Методи оцінки ефективності інвестиційного проекту

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ Й НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

МІЖНАРОДНИЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ АКАДЕМІКА  Ю. БУГАЯ 

ФАКУЛЬТЕТ «ЕКОНОМІКИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ» 

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» 

Реферат

з дисципліни «Інвестування»

на тему:

«МЕТОДИ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ» 
 

Виконала 

студентка групи Е- 91

Ясінко  Світлана

Перевірила

Колесник  Ю.М.

-2011-

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………...3

1. Визначення й критерії …………………………………………………3
2. Методи оцінки капітальних вкладень…………………………………6
3. Критерії оцінки та відбору інвестиційних проектів…………………11
4. Статичні методи оцінки інвестиційних проектів……………………13
5. Динамічні методи оцінки інвестиційних проектів…………………..15

Висновок……………………...……………………………………………….22

Використана література……………..……………………………………….23 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     У системі управління реальними інвестиціями оцінка ефективності інвестиційних  проектів є одним з найвідповідальніших  етапів. Від того, наскільки об'єктивно  проведена ця оцінка, залежать строки повернення вкладеного капіталу, варіанти альтернативного його використання, додатковий потік операційного прибутку підприємства в майбутньому періоді тощо.

     Взагалі, оцінка - це процес визначення відповідності  чогось встановленим критеріям. Отже, для того, щоб провести оцінку інвестиційного проекту, необхідно знати - відповідно до яких критеріїв вона має здійснюватись. Разом із тим, потрібно мати певну методологію здійснення такої оцінки. Ця методологія залежить знову таки від потрібних критеріїв.

1. Визначення й критерії 

     Методи  оцінки ефективності інвестиційних проектів – способи визначення доцільності довгострокового вкладення капіталу (інвестицій) у різні об'єкти (галузі) з метою оцінки перспектив їхньої прибутковості й окупності.

     Інвестиційні  проекти, включаючи пропозиції по розробці нової продукції, повинні піддаватися постійному і детальному аналізу з погляду кінцевих результатів. Відомо, що капітал, вкладений у техніко-економічні проекти разом з частиною отриманої від їхньої реалізації прибутку, реінвестується в активи з метою одержання доходу і прибутку в майбутньому. З цих позицій окремі деталі проектів можуть показатися не настільки істотними. Разом з тим на окремі стандартизовані питання (вони передбачені і бізнес-планом проектів) має бути відповісти на самому початку аналізу (розрахунку ефективності і т.п.).

     Це, наприклад, яку мету переслідує проект (чим він викликаний, якими обставинами, його основна мета, навіщо він потрібний, де буде реалізована і чому); яка  дія він зробить на поточну  і перспективну діяльність базового підприємства, а по нових виробах (конструкціям), при модернізації устаткування — і в споживача; чи зміниться, якщо так, те як, організаційна структура, якість продукції, обсяги виробництва, екологія і т. д. (конкретні показники змін); терміни для досягнення результатів реалізації проектів (наприклад, проектної потужності, яке потрібно устаткування, терміни його надходження і ціна продажу й ін.); інвестор і обсяги інвестування.

     Критеріями  для обґрунтування (визначення) придатності (ефективності) інвестиційного проекту  можуть бути: прибуток, прибутковість, частка ринку, якість продукції, беззбитковість і ін. Украй важливо при цьому розрахувати і простежити напрямку потоку грошей: капітальні витрати на викуп землі і підготовку місця, будівництво будинків і споруджень, придбання (проектування, виготовлення) устаткування і машин, навчання фахівців; поточні витрати — сировина і матеріали, паливо й енергія, праця і т.д.; дохідні статті — економія витрат, роялті, урядові позики і т.п.

     Інвестиційні  проекти можуть бути оцінені різними  способами, але, очевидно, при кожнім з них (крім екологічних, соціальних і деяких інших) важливо знати рівень доходу, що забезпечать інвестиції і який розмір додаткового прибутку вони принесуть. У довгостроковому плані, коли за його основу приймається життєвий цикл продукції (товару), відповідь на них може дати однакові результати, у короткостроковому — можливі значні розходження. Це зв'язано з тим, що коли ведеться нове будівництво, здобувається нове чи обладнання розробляється нова продукція, витрата коштів перевищує їхнього надходження.

     Критерії, використовувані для оцінки проекту, повинні відображати головні  аспекти й умови його реалізації. При всім їхньому різноманітті їх можна об'єднати в наступні групи:

• фінансово-економічної;
• нормативні;
• забезпеченості ресурсами й ін.

     До фінансово-економічної відносять традиційний їхній набір для ухвалення рішення щодо будь-якого проекту. Це можуть бути і звичайні фінансово-економічні показники, обумовлені в бізнес-плані, — вартість проекту, чиста поточна вартість, прибуток і рентабельність (віддача інвестицій), внутрішній коефіцієнт ефективності, період окупності й ін.

     До  числа нормативних критеріїв відносять:

• правові (норми національного і міжнародного права);
• вимоги стандартів, конвенцій і т.п.;
• екологічні вимоги;
• патентоспроможність і інші умови дотримання прав інтелектуальної власності.

     Недотримання  кожного з них може зробити  ефективний проект нездійсненним.

     Ресурсні  критерії також визначають потенційну можливість здійснення проекту і включають наступні їхні групи: науково-технічні ресурси (наявність необхідного науково-технічного заділу, фахівців відповідного профілю і кваліфікації й ін.), виробничі (наявність потужностей для виробництва даного продукту), технологічні альтернативи (варто оцінити існуючі конкуруючі технології), обсяги і джерела фінансових ресурсів і ін. 
Варто мати на увазі, що окремі інвестиційні проекти (напрямку інноваційної діяльності) можуть оцінюватися також і з позицій прийнятності прогнозованих термінів досягнення тих чи інших результатів — завершення проектування, вихід на ринок і закріплення на ньому, досягнення наміченої прибутковості (рентабельності), окупності інвестицій і ін.

     Визначений  інтерес представляє і розрахунок ефекту від прискорення виконання  науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, тому що, з одного боку, прискорення процесу досліджень і розробок (проектування, конструювання, будівництва і т.д.) вимагає значних витрат на цій стадії реалізації проекту, з іншого боку — виникають можливості більш раннього виходу на ринок з новим ефективним продуктом (товаром, виробом), у виробництві якого фірма буде, хоча б і на якомусь не тривалому проміжку часу, монополістом. Кожен потенційний проект повинний оцінюватися і на його. відповідність політичним і соціальним умовам у країні з обліком їхніх можливих змін.

     2. Методи оцінки капітальних вкладень

     Найбільш  розповсюдженими  методами оцінки капітальних  вкладень є:

• метод окупності;
• метод простої норми прибутку;
• метод дисконтування коштів;
• чистої поточний вартості;
• крапка беззбитковості;
• використання аналізу динамічності й імовірності.

     Однак вибір методів і критеріїв  оцінки залежить від специфіки проекту, закладених у ньому нововведень (інновацій), типу галузі і ряду інших  факторів. Остаточне ж рішення  приймається замовником (підприємцем і т.п.), узгоджується з інвестором, партнерами, контрагентами й іншими зацікавленими особами.

     Метод окупності

     Метод окупності — один з методів оцінки ефективності інвестиційних проектів, заснований на використанні як критерій періоду часу (кількість років), необхідного для повернення інвестицій, вкладених у проект (розмірів щорічного внеску, що розраховуються як різниця між річними доходами і витратами).

     Період  окупності— це час, необхідне для  відшкодування вихідних капітальних  вкладень за рахунок прибутку від проекту. Під прибутком мається на увазі чистий прибуток, що залишається після відрахування податків плюс амортизація (а іноді і доходи по процентних ставках). Числення строку окупності звичайно починається з періоду будівництва, протягом якого будуть зроблені первісні капітальні вкладення (з обліком і без обліку вартості землі й оборотного капіталу).

     Перевага  цього методу як критерію добору проекту  — простота розуміння і розрахунків, визначеність суми початкових капітальних  вкладень, можливість ранжирування проектів у залежності від строків окупності. Він особливо рекомендується (наприклад, ЮНИДО) для аналізу ступеня ризику, що виконується в політично нестабільних країнах і в технологічно швидко застарілих галузях промисловості.

     Його  основні недоліки— метод ігнорує віддачу від вкладеного капіталу (тобто не оцінює його прибутковістю), дає однакову оцінку рівним інвестиціям незалежно від терміну їхньої окупності (тобто 1 млн. г. о., отриманий через чи рік 10 років, оцінюється однаково). Крім того, цей метод не дозволяє вимірити прибутковість проектного рішення, а основна увага приділяється на його ліквідність.

     Метод простої норми  прибутку

     Метод простої норми прибутку — один з методів оцінки ефективності інвестиційних  проектів, заснований на критерії, обумовленому відношенням прибутку за звичайний повний рік їх (проектів) експлуатації до вихідних інвестиційних витрат (основному і чистому оборотному капіталу, а також витратам на стадіях, що передують виробництву).

