Меценатство i спонсорство в системi освiти

 

Міністерство освіти  і науки, молоді та спорту України

комунальний заклад

Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

 

 

 

 

Кафедра державного управління та

педагогічного менеджменту

 

Меценатство і спонсорство  в системі освіти

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат із дисципліни «Управління

фінансово – економічною діяльністю»

 

 

 

 

 

Суми - 2012

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………….…3

1. Історія виникненя  та розвитку  меценатства і благодійництва

 в Україні.…………..…………….…………………………………….…......5

    1.1. Меценати України………………………………….……………….…6

     1.2. Меценатство та благодійність в період

незалежності  держави……………………………………..……………........9

   1.3. Меценатської діяльності…………………………………………..…10

2.  Розвиток благодійності , спонсорства та

 меценатства  в Україні …………………………………………………..13

Висновки……………………………………………………………………18

Список використаних джерел…………………………………………...20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Законодавство про меценатство  і спонсорство ґрунтується на відповідних положеннях конституції, цивільному кодексі, законодавстві про культуру, інших законах і інших нормативно-правових актах держави, яка прийняла цей Закон.

Стаття 2. Основні поняття, що застосовуються в цьому Законі

Благодійна діяльність — здійснення фізичними, або юридичними особами добровільної діяльності з безкорисливій (Безоплатній або на пільгових умовах) передачі громадянам або юридичним особам майна, у тому числі грошових коштів, безкорисливого виконання робіт, надання послуг, надання іншої підтримки.

Благодійники — особи, що здійснюють благодійні пожертвування у формі безкорисливій (безоплатній або на пільгових умовах) передачі у власність майна, у тому числі грошових коштів та (або) об'єктів інтелектуальної власності, наділення правом володіння, користування і розпорядження будь-якими об'єктами права власності, виконання робіт, надання послуг.

Меценат — фізична або юридична особа, безоплатно передаюча кошти (фінансові, матеріально-технічні) для збереження та розвитку культурного надбання держави у формах, які визначаються національним законодавством.

Меценатство — сфера соціальної активності, пов'язана з підтриманням і розвитком об'єктів культури, видів професійної культурної діяльності (культура, мистецтво, наука, освіта, просвіта, спорт), що становлять культурне надбання. Під меценатством розуміється безкорислива безоплатна допомога громадянам або юридичним особам у сфері мистецтва, науки, культури, освіти, спорту, що виражається в передачі іншим громадянам або юридичним особам майна та (або) грошових коштів.

Об'єкти меценатства — фізичні об'єкти культурної спадщини, установи культури, заходи, на які спрямована фінансова або матеріально-технічна підтримка. Об'єкти меценатської діяльності повинні входити до складу відповідних цільових федеральних програм, затверджених урядом держави.

Одержувачі меценатської підтримки — фізичні або юридичні особи, що здійснюють професійну діяльність, пов'язану з збереженням і розвитком культурного надбання на кошти, забезпечувані меценатом.

Під учасниками спонсорської діяльності розуміються фізичні та юридичні особи, що здійснюють благодійну та спонсорську  діяльність, в тому числі за допомогою  підтримки наявної або створення  нової благодійної організації, а також фізичні та юридичні особи, в інтересах яких здійснюється зазначена  діяльність.

Спонсори — юридичні або фізичні особи, що здійснюють пожертвування і спонсорську підтримку у відповідності з цілями, передбаченими в законі, у формі:

1. Безкорисливого (безоплатно або на пільгових умовах) наділення правами володіння, користування і розпорядження будь-якими об'єктами права власності, в тому числі грошовими коштами і (або) об'єктами інтелектуальної власності;
2. безкорисливого (безоплатно або на пільгових умовах) виконання робіт, надання послуг спонсорами — юридичними особами.

Користувач спонсорської підтримки — будь-яка юридична особа, не має на меті отримання прибутку, і будь-яка фізична особа, яка здійснює або буде здійснювати діяльність з метою, передбачених законом.

