Міграція робочої сили. 2

       ЗМІСТ 

ВСТУП

1. Поняття міжнародної міграції робочої сили. ……………………..5
2. Класифікація факторів міграції робочої сили …………………….7
3. Сучасний стан міграції робочої сили …………………………….10
4. Державне регулювання міжнародних міграційних процесів …..14

       ВСТУП 

       Важливе значення має класифікація факторів мобільності робочої сили залежно  від можливості регулювання їх впливу, яка дає змогу поділити їх на три  групи: фактори, що керуються (фактори-регулятори); фактори, що не керуються (фактори-умови); фактори, що безпосередньо не керуються, але побічно регулюються.

       Фактори-регулятори переважно мають соціально-економічну природу. Ці фактори безпосередньо  планує, регулює й змінює держава. До них відносять різницю в  заробітній платі, встановлення або  відміну пільг, державну політику на ринку праці. Серед керуючих факторів виділяють правові (закони, нормативні акти тощо), економічні (бюджетні й небюджетні кошти, фінансові витрати, компенсації), організаційні (організації, які займаються регулюванням, обслуговуванням та активізацією цих процесів) та інформаційно-пропагандистські (статистичні матеріали, інформація в ЗМІ, методична і нормативна література) .

       У працях деяких дослідників відбувається ототожнення причин і факторів. Так, В.І. Перевєденцев зазначає, що для того, щоб з'ясувати фактори міграції, треба встановити причини, які змушують людей переміщуватися. Також він  роз'яснює, що причини міграційних явищ, які, з одного боку, достатньо загальні та глибокі, а з іншого — специфічні саме для міграції конкретної групи населення, можна назвати факторами .

       Загалом, співвідношення факторів і причин щодо соціальних процесів досить складне. Крім того, що впливає, значну роль відіграє і те, на що здійснюється цей вплив. Тому причина є проміжним ланцюгом між фактором і явищем.

       З погляду структурного підходу, який було сформовано в рамках соціологічних  наук, базовою моделлю, що дає змогу  розглянути територіальні переміщення  робочої сили, є модель «притягання  та відштовхування», розроблена в середині ХХ століття Е. Лі. Відповідно до цієї моделі у регіоні на ринку праці діють певні групи факторів, які відштовхують робочу силу від одних регіонів і притягують в інші . До відштовхувальних факторів відносять високий рівень безробіття, перенаселення, бідність, економічну стагнацію. У регіоні-споживачі, навпаки, діють фактори притягання робочої сили (швидке економічне зростання, дефіцит ресурсів робочої сили, збільшення зайнятості в третьому секторі економіки (секторі послуг)). Водночас із факторами притягання та відштовхування діють обставини втручання (транспортні витрати, нестача або асиметрія інформації тощо). Їхній вплив підвищується зі збільшенням відстані між регіонами, що обмежує міжрегіональні потоки робочої сили. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Поняття міжнародної  міграції робочої сили.

       Трудові  ресурси – це найважливіший фактор виробничого процесу, що характеризується високою мобільністю. Мобільність робочої сили у світовому господарстві виявляється у формі міжнародної міграції.

       Еміграція - соціально-економічне і політичне  явище. Це є добровільне або вимушене переміщення населення з країни постійного проживання до інших держав. Причини її бувають найрізноманітніші  і змінюються з плином часу в різні  історичні періоди та епохи. Еміграція  завжди залишає значний слід як у  житті того чи іншого етносу, так  і в долях людей, що залишили свою батьківщину і подалися до інших  країн.

       Еміграція тісно пов'язана як із соціально-економічним  розвитком тих чи інших регіонів, так із їх занепадом, з розоренням, тобто з соціально-економічними процесами тієї чи іншої держави. Ця обставина в повній мірі відноситься  й до української еміграції, її появі  на міжнародній арені. Не лише ми, українці, з тривогою спостерігаємо, як в умовах сучасної цивілізації виростає нова глобальна субкультура, яка розчиняє в собі, поглинає національні культури.

