Мета фінансової звітності та принципи її побудови

Вступ

     Процес ринкових реформ, започаткований в Україні зі здобуттям незалежності, зумовив появу суб’єктів господарської діяльності різних форм власності. Нові підприємства функціонують в умовах конкуренції, вільного ціноутворення, комерційного розрахунку, самофінансування. Відбувається інтеграція економіки України у систему міжнародних економічних відносин. Створюються спільні підприємства, залучаються зовнішні та внутрішні інвестиції, кредити, проводяться емісії цінних паперів, йде роздержавлення власності та приватизація майна.

     При цьому складність економічних зв’язків зростає. Зростають і потреби різноманітних користувачів у достовірній та неупередженій інформації про фінансово-майновий стан та результати діяльності суб’єктів господарювання, що знаходять своє відображення у фінансовій звітності. Власне, “основною метою фінансового обліку є складання форм звітності, передбачених національними стандартами України для інформування про економічні показники й фінансові результати власних менеджерів і зовнішніх осіб, які зацікавлені у діяльності підприємства.” [7, 8]. Усі інформаційні потоки системи фінансового обліку завершуються у спільній кінцевій точці – фінансовій звітності. 

     Отже, фінансова звітність концентрує у собі усю суттєву інформацію, що стосується діяльності підприємства і, таким чином, надає зацікавленим користувачам можливість приймати оптимальні рішення. Достовірність і неупередженість наведеної у фінансових звітах інформації є обов’язковою умовою її оприлюднення. Інакше, численні зовнішні користувачі будуть введені в оману, що може спричинити суттєві збитки чи навіть банкрутство. Зрозуміло, що в цьому не зацікавлений ніхто, в тому числі держава.

     Саме тут виконує свою функцію аудит. Здійснюючи аудит фінансової звітності, аудитор підтверджує достовірність та неупередженість наведеної в ній інформації аудиторським висновком. Позитивний аудиторський висновок є гарантією того, що представлені користувачам дані реально та в повному обсязі відображають фінансово-майновий стан та результати діяльності підприємства. Відповідно, посилюється довіра з боку інвесторів, контрагентів, кредиторів, що сприяє пожвавленню ділових стосунків, піднімає співпрацю економічних суб’єктів на якісно новий рівень. З цієї точки зору зрозумілою є важливість проведення аудиту фінансової звітності.

     1 .   Мета фінансової звітності та принципи її побудови

     Відповідно до П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

     Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Порядок надання фінансової звітності користувачам визначено чинним законодавством.

     Складові річної бухгалтерської звітності:

Баланс - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал;

Звіт про фінансові результати - звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства;

Звіт про рух грошових коштів - звіт, який відображає надходження і видаток грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді;

Звіт про власний капітал - звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду;

Примітки до фінансових звітів - сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обгрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

     Якісні характеристики фінансової звітності:

     Зрозумілість – доступність для розуміння користувачів, які мають достатні знання у сфері бухгалтерського обліку.

     Щоб бути зрозумілою користувачам, фінансова звітність має містити відомості про: підприємство; дату звітності й звітний період; валюту звітності та одиниці її виміру; консолідацію фінансових звітів; припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності; виявлені помилки минулих років і пов’язані з ними коригування; переоцінку статей фінансових активів.

     Доречність – прогнозування результатів діяльності, виправлення помилок у господарській діяльності. Фінансова звітність має містити тільки доречну інформацію, що дає змогу впливати на прийняття рішень, оцінку минулих і майбутніх подій.

     Надійність – у інформації, представленій у звітності, не повинно бути суттєвих помилок і викривлень. Надійність забезпечують правдиве подання операцій і подій та перевага сутності над формою.

     Нейтральність, тобто відображення інформації без мети здійснення впливу на рішення для досягнення бажаного результату.

     Обачливість (обережність під час розрахунків) – повнота (без пропусків).

     Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України.

     Суб’єкти малого підприємництва та представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності протягом кварталу і за рік складають лише спрощену форму звітності з двох форм – балансу і звіту про фінансові результати.

     Кожна стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям:

      існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх

     економічних вигод, пов'язаних з цією статтею;

      оцінка статті може бути достовірно визначена.

     Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

- придбання, продажу та володіння цінними паперами;
- участі в капіталі підприємства;
- оцінки якості управління;
- оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;
- забезпеченості зобов'язань підприємства;
- визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;
- регулювання діяльності підприємства;
- інших рішень.

     Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів:

      автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;

      безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

      періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

      історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

      нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей;

      повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

      послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обгрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

      обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

      превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

      єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

     Таким чином, мета фінансової звітності визначає цілий ряд вимог та принципів її формування, з тим щоб довести до користувачів дійсно правдиву і неупереджену інформацію щодо фінансового стану та результатів діяльності підприємства. 

2.    Характеристика форм фінансової звітності

     Кожна з форм фінансової звітності з різних точок зору висвітлює діяльність підприємства. Це надає можливість користувачам фінансової звітності достатньо глибоко аналізувати фінансовий стан та результати діяльності підприємства з метою прийняття рішень.

     Найважливішою з обов’язкових форм звітності є бухгалтерський баланс, який містить інформацію про структуру активів, зобов’язань та власного капіталу. Дані в балансі (як і в решті звітах) наводяться на початок і кінець періоду, що дає можливість виявити зміни за певний період у складі статей та проаналізувати фінансовий стан підприємства. Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. Основна формула балансу: Активи = Власний капітал + Зобов’язання. У статтях активу “Балансу” відображаються сальдо рахунків класу 1 “Необоротні активи”, 2 “Запаси”, 3 “Кошти, розрахунки та інші активи”. У пасиві – 4  “Власний капітал та забезпечення зобов’язань”, 5 “Довгострокові зобов’язання”, 6 “Поточні зобов’язання”. 

     Актив “Балансу” складається з трьох розділів: І. Необоротні активи, ІІ. Оборотні активи, ІІІ. Витрати майбутніх періодів. Пасив “Балансу” містить п’ять розділів: І. Власний капітал, ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів, ІІІ. Довгострокові зобов’язання, ІV. Поточні зобов’язання, V. Доходи майбутніх періодів. Усі зазначені розділи дозволяють згрупувати однорідні статті “Балансу” для узагальнення інформації та зручності її представлення користувачам. В свою чергу, кожна стаття надає інформацію щодо окремих елементів активів чи пасивів підприємства.

     Основним показником ефективності господарювання підприємства вважається прибуток. Методологія формування прибутку, його зміст, форма звіту про фінансові результати  і загальні вимоги до розкриття його статей визначаються стандартом обліку 3 “Звіт про фінансові результати”. Метою складання “Звіту про фінансові результати” є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період. Інформація для заповнення “Звіту про фінансові результати” (форма № 2) – це обороти рахунків класу 7 “Доходи і результати діяльності”, 8 “Витрати за елементами” та 9 “Витрати діяльності”. Звіт складається з трьох розділів: І. Фінансові результати, ІІ. Елементи операційних витрат, ІІІ. Розрахунок показників прибутковості акцій. Послідовно віднімаючи від доходу (виручки) від реалізації продукції (робіт, послуг) витрати на виробництво продукції та інші витрати, визначається чистий прибуток.

     Будь-яке підприємство у ході діяльності використовує грошові ресурси, за допомогою яких здійснюються комунікаційні зв’язки підприємства з юридичними і фізичними особами. Грошовий потік визначає ефективність роботи підприємства, яку необхідно так організувати, щоб приплив грошей за певний період перевищував їх відтік з підприємства. Метою складання “Звіту про рух грошових коштів” є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період. Звіт складається з трьох розділів: I. Рух коштів у результаті операційної діяльності, II. Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності, III. Рух коштів у результаті фінансової діяльності.

     Найважливішою складовою фінансових ресурсів підприємства виступає власний капітал, що бере участь у формуванні робочого капіталу (власного оборотного капіталу). Величина капіталу свідчить про потенціал та фінансовий стан підприємства, тому зміни в його структурі та загальній величині є об’єктом контролю та аналізу. Метою складання звіту є відображення змін у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Для заповнення “Звіту про власний капітал” (форма № 4) необхідні дані рахунків класу 4 “Власний капітал та забезпечення зобов’язань”.

     Отже, фінансова звітність це система взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих показників, що в сукупності характеризують фінансовий стан та результати діяльності підприємства. На основі отриманої інформації, в першу чергу, зовнішні користувачі, отримують можливість провести детальне дослідження динаміки та структури активів і пасивів підприємства, розрахувати співвідношення між окремими статтями балансу (елементи фінансового аналізу), виявити тенденції зростання (розширення) чи згортання (звуження) діяльності, виокремити фактори, що зумовили зазначені зміни. Крім того, отримана інформація дозволяє, використовуючи метод екстраполяції, передбачати майбутній стан підприємства. Саме в цьому контексті фінансова звітність виконує основну функцію фінансового обліку – забезпечення управлінського апарату і зовнішніх користувачів необхідною інформацією для прийняття рішень в процесі діяльності.

3.   Аудит фінансового стану підприємства

     Невід’ємною частиною аудиту фінансової звітності є аудит фінансового стану підприємства. Під фінансовим станом підприємства розуміють ступінь забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями. Фінансовий стан у вартісній формі відображає  загальні результати роботи підприємства.

