Міжнародні договори та пенсійне забеспечення

   Вступ 

   Як свідчить міжнародний досвід щодо виплати пенсій особам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, в більшості країн світу питання пенсійного забезпечення мігрантів врегульовано міждержавними договорами (угодами) про співробітництво в сфері соціального захисту.

   За  відсутності міждержавних договорів (угод) в сфері соціального захисту  мігрантів пенсійного віку у низці  розвинених країн прийнято забезпечувати  означену категорію осіб пенсійними виплатами на рівні мінімальних  стандартів соціального захисту  країн нового місця проживання. Така ж практика застосовується і в  Україні.

   Прийняття Україною нового пенсійного Закону, що базується на страховому принципі та відповідає нормам європейського законодавства  у цій сфері, зумовило необхідність, з одного боку, переглянути вже  чинні міжнародні договори (угоди), а з другого, відкрило можливості укладення міжнародних договорів (угод) з іншими державами щодо здійснення пенсійного забезпечення сторонами  за період сплати страхових внесків  у кожній з держав-учасниць. Зокрема, в даний час ведеться підготовча робота щодо укладення таких договорів  з Федеративною Республікою Німеччина, Канадою, Аргентинською Республікою, Федеративною Республікою Бразилія, Державою Ізраїль, Сербією та Чорногорією, Турецькою Республікою та перегляду  договорів з Республікою Казахстан, Грузією та деякими іншими країнами, котрі 13 березня 1992 р. підписали Угоду  про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення. 
 
 
 
 
 
 
 

1. Стан  пенсійного забезпечення українських громадян за кордоном на сучасному етапі.

   На  сьогодні Україною укладено міжнародні договори (угоди) з питань пенсійного забезпечення з 21 країною, із них з 14 - за територіальним принципом (тобто  пенсія призначається відповідно до законодавства Сторони, на території  якої ця особа проживає і звернулась за призначенням пенсії, при цьому  стаж роботи, набутий на території  іншої Договірної Сторони, зараховується  до трудового стажу), з 7 - за пропорційним принципом (тобто кожна з Договірних Сторін призначає пенсію за стаж роботи, набутий на її території).

   Крім  того, ведеться підготовча робота щодо укладення договорів з питань пенсійного забезпечення з 10 державами, з 3 державами з питань працевлаштування.

   На  сьогоднішній день за кордоном працюють 1,5 млн. громадян України.

   Внаслідок складності оформлення документів ці громадяни фактично не беруть участі у пенсійній системі і періоди  їх роботи за кордоном не можуть враховуватися  при обчисленні їх пенсій в Україні.

   Це  означає, що з одного боку вони позбавлені пенсійних прав, а з іншого - Пенсійний  фонд України недоотримує внески на пенсійне страхування (правом на добровільну участь у пенсійній системі на сьогоднішній день скористались лише 5 тисяч громадян).

   На  цей час питання соціального  захисту громадян України за кордоном, регулюється 7 двосторонніми міжнародними договорами (пропорційний принцип соціального  забезпечення), укладеними з такими державами: Республікою Болгарія, Естонською Республікою, Королівством Іспанія, Латвійською  Республікою, Литовською Республікою, Словацькою Республікою, Чеською Республікою.

   Зазначеними міжнародними договорами передбачено  взаємне зарахування страхового стажу, а також: здійснення виплат в  рамках пенсійного страхування, страхування  від нещасних випадків на виробництві, страхування з тимчасової втрати працездатності, страхування на випадок  безробіття.

   Крім  цього на сьогоднішній день є чинними  міжнародні договори, які передбачають територіальний принцип соціального  забезпечення, зокрема, договір з  Російською Федерацією та 2 угоди в  рамках СНД з питань пенсійного забезпечення. Україна також: є правонаступницею міжнародних договорів, укладених  між: СРСР та Монголією, Угорщиною і  Румунією.

   Станом  на 01.01.2009 до 11 країн, з якими Україною укладені міжнародні договори про соціальне  забезпечення як за територіальним, так  і за пропорційним принципом, здійснено  переказ пенсій за кордон 1 778 громадянам на загальну суму 1,37 млн. дол. США та 507 тис. євро. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Пенсійне забезпечення іноземців та осіб без громадянства

   Питання участі іноземців і осіб без громадянства в системі пенсійного забезпечення в Україні та участі громадян України в іноземних пенсійних системах регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року, Іншими законами з питань пенсійного забезпечення та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

   Згідно  з частиною четвертою статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

   Стаття 12 цього Закону передбачає, що іноземці та особи без громадянства, які  постійно проживають або працюють на території України, гмадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою Уфаїни, мають право на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Причому, зазначені особи можуть брати добровільну участь у солідарній системі або в накопичувальній системі пенсійного страхування, або одночасно в обох системах. Участь зазначених осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування оформляється відповідним договором з органом Пенсійного фонду за місцем проживання, строк дії якого визначається у самому договорі, але не менше одного року.