       Яке це має відношення до проблеми трудової міграції? Безпосереднє. Бо в умовах формування сучасної глобальної економічної  системи, в яку неминуче втягується й Україна, посилюється взаємозв'язок і взаємозалежність між усіма  країнами, а отже, проблема міграції стає одним із найважливіших факторів як позитивних, так і негативних глобальних процесів. З одного боку триває зближення і порозуміння  різних культурних світів, систем, традицій, форм життєдіяльності різних народів, з другого боку - людина-мігрант  відривається від своєї землі, від  свого роду й народу, відчужується від свого органічного середовища.

       В країні, що переживає затяжну економічну кризу, населенню доволі важко адаптуватися до реалій сучасного життя. Його стан характеризується значною соціальною напруженістю та відсутністю матеріальної та психологічної безпеки. Невизначеність ситуації і на ринку праці в Україні та необхідність самостійног пошуку нових джерел доходу для своїх сімей увімкнула механізми самоорганізації. Одним з найефективніших способів виживання стала трудова міграція мешканців країни за її межі.

       Трудова міграція - складне, економічне, соціальне  і політичне явище, яке значною  мірою впливає на склад трудових ресурсів країн-донорів і країн-реципієнтів, створює нову ситуацію на ринках праці, вносить зміни (не завжди позитивні) у соціальне і політичне життя  багатьох країн світу.

       Міграція  робочої сили є однією з важливих форм міжнародних економічних відносин і економічної політики держави. З метою пошуку роботи і забезпечення сім' ї засобами до існування люди змушені переїжджати з однієї країни до іншої. За допомогою міграції працівників відбувається перерозподіл „надлишків робочої сили" між  країнами, поліпшується її матеріальний стан.

       Історичний  інтерес до цієї проблеми досить значний. Проблеми еміграції та її напрямки досліджують-І.Прибуткова, М. Жулинський, О.Миколюк, Хохлю, Носова та ін.

       Причинами еміграції з України є кризовий стан економіки, відсутність активної соціально-економічної політики, спрямованої  на задоволення потреб у добровільному  виборі виду діяльності.

       Міжнародна  міграція буває наступних видів: безповоротна, тимчасово-постійна (від  одного до шести років),  сезонна, маятникова (щоденний, щотижневий переїзд до місця роботи в іншу країну).

       У залежності від правового статусу  міграція може бути легальною і нелегальною. Нелегальні мігранти – це особи, що у пошуках роботи в'їжджають у  країну нелегально або прибувають до неї на законних підставах (туристами, за запрошенням та ін.) і нелегально працевлаштовуються. Останнім часом  масштаби нелегальної імміграції значно розширилися 
 

2. Класифікація  факторів міграції робочої сили

       Важливе значення має класифікація факторів мобільності робочої сили залежно  від можливості регулювання їх впливу, яка дає змогу поділити їх на три  групи: фактори, що керуються (фактори-регулятори); фактори, що не керуються (фактори-умови); фактори, що безпосередньо не керуються, але побічно регулюються.

       Фактори-регулятори переважно мають соціально-економічну природу. Ці фактори безпосередньо  планує, регулює й змінює держава. До них відносять різницю в  заробітній платі, встановлення або  відміну пільг, державну політику на ринку праці. Серед керуючих факторів виділяють правові (закони, нормативні акти тощо), економічні (бюджетні й небюджетні кошти, фінансові витрати, компенсації), організаційні (організації, які займаються регулюванням, обслуговуванням та активізацією цих процесів) та інформаційно-пропагандистські (статистичні матеріали, інформація в ЗМІ, методична і нормативна література).

       У працях деяких дослідників відбувається ототожнення причин і факторів. Так, В.І. Перевєденцев зазначає, що для того, щоб з'ясувати фактори міграції, треба встановити причини, які змушують людей переміщуватися. Також він  роз'яснює, що причини міграційних явищ, які, з одного боку, достатньо загальні та глибокі, а з іншого — специфічні саме для міграції конкретної групи населення, можна назвати факторами.

       Загалом, співвідношення факторів і причин щодо соціальних процесів досить складне. Крім того, що впливає, значну роль відіграє і те, на що здійснюється цей вплив. Тому причина є проміжним ланцюгом між фактором і явищем.

       З погляду структурного підходу, який було сформовано в рамках соціологічних  наук, базовою моделлю, що дає змогу  розглянути територіальні переміщення  робочої сили, є модель «притягання  та відштовхування», розроблена в середині ХХ століття Е. Лі. Відповідно до цієї моделі у регіоні на ринку праці діють певні групи факторів, які відштовхують робочу силу від одних регіонів і притягують в інші. До відштовхувальних факторів відносять високий рівень безробіття, перенаселення, бідність, економічну стагнацію. У регіоні-споживачі, навпаки, діють фактори притягання робочої сили (швидке економічне зростання, дефіцит ресурсів робочої сили, збільшення зайнятості в третьому секторі економіки (секторі послуг)). Водночас із факторами притягання та відштовхування діють обставини втручання (транспортні витрати, нестача або асиметрія інформації тощо). Їхній вплив підвищується зі збільшенням відстані між регіонами, що обмежує міжрегіональні потоки робочої сили.

       Фактори міжнародної міграції можна поділити на економічні та неекономічні.

       Економічні  фактори – пов’язані з відмінностями, що існують між країнами щодо рівнів життя, заробітної платні, можливості знайти роботу. Звичайно, „суто економічних” мотивів виїзду з країни або в’їзду до неї не існує: всі вони так або  інакше пов’язуються з соціальними, психологічними системами цінностей  людей. Разом з тим їх об’єднує те, що економічні підходи можуть досить повно їх зрозуміти та описати. Неекономічні фактори пов’язані з подіями  такими як стихійні лиха, війни, примусове  висилання людей.  

       Табл 1.Види міжнародної міграції робочої сили

       Міжнародна  міграція робочої сили класифікується за наступними ознаками:

       1. За напрямами руху:

       - еміграція – виїзд робочої сили за межі країни,

       - імміграція – в'їздробочої сили в країну,

       - рееміграція – повернення емігрантів на батьківщину на постійне проживання.

       2. За часом:

       - остаточна – виїзд населення в іншу країну на постійне місце проживання,

       - тимчасова – виїзд в іншу країну на певний період часу,

       - сезонна – виїзд населення в іншу країну в певну пору року і на певний термін (на проведення сільськогосподарських робіт),

       - маятникова – характерна для прикордонних районів країн і проявляється в тому, що працівники живуть в одній країні, а працюють постійно чи тимчасово в іншій.

       3. За організацією:

       - добровільна – непримусове переміщення населення,

       - примусова – виселення громадян із своєї країни на підставі рішення судових органів,

       - організована – здійснюють спеціальні інститути згідно з національним законодавством,

       - самодіяльна – нелегальне переміщення населення за межі своєї країни.

       4. За якісним складом:

       - міграція робочої сили низької кваліфікації,

       - міграція робочої сили високої кваліфікації,

       - міграція вчених (“відпив інтелекту”). Може відбуватися як у явній формі, коли спеціаліст переселяється в іншу країну або ж залишається в ній після завершення навчання, так і в прихованій формі, коли спеціаліст нікуди не переселяється, але влаштовується на роботу на підприємство, що належить іноземного капіталу 
 

3. Сучасний  стан міграції робочої сили 

       У загальносвітовому масштабі міжнародна міграція робочої сили зумовлює оптимізацію  розміщення продуктивних сил.

       В багатьох випадках міграція робочої  сили сприяє розв’язанню проблеми зайнятості, коли безробітні люди з  однієї країни переїздять до іншої, де вони можуть знайти роботу.

       Певний  тиск здійснює міграція робочої сили в напрямку вирівнювання цін на цей  фактор виробництва.

       Міграція  впливає на обсяг ВВП.

       Для країни в’їзду вона, як правило, означає  можливість збільшення сукупного продукту. Навіть якщо іммігранти стають безробітними, вони відіграють певну роль відносно загальної зайнятості, здійснюючи понижувальний  тиск на заробітну плату. Іммігранти виконують суспільно корисну  роботу, сплачують податки до державного бюджету країни перебування. Симетрично негативний результат на обсяг ВВП  еміграція відіграє для країни виїзду працівників.

       Більшість науковців, які досліджують проблему міграції робочої сили на Україні, зосереджуються на масштабі виїздів, на їх причинах, на напрямках міграції, на соціально-демографічних  наслідках і т.д. Це означає, що інтересуються  тим, що відбувається перед міграцією  і під час міграції. Проте на багато менше уваги звертається  на те, що відбувається з емігрантами  після повернення на Батьківщину. 

       Рисунок 1. Головні напрямки трудової міграції на Україні (за регіонами)

       Загальновідомо, що позиція потенційних мігрантів під час вибору місця працевлаштування за кордоном формується залежно від таких чинників:

       • рівня можливої заробітної плати  в країні-реципієнті;

       • стану ринку праці (рівня зайнятості, масштабів безробіття);

       • життєвого рівня місцевого населення;

       • мовної залежності;

       • етнічної толерантності населення  країни-реципієнта.

       З урахуванням цих чинників в Україні  сформувалося два основних вектори трудової міграції - західний та східний.

       За  сукупністю більшості чинників найбільш прийнятним для висококваліфікованих працівників переважно молодого віку є західний вектор трудової міграції - в Західну Європу, США, Канаду та інші розвинуті країни світу. Така міграція передбачає не тільки покращення власного матеріального стану, але й значною мірою натуралізацію в країні перебування. У цьому контексті виток кваліфікованих трудових ресурсів до західних країн у більшості випадків можна вважати безповоротними втратами «людського капіталу» України.

       Табл 3. Попит та пропозиція на ринку робочої  сили.

       Світова фінансова криза може у короткостроковій перспективі призвести до зниження попиту на трудових мігрантів у розвинених країнах, проте, через старіння населення та зростання дефіциту трудового потенціалу, європейські країни можуть розвивати економіку та забезпечувати належний соціальний розвиток тільки за рахунок активного використання праці мігрантів. У даному контексті очікується подальше зростання зацікавленості країн Європи у залученні кваліфікованих мігрантів з України.

       Водночас, жорсткий міграційний контроль, суворий  професійний відбір та конкуренція  з мігрантами з інших країн є факторами, котрі значною мірою обмежують міграційні процеси з України у розвинені країни світу. Внаслідок впливу цих чинників, а також активну роботу з договірно-правового забезпечення процесів трудової міграції з західноєвропейськими країнами, західний вектор міграції можна вважати відносно контрольованим та таким, що поступово наближатиметься до цивілізованих норм.

       Східний вектор міграції - до країн СНД - був  і є привабливим для тих  громадян, котрі через недостатню кваліфікацію, низький рівень володіння іноземними мовами чи нездатність до адаптації в незвичному економічному та культурологічному середовищі, виявилися незатребуваними у країнах Західної Європи та Америки.

       У кількісному вимірі показники трудової міграції у східному та західному напрямах наведені в табл. 1 [2,3].

       Низка дослідників вважають наведені вище експертні дані щодо кількості громадян України, які працюють у Російській Федерації, суттєво заниженими. Реальна ж кількість мігрантів може становити від 3 до 4,5 млн осіб [4].

       Одним з методів оцінки реальних кількісних показників трудової міграції є аналіз обсягів грошових переказів, що надсилають мігранти до батьківщини з країн реципієнтів. 