Закон України “Про благодійництво та благодійні організації” дає наступні визначення термінам “благодійництво”, “благодійна діяльність”, “меценатство”:

благодійництво - добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги; специфічними формами благодійництва є меценатство і спонсорство;

благодійна діяльність - добровільна безкорислива діяльність благодійних організацій, що не передбачає одержання прибутків від цієї діяльності;  (абзац третій статті 1 із змінами, внесеними  згідно із Законом України від 07.03.2002 р. N 3091-III);

благодійна організація - недержавна організація, головною метою діяльності якої є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб згідно з цим Законом;

благодійники - фізичні та юридичні особи, які здійснюють благодійництво в інтересах набувачів благодійної допомоги;

меценатство - добровільна безкорислива матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними особами набувачів благодійної допомоги;  (абзац сьомий статті 1 у редакці Закону України від 07.03.2002 р. N 3091-III);

спонсорство - добровільна матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами набувачів благодійної допомоги з метою популяризації виключно свого імені (найменування), свого знака для товарів і послуг.

1. Історія виникненя та розвитку меценатства і благодійництва в Україні

Витоками меценатства і благодійництва у освіті можна вважати споконвічне  тяжіння українського народу до освіченості  та глибоке переконання широких  громадських кіл у необхідності підтримки її розвитку.

Поняття «меценатство, меценат» походить від імені давньоримського  політичного діяча I ст. до н.е., сподвижника  римського імператора Августа Гая  Цільнія Мецената, який увійшов в  історію завдяки своєму покровительству  поетам і художникам. Меценатом називають  людину, яка надає матеріальну  підтримку або повністю фінансує проведення якогось культурного  проекту, мистецької акції, реставрації  певного історико-культурного пам’ятника – відповідно до особистих вподобань  або переконань. Проте, звичайно, чіткого  розмежування між цими двома формами  безкорисливої матеріальної підтримки  немає: громадяни та небюджетні організації, що здійснюють переважно благодійну діяльність, можуть брати участь також у культурних проектах, а особи, позиціоновані як меценати, займатися благодійництвом.

1.1. Меценати України.

Iсторiя  України численна iменами меценатiв,  дiяльнiсть яких почалася з  часiв Київської Русi i продовжувалася  в наступних столiттях. Давнi грамоти  зберегли iмена жертводавцiв на  просвiтнi цiлi: Красовський, Лангиш, Кор  някт, Олена Горностаєва (походила з родини Чарторийських Петро Могила       i була фундатором Пересопницького монастиря; в цьому монастирi збереглося знамените “Пересопницьке Євангелiє”, написане розмовною українською мовою).

Священну традицію Українського меценатства  започаткували у XVI-XVIII ст. Костянтин  Острозький, Галшка Гулевичівна, Петро  Сагайдачний, Петро Могила, Іван Мазепа. У ХІХ - на початку ХХ ст. ця традиція була відроджена, продовжена.

Одним з перших українських  цукрозаводчиків і меценатів  був Федір Симиренко (1791-1867 рр.) Багатьма добродійними, доброчинними справами уславилися Василь Тарковський і  Григорій Галаган, Микола Терещенко, київський  цукрозаводчик Василь Симиренко, Євген  Чикаленко, Микола, Аркас, Богдан Ханенки. Матеріальна підтримка ними діячів української культури, багатьох культурницьких

Федір Симиренко

Родина Терещенків на меценатство  витратила близько 5 млн. крб., підтверджуючи  тим самим девіз їхнього дворянського герба "Прагнути до громадських справ". Художнє зібрання Терещенків лягло  в основу Київського музею російського  мистецтва. Ця родина утримувала Київську малювальну школу. Донька М.Терещенка  Варвара була одружена з Б.Ханенком. Виконуючи заповіт чоловіка, вона передала в дарунок Києву свій особняк і величезну колекцію творів живопису. Зараз це - Музей західного і східного мистецтва.

Григорій Галаган в пам'ять  про померлого сина Павла заснував колегію Павла Галагана в Києві (1871 р.), закриту російським урядом в 1916 році. Працюючи головою Південно-Західного  відділу імператорського Російського  географічного товариства і співробітником Київської археологічної комісії, надавав допомогу цим організаціям. Разом з В. Симиренком, В.Тарновським (молодшим) матеріально підтримував  журнал "Киевская старина".