   Згідно  з пунктом 2 статті 4 цього Закону, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

   Якщо  між Україною та іншою державою не укладено угоду, на фо-мадян України, які живуть за її межами, поширюється чинність статті 57 цього Закону, яка встановлює, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, виплачується за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

   Україною  підписано міждержавні та міжурядові угоди з 15 країнами, з яких 11 країн, що перебували у складі колишнього СРСР. Відповідно до цих угод пенсійне забезпечення провадиться за територіальним принципом. Тобто особам, які живуть на території однієї з договірних сторін, пенсії призначаються за заявою особи відповідно до законодавства та за рахунок коштів цієї фаїни. При цьому стаж роботи, набутий на території Іншої договірної сторони, зараховується до за-гапьного трудового стажу.

   13 березня 1992 року державами-учасницями  СНД підписано Угоду у галузі пенсійного забезпечення. Пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Усі витрати щодо надання пенсійного забезпечення за цією Угодою несе держава, що надає таке забезпечення. Взаємні розрахунки не провадяться, якщо інше не встановлено двосторонніми угодами. Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення фомадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди. Призначення пенсій здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах та за вислугу років, фомадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою. При переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за колишнім місцем проживання припиняється, якщо пенсія такого виду передбачена законодзвством за новим місцем проживання пенсіонера. Розмір пенсії переглядається згідно з законодавством держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера.

3. Добровільна участь у пенсійному страхуванні за спрощеною процедурою громадян України котрі перебувають закордоном.

   З цією метою Пенсійним фондом України розроблено Порядок добровільної участі у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за спрощеною процедурою громадян України, які працюють за межами України, який затверджено постановою правління Пенсійного фонду № 10-1 від 10.03.09, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.04.09 № 313/16329.

   Порядком, зокрема передбачається, що громадянин може укласти договір про добровільну  участь в системі пенсійного страхування  не залишаючи країни, в якій він  працює.

   Добровільну участь у пенсійному страхуванні  за спрощеною процедурою приймають  громадяни України, які працюють за її межами, досягли 16-річного віку, не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до законодавства  України або пенсійному страхуванню  відповідно до міжнародних договорів (угод), не є пенсіонерами.

   Для прийняття добровільної участі у  пенсійному страхуванні особа інформує органи Пенсійного фонду за місцем проживання або Пенсійний фонд України  про своє бажання шляхом подання  заяви, через Інтернет або через  Контакт центр Пенсійного фонду.

   Пенсійний фонд протягом 5 робочих днів з дня  одержання заяви надсилає договір  про добровільну участь у двох примірниках, довідкову інформацію про номер телефону та час, протягом якого можна отримати відповіді  на питання, адресу веб-сайту в мережі Інтернет. Особа після ознайомлення з даною інформацією надсилає до Пенсійного фонду підписані два примірники договору. Пенсійний фонд протягом 5 робочих днів з дня отримання договору повертає підписаний примірник договору про добровільну участь особі. За бажанням особи другий примірник може зберігатися у Пенсійному фонді України.

   За  бажанням, особа може розпочати сплату внесків, а договір підписати  протягом року.

   Особи, які виявили бажання брати  добровільну участь у пенсійному страхуванні, можуть направити до Пенсійного фонду поштою заяву, копію документа, що посвідчує особу, і договір  про добровільну участь у пенсійному страхуванні у двох примірниках.

   Пенсійний фонд протягом 5 робочих днів з дня  отримання договору про добровільну  участь підписує його та надсилає другий примірник заявнику за вказаною ним  адресою. За бажанням особи другий примірник  договору може зберігатись у Пенсійному фонді.

   Розміри страхових внесків встановлюються в договорі і визначаються платниками самостійно, але не менше мінімального та не більше максимального страхового внеску.

   Сплата  страхових внесків здійснюється шляхом перерахування коштів на окремі рахунки Пенсійного фонду. При цьому  облік сплачених в іноземній  валюті страхових внесків та внесення відомостей до системи персоніфікованого  обліку здійснюються у гривнях за курсом Національного банку України  на момент продажу коштів в іноземній  валюті. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

4. Міжнародні  договори та угоди

   Згідно  зі ст. 9 Конституції України такі чинні міжнародні договори є частиною національного законодавства України. За загальним правилом норми національного  законодавства застосовують у частині, що не суперечить міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Не є  винятком і законодавство у сфері  загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Згідно з абзацом другим статті 4 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого  надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України  про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

   Усього  на цей час діє 12 міжнародних договорів, укладених між Україною та іншими державами щодо пенсійного забезпечення. Цими договорами передбачено спеціальні умови пенсійного забезпечення громадян держав, які підписали відповідні договори, відмінні від загальних  правил, встановлених національним законодавством.

