Миколаївська область. 2

Миколаївська область

 

Зміст

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Миколаївська область розташована на півдні України і межує на заході з Одеською областю, на півночі – з Кіровоградською областю, на сході та північному сході – з Дніпропетровською областю, на півдні – з Херсонською областю. На півдні омивається водами Чорного моря. Площа області складає 24 600  тис. кв. км.( 2 460,000  га), або  4,10% від загальної території України.

Область поділена на 19 адміністративних районів. В області налічується 9 міст, з них 5 міст обласного і 4 районного підпорядкування, 17 селищ міського типу та 894 села. Найбільшими містами області є Миколаїв, Первомайськ, Вознесенськ, Южноукраїнськ. У містах та селищах міського типу мешкає 66% населення області (цей показник зберігає стабільність уже багато років поспіль). Адміністративний центр – Миколаїв з населенням 509,1 тис. жителів.

Населення Миколаївської області налічує 1219,6 тис. жителів, з них частка міського населення становить 66,3%, а сільського – 33,7%. Майже 60% міського населення проживає у Миколаєві – адміністративному, промисловому та культурному центрі області. Область відноситься до малозаселених, по густоті населення – 49,6 осіб/км2 – посідає одне з останніх місць серед областей України. Найгустіше заселені міста обласного підпорядкування, де цей показник дорівнював у м. Первомайськ 2797 осіб/км2, у м. Миколаїв –1979 осіб/км2. Особливо низький цей показник у Березанському, Березнегуватському, Єланецькому та Казанківському районах, де щільність населення по 18 осіб/км2. Найгустіше заселені Кривоозерський, Снігурівський та Жовтневий райони, де цей показник становить 35-37 осіб/км2.

 

 

 

2. Соціально демографічний  склад населення

2.1Національний склад населення

Частка українців у всьому населенні України становить майже 78 %. В усіх областях держави більшість населення – українці. Понад 70 % українців в національному складі Харківської, Миколаївської, Дніпропетровської, Херсонської областей.

Особливістю національного складу Миколаївського регіону є його багатонаціональність. За даними Всеукраїнського перепису населення на території регіону проживали представники понад 100 національностей і народностей(табл.1). Корінний етнос – українці, чисельність яких становить 1034,4 тисячі осіб, або 81,9% від загальної чисельності постійного населення. Найбільш чисельними є представники 12 національних меншин –  росіяни (14,1%), молдовани (1%), білоруси (0,7%), болгари (0,4%),  євреї (0,3%),  вірмени (0,3%), поляки, німці, татари, цигани, азербайджанці та корейці (по 0,1%) та інші (0,7% чехи, дагестанці, грузини, греки, курди, месхетинські турки тощо). Компактно в області мешкають: болгари, месхетинські турки, курди, чехи.

За роки, що минули від перепису населення 1989 року, кількість українців зросла на 3,1%, а їх питома вага серед жителів регіону – на 6,3 відсоткових пункти(табл.2).

 

 Друге місце за чисельністю посідали росіяни. Їхня кількість порівняно з переписом 1989 року зменшилась на 31,2% і налічувала на дату перепису 177,5 тисячі осіб. Питома вага росіян у загальній кількості населення зменшилась на 5,3 відсоткового пункта і становила 14,1%.

 Звідки з’явилися різні народи на території Миколаївської області?  
Історія Миколаївського регіону кінця ХVІІІ – початку ХІХ століття тісно пов’язана із заселенням його численними етнічними групами. Головним чинником переселення іноземців на Причорноморські землі та утворення колоній були певні законодавчі акти Катерини II. Імператорський маніфест 1762 року запрошував на переселення усіх бажаючих, але в законодавчих актах зазначалось, що вони мали бути хорошими землеробами, володіти навичками у вирощуванні винограду. Допускалися майстрові, особливо корисні в сільському побуті. Їм надавалися різні пільги. 

Після російсько-турецької війни 1768 – 1774 років землі між Дніпром і Бугом, відвойовані в турків, відійшли до Російської імперії – і на них хлинули переселенці з різних країн. З того часу оселилися в Миколаївському краї українці, росіяни, білоруси, німці, греки, євреї, болгари, поляки, словаки, серби, чехи тощо, які формували особливий культурно-економічний устрій України. 