Єлизавета Іванівна Скоропадська (1832-1890) - українська громадська діячка і меценатка, тітка гетьмана П.Скоропадського, дружина  Лева Милорадовича, сина відомого Г.Милорадовича. Підтримувала своїми пожертвами українські видання та недільні школи, жіночу гімназію в Полтаві. Заснувала на свої кошти  школу в с. Рибці поблизу Полтави. Після заборони видань українською  мовою у Російській імперії пожертвувала гроші на розвиток українського руху в Галичині - зокрема, на товариство "Просвіта" та журнал "Правда". Внесла 20 тис. австрійських крон для  заснування у Львові Літературно-наукового  товариства ім. Т.Шевченка. (1873; з 1893 - Наукове  товариство ім. Т.Шевченка).

Колекціонерська і благодійницька діяльність продовжилась і в ХХ ст. Львів'янин Андрій Шепицький (1865-1944 рр.) - митрополит, граф - вкладав кошти  у розбудову храмів, шкіл, видавництв, колекціонував твори малярства, фінансово підтримував мистецьку школу С.Новаківського. Митрополит підтримував діяльність українських культурно-просвітницьких товариств «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар»

Засновує Український Національний Музей, купує в 1905 для нього приміщення за 34 тис. доларів (з допомогою євреїв, бо поляк-власник не бажав продавати будинок українцям). Завдяки піклуванню Шептицького у музеї зібрано одну з найбільших у Європі збірок іконопису.

Шептицький надавав стипендії  молодим українським митцям для  здобуття художньої освіти у кращих навчальних закладах Європи.

Ним заснована Львівська Богословська Академія (в 1928 р. єдиний український вищий навчальний заклад за Польщі); на сиротинці передав разом 1 млн. доларів; посилав подарунки єврейським убогим дітям.

Заходами Комісії охорони природи  при НТШ митрополит дав розпорядження утворити на землях Львівської митрополії заповідник кедрових лісів на горі Яйко, що біля Підлютого, та заповідник степової рослинності біля Чортової Гори на Рогатинщині. То були одні з перших природних заповідників у Західній Україні.

Скульптор Іван Гончар зібрав колекцію народного декоративно-ужиткового мистецтва. Створив перший в УРСР приватний музей, який облаштував у власному будинку, спорудженому на виділеній Спілкою художників УРСР землі — неподалік від Києво-Печерської лаври.

Експонати для музею збирав під  час імпровізованих експедицій Україною. Колекція налічує 7 тисяч предметів: ікони, народний одяг, дерев'яні скульптури, музичні інструменти, іграшки, вироби з металу. Окремий масив колекції становлять 20 тисяч архівних світлин  із різних регіонів України.

Один з найстарiших  культурно-освiтнiх закладiв України  Харкiвська державна наукова бiблiотека iм. В.Г.Короленка також утворена при сприяннi видатних вчених та громадських дiячiв: М.Сумцiва, Х.Данилевського, А.Гурського, В. Франковського, Д.Багалiя.

За радянської влади благодійність  занепадає.

Як ми бачимо, витоками меценатства  і благодійництва було споконвічне  тяжіння українського народу до освіти і його розуміння необхідності всебічної  підтримки її розвитку. Воно мало міцні  історичні корені й продовжувало розвиватись і поширюватись, ставши характерною рисою менталітету  українського народу.

1.2. Меценатство та благодійність в період незалежності  держави.

Новий етап розвитку доброчинності  спостерігаємо в Україні з  часу здобуття державної незалежності. Проте, як не прикро констатувати цей  факт, та нині ж бізнес-структур, які  допомагають тим, хто цього справді  потребує, в нашій державі не так вже й багато .