   Порядок укладення, виконання та денонсації міжнародних договорів України  встановлений Законом "Про міжнародні договори України", котрий застосовується до всіх міжнародних договорів України, незалежно від їх форми та найменування. Міжнародні договори України укладаються  з іноземними державами та в рамках міжнародних організацій від  імені держави, уряду, міністерств  та інших органів центральної  виконавчої влади. Зокрема, від імені  України укладаються міжнародні договори, які стосуються: прав та свобод людини; участі України у міжнародних  організаціях (об'єднаннях); договори, котрим за згодою сторін надається  міждержавний характер.

   Законом України "Про міжнародні договори України" передбачено, що міжнародні договори, які стосуються прав та свобод людини і громадянина, щодо участі у міждержавних союзах та інших міждержавних об'єднаннях (організаціях), виконання яких зумовлює зміну чинних чи прийняття нових законів України, підлягають ратифікації. Ратифікація міжнародних договорів України здійснюється ВР України шляхом прийняття спеціального закону щодо ратифікації. Якщо на ратифікацію поданий міжнародний договір, виконання якого потребує прийняття нових законів України, проекти законів щодо ратифікації і Щодо зміни у законодавчих актах подаються на розгляд ВР України разом і повинні прийматися одночасно.1

   Затвердження  міжнародних договорів України, котрі не потребують ратифікації, здійснюється Президентом України шляхом прийняття  відповідного указу — стосовно договорів, що укладаються від імені України; Урядом у формі постанови —  стосовно договорів, що укладаються  від імені Уряду; міністерствами і відомствами — стосовно договорів  міжвідомчого характеру.

   Міжнародні  договори (угода , конвенція, пакт, протокол, обмін листами або нотами, інші форми і найменування міжнародних  договорів) бувають: міждержавними (міжурядовими і міжвідомчими), регульованими нормами  міжнародного права, двосторонніми  або такими, що мають багатосторонній  характер. Прикладом двостороннього договору є договір між Україною та Республікою Болгарія про соціальне  забезпечення. Він ратифікований  ВР України, тому має силу закону. Прикладом  багатостороннього договору є Міжнародний  Пакт про економічні, соціальні та культурні права, що ухвалений Генеральною  Асамблеєю Організації Об'єднаних  Націй 16 грудня 1966 р. та набрав чинності 3 січня 1976 р. (ратифікований Українською  РСР 19 жовтня 1973 року).

   Прикладом багатосторонніх договорів є  конвенції та рекомендації Міжнародної  Організації Праці (МОП). МОП є  єдиною в своєму роді спеціалізованою  міжнародною установою, в законодавчому  органі якої від країн-членів представлені на тристоронній основі уряди, працедавці та профспілки. Вона заснована з  метою міжнародного співробітництва  для забезпечення тривалого соціального  миру і усунення соціальної несправедливості. МОП була заснована у 1919 р. згідно з Версальським мирним договором у рамках Ліги націй. З 1946 р. МОП стала першою спеціалізованою установою ООН. Україна стала членом МОП у 1954 р. Штаб-квартира МОП знаходиться в м. Женева (Швейцарія). Основними органами МОП є: Міжнародна конференція праці (законодавчий орган), Адміністративна Рада (виконавчий орган), Міжнародне Бюро Праці (постійний секретаріат).

   Серед конвенцій МОП, які мають важливе  значення для галузі пенсійного забезпечення, є Конвенція № 102 "Про мінімальні норми соціального забезпечення (1952), Конвенція № 128 "Про допомоги по інвалідності, по старості і у  зв'язку з втратою годувальника" (1967), Конвенція № 118 "Рівноправність у галузі соціального забезпечення" (1962), Конвенція № 157 "Збереження прав у галузі соціального забезпечення" (1982).

   Рекомендації  МОП ратифікації не підлягають, але  вони мають втілюватися у життя  країнами-членами через прийняття  відповідного національного законодавства.

