Методи нарахування амортизаційних відрахувань та їх сутність
Східноєвропейський
університет економіки і
Р Е Ф Е Р А Т
з курсу : Фінанси підприємства
на тему:
«Методи
нарахування амортизаційних відрахувань
та їх сутність»
Виконала:
Студентка
3-го курсу
Групи
ТМ – 51
Павлова
А.І.
Черкаси, 2008
Зміст
Вступ…………………………………………………………………
1. Методи нарахування амортизації…………………………………5
2. Особливості використання методів нарахування амортизації….6
Висновок…………………………………………………………
Список
використаної літератури……………………………………22
Вступ
Однієї з найбільше важливих задач розвитку промисловості є забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів. Для цього необхідно раціонально використовувати основні фонди і виробничі потужності.
Усі основні засоби, крім землі піддані фізичному та моральному зносу, тобто під впливом фізичних сил, технічних та економічних факторів вони поступово втрачають свої якості та приходять до непотребу. Поступове перенесення вартості діючих основних фондів на готовий продукт та накопичення грошового фонду для заміни зношених об’єктів називається амортизацією. На світі декілька різноманітних концепцій амортизації. На Україні діє “натуралістична” концепція.
Нарахування амортизації (зносу) регламентується П(С)БО №7, за яким амортизація – це систематичне розподілення вартості основних засобів, яка амортизується протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Нарахування амортизації основних засобів робиться такими методами:
прямолінійний;
виробничий;
зменшення залишкової вартості;
прискореного зменшення залишкової вартості;
кумулятивний;
Серед альтернативних методів нарахування амортизації, що передбачені стандартами GAAP, можна визначити такі, як метод списання та заміни, метод групового та змістовного обліку зносу, метод оцінки товарно-матеріальних запасів.
Нарахування
амортизації у податковому
Треба зазначити, що П(С)БО №7 дозволяє нарахування амортизації податковими методами , що приводить до різноманітних протиріч.
Основним питанням амортизаційної політики – який метод амортизаційних відрахувань обрати. Щоб відповісти на це питання треба детально розгляну усі існуючи методи та визначити фактори, що пов’язані з експлуатацією об’єктів основних засобів, бо чітких рекомендацій по цьому у світі не існує. Обраний метод нарахування амортизації закріпляється наказом та відображається у обліковій політиці підприємства.
Отже
, амортизаційні відрахування – один з
головних джерел здійснення реальних
інвестицій. За допомогою амортизації
регулюється швидкість звороту основних
засобів, інтенсифікується процес її відтворення,
регулюється технічна та виробнича політика
на підприємстві. В Україні не вироблено
амортизаційної політики, яка б дала змогу
стимулювати використання одного з найбільших
інвестиційних ресурсів. Необхідно створити
таку систему амортизації, яка б у рамках
загальнодержавного регламенту дала змогу
кожному підприємству обирати найсприятливіші
режими відновлення основних фондів.
Методи нарахування амортизації
П(С)БО 7 «Основні засоби», передбачає використання шести методів амортизації. До них належать:
метод прямолінійного списання;
метод зменшення залишкової вартості;
метод прискореного зменшення залишкової вартості;
кумулятивний метод;
виробничий метод;
метод, передбачений податковим законодавством.
Методи нарахування амортизації умовно можна поділити на два види:
- методи амортизації, що базуються на часі використання основних засобів. До них відносяться прямолінійний метод, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод;
- метод амортизації, що базується на кількості одиниць, отриманих від використання об’єктів основних засобів. До нього відноситься виробничий метод нарахування амортизації.
Відмінність
застосовуваних методів амортизації
полягає в різному рівні
Застосування методу прискореного зменшення залишкової вартості найбільш економічно виправдане стосовно активної частини, зокрема машин, механізмів, верстатів, іншого виробничого обладнання. Справа в тому, що при використанні цього методу амортизаційні відрахування в перші роки експлуатації, коли об'єкт основних засобів експлуатується найбільш інтенсивно, досить високі, але з часом знижуються. В результаті цього значна частина вартості основних засобів амортизується вже в перші роки експлуатації об'єкта. Те ж саме стосується і кумулятивного методу.
Метод зменшення залишкової вартості характерний тим же: з часом амортизаційні відрахування мають тенденцію до зменшення. Його використання з урахуванням умов та інтенсивності експлуатації, морального зносу, інших факторів. Така самостійність цілком виправдана: для кожного підприємства перелічені фактори будуть різні, тому і термін експлуатації одного і того ж об'єкта основних засобів на різних підприємствах буде відрізнятися.
Особливості використання методів нарахування амортизації
Прямолінійний метод
Прямолінійний метод амортизації за ПБО-7 полягає у тому, що річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів.
Нарахування амортизації проводиться щомісячно.
Порядок нарахування амортизації при застосування прямолінійного методу можна подати у вигляді двох простих формул:
Річна сума амортизації визначається так
де А – річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;
- амортизуюча вартість об’єкту, грн.;
Т – очікуваний період корисного використання об’єкту.
Місячна сума амортизації
;
де В- місячна сума амортизації, грн.;
А- річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;
Таким чином, при застосуванні прямолінійного методу вартість об’єкта, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом терміну його корисного використання. Метод заснований на припущенні, що сума нарахованої амортизації залежить від терміну (тривалості) експлуатації об’єкта основних засобів.
При застосуванні цього методу:
річна сума амортизації однакова протягом усіх років експлуатації об’єкта;
сума
зносу накопичується
залишкова вартість об’єкта основних засобів рівномірно зменшується до рівня ліквідаційної вартості.
Недоліком такого методу є те що при його використанні не враховується моральний знос, а також він не дає реальної оцінки виробничої потужності основних засобів в різні роки експлуатації.
Практика показує, що знос машин збільшується в перші роки експлуатації, потім величина зносу стабілізується, а останні роки експлуатації знос машин знову збільшується. Що стосується морального зносу машин, то також не рівномірний.
Застосування цього методу не завжди відображає повне перенесення вартості основних засобів не створену продукцію, в результаті чого створюється недоамортизована частина вартості основних засобів, що є прямим збитком підприємства.
Метод зменшення залишкової вартості
Суть даного методу полягає в визначенні річної суми амортизації об’єкту основних засобів виходячи з залишкової вартості такого об’єкту на початок звітного року чи з початкової вартості по введених на протязі року об’єктам. Річна сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом множення залишкової вартості об’єкта основних засобів на річну норму амортизації:
За ПБО-7 це метод, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість.
Нарахування амортизації проводиться щомісячно.
де А –річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;
-залишкова вартість об’єкта основних засобів, грн.;
-річна норма амортизації,
Річну норму амортизації підприємство визначає самостійно за наступною формулою
де -річна норма амортизації (в частинах);
-термін корисного
-ліквідаційна вартість об’
- початкова (залишкова)
Використання методу зменшення залишкової вартості при нарахуванні амортизації передбачає наявність ліквідаційної вартості об’єкта основних засобів. В протилежному випадку об’єкт основних засобів буде повністю „замортизований” на протязі року.
Відзначимо, що у відповідності до П(З)БО 7 базою для нарахування амортизації при використанні даного методу є залишкова вартість на початок звітного року або первісна вартість на дату початку нарахування амортизації.
Тому, починаючи з дати введення в експлуатацію об'єкта основних засобів до кінця звітного року, у якому був введений цей об'єкт, базою для нарахування амортизації буде первісна вартість такого об'єкта. Іншими словами, якщо об'єкт основних засобів були введений в експлуатацію в липні, то з серпня по грудень (включно) сума амортизаційних відрахувань буде визначатися шляхом множення первісної вартості об'єкта на норму амортизації. З січня наступного звітного року сума амортизації такого об'єкта основних засобів буде визначатися шляхом множення залишкової вартості такого об'єкта на норму амортизації.
Даний метод нарахування амортизації базується на припущенні, що амортизація починає нараховуватися з початку звітного року, хоча практично це буває далеко не завжди. Тому у всіх випадках, коли амортизація нараховується не з початку звітного року, залишкова вартість наприкінці запланованого строку експлуатації не досягає ліквідаційної вартості. У зв'язку з цим підприємство може прийняти рішення про зміну строку амортизації й доамортизувати частину вартості, що залишилася, або ж вважати залишкову вартість об'єкта ліквідаційною вартістю.
Метод прискореного зменшення залишкової вартості
Цей метод є різновидом методу зменшення залишкової вартості.