З 1995 р. розпочав роботу міжнародний  благодійний фонд "Українська ліга меценатів". Вагомий внесок у культурне  відродження України робить західна  українська діаспора. Активну діяльність розгорнули в Україні такі меценати, як Є. Гуцуляк, Ю. Ємець, П.Яцик із Канади, В.Баранецький, О.Воскобойнік, А.Лисий  із США, М.Гоян з Австралії. Не полишають  благодійницької справи і громадські об'єднання - українські музеї Чікаго, Клівленда, Нью-Йорка, Рима, Філадельфії, Торонто та інші.

Заснована Українська ліга меценатів. В ролі меценатів можуть виступати як окремі персони, так  і цілі організації. Щоб привернути увагу багатих людей до меценатської діяльності, для них в Маріїнському палаці було зроблено прийом. Потрібно цю справу зробити престижною.

Із 1997 року діє Закон України  „ Про благодійництво та благодійні організації ”, який було змінено та доповнено у 2002 році. Втім, сьогоднішнє життя дуже динамічне, і цей документ вже не відображає всіх реалій життя, не охоплює всі правові нормативи, які необхідні для підтримки благодійної діяльності. На жаль, сьогодні є багато перешкод, які заважають здійснювати благодійним організаціям діяльність на користь громадян України.

Сьогоднi рух благодiйництва  в Українi вiдроджується. Прикладом  є дiяльнiсть Галини Пiдопригори  з Харкова, яка будує церкви, утримує  дитячий притулок, допомагає бiблiотекам. Вона є вiце-президентом Лiги Українських  Меценатів, яку засновано канадським бiзнесменом Петром Яциком. Вiн пiдтримує  й українську культуру в Канадi. За його фiнансовою допомогою в Торонтському унiверситетi створено iнформацiйний центр.

Найбiльшої пiдтримки меценатiв i спонсорiв в Українi зараз отримує  мистецтво. Бiльшiсть концертiв, вистав, конкурсiв проходять при сприяннi спонсорiв. На жаль, бiблiотеки як установи культури в залученнi спонсорiв i меценатiв  значно вiдстають вiд закладiв  мистецтва.

Як ми бачимо, витоками меценатства  і благодійництва було споконвічне  тяжіння українського народу до освіти і його розуміння необхідності всебічної  підтримки її розвитку. Воно мало міцні  історичні корені й продовжувало розвиватись і поширюватись, ставши характерною рисою менталітету  українського народу.

1.3. Меценатської  діяльності.

Із Закону про меценатство і спонсорство

Глава II. Меценатської діяльності

Стаття 3. Предмет регулювання меценатської діяльності

Предметом регулювання меценатської діяльності є:

• Відносини у сфері меценатства;
• Розмежування компетенції та відповідальності між органами державної влади та органами адміністративно-територіальної освіти щодо меценатів і меценатської діяльності;
• Створення правових гарантій для вільного функціонування та розвитку меценатської діяльності;
• Визначення прав, обов'язків, повноважень і відповідальності фізичних і юридичних осіб в області меценатства, а також правове регулювання їхньої участі в процесах збереження та розвитку національного культурного надбання.

Стаття 4. Основні цілі меценатства

Меценатство є важливим чинником збереження та розвитку національного культурного  надбання. Його метою є:

• Формування умов для збереження та розвитку національного культурного надбання, підтримання його престижу на світовому рівні;
• Реалізація пріоритетних програм (проектів) збереження і розвитку національного культурного надбання;
• Підтримка професійної діяльності в галузі культури, мистецтва, науки, освіти, спорту, а також окремих діячів культури.

Глава III. Суб’єкти меценатської діяльності

Стаття 5. Суб'єкти меценатської діяльності

1. Меценатом як суб'єкт меценатської діяльності є фізична або юридична особа, яка передає безоплатно фінансові або матеріально-технічні засоби одержувачу меценатської підтримки з метою збереження та розвитку культурного надбання держави.
2. Одержувачами меценатської підтримки є фізичні або юридичні особи, що здійснюють професійну діяльність з збереженню та розвитку культурного надбання відповідно з пріоритетами, встановленими урядом або органами державної влади. Одержувачем меценатської підтримки не можуть бути державні органи управління та контролю.
3. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування як юридичні особи та їхні працівники не мають права здійснювати меценатську діяльність і отримувати меценатську підтримку.
4. Положення цього Закону поширюються на суб'єктів меценатства, що оформили свої відносини відповідним договором, складеним відповідно до чинного законодавства.
5. Органи державної влади не можуть перешкоджати суб'єктам меценатства в свободі вибору напрямків і способів меценатської діяльності.