   Важливими міжнародно-правовими договорами, ухваленими Радою Європи, є Європейська соціальна  хартія (1961), підписана Україною 2 травня 1996 р. (поки що не ратифікована), та переглянута  Європейська соціальна хартія (1999), підписана Україною 7 травня 1999 р. (не ратифікована), а також Європейський кодекс соціального забезпечення від 16 квітня 1964 р. Останній є найбільш змістовним документом, котрий охоплює регулювання  питань медичної допомоги, матеріальної допомоги у разі хвороби, допомоги по безробіттю, по старості, у разі виробничої травми, допомоги сім'ям з дітьми, по вагітності та пологах, допомоги по інвалідності, допомоги у разі смерті годувальника. Європейський кодекс соціального забезпечення є основоположним документом у розвитку національних систем соціального забезпечення країн-членів Європейського Союзу, що з огляду на стратегічну перспективу  нашої країни щодо членства в останньому набуває важливого значення для  розбудови соціального законодавства  України.

   Станом  на січень 2006 р. питання пенсійного забезпечення в Україні регулюються  міжнародними договорами (угодами), укладеними з 20 країнами. Зазначені договори (угоди) поділяються на два види:

   а). Договори, що базуються на територіальному принципі, за якими витрати на виплату пенсій здійснює держава, на території якої проживає утримувач: 

   б). Договори, що базуються на пропорційному принципі, за якими кожна договірна сторона призначає та виплачує пенсію за відповідний страховий (трудовий) стаж, набутий на території держави цієї сторони. 

   Висновки 

   Необхідно згадати ще один документ — Тимчасову  Угоду між Урядом України і  Урядом Російської Федерації про  гарантії прав громадян, які працювали  в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів  Крайньої Півночі, у галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 р. Зазначена  Угода не повністю враховує інтереси нашої країни, тому, на мою думку, вона потребує термінового перегляду або денонсації.

   Також варто згадати, що виключно законами України регулюються питання щодо запровадження видів пенсійного забезпечення, умов участі особи в пенсійній системі чи її рівнях, пенсійного віку для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерел формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умов, норм та порядку пенсійного забезпечення, організації та порядку здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Таким чином, зазначені питання не можуть регулюватися ніякими іншими законодавчими чи підзаконними актами (постановами Уряду, указами Президента тощо), крім законів.

   Питання працевлаштування громадян України  за кордоном регулюється двосторонніми  міжнародними договорами, укладеними з Азербайджанською Республікою, Республікою  Білорусь, Соціалістичною Республікою  В'єтнам, Республікою Вірменія, Латвійською  Республікою, Литовською Республікою, Великою Соціалістичною Народною Лівійською Джамагирією, Республікою Молдова, Республікою Польща, Португальською Республікою, Російською Федерацією. 
 
 
 
 
 
 
 

   Список  використаної літератури 

1.   Болотіна Н.Б. Право соціального захисту України; Навч. посіб. - К.: Знання, 2005. - 615 с. - (Вища освіта XXI століття).
2.   Бойко М.Д. Право пенсійного забезпечення в Україні: Навчальний посібник. - Вид. 2-ге, випр. і доп. -К.: Атіка, 2006.-356 с.
3. Сіра І.В. Пенсійне право: Конспект лекцій для студентів спеціальності «Соціальна робота» усіх форм навчання. – Чернігів: ЧДІЕУ, 2008. – 132 с.
4.   Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 9 липня 2003 № 1058-ІУ //Відомості Верховної Ради України. - 2003.-№ 49-51. - Ст. 376.
5. Угода в галузі пенсійного забезпечення між державами-учасницями СНД (підписана 13 березня 1992 р.).
6. Угода між Україною та Королівством Іспанія про соціальне забезпечення громадян (підписана 7 жовтня 1996 р., ратифікована 17 грудня 1997 р., набула чинності 27 березня 1998 р.).
7. Договір між Україною і Латвійською республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення (підписаний 26 лютого 1998 р., ратифікований 19 березня 1999 р., набув чинності 11 червня 1999 р.).
8. Угода між урядом України та урядом Азербайджанської Республіки про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення (підписана 28 липня 1995 р., ратифікована 7 травня 1996 р., набула чинності 2 листопада 1996 р.).
9. Угода між урядом України та урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення (підписана 14 грудня 1995 р., набула чинності 11 лютого 1997 р.).
10. Угода між урядом України та урядом Республіки Молдова про гарантії прав громадян у галузі пенсійного забезпечення (з Підсумковим протоколом) (підписана 29 серпня 1995 р., ратифікована 29 жовтня 1996 р., набула чинності 19 грудня 1996 р.).
11.   Договір між Україною та Словацькою Республікою про соціальне забезпечення громадян (підписаний 5 грудня 2000 р., ратифікований 20 вересня 2001 р.).