     При цьому розрізняють валовий прибуток, що підлягає оподаткуванню, і чистий — без податків. Щоб показати амортизаційні відрахування окремо, їх віднімають з виробничих витрат, тоді валовий прибуток буде дорівнює сумі від реалізації мінус виробничі витрати без амортизаційних відрахувань. У свою чергу доход, що підлягає оподаткуванню, дорівнює валовому доходу мінус амортизація. Капітал, що інвестується можна визначити як постійний капітал (акціонерний чи капітал акції плюс чи резерви акції плюс довгострокові кредити); чи загальні інвестиційні витрати (основний капітал плюс капітальні витрати на стадії, що передує виробництву, плюс оборотний капітал). Таким чином, величина простої норми прибутку (рентабельності інвестицій) практично залежить від того, як визначені поняття “прибуток” і “капітал”. Вона може бути визначена відношенням (у %) валовому чи прибутку чистому прибутку плюс амортизація до загальних інвестиційних витрат або до акціонерного капіталу. Це залежить від того, як оцінюється реальна прибутковість (рентабельність) загальних інвестиційних чи витрат тільки інвестуємого акціонерного капіталу після виплати податків на доходи і відсотків на позиковий капітал.

     Цей метод, незважаючи на свою привабливість, має і серйозні недоліки. Наприклад, виникає питання, який рік приймати в розрахунках, оскільки використовуються щорічні дані, те важко, а іноді і неможливо вибрати рік, найбільш характерний для проекту. Усі вони (роки) можуть розрізнятися за рівнем виробництва, прибутку, процентним ставкам і іншим показникам. Крім того, окремі роки можуть бути пільговими по оподатковуванню. Очевидно, що чистий прибуток у ті роки, коли будуть застосовуватися податкові пільги, буде значно відрізнятися від прибутку того років, коли податки стягуються повною мірою. Цей недолік, що є наслідком статичності простої норми прибутку, можна спробувати усунути шляхом розрахунку прибутковості (рентабельності) проекту по кожнім році. 
Однак і після цього основний недолік залишається, тому що не враховується розподіл у часі чистого припливу і відтоку (приходу і витрати) капіталу протягом терміну експлуатації об'єкта інвестицій. Виникає ситуація, коли прибуток, отриманий у початковий період, переважніший отриманого в більш пізні роки і тоді важко зробити вибір між двома альтернативними варіантами, якщо вони мають різну рентабельність протягом цілого ряду років. Наприклад, яку з двох альтернатив варто вибрати, якщо обидва проекти мають однакові за п'ять років загальні інвестиційні витрати: У такому випадку недостатньо мати тільки щорічні розрахунки рентабельності. Необхідно також визначати і загальну прибутковість проектів, що можливо лише за допомогою методів дисконтування коштів.

     Таким чином, цей метод доцільно використовувати  для розрахунку рентабельності загальних  інвестиційних витрат у випадках, коли прогнозується, що протягом усього терміну експлуатації інвестиційного проекту валовий прибуток буде приблизно однакової, а податкова і кредитна система не перетерпить істотних змін.

     Метод дисконтування коштів

     Метод дисконтування коштів — один з  методів оцінки ефективності інвестиційних  проектів, що базується на допущенні, що кошти, одержувані (що витрачаються) у майбутньому, будуть мати меншу (більшу) вартість, чим у даний момент.

     Метод дисконтування коштів не враховує розподіл у часі чистого притоку і відтоку (приходу і витрати) коштів (капіталу) протягом терміну експлуатації об'єкта інвестицій. У цьому випадку переважним може виявитися використання методу, заснованого на чистій поточній чи вартості внутрішній нормі окупності. Варто мати на увазі, що інвестиції, витрачені на створення й освоєння проекту, відволікаються (вилучаються) з обороту підприємства (фірми) до періоду його завершення. Тому чим більше років відокремлюють витрати і результати даного року від початку розрахункового чи чим більше загальна тривалість і значніше витрати приходяться на перші роки освоєння проекту, тим значніше втрати може мати підприємство. До того ж, кошти, вкладені в проект, могли б бути поміщені в кредитні чи установи інші заходи щодо визначеної процентної ставки (тобто приносити прибуток).

     Метод середнього рівня віддачі

     Метод середнього рівня віддачі – один з методів оцінки ефективності інвестиційних  проектів з визначенням їхньої прибутковості  і середньої величини віддачі  від вкладеного капіталу при очікуваному життєвому циклі продукції.