Аудит фінансового стану підприємства переслідує декілька цілей, основні  з яких :

- визначення наявного фінансового стану;

- визначення зміни цього стану в структурно-часовому аспекті;

- визначення факторів, що викликали ці  зміни;

- прогноз основних тенденцій в фінансовому стані.

Серед основних методів аудиту фінансового стану підприємства можна виділити:

- аналіз коефіцієнтів - розрахунок різних співвідношень окремих статей звітності. Аналіз складається з порівнняння величин, розрахованих відносних показників з середньогалузевими, стандартними, нормативними величинами;

- вертикальний аналіз - визначення загальної частки окремих статей фінансових звітів, їх співставлення;

- горизонтальний аналіз - співставлення величин показників за декілька періодів. Визначення обсягу і напрямку змін, а також тенденцій зміни показників. Порівнюються як абсолютні, так і відносні показники. Цей метод також називають аналізом трендів (тенденцій).

Перевагою коефіцієнтів є те, що вони зменшують викривлюючий вплив  інфляції на звітний матеріал, що особливо актуально при аналізі довготривалих тенденцій. Разом з тим необхідно враховувати, що коефіцієнти не мають універсального значення і можуть розглядатися як орієнтовні індикатори; вони швидше є покажчиками найболючіших місць діяльності підприємства, які потребують більш ретельного аналізу. У ряді випадків та чи інша величина коефіцієнту не відповідає загальноприйнятій стандартній нормі в силу специфіки конкретних умов і особли­востей ділової політики підприємства.

Перелічені методи мають свої переваги і недоліки. Найкращі результати досягаються при використанні цих методів у комплексі. Особливий інтерес являє проведення порівняльного аналізу підприємства з іншими підприємствами галузі. Для правильної оцінки декількох підприємств необхідно щоб інформація була стандар­тизована, а показники розраховувалися за єдиними методиками.

Логіка фінансового аудиту передбачає його організацію у вигляді двоетапної процедури:

-експрес-аудит фінансового стану;

-детальний ( поглиблений ) аудит  фінансового стану.

Починати аудит краще  з оперативного експрес-аудиту. В Україні він тільки починає набувати популярність, але в деяких інших країнах він вже є широко вживаним.

Метою експрес - аудиту є проста і наглядна оцінка стану і динаміки розвитку підприємства (та попередня оцінка в оперативному режимі). Основними принципами такого  аудиту є відбір ряду основних показників, котрі є найбільш суттєвими і відносно нескладними для розрахунків  та виявлення вузьких місць в господарській діяльності за допомогою методів фінансового аудиту та отримання висновків про більш детальний розгляд якого-небудь напрямку.

     Проведення коефіцієнтного аналізу передбачає розрахунок наступних груп

показників:

- показники ліквідності та платоспроможності;

- показники фінансової стійкості;

- показники ділової активності;

- показники прибутковості;

Окремому розгляду підлягає проблема залучення і використання довгострокових та  короткотермінових  кредитів, Спрямування їх по цільовому призначенню,  забезпеченість та повернення  позичок в установленні терміни. При аудиті стану розрахунків з’ясовуються причини і строки створення кредиторської та дебіторської  заборгованості, що спричиняє до перерозподілу коштів між підприємствами. Оскільки головна причина збільшення кредиторської заборгованості - зниження оборотності обігових коштів, детально вивчається стан  запасів товарно-матеріальних цінностей по окремим типам і видам. Визначається сума вивільнених чи додатково залучених коштів по окремим типам і видам, причини прискорення чи сповільнення обіговості. Перелік питань, що розглядаються, може змінюватись в залежності від багатьох факторів, в тому числі від інтересів користувача інформації.

Кожна група показників характеризує окрему сторону діяльності підприємства. При цьому варто наголосити, що розрахунок найрізноманітніших коефіцієнтів дає лише поверхове уявлення про причини, які вплинули на погіршення або покрашення фінансового стану. Виявлення реальних факторів зміни фінансового стану потребує додаткових досліджень, можливо, залучення додаткової інформації. В даному випадку, прислужиться порівняльний аналітичний баланс, що містить розрахунки для проведення вертикального та горизонтального аналізу. Структура та динаміка окремих статей і груп статей активів і пасивів, надають повну та реальну картину про причини зміни фінансових коефіцієнтів. Це забезпечує можливість прийняття адекватних управлінських рішень для недопущення фінансової кризи, або виходу з неї.

Отже, аудит фінансового стану підприємства – це складне та    взаємопов’язане дослідження, що дозволяє визначити реальний фінансовий стан підприємства, динаміку змін окремих статей звітності та валюти балансу і фінансових результатів в цілому, структуру активів та пасивів, доходів та витрат. Та найголовніше, аудит фінансового стану підприємства дозволяє виявити причини, що спричинили зміну ситуації і своєчасно прийняти адекватні рішення.

Висновки

     Уся інформація щодо фінансового стану та результатів діяльності підприємства концентрується у фінансовій звітності, що включає:

      Баланс (форма № 1);

      Звіт про фінансові результати (форма № 2);

      Звіт про рух грошових коштів (форма № 3);

      Звіт про власний капітал (форма № 4);

      Примітки до фінансових звітів (форма № 5).

Кожна форма висвітлює діяльність підприємства з різних сторін, задовольняючи інформаційні потреби як зовнішніх, так і внутрішніх користувачів.  Важливість інформації, наведеної у звітах, вимагає визначення принципів та якісних характеристик, що повинні неухильно дотримуватися при складанні звітів.

     Функцію підтвердження достовірності та неупередженості поданих даних бере на себе незалежний аудитор. Таким чином, створюються належні умови для плідної та довгострокової співпраці суб’єктів економічних відносин.

     Процес аудиторської перевірки передбачає наявність глибоких знань у сфері бухгалтерського обліку, розуміння концептуальних основ функціонування інформаційної системи підприємства, знання особливостей бізнесу клієнта.

      Початковий етап – це складання загального плану аудиторської перевірки та детальної програми, що забезпечує координацію діяльності, раціональний розподіл часу між перевіряючими, дає можливість приділити належну увагу найважливішим напрямам аудиту. Під час планування встановлюється глибина та масштаб дослідження.

     Послідовна перевірка окремих статей звітності здійснюється з використанням різноманітних аудиторських процедур, таких як: огляд, перевірка фактичної наявності матеріальних цінностей, документальна перевірка, взаємна звірка, вибіркові дослідження, спостереження, контрольні заміри та випробування і т. д. При цьому аудитор враховує специфіку умов діяльності підприємства, яке перевіряється. Особлива увага зосереджується на найбільш ризикованих, з точки зору аудитора, ділянках обліку. Аудитор підтверджує правильність звітних даних у відповідності до встановлених критеріїв.

     Завершальний етап – аудит фінансового стану підприємства. Розрахунок фінансових коефіцієнтів, горизонтальний та вертикальний аналіз надають можливість аудитору зробити висновки щодо забезпеченості підприємства фінансовими ресурсами для здійснення господарської діяльності та проведення розрахунків, а також, визначити перспективи розвитку і виявити причини, що спричинили погіршення чи покращення становища. Отримані результати є основою для розробки відповідних рекомендацій керівництву підприємства.

     Результати аудиторської перевірки оформляються аудиторським висновком. У ньому аудитор дає заключення щодо достовірності та неупередженості інформації наведеної у фінансовій звітності.

     Таким чином, аудит фінансової звітності виконує надзвичайно важливу функцію щодо підтвердження достовірності та неупередженості поданої користувачам інформації, що допомагає їм у прийняті правильних рішень. Цим забезпечується суттєве зменшення ризиків, пов’язаних з прийняттям управлінських рішень, підвищується довіра до підприємства з боку партнерів та утверджується його позитивний імідж, спрощуються процес налагодження нових контактів. В комплексі, перелічені переваги, сприяють успішному розвитку підприємства.

Література

1. Закон України "Про аудиторську діяльність"- Відомості Верховної Ради (ВВР).

2. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”// Відомості Верховної Ради (ВВР).

3. “План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств і організацій”,

(http://www.dtkt.com.ua/documents/dovidnyk/plan_rah/plan-u.html);

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", (http://www.dtkt.com.ua/documents/dovidnyk/nsbo/32temd1.htm);

5. Ловінська Л.Г., Жилкіна Л.В., Голенко О.М. та ін. Бухгалтерський облік: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2002.

6.Нікбахт Е., Гроппеллі А. Фінанси: Пер. з англ. – К.: Основи, 1993.

7. Пушкар М.С. Фінансовий облік: Підручник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002.

8. Таченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облікна підприємствах України: Підруч. Для студ. Екон. Спец. Вищ. Навч. Закл. – 6-те вид. – К.: А.С.К., 2002.

План

Вступ             

1.    Мета фінансової звітності та принципи її побудови                                                       

2 .   Характеристика форм фінансової звітності                                                                     

3  .  Аудит фінансового стану підприємства             

Висновок                                                       

Література                                         

              МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

КАФЕДРА МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН ТА БІЗНЕСУ

Доповідь

з дисципліни:

«Основи аудиту»

«Аудит фінансової звітності»

                                   Виконала:

                                                                         студентка 401 академічної групи

                                                        спеціальності 6.030203

                                                                                «Міжнародні економічні відносини»

                                                   Хвастунова Марія

Київ, 2012