Стаття 6. Форми меценатської діяльності

1. Форма і зміст меценатської діяльності визначаються меценатом і одержувачем меценатської підтримки і оформляються договором, складеним відповідно до чинного законодавством.
2. До видів діяльності, щодо яких надання підтримки не може вважатися меценатством, належать усі форми самодіяльності, всі форми масової культури, форми діяльності, пов'язані з благодійністю, форми діяльності, що приносять прибуток.

Стаття 7. Порядок оформлення договірних відносин між меценатом і одержувачем меценатської допомоги.

Меценатська діяльність здійснюється у таких основних напрямах, як:

• сприяння доступу населення до культурних цінностей;
• сприяння охороні та збереженню культурної спадщини, історико-культурного середовища, пам`яток історії та культури підтримка музеїв та музейної справи;
• сприяння поверненню в Україну національних культурних цінностей, що були вивезені за кордон підтримка бібліотек і бібліотечної справи;
• сприяння розвитку видавничої справи підтримка професійної діяльності в культурно-мистецькій сфері;
• сприяння розвитку народного мистецтва та мистецького аматорства підтримка відродження та розвитку народних художніх промислів;
• сприяння естетичному вихованню (художньо-естетичній освіті) дітей і молоді;
• сприяння популяризації вітчизняного мистецтва та кращих досягнень світового мистецтва в засобах масової інформації пошук і підтримка обдарованої молоді та дітей;
• сприяння розвитку науки і освіти, реалізації науково-освітніх програм, надання допомоги вчителям (викладачам), вченим, студентам, учням;
• сприяння популяризації українського мистецтва за кордоном, входженню України до європейського та світового культурного простору підтримка національної кінематографії підтримка української музичної індустрії, концертно-гастрольної галузі підтримка оновлення матеріально-технічної бази закладів культури, інформатизації у сфері культури.

2.  Розвиток благодійності , спонсорства та меценатства  в Україні.

Спонсорство є особливим  видом комунікації, що виявляється  у матеріальній підтримці конкретного  суб'єкта суспільства з метою  створення або підкріплення позитивного  образу спонсора. Спонсорований суб'єкт, у свою чергу, зобов'язується сприяти  створенню й розвиткові успіху спонсора (підприємства чи особи), досягненню його маркетингових цілей. Мета цього  виду діяльності — надання іміджу спонсора своєрідного блиску за допомогою  таких засобів, які позитивно  сприймаються громадською свідомістю. Здебільшого спонсор ставить  за мету асоціювання з позитивними  суспільними цінностями, конкретною особою, видом діяльності або організацією.

Підприємства розробляють  програми спеціальних заходів з  метою поширення інформації про  підприємство та його товари, забезпечення популярності. Комунікативний ефект  таких спеціальних заходів націлений  на те, щоб "прорватися" крізь інерційність сприйняття та захисні інформаційні бар'єри споживачів і підвищити  ступінь упізнавання образу підприємства та його товарів через асоціювання  з видатною подією, розважальним заходом  або діяльністю, пов'язаною з благородною  метою. Такі заходи забезпечують спонсорові широке інформування на ринку, контакти із засобами масової інформації, ентузіазм  з боку торгового персоналу і  підтримку громадської думки.

Популярність спонсорської підтримки пов'язана з трьома причинами. По-перше, спеціальні заходи привертають увагу однорідної аудиторії. По-друге, спонсорування спеціальних заходів дістає підтримку з боку торговельного персоналу. Водночас працівники, які керують такими заходами, також набувають популярності. По-третє, порівняно з рекламою управління спеціальними заходами — відносно нескладний процес, оскільки основні елементи заходів готуються заздалегідь. До того ж зазвичай використовують одних і тих самих виконавців та однаковий план для управління кількома подіями.