     Переваги  цього методу: простота розрахунків і розуміння, можливість порівняння альтернативних варіантів, облік амортизації і життєвого циклу продукції; недоліки — ігнорує зміни в рівнях доходу й інвестицій у різні періоди (тому що заснований на заздалегідь визначеному рівні виконання), зневажає тим, що грошові доходи, що отримані пізніше, не мають ту ж вартість, що отримані раніше (тобто млн. г. о. у перший рік має ту ж цінність, що і в інші роки). До того ж немає достатніх обґрунтувань визначення прибутковості амортизації. 

3. Критерії оцінки та відбору інвестиційних проектів

     Оцінка  інвестиційних проектів містить:

1) оцінку  конкретного проекту;

2) обґрунтування  доцільності участі у проекті;

3) порівняння декількох проектів та вибір кращого з них.

     Зокрема, оцінка конкретного проекту передбачає:

• оцінку здатності фінансової реалізації проекту;

• оцінку вигідності реалізації проекту чи участі у ньому з точки зору учасників  проекту, держави, суспільства (розрахунок абсолютної ефективності);

• виявлення  граничних умов ефективної реалізації проекту;

• оцінку ризику, пов'язаного з реалізацією  проекту, стійкості проекту за випадкових коливань ринкової кон'юнктури й  інших змін зовнішніх умов реалізації. За результатами такої оцінки приймається рішення про реалізацію проекту чи його відхилення.

     Об'єктом  оцінки є документація, яка надається  в банк позичальником інвестиційного кредиту, у тому числі:

◊ техніко-економічне обґрунтування інвестицій у проект;

◊ фінансова звітність підприємства-позичальника, звіти фінансового аудиту, установчі документи підприємства-заявника;

◊ допоміжні (щодо ТЕО) дослідження;

◊ контракти  або проекти контрактів робіт  за проектом;

◊ дозволи  ліцензії й узгодження державних  органів;

◊ інші документи та матеріали. 
 

Динамічні методи оцінки інвестиційних  проектів

     Динамічними називаються показники, які визначаються на основі значень результатів за проектом протягом всього строку реалізації проекту.

     Всі динамічні показники враховують фактор впливу часу. При їх розрахунку використовується техніка дисконтування. Важливим етапом цього методу є визначення ставки дисконту.

     Ставка  дисконту має визначатися з урахуванням  трьох факторів:

а) вартості грошей у часі;

б) вартості джерел, які залучаються для фінансування інвестиційного проекту, які вимагають різні рівні компенсації;

в) фактору  ризику або міри ймовірності отримання  очікуваних у майбутньому доходів.

     До  динамічних належать такі методи:

     1. Метод розрахунку чистої приведеної  вартості проекту (Net Present Value - NPV). Це метод аналізу інвестицій, який базується на визначені значення, одержаної шляхом дисконтування різниці між усіма річними відтоками та притоками реальних грошей, які накопичуються протягом всього життя проекту.

     Переваги  та недоліки моделі NPV

     2. Метод визначення індексу рентабельності (прибутковості) інвестицій (Profitability Index - PI) є продовженням попереднього. Однак, на відміну від показника NPV, показник РІ - це відносне значення.

На відміну  від NPV, індекс рентабельності інвестицій є відносним показником. Завдяки  цьому критерій РІ є зручним показником при виборі одного проекту з поміж  альтернативних, що мають майже однакові значення NPV, або ж при формуванні портфеля інвестиційних проектів з метою максимізації його чистої теперішньої вартості.

Переваги  та недоліки методу розрахунку РІ

3. Метод  визначення внутрішньої норми  дохідності (Internal Rate of Return - IRR).

Внутрішня норма дохідності - це ставка дисконту, використання якої забезпечило б  рівність поточної вартості очікуваних грошових відтоків та поточної вартості очікуваних грошових притоків. Отже, показник внутрішньої норми дохідності (IRR) характеризує максимально допустимий відносний рівень витрат, які мають місце при реалізації інвестиційного проекту.

У більшості  випадків метод оцінки інвестиційних  проектів - IRR дає те саме рішення стосовно прийняття чи відхилення пропозиції щодо інвестування, як і метод чистої теперішньої вартості. Проекти з позитивними значеннями чистої теперішньої вартості будуть мати IRR більшу, ніж вартість г.

Для розрахунку FRR в пакеті Excel існує фінансова функція ВНДОХ, яка може бути використана для інвестиційного проекту з однаковим інтервалом між грошовими потоками. Інвестиції вказуються з від'ємним знаком, доходи - з додатнім. Члени потоків належать до кінця періодів.

Переваги  та недоліки методу розрахунку IRR