Значному розширенню національного складу населення Миколаївщини сприяло утворення СРСР. Представники різних республік приїжджали на нашу землю та оселялися тут. Збільшився приплив народів з Кавказу, з Середньої Азії, стали звичними змішані шлюби. 

Переселенські колонії іноземців відіграли важливу роль не тільки у розвитку землеробства, торгівлі, ремесел, але й у духовній культурі краю. Вони принесли з собою традиції, мову, мистецтво, національний одяг, свята, культурно-побутові особливості, типи житлових будівель.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Мовний склад населення

Українську мову вважають рідною 69,2% населення регіону, що на 5,0 відсоткового пункта більше, ніж за даними перепису 1989 року. Російську мову визначили як рідну 29,3% населення, порівняно з минулим переписом населення цей показник знизився на 4,5 відсоткового пункта. Частка інших мов, які були вказані як рідні, за міжпереписний період зменшилася на 0,5 відсоткового  пункта і становила 1,5%(дані відображені в таблиці нижче «*")

Якщо розглядати по районах,то найбільше кількість населення,які вважають рідну мову українську, саме в таких районах Миколаївської області як Новобузький район, Первомайський район, Новоодеський район, Кривоозерський район, Єланецький район, Доманівський район, Врадіївський район, Веселинівський район  та  Березнегуватський район,а найменше – в м.Миколаїв(лише 42,2%)(табл.3). Тобто,переважна більшість населення Миколаївської області  вважають рідну мову саме українську.

Таблиця *: Мовний склад населення Миколаївської області, за даними Всеукраїнського перепису населення, характеризується такими даними:

	Вважали рідною мовою ( %)
	мову своєї національності	українську	російську	іншу мову
українці	82,4	х	17,5	0,1
росіяни	93,7	6,2	х	0,1
молдавани	54,6	28,5	16,8	0,1
білоруси	19,6	21,8	58,5	0,1
болгари	29,7	16,9	53,2	0,2
вірмени	56,9	7,1	35,8	0,2
євреї	2,4	10,1	87,4	0,1
корейці	21,1	6,3	70,8	1,8
азербайджанці	57,5	8,1	33,3	1,1
цигани	43,3	38,7	15,2	2,8
поляки	7,4	47,4	44,1	1,1
татари	18,9	7,3	73,5	0,3
німці	5,3	26,8	67,7	0,2
інші національності	32,6	13,8	37,3	16,3

 

 

2.3Професійний склад

За інформацією Головного управління статистики у Миколаївській області, станом на 1 січня 2013 року рівень зареєстрованого безробіття в середньому по області склав 2,6%. На обліку в держаній службі зайнятості на початок року перебувало 18 999 незайнятих громадян, офіційного статусу безробітних набули 18 555 осіб. Навантаження на одне вільне робоче місце (вакантну посаду) склало 19 осіб.

Найвищий рівень зареєстрованого безробіття на початок року зафіксовано у Кривоозерському (8,9%), Березнегуватському (7,0%), Казанківському (5,7%) районах області, найменший – у м. Миколаєві (1,1%), Жовтневому (1,4%) та Миколаївському (1,7%) районах.

Щодо показників економічної активності, за наявною інформацією за січень-вересень 2012р., середньомісячна чисельність економічно активного населення регіону у віці 15-70 років становила 581,5 тис. осіб, що менше за відповідний минулорічний показник на 0,6%. У складі економічно активного населення області 92,3% (або 536,6 тис. осіб) були зайняті економічною діяльністю. Решта, відповідно до методології МОП, класифікувалися як безробітні (44,9 тис. осіб). Порівняно з відповідним періодом попереднього року кількість зайнятого населення скоротилась на 0,4%, а безробітного – на 3,9%. За рівнем економічної активності населення Миколаївщина посіла 12 місце серед інших регіонів України.

Упродовж 9 місяців 2012р. ситуація на ринку праці регіону характеризувалася зростанням рівня зайнятості та скороченням рівня безробіття. Так, порівняно з січнем-вереснем 2011р. рівень зайнятості населення у віці 15–70 років зріс на 0,3 в.п. (і становив 60,2%), у працездатному віці – на 0,8 в.п. (68,5%). Рівень безробіття (за методологією МОП) серед економічно активного населення віком 15–70 років за цей період скоротився з 8% до 7,7%, а серед населення працездатного віку – з 8,7% до 8,3%. Серед регіонів України за показниками рівня зайнятості Миколаївщина займала 8 місце, рівня безробіття – 12.

3. Розвиток основних демографічних  процесів

3.1 Народжуваність

Народжуваність – найважливіший демографічний показник, який впливає на формування чисельності населення регіону.

 Народжуваність у Миколаївській  області зростає.(табл.4)Якщо,наприклад, розглядати дані 2006 року ,то народилося на 7,4 відсотків більше, ніж у 2005 році. У 2005 році народилося 6 500 первістків, друга дитина з’явилася у 3 932 сім’ях, третю дитину народили 873 жінки. А жінки з Кривоозерського району та Врадіївка народили десяту, одинадцяту та дванадцяту дитину. 92 жінки народили двійні, а дві мами з Очакова та Снігурівського району народили трійнят. Серед усіх регіонів України за показником народжуваності Миколаївська область займала в цей період 17–е місце.

У 2010 році народжуваність знизилася. А уже в 2011 знову почала зростати. Якщо взяти до уваги 2012 рік,то за інформацією Головного управління статистики, за І півріччя на Миколаївщині народилося 6446 дітей, з яких 3379 (52,4%) – хлопчики і 3067 (47,6%) – дівчатка. Загалом, у порівнянні з відповідним періодом минулого року, кількість народжених збільшилася на 7,2% (на 433 немовляти).

Серед народжених 47,4% – первістки, більше третини – другі за порядком народжені діти, кожне дев’яте немовля – третя дитина. Двоє наших землячок народили одинадцяту за чергою дитину. За цей період в області на світ з’явилося 62двійні.

 Порівняно з січнем–червнем 2011року коефіцієнт народжуваності зріс  з 10,3 до 11 новонароджених на 1000 наявного населення. У сільській місцевості цей показник вищий, ніж в міських поселеннях – 13,2 на 1000 наявного населення проти 10 відповідно.

Рівень народжуваності характеризувався значними відмінностями по містах та районах області. Найнижчий він був у м.Миколаєві (8,8 на 1000 наявного населення), найвищий – в Арбузинському районі (14,5).Підвищення показника народжуваності відбулося в усіх містах обласного значення та 16 районах області,найбільше – у Березнегуватському районі (з 10,5до 13на 1000 наявного населення). У м.Южноукраїнську рівень народжуваності (10,4) перевищував рівень смертності (9,0)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2 Смертність

Упродовж січня–вересня п.р. чисельність населення міста скоротилася на 1292 особи, що у розрахунку на 1000 наявного населення становило 3,5 особи.

Зменшення чисельності населення відбулося за рахунок природного скорочення – 1407 осіб.

 Порівняно з січнем–вереснем 2012 р. обсяг природного скорочення зменшився на 21 особу, або з 3,9 до 3,8 особи у розрахунку на 1000 наявного населення. Природне скорочення населення зафіксовано в усіх районах міста, його інтенсивність була найсуттєвішою у Ленінському районі (4,7 особи на 1000 наявного населення), найменш помітною – у Корабельному (2,5‰).

 Залишається суттєвим перевищення кількості померлих над кількістю живонароджених: на 100 померлих – 71 народжений.

 

	Усього		Січень–вересень 2013 р. у % до січня–вересня 2012 р.	На 1000 осіб*
	січень–вересень 2013 р.	січень–вересень 2012 р.		січень–вересень 2013 р.	січень–вересень 2012 р.
кількість мертвонароджених	13	21	61,9	3,8**	6,0**
Кількість померлих, осіб	4772	4895	97,5	12,9	13,2
у т.ч. дітей віком до 1 року	18	21	85,7	5,2***	6,0***
Природний приріст (скорочення) населення, осіб	–1407	–1428	98,5	–3,8	–3,9

 

* Показники  наводяться у розрахунку за  рік. Розраховано на наявне населення. 
** На 1000 народжених живими та мертвими. 
*** На 1000 живонароджених.