Важливо й те, що спонсорство  працює як комунікація у тих випадках, коли реклама заборонена або законодавчо  обмежена, що не дає змоги ефективно  використовувати її.

Залежно від цільової аудиторії  спонсорська діяльність має три  напрями: спонсорство на цільових клієнтурних  ринках; спонсорство у сфері формування громадської думки; спонсорство  для мотивації праці співробітників фірми-спонсора. Завданнями спонсорства на цільових клієнтурних ринках є. надання інформації про підприємство-спонсора, створення його позитивного іміджу, залучення постійних клієнтів. Спонсорство у сфері формування громадської думки демонструє стале фінансове становище спонсора, його надійність, формує прихильність широких верств населення до суспільно корисної діяльності спонсора і, як наслідок, поширює відомості про товари та послуги, комерційну діяльність спонсора та позитивне її сприйняття. Внутрішнє спонсорство має на меті залучення до співпраці висококваліфікованих фахівців, формування іміджу "єдиної сім'ї", "колективу однодумців", водночас створюючи внутрішню конкуренцію співробітників, високу мотивацію до творчої, самовідданої праці, сприяючи досягненню високого рівня продуктивності обслуговування клієнтів.

Мета спонсорських заходів  — взаємодія з конкретними  цільовими групами, підвищення рівня  упізнавання підприємства, створення  іміджу фірми або її продукції.

Нині існують такі види спонсорської підтримки: спортивне  спонсорство; спонсорство культури; соціальне спонсорство; екологічне.

Інформація про спонсорські  програми, засновані стипендії, меценатську  діяльність має довгострокове стратегічне  завдання і приносить користь  передусім у вигляді привабливого іміджу компанії, що формується в очах пересічного громадянина. Благодійництво, спонсорство, соціальна відповідальність бізнесу розвивається й на Україні. Спонсорство відрізняється від інших видів підтримки тим, що воно забезпечує коштами в обмін на очікувану користь безпосереднього характеру. Сьогодні спонсорство є одним із привабливих і поширених засобів формування іміджу серед успішних компаній в Україні. За результатами дослідження потенціалу для розвитку корпоративної філантропії, що здійснювалося Центром інновацій та розвитку у 1999 році, виявилося, що 28% опитаних компаній вважають: спонсорство, корпоративна підтримка є непоганою рекламою, 24% - що це хороший засіб поліпшення свого іміджу. Програма Центру інновацій та розвитку “ Розвиток потенціалу благодійної діяльності в Україні ”, підтримана Фондом Чарльза С. Мотта, покликана сприяти адаптації міжнародних засад благодійної діяльності в Україні. Це, зокрема, й поширення інформації щодо благодійності, обмін нею між потенційними спонсорами і неприбутковими організаціями.

У рамках цієї програми вже  проведено низку досліджень, які  дали змогу визначити ставлення  населення України до діяльності благодійних організацій та розуміння  самого поняття “благодійництво”; кількісний та якісний аналіз інформації про благодійництво та корпоративне спонсорство, що з’являються на шпальтах провідних друкованих ЗМІ України; ставлення журналістів і керівників ЗМІ до діяльності благодійних організацій і корпоративного спонсорства.

Меценатство є важливим чинником підтримки  культури, мистецтва, науки і освіти, розвитку творчого, духовного, інтелектуального потенціалу суспільства.

На сучасному  етапі трансформації українського суспільства у державному управлінні відсутнє правове регулювання інституту  меценатства, що є формою благодійності.

Поряд з цим законодавче забезпечення меценатської діяльності та соціальної роботи в нашій державі не є сталим: Верховна Рада України постійно ухвалює нові закони, що стосуються певних аспектів соціогуманітарної сфери. Одночасно Президент України підписує укази, Кабінет Міністрів приймає постанови, програми, Міністерство освіти і науки, Міністерство культури і туризму, як і інші відомства, випускають власні нормативні акти, які спрямовують меценатство на розвиток соціогуманітарної сфери України.