації вимог щодо встановлення економічно обґрунтованого рівня цін на товари сприяє виконанню фінансами своїх функцій, зумовлює необхідність оптимального поєднання стабільності, динамічності і стійкості вартісних економічних інструментів і, в першу чергу, фінансів та цін.

3. Побудова  системи управління

Третій етап вирішує основну  задачу фінансового менеджменту  – побудову ефективної системи управління фінансами, тобто створення відповідної фінансової служби підприємства.

Побудова системи управління фінансами передбачає:

- формування принципів управління фінансами, політики інвестування та фінансування бізнесу, ступеня централізації та децентралізації фінансових рішень;

- розробку моделі фінансового управління та формування фінансової структури підприємства;

- побудова бізнес-процесів управління фінансами, визначення зон відповідальності та повноважень працівників фінансового департаменту;

- формування формату результатів , яких повинні досягнути фахівці фінансового департаменту, визначення механізму та індикаторів їх досягнення;

- розробку стандартів, регламентів, форматів первинних документів, аналітичної звітності та нормативно-довідникової інформації для управління фінансами;

- впровадження системи управлінського обліку (положення та механізм впровадження облікової політики, системи управління витратами);

- впровадження системи планування та бюджетування, яка спрямована на досягнення стратегічних і оперативних цілей компанії;

- консолідацію різнорідної фінансової та не фінансової інформації;

- розробку методології та технології проведення фінансового аналізу підприємства, а також обґрунтування та експертизи управлінських рішень;

- проведення фінансової діагностики підприємства, розробку рекомендації щодо підвищення ефективності використання фінансових ресурсів компанії;

- впровадження системи управління активами;

- розробку інвестиційної політики, вибору напрямів інвестування, оцінки інвестиційних проектів;

- формування політики фінансування діяльності підприємства, оптимізації грошових потоків, спрямованих на підвищення вартості підприємства . [13; 95]

 Враховуючи обсяги і складність задач, що вирішуються, фінансова служба підприємства може бути представлена:

фінансовим управлінням  – на великих підприємствах;

фінансовим відділом –  на середніх підприємствах;

фінансовим директором або  головним бухгалтером, який займається не тільки питаннями бухгалтерського  обліку, але й питаннями фінансової стратегії – на малих підприємствах.

Структура фінансової служби представлена на рис. 3.1. 

Рис. 3.1. Структура фінансової служби підприємства. 

На бухгалтерію покладаються обов’язки вести бухгалтерський облік підприємства та формувати  його відкриту публічну фінансову звітність  у відповідності до встановлених вимог та положень.

Аналітичний відділ зобов’язаний аналізувати й оцінювати фінансовий стан підприємства, виконання планових завдань по прибутку, обсягам виробництва та реалізації, підтримувати ліквідність та рентабельність підприємства.

Відділ фінансового планування розробляє плани та бюджети підприємства (баланс доходів і видатків, бюджет руху грошових коштів, баланс активів  і пасивів тощо).

Оперативний відділ  виконує збір рахунків, накладних, простежує їх оплату, забезпечує ефективні взаємовідносини з банками з приводу безготівкових розрахунків та отримання готівкових коштів, контрагентами – з приводу оплати товарів, послуг, вирішення спірних питань, державою – з приводу сплати податків, обов’язкових платежів, штрафів, пені та інших заходів економічного впливу на підприємство.

Відділ по роботі з цінними  паперами займається формуванням й  управлінням портфелем цінних паперів, забезпечує його ефективність з позиції  доходності і ризику.

Фінансова служба на підприємстві виконує  такі функції:

а) на основі аналізу резервів зниження витрат і збільшення доходів підприємства розробляє перспективні, поточні  та оперативні фінансові плани;

б) організовує оперативний контроль за надходженнями грошових коштів від  продажу продукції, товарів робіт  чи послуг;

в) контролює розподіл і цільове  використання фінансових ресурсів;

г) забезпечує роботу щодо виконання  фінансових зобов’язань підприємства перед державним бюджетом, цільовими  фондами;

д) здійснює розрахунки з контрагентами;

е) організовує розрахунки з працівниками підприємства;

є) разом з економічним, виробничим і технічним підрозділами комплексно аналізує фінансову діяльність підприємства;

ж) вивчає стан фінансового ринку  країни і регіону, приймає рішення  та здійснює планування інвестиційній  сфері.[4; 38]

Висновки

Фінансовий менеджмент реалізується в рамках фінансової політики підприємства, забезпечує його фінансовими ресурсами, здійснює контроль за дотриманням фінансової дисципліни.

Сам процес реалізації фінансової політики на підприємстві відбувається в три етапи, серед яких: розробка науково обґрунтованих цілей функціонування та розвитку фінансів підприємств; побудова й використання відповідного фінансового механізму; здійснення практичних дій, направлених на досягнення розроблених цілей та поставленої мети.