       Табл 2.Чисельність іноземної робочої  сили в окремих странах спивдружності  на 2006р.

       У загальносвітовому масштабі міжнародна міграція робочої сили зумовлює оптимізацію  розміщення продуктивних сил.

       В багатьох випадках міграція робочої  сили сприяє розв’язанню проблеми зайнятості, коли безробітні люди з  однієї країни переїздять до іншої, де вони можуть знайти роботу.

       Певний  тиск здійснює міграція робочої сили в напрямку вирівнювання цін на цей  фактор виробництва.

       Міграція  впливає на обсяг ВВП.

       Для країни в’їзду вона, як правило, означає  можливість збільшення сукупного продукту. Навіть якщо іммігранти стають безробітними, вони відіграють певну роль відносно загальної зайнятості, здійснюючи понижувальний  тиск на заробітну плату. Іммігранти виконують суспільно корисну  роботу, сплачують податки до державного бюджету країни перебування. Симетрично негативний результат на обсяг ВВП  еміграція відіграє для країни виїзду працівників.  

4. Державне  регулювання міжнародних міграційних  процесів

     Як  вже зазначалося, міжнародна міграція робочої сили викликає не тільки позитивні, а й негативні соціально-економічні наслідки. Тому здебільшого під тиском громадської думки і профспілок країни, вимушені здійснювати регулювання  міграційних процесів. Несистематичні спроби окремих країн обмежити в'їзд  небажаних осіб або перешкодити  виїзду окремих категорій працівників, а також заключення двосторонніх угод щодо регулювання міграції спостерігалися в Європі ще у ХVІІІ столітті. Наприклад, в Англії в кінці ХVІІІ століття були прийняті закони, які обмежували в'їзд небажаних осіб. Тоді ж країни почали заключати двосторонні угоди  щодо регулювання міграції, окремі з яких діють і в наш час.

     Кінець  широкомасштабній вільній міграції населення було покладено в 20-х  роках ХХ століття, коли в більшості  країн утвердилось імміграційне законодавство і появилися міжнародні угоди, регулюючи переміщення населення. Відтоді правові акти, що регулюють  міграцію населення, розвивалися в  напрямі запровадження більш  жорстких обмежень для міжнародного пересування робочої сили.

     Передусім імміграційне законодавство більшості  країн чітко розмежовує в’їжджаючи в країну на іммігрантів – людей, які в'їжджають в країну на постійне місце проживання, і неіммігрантів  – які приїжджають в країну тимчасово і не претендують на постійне місце проживання. До неіммігрантів  відносяться ті особи, які прибули  в країну на більш-менш тривалий строк, але не претендують на постійне місце  проживання.

     Скажімо, законодавством США в'їзд неіммігрантів  регулюється за допомогою віз, класи  яких чітко визначають перелік осіб, які є неіммігрантами. До неіммігрантів  з відповідним класом віз відносяться: посли та консули і члени їх сімей; інші іноземні державні службовці  та члени їх сімей; тимчасові відвідувачі  з метою бізнесу чи відпочинку; іноземці, проїжджаючі транзитом; члени  екіпажів морських та повітряних суден  і члени їх сімей; студенти, співробітники  міжнародних організацій і члени  їх сімей; іноземний спеціаліст; тимчасовий працівник, що виконує роботи, які  відсутні в США; представник зарубіжних засобів масової інформації і  члени їх сімей; наречена або наречений  громадянина США; відвідувачі за обміном і т.ін.

     Як  правило, державне регулювання міграційних  процесів здійснюється шляхом прийняття  відповідних програм, спрямованих  на обмеження імміграції робочої  сили або на стимулювання мігрантів  до повернення на батьківщину (рееміграції ).

     Розрізняють кілька рівнів регулювання міжнародної міграції робочої сили, зокрема: національний, міжнародний, інтеграційний.