Норма амортизації в цьому випадку розраховується аналогічно нормі амортизації при використанні прямолінійного методу нарахування амортизації, тобто використовується подвійна ставка амортизаційних відрахувань, розрахована методом прямолінійного списання. При цьому норму амортизації при використанні прямолінійного методу можна представити як:
де А – річна сума амортизационних відрахувань за рік, грн.;
Са - вартість об'єкта, що амортизується, грн.
Перетворивши дану формулу, одержимо норму амортизації для методу, що розглядається:
Даний
метод нарахування амортизації
не припускає обов'язкової „
Кумулятивний метод
Річна сума амортизації в цьому методі визначається як добуток амортизуючої вартості й кумулятивного коефіцієнта:
де — кумулятивний коефіцієнт;
— первісна вартість;
— ліквідаційна вартість.
Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишилась до кінця строку корисного використання об'єкта, на суму чисел років корисного використання цього об'єкта.
Кумулятивний коефіцієнт можна розрахувати по формулі:
де - кількість років, що залишилися до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів;
— сума чисел років корисного використання об’єкта основних засобів.
Сума чисел років — це результат сумувування порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт.
Якщо строк експлуатації об'єкта досить довгий, суму чисел років визначають по формулі кумулятивного числа:
де N — строк корисного використання об'єкта основних засобів, роки.
Визначення суми амортизації методом зменшення залишкової вартості та кумулятивним методом є найбільш прогресивними з точка зору методології бухгалтерського обліку наведена нижче:
у перші роки, коли інтенсивність використання об’єкту максимальна, амортизується більша частина його вартості ;
у перші роки накопичуються кошти для заміни об'єкта, що амортизується;
забезпечується можливість збільшення частини витрат на ремонт об'єктів, що амортизуються, що приходиться на останні роки експлуатації без відповідного збільшення витрат виробництва (собівартості продукції) за рахунок того, що сума нарахування амортизації в ці роки зменшується.
Виробничий метод
Для
окремих видів основних засобів
нарахування амортизації
Місячна сума амортизації визначається виходячи з фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації.
Виробнича ставка амортизації обчислюється співвідношенням амортизуючої вартості об'єкта основних засобів і плануючого обсягу продукції (робіт, послуг) за весь строк корисного використання такого об'єкта основних засобів. Як ми вже відзначали, вартістю об'єкта основних засобів, що амортизується, є первісна вартість, зменшена на його ліквідаційну вартість.
Таким чином, норму амортизації за цей методі можна розрахувати за формулою:
де — норма амортизації, частка;
— первісна вартість об'єкта основних засобів, грн.;
— ліквідаційна вартість об'єкта основних засобів, грн.;
— розрахунковий обсяг діяльності (виробництва), одиниці.
Зверніть увагу, що на відміну від вищенаведених методів амортизації, при яких визначалася річна сума амортизації, виробничий метод припускає визначення місячної суми амортизації.
Відзначимо, також що при використанні даного методу сума амортизації, що визнається витратами звітного періоду, і балансова вартість об'єкта при використанні даного методу змінюються в порівнянні з попереднім періодом прямопропорційно обсягу виготовленої продукції (робіт, послуг).
Характеристика методу. В основі цього методу лежить припущення, що фактично отриманий дохід від експлуатації відповідного матеріального активу в кожному звітному періоді пов'язаний з випуском одиниць продукції, виробленої з його участю в цих звітних періодах. Існує думка, що на такий вид устаткування, як верстат, амортизація повинна нараховуватися в облікових цілях пропорційно одиницям виробленої на ньому продукції в кожному звітному періоді (на основі первинно визначеного загального випуску продукції), а не просто пропорційно часу з початку експлуатації (як передбачає прямолінійний метод). При цьому стверджується, що більшість виробничих активів беруть участь у створенні доходу (і відповідно зношуються) тільки тоді, коли вони використовуються у виробництві, а не просто з часом.
Метод нарахування зношування пропорційно випуску продукції теж дуже простий, раціональний і систематичний. Його найкраще використовувати в тому випадку, коли можна визначити фактичний обсяг виробленої продукції активом, на який нараховується зношування. Використання також доцільне, коли економічна вигода того чи іншого необоротното активу зменшується у зв'язку з експлуатацією його у виробництві, а не у зв'язку з впливом часу на нього. Цей метод забезпечує також відповідність суми амортизації, що визнається витратами поточного періоду, отриманим доходам, у випадку якщо використання відповідного необоротного активу неоднаково в різні періоди. Однак, незважаючи на всі плюси, цей метод у за кордонній практиці не знайшов широкого застосування, оскільки неможливо або дуже складно визначити фактичний обсяг продукції, виробленої з використанням того або іншого необоротного активу.
Методи, передбачені податковим законодавством
Порядок
нарахування амортизації в
принципи
й механізм нарахування амортизації
єдині для всіх платників податку
на прибуток незалежно від форми
власності й органзаційно-
передбачено спрощену класифікацію основних фондів по групах;
при визначенні балансової вартості основних фондів враховуються витрати на ремонт, реконструкцію, модернізацію й інші види поліпшення основних фондів, а також фактично нарахована сума амортизації;
стосовно груп 2, 3 й 4 основних фондів використовається груповий метод визначення балансової вартості відповідної групи й розрахунку амортизаційних відрахувань;
установлено єдині для кожної групи основних фондів (і для всіх платників) норми амортизаційних відрахувань.
Для податкового обліку амортизація є окремою статтею, що зменшує оподатковуваний дохід. Відповідно до Закону про податок на прибуток під терміном - "амортизація основних фондів" мається на увазі поступове віднесення витрат на їхнє придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоректованого доходу платника податків у межах норм амортизаційних відрахувань.
Об’єктом для нарахування амортизації відповідно до п. п. 8.1. 2 ст. 8 Закону про податок на прибуток є витрати, пов'язані з:
а) придбанням основних фондів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання худоби й придбання, закладку й вирощування багатолітніх насаджень до початку плодоносіння;
б)
самостійним виготовленням
в) проведенням всіх видів ремонтів, реконструкції, модернізації й інших видів поліпшення основних фондів;
г) капітальним поліпшенням землі, не пов'язаним з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.
Ст. 8 Закону про податок на прибуток, що визначає порядок збільшення та зменшення балансової вартості відповідних груп обліку основних фондів і нарахування амортизації, не містить інформації, з якого моменту необхідно амортизувати понесені підприємством витрати на придбання основних фондів.
Згідно ж п. п. 8.3. 1 ст. 8 даного Закону сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначається шляхом застосування норм амортизації, визначених п. 8.6 ст. 8 Закону про податок на прибуток, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.
Таким чином, для основних фондів групи 1 нарахування амортизації здійснюється з наступного кварталу після введення їх в експлуатацію, а для основних фондів груп 2, 3 й 4 - з кварталу, що є наступним за кварталом оприбуткування матеріальних цінностей, які входять до складу цих груп незалежно від фактичного здійснення розрахунків за такі основні фонди.
Не підлягають амортизації витрати на:
придбання й відгодівля продуктивної худоби;
вирощування багаторічних плодових насаджень;
придбання основних фондів з метою подальшого продажу іншим особам або їхнє використання в якості комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для продажу іншим особам;
зміст основних фондів, що перебувають на консервації.
Зазначені види витрат підлягають включенню до складу валових витрат підприємства того звітного періоду, у якому були понесені.
Також не підлягають амортизації:
— витрати бюджетів на будівництво й утримання будівель благоустрою й житлових будинків, придбання й зберігання бібліотечних й архівних фондів;
—
витрати бюджетів на будівництво
й утримання автомобільних
— витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або поліпшення невиробничих фондів.
Під терміном «невиробничі фонди» для цілей оподатковування варто розуміти капітальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку (капітальні активи, що підлягають під визначення груп 1).

- Методи наукових досліджень
- Методи наукових досліджень у конфліктології. Функції конфліктології в суспільстві
- Методи наукового пізнання
- Метод интегрирования по частям в определенном интеграле
- Метод интервалов
- Метод интервью
- Метод интервьюирования в прикладных политических исследованиях
- Методи навчання і класифікація методів навчання
- Методи навчання іноземних мов
- Методи навчання каліграфічного письма
- Методи навчання основ економіки
- Методи навчання у вищій школ
- Методи навчання у вищій школі
- Методи нарахування амортизації