 

Рівень смертності зменшився з 13,2 померлих на 1000 наявного населення у січні–вересні 2012 р. до 12,9 – у січні–вересні 2013 р. Вище ніж у середньому по місту цей показник був у Ленінському (13,7‰), Корабельному (13,2‰) та Заводському (13,1‰) районах.

Протягом січня–вересня 2013 р. зареєстровано 13 випадків мертвонароджень (у січні–вересні минулого року – 21).

У віці до 1 року померло 18 дітей, що на 3 менше, ніж за відповідний період 2012 р.

На причини підвищеності рівня смертності впливають також різноманітні захворювання. Цю тенденцію ми можемо спостерігати у таблиці (табл.5) ,де наведена статистика з 2005-2012 роки.

3.3 Шлюбність

Шлюб — це соціальна форма відносин між чоловіком і жінкою, яка історично змінюється. В Україні шлюб традиційно існував як засіб

формування сім’ї і суспільства, здавна була наявна висока ступінь шлюбності з відносно раннім одруженням. Величина загальних коефіцієнтів

шлюбності в Україні досягала 10-12 % від загальної кількості населення. На Миколаївщині шлюбність у 1980 році складала 11 %, щорічно зменшуючись

на 2 %, і у 1991 р. шлюбність уже складала 9,9 %, у 2000 р. – 5,9 %. За даними Всеукраїнського перепису населення, кількість чоловіків та жінок, які перебували у шлюбі, склала 632,9 тисячі осіб (табл. 6).З 2001 до 2006 року коефіцієнт шлюбності стійко тримався на рівні 4,5 % від загальної кількості населення.

 Упродовж 2007 року зареєстровано 10862 шлюби та 5218 розлучень. Інтенсивність укладання шлюбів зросла з 7,4 шлюба на 1000 жителів у 2006 році до 9,0 - у 2007 році, а рівень розлучуваності, навпаки, зменшився - з 4,4 розлучення до 4,3 на 1000 жителів.

Упродовж  2013 року відділами державної реєстрації актів цивільного стану зареєстровано 1110актів цивільного стану про шлюб, що 9 % більше ніж за аналогічний період  2012 року.

Протягом вересня 2013 року відділами державної реєстрації актів цивільного стану зареєстровано130 актів цивільного стану про розірвання шлюбу, що  на 3.7%  менше ніж у 2012 році, проте говорити про зменшення кількості розірвань шлюбу ми не можемо, оскільки відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», який набув чинності з 27 липня 2010 року рішення суду про розірвання шлюбу є остаточним і не підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану.

 

 

3.4 Міграційні процеси

  Одним з важливих чинників скорочення населення є трудова

міграція, що носить характер демографічної проблеми. Виникнення

трудової міграції зумовлене економічними труднощами перехідного

періоду, безробіттям та неповною зайнятістю, низькими доходами

працівників та затримками з виплатою зарплатні та пенсії. Так,

внаслідок реорганізації підприємств, розвитку підприємництва,

розширення можливостей започаткування власного бізнесу деяка

частина громадян вбачає у трудовій міграції швидкий шлях збільшення

свого доходу та в подальшому можливість започаткування власного

бізнесу.

Відомо, що у міграції беруть участь переважно люди молодших вікових груп. У місцях їх прибуття зростає частка молоді, а значить, і можливості

покращення демографічної ситуації (створення сім’ї, зростання

народжуваності, зменшення частки населення старшого віку, а отже, і

загальних коефіцієнтів смертності).

Відсутність роботи і бідність веде до зниження життєвого рівня селян. Вони спонукають сільське населення багатьох районів Миколаївщини до пошуку роботи в інших містах країни та за кордоном. У 2005 р. у межах області число прибулих становило 7,6 тис. осіб, а число вибулих дорівнювало 9,4 тис. Погіршилась ситуація і по зовнішній міграції. Число прибулих становить 11,2 тис. осіб, а вибулих 13,1 тис. У більшій своїй частині ці особи є найбільш активною частиною населення, переважно чоловіки віком 25-50 років і жінки 20-40 років. Трудова міграція в Миколаївській області у останні роки стала масовим явищем.

 У 2013 році у Миколаївській області спостерігався міграційний приріст населення-115осіб, про що свідчать дані, наведені у таблиці(табл.7). Міграційний приріст населення зафіксовано у Центральному (2,3‰) та Ленінському (2,2‰) районах, водночас у Заводському та Корабельному спостерігалося міграційне скорочення (3,3 та 1,3 особи на 1000 наявного населення відповідно).

Висновок

 Аналіз демографічної ситуації Південного регіону України, а саме Миколаївської області свідчить,що показники природного росту і механічного руху населення погіршувалися до 2012 року,а у 2013 році почали покращуватися. При цьому спостерігалася негативна динаміка народжуваності, високий рівень смертності, зростання сальдо міграції. Неготовність та непристосованість основної маси населення до нових умов, з одного боку, і різке падіння рівня життя, з іншого, причиняли погіршення основних показників відтворення населення, стану його здоров’я і в результаті призвели до зниження рівня демографічного, трудового та соціального потенціалу країни.

 З 2006 року по 2012 рік спостерігаласяться тенденція зменшення населення як в Україні в цілому, так і в Миколаївській області зокрема. А саме : чисельність населення в Україні зменшилась з 46,9 млн осіб до 45,6 млн осіб, що становить 2,8 %, в Миколаївській області зменшення становить 5,1 тис. осіб.

Характеризуючи сучасний демографічний розвиток Миколаївської області можна виділити такі основні тенденції:

• спостерігалося до 2010 року падіння рівня народжуваності,але з 2011 коефіцієнт народжуваності зростає ;
• хоча на даний момент кількість померлих переважає над кількістю народжених,у порівнянні з 2012 роком смертність знизилася ;
• протягом вересня 2013 року відділами державної реєстрації актів цивільного стану зареєстровано  на 9 % більше шлюбів ніж у 2012 року і при цьому розірвання шлюбів зменшилося на 3.7%;
• У зв’язку з безробіттям,спостерігаються трудові міграції; 
       У порівнянні з іншими роками,у 2013 році демографічні показники покращилися,зокрема народжуваність,смертність та шлюбність ,але все ж дуже важливо запроваджувати заходи та напрямки щодо регулювання демографічних процесів на регіональному рівні: аналіз динаміки демографічних показників для запровадження найбільш адекватних варіантів регіональних і місцевих цільових програм, поліпшення демографічної ситуації; дослідження сучасного стану та прогнозування розвитку демографічних процесів, відповідне уточнення та корегування регіональних стратегій соціально-економічного розвитку; забезпечення фінансування та ефективної реалізації вже існуючих регіональних цільових програм; реалізація заходів і засобів, спрямованих на поліпшення демографічної ситуації на рівні окремих районів, міст, змісту місцевих цільових програм. 
   

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Адміністративний, територіальний устрій, чисельність та склад населення Миколаївської області // Статистичний збірник. –Миколаїв, 2001. – 57 с.
2. Грабовский П. П. Особенности демографических процессов в Украинской ССР / П. П. Грабовский, В. С. Стешенко //
3. Курило І.О. Тенденції народжуваності в Україні у контексті подальшої трансформації суспільства // Демографія та соціальна економіка.–2006.–No1.– С.38–45.
4. Населення України. Народжуваність в Україні у контексті суспільно-трансформаційних процесів. – К.: АДЕФ-Україна, 2008.
5. Первая Всеобщая перепись населения Российской империи. 1897 год. Херсонская губерния. – Сн-Пт., 1904. – С. 4.
6. Статево-віковий склад населення Миколаївської області. Статистичний збірник Всеукраїнського перепису населення 2001 року //ЦСУ, 2003. – Випуск 8. – Миколаїв. – 108 с.
7. Вікіпєдія [Електронний ресурс] http://uk.wikipedia.org/wiki/Населення_Миколаївської_області
8. Всеукраїнський перепис населення [Електронний ресурс] http://2001.ukrcensus.gov.ua/regions/
9. Миколаївська міська рада [Електронний ресурс] http://www.gorsovet.mk.ua/potential/indexes/demograph_situation.ua
10. Офіційний  сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. Режим доступу http://www.ukrstat.gov.ua/
11. Регіональний інформаційний портал «Прибужжя» [Електронний ресурс]  http://www.regportal.mk.ua/index.php/mykolaiv

 

 

 

 

 

 

 

Додатки:

Таблиця 1: Національний склад населення Миколаївської області станом на 2001 рік:

№	Національність	Кількість осіб	Відсоток до  загальної кількості
1	Українці	1 034 446	81,91%
2	Росіяни	177 530	14,06%
3	Молдавани	13 171	1,04%
4	Білоруси	8 369	0,66%
5	Болгари	5 614	0,44%
6	Вірмени	4 277	0,34%
7	Євреї	3 263	0,26%
8	Корейці	1 751	0,14%
9	Азербайджанці	1 482	0,12%
10	Цигани	1 449	0,11%
11	Інші	11 547	0,91%
	Разом	1 262 899	100%

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2:  Дані щодо найбільш численних національностей, які мешкають в регіоні, наведено нижче(1989-2001):

	Кількість  (тис. осіб)	У % до підсумку		2001 рік  у % до 1989
		2001 рік	1989 рік
українці	1034,4	81,9	75,6	103,1
росіяни	177,5	14,1	19,4	68,8
молдавани	13,2	1,0	1,3	79,0
білоруси	8,4	0,7	1,1	57,8
болгари	5,6	0,4	0,5	79,5
вірмени	4,3	0,3	0,1	у 2,4 р.б.
євреї	3,3	0,3	0,9	27,4
корейці	1,8	0,1	0,0	у 2,8 р.б.
азербайджанці	1,5	0,1	0,1	у 1,6 р.б.
цигани	1,4	0,1	0,1	112,2
поляки	1,3	0,1	0,2	65,9
татари	1,3	0,1	0,1	82,5
німці	1,2	0,1	0,1	88,9
інші національності	7,7	0,7	0,5	108,3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 3: Рідна мова населення Миколаївської області за переписом 2001 р. (по районам);

	українська	російська	молдовська	вірменська	білоруська	болгарська
МИКОЛАЇВСЬКА ОБЛАСТЬ	69,2	29,3	0,6	0,2	0,1	0,1
м. МИКОЛАЇВ	42,2	56,8	0,1	0,2	0,1	0,3
м. ВОЗНЕСЕНСЬК	86,5	12,5	0,3	0,1	0,1	0,1
м. ОЧАКІВ	70,3	28,5	0,2	0,3	0,2	0,1
м. ПЕРВОМАЙСЬК	82,8	15,8	0,1	0,1	0,2	0,1
м. ЮЖНОУКРАЇНСЬК	66,5	31,4	0,2	0,1	0,1	0,1
АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОН	88,4	8,9	2,2	0,2	0,1	0,1
БАШТАНСЬКИЙ РАЙОН	91,4	5,5	0,8	0,2	0,2	0,1
БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОН	88,9	8,3	1,1	0,5	0,1	0,2
БЕРЕЗНЕГУВАТСЬКИЙ РАЙОН	91,7	6,8	0,8	0,2	0,4
БРАТСЬКИЙ РАЙОН	86,1	10,0	3,2	0,3	0,1	0,1
ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ РАЙОН	92,7	5,5	1,1	0,1	0,1
ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ РАЙОН	89,6	8,2	1,6	0,1	0,2
ВРАДІЇВСЬКИЙ РАЙОН	96,0	1,8	1,6	0,1
ДОМАНІВСЬКИЙ РАЙОН	94,7	2,7	2,1	0,1	0,1
ЄЛАНЕЦЬКИЙ РАЙОН	92,9	3,6	2,5	0,7	0,2	0,1
ЖОВТНЕВИЙ РАЙОН	80,5	18,1	0,4	0,2	0,3	0,1
КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОН	81,2	17,3	0,9	0,2	0,3
КРИВООЗЕРСЬКИЙ РАЙОН	96,9	1,8	0,8	0,2	0,1
МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОН	87,4	11,4	0,4	0,2	0,1
НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОН	94,0	4,4	0,9	0,3	0,2
НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОН	92,4	5,9	0,8	0,4	0,2
ОЧАКІВСЬКИЙ РАЙОН	85,2	12,7	0,8	0,1	0,3	0,1
ПЕРВОМАЙСЬКИЙ РАЙОН	93,2	4,8	1,2	0,1	0,1	0,1
СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОН	91,0	7,7	0,5	0,2	0,2