Методи оцінки стану умов праці. 2

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Державний вищий навчальний заклад «Київський національний університет 

імені Вадима Гетьмана»

Кафедра управління персоналом та економіки праці

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Р Е Ф Е Р А  Т

на тему:

 

«МЕТОДИ ОЦІНКИ СТАНУ УМОВ ПРАЦІ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала студентка

фінансово-економічного

факультету, 3 курсу, 18 групи

Сорокіна Катерина

Перевірив викладач

Воронцова О.В.

 

 

Київ 2012

ЗМІСТ

Вступ.......................................................................................................3

1. Поняття умов праці і фактори впливу на них.................................4

2. Класифікація умов праці...................................................................6

3. Атестація робочих місць за умовами праці.....................................9

4. Методи оцінки умов  праці................................................................11

5. Шляхи покращення  умов праці........................................................16

Висновки.................................................................................................18

Список використаної літератури..........................................................19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Людина та її здоров’я — найбільша цінність будь-якої держави. Держава докладає великих зусиль, створюючи умови безпечної життєдіяльності людини як в навколишньому середовищі, так і в середовищі праці.

Для створення належних умов праці потрібно здійснювати  постійний моніторинг за фактичними умовами праці, тобто їх оцінку, визначаючи саме ті пріоритетні проблеми. які є у даній сфері, починаючи з мікрорівня – кожного підприємства.

Оцінка стану охорони  праці на підприємстві в цілому і  в його структурних підрозділах  базується на аналізі даних атестації  робочих місць, паспортизації санітарно-технічного стану цехів та відділів, результатах виконання комплексних планів покращення умов праці та санітарно-оздоровчих заходів, а також на динаміці показників виробничого травматизму та професійних захворювань.

Оцінка умов праці  має включати сукупну дію всіх елементів виробничого середовища на організм людини. Із цією метою необхідно провести аналіз умов праці в рамках кожного структурного підрозділу підприємства, та розробити систему профілактичних заходів щодо створення здорових і безпечних умов праці.

Ефективність заходів  щодо поліпшення умов і охорони праці  оцінюється, в першу чергу, за показниками  соціальної ефективності, які передбачають створення умов праці, що відповідають санітарним нормам і вимогам правил безпеки. Покращення умов і охорони праці призводить до зменшення кількості виробничих травм, загальної і професійної захворюваності; до скорочення чисельності працівників, що працюють в умовах, які не відповідають санітарно-гігієнічним нормам; зменшення кількості випадків виходу на пенсію за інвалідністю внаслідок травматизму чи професійної захворюваності; скорочення плинності кадрів через незадовільні умови праці  тощо.

1. Поняття умов  праці і фактори впливу на  них.

У процесі праці людина перебуває в контакті з предметом  праці, знаряддями праці та іншими людьми. Крім цього на людину діють різні фактори виробничого середовища, зокрема, температура, вологість та швидкість руху повітря, параметри котрих не відповідають нормативним значенням, надмірний шум, вібрація, шкідливі виділення, електромагнітне та радіоактивне випромінювання тощо. Усе це характеризує умови, в яких працює людина.

Таким чином, поняття  умов праці складається з комплексу  факторів, які впливають на діяльність людини. Усунути негативний вплив, тобто забезпечити нешкідливі та сприятливі умови праці можна, виключаючи на робочих місцях шкідливі виробничі фактори, послаблюючи їх дію до допустимих норм чи меж, чи забезпечуючи оптимальні умови праці.

Умови праці — це умови, що формуються в процесі праці  людини, яка є головною продуктивною силою суспільства. Процес праці здійснюється лише при поєднанні уречевлених продуктивних сил із робочою силою людини. Зміни в уречевлених елементах продуктивних сил (у засобах та знаряддях праці, в предметах праці та технології обробки) спричинюють зміни в умовах праці. Це залежить від особливостей вироблюваної продукції, сукупності застосовуваного обладнання, інструментів, пристосувань, сировини та матеріалів, методики технології та організації виробництва. Ці чинники перебувають у тісному взаємозв’язку, впливаючи на процес формування умов праці.¹

Умови праці – це сукупність чинників виробничого середовища трудового процесу, що впливають на здоров'я та працездатність людини в процесі предметної діяльності.

Умови праці формуються під дією відповідних чинників. До них належать :

· санітарно-гігієнічні елементи зовнішнього середовища: мікроклімат, шум, вібрація і т. ін;

· психофізіологічні елементи, робоча поза, фізичні та нервово-емоційні навантаження;

· естетичні елементи, культура виробничого середовища;

· соціально-психологічні елементи: тривалість робочого часу, режим праці та відпочинку, пільги та компенсація за роботу, пов’язану з дією шкідливих чинників, а також певний психологічний клімат у якому відбувається трудовий процес.²

Під умовами праці розуміють сукупність факторів трудового процесу і виробничого середовища, в якому здійснюється діяльність людини, що впливають на здоров’я та працездатність.

Під факторами трудового процесу  розуміють основні його характеристики: важкість праці та напруженість праці. Важкість праці — характеристика трудового процесу, яка відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та інші, що забезпечують його діяльність). Напруженість праці — характеристика трудового процесу, яка відображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуття, емоційну сферу працівника.

Під виробничим середовищем розуміють  сукупність фізичних, хімічних, біологічних, психофізіологічних факторів на виробництві, що діють на людину. Усі ці фактори класифікують як небезпечні та шкідливі.

Небезпечні виробничі фактори  — ті, вплив яких на працівника призводить до травм, раптового погіршення здоров’я чи до смерті.

Шкідливі виробничі  фактори — ті, вплив яких на працівника може призвести до захворювання та зниження працездатності.³

 

2. Класифікація умов праці

На умови праці безпосередньо  впливають:

• речові елементи продуктивних сил — засоби праці і перш за асе знаряддя, предмети праці і способи їх обробки;

• виробничі, в тому числі трудові відносини, характер і зміст праці;

• використання техніки і організація виробництва;

• режим робочого часу і відпочинку;

• підвищення кваліфікації, медичне і побутове обслуговування тощо.

Умови праці складаються  з великої кількості різних елементів, які класифікуються залежно від спрямованості і характеру їх впливу на працівника, від конкретної форми прояву того чи іншого елемента. Всі елементи умов праці можна класифікувати на такі чотири групи:

- санітарно-гігієнічні;

- психофізіологічні;

- соціально-психологічні;

- естетичні.

До санітарно-гігієнічних  належать мікроклімат, температура, освітлення, вібрація, випромінювання, електромагнітні поля та інші елементи, які складають в робочій зоні зовнішнє середовище, яке формується під впливом технології виробництва.

Психофізіологічні елементи — фізичне навантаження, нервово- психологічне навантаження та інші, зумовлені  самим процесом праці.

До естетичних елементів  умов праці відносяться елементи, які впливають на естетичне ставлення працівника до процесу виробництва і праці, до знарядь праці, до виробничого інтер'єру.

Соціально-психологічні елементи умов праці включають психологічний клімат, у якому проходить процес праці, а також шляхи поліпшення умов праці безпосередньо на робочих місцях.

Відповідно до "Гігієнічної  класифікації праці за показниками  шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу" (розроблена і затверджена наказом  Міністерства охорони здоров'я України  від 31.12.1997 р. №382), умови праці поділяються на 4 класи:⁴

Оптимальні умови  праці (1-й клас) — умови, за яких зберігається не лише здоров’я працівників, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів встановлені для мікроклімату і факторів трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умовно приймаються такі умови праці, за яких несприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення.

Допустимі умови праці (2-й клас) — характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку чи до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров’я працівників та їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.

Шкідливі умови  праці (3-й клас) — характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні несприятливо впливати на організм працівника та/чи на його потомство. Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів і вираженості можливих змін в організмі працівників поділяються на чотири ступені.

Перший ступінь — умови праці характеризуються таким рівнем шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які, як правило, зумовлюють функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань (останні відновлюються при тривалішій, ніж початок

наступної зміни, перерві  контакту зі шкідливими факторами) та збільшують ризик погіршення здоров’я.

Другий ступінь — умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні спричинювати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання виробничо-зумовленої захворюваності, появи окремих ознак або легких форм професійної патології (як правило, без втрати професійної працездатності), що виникають після тривалої експозиції (10 років і більше).

Третій ступінь — умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять, окрім зростання виробничо-зумовленої захворюваності, до розвитку професійних захворювань, як правило, легкого і середнього ступенів важкості (з утратою професійної працездатності в період трудової діяльності).

Четвертий ступінь — умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також важких форм професійних захворювань (з утратою загальної працездатності).

Небезпечні (екстремальні) умови праці (4-й клас) — умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (чи її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм професійних уражень.⁵

 

 

 

 

3. Атестація робочих місць за  умовами праці

Атестація робочих місць  за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності  й  господарювання,  де  технологічний  процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів,  що  можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Атестація проводиться  згідно з «Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці № 442, затвердженим постановою КМУ від 1.08.1992 року.

Основна мета атестації  полягає у регулюванні відносин  між  власником або уповноваженим ним органом і  працівниками  у  галузі реалізації прав на  здорові й  безпечні  умови  праці,  пільгове пенсійне  забезпечення,  пільги  та  компенсації  за   роботу    у несприятливих умовах.

Атестація проводиться  атестаційною комісією, склад і повноваження  якої визначається  наказом  по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором,  але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації  покладається на керівника підприємства, організації.  Позачергово атестація проводиться  у  разі  докорінної  зміни  умов і характеру праці з ініціативи  власника  або  уповноваженого ним органу, профспілкового комітету, трудового колективу або  його виборного органу, органів Державної експертизи умов праці з участю установ санітарно-епідеміологічної служби МОЗ.

Атестація робочих місць  передбачає:

-  установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;

-санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці;

- комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам;

- установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;

- обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці;

- визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах;

- складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників;

- аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу проводяться санітарними лабораторіями підприємств і організацій, атестованих органами Держстандарту і МОЗ за списками, що узгоджуються з органами Державної експертизи умов праці, а також на договірній основі лабораторіями територіальних санітарно-епідеміологічних станцій.

Відомості про результати атестації  робочих місць заносяться до карти  умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з МОЗ. Контроль за якістю проведення атестації, правильністю застосування списків виробництв, робіт, професій посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації, покладається на органи Державної експертизи умов праці.⁶

На виконання порядку № 442 розроблено Методичні рекомендації № 41, які визначають організацію роботи щодо проведення атестації робочих місць, оцінку умов праці та реалізацію прав трудящих на пільги та компенсації залежно від шкідливих і небезпечних виробничих факторів.

За пунктом 6.1 Методичних рекомендацій № 41 робоче місце за умовами праці оцінюється з урахуванням впливу на працівників всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, передбачених гігієнічною класифікацією праці, сукупних факторів технічного й організаційного рівня умов праці, ступеня ризику пошкодження здоров’я.

На основі комплексної  оцінки робочі місця відносять до одного з видів умов праці.⁷

 

4. Методи оцінки  умов праці

Оцінювання умов і  характеру праці на робочих місцях здійснюється на основі «"Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я від 31 грудня 1997 р. № 382, яка призначена для:

- гігієнічної оцінки існуючих умов та характеру праці на робочих місцях;

- атестації робочих місць;

- санітарно-гігієнічної експертизи виробничих об'єктів;

- санітарно-гігієнічної паспортизації стану виробничих підприємств;

- встановлення пріоритетності в проведенні оздоровчих заходів;

- розробки рекомендацій для профвідбору, профпридатності;

- створення банку даних про умови праці на рівні підприємства, району, міста, регіону, країни. В основу класифікації покладені фактори виробничого середовища і виробничого процесу, небезпека їх дії на працездатність і здоров'я працюючих.⁸

Розглянемо оцінку окремих  факторів умов праці.

У ході вивчення факторів визначаються:

 — характерні  для кожного робочого місця  виробничі фактори, що підлягають  лабораторним дослідженням;

 — нормативні  значення параметрів факторів виробничого середовища і трудового процесу;

 — фактичне  значення факторів шляхом лабораторних  досліджень або розрахунків.

Лабораторно-інструментальні  дослідження фізичних, хімічних, біологічних, визначення психофізіологічних факторів проводяться в процесі роботи в характерних (типових) виробничих умовах, справних і ефективно діючих засобах колективного та індивідуального захисту. Приклади і обладнання для вимірювань повинні відповідати метрологічним вимогам, бути повіреними у визначені строки.

Результати замірів (визначень) показників шкідливих і небезпечних факторів оформлюються протоколами за формами, передбаченими відповідними стандартами чи затвердженими МОЗ України, і заносяться в Карту умов праці. Визначається тривалість дії (процент від тривалості зміни) виробничого фактора.

Оцінка результатів  лабораторних досліджень, інструментальних замірів проводиться шляхом порівняння фактично визначеного значення з  нормативами (регламентованими). Шум  і вібрація оцінюються за еквівалентним  рівнем. Ступінь шкідливості та небезпечності кожного фактора виробничого середовища і трудового процесу тільки третього класу визначається за критеріями.

Оцінка умов праці за наявності двох або більше шкідливих і небезпечних виробничих факторів здійснюється за найвищим класом або ступенем.

Оцінка технічного рівня робочого місця проводиться шляхом аналізу:

 —відповідності технологічного процесу, будівель і споруд — проектам, обладнання — нормативно-технічній документації, а також характеру та обсягу виконаних робіт, оптимальності технологічних режимів;

 —технологічної оснащеності робочого місця (наявність технологічної оснастки, інструменту, контрольно-вимірювальних приладів і їх технічного стану, забезпеченості робочого місця необхідними підйомно-транспортними засобами);

 —відповідність технологічного процесу, обладнання, оснастки, інструменту, засобів контролю вимогам стандартів безпеки і нормам охорони праці;

 — впливу  технологічного процесу на інші  робочі місця.

При оцінці організаційного рівня робочого місця аналізується:

 —раціональність планування (відповідність площі, зайнятої робочим місцем, нормам технологічного проектування та раціонального розміщення обладнання й оснастки), а також відповідність його стандартам безпеки, санітарним нормам і правилам;

 —забезпеченість працівників спецодягом і спецвзуттям, засобами індивідуального і колективного захисту та їх відповідність стандартам безпеки і встановленим нормам; організація роботи захисних споруд, пристроїв, контрольних приладів.

Робоче місце  за умовами праці оцінюється з урахуванням впливу на працівників усіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, передбачених гігієнічною класифікацією праці, сукупних факторів технічного організаційного рівня умов праці, ступеня ризику пошкодження здоров’я.⁹

Результати  зусиль щодо поліпшення умов праці значно залежать від правильного аналізу стану умов праці та оцінки цього стану як за окремими елементами, так і в цілому за якимось показником. Таким показником, який з достатньою для практики точністю враховував би «різноякісний» вплив усіх факторів умов праці, на даний момент прийнято вважати важкість праці. Таким чином, важкість праці характеризує сукупний вплив усіх елементів, що складають умови праці, на працездатність людини, її здоров’я, життєдіяльність і відтворення робочої сили. Це визначення поняття важкості праці однаково можна застосувати як до розумової, так і до фізичної праці.

Згідно з  методикою інтегрального бального оцінювання важкості праці розроблена таблиця з критеріями бального оцінювання санітарно-гігієнічних та психофізіологічних елементів умов праці. Кожному елементу присвоюється від одного до шести  балів, залежно від його кількісного значення, що відповідає кількості категорій важкості праці. Так, один бал одержують ті елементи, значення яких відповідають стандартам або нижчі за санітарні норми і гранично допустимі рівні (концентрації), два бали — ті, що відповідають гранично допустимим рівням (концентраціям).

 Вищі бали  диференціюються залежно від  величини перевищення норм або  кратності перевищення гранично  допустимого рівня (концентрації).

Фактичні показники  елементів виробничого середовища встановлюються шляхом безпосередніх вимірювань за допомогою відповідної апаратури.

 Загальне  інтегральне оцінювання важкості  праці визначається за формулою:

За інтегрального  оцінювання важкості праці враховуються лише ті елементи, які формують певну  категорію важкості на даному робочому місці.

 Якщо питома  вага дії того чи іншого  елемента умов праці менше  за восьмигодинну зміну, оцінювання  елемента умов праці визначається  за формулою: Хфакт=Хмакс*t

 де Хмакс  — максимальне оцінювання елемента  умов праці при його дії  від 90 до 100 % робочої зміни, балів;

t — час дії  елемента в частках робочої  зміни.

 Нині спостерігається  об’єктивно обґрунтована наявність  шести категорій важкості робіт,  яким відповідає шість груп  умов праці.

До  першої категорії важкості відносяться роботи, виконані за оптимальних умов зовнішнього виробничого середовища та за оптимальних розмірів фізичного, розумового та нервово-емоційного навантаження.

Другу категорію становлять роботи, виконані в умовах, де гранично допустимі концентрації та гранично допустимі рівні шкідливих і небезпечних виробничих факторів не перевищують вимог нормативно-технічних документів. При цьому працездатність не порушується, відхилень у стані здоров’я, пов’язаних із професійною діяльністю, не спостерігається протягом усього періоду трудової діяльності людини.

 До третьої категорії відносяться роботи, виконані в умовах, за яких у практично здорових людей виникають реакції, характерні для граничного стану організму. Спостерігається деяке зниження виробничих показників. Поліпшення умов праці та відпочинок порівняно швидко ліквідують негативні наслідки (формувальники в ливарних цехах).

 До четвертої категорії належать роботи, за яких вплив несприятливих (небезпечних та шкідливих) факторів призводить до формування глибшого граничного стану у практично здорових людей. Виникає типовий виробничо зумовлений стан передзахворювання і т. ін..

 П’яту категорію становлять роботи, за яких у результаті досить несприятливих умов праці наприкінці робочого періоду (зміни, тижня) формуються реакції, характерні для патологічного функціонального стану організму у практично здорових людей і зникають у більшості робітників після повноцінного відпочинку. Однак у деяких осіб вони можуть перетворитися на виробничо зумовлені та професійні захворювання.

 До шостої категорії важкості відносяться роботи, виконані в найнесприятливіших (екстремальних) умовах праці. При цьому патологічні реакції розвиваються надто швидко, можуть мати незворотний характер і нерідко супроводжуються тяжкими порушеннями функцій життєво важливих органів (водолази, які працюють на великих глибинах).

 Виходячи  з інтегральної оцінки, визначається  категорія важкості праці і відповідна доплата за умови праці (таблиця 1). ¹⁰

                                                                                         Таблиця 1.

 

5. Шляхи  покращення умов праці

Покращення  умов праці має базуватися на реальній проведеній оцінці фактичних умов на робочих місцях.

Поліпшення  умов праці є одним із головних елементів системи наукової організації  праці, як на рівні підприємства, так і на рівні держави.

Відповідно  до цієї системи поліпшення умов праці  передбачає:

• раціональне планування робочих місць;

• забезпечення їх технологічним і організаційним оснащенням, підйомно-транспортним та іншим устаткуванням, що відповідає антропометричним і фізіологічним даним людини та її естетичному сприйняттю оточення;

• впровадження систем регламентованого обслуговування, що забезпечує своєчасне налагодження та ремонт засобів оргтехніки, обладнання, доставку інструментів, матеріалів і комплектуючих (заготовок тощо) відповідно до встановлених графіків, завдань та технології виконання функцій;

• вивчення та раціоналізацію трудових процесів з використанням різноманітних способів та технічних засобів з метою забезпечення високої продуктивності праці та нормальних навантажень на організм працівника з урахуванням психофізіологічних норм;

• відбір передових прийомів і методів праці, їх подальше удосконалення та впровадження шляхом виробничого інструктування;

• опрацювання інструкційних, технологічних та регламентаційних карт;

• проведення обміну (школи) передового досвіду;

• поліпшення науково-технічного інформування;

• механізацію важких робіт;

• автоматизацію управлінських функцій та техніко-технологічного проектування;

• створення науково обґрунтованих санітарно-гігієнічних умов для працівників;

• усунення шкідливих впливів від виробничої та іншої господарської діяльності;

• застосування раціональних режимів праці та відпочинку;