Методи навчання основ економіки

Реферат на тему Методи навчання основ економіки

ПЛАН

1. Поняття про  методи навчання 

2. Методи викладання  навчального матеріалу. Розповідь,  пояснення, бесіда 

3. Методи самостійної  роботи учнів. Робота з навчальною  та довідковою літературою 

4. Проблемне  навчання на уроках основ економіки. Суть і основні поняття проблемного навчання

1. Поняття про методи  навчання

Під методами навчання розуміють способи спільної роботи вчителя й учнів, за допомогою яких досягається оволодіння знаннями, уміннями і навичками, формується світогляд учнів, розвиваються їхні здібності.

Методи навчання складаються з окремих елементів, які називаються прийомами. Окремі прийоми можуть входити до складу різних методів. Так, прийом записування  учнями нових понять і економічних  термінів відбувається під час пояснення матеріалу вчителем, під час самостійної роботи з книгою, у процесі бесіди, під час виконання практичної роботи тощо.

У процесі навчання основ економіки як самі методи, так і прийоми застосовують у  різних сполученнях. Один і той же вид діяльності в одних випадках виступає як самостійний метод, а в інших – як прийом навчання. Так, бесіда і пояснення є самостійними методами навчання. Якщо ж учитель періодично застосовує їх під час практичної роботи для мобілізації уваги учнів, виправлення помилок і ін., то пояснення і бесіда виступають як прийоми навчання, які входять у метод інструктування. Метод і прийом можуть мінятися ролями. Якщо, наприклад, повідомлення економічних відомостей здійснюється методом пояснення, у процесі якого демонструються наочні посібники, то це демонстрування виступає як прийом. Але якщо посібник є об’єктом вивчення і основні знання учні одержують на основі його розгляду, то демонстрування виступає як метод навчання, а словесні пояснення вчителя – як прийом.

У процесі навчання основ економіки застосовують різноманітні методи навчання. Одним із них належить більша роль у досягненні навчально-виховної мети уроку, іншим – менша. Але  мета уроку досягається сукупністю методів і прийомів.

Щоб краще характеризувати методи навчання основ економіки, їх можна класифікувати за різними ознаками. Зокрема, за джерелом одержання учнями знаньможна виділити такі три групи методів: словесні, наочні і практичні.

Застосування  окремих методів названих груп у  різних умовах навчального процесу сприяє проявленню учнями різного рівня своєї пізнавальної діяльності і самостійності. Тому іноді проводять класифікацію методів саме за цією ознакою і виділяють такі чотири методи: пояснювально-ілюстративний або репродуктивний (учні засвоюють знання зі слів учителя або з підручника, а дії – за зразком), проблемні (вчитель ставить перед учнями пізнавальну задачу і при їх активній участі сам вирішує її; при цьому вчитель демонструє учням зразки логіки наукового пошуку), дослідницький (учитель ставить перед учнями пізнавальну задачу і організовує їх самостійну пошукову діяльність у вирішенні цієї задачі) і частково-пошуковий (учні самостійно досліджують частину проблеми).

Загальноприйнятої класифікації методів навчання поки що не існує. Для практики навчання основ економіки найбільш прийнятою є класифікація методів, яка охоплює способи діяльності вчителя й учнів. При цьому особливо яскраво проявляються два взаємозв’язаних між собою процеси – керівна діяльність учителя і самостійна навчально-практична робота учнів. У зв’язку з цим розглянемо різні методи навчання основ економіки і найхарактерніші особливості застосування їх.

2. Методи викладання  навчального матеріалу.  Розповідь, пояснення,  бесіда 

Зазначені методи характерні тим, що тут використовується усне слово.

Розповідь на заняттях основ економіки застосовується порівняно рідко. Її можна використовувати, коли учням повідомляють про основні завдання навчання, з історії економічної науки, про проблеми економічного зростання в Україні тощо.

Значно частіше  застосовують пояснення. Пояснення  – це словесне тлумачення понять, явищ, термінів тощо. Пояснювати доводиться кожне основне поняття теми. Так, наприклад, у процесі вивчення теми «Безробіття як наслідок порушення  макроекономічної рівноваги» доводиться більш детально пояснювати учням, такі теорії, що зумовлюють явище безробіття:

Пояснення 1. Безробіття виникає через надмірно високу заробітну  плату. Це зумовлюється тим, що на ринку  праці завжди може встановитися такий  рівень заробітної плати, який врівноважить попит і пропозицію, забезпечуючи повну зайнятість. Але через певні причини, наприклад тиск профспілок, зарплата зростає. За цих умов підприємці не можуть брати на роботу всіх бажаючих, адже їх витрати на зарплату збільшується. Виникає надлишок працездатних, тобто безробіття.

Пояснення 2. Безробіття виникає через недостатній попит  на товари і послуги. Автори цього  пояснення шукали причини безробіття у зменшенні сукупного попиту. Найдинамічнішим елементом сукупного  попиту є споживчі витрати. Щоб подолати невідповідність між пропозицією та попитом, яка загрожує скороченням виробництва і появою безробіття, треба здійснювати державні заходи, спрямовані на стимулювання попиту, наприклад: збільшувати державну допомогу малозабезпеченим, знижувати податки тощо.

Пояснення 3. Безробіття виникає через негнучку структуру  ринку праці, а саме через нездатність  швидко реагувати на зміни в попиті на трудові ресурси. Автори цього  пояснення (його можна визначити  як «структурне») виходять із того, що ринок праці – явище динамічне. На цьому постійно з’являються нові працівники і нові робочі місця. Але нові робочі місця призначаються не для будь-яких працівників і лише на певних територіях. Для досягнення відповідності між робочими місцями і працівниками останні мають пройти перекваліфікацію, набути нових професій та досвіду чи переїхати на нове місце проживання.

Пояснення 4. Безробіття виникає через те, що в процесі  нагромадження капіталу дедалі менша  його частка спрямовується для найму  робітників і дедалі більша – у засоби виробництва. Отже, зменшується попит на робочу силу.

До розповіді  і пояснення ставлять такі вимоги, які треба виконувати, щоб забезпечити  досягнення дидактичної мети:

1. Достовірність  змісту. Факти, які наводять учням,  повинні якнайкраще відповідати змісту навчальної програми і бути науково обґрунтованими. Не слід захоплюватися великою кількістю фактів, бо за ними інколи зникає суть явища або процесу, що вивчається.

2. Виклад матеріалу  в логічно виправданій послідовності.  Поняття «просте» і «складне» в науці і навчанні не збігаються. Практикою роботи доведено, що в зв’язку з цим під час пояснення процесів або явищ доцільно вдаватися до аналітико-синтетичного викладання матеріалу, а саме: спочатку ознайомити учнів із явищем в цілому, потім розчленувати (практично або в уяві) явище на складові частини, вивчити їх і знову повернутися до явища в цілому, розглянувши його глибше і докладніше.

3. Емоційність  викладу. Якщо вчитель залишається  байдужим під час викладання  навчального матеріалу, то таке ставлення передається учням. І навпаки, коли вчитель викладає матеріал емоційно, а цьому сприяє правильний добір фактів, то учні краще сприймають нові відомості і добре запам’ятовують їх.

Пояснення і  розповідь можна будувати в індуктивний  послідовності, починаючи з ознайомлення учнів із конкретними фактами і явищами, поступово переходячи до формулювання загальних понять і висновків. Так, якщо повернутись до наведених вище теорій, що розкривають явище безробіття, і співвіднести чинники попиту і пропозиції на ринку праці з наведеними поясненнями причин безробіття, то можна зробити висновок про те, що все залежить від того, в якій конкретній ситуації виникло безробіття. Якщо йдеться про безробіття в період циклічного спаду виробництва, то воно виникає через невідповідність між пропозицією та попитом, що загрожує скороченням виробництва і появою безробіття. Якщо безробіття виникає в період докорінної зміни технології виробництва, то воно виникає через гнучку структуру ринку праці. Якщо йдеться про ймовірні наслідки масового підвищення заробітної плати, то у такому випадку спостерігається зв’язок між рівнем зарплати і рівнем зайнятості.

Застосовується  і дедуктивний спосіб усного викладання, коли його починають із роз’яснення  загальних понять і положень, які  потім ілюструють конкретними прикладами. Так, наприклад, у процесі розгляду проблем економічного зростання в Україні можна спочатку назвати основні чинники економічного зростання, а потім перейти до розгляду кожного із них.

Бесіда – це питально – відповідальний метод навчання. Вчитель повинен керуватися такими вимогами до бесіди: опиратися на раніше засвоєні учнями знання і їх життєвий досвід; детально продумувати систему запитань з теми уроку; послідовно задавати запитання учням, вислуховувати їх відповіді, уточнювати і доповнювати висловлювання.

Для підготовки і побудови бесіди доцільно:

* розбити навчальний  матеріал на невеликі логічно  закінчені порції;

* розмістити  ці порції у строгій логічній  послідовності; 

* сформулювати  стосовно до кожної порції  запитання до учнів у такій формі, щоб на нього вони змогли дати, як правило, однозначну відповідь;

* уявити собі  передбачувані відповіді учнів; 

* намітити необхідні  уточнення і доповнення до  відповідей учнів і сформулювати  висновки.

Бесіда вимагає  більшої затрати навчального часу на вивчення одного і того ж матеріалу, ніж розповідь або пояснення. Але ефективність бесіди у формуванні свідомості і міцності засвоєння навчального матеріалу учнями, у розвитку їх самостійності і пізнавальної активності значно вища.

Ілюстрування 

До наочних  методів навчання відносять навчальне  ілюстрування і демонстрування. Зазначені  методи знаходять досить широке застосування у процесі вивчення різних дисциплін. У процесі навчання основ економіки  в більшій мірі застосовують ілюстрування і демонстрування кінофільмів (діафільмів).

Метод ілюстрування передбачає показ учням ілюстративних  посібників: плакатів, таблиць, графіків, блок-схем, моделювання ситуацій з  використанням комп’ютерних засобів  тощо. На уроках основ економіки  найчастіше доводиться ілюструвати таблиці і графіки. Так, під час розгляду поняття «попит» (перелік, який включає список цін і кількість благ, що куплять при кожній із цих цін) і «величина попиту» (кількість благ, що куплять при кожній ціні) учням пропонується розглянути таблицю і графік попиту на велосипеди.

Таблиця 1. Попит  на велосипеди

Попит на блага  відображається також графічно. Вертикально  відкладають ціну на велосипеди в гривнях, горизонтально – величину попиту на велосипеди в тисячах штук.  

Графік 1. Попит  на велосипеди

Підвищенню ефективності засвоєння знань сприяє також використання на уроках основ економіки блок-схем. Блок-схема може бути використана уже на першому уроці під час вивчення нового матеріалу (див. блок-схему 1), а також під час повторення чи закріплення вивченого матеріалу.

У процесі вивчення окремих тем курсу основ економіки доводиться демонструвати кінофільми. Так, програмою передбачено ознайомлення учнів зі змістом виробництва та його основними елементами, продуктивністю та інтенсивністю праці тощо. Вивчення цих питань за допомогою плакатів чи блок-схем не створює в учнів повного уявлення про виробництво. Провести екскурсію на виробництво мають змогу далеко не всі школи. На допомогу приходить кіно.

Застосуванню  кінофільму на уроці передує підготовка вчителя, який проглядає його і виходячи з поставленої дидактичної мети, вирішує, як найкраще вписати кінострічку в канву уроку.

Блок-схема 1

ОБ’ЄКТ  І МЕТА ЕКОНОМІЧНОЇ  НАУКИ  

В одних випадках фільм стає джерелом нових знань, в інших допомагає учням зрозуміти матеріал, викладений учителем, або узагальнити його. У зв’язку з цим можуть бути різні форми поєднання слова вчителя з кінофільмом:

1. Пояснення  перед демонструванням (настанова  на сприймання). Якщо у фільмі розглядаються досить складні питання, а в кадрах зустрічаються дрібні деталі, учнів треба готувати до сприймання навчального матеріалу.

2. Демонстрування  фрагмента фільму, а потім пояснення  (бесіда) за змістом фільму і  навчальним матеріалом.

3. Демонстрування  супроводиться поясненням (синхронним  коментуванням фільму вчителем, яке виникає в зв’язку з  тим, що дикторський текст не  завжди буває задовільним для  конкретної аудиторії. 

3. Методи самостійної  роботи учнів.  Робота з навчальною  та довідковою літературою

Робота з навчальним посібником, довідником та іншою літературою  – важливий метод самостійної  роботи учнів. У навчальних посібниках для учнів містяться необхідні  теоретичні відомості і довідковий матеріал для проведення практичних робіт.

Вимагається навчити  учнів уміло і раціонально  користуватися цими матеріалами.

Безпосередньо на уроці самостійно працюють з літературою, як правило, у таких випадках:

1. Розгляд схем, таблиць, графіків у процесі  викладання на уроці навчального  матеріалу. Цей прийом особливо необхідний у тому випадку, якщо немає можливості зпроекціювати зображення на екран і немає відповідних плакатів.

2. Повторення  вивченого матеріалу і підготовка  до виконання практичних робіт. 

3. Виконання  практичних робіт. Так, наприклад, учні виконують практичну роботу «Визначення особливостей, характерних рис, переваг та недоліків різних моделей економіки». Їм пропонується за допомогою підручника виконати такі завдання:

а) заповнити  таблицю і підготувати відповіді  на запитання: як вирішуються питання, «що виробляти?», «як виробляти?», «для кого?» у різних економічних системах; б) визначити переваги і недоліки ринкової та командно-адміністративної економічних систем.

4. Користування  інструкційними картами під час  виконання практичних робіт. У  посібнику для учнів вміщені  інструкційні карти до тем  практичних робіт, які передбачені  програмами з основ економіки.  Якщо вчителю доводиться в  окремих випадках складати інструкційні карти, то важливо, щоб вони спонукали до самостійного використання посібників і довідників.

5. Підготовка  учнями доповідей на семінарських  заняттях із використанням науково-популярної  літератури і періодичної преси. 

Розв’язування економічних задач 

Розв’язуючи економічні задачі, учні повторюють, закріплюють і одержують нові теоретичні знання, застосовують їх у практичних цілях, оволодівають загальними методами виконання економічних розрахунків. Завдяки цьому досягається більш міцний зв’язок теорії з практикою.

Розв’язування економічних задач – важливий засіб розвитку економічного мислення. Тому вчитель під час добору або  складання задач повинен врахувати  такі вимоги:

1. Задача повинна  мати практичну спрямованість.  Так, наприклад, на закріплення  навчального матеріалу про позичковий процент і прибуток учням можна запропонувати для розв’язування таку задачу. Витрати підприємця становлять 60 тис. грн. на будівництво та обладнання, 50 тис. грн. – на сировину, 30 тис. грн. – на заробітну плату працівникам. Сам підприємець отримує річну заробітну плату 5000 тис. грн. Якби він поклав свої гроші в банк, то отримав би 10% річних.

Завдання: розрахувати  бухгалтерський і економічний прибуток, якщо відомо, що за рік було реалізовано  продукції на суму 170 тис. грн.

2. Умови задачі  і результати її розв’язування  повинні відповідати реальній  практичній ситуації, наприклад,  у процесі вивчення теми «Заробітна  плата» учням можна запропонувати  таку умову задачі: «На трьох  ділянках землі отримали врожай: на кращій – 50 ц, на середній – 40 ц, на гіршій – 30 ц. Ціна за одиницю продукції – 130 грн. Розрахувати диференціальну ренту, яку отримають на кращій і середній ділянках».

Розв’язування економічних задач необхідно  використовувати для формування в учнів навичок планування своєї діяльності, розвитку в них творчого підходу до виконання завдання, формування умінь застосовувати для розрахунку теоретичні знання і обчислювальні навички.

4. Проблемне навчання  на уроках основ  економіки. Суть  і основні поняття  проблемного навчання 

Одним із дійових  шляхів розвитку мислення учнів є  зближення процесів пізнання й навчання. Процеси пізнання й навчання мають  багато спільного. Як і при науковому  пізнанні, так і під час навчання, людина вступає в контакт з  об’єктами пізнання і вивчення, використовує багаті можливості свого мислення тощо. Але результатом наукового дослідження є відкриття нового для суспільства, а результатом навчання – «відкриття для себе» в процесі засвоєння навчального матеріалу. Отже, між процесами навчання й пізнання можна проводити тільки аналогію. Однією із важливих систем пізнання можна вважати проблемність у навчанні.

Проблемність  базується на протиріччях, що виникають  у процесі вивчення навколишніх  предметів, явищ тощо. Вчений, винахідник це протиріччя виявляє сам, спираючись на глибокі знання, досвід тощо. Протиріччя викликає в нього певний психологічний стан, пов’язаний з бажанням установити причини наявної невідповідності – проблемну ситуацію. Виникає задум, проблема, розв’язуючи яку, вчений відкриває нові закономірності, закони і ін.

Помітити такі протиріччя в навчальному матеріалі  учень не зможе. Йому треба допомогти. Найкращим засобом для цього  служить завдання, яке викликає в  учнів теоретичне або практичне  затруднення, пов’язане з певними  протиріччями. Таке завдання називають проблемним. Воно може бути подане у формі запитання, задачі або практичного завдання.

Процес навчання, який моделює у своїх суттєвих рисах процес продуктивного мислення і спрямований на відкриття учнями нових знань і способів дій, називають проблемним. Його сутність полягає у постановці перед учнями системи проблемних завдань, усвідомленні, сприйнятті і розв’язанні їх у ході спільної діяльності учнів і вчителя.

Наука довела, що джерелом виникнення проблемних ситуацій і рушійною силою їх розв’язання є протиріччя. Психологи встановили, що найсприятливіші умови для творчого мислення складаються тоді, коли людина стикається з протиріччями, які вона не в змозі пояснити на основі наявних знань і досвіду, коли перед нею виникає проблема, яку необхідно розв’язати. Розумове затруднення переборюється напруженою роботою мислення, активними пошуками виходу із ситуації. Мислення активізується під час зіставлення наявних знань із новими обставинами, при бажанні зрозуміти причини і суть нових фактів і явищ, пояснити протиріччя.

Отже, проблемні  ситуації в процесі навчання виникають, коли учні стикаються з суперечливими  факторами, закладеними в предметах  і явищах природи, або з невідповідністю  між відомими знаннями чи способами  дії і невідомими, тобто тими, які потрібно здобути в процесі пізнання.

Типи  проблемних ситуацій

На основі суперечностей  можна виділити ряд таких проблемних ситуацій:

1. Коли йде пошук шляхів використання наявних знань у нових умовах.

Прикладом такої  ситуації може бути фрагмент уроку на тему «Попит, пропозиція, ринкова ціна». Після того, як на уроці було розглянуто найголовніші економічні чинники (ціна одного товару, ціни інших товарів, доходи покупців, смаки на уподобання покупців, очікування покупців), проілюстровано закон попиту на прикладі з велосипедами (при падінні ціни з 350 до 300 гривень величина попиту на велосипеди збільшилася на 20 тис. штук, а при збільшені ціни зі 150 до 200 гривень – зменшилася на 50 тис. штук) учитель поставив перед учнями запитання: «Чи може виникнути ситуація, коли за тією самою ціною, що і раніше, покупці погодяться придбати більше блага (велосипедів)?»

Перед учнями постала  проблема, яка зацікавила їх. Їм потрібно використати набуті уже знання у  нових умовах. Які ж ці умови? Їм на допомогу приходить учитель, застосовуючи корегуючу інформацію, і наводить приклад збільшення попиту (не величину попиту, а самого попиту) на велосипеди. За допомогою вчителя учні приходять до висновку, що у таких випадках повинна статися подія, яка зробила б це благо більш привабливішим для покупців, ніж раніше. Яка ж це подія? Так, у 1973-1974 роках у світі вибухнула нафтова криза, викликана скороченням поставок нафти з Ближнього Сходу. Нафта дуже подорожчала, а разом із тим піднялася ціна на бензин. Користування автомобілями стало дуже дорогим задоволенням. Тоді громадяни, що використовували автомобіль в основному для особистих поїздок, а також небагаті громадяни віддали перевагу велосипедам, а не витратам на бензин. У такий спосіб велосипеди стали для них більш цінним благом, ніж раніше, а значить, вони погодилися платити за них більше, ніж платити до подорожчання бензину. Отже, кількість велосипедів, що купувалася за ту ж ціну що і раніше, збільшилася.

2. Коли наявні протиріччя  суджень. 

У навчанні основ  економіки часто доводиться пояснювати навчальний матеріал, у якому стикаються судження «можливо-неможливо», «раціонально-нераціонально», «впливає на процес позитивно чи негативно» і ін. Проблемні ситуації такого типу відіграють важливу роль у формуванні активної розумової діяльності учнів.

Прикладом такої  ситуації може бути фрагмент уроку  на тему «Підприємство і власність. Форми власності та організаційні  форми підприємства». Вчительставить перед учнями проблемне запитання: «Як створити підприємство через  нестачу капіталу?» Для підготовки учнів до розв’язання різних ситуацій з даної проблеми вчитель підкреслює, що досить часто трапляються ситуації, коли для реалізації ідеї потрібні значні оборотні кошти, а в підприємстві їх немає.

У цьому випадку  можливі два варіанти дій: взяти в діло компаньйонів і скористатися їхніми грошима, або звернутися в банк із проханням надати кредит.

Учні залучаються  до розв’язання двох ситуацій і  проходять до певного висновку.

Ситуація перша.Банк може відмовити у кредиті, тоді час, витрачений на запит кредиту, виявиться загубленим, а виробництво простоюватиме або зірветься вигідна операція.

Ситуація друга.Припустимо, що банк кредит видав. Але значну суму не так уже просто буде повернути, особливо якщо вона потрібна на тривалий час (для придбання верстатів, а за кожний день користування кредитом доведеться сплачувати банку відсотки).

Висновок.Якщо підприємець  не впевнений у можливості швидкого повернення кредиту, то він бере у  справу компаньйонів, що стають співвласником  бізнесу. У такий спосіб створюється підприємство.

3. Коли учні стикаються  із ситуацією,  в якій з різноманітних  знань чи способів  дії потрібно вибрати  необхідні. 

Цей тип проблемної ситуації дуже часто виникає під  час виконання практичних робіт, у процесі закріплення навчального  матеріалу тощо.

Наприклад, у  процесі виконання практичної роботи «Визначення структурних елементів  виробництва» учням пропонується вибрати  чинники виробництва (земля, праця, капітал, здібності до підприємництва, інформація) до таких виробничих ресурсів:

· Міні-пекарня  «Дока-піца» (капітал).

· Гребля Кременчуцького водосховища (капітал).

· Вода в Кременчуцькому водосховищі (земля).

· Описання методу обробки кольорових металів (інформація).

· Шахтарі шахти  «Першотравнева» (праця).

· Документація на нову технологію виробництва цементу (інформація).

· Риболовецький  траулер (капітал).

4. Коли виникають  утруднення під  впливом «психологічного  бар’єру» попереднього  досвіду. 

Відома психологічна закономірність – вплив попереднього досвіду на процес засвоєння нових знань і способів дії, у науковій літературі зустрічається під назвами «психологічний бар’єр» попереднього досвіду, «явище інтерференції» і «явище від’ємного переносу». Оскільки ця закономірність у навчальному процесі виступає як перешкода, утруднення на шляху до нового, то варто користуватися поняттям «психологічний бар’єр попереднього досвіду».

Суть цього  психологічного явища полягає в  тому, що вироблені в процесі практичної діяльності вміння і навички гальмують  встановлення нових способів дії. Учні не можуть звільнитися від звичних способів дії й піти шляхом нових, оригінальних рішень.

Розрізняють два  види цього явища: асоціативне і  репродуктивне гальмування. Репродуктивне  гальмування спостерігається тоді, коли замість нового способу виконання  дії проявляється інший, раніше засвоєний. Воно може використовуватись для створення проблемних ситуацій тільки в тому разі, коли виникає потреба його запобігти. Асоціативне гальмування проявляється під час заміни раніше засвоєних способів дії новими. Це – досить ефективний засіб створення проблемних ситуацій.

Рушійною силою  подолання впливу «психологічного  бар’єру» попереднього досвіду є  боротьба властивих йому протилежних  тенденцій – до збереження (фіксації надбаного) і до його зміни (модифікації). Це протиріччя, за відповідних умов, – джерело створення проблемних ситуацій.

При навчанні основ  економіки такі ситуації виникають  дуже часто, особливо під час виконання  практичних завдань. Учителю важливо  бачити їх прояв і при потребі  вміти їх загострювати або знімати шляхом своєчасного втручання. Актуалізація необхідних знань і способів дії сприяє створенню проблемних ситуацій такого типу. Розширення попередніх уявлень, знань і вмінь із питань, що розглядаються, застосування конкретизованих настанов запобігають прояву «психологічного бар’єру» попереднього досвіду. Можуть бути й інші типи проблемних ситуацій.

Щоб створити проблемну  ситуацію, треба поставити перед  учнями таке практичне або теоретичне завдання, під час виконання якого  вони відкривають для себе нові знання або способи дії. Це найперша умова створення проблемної ситуації. Крім неї потрібно виконати ще